«Вінниччину» продавали кілька років. І розмови такі ходили ще до Євромайдану. Бажаючих купити було достатньо, але Симоненки ніяк не могли сторгуватися. За скільки купили ТРК «Вінниччину», ніхто не каже – комерційна таємниця.

Власник «Вінниччина» офіційно змінився 12 травня. Утім, досі немає змін в «Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Поки що значаться два попередніх власники – дві київські фірми: "Гамма-Консалтинг" (розмір внеску до статутного фонду – 375 тисяч гривень) та "Науково-комерційна фірма "Контур" (розмір внеску до статутного фонду - 1,125 мільйона гривень). Засновників двоє – два сини лідера Комуністичної партії України Петра Симоненка – Андрій та Костянтин. Один прописаний у Донецьку, другий – в Києві. Керівником з 11 березня 2014 є Сергій Драчук. Свого часу він був секретарем обкому вінницьких комуністів. На запитання щодо нових власників, конкретної відповіді не дає: «За кілька днів побачите, хто буде власник. Це фізичні особи – вінничани».

Перший за два роки ефір канал дав 14 квітня. У день, коли Гройсман став прем'єром.

«Не я купив - купили інші люди»

Говорять, що канал купив відомий бізнесмен, політик, народний депутат VII скликання від Партії регіонів – Володимир Продивус. Сам він це підтверджує. Хоча, у телефонній розмові одразу ж зауважив: «Не я купив - купили інші люди. Я допомагаю».

- Наскільки це дорого – мати свій телеканал у Вінниці?

- Чесно кажучи, щодо цінової політики, то конкретної цифри назвати не зможу. Все залежатиме від якості продукту, який робитиме канал «Вінниччина». Звичайно, хочеться, щоб він був ідеальним.

- Навіщо це вам?

- Шкода, що так тупо закривають. Люди там працювали, на щось сподівались… Це по-перше. А, по-друге, це єдиний приватний телеканал у місті, до якого немає відношення влада. Це й є інформаційна альтернатива для вінничан.

- У Вінниці говорять і про те, що Продивус купив телеканал під Гройсмана.

- Цю тему некоректно навіть обговорювати. Так, з Володимиром Гройсманом я товаришую, але «Вінниччину» купив для вінничан. Я хочу, щоб люди отримували об’єктивні новини. Якщо є проблема, то на оновленому каналі 100% її покажуть. Будь-хто може прийти і поділитися тим, що його хвилює.

- Сьогодні всі в очікуванні оголошення позачергових виборів до Верховної Ради. Чи побачимо вас скоро в ефірі «Вінниччини»?

- Я нікуди не збираюся йти.

«Міськвиконком може очікувати критики»

Телеканал – це туз у рукаві Володимира Продивуса. Бо це вплив. Телебачення впливати на процеси мислення у суспільстві. Хочемо цього чи не хочемо. Тут уже питання буде у козирях Продивуса – журналістах. Наскільки нова команда «Вінниччини» справиться з очікуванням власника?

Генеральним директором "Вінниччини" став Олексій Літвінов. Свою кар'єру журналіста він починав саме тут. Поки що вийшов лише п’ятий випуск новин, колектив ще не відпрацював сталий інформаційний тиждень, бо були свята.

- Що чекати? Зваженої об’єктивної і збалансованої інформації. Можу сказати, що міськвиконком може очікувати критики, якщо для цього буде підстава. І ми вже почали це робити. Але зважена критика. Збираємося відновити свої позиції. Будемо уникати політичної заангажованості, принаймні, сподіваємось на це…

- Де можна побачити «Вінниччину» сьогодні, адже на кабельному телебаченні її немає?

- Цифрове – через приставку T2. Скоро знову буде і на кабельному – поновимо угоди. Сьогодні транслюємо на Вінницю та Вінницький район, але всі технічні можливості показувати на область залишились, єдине, що за це потрібно доплатити. З часом так і буде.

- Що будете показувати?

- Зараз робимо півтори години власного мовлення. Загалом, згідно з ліцензією, маємо п’ять годин, а показує «Вінниччина» цілодобово. І тут у мене якраз проблема - треба шукати, чим заповнити решту 19 годин ефіру. Сьогодні це науково-пізнавальні програми, мультики... Виробництво власного продукту виключно на мені. У нас буде класний контент… І я задоволений початком співпраці із двома колегами – студентками третього курсу Донецького університету.

15 років ТРК «Вінниччини»: від синього до червоних

Якщо телебачення – це протез життя, то вінницьке телебачення на 80% - протез, а не рідний орган. Таку градацію роз’яснювала в інтерв’ю «РІА» у 2011 році тодішній гендиректор ТРК «Вінниччина» Лариса Буга: «Два з трьох місцевих каналів – ВДТ-6 та Віта – державні. Вони виконують замовлення не глядача, а влади. Тобто вся інформаційна політика на цих каналах побудована на тому, щоб хвалити керівників області та міста, бо влада є роботодавцем. У Вінниці, хочемо цього чи не хочемо, існує завуальована цензура або контрольованість мас-медіа владою. Такі засоби масової інформації не можуть собі дозволити говорити і показувати все те, що бачать».

«Вінниччина» починала як комунальне телебачення. Колектив був створений винятково непрофесійними журналістами. Певний час зі своїми новинами виходили на ВДТ. Перший ефір - 1 серпня 2001 року, а ліцензію отримали 17 листопада.

Ідея створення телеканалу належить Григорію Калетніку. Будучи головою обласної ради створив комунальну телерадіокомпанію «Вінниччина». Після того, як він перестав бути головою обласної ради, телеканал зовсім перестали фінансувати з бюджету. Дуже швидко ТРК заборгувала 200 тисяч. Була скликана рада засновників, порадились і вирішили виключити із засновників обласну раду. Був скандал на сесії. Тодішній голова облради Юрій Іванов написав листа у Національну раду телебачення і радіомовлення, щоб відкликати ліцензію…

«Голова ради засновників - Олександр Шпак, президент Ліги нафтопромисловців України, колишній мер Жмеринки, - розповідала колишній гендиректор «Вінниччини» Лариса Буга. - Саме через нього виходили на нас із облдержадміністрації, облради, міськвиконкому. Треба йому віддати належне: він міг сказати, що телефонували, але жодного тиску з його сторони не було. Через одне інтерв’ю з нами судився Домбровський – за образу честі і гідності. Позов забрав після перемовин із засновниками...

У 2007 році «Вінниччина» зробила прорив – політичні ток-шоу у прямому ефірі. Це було сміливо.

- Це була ідея Калетніка, - каже Лариса Буга. - Саме з’явився на українському телебаченні Савік Шустер, і Григорій Миколайович запропонував зробити щось подібне: в прямому ефірі, політики, експерти, вуличний майданчик… Найпростіше було з вуличним майданчиком – люди готові ставити питання, не бояться. Журналісти теж приходили. Політики - це найскладніше. Після п’ятого шоу політики відмовилися брати участь. По-перше, в кожній політичній силі є один-два, у кращому випадку – три спікери – люди, які можуть говорити на телекамеру. А говорити на диктофон і камеру – це дві різні речі…

У тому 2007 році «Вінниччина» змінила власників. Причому, по-хитрому. Канал не продавали – змінився власник фірми «Агро-Дім», якому належало 75% каналу. Раніше це була структура, пов’язана із прізвищем Калетніка, а згодом стала асоціюватися із Симоненком – старшим сином лідера КПУ – Андрієм. А у тому ж 2007 році народним депутатом від КПУ став син Григорія Калетніка – Ігор. Сьогодні він у розшуку…

“Ребрендинг” - цим словом супроводжувалась зміна власників на телеканалі. Якщо за часів «регіонала» Григорія Калетніка, студія ТРК була в синіх тонах, то із комуністами все стало червоним.

Телестудію комуністів (вул. Театральна, 15) могли рознести ще під час революції Гідності, але її охороняв Сергій Чумак і його побратими із «Правого сектору».

У 2014 році «Вінниччина» перестала показувати. Були борги, були суди…

P.S.17 травня в Єдиному державному реєстрі внесли зміни. Тепер власниками ТРК «Вінниччини» є дві фізичні особи – два вінничанина Олег Веретинський та Ігор Заворотний. Розмір внеску до статутного фонду в обох по 750 тис. грн.

Оксана Пустовіт, «20 хвилин»