Для багатьох з нас, хто працює в сфері медіа та доступу до інформації, Україна зараз вбачається центром багатьох речей. Вона є, з одного боку, мішенню для кампанії з дезінформації, розмір та масштаб якої світ не бачив з часів холодної війни, з іншого боку, центром експериментальних, антикорупційних, медіаосвітніх, свіжих ідей та підходів. Нервовий дискомфорт всіх авторитарних режимів в євразійському регіоні відчутний – національні лідери незадоволені з приводу ворожого вторгнення Росії на територію та в інформаційний простір, але все ж також з осторогою ставляться до сили натхнення Майдану.

Тому, коли я приїхав до Києва минулого місяця, думав, що був готовий до несподіванок – декілька випадкових речей підуть не так як треба, а деякі справдяться. Але я не був готовий. Як показує недавня реакція в Україні на «панамські папери», речі завжди мають більше нюансів, ніж ви очікуєте.

Коли історія з «панамськими паперами» набула всесвітнього розголосу завдяки на диво добре скоординованій міжнародній акції (в якій взяли участь сотні журналістів з безлічі новинних та репортерських організацій), Україна не була залишена осторонь. (Знімаємо капелюха перед Центром з дослідження організованої злочинності та корупції, який координував багато тих зусиль.) В Києві репортерська команда розслідувачів з молодого, орієнтованого на служіння громадськості, онлайн-каналу Hromadske.tv, які працюють в його флагманській антикорупційній новинній програмі «Слідство.Інфо», зробили сюжет про панамські активи Президента Петра Порошенка.

В Internews розповсюдилась чутка, що Hromadske.tv готує щось суттєве для недільної програми, але ми не знали, що саме, і чули, що вище керівництво на колишньому державному (а зараз суспільному) телеканалі «UA:Перший», який ретранслює новинну онлайн-програму для своєї телеаудиторії, злякалося її показу.

Сюрприз №1: Де б я не працював у цій частині світу та й власне у інших місцях, фінансовані державою канали та суспільні мовники завжди дуже обережні, коли йдеться про матеріал, який змусить уряд почуватись незручно. Поставши перед рішенням, чи транслювати матеріал, який може кинути тінь на головного політика, вони майже завжди вирішують не транслювати. «UA:Перший» іде проти тренду – вони транслюють. Це не є величезним сюрпризом, тому що канал очолює дійсно добрий журналіст Зураб Аласанія, але навіть в такому разі, моєю непідтвердженою здогадкою є те, що тиск міг бути досить великим, щоб не транслювати його.

Сюрприз №2: Президент заперечив будь-які порушення зі свого боку, і були залучені різні вчені мужі, щоб «пояснити», наскільки все це перекрутило Hromadske.tv. Я був сильно здивований через відповідь кількох українських журналістів та медіа-коментаторів (таких як шанований watch-dog ЗМІ  DetectorMedia, колишня «Детектор медіа»), які відкрито засудили якість матеріалу, відсутність «стандартів» та понад усе емоційний наголос на часі заснування панамської компанії Президента. На їх переконання, журналісти припустились помилки, концентруючи увагу на тому факті, що створення офшорної компанії Президента відбулось в той час, коли Україна билась в одній з найкривавіших битв конфлікту. На їх погляд, співставлення цих двох подій –відкриття юридичною командою Президента офшорного рахунку в Панамі і вбивство і поранення сотень солдатів – було розраховане більше на маніпулювання глядачами, а не на прояснення фактів. Дехто порівняв цю тактику з методами Дмітрія  Кісєльова (безсовісний кремлівський пропагандист на чолі RussiaToday), які є настільки образливими, наскільки це можливо в цій країні. Тому не було привітань з приводу добре зробленої роботи, не було поплескувань по спині за розкритий цікавий та важливий сюжет. Натомість, було багато критики та небагато захисників. Майже ніхто не сказав: «Агов, контекст має важливе значення, і дуже доречним є те, що відбувається в той час, коли лідери ведуть приватний бізнес, який вони напевно не мали б вести». Якби вони мали це робити, то чи потрібно було це робити в Панамі? (жодних образ, Панамо.) Дрю Салліван та Пол Раду  з OCCRP виступили з сильним захистом команди, що, я впевнений, було високо оцінено. Але загалом відголос був проти них.

Сюрприз №3: Після трансляції програма була направлена до новоствореної Незалежної медіаради (НМР) на розгляд – щоб «подивитись, чи програма відповідає журналістській етиці та професійним стандартам та розглянути рішення керівництва «UA:Перший» надати згоду на трансляцію цієї частини програми без внесення змін». Хто подав запит? Зураб Аласанія, очільник «UA:Перший», людина, яка в кінцевому підсумку дала зелене світло для трансляції. Коли я вперше побачив його у письмовому вигляді, я мав переглянути ще раз. Потім, після деяких роздумів, я зробив висновок, що це був досить розумний хід. Аласанія передав матеріал групі поважних лідерів медіадумки для отримання їхньої точки зору, та попросив їх сказати йому, чи правильно він зробив чи ні. Досить наполегливо. У всякому разі, щоб викласти 15-сторінкове довге загальне рішення коротко, то Незалежна медіа рада вирішила, що хоча і була серйозна критика матеріалу, «UA:Перший» був виправданий у його рішенні транслювати матеріал без редагування.

Сюрприз №4: Рішення НМР не буде в чийомусь списку для читання, але якщо ви в нашому виді бізнесу, то воно є захоплюючим і справді вдумливим прикладом письма. Хоча в ньому є юридичні посилання, воно не є сухо юридичним – воно написане добре та дуже доступно. Також, детальний характер аналізу разом з трішки альтернативними поглядами кількох членів НМР має покінчити з ідеєю, що ця суперечка стосувалась нападу на людей за критику Президента. Це був серйозний перегляд якості, який ставить додаткові питання до журналістів, але також результатом якого було рішення зі здоровим глуздом.

Я на мить уявив, що б трапилось, якби «UA:Перший» вирішив, ґрунтуючись на відчутті неоднозначності щодо якості програми, не транслювати її. Чи хтось з нас повірив би, що редакторська стурбованість щодо етичності матеріалу були справжньою причиною такого рішення? Якби так трапилось, я вважаю, що тоді в українському медіасередовищі був би зовсім інший спалах суперечки навколо цього питання. Немає сумнівів, що «UA:Перший» вчинив правильно, і їхнє рішення просунуло їх ще трішки на їхньому шляху до повернення довіри суспільства після довгого періоду розгляду його як виключно рупору держави.

На відміну від попередніх тижнів, «UA:Перший» не повторював трансляцію програми «Слідство.Інфо», але це вже не мало значення. На Hromadske.tv сказали мені, що програма була переглянута онлайн та завантажена більше 500 000 разів з того часу, як вони її завантажили, приємно знати, що люди зацікавились. Зрештою, ми всі хочемо бачити розслідувальні репортажі на кшталт цього, які порушують серйозні питання про дії наших обраних нами представників, та призводять до певних змін та покращення. Будучи шотландцем, я трішки цинічний, якщо чесно, але я б хотів бути здивованим на тому фронті теж. І в майбутньому я буду відкритим щодо того, що може трапитись тут, відповідь на панамські папери виявилась зовсім не такою, якою, як я думав, вона буде. Але все повернулось добре, і підведення журналістів до вищих стандартів мене влаштовує.

Про автора: Джилліан МакКормак (Gillian McCormack), Регіональний директор Internews програм Європи та Євразії, професіонал з розвитку медіа з 20-річним досвідом у регіоні, який переїхав працювати до Києва в квітні 2016 року.

Джерело: Center for International Media Assistance

Переклад: «Детектор медіа»

Фото: Алекс Малев