СПРАВА АЛЕКСАНДРОВА, ПЕРША РІЧНИЦЯ ЗАГИБЕЛІ ЖУРНАЛІСТА

Репортери без кордонів (RSF), їхнє юридичне крило - мережа Дамоклес, та Інститут масової інформації (IMI) з інтересом чекають на рішення, яке ухвалить 25 липня Верховний суд у рамках процесу по “справі Александрова”.

20 травня 2002 року Донецька прокуратура оскаржила рішення Донецького апеляційного суду, яким був виправданий і звільнений в залі суду підозрюваний у вбивстві директора телекомпанія "ТОР" Ігоря Александрова Юрій Вередюк.

Ставлення Верховного суду наочно покаже, чи дійсно українське правосуддя має волю боротися проти безкарності у цій справі. Якщо Верховний суд залишить в силі виправдувальний вирок Донецького апеляційного суду, то стане можливим нове розслідування і буде надія, що справжні вбивці Александрова постануть перед судом. В іншому випадку суд затвердить сценарій з “ситуативним винуватцем”, який складала українська влада.

17 травня 2002 року Репортери без кордонів і їхнє юридичне крило – мережа Дамоклес, разом з Інститутом масової інформації привітали виправдувальний вирок обвинуваченому у вбивстві Александрова Юрію Вередюку.

Обвинувальний висновок грунтувався на зізнанні підсудного Вередюка у скоєнні вбивства і не знайшов свого підтвердження сукупністю зібраних доказів по справі.

Родина Александрових, їхній захисник та три правозахисні організації доклали зусиль для того, щоб серйозні порушення, допущені у ході слідства по справі про вбивство Ігоря Александрова, стали очевидними і щоб замість справжніх злочинців не засудили невинну людину.

До дня першої річниці з дня смерті Ігоря Александрова, мережа Дамоклес, Репортери без кордонів та Інститут масової інформації оприлюднюють звіт судових слухань у рамках процесу по обвинуваченню Вередюка. Ці матеріали були надані представниками Інституту масової інформації, які були присутні на всіх засіданнях Донецького апеляційного суду у Слов’янську.

Звіт розміщений на сайті RSF, Дамокл, та ІМІ:

www.rsf.org

www.damocles.rsf.org

www.imi.org.ua

Довідка

Ігор Александров, генеральний директор телекомпанії ТОР у Слов’янську, 3 липня 2001 року був побитий невідомими із використанням бейсбольних біт на вході до приміщення телекомпанії. Він помер 7 липня у лікарні внаслідок важкої травми мозку. 1998 року журналіста Александрова засудили до сплати штрафу в розмірі 2350 гривень та 5 років заборони займатися професійною діяльністю через позов про наклеп на депутата Олександра Лєщинського, якого Александров назвав “некоронованим горілчаним королем Донбасу”. У 2000 році справу закрили через відмову позивача від претензій. Ігор Александров домагався скасування першого вироку, визнання відсутності своєї провини та визнання провини прокуратури і відшкодування його моральних втрат.

По завершенні попереднього слідства, яке було неповним та необгрунтованим і супроводжувалося тиском на родину, 15 грудня 2001 Генеральна прокуратура назвала ім’я підозрюваного не вказуючи, якими були мотиви вбивства.

Завдяки наполегливості родини Александрових, їхнього представника Богдана Ференца, якого залучили до захисту ІМІ та Репортери без кордонів, вдалося домогтися статусу потерпілого для Олексія Александрова, в чому йому раніше відмовляли, а також того, щоб розгляд справи у суді розпочався у визначені законом строки – не пізніше 20 діб після передачі справи до суду. Репортери без кордонів в листі на ім’я голови Верховного суду Віталію Бойку від 28 грудня, підтримали ці вимоги. Слухання справи почалися 28 січня 2002 року.