12 лютого о 15:49 я отримала це смс:

Того ж дня написала заяву у відділення поліції Подільського району. Політики і чиновники вимагають від правоохоронних органів швидкого розслідування. Було розпочато кримінальне провадження за статтею 345-1 (погроза або насильство щодо журналіста). Зловмиснику може загрожувати до трьох років позбавлення волі. Але 15-го лютого я дізналася, що виробництво передали з Подільського відділення Нацполіції до Оболонського. За моєю інформацією, на цьому наполягала прокуратура. Тільки через це втрачено тиждень у розслідуванні. Я ж вирішила не втрачати часу, і дещо виявила сама.

Стаття

Все почалося з підготовки матеріалу про голову фракції Опозиційного блоку Юрія Бойка. Я працювала над ним на початку січня. Невеликий блок був присвячений зятю Бойка, Сергію Горовому, який очолює з 2010-го року ПАТ Київгаз.

Ось уривок із статті, опублікованої в журналі 22 січня:

«Лідер ОБ не тільки вийшов сухим з води за старими справами, але і залишається важливим гравцем на газовому ринку. Тут його ключовим активом є зять Сергій Горовий, чоловік старшої дочки Ярослави. У 2010 році, коли Бойко був міністром, Горового на позачергових зборах акціонерів Київгазу обрали головою правління. З того часу зять політика не залишає цієї посади, хоча результати його роботи негативні. Нацкомісія з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) у травні 2015‑го перевірила компанію на предмет дотримання ліцензійних умов. Підсумок — НКРЕКП наклала на Київгаз максимальний штраф у 800 тис. грн.

У липні минулого року Київгаз створив дочірнє підприємство КиївГазЕнерджі, якому делегував функції обслуговування споживачів. Директором стала теж не чужа Бойку людина — Владислав Красавін, який на сайті Ради досі зазначений помічником на громадських засадах лідера ОБ».

Раджу компанії навчитися відповідати на запити журналістів, перш ніж звинувачувати ЗМІ в чому-небудь

До того, як писати ці рядки, я намагалася отримати коментарі у керівництва Київгазу. 15 січня відправила два запити на електронні адреси компанії. Перший – на ім'я Горового, голові правління Київгазу, другий – Красавіну, директору дочірнього підприємства КиївГазЕнерджі.

Питання до Горового з запиту:

1) Хто запросив вас очолити Київгаз?

2) Чи після революції та зміни влади в 2014-му році намагалася київська влада відсторонити вас від посади? Чи легко ви знайшли спільну мову з новим керівництвом міста?

У Красавіна, директора КиївГазЕнерджі, я запитала:

1) Хто запросив його очолити КиївГазЕнерджі.

2) Чи залишається він і досі помічником на громадських засадах голови депутатської фракції Опозиційний блок Юрія Бойка.

Ні Горовий, ні Красавін не відповіли в січні на ці прості запитання. У прес-службі Київгазу тоді мені сказали, що запити отримали, передали керівництву, але не знають, буде відповідь чи ні.

На цьому моє спілкування з Київгазом закінчилося. 22 січня в журналі вийшла стаття про Бойка, в якій згадувався Київгаз. 25 січня на сайті було опубліковано онлайн-версію матеріалу.

Того ж дня, 25 січня, один політичний експерт (не називаю її прізвище, передам дані слідчому) написала повідомлення в Facebook Віталію Сичу, головному редактору журналу. До свого листа вона прикріпила мій запит в Київгаз на ім'я Красавіна і запитала, як зробити так, щоб матеріал не з'явився.

Цікаво, хто її просив зняти статтю і передав запит: Горовий або Красавін? Владислав Красавін до того, як потрапив у КиївГазЕнерджі, працював на керівних посадах у правоохоронних органах. Він полковник міліції, був начальником управління держслужби охорони при ГУМВС України в Київській області.

Головний редактор відповів цій жінці, що не знімає статті ані в журналі, ані на сайті.

Більше про Київгазі я нічого не чула, а 12 лютого отримала смс.

Київгаз

Після отримання смс мені не давало спокою питання, чому на статтю відреагували тільки через три тижні? Адже текст давно в інтернеті. Але незабаром зрозуміла, в чому справа. Повідомлення надійшло у п'ятницю, 12 лютого. А у вівторок, 16 лютого, на сайті КМДА з'явилася новина про те, що 30 березня нарешті пройдуть збори акціонерів Київгазу.

Наведу інший уривок з цієї статті. В даному випадку він цікавіший, ніж те, хто і чий чоловік. Припускаю, що саме ці три припущення привернули увагу «відправників смс»: «Але звільнити зятя Бойка Київська міськдержадміністрація (КМДА) не може: за словами Петра Пантелєєва, заступника голови КМДА, це здатна зробити лише Наглядова рада. Як стверджує чиновник, міська влада вже попросила компанію призначити загальні збори акціонерів, щоб переобрати раду. І сподіваються, що вони пройдуть до середини весни». Нагадаю, останній раз збори акціонерів проводилися в 2010-му році, на них Сергій Горовий був обраний головою правління. Термін його каденції давно минув, він продовжував спокійно працювати. Преса Горовим мало цікавилася. Це непублічна людина, на сайті Київгазу немає навіть фотографії голови правління.

Тепер основні акціонери компанії ініціюють збори. 60% акцій Київгазу належить Київенергохолдингу, 28,46% - територіальній громаді Києва. В кінці січня, коли виходила стаття, точна дата їх проведення була ще невідома. Але навіть з цих трьох припущень у статті можна зробити висновок, що рано чи пізно вони відбудуться.

Чому ці збори акціонерів так турбують керівництво Київгазу? А тому, що на порядку денному стоять питання про припинення повноважень членів Наглядової ради та обрання нових членів Наглядової ради. Наглядова рада може обрати нового голову правління. Простіше кажучи, зятя Бойка зможуть звільнити.

Про точну дату проведення зборів стало відомо в лютому. 16-го лютого оголошення вже було опубліковано в газеті «Голос України» №28. Про це йдеться у відповіді КМДА на мій запит.

Після отримання смс я почала збирати всю можливу інформацію, відправляти запити, опитувати колег в редакції. Наприклад, дізналася, що за день до смс у відділ передплати приходив молодик за двома журналами з обкладинкою, на якій зображений Бойко.

17-го лютого, о 16:50 я отримала нове повідомлення - і знову з невідомого номера.

Відразу ж перетелефонувала, телефон був відключений. Спасибі, звичайно, що дозволили видихнути, але повертаюся до подальших подій.

18 лютого в Київгазі відбулися збори колективу. «Інформаційна «чорна» кампанія проти Київгазу, яка останнім часом загострилася і стала набувати рис «мас-медійного тероризму», змусила колектив компанії звернутися до президента Петра Порошенка з проханням взяти під особистий контроль ситуацію створення штучного корпоративного конфлікту. Також працівники Київгазу просять голову Київської міської державної адміністрації Віталія Кличка терміново реагувати на будь-які провокації навколо компанії», - йдеться у відкритому листі колективу Київгазу. Інформаційна кампанія проти Київгазу має ознаки «рейдерського поглинання», - зазначають автори листа.

Раджу компанії навчитися відповідати на запити журналістів, перш ніж звинувачувати ЗМІ в чому-небудь. Голова правління міг би хоч раз зібрати прес-конференцію і відповісти на всі питання журналістів особисто.

Реакція

12 лютого мені багато телефонували і писали. Ввечері зателефонували з прес-служби Опозиційного блоку, повідомивши, що Юрій Бойко звернувся до МВС і ГПУ з вимогою проведення швидкого розслідування погрози на мою адресу. Це нормальна реакція на події. Значно пізніше дізналася, що і компанія Київгаз 12 лютого опублікувала офіційну заяву у себе на сайті і навіть запропонувала надати мені та моїм близьким охорону на період проведення розслідування. Тільки з Київгазу з редакцією ніхто не зв'язався досі.

Не знаю, яким чином мене вплутали в цю історію, але припускаю, що смс пов'язане з проведенням зборів акціонерів Київгазу, яке відбудеться 30 березня. І тут можуть бути лише дві версії: або це послання від людей Горового, які розлютилися через те, що в моїй статті йдеться про збори акціонерів, або від його конкурентів, які хочуть очолити Київгаз.

Хто б не стояв за цим, він зробив велику дурість, відправивши смс із погрозою журналісту. Про всяк випадок я ділюся інформацією про цей випадок з кількома колегами. Навіть якщо залякати мене, це нічого не змінить: інші журналісти проведуть власне розслідування про розслідування розслідування. Навіщо комусь такий головний біль?

Після скандалу і Київгаз, і київська влада повинні запросити якомога більше журналістів до висвітлення зборів акціонерів 30 березня. У публічності процесу обрання або переобрання менеджменту зацікавлені тепер всі.

Я ж сподіваюся на співпрацю зі слідством. Я давно працюю журналістом. Ті, про кого ми пишемо, іноді вимагають спростування, буває, погрожують судом або публічно висловлюють невдоволення – це робочі моменти, до них журналісти готові. Але ніхто і ніколи ще не погрожував мені чи моїм колегам по редакції фізичною розправою. Не хочу, щоб подібне повторилося. Жартувати так з життям людини неприпустимо і просто нерозумно.