Впливової друкованої преси у Харкові немає, її замінюють пабліки у соцмережах та телебачення
Що ж саме впливає? Виявилося, для харків’ян основними джерелами інформування є телебачення, соціальні мережі, групи в них, а також харківські новини на всеукраїнських сайтах. Підтвердило ці слова проведене ІМІ фокус-групове дослідження харківських активістів та журналістів увечері того ж дня у культовій кнайпі «Старий Хем». 40% опитаних дістає інформацію про Харків та регіон через зручний фільтр на укр.нет, решта - на місцевих сайтах.
Харків - єдине місто, крім Києва, яке залишається мільйонником. Його ЗМІ чітко діляться за політичними симпатіями (Кернес, Фельдман, Аваков, Балута) і явно погано інформують громаду. Тому харків'яни та й самі журналісти у пошуку об'єктивної інформації поринають у київські сайти, які дотримуються вищих стандартів у новинах. При цьому харківські новини для столичних медіа роблять харків'яни.
Фокус-група показала - ставлення активістів і журналістів до новин (йдеться про новини загалом, без географічного та тематичного поділу) в 99% недовірливе та прохолодне. Проте учасники зазначили, що їм як представникам ЗМІ об’єктивно важко сприймати новини в ролі пересічного споживача, радше включається критичний погляд на конкурентів. 100 % опитаних місцеві новини дратують, адже журналісти при їх читанні аналізують їхню якість та порівнюють з реальним станом речей.
Слони харківської медіаситуації
Чи не основною проблемою харківських ЗМІ є залежність їх редакційних політик від прямих власників та «кураторів».
Попередні дослідження ІМІ у сфері медіавласності, котрі провела представниця інституту в Харкові Анна Прокаєва, показало, що таких сфер впливу у східній столиці три: мера Геннадія Кернеса, нинішнього очільника МВС Арсена Авакова та представників «нової влади» від БПП. Всі ці люди мають по кілька ЗМІ в регіоні.
Окрім того, власниками ЗМІ в Харкові є також екс-регіонал Олександр Фельдман, ще кілька ЗМІ існують на грантові кошти. На відміну від Одеси, де попри належність різних ЗМІ різним власникам спостерігається позірний медіа-плюралізм, у харківських ЗМІ працює засада «шаг влево – шаг вправо: расстрел». Про «ворога» або негативно, або взагалі не згадуємо.
Присутні на зустрічі в прес-клубі журналісти визнавали: Кернес взяв ЗМІ у лещата. Не дивно тому, що харків’яни підтримали діючого мера на виборах уже в першому турі: для нього подібна тактика є дійсно виграшною, і сенсу її змінювати на більш ліберальну він та його команда не бачать.
Щемливі опуси про здоров’я Геннадія Адольфовича публікуватимуться і далі.
Між любов'ю і ненавистю до мера
Харківські ЗМІ від інших регіональних ЗМІ відрізняються перекосом у сторону збільшення частки так званих «паркетних» матеріалів, і в цьому також «заслуга» мерської команди.
Кількість матеріалів про місцеву владу, навіть не враховуючи паркет, становить 17%. При цьому матеріалів з критикою влади експертами ІМІ не зафіксували (окрім окремих сайтів). Більшість матеріалів нейтральні або з позитивним контекстом.
Під час виборів містяни не отримували критичних матеріали щодо влади, відповідно у них сформувалася ідеалістична картина щодо діяльності міського голови. Загалом, згідно з даними дослідження ІМІ, за трьома типами ЗМІ у присвячених владі матеріалах третина – паркет. Найвищий показник прослідковується в інтернет-виданнях – 41%. Найнижчий показник у пресі – 18%, на ТБ – 26%.
Згідно з результатами дослідження ІМІ, яке проводилося у листопаді-грудні 2015 року, рівень замовних матеріалів порівняно з лідерами моніторингу Дніпропетровська та Запоріжжя невеликий: лише 7% контенту у харківських ЗМІ мають ознаки замовлення, і розцінюються експертами ІМІ як прихована реклама. Найменше – 3% - таких матеріалів було виявлено у пресі, найбільше – в інтернет-ЗМІ – 11%, і 6% – на телебаченні.
Щодо тематики новинного потоку, то рівень присутності місцевих суспільно значимих повідомлень досить низький - середній показник матеріалів, що стосуються місцевої тематики, становить 62%.
Однак, у ці показники входять матеріали з ознаками замовлення та паркет (прес-релізи, описи прес-конференцій, офіційні заяви), а також ті матеріали, які не можна зарахувати до суспільно важливих (кримінал, культура та інформація розважального характеру). Відповідно, рівень власне журналістських матеріалів суспільно значущих значно нижчий. Варто зазначити, що особливо низький рівень зафіксований у друкованих виданнях – лише 30%; в інтернет-виданнях та на ТБ відповідно 71% та 86%.
Якщо говорити про теми висвітлення чуттєво вразливих груп населення, то Харківщина приречена на висвітлення військових і прифронтових проблем. Представниця ІМІ у Харкові Анна Прокаєва зібрала коментарі відомих харківських редакторів, з яких випливає, що локальні ЗМІ усвідомлюють, що вимушено переміщені особи поступово стають харків’янами, про яких треба і варто писати, при цьому по мірі можливостей руйнувати стереотипи.
Також чимало матеріалів виходить про фронт. Конфлікту на сході України приділено загалом 13% від загальної кількості матеріалів.
За даними Харківської ОДА, в області зареєстровано більше 180 тисяч переселенців. Проте місцеві ЗМІ цій проблематиці приділяють досить мало уваги. Так, за даними моніторингу ІМІ, рівень новин на цю тему склав усього близько 3% від загальної кількості новин.
Якість VS кількість
Інтернет ЗМІ
Дослідження ІМІ засвідчило: найвищий рівень дотримання професійних стандартів в інтернет-ЗМІ - 4,83 бала з максимальних 6. Найчастіше, у 43% випадках, порушувався стандарт балансу думок/точок зору. У 37% випадків у журналістських матеріалах не дотримувалися стандарту повноти представлених фактів.
Наприклад, у виданні «Харьковские известия», назагал проросійського характеру, передруковуючи новини з лента.ру, вживають вислови «цій країні» щодо України, переконують, що від рук УПА загинув 1 млн чол. Новин багато, різного характеру, але переважно з інших ЗМІ, «підготовані» журналістами видання.
Часто заголовки неточно передають суть новини. Так, сайт Status quo з виразним власним обличчям, має досить багато власних новин, проте у гонитві за влучними заголовками нерідко перегинає палицю щодо відокремлення фактів від коментарів.
Використовують нерідко повідомлення загальноукраїнських видань та сайтів відомств, де присутній харківський контент.
Видання http:/
ТБ і друковані ЗМІ
Телебачення і друковані ЗМІ - кричуще непрофесійні. Газети отримали від експертів ІМІ всього 3,43 із 6 балів, а телебачення – 3,98 бала з 6. У газетах 86% публікацій є неповними та 50% незбалансованими, тобто тяжіють до подачі інформації під певним кутом зору. У 42% новин не називаються джерела інформації, або ж вони є недостовірними.
Пабліки у соцмережах
Не дивною тому є довіра харків’ян до соцмереж і пабліків. Серед новостворених медіа найбільш популярними є два пабліки у соцмережах – Ху*вий Харьков (майже 130 тисяч користувачів у соцмережах, з них приблизно 125 тис. припадає на групу ВКонтакте) та«IT sector Харьков» (приблизно 70 тис. користувачів у соцмережах).
Обидва публіка є своєрідними агрегаторами місцевих новин і перепостів на місцеву тематику у соцмережах. Вони мають специфічний стиль, щедро приправлений нецензурною лексикою, це швидше «громадська журналістика». Їхні дописи часто є скандальними, подають оціночні судження, але в той же час вони суспільно-важливі та актуальні для місцевих мешканців.
Варто згадати про Громадське ТБ Харкова, котре з’явилося у 2015. Матеріали роблять не професійні журналісти, працюють більш оперативно за традиційні ЗМІ в Харкові
****
Велика кількість користувачів у соцмережах, які стежать за харківськими пабліками місцевих новин, може свідчити про слабку довіру до традиційних місцевих ЗМІ. На ринку присутні кілька медіа-власників, однак це не надто впливає на плюралізм контенту.
До 80-90% ЗМІ у Харківській області є російськомовними, що не відображає дійсного стану української мови на Харківщині.
Мова ЗМІ Харкова є також певним індикатором зацікавлення редакціями обласного центру тим, що поза ним відбувається. Автори зациклені на новинах саме харківського мегаполіса.
Харківські ЗМІ мають шанси якісного розвитку при умові ставки на громадську журналістику, встановлення незалежності редакційної політики від власників та орієнтацію на суспільно значимі новини міста й області.
Аналіз проводився за підтримки Української ініціативи з підвищення впевненості (UCBI), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID)
