«Клоуни, хто вас сюди впустив?! — обурюється міністр енергетики та вугільної промисловості України Володимир Демчишин, коли журналіст Сергій Андрушко запитав у нього про мету пізнього візиту в Адміністрацію Президента. — Кому ви даєте хабарі, щоб проходити під адміністрацію?» Відштовхнувши журналіста, щоб не заважав камерою та мікрофоном, міністр підійшов до свого авто і поїхав. Цей сюжет програми журналістських розслідувань «Схеми» (спільного проекту «Радіо Свобода» та UA: Перший) викликав цього тижня шквал обурення у соціальних мережах та блогосфері. І питання не лише в хамській поведінці високопосадовців до журналіста, який просто виконував свій професійний обов’язок — інформував людей про нічних «гостей» вулиці Банкової. Проблема ще й у тому, що чиновники з АП на численні запити журналістів відмовляються давати інформацію про відвідувачів цієї установи.

Щоб дізнатися, з ким все ж таки у вечірній та нічний час зустрічаються високопосадовці з АП, знімальна група програми «Схеми» провела під стінами установи шість днів у грудні минулого року. Як зазначають самі журналісти, саме в період, коли тривали жваві дискусії про долю Кабміну та бюджету-2016. Серед нічних «гостей» Банкової програма зафіксувала бізнесменів, антикорупційного прокурора, колишніх регіоналів і навіть масовий приїзд депутатів на засідання цілої франції БПП.

— Ми обговорювали різні ідеї матеріалу для «Схем». До думки зробити сюжет біля стін АП спонукала інформація про можливе переформатування уряду в грудні минулого року. Було цікаво, хто саме з цього приводу відвідуватиме Банкову, — говорить Сергій Андрушко. — Коли вже почали роботу над сюжетом, то побачили чималу зацікавленість громадськості щодо того, хто і чому відвідує Президента, зокрема уночі. Це важливо, адже Адміністрація Президента — ще й досі занадто впливовий орган в Україні. І громадськість хоче знати, з ким саме спілкується Президент України. Ми вже робили одну відео-історію про АП у 2014 році — саме через кілька місяців після того, як Петро Порошенко став Президентом. Тоді нам вдалося зафільмувати одіозних бізнесменів, політиків, олігархів часів Януковича, які табунами йшли в АП на якісь зустрічі, про щось там домовлялись. Зокрема, ми зняли мера Харкова Геннадія Кернеса, який приїжджав уночі, зняли Бориса Кауфмана — бізнесмена з Одеси — також уночі. Нині — просто вирішили простежити, що змінилося, чи тенденції «нічної політики» тривають...

— Знаю, що ви робили інформаційні запити в АП з проханням надати перелік осіб, які відвідують цю установу...

— Так, перед тим як розпочати роботу над темою, я надіслав в АП низку інформаційних запитів з проханням надати можливість ознайомитися з переліком людей, які приходять до цієї поважної установи. Ми знаємо, що існує журнал відвідувань адміністрації. Нам відмовили, досить завуальовано відповівши, що не зобов’язані вести цей журнал, мовляв законодавство цього не вимагає. Однак цей журнал існує, що довів Мустафа Найєм, якому у відповідь на його запит надали списки людей, які відвідували АП, коли був Євромайдан, — до останнього дня перебування там Януковича. Намагався знайти цей журнал у спецархівах, де можуть зберігатися документи, пов’язані з відвідуванням АП. Як виявилося, ці документи не є обов’язковими для зберігання в загальнодоступному архіві. Журнали про те, хто і коли приходили в АП від часів першого президента Леоніда Кравчука — до Петра Порошенка, зберігаються у власному архіві АП і на запити журналістів не надаються. Але в цивілізованому суспільстві ця інформація загальнодоступна.

— Міністр Демчишин грубо відреагував на ваші запитання про мету нічного візиту в АП, деякі депутати та високопосадовці теж обурювалися з присутності журналіста. Чому така реакція?

— Це треба у високопосадовців запитувати. Зрозумійте, я був біля АП як журналіст, тобто посередник між владою і суспільством — глядачами. І коли Демчишин висловлював образливі слова на мою адресу, то, по суті, це він говорить аудиторії «Радіо Свобода» та UA: Першого — кільком мільйонам людей. Ну, і зрештою: виходячи з такої поважної установи, як Адміністрація Президента, говорити слово «клоун»... Ми ж не віримо, що ця установа може бути цирком?

— Чи вибачився міністр?

— Коли сюжет набув резонансу, він телефонував мені. Але я так і не зрозумів, навіщо. На запитання: чому ви, пане міністре, телефонуєте, почув відповідь — «порозмовляти». Жодним словом не вибачався. І загалом була розмова ні про що. Якщо чесно, то в мене склалося враження, що його хтось попросив зробити цей дзвінок як якусь формальність. Він її і виконав.

— В ефірі каналу «112 Україна» міністр інформаційної політики Юрій Стець заочно вибачився перед вами і всіма журналістами за «стиль» спілкування Демчишина, назвавши його неприпустимим.

— Ця заява міністра Стеця показує його з позитивного боку. Це правильний етичний тон... Цікаво інше, коли один міністр вибачається, інший — той же Демчишин, спілкуючись вже з Наталею Седлецькою (автором проекту «Схеми». — Авт.) розповів, що свої слова він сказав, розмовляючи в телефон. Якщо то не мені було адресовано, тоді за що ж Стець вибачився? Не узгодили. (Майже відразу після закінчення розмови з Сергієм Андрушком «Фейсбук» приніс новину, що міністр Демчишин таки вибачився. На ФБ-сторінці Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з’явилася його заява, в якій, зокрема, йдеться: «Мені дуже шкода, що мої слова, сказані минулого року в присутності журналіста Сергія Андрушка, були сприйняті як образа, ще більше шкода, що після ефіру його програми вони були висмикнуті з контексту в соцмережах. Якщо хтось відчув себе ображеним — перепрошую. Це ніяк не було спробою образити медіа, лиш втома від відчуття, що неможливо розповісти про реформи на вулиці і вночі. Якщо Сергій відчув, що ці слова, сказані на емоціях, були скеровані на нього — перепрошую його особисто. Я не мав на меті образити ані журналістів, ані Сергія», — написав міністр).

— Серед гостей Банкової ви зафільмували чимало колишніх регіоналів і просто одіозних персон. Про що це свідчить?

— Якщо чесно, мене нічого не здивувало. У схожому матеріал 2014 року було так само багато регіоналів, і це — через кілька місяців після Революції Гідності. А через два роки вони продовжують ходити в АП, певно, як додому. Пояснення — безглузді. На запитання про мету нічного візиту кілька людей відповіли, що хочуть привітати своїх друзів з днем народження, просто відвідати товариша... Дехто, виходячи з приміщення, сказав, що взагалі проходив повз... Ми навіть зробили цікаву підбірку пояснень від одіозних персон, чому вони ходять в АП уночі.

На наші запити в АП й надалі відмовляються надати перелік осіб, які відвідують цю установу. В цьому суть проблеми. Чому? Очевидно, що існує загроза витоку інформації про ймовірний опосередкований вплив на українських високопосадовців... Але ж суспільство про це повинне знати. Адже після цих «нічних візитів», очевидно, можуть відбуватися речі в країні, які впливають на життя всіх громадян. Ми говоримо не про приватні справи глави держави чи керівника АП, а про публічних високопосадовців. Кожен має бути під лупою того, що він в робить в робочому кабінеті, в робочий (і як виявляється неробочий) час.

Цікава деталь — за Януковича українці вільно могли ходити на вулиці Банковій, зараз прохід ускладнений огорожею. Потрібно показувати якісь документи, і охорона вирішує, чи пропустити. Туристам складно відвідувати Будинок з химерами... Знаєте, в мене склалося таке враження під час підготовки цього сюжету, що на вулиці Банковій люди живуть в якійсь паралельній реальності з усією країною. Вийдіть в центр Троєщини — таких дорогих авто найвищого класу ви ніде не побачите, як біля АП. Вирішувати якісь справи у АП уночі приїжджають люди на дорогих машинах і з великими статками. Ми й далі вимагатимемо від АП надати перелік осіб, які відвідують цю установу. На прес-конференції, відповідаючи на запитання колеги з «Радіо Свобода», чому суспільство не знає про відвідувачів АП, Петро Порошенко попросив «паузу», щоб ознайомитися із законодавством. Він ніби і не проти надати цю інформацію, але за фактом відповіді не було. Я ще раз написав звернення, і зараз очікую відповідь.