Телевізійні ворожіння...

Телевізійні ворожіння...

22 Серпня 2015
3025
22 Серпня 2015
16:30

Телевізійні ворожіння...

3025
Політика «ні миру, ні війни» дозволяє російському агресорові виступати в ролі миротворця
Телевізійні ворожіння...
Телевізійні ворожіння...
У нас дедалі популярнішими стають політологічні ворожіння в усіх ефірах, безконечні прогнози з усіх приводів, хоча їхня фактологічна база залишається надзвичайно слабкою. Експерти із задоволенням змагаються в передбаченнях, видаючи бажане за дійсне, підміняючи реальну інформацію власною розкутою фантазією, благо, що самі журналісти, які запрошують їх, як правило, підготовлені явно недостатньо й вимушені слухати вигадки з шанобливістю неофітів.
 

От і на «Свободі слова» на ICTV (єдиному безконкурентному ток-шоу на ТБ у глуху пору літніх відпусток) знову ворожили:  буде російський наступ  чи не буде? Жанр ворожіння передбачав запрошення екстрасенсів і ясновидиць, але в студії чомусь опинилися два полковники з Міністерства оборони. Зрозуміло, не маючи джерел в оточенні Володимира Путіна або в найгіршому разі в російському генштабі, складно відповісти на запитання про найближчі задуми противника. Але давно відомо, що будь-який наступ може розпочатися лише після здійснення низки підготовчих заходів. Яких саме - знають на відповідних кафедрах військових академій. Але нас має більше цікавити питання про нашу власну готовність до  драматичного розвитку подій. А тут нічого відрадного, незважаючи на бадьорі публічні рапорти, немає. За рік за наявності політичної волі, рішучості, вміння країну можна було зробити єдиним військовим табором. Реально ж зроблено дуже мало порівняно з жорстокими вимогами війни. А симптоми чергової російської авантюри є. Зокрема, як повідомили представники вітчизняного військового відомства, на українському Донбасі знову з'явився російський генерал Лєнцов, який був у спільній українсько-російській «миротворчій» комісії на сході України й одночасно примудрився командувати 1-м корпусом армії «ДНР». І це не знімаючи  з себе повноважень заступника командувача сухопутних  військ Росії.

 

ЧОГО ЧЕКАТИ?

 

Серед бойовиків на Донбасі від 70 до 80% становлять громадяни Російської Федерації.

 

Політолог Володимир Фесенко все вимагав сказати йому: чого чекати? Чи буде наступ Росії? Великодосвідчений полковник МО Валентин Федичев, знаючи коливання у «найвищих шарах політичної атмосфери», відповідав досить ухильно. Фесенко навряд чи був задоволений. До ворожінь вирішили залучити Михаїла Саакашвілі, поставивши йому запитання: «Чи можуть Грузія і Україна мирним шляхом вирішити проблеми окупованих територій?» Замість цього Саакашвілі з ентузіазмом повідав про те, як він ганяє прокурорів, що прокралися, просторами Одеської області. Він також розповів, що зібрав місцевих підприємців, і виявилося, що у них найбільше претензії до СБУ і прокуратури, які не змогли виправдати своїх дій і своєї бездіяльності. На думку екс-президента Грузії, в Одесі найбільш проросійська частина населення - це міліція та прокуратура. Ну, ця публіка ніяк не краще показала себе в Криму й на Донбасі. Журналіст Шлінчак почав говорити про «законність», мовляв, чи «не перевищує Саакашвілі своїх повноважень?» Під час війни (а це надзвичайний період) і повноваження мають бути надзвичайними. Саакашвілі назвав питання Шлінчака безглуздим. Не треба думати, що президент США Франклін Рузвельт боровся проти розгулу гангстерів у його країні завжди й скрізь юридично бездоганними методами. Але він дав результат, плодами якого Америка живе ще й сьогодні. Глава Одеської області запитав Шлінчака: «Невже ви вірите, що місцеві прокурори підкоряються Генеральному прокуророві? Вони підкоряються корупції». Нам треба покінчити з юридичним фетишизмом, коли на  кожен чих вимагають окремого закону. Як набридло псевдоюридичне базікання впродовж 24 років. Чим більше у нас говорять про законність, тим більше в Україні процвітає беззаконня.

 

Саакашвілі поскаржився, що саботаж проти нього здійснюється не лише в Одесі, а й у Києві.

 

Відомий аналітик Сергій Таран запитав Саакашвілі: «Чи не треба спочатку ліквідувати місцеву мафію, а вже потім проводити децентралізацію?» Глава Одеської ОДА не став перечити улюбленій ідеї Порошенка, але з його розповідей виходило, що С.Таран правий.

 

Нардеп Артур Герасимов (БПП) ратував за вибори на прифронтових територіях Донбасу (де досі сидять злегка перефарбовані сепаратистські адміністрації). А глава Луганської ОВДА Георгій Тука висловив сумнів, що в Луганської області вибори вдасться провести навіть 2017 року (і вдень і вночі обстріли). Правозахисниця Ольга Айвазовська єхидно «зачепила» Туку:  «Ви говорите, що обстріли, а хіба якщо не буде виборів, обстріли припиняться?» Цікава логіка. Обстріли, звичайно, в будь-якому разі не припиняться. Але навіщо гнати під снаряди, міни й ракети виборців, позбавляючи їх життя й здоров'я? Адже головною цінністю є людське життя, а зовсім не вибори.

 

Тука порадив пані Айвазовській для набуття практичного досвіду приїхати на Луганщину на екскурсію. Деякі правозахисники справляють враження осіб, які десантують до України безпосередньо з Місяця. Особливо дивує їхній маніакальний синдром: нехай усе згорить синім полум'ям, аби вибори відбулися.

 

СМІЯТИСЯ ІЗ ЗАГИБЛИХ - ВЕЛИКИЙ ГРІХ

 

Програма «Цивільна оборона» на тому ж ICTV торкнулася проблеми повного морального здичавіння сусідньої країни, де відомий поганим смаком «гуморист» Задорнов зробив предметом своїх сумнівних жартів жертв катастрофи малазійського пасажирського лайнера. Сміятися із загиблих людей - великий гріх. Але Михайла Задорнова моральні міркування ніколи не зупиняли. От і тепер він  кощунствує зі сцени, а сотні його шанувальників-дебілів весело сміються в залі. Ця публіка нічим не краща за тих донбасівських прибічників «русского мира», які на місці катастрофи рилися в речах загиблих, безсоромно мародерствуючи. Суть пропаганди Задорнова проста й убога - росіяни це вища раса, а весь інший світ неповноцінний.

 

Згадую, як свого часу полум'яний борець за правду Дмитро Гордон буквально перегодував телеглядачів України цим нескінченним Задорновим, запобігливо дивлячись йому в очі й шанобливо слухаючи його філологічну й історичну маячню. Адже Гордон як людина розумна й освічена не міг не розуміти, чого варті «наукові дослідження» пана Задорнова.

 

Та й у містах України «гуморист» збирав повні зали наших вітчизняних простаків, вдячних шанувальників «гумору» для дурнів і неуків. Соромно й сумно.

 

Торкнулася «Цивільна оборона» й «демілітаризації» Донбасу. Зрозуміло, що Захід, бажаючи нічим не ризикувати, більше викручуватиме руки Україні, ніж Росії. Але українська влада повинна вміти тримати удар. Буде Україна непоступливою й на неї менше тиснутимуть. Є цікавий прецедент періоду шестиденної арабо-ізраїльської війни 1967 р. Тоді ізраїльська армія стрімким ударом захопила Синайській півостровів. США спробували зупинити свого стратегічного союзника. Біля узбережжя Синаю курсувало розвідувальне судно ЦРУ «Ліберті». Воно було в зоні конфлікту без відома Ізраїлю. Судно було атаковане бойовими літаками ізраїльських ВПС. Понад 100 американських військовослужбовців було вбито і поранено. Ізраїль як повноцінна суверенна держава продемонстрував, що не дозволить маніпулювати собою не лише ворогам, а й друзям.

 

З другого боку, американський єврей Джонатан Поллард, будучи співробітником військово-морської розвідки США, передавав Ізраїлю секретну інформацію. Його викрили, заарештували й посадили до в'язниці, в якій він відсидів 30 (!) років. І лише зараз адміністрація Обами передала Полларда Ізраїлю. Дружба дружбою - а національні інтереси для кожної зі сторін понад усе. Це на замітку нинішнім керівникам України.

 

Політика «ні миру, ні війни» дозволяє російському агресорові виступати в ролі миротворця.

 

Своїми поступками, небажанням називати речі своїми іменами українська влада заганяє себе й Україну в пастку.

 

Така політика (особливо заборона на адекватну відповідь агресорові на фронті) вже зараз дає катастрофічні наслідки, наприклад, масове небажання взагалі патріотичного населення воювати. Ще два-три місяці такої «дивної війни», й новобранців буде мінімум. Канал «24» показав гірське село в Карпатах, 50% жителів якого загинули, воюючи в лавах ОУН-УПА. А сьогодні вони не хочуть воювати, кажучи, що це не їхня війна, що не хочуть бути пасивними жертвами ворога, що не вірять командуванню. При тому готові в разі потреби поголовно померти за Україну зі зброєю в руках. Ось над цим на Банковій треба добре подумати. Свої не вірять владі, думаючи, що вона нишком домовилася з Путіним. А як інакше розуміти роботу фабрики «Рошен» у РФ? Як розуміти дивний виграш «Рошена» в суді РФ у російської податкової служби? Ці факти відомі навіть у далеких карпатських селах. Свої бачать «договорняк», а чужі бачать на Донбасі «громадянську війну», «внутрішній конфлікт». А яка Росія? Адже офіційний  Київ не розірвав дипломатичних відносин з Москвою, Україна торгує з РФ,  підтримує з нею контакти. Ось, думають на Заході, нехай вони самі в якихось своїх «особливих стосунках» і розбираються. Дипломатична «хитрість» Банкової працює проти  України. Влада має нарешті стати чесною зі своїм народом, інакше вона перестане бути владою...

 

Ігор Лосєв, «День»

Фото - «День»

 

LIKED THE ARTICLE?
СПОДОБАЛАСЯ СТАТТЯ?
Help us do more for you!
Допоможіть нам зробити для вас більше!
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Ігор Лорсєв, «День»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3025
Теги:
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду