Повний звіт Інституту Ройтерз завантажений у вільному доступі на спеціальному сайті  www.digitalnewsreport.org. На ньому є інтерактивна графіка, що дозволяє користувачу  дізнаватися та порівнювати дані за країною та темою. У цьому матеріалі я хочу сфокусувати свою увагу на чотирьох аспектах звіту: викликові телевізійному домінуванню; рівні довіри серед користувачів; зростанню глобальних гравців; перспективі платних онлайн-новин.

Телевізійному домінуванню кинули виклик?

Є значні відмінності у тому, як у різних країнах споживають, знаходять та поширюють новини. Телевізійні новини залишаються єдиним найбільш важливим джерелом новин у більшості місць. Проте молодь все більше ставить під сумнів таке їхнє становище.

Німеччина вирізняється із цього тренду. Кількість респондентів, які використовують телебачення як джерело новин, тут сильно змінилася порівняно з 2012 роком, навіть серед молоді (тут 58% осіб віком до 35 років, досі дивляться телепрограми із запланованого каналом переліку). Зростання соціальних медіа у Німеччині менше виражене : лише 23% респондентів усіх вікових груп, які бачили новини в тиждень, коли проводилося опитування, назвали онлайн (у тому числі соціальні медіа) головним джерелом новин того тижня.

Телевізійні новини також залишаються на сильних позиціях у Данії.  За останні чотири роки використання онлайн та соціальних медіа тут зростало швидшими темпами, ніж у Німеччині. Однак кількість людей, які продовжують використовувати телебачення як щотижневе джерело новин у Данії майже не змінилася.

В інших країнах є ознаки того, що телебачення втрачає свою впливовість, зокрема у США та Великій Британії, і особливо серед людей, які дивляться регулярні  випуски новин.

У Сполучених Штатах 44% опитаних сказали, що телебачення є їхнім головним джерелом новин. У 2013 цей показник становив 53%. Цей тренд особливо яскраво виражений серед тих, кому менше 45 років. Лише 31% респондентів у цій віковій групі назвали телебачення своїм головним джерелом новин тижня, порівняно з 42% у 2013 році.

Схожа картина спостерігається і у Великій Британії. Серед представників усіх вікових груп, які переглядали новини в тиждень, коли проводилося опитування, 62% назвали телебачення головним джерелом новин. Тобто цей показник знизився порівняно з 69% 2013 року. 46% респондентів віком до 45 років ідентифікували телебачення як головне джерело новин, порівняно з 56% 2013-го.

Загалом, Франція, Німеччина та Японія демонструють найсильнішу вірність традиційним медіа і  повільніше приймають цифрові тренди.

У Франції 58 % користувачів обирають телебачення як головне джерело новин, 29% надають перевагу онлайн, і лише 5% вважають головним джерелом новин друковані медіа.

Навіть серед країн, що повільніше використовують онлайн-медіа, відзначені певні відмінності у поколіннях. Наприклад, молоді німці та японці загалом надають перевагу онлайн-новинам та соціальним медіа перед телевізійними новинами, радіо чи друкованими ЗМІ.

Facebook  – найбільш широко використовувана для новин платформа соціальних медіа 

Facebook та мобільні додатки Instagram та WhatsApp, якими він володіє, багато молоді використовує з метою доступу до новин. 41% споживачів у всіх країнах отримують новини через Facebook щотижня. Це майже вдвічі більше, ніж показник компаній-найближчих суперників (YouTube – 18%, Twitter – 11%). Таким чином, у понад 10 країнах, де проводилося опитування, використання Facebook для новин зросло на 6% порівняно з 2014 роком (коли цей показник становив 35%).

Попри те, що технологічні компанії діють як новинні агрегатори і створюють новинну “бульбашку фільтрів”, багато користувачів кажуть, що соціальні медіа допомагають їм знайти ширший спектр історій від ширшого кола джерел, ніж вони могли б отримати через традиційні медійні джерела.

Довіра до медіа

Було виявлено значні відмінності між рівнем загальної довіри до медіа. У Фінляндії 68% опитаних сказали, що довіряють медіа загалом, в той час як у США – лише 32%, в Іспанії – 34% та 35% в Італії.

Цей графік вимірює рівень довіри до новин загалом і порівнює його з довірою до новинних джерел, які респонденти “використовують більшу частину часу”. Повсюди респонденти сильніше довіряють тим ресурсам, які регулярно використовують. Але між двома графіками є розбіжності. Найнижчі рівні довіри спостерігаються переважно у країнах з найбільш заангажованих і, відповідно, поляризованих медіа, наприклад в Італії. Країнами, що демонструють високі рівні довіри, є ті, в яких є сильні незалежні суспільні мовники та добре фінансовані комерційні гравці.

Виявлено два винятки з цього правила. Один – це Бразилія, де спостерігається дуже високий рівень довіри, однак модель, як ми обговорюємо, стосується лише міських, а отже багатших, мешканців країни. Інший приклад – це Ірландія, де зафіксований нижчий рівень довіри, ніж можна було б сподіватися.

Посилена конкуренція з глобальними гравцями

Традиційні медіа зіштовхуються з різними формами конкуренції. Деякі – з боку цифрових брендів усередині країни. Але цьогорічний звіт також простежує вплив глобальних цифрових медіа, як-от Huffington Post, що діє у 14 країнах по всьому світу. Дослідження виявило, що 10% опитаних у всіх країнах споживали новини через Huffington Post того тижня. Чотири відсотки респондентів отримували новини через Buzzfeed. За останні 12 місяців Buzzfeed подвоїв своє охоплення у Великобританії та США.

Глобальні агрегатори, як-от MSN (8% респондентів по всьому світу заходили на новини через MSN в тиждень, коли проводилося опитування) та Yahoo (18%) також продовжують демонструвати хороші результати. Показники  Yahoo – вищі через його популярність у Японії.

У звіті також відзначає успіх традиційних глобальних новинних брендів, наприклад BBC (8% респондентів заходили на новини через ВВС минулого тижня), CNN (6%), New York Times (5%) та в англомовному світі  The Guardian (2%) та Mail Online (2%).

Перспективи платних новин

Відсоток людей, які платять за онлайн-новини залишається низьким. Найменший він у Великій Британії, де 6% респондентів платили за новини минулого року. У Фінляндії цей показник найвищий – 14%.

Стосовно того, як багато людей може платити за новини у майбутньому – позитивів мало. Знову ж таки, країною з найбільш неохочими платниками є Велика Британія. 75% тамтешніх респондентів сказали, що не платили б за онлайн-новини, незалежно від вартості.

У Сполучених Штатах таких осіб 67%, в Австралії –  63%, в Іспанії – 59%. Ті, хто розглядає можливість платити за онлайн-новини у цих країнах, готові викласти в середньому від  8, 5 американських доларів у США до 4,5 австралійських доларів в Австралії.

Інші шляхи платні за журналістику не виглядають більш багатообіцяючими. Зі зростанням кількості програмного забезпечення, що блокує рекламу (47% у США та 39% у Великобританії “регулярно використовують програмне забезпечення, що блокує рекламу”) та після оголошення  Safari про те, що вони пропонуватимуть вбудований у браузер блокувальник реклами, перспективи банерної реклами виглядають досить похмуро.

Звіт також включає деякі специфічні дослідження у США та Великій Британії щодо власної реклами чи спонсорського контенту. Багато користувачів сприймають їх з підозрою, особливо якщо йдеться про використання реклами поруч із новинами, а не як окремі функції.

Висновки

Навіть у досліджуваних дванадцяти країнах, де пропонуються подібні рівні інтернет-доступу, є значна відмінність у тому, як користувачі отримують доступ  до новин.

Отримання доходу від цифрових новин –  окрім як від спеціалізованих новинних сайтів – досі головна проблема для видавців. Директор з досліджень Інституту Ройтерз Расмус Клайс Нільсен (Rasmus Kleis Nielsen) зазначає: “Наше дослідження визначає, що більшість людей люблять новини та користуються новинами, але не хочуть платити за них, не хочуть бачити рекламу поруч із новинами  і не хочуть бачити їх упереміш зі спонсорським контентом. Це означає, що стабільні бізнес моделі залишаються недосяжними навіть для тих, хто досяг успіху у побудові аудиторії ”.

Новинний директор ВВС Джеймс Ґардінг (James Harding) у своєму  чудовому есе “Обережно, двері зачиняються” (Mind the Gap) стверджує, що розриви між споживачами онлайн та офлайн-новин, як і розрив поколінь, розширюється. У своєму тексті він фокусується на рівності до доступу до новин у цифровому світі, проте багато журналістів та видавців можуть погодитися з його висновком, що “цифрове майбутнє – казкове, але не світле”.

Переклад з англійської мови статті “Digital News Report: More Mobile, Video And Global Platforms”

European Journalism Observatory