«Скандальна історія без хеппі-енду. Десятиліття ганебного існування кінофакультету єдиного кінематографічного вузу. Славетні випускники, ректор, міністерство культури та кадри, від яких лячно. Чекаємо на ваші думки: як бути і що робити з тими, хто називає себе модераторами української культури?» - йшлося в анонсі «Кіно».

У телепрограмі взяли участь ректор КНУТКіТ імені І.К. Карпенка-Карого Олексій Безгін, заступник Міністра культури Ростислав Карандєєв, актори Сніжана Єгорова та Юрій Горбунов. У записі свої думки з приводу ситуації висловили кінорежисери Лариса Артюгіна (викладач вишу) та Марина Врода й актор Олексій Горбунов. Також було продемонстровано кадри украй занедбаного корпусу Інституту екранних мистецтв КНУТКіТ, розміщеного в одній з колишніх будівель кінокомплексу студії «Укркінохроніка». Екскурсію розбитими приміщеннями журналістам провели студенти ВНЗ.

Дискусія, що виникла у студії навколо болісного питання матеріально-технічного забезпечення навчання молодих кінематографістів, вийшла бурхливою («скандальною», за формулою Олексія Безгіна), однак навряд чи конструктивною. Через ліміт часу не всі змогли докладно розкрити свою позицію. Взаєморозумінню шкодила відсутність в учасників програми однаково повної інформації про проблеми і причини непростого функціонування навчального закладу, а також - небажання чути один одного й аналізувати наведені аргументи.

Унеможливила повноцінне обговорення вже сама побудова програми, за якої низка учасників взяли в ньому участь завдяки записаним на відео монологам (і тому не могли скорегувати свою позицію з урахуванням уже висловлених в обговоренні думок або ж відповісти на закиди опонентів). Так само зашкодила конструктивному пошуку істини відсутність коментарів представників «Укркінохроніки», адже низку висвітлених проблем було пов'язано не з діями (чи бездіяльністю) університету, а саме з «ініціативами» кіностудії (про що прямо було заявлено у сюжеті).

Але величезна заслуга програми «Кіно з Яніною Соколовою» вже в тому, що вона унаочнила проблему матеріального забезпечення навчання кінематографістів, вивівши її у публічну площину. На подальше розслідування заслуговують заявлені в дискусії та сюжетах теми: про «інвесторів», ласих до землі, на якій стоїть корпус Інститут екранних мистецтв КНУТКіТ, і зацікавлених у зникненні кіношколи, про те, чому «свободолюбний виш», студенти якого без перешкод з боку ректорату висловлювали свою громадянську позицію, нині перебуває у скруті, а заклади, що забороняли студентам брати участь у Революції гідності й нині продовжують отримувати достойну підтримку...

Слід сподіватися, що з часом програма зверне увагу й на інші питання, що істотно впливають на якість підготовки молодих кінематографістів: відсутність фінансування студентських робіт; неврахування Міністерством освіти специфіки мистецького навчання; неврегульованість підготовки студентів за кошти державного бюджету і за контрактом і неврегульованість авторських прав на студентські роботи, що унеможливлює їх демонстрування та розповсюдження тощо. А також приділить увагу іншим вітчизняним закладам кіноосвіти, адже Інститут екранних мистецтв КНУТКіТ імені І.К. Карпенка-Карого - це аж ніяк не «єдиний кінематографічний вуз» країни.

Сергій Васильєв, сайт НСКУ