Події останніх півтора року відсунули на задній план проблему дефіциту в ефірі вітчизняних каналів телепрограм для дітей. Івасики й Марійки продовжують дивитися «Машу та Ведмедя»: переважно російською, бо, коли в українському перекладі ставлять цей російський мультик, не розібратися і дорослому. Продовжують крутитися на кількох нішових каналах великих медіа-груп старі й новіші імпортовані мультсеріали з іншого зарубіжжя. Дещо одноосібно з перших днів запуску стоїть «Малятко-ТБ», що популяризує у проміжках між показами «Нікласа, хлопчика із Фландрії», «Легенди про Зорро» та іншої анімації дитячі пісні українських авторів, зокрема Ганни Чубач і Лесі Горової.

Літери і геометричні фігури

Проекти власного виробництва для дітей за кілька років поспіль справді можна порахувати на пальцях. На «Пікселі», скажімо, «ТІВІ Абетка».

На «ПлюсПлюс» стартував уже третій сезон «Казки з татом», найближчим часом покажуть 11 нових серій. У кожній із них герої тамтешнього світу - Квадрик, Трикуля та Кружко - розповідатимуть про пригоди у своєму чарівному світі. «Ми дуже відповідально підійшли до прописування портретів наших героїв-фігурок, аби у дитини не виникло дисбалансу між їхніми формами та поведінкою», - уточнила генпродюсер каналу Іванна Найда. Вона додала, що характери цих казкових створінь прописані за рекомендаціями відомого психолога Світлани Ройз і відповідають законам психогеометрії. Наприклад, якщо Трикуля активна та впевнена у собі, то Квадрик - iще той консерватор. Кружко - емоційний, усе приймає близько до серця й завжди намагається згладжувати гострі кути. Творці цих мультиплікаційних новацій впевнені, що малята знайдуть у цьому новому продукті дуже багато цікавого та корисного. (До речі, телеканал планує випускати серію кондитерських виробів, зокрема, упаковане печиво «Кружко» та «Квадрик»).

Автори казок - Антон Сіяника та Марина Куцик-Герасименко, а читатимуть їх переважно телеведучі «1+1 медіа»: Руслан Сенічкін, Анатолій Анатоліч, Юрій Горбунов і навіть Євген Кошовий, який дорослим і малим глядачам більш відомий як «Жека» або «Лисий» із «Кварталу 95». За словами генерального продюсера каналу Іванни Найди, саме ці казкарі отримали найвищі рейтинги переглядів проекту у попередньому сезоні.

У попередніх сезонах у телепроекті «Казка з татом» брали участь українські видавництва. Відомі казки, ними видані, в ефірі озвучували українською мовою добре упізнавані люди: музиканти Фоззі і Фагот, Кузьма, Олег Скрипка, Валерій Харчишин, видавець Іван Малкович.

«Правду кажучи, - прокоментував свою тодішню участь у проекті директор видавництва ««А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іван Малкович, - я не надто охоче йшов на це через економічну складову проекту. Бюджет його сміховинний, а отже, рівень готового мультика далекий від ідеалу... Та все ж ми погодились, бо передача насправді була дуже потрібна! Відгуки про ці мультики доволі непогані, діти їх люблять. Мав претензії до деяких ведучих, які українською розмовляють лише під час ефіру, тому кілька мультиків озвучив сам...»

Телезірок, які читатимуть казки у цьому сезоні проекту «Казки з татом», не потрібно представляти ні малим глядачам, ні дорослим. «Мої діти, звісно, дивляться мультики і, звичайно, саму «Казку з татом», - каже ведучий «Сніданку «1+1» Анатолій Анатоліч, який очолив рейтинг зіркових татусів минулого сезону. - Що стосується читання казочок наживо, то так трапилося, що не метафорично у моїй сім'ї головний казкар - я, адже частіше сам, а не дружина, розказую нашим двом донечкам на ніч якісь казкові історії. Я не переказую чужі, а вигадую власні, щедро присмачуючи їх ситуаціями, у які ми всі потрапляли упродовж дня. Мені з дитинства запам'яталася єдина казка про «Сивка-Бурка» (а казки мені розказував мій дід дуже добірною літературною мовою). На сьогодні, якби вмикав диктофон, то перед своїми дітьми вже міг би похизуватися цілою збіркою. Не знаю, чи був би попит на таке видання. Але те, що маю як мінімум двох поціновувачок свого таланту, - впевнений на сто відсотків».

20 секунд - однозначно мало

Якщо в Анатолія Анатоліча вже є двоє власних дітей, яким він щодня розказує казки, то у Руслана Сенічкіна немає досвіду читання ні перед дітьми, ні перед телекамерою. Утім справі це не завадило, бо головне для телеказкаря - вроджений життєвий оптимізм і любов до книжки.

«Я дуже любив казки. З тих, які читали мені, найбільше запам'яталися українські народні: «Курочка Ряба», «Івасик-Телесик», «Солом'яний бичок», тощо, - прокоментував Руслан. - А взагалі, навчившись читати, я більше любив читати їх самостійно. Це був період, коли чи не настільними стали твори Чуковського і казки братів Грімм... Нинішня роль телевізійного казкаря для тисяч маленьких українців є для мене особливою, хоча і не зовсім звичною - я, на відміну від своїх колег-читців із «Казки з татом», власних дітей іще не маю. Проте діти мене полюбили. Трапляється, що їхні батьки дякують, надсилають фотографії із зачудованими очима малюків під час перегляду телепередачі, де я саме читаю казку... Узагалі, нас, телевізійників, часто впізнають. Що стосується мене особисто, то ті моменти, коли впізнають саме діти і відразу ж перепитують у мами, чи це не той «дядя, що читав мені з телевізора казку про Білочку», - дуже особливі».

У новому сезоні на «ПлюсПлюс» подовжено і розширено проекти «Корисні підказки» та «Це наше і це твоє». До речі, цьогоріч анімаційний серіал «Це наше і це твоє» отримав урядову премію імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей у номінації «Кінотвори». Щоправда, у випусках цікаві пізнавальні факти про Україну щоразу розповідають малюкам лише упродовж... 20-30 секунд.

Можна згадати на державному Першому Національному програми для дітей віком від 5 до 9 років «Школа Мері Поппінс» і «Казки Лірника Сашка». Включення в ефір мультиків із невеликими власними підводками на великих екранах назвати повноцінними дитячими проектами взагалі язик не повертається. До того ж, наприклад, на ICTV практикують такі покази робити рано-вранці, навіть раніше шостої.

Якщо діти змалечку дивитимуться майже винятково імпортовані програми і мультфільми - це буде хитким фундаментом для ідентифікації себе українцями. Свідомі батьки можуть врятувати ситуацію власними силами. Звичайно, виловити у телеефірі для дитини повноцінний проект саме власного виробництва - завдання не з простих. Але є інтернет, який зберігає цілий масив пізнавальних телепроектів.

ПОРАДА ПСИХОЛОГА

Батьки поспішають на допомогу

«Психологи зазвичай виступають проти, аби діти дивилися телевізор, адже найчастіше телебачення батьки використовують як заміну спілкування зі своїми дітьми,- каже Світлана Ройз. - А так бути не повинно. Ніщо не замінить дитині батьків, а надто сам інтимний процес читання, коли дорослий потрапляє в світ малечі, співпереживаючи з нею події у казці. Тільки таким чином дитина почувається захищеною сповна». Психолог переконує, що головним є те, аби дитина зрозуміла, що таке зло, а що - добро, яке обов'язково перемагає у результаті, - який би мультфільм вона не дивилася. Зрозуміло, в усіх випадках мають прийти на допомогу батьки, вчасно«проконтролювавши» мульт, разом із дитиною його переглядаючи.

За словами Світлани Ройз, дуже часто на перший погляд безневинні мультики завдають шкоди дитині, адже ніхто не знає, коли і від чого в неї раптом спрацює «пусковий механізм», який може перерости в якусь негативну реакцію. Контролюючи, які мультики любить найбільше дивитися дитина, можна відразу зробити певні висновки і непомітно скоригувати її вподобання або ставлення до певних станів чи подій. Якщо, наприклад, малюк дивиться серіал «Дружба - це диво», то дитині, найімовірніше, не вистачає теплих відчуттів у житті.

КОМПЕТЕНТНО

Довга шухляда художників

«Нещодавно я був на одній виставці за кордоном, - розповідає художник Едуард Катихін, арт-директор на «ПлюсПлюс». - Тамтешні митці зазначили, що в Україні є дуже багато гарних дизайнерів та чудових художників, але на те, що вони створюють, немає попиту. Проблема тільки з ринком. Його в нас просто не існує. За кордоном створювати дитячі мультфільми колегам допомагає держава, а от наша робота поки - у довгій шухляді».

Валентина Олійник, Валентина Самченко, «Україна молода»

Фото - http://umoloda.kiev.ua