Минулого року газета «Донбасс» мала 32 тисячі передплатників у Донецькій області. Цього року цей показник впав до чотирьох тисяч осіб. Сьогодні газета виходить раз на тиждень, а не тричі, як раніше, але продовжує працювати і експериментує з форматом. Адже, по-перше, читачі чекають на свіжий випуск видання. По-друге, на сході України є великий «інформаційний голод». Про медіа на територіях, підконтрольних «ДНР», та оновлений «Донбасс» розповідає головний редактор видання, голова Донецької обласної організації НСЖУ Олександр Бриж.

- Коли і як налагодився випуск «Донбассу»?

- Один номер вийшов у червні, кілька у липні, серпні. З жовтня почали регулярний вихід газети. Готуємо 24 шпальти раз на тиждень. Розповсюджуємо за передплатою на міста Донецької області під контролем України. З лютого розвиваємо продаж уроздріб.

Журналісти працюють з Макіївки, Артемівська, Димитрова, Маріуполя. Раніше у нас було 20 журналістів, зараз у випуску газети реально беруть участь п'ять осіб. Газету верстають у Маріуполі, друкують у Запоріжжі і за допомогою «Укрпошти» доставляють до Слов'янська. До Маріуполя возимо самі. Так віддаємо борги читачам.

- Чи є якісь труднощі з доставкою?

- В основному доставкою займається пошта. Газета рідко приходить до читачів вчасно, інколи затримується на три-п'ять днів. Сам я зараз живу у Черкасах, підписався тут на газету, бо її включено у всеукраїнський каталог. Газету за минулу п'ятницю принесли у понеділок. Це більш-менш нормально. Оскільки новини застарівають, намагаємося давати більше оглядів та аналітики. Передаємо подробиці з місць бойових дій - наші кореспонденти працюють і у зоні, окупованій «ДНР».

- Як газета змінилася за контентом?

- Традиційні рубрики лишилися, та їхнє наповнення інше. По суті, друкуємо зведення з місць боїв, розповідаємо про життя на небезпечних територіях. Нещодавно писали, як отримати перепустку до зони АТО і навпаки, як люди пересуваються Донецькою областю. Також журналіст із Докучаєвська розповів про життя у цьому, власне, прифронтовому місті та проблеми його жителів.

- Чи розповсюджують видання на територіях, зайнятих «ДНР»?

- На першій шпальті «Донбассу» - зображення прапору України та гасло «Єдина країна - Единая страна». Якщо цю газету побачать «ДНРівці», які патологічно не переносять всього українського, вони будуть пресувати розповсюджувачів. Отже, якщо газета потрапляє на території під контролем «ДНР», то лише підпільно.

Спершу ми намагалися передавати газету до Донецька. Наші люди їздили туди, а потім переконалися, що за це можна поплатитися життям, і перестали їздити в цю зону. Але «Донбасс» можна читати в Інтернеті. Ми поновили роботу нашого сайта, і практично всі матеріали, які ми публікуємо, з'являються там.

- Як сайт «Донбассу» працює на окупованих територіях?

- Наш сайт формується у Маріуполі. Є зв'язок із Донецьком, там не всіх провайдерів заблокували, і можна дивитися матеріали українських ЗМІ, зокрема нашого видання.

«У СЛОВ'ЯНСЬКУ ЛЮДИ СКУЧИЛИ ЗА ІНФОРМАЦІЄЮ»

- Як оцінюєте забезпечення інформацією населених пунктів під контролем «ДНР»?

- Давно захоплений обласний телерадіоцентр, бойовики вимкнули усі українські канали і включили замість них свої та російські. Українські канали можна подивитися через супутник або в Інтернеті. З газет виходять тільки ті, які працюють на «ДНР». Джерела новин обмежені, люди у селах або невеликих містах отримують лише російську або «ДНРівську» інформацію. Тому багато жителів Донбасу вважають, що їх обстрілюють українські військові.

Інформаційна війна триває. Поки на окупованій території немає можливості їй протистояти. Є лише плани, наприклад, хочуть поновити роботу Донецької обласної державної телерадіокомпанії у Краматорську. Але для цього поки що немає коштів і можливостей.

- Що треба, аби налагодити повноцінну діяльність Донецької ОДТРК у Краматорську?

- Треба починати з нуля. Є генеральний директор ДОДТРК Олег Джолос, який зараз у Краматорську і якого Держкомтелерадіо уповноважило з березня почати мовлення. Але треба знайти приміщення, персонал, кошти на техніку. Поки реальних джерел для цього немає, потрібні спонсори. Проблеми великі, але голова Донецької ОДА Олександр Кіхтенко стурбований цим питанням. Він розуміє, що ми програємо інформаційну війну, і хоче почати мовлення. Думаю, він буде союзником обласної телерадіокомпанії і хоча б у квітні почнеться мовлення з Краматорська на Донецьку область, у тому числі на території, окуповані бойовиками. Канали «ДНР» також транслюватимуть, але люди зможуть дивитися сюжети й українських ЗМІ, з'явиться альтернатива.

- Як оцінюєте забезпечення інформацією у містах Донецької області, де є українська влада?

- У звільнених містах почали працювати місцеві газети. У Слов'янську поновили випуск міськрайонної газети «Вести» - її редакцію свого часу розгромили бойовики. Редактор «Вестей» Олександр Кульбака каже, що газету розхапують, як гарячі пиріжки. Люди скучили за інформацією, бо довго не було жодної періодики.

Місцеві газети виходять у Костянтинівці, Артемівську. Це як ЗМІ місцевих рад, так і незалежні видання. Періодичність знизилась, більшість газет виходить раз на тиждень, але їм вдається висвітлювати поточні події. З телебаченням складніше. По суті, його ліквідували під час окупації, лишилися тільки газети, намагаються поновити роботу радіо.

«МИ НЕ ЧЕКАЄМО ДОПОМОГИ ВІД ДЕРЖАВИ»

- Пане Олександре, де знаходите ресурси на випуск «Донбассу»?

- Після Нового року газета стала різко збитковою, та й до цього справи були не дуже добрі. Приблизно вдвічі подорожчав папір, збільшились витрати на друк і зменшились надходження від реклами.

«Донбасс» виходить на ресурсах з минулого року. Коли частину області зайняли терористи, газети туди перестали доставляти. Але там були люди, які передплатили видання до кінця року. Кошти з цих передплат ми зарезервували для випуску газети цьогоріч. Доки такий запас є, газета виходить. Що буде далі, поки не можу сказати, бо незрозуміло, чи пожвавиться рекламний ринок. Навряд чи впаде ціна на папір та зменшаться розходи на поліграфію. Кожен номер дає серйозні втрати, які обчислюються десятками тисяч гривень. Коли наші запаси вичерпаються, питання стане ребром: або підвисити вартість передплати хоча б до собівартості, або припинити випуск газети. Ми не чекаємо допомоги від держави, бо наша газета незалежна, живе тільки за рахунок надходжень з продажу та реклами.