17 грудня журналісти ТРК «Україна» та дніпропетровського «34 каналу» повідомили, що під час зйомок напередодні їм перешкоджали та погрожували озброєні люди на одному із блок-постів на Донбасі. Звісно, цей випадок мав би миттєво опинитися в гучній заяві медіа-середовища про неприпустимість такого поводження із журналістами. Але все по порядку.

ІМІ дуже уважно ставиться до моніторингу порушень прав журналістів. Головним критерієм є те, що до моніторингу потрапляють ті випадки, які стосуються перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Коли ж журналіст сам створює провокації, що спричиняють агресію на його адресу, чи він по суті не є журналістом, а лише прикривається наявністю посвідчення - такі випадки до барометру свободи слова не потрапляють. Принаймні ми робимо все можливе, аби у тому розібратися.

Так, у нас виникали питання у тому, чи вважати порушенням свободи слова тиск на дніпропетровського блогера та активіста В'ячеслава Поїздника. По суті, він не є працівником редакції зареєстрованого ЗМІ. Проте його інформаційна діяльність має суспільно важливе значення, відповідно ми прирівнюємо її до журналістської. Тому якщо йому погрожують через публікації - це потрапляє до барометру. Якщо В'ячеславу розбили вікно у машині і сам він каже, що це схоже на типову спробу пограбування - такі випадки до нашого моніторингу не входять.

У травні у Дніпропетровську стався неприємний випадок із одною приїжджою журналісткою. Вона заявляла, що її побили у Штабі національного захисту Дніпропетровської області. Її застали за зйомкою у приміщенні штабу, котрий займався формуванням добровольчого батальйону та допомогою переселенцям - тобто був наповнений людьми та документами, зйомка яких без узгодження як мінімум неетична. Жінку застали за фотографуванням, про те, що вона журналістка - вона не повідомила одразу, дозволу на зйомку не питала, що і викликало агресію на її адресу. Порадившись із медіаюристами, ІМІ вирішив не фіксувати це як порушення.

У жовтні ми стежили за  розвитком подій довкола відключення сигналу «34 каналу». Тоді редакція звинувачувала у цензурі владу. ІМІ насторожився, інформував про цей випадок, але не брав у порушення, чекаючи на висновки розслідування. Зокрема зіграло роль і  значне роздування цієї теми у низці матеріалів, що містили ознаки політичного замовлення. І ось 5 грудня у звіті Нацради з питань телебачення і радіомовлення щодо відключення 34-ки вказано: «За версією Концерну РРТ телеканал підвищував свій рейтинг у передвиборний період шляхом відключення сигналу та включенням позапрограмного контенту з апаратної «ТСД».

Хто погрожував?

Тепер повернімося до інциденту 16 грудня на блок-посту. Про нього ми дізналися із газети «Сегодня». Публікація про це вийшла раніше за звернення журналістів до правоохоронців за захистом прав. У ній прямо не вказано, що журналістам погрожували саме бійці «Дніпра-1» та «Правого сектору». Але праведне змішане з грішним. Йдеться про те, що нібито бійці саме цих підрозділів погрожували групі фонду Ахметова. Далі йдеться про те, що і журналістам дісталося, без уточнення, від кого саме. Але висновок напрошується такий, що це були ті самі люди. До слова, директор інформаційного департаменту «34 каналу» Наталія Магда в день виходу публікації телефоном підтвердила представнику ІМІ, що там викладено «все як було».

Та ж у сюжеті «34 каналу» (абсолютно ідентичний матеріал вийшов і на ТРК «Україна», він як і «34 канал» належить ахметівського холдингу «Медіа Група Україна») йдеться про те, що журналісти не бачили шевронів (їх не було чи їх не могли розгледіти). Складається враження, що погрози зброєю та зустріч із «Дніпром-1» - два різні епізоди. Як ідеться у синхроні журналіста ТРК «Україна» Олексія Куделі, бійці полку «Дніпро-1» на зовсім іншому блок-пості висловилися із претензіями до змісту матеріалів, що виходять на каналі, проте ні слова про фізичну агресію.

Здавалось би - ну помилилися в газеті «Сегодня», щось наплутали. Та ж ні. У протесті ТРК «Україна» йдеться про те, що винними у порушення прав журналістів вони вважають саме бійців «Дніпра-1» та «Правого сектору». Наголошу: у випущеному напередодні сюжеті про інцидент «Правий сектор» взагалі не фігурує, а «Дніпро-1» - у контексті розмови про те, що бійцям не подобається редакційна політика каналу.

Тож звідки взявся «Правий сектор» і «Дніпро-1»? Чи не дивно, що обвинувачення у агресії з ахметівського каналу сипляться на так званих «каратєлєй Коломойського»?

Прес-офіцер полку «Дніпро-1» Васіліса Трофимович, поширюючи заяву на своїй сторінці у Фейсбук вказала, що обвинувачення вважає медіа-провокацією, що полк не перешкоджав журналістам, а працівників ЗМІ закликали ретельно перевіряти подібні звинувачення.

Крім того, вийшла офіційна заява полку про спростування інформації ТРК «Україна» про перешкоджання їх бійцями знімальній групі телеканалу. "Офіційно заявляємо, що жодного разу полк "Дніпро-1″ не перешкоджав роботі журналістів, у тому числі представників ТРК «Україна». І навіть не дивлячись на те, що у своїх відео-сюжетах представники цього засобу масової інформації часто відверто перекручують інформацію, зокрема, "вириваючи" з контексту слова спікерів, ми ніколи публічно не скаржилися на подібний стиль роботи. Що ж стосується спроб фізичного перешкоджання - також повністю заперечуємо подібний факт, оскільки він є неприйнятним для будь-кого з бійців полку "Дніпро-1″, - заявили у полку.

Про факти

Всі обвинувачення ґрунтуються на словах журналістів. На питання, чи вдалося зафіксувати на відео погрози чи будь що стосовно інциденту директор інформаційного департаменту «34 каналу» Наталія Магда вказала, що журналісти не мали змоги знімати.

У сюжеті ж (одному на два канали, нагадую) йдеться про те, що відео у журналістів видалили. Проте, як я уточнила у Наталії Магди, з її слів, журналісти видалили те, що їм було не потрібно на прохання патрульних на блок-посту, аби вгамувати конфлікт. Тож там, де мала би включитися камера, і документувати порушення - що власне є природною поведінкою журналіста у такій ситуації (чи хоча би писати звук, ховаючи камеру) - камери не працювали. Не виключено, що журналісти боялися знімати гарячу ситуацію з озброєними людьми. Але це питання лишається відкритим.

До ІМІ також зверталися представники ТРК «Україна», які спершу повідомили, що мають відео інциденту, але так його і не передали. Попросивши коментар, представники ТРК "Україна" послалися на наявність відео інциденту, проте на прохання юриста ІМІ надати це відео для детального ознайомлення з інцидентом та надання йому юридичної оцінки - представниця ТРК "Україна" згодом повідомила, що дане відео було за "проханням"/"погрозою" бійців добровольчих батальйонів видалене, і тому немає можливості надати це відео для ознайомлення. Згадане відео не фігурувало в сюжетах на жодному із каналів.

Що цікаво, до ІМІ ТРК «Україна» подзвонили раніше, ніж до правоохоронців. Коментарів у поважних в медіа середовищі людей вони також беруть швидше, ніж передають заяву в правоохоронні органи. Тож у сюжеті є коментарі депутатки, голови Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Вікторії Сюмар та голови Незалежної медіа профспілки Юрія Луканова. Натомість немає коментарів від міліції, полку «Дніпро-1» чи «Правого сектора».

Тож, в одному сюжеті порушено стандарт балансу думок, інформація подана неточно, бракує повноти та конкретики, одна сторона висвітлюється у різко позитивному, а інша - у різко негативному ключі, а на додачу - ще й однаковий матеріал виходить у двох різних ЗМІ. Це свідчить про низку ознак замовності сюжету, тобто просування інтересів однієї сторони конфлікту.

Інформація про інцидент активно поширюється на тлі розгортання дискусії та скандалів щодо перешкоджання добровольчими батальйонами доправці вантажу від фонду Ахметова.

Редакції мають різні підходи, і ми захищаємо кожного справді постраждалого журналіста. Наприклад, попри критику газети «Вести» ІМІ штурмує міліцію із вимогами притягти до відповідальності винного у вбивстві журналіста цієї газети В'ячеслава Веремія.

У інциденті із ТРК «Україна» та 34 каналом (який би я об'єднала у ситуацію довкола «Медіа групи Україна») своє остаточне слово скажуть правоохоронці. Як повідомили своїм глядачам журналісти каналу «Україна», відповідне звернення вони вже направили.

Проте наостанок хочеться згадати слова моє співрозмовниці, журналістки-розслідувачки: «Мне кажется, что агрессия со стороны оппонентов может возникнуть, когда они знают, что ты выполняешь заказ, или когда ты немотивированно унижаешь людей. Не пишите заказух - не будет ответки».

Зоя Красовська, «Дніпроград»