Міністр інформації потрібен як голос Порошенка на голосуваннях Кабінету міністрів
З безлічі версій того, якого милого після Єромайдану і Революції Гідності в Україні з'явилося МІНІСТЕРСТВО ІНФОРМАЦІЇ, мені найбільш очевидною здається версія "розбавити Кабмін" додатковим голосом президента Порошенка.
Скільки журналісти й активісти говорили Стецю: йдіть працювати на пропагандистській і контрпропагандистській ниві у міністерство оборони чи РНБОУ! Як об стіну горіхом. Чому? Та тому що головна мета створення мінінформу – оцей додатковий голос при ухваленні рішень на засіданнях Кабінету міністрів. Бо чиновник з міністерства оборони чи РНБОУ – не міністр і не голосуватиме на засіданнях Кабміну.
Це все дуже прикро: і факт створення мінінформу, і мотив. І це ляпас усім нам.
Але, як говорив екс-прем'єр:"Не треба скігліті") Особливо журналістам.
Ми маємо домогтися ліквідації цього відомства – у різні способи: ставити це питання на кожній зустрічі із президентом, із дипломатами, із Міжнародним валютним фондом та іншими кредиторами України (кредитори, до речі, категорично проти збільшення держапарату). Виходити на акції протесту у всіх містах. Писати, пояснювати людям, що в демократичному суспільстві ніякого міністерства інформації бути не може.
Журналістам слід пам'ятати, що ця забаганка президента є для нас смертельною загрозою: у разі реваншу проросійських сил міністерство інформації просто знищить нашу професію. У разі нереваншу – до положення про міністерство інформації, з якого зараз нібито прибирають усі недемократичні норми, можна дописати будь-коли ті самі недемократичні норми і обмежити свободу слова.
Поясніть своїм читачам, глядачам і слухачам, що в цивілізованому світі інформаційними війнами (контрпропагандою) займаються силові структури, міністерство оборони, передовсім. Є чудова книжка британського журналіста Ніка Дейвіса "Новини пласкої землі", де він детально і уїдливо описує інформаційну роботу (інформаційну війну) міністерства оборони США напередодні війни в Іраці.
А коло пропаганди країни заходиться міністерство закордонних справ.
Одразу після новини про створення міністерства інформації, в студії Громадської хвилі (програма Громадського радіо, що виходить на Національному радіо) була польська громадська діячка з лав Солідарності, письменниця і публіцистка Ізабела Хруслінська. Ось її реакція на новину:"У Польщі не було навіть спроб створити міністерство інформації. Натомість при нашому міністерстві закордонних справ для пропаганди країни створено потужну структуру – Польський інститут (проводить культурно-мистецькі акції, організовує курси вивчення польської мови і т.п.) Україна такої структури за 23 роки створити не спромоглася."
Тому ще одне місце роботи для колись екс-міністра інформації – МЗС. Якщо у самого Юрія Стеця, навідміну від президента, наміри щирі – вести інформаційну війну за Україну.
Скільки журналісти й активісти говорили Стецю: йдіть працювати на пропагандистській і контрпропагандистській ниві у міністерство оборони чи РНБОУ! Як об стіну горіхом. Чому? Та тому що головна мета створення мінінформу – оцей додатковий голос при ухваленні рішень на засіданнях Кабінету міністрів. Бо чиновник з міністерства оборони чи РНБОУ – не міністр і не голосуватиме на засіданнях Кабміну.
Це все дуже прикро: і факт створення мінінформу, і мотив. І це ляпас усім нам.
Але, як говорив екс-прем'єр:"Не треба скігліті") Особливо журналістам.
Ми маємо домогтися ліквідації цього відомства – у різні способи: ставити це питання на кожній зустрічі із президентом, із дипломатами, із Міжнародним валютним фондом та іншими кредиторами України (кредитори, до речі, категорично проти збільшення держапарату). Виходити на акції протесту у всіх містах. Писати, пояснювати людям, що в демократичному суспільстві ніякого міністерства інформації бути не може.
Журналістам слід пам'ятати, що ця забаганка президента є для нас смертельною загрозою: у разі реваншу проросійських сил міністерство інформації просто знищить нашу професію. У разі нереваншу – до положення про міністерство інформації, з якого зараз нібито прибирають усі недемократичні норми, можна дописати будь-коли ті самі недемократичні норми і обмежити свободу слова.
Поясніть своїм читачам, глядачам і слухачам, що в цивілізованому світі інформаційними війнами (контрпропагандою) займаються силові структури, міністерство оборони, передовсім. Є чудова книжка британського журналіста Ніка Дейвіса "Новини пласкої землі", де він детально і уїдливо описує інформаційну роботу (інформаційну війну) міністерства оборони США напередодні війни в Іраці.
А коло пропаганди країни заходиться міністерство закордонних справ.
Одразу після новини про створення міністерства інформації, в студії Громадської хвилі (програма Громадського радіо, що виходить на Національному радіо) була польська громадська діячка з лав Солідарності, письменниця і публіцистка Ізабела Хруслінська. Ось її реакція на новину:"У Польщі не було навіть спроб створити міністерство інформації. Натомість при нашому міністерстві закордонних справ для пропаганди країни створено потужну структуру – Польський інститут (проводить культурно-мистецькі акції, організовує курси вивчення польської мови і т.п.) Україна такої структури за 23 роки створити не спромоглася."
Тому ще одне місце роботи для колись екс-міністра інформації – МЗС. Якщо у самого Юрія Стеця, навідміну від президента, наміри щирі – вести інформаційну війну за Україну.
Наталя Соколенко, «Українська правда. Блоги»
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Наталя Соколенко, «Українська правда. Блоги»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ