Щодо цього було багато коментарів. Але всі вони будувалися за двома схемами. Перша: рішення неоднозначне — вигідне одній із політичних сил — Конституційний суд діяв політично заангажовано. Друга: рішення політично доцільне, тому що... (і далі йшли аргументи). Отже, обидві схеми базувалися на політичній доцільності чи недоцільності цього рішення. І мало кого з політиків, що є традицією для України, цікавив правовий бік справи.

Політики не можуть бути звинувачені в тому, що вони опікуються перш за все політичною доцільністю. Але телеканали, які подавали це у новинах, припустилися тієї ж помилки: експертного правового коментаря ми так і не дочекалися.

Разом з тим, спробуємо навести один із можливих експертних коментарів.

Рішення Конституційного Суду про, так би мовити, “конституційність” обрання Президента парламентом вказує просто на некомпетентність суддів, на явне бажання “притягнути за вуха” аргументацію на користь обрання Президента парламентом. При розгляді даного питання до уваги треба взяти більш широкий перелік статей, ніж це зробив Конституційний Суд, тобто статті 22, 38, 103 та 157 Конституції України.

Щоб посилатися на статті Конституції, ми процитуємо їх повністю або частинами.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п\'ять років...

Стаття 157. Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.

Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Таким чином, згідно статті 22, мої права, за Конституцією, не є вичерпними. Тобто, наприклад, право дихати не обумовлене Конституцією, але за принципом “невичерпності” воно випливає з моїх природних прав. Далі, згідно статті 103, я маю “право обирати Президента України”, яке не обумовлене спеціально Конституцією, але випливає із статті 103 за принципом “невичерпності”. Стаття 157 прямо каже, що якщо хтось хоче скасувати моє право обирати Президента через зміни Конституції, то в такому разі Конституція не може бути змінена.

Тобто ще раз. Моє право обирати Президента України вже надане цією Конституцією і не може бути скасоване. Якщо ж парламент прийме варіант “обрання Президента парламентом”, він скасує моє право на обрання Президента. Таким чином у будь-якого громадянина України буде право звернутися до міжнародного суду з позовом про відміну скасування обмеження його прав цією новою Конституцією.

Я розумію, що експертність даного коментаря, звичайно, може бути піддана критиці. Все-таки я не правник. Але відсутність подібних коментарів у теленовинах в питанні, що дуже явно є складним для розумінням, стає вирішальним для долі країни. Саме так телеканали у новинах відіграють роль могильщиків для країни, анітрохи цим не переймаючись.