Волонтерському медичному батальйону «Госпітальєри» закинули щонайменше непрозорість у звітності щодо використання благодійних коштів, співзасновника monobank Олега Гороховського звинуватили у наклепі та розголошенні особистих даних клієнтки банку, а мера Дніпра Бориса Філатова — у мародерстві та рейдерстві. Хтось вдався до пояснень, хтось до вибачень, а дніпровський керманич — до публічної нецензурної сварки з опонентом, блогером Ігорем Лаченковим. 

В ютубі поки що найгучніша луна від ситуації навколо «Госпітальєрів»  (і ще трохи відлуння від Гороховського), але  й без найсвіжіших скандалів є що подивитися. Ще з минулого тижня на мене там чекали Маша Єфросиніна з Оленою Кравець та Соня Кошкіна з Юлією Тимошенко, яких раніше у черзі на огляд  посунули події в Ірані та Угорщині.

Ведуча Маша Єфросиніна зустрілася із акторкою Оленою Кравець на своєму каналі у рубриці «Екзамен. Нова реальність». Формат анонсований як «відверті сповіді відомих українців», що розкривають «внутрішні трансформації гостей» після серйозних потрясінь у їхньому житті.  Сказано — зроблено. Героїня дві години розповідала, як вигрібала з самісінького професійного дна, куди опустилася у 2024 році після скандалу із бюджетним фінансуванням її проєкту «Тихий вечір з Оленою Кравець» на каналі «Дім». Нагадаю, хто забув. Наприкінці 2023-го стало відомо, що на авторську програму з держбюджету витратили нескромні 27,5 мільйонів гривень. У відповідь соцмережі вибухнули обуренням, пригадавши Кравець минуле у «95-му Кварталі» та особисті зв’язки з родиною президента. І як би канал не пояснював про неможливість скерувати ці кошти на потреби війська чи про те, що гроші отримала велика команда, а не особисто Олена Кравець, буря не вщухала.  «Тихий вечір» на наступний сезон не подовжили, героїня потрапила ще в один скандал із рекламою білизни для військовослужбовиць і врешті решт зникла з радарів аж до весни 2025-го, коли відбулася прем’єра її моноспектаклю «Можна я просто посиджу?». Дорога вгору, виходячи зі слів акторки, була справжнім випробуванням.

Сповідь Кравець отримала  585, 5 тисяч переглядів за 8 днів та понад три тисячі коментарів лише у ютуб — переважно позитивних та співчутливих. Але зауваження теж звучали доволі гучно. Критики висунули до інтерв’ю три основні претензії. По-перше, запідозрили і ведучу, і гостю у нещирості та театралізованості. У програмі, наприклад, є момент, де Маша ледь не на колінах підповзає до Олени, щоб виказати свою підтримку. Як на мене, то нічого особливого не відбулося — шоу про «судьбу і долю», як каже наша Антоніна, і має таким бути. По-друге, звинуватили Кравець у рекламі своїх нових курсів «жіночої допомоги», які мають вийти акурат у середині березні. Тут теж претензія мимо, бо самореклама — це очевидна ціль левової частки таких інтерв’ю. А от на третьому пункті з критичного переліку варто зупинитися. Деякі глядачі дорікнули акторці, що вона «так нічого і не зрозуміла». Йдеться про те, що «шакалячий експрес» у 2024-му приїхав до героїні не просто так, а за заслуги «Кварталу 95» з його проросійськими жартами та культом меншовартості. Частина авдиторії досі очікує, що Кравець нарешті переоцінить творчість студії (тепер ще бажано разом із діяльністю її співласника Тимура Міндича), з’ясує причинно-наслідкові зв’язки та може навіть вибачиться. Але Кравець, яка раніше проблеми не визнавала,  в інтерв’ю Маші Єфросиніної тему також проігнорувала.

Натомість знову дала привід пригадати їй минуле.

— Роботи не було геть, ноль, тотал, ніхт. І коли [подзвонили]: ми вас хочемо запросити на жіночий форум... Пофігу мені було, яка тема. Про що? Про сосиски, про птахів, про жінок? Я б підготувалася, — згадала Олена Кравець.

Справді шкода, що акторка не розуміє, чому її слова, навіть якщо це жарт, про «пофігу яка тема» сьогодні недоречні.

Наступного дня на ютуб-каналі LB live вийшло інтерв’ю шефредакторки LB.ua Соні Кошкіної  з народною депутаткою Юлією Тимошенко.  Експертка з інфогігієни, засновниця ініціативи «Як не стати овочем» Оксана Мороз назвала це інтерв’ю «професійним скарбом», адже за одним відео можна відстежити всі базові ключові маніпуляції, до яких вдаються деякі співрозмовники.

— Чому вони (гроші зі справи про підкуп народних депутатів, фігуранткою якої наразі є Юлія Тимошенко — Авт.) лежали у пакеті «Нової пошти»? — спитала Соня гостю.

— Слухайте, ну був під рукою пакет «Нової пошти», — відповіла Тимошенко, наголосивши, що це були її особисті та легальні гроші.

— Не вірю! — захитала головою інтерв’юєрка.

— Слухайте, а що? Давайте пакети вибирати?

— Юлія Володимирівна, знаючи вас, я ніколи не повірю, що ви були десь на «Новій пошті»…

— Сонь, я не була на «Новій пошті» і я не взяла пакет, але я отримую посилки. І тут нічого немає дивного. І це був маленький кульочек… Це злочин?

— Це не злочин. Але я б ніколи не поклала 40 штук (40 тисяч доларів. — Авт.) у пакетик від «Нової пошти», — пояснила питання Соня.

— А я поклала! — з викликом відповіла Тимошенко, а згодом додала — Якщо мені інкримінують пакет від «Нової пошти», тоді де яйця по 17?

Готовий монолог для моноспектаклю, я вважаю. І усе 45-хвилинне інтерв’ю відповідне.  Сюрпризом це не стало через фірмовий стиль Юлії Володимирівни, якому вона не зраджує усю свою політичну кар’єру. Було цікаво, чи впоралася з ситуацією Соня Кошкіна, яка у журналістиці важковаговик і маніпуляціями її навряд можна заплутати.

Ну що сказати — авторка у батлі встояла, але Тимошенко, здається, все одно перемогла по балах.

Спершу кинулися в очі доволі грубі монтажні склейки у відео. Здивувало також, що інтерв’ю вийшло лише 6 березня, а записано було ще 19 лютого — про дату йдеться під час бесіди.  Може так і було задумано, але, як казала Соня, не вірю. Виглядає це як наслідок тривалого та болючого погодження із значними втратами частини питань та відповідей.

У залишку Тимошенко встигла сказати все, що хотіла, художньо перекривши тему своєї участі у корупційній справі розповідями про «вітчизняну олігархію» та оспіване російською пропагандою «зовнішнє управління». А у фіналі ще й видала полум’яну передвиборчу промову. На додаток Соня своїми ремарками до відповідей гості неочікувано зменшила гостроту питань.

Наприклад:

— «Грохнути більшість». Ви таке говорили? — процитувала ведуча фразу з підслуханої НАБУ розмови, запис якої Тимошенко називає «сфальсифікованою та компільованою з різних джерел».

— Чесно, таке я могла говорити, — зізналася гостя.

— Її [більшості] вже немає, що там грохать — раптом прокоментувала Соня.

Зауваження сприйнялося не як обурення поведінкою депутатів, а як підтримка на адресу Тимошенко. Чим гостя охоче й скористалася.

— Таке я могла говорити, бо вони продовжують  збирати більшість й голосувати за ці продажні закони, — завершила думку народна депутатка.

Інтерв’ю за тиждень подивилися майже 30 тисяч глядачів.

Після інтерв’ю з Тимошенко варто подивитися «Рандеву» з Яніною Соколовою на 5 каналі, де гостем став колишній журналіст, колишній голова Держагенства з відновлення та розвитку інфраструктури Мустафа Найєм. У програмі він був представлений як громадський діяч.

Йшлося в першу чергу про можливі наслідки для країни передвиборчого процесу, як тільки він почнеться у повну силу.

— Зникнення або послаблення загрози з боку Росії може призвести до більш дезінтеграційних процесів в Україні ніж війна, — вважає Найєм.

Він нагадав про спроби дискредитації Сергія Притули, «Азова», 3-го Національного корпусу та прямим текстом сказав, що на початку повномасштабного вторгнення під час перевезення зброї, медикаментів, комплектуючих тощо відбувалося багато формальних порушень закону і тепер за бажання можна «потопити» будь кого.

— Це те, що може нас знищити, — сказав він.

На думку Мустафи, в ідеалі учасники виборчих перегонів мають домовитися про червоні лінії, які не можна перетинати.

— Те, що було під час війни — не обговорюємо, давайте говорити про майбутнє, — запропонував він.

Звучить утопічно, але подумати є про що. Як і над закликом Найєма побачити у справах НАБУ позитив.

— Ми раніше думали, що таке (викриття корупції —Авт.) може статися де завгодно, тільки не в Україні. Подивиться на США, Британію, Дубаї, Францію. В них теж корупція, але ж вони не виходять та не кажуть, що ми погані та в нас нічого не змінилося з часів Наполеону. Ми рефлексуємо тільки погане. Давайте спиратися на те, що [викриття] сталося, і це зробили наші люди, — поділився він.

Яніна не погодилася.

— У нас тут різні думки, і я вважаю, що подібні випадки [про корупцію] треба підсвічувати, як і дотискати історію з Тимошенко, яка просто обтрусилася та виходить у білому пальто… — зауважила ведуча.

— Не думаю, що так станеться, — відповів гість, але згодом додав, — Ти розумієш, що у них є шанс переобратися? І питання тоді до кого — до них чи до нас?

— Безумовно, до нас, — погодилася авторка.

За 6 днів інтерв’ю подивилися 12,3 тисячі разів, але згодом додадуться перегляди на каналі Яніни, де прем’єра цієї ж бесіди відбулася тижнем пізніше, 14 березня.

Чи вважати скандал навколо «Госпітальєрів», про який згадувалося на початку, ілюстрацією до тези Найєма «потопити можуть кожного»  чи це кейс, яким мають зацікавитися антикорупційні органи? Поки ми перебуваємо на етапі з’ясовування всіх обставин.

Я слухала аргументи керівниці  батальйону, народної депутатки Яни Зінкевич на ютуб-каналі MokRec Данили Мокрика, хоча був і інший вибір. Наприклад, одночасно вийшло її інтерв’ю «Громадському».  Але останнім часом Мокрику декілька разів прилітало за невдалі інтерв’ю, і заразом хотілося перевірити — чи це тенденція. На щастя, ні. Як на мене, півторагодинна бесіда журналіста з Яною Зінкевич цілком удалася. З одного боку, героїня сказала що хотіла, з іншого Мокрик поставив усі потрібні питання. Симпатії до «Госпітальєрів» він не приховував, але і право на розслідування журналістки Ольги Худецької, яка першою поставила питання звітності за збори організації, зокрема й на багатомільйонну нову базу, цілком підтримував.

Отже, нову базу для «Госпітальєрів», на яку був відкритий великий збір, купили ще у серпні минулого року. Але банку не закривали «з міркувань безпеки» після влучання російських дронів у попередній осередок організації у Павлограді. Так, зі слів гості, їй порадили неназвані «юристи».

З’ясувалися і інші цікаві нюанси.

Про нову базу «Госпітальєри» збиралися розповісти ще 1 жовтня 2025 року, на день Захисників України, але щось не встигли. І відклали оголошення аж до 14 березня цього року, до Дня українського добровольця. Мокрик чесно спитав, а який взагалі термін у «міркувань безпеки». Виявилося, «щонайменше три місяці», тобто до грудня.  Березень у цьому розкладі у будь-якому разі виглядає сильно невиправданим.

Яна також розповіла, що не оновлювала оголошення про збір на базу після її покупки, але водночас визнала, що гроші на банку все одно надходили. Їх переказали на комунальні платежі, але це не скасовує запитання про призначення та використання благодійних коштів, чи не так?

Вся звітність до 2025-го року ніби згоріла у Павлограді, але ще до цього чеки за перші роки існування батальйону у 2014-16 роках «вицвіли від часу», і у підсумку залишилося незрозумілим, чи існує щось у цифровому форматі з тих років. Взагалі окрім твердження, що минулого року організація відзвітувала як треба, конкретної інформації по попереднім періодам не прозвучало.

Як би там не було, Зінкевич пообіцяла всіляко сприяти журналістам у розслідуваннях стосовно «Госпітальєрів» та подати цього року звіт навіть раніше, ніж  передбачене законом 1 травня.

На цьому б закінчити, але тут між Мокриком та Зінкевич стався вельми показовий діалог.

— Зараз відбуваються якісь дивні речі, невеликі провокації. Постійно ці пости, що їй (Ользі Худецькій — Авт.) хтось погрожує, — сказала Яна.

— Так вона ж зі скринами це пише, я не маю сумнівів, що їй хтось погрожує, — відповів Мокрик.

— Я не сумніваюся. Питання в тому, що мені теж погрожують, але я через кожний скрин не починаю бігати у якусь соцмережу.

— Може вона почуває себе менш захищеною, ніж ви?

— А чим я більш захищена? — перепитала народна депутатка.

— Ви правда не розумієте різницю між погрозами вам і Ользі? — уточнив Мокрик, нагадавши, що Зінкевич щонайменше керує мілітаризованою структурою, бійці якої здатні стати на її захист.

— Ні, — відповіла Яна.

Хоча на фейсбук-сторінці Зінкевич була опублікована заява про неприпустимість погроз журналістці. Знову трішки не збігається.

Інтерв’ю у Мокрика подивилися за три дні понад 19 тисяч глядачів, і дуже цікаво, які висновки зробили вони.

Основну п’ятірку тижня закрило інтерв’ю з народним депутатом Олексієм Гончаренком на каналі «Кулуари Забеліної», автором якого є журналістка Юлія Забєліна.  Минулого місяця вона поспілкувалася із Данилом Мокриком після його невдалої спроби поговорити з нардепом і цілком підтримала колегу щодо необхідності розмовляти з «неоднозначними героями». Стало цікаво, як склала «тест на Гончаренко» сама Забєліна. 

Так от. Бійки не сталося (жартую). І навіть легкої суперечки. З самого початку у бліц-опитуванні Гончаренко підтвердив президентські амбіції і далі впевнено осідлав свого коника: «бусифікація», розформування ТЦК,  чіткі терміни служби, провал мобілізаційної політики тощо.

Забєліна обережно опонувала.

— Ви дуже активно висвітлюєте діяльність ТЦК. Чи не вважаєте ви, що можна вирішувати проблематику з ТЦК, не знецінюючи їхню роботу, розуміючи, наскільки це поглиблює певну кризу? — спитала вона.

—  Систему ТЦК треба ліквідувати. Є система, яка б’є людей, калічить і іноді вбиває.

— Система чи конкретні люди?

— У кожному випадку конкретні люди, але те, що відбувається, це система. Це у кожному регіоні кожен день відбувається. Хтось же побудував цю систему? В якій є такса за вихід з бусика чи ТЦК, — відповів гість.

Авторка зайшла з іншого боку і спитала про те, звідки, на думку нардепа, з’являється хейт на його адресу, коли він висвітлює «купу важливих проблем».

— Якщо політика не хейтять, виникає питання, чи він взагалі на своєму місці, — відповів Гончаренко, наголосивши, що його викриття зачіпають купу інтересантів, зокрема й «найвпливовішу людину» держави.

— Ви часто провокуєте цю реакцію [хейт], когось виховуєте — то журналістів, то блогерів, то волонтерів. Я думаю, це у вас така технологія, — висловила думку Забєліна.

— Давайте конкретно. Є, наприклад, Денис Бігус. Вони зробили розслідування, в якому не взяли у мене жодного коментаря. Гончаренко-центри  — це тисячі людей, а не тільки я. Вони пишаються своєю роботою. Чому вони мають вислухувати від когось просто тому, що їм з Банкової дали команду зробити якусь таку поганку?

— Не думаю, що Бігусам дали вказівку з Банкової, — зауважила Забєліна.

— Ну з СБУ, добре, де він там працює, де він стукач, — продовжив Гончаренко.

Ось тут би і спитати, а що саме народний депутат має на увазі під визначенням «стукач СБУ», адже Бігус пояснив, в якому підрозділі і як співпрацював з СБУ, і йдеться про військову контррозвідку. Але Забєліна лише засміялася.

За три дні інтрев’ю подивилися 6,5 тисяч глядачів.

А наостанок згадаю декілька відео, які будуть корисними для усіх, кого почне захитувати від окремих пунктів основної програми тижня. Продивиться наостанок інтерв’ю ветерана та письменника Андрія MedGoblinа Семʼянківа на «Телебаченні Торонто», або розмову правозахисника Максима Буткевича з письменницею Євгенією Кузнєцовою на «Громадському радіо», або бесіду журналіста Романа Кравця з волонтером Сергієм Притулою. Полегшає, гарантую.