«Ми не встигнемо повернути цих хлопців та дівчат, як якась мерзота почне нову війну на цій планеті». Це цитата одного з героїв фільму «Поверніть мені імʼя», що вийшов цього тижня на ютуб-каналі «Радіо Свобода». Фільм розповідає про пошуки зниклих безвісті, евакуацію загиблих з сірої зони та ідентифікацію тіл.

Слова керівника пошукової групи «Плацдарм» Олексія Юкова влучно описують поточний настрій, в якому хтозна де брати сили на дихання. Але у нього є відповідь.

— Ми рятуємо не мертвих, ми рятуємо живих, — сказав Юков, коли пояснював, нащо ризикує життям задля пошуків полеглих і повернення їх рідним для гідного поховання.

Фільм воєнкора Мар’яна Кушніра йде під грифом 18+. Деякі кадри забрюлені, хоча це майже нічого не змінює. На екрані добре видно кістки, понівечені тіла, кінцівки, голови, численні пластикові пакети і виснажених людей, які займаються пошуком, евакуацією та ідентифікацією рештків полеглих військових.

Упізнання може тривати до півроку. Станом на грудень 2025 року в Україні зниклих безвісті було вже понад 80 тисяч, більшість з них — військовослужбовці. Їхні близькі до останнього плекають надію.

Найболючіші моменти фільму пов’язані не з кадрами роботи судмедекспертів чи поховання, а саме з рідними зниклих воїнів, які збираються на кожний обмін полоненими та звертаються до кожного звільненого з проханням впізнати фото.

За три дні фільм подивилися понад 58 тисяч глядачів.

Назагал головною темою тижня в ютубі стало інтерв’ю (а точніше його редакційний переказ) колишнього главкома Валерія Залужного агентству АР. Чи то народ скучив за генералом, чи то за виборами, але обговорення його заяв було чутно набагато гучніше за будь-які інші теми. Програли і продовження операції «Мідас», і, на жаль, річниця розстрілів на Майдані.

У матеріалі агенції ексглавком, нагадаю, звинуватив чинну владу у тиску на себе та зриві контрнаступу у 2023-му.

Найбажанішим експертом по темі став би сам Залужний, але станом на 21 лютого він з приводу матеріалу АР не висловлювався. Пояснювати мотиви та наслідки його заяв велика кількість майданчиків першими запросили — барабанний дріб — ексміністрів МЗС Павла Клімкіна та Вадима Пристайко, які, звісно, коментувати дії СБУ, Зеленського, ставки чи самого Залужного предметно не могли.

Втім генерал наразі є чинним послом у Великій Британії, тому, можливо, якась логіка у цьому виборі є. Принаймні вони поділилися думкою, чи припустимо для чинного посла критикувати президента та що йому за це буде.

— З точки зору етикету — це можливо було допустити це послу? — спитала, наприклад, Наталія Мосейчук у Павла Клімкина у черговому випуску «Теми» під суворою назвою «Фактор Залужного. Війна за мир». Цього місяця, до речі, проєкт змінив формат та ввів опцію «Перший серед рівних», тобто перший гість в студії тепер коментує події віч-на-віч з ведучою. А вже потім приєднуються традиційні для каналу чотири співрозмовники. Це покращило глядачам перетравлювання майже тригодинних засідань по темі.

— Я вважаю, що в дисциплінований дипломатичній реальності можна вести дискусії, але є питання базової лояльності, — обережно відповів Клімкін.

А Пристайко на Radio NV прямим текстом сказав, що його після критики Зеленського в інтерв’ю звільнили.

— Чи буде звільнений Залужний за моїм прикладом? Це якась карма у Лондоні — бути звільненим після інтерв’ю. Але Лондон це таке місто, де ви просто маєте говорити з пресою. Це місце, де комунікація дуже важлива. Ця комунікація має бути по можливості правдива, але так ми впливаємо на весь світ. Мій наступник очевидно вважає, що зараз треба говорити. Але я залишу за ним, для чого це робилося, —  сказав він.

Але в цілому всі інтерв’ю з експертами в частині, що стосувалася Залужного, більше  скидалися на розважальний, а не інформаційний жанр, адже коментування коментарів до коментарів — занадто складна конструкція, щоб сприймати її серйозно. Хоча, здається, глядачі таку думку не поділяють. Пристайко на NV за два дні набрав понад 143 тисячі переглядів, Клімкін і Ко у Мосейчук — майже 50 тисяч за день. Ще Клімкін, звісно, з’явився у щотижневому проєкті «Клімкін пояснює» на каналі Liga.net, де також за два дні назбирав понад 133 тисячі переглядів, а Пристайко дав коментар “Суспільному новини” на понад 21 тисячу переглядів за день.

Цього тижня Юлія Забєліна зустрілася на своєму каналі з журналістом Данилом Мокриком та поставила йому питання, яке зависло у повітрі з минулого тижня: нащо він запросив на інтерв’ю суперечливих, так би мовити, героїв, як от народних депутатів Олексія Гончаренко та Максима Бужанського.

— Мені важливо, щоб було про що опонувати з людиною. Мені не цікаво робити інтерв’ю в режимі Гордона чи у режимі пізнавальному. Для мене інтерв’ю драйвове, коли є опозиція, конфронтація. Запрошувати на інтерв’ю політиків чи посадовців, до яких в мене немає претензій, я не буду. Плюс є історія — намагатися говорити з тими людьми, з якими ти не згоден. Досі сидіти у своїй бульбашці?. Сидіти і просто годину погоджуватися з кимось, просто ставати для людини простором для висловлення своїх думок — це страшенно нудно для мене, — пояснив Мокрик.

Варіант, що «ненудні» гості теж використають його майданчик для відбілювання своїх репутація та позицій, журналіст не розглядав. Хоча визнав, що інтерв’ю принаймні із Гончаренко виявилося зовсім не таким, як планувалося. Хотів показати, що нардеп застосовує до себе інші стандарти ніж до інших та безвідповідально ставиться до слів, а «вийшов просто срач».

У будь якому разі Мокрик планує запрошувати опонентів й далі, а наступним його героєм, можливо, стане позаштатний радник Офісу президента Сергій Лещенко.

За три дні інтерв’ю журналіста подивилися понад 3,2 тисячі глядачів.

Інші найцікавіші відео тижня лежали поза межами української політики.

В черговому випуску проєкту Суспільного «Що далі?», який в ютубі виходить на Українському радіо, ведуча Тетяна Трощинська обговорювала з гостями стан російської економіки. Розмови про те, що вона ось-ось рухне через санкції та військові витрати, ведуться щонайменше з 24 лютого 2022 року, а може й з 2014-го. Але щось воно досі стоїть, отже до цієї теми українці почали ставитися з легким роздратуванням. Втім цього разу про ймовірний економічний занепад агресорки почали говорити цілком поважні експерти, озброєні графіками, схемами та відкритими даними. Отже, можливо цей час дійсно наближається.

Тетяна Трощинська запросила до студії керівницю Хабу санкційної експертизи Київської школи економіки Юлію Павицьку, а також журналіста та блогера Дениса Казанського, який вивчає російське інформполе та може багато розповісти про меседжі російської пропаганди та настрої у тамтешньому суспільстві.

— Неможливо вже приховувати падіння економіки, падіння рівня життя. Раніше пропагандисти намагалися казати, що все це фейк, як любить повторювати Путін. А тепер розуміють, що це абсурдно. Тому такі як Солов’єв почали розповідати, що справи в економіці дуже погані, але начебто винна у цьому Набіуліна, голова Центробанку Росії. Це важливий момент, вони визнають, що в Росії відбувається колапс економіки. Я можу сказати сам як спостерігач російських соцмереж. Російські експерти попереджали раніше, що російська економіка починає сипатися, але низові росіяни цього не помічали. Зараз ми спостерігаємо, що криза докотилася до громадян Росії, — розповів Казанський. 

Після участі у «Що далі?» журналіст розвив тему на своєму каналі та поспілкувався з аналітиком Євгеном Істребіним, який досліджує стан російської економіки. Експеримент здався Казанському вдалим і тепер він планує на своєму каналі робити експертні огляди не лише російської пропаганди, а й стану російської економіки.

Обидва відео варті уваги для тих, хто цікавиться темою: вони виглядають виваженими та аргументованими. Проєкт Суспільного подивилися 9,1 тисяч глядачів за три дні, а інтерв’ю з Істребіним — понад 143 тисячі за добу.

Наступне відео теж з Суспільного. У черговому епізоді проєкту «Зі своїми по суті», що виходить на ютуб-каналі Суспільне-культура, ведуча Єлізавета Цареградська зустрілася із режисером, сценаристом і драматургом  Сергієм Кулибишевим. Хто не знає — це він зняв чорну комедію/драму «Ховаючи колишню» для Sweet.tv, де четверо коханців загиблої військової десять серій з’ясовують, хто був для неї найважливішим, а заразом відповідають на найголовніші питання життя та смерті.

Кулибишев пояснив, чому не боїться жартувати на табуйовані теми.

— Ті, хто боїться складних тем… Якщо в неї зануритися, вивчити, доторкнутися до неї, відчути себе її частиною, то там не може бути проблем з гумором. У нас зараз енергетична катастрофа. Що я бачу у рілсах та інстаграмі? Ми сміємося. Ви багато бачили постів, щоб люди сиділи та плакали? Ми виживаємо завдяки гумору. Якісний гумор це завжди гумор над тим, що лякає, що сильніше нас, що робить боляче. Коли це стосується смерті, втрат — горе треба проживати, але один з етапів відновлення після болю — це гумор, — сказав режисер.

Зараз Кулибишев працює над п’єсою про Голодомор.

— Це будуть жарти не над Голодомором, а людьми, які бояться про нього говорити, — попередив автор.

До 2014-го Кулибишев працював над російськими серіалами, зокрема «Моя прекрасная няня», «Кадети» та «Татусеві доньки». Пояснення очевидне: в Москві платили в рази більше.

— Зателефонували з українського телеканалу та запропонували в 12 разів менше, ніж платили там. Чому я маю погоджуватися? Мене це шокувало. Це не зовсім про меркантильне. Було відчуття знецінення. Я знаю, як робити цю роботу, а потім приходять люди та кажуть: зроби теж саме, але в 12 разів дешевше. А чому ви так оцінюєте? Мене ще відштовхувало те, що люді, які тоді ухвалювали творчі рішення щодо українських проєктів, були абсолютно професійно неспроможними. З ними було складно говорити, бо ти просто знаходишся на іншому рівні, — згадав Кулибишев.

— А зараз як з цим?

— Не сильно мене радує. Бо зараз працюють ті ж люди, що робили українське телебачення до цього. І їхній смак, їхнє розуміння того, як робити проєкти, є просто продовженням того, що було раніше, — сказав гість.

Отаке. Цікаво, чи вважає Кулибишев «Мою прекрасную няню» рівнем,  якого треба досягнути українській телеіндустрії. Але загалом думка слушна: нарешті десятки класних сценаристів, режисерів та акторів більше не працюють на Росію, а роблять це вдома. Так що теоретично ми б мали побачити хвилю класних проєктів. Тож чекаємо.

За чотири дні  інтерв’ю Кулибишева подивилися аж 839 разів - виходить, що глядачам такі розмови не дуже заходять.

Про гроші, пошук продюсерів та рівень професіоналізму у галузі йшлося і в інтерв’ю з режисеркою анімації Анастасією Фалілеєвою на подкасті «Додивитесь в кіно», що виходить на ютуб-каналі школи попкультури Skvot. Настя — авторка мультфільму «Я померла в Ірпені», що цього року потрапив у шортлист премії «Оскар».

— Чомусь аніматори в Україні думають, що нема грошей, все погано, якщо Держкіно не дає грошей, то все — зариваюся у яму. Мене це кумарить. Коли в мене питають: «як ти заробляєш?» відповідаю: в мене по 10 проєктів, я кручусь. Так, мені пощастило, що я вчасно потрапила у цю струю, що я роблю той вид анімації, яку ніхто не робить. Але якщо ти колупаєш цю скелю, ти потрапиш у правильний момент, — сказала режисерка.

Назагал в розмові з ведучими подкасту, кінокритиками Інною Гордєєвою та Юрієм Самусенко, гостя розповила купу цікавих подробиць як про створення «Я померла в Ірпені», так і про мультіндустрію в Україні вцілому. Але краще все це слухати від першої особи.

Подкаст на  Skvot за два дня подивилися 2,5 тисячі глядачів.

Наостанок — два інтерв’ю з скелетоністом Владилавом Гераскевичем, який мав виступати на зимовій Олімпіаді, але був дискваліфікований Міжнародним олімпійським комітетом за шолом з фотографіями загиблих від російської агресії українських спортсменів.

Гераскевич цього тижня завітав на два майданчики: на ютуб-канал Марічки Падалки та на подкаст Сергія Притули та Антона Тимошенко «Гуртом та вщент», що виходить на каналі Притули.

Відео з одним і тим самим героєм виявилися не конкурентами, а скоріш двома частинами одного цілого. У Марічки спортсмен пошагово розповів, як відбувалася дискваліфікація, що він планує робити далі (спойлер – продовжить оскаржувати рішення МОК), чим йому допомогли  представники МОК в Україні Валерій Борзов та Сергій Бубка  (спойлер — нічим) та чому розмірковує над тим, щоб покинути скелетон (спойлер, і це найнеприємніша новина — українські скелетоністи не підтримали його після дискваліфікації).

У Притули поговорили також про росіян у спорті та хейт у соцмережах.

— Я активно почав вести соцмережі у 2022 році. І бачу, що проти багатьох чудових людей, яких я дуже поважаю, досі працюють ботоферми. До деяких людей, яких я вважаю сучасними класиками, під їх цитати завжди приходять боти… — почав Гераскевич.

— Ти про Гончаренко Олексія, правда? — вставив ремарку Антон Тимошенко.

— Тіки що було дуже смішно, — прокоментував Притула, але Гераскевич виглядав як людина, яка взагалі не розуміє, про кого йдеться.

Отже,  людина, яка не знає про Гончаренко, у політику явно не збирається, щоб там не волали користувачі соцмереж. Хоча може саме це і є найгіршою новиною, адже з принциповими та порядними політиками у нас завжди трохи дефіцит.

У Марічки Падалки скелетоніста послухали понад 38 тисяч людей за два дні, а у Притули — 34 тисячі за добу.