Здається, приказка «Давай уже після війни» залишилася в минулому. Розв’язувати внутрішні проблеми, шукати правди у зовнішньому світі та планувати майбутнє українці остаточно вирішили тут і зараз. Можливо, саме тому так званий американський мирний план цього тижня обговорювали у ютубі набагато менше, ніж корупцію, демографію чи права людини.

Українського журналіста, правозахисника та військовослужбовця Максима Буткевича, що потрапив у полон у 2022 році та був засуджений у Росії до 13 років ув’язнення за нібито скоєні воєнні злочини, обміняли у 2024 році. На волі Буткевич повернувся до правозахисту і вже дав багато інтерв’ю про перебування у полоні, становище українських військовополонених, права людини під час війни тощо. Але жодна розмова з ним не повторює попередню, натомість додає інформації для роздумів і, особисто мені, віри у досягнення справедливості.

Цього разу Максим поспілкувався з журналісткою Іриною Ромалійською на каналі «Настоящее время». Бесіда велася російською, адже цей  проєкт «Радіо Свобода» орієнтований на весь пострадянський простір.

Ведуча ставила нелегкі запитання, гість відповідав, отже вважає, що глядачі мають право про це дізнатися. Цілком зрозуміло, чому: в Україні десятки, сотні тисяч  людей отримали схожий досвід. Залишати якісь теми табуйованими — покинути їх наодинці.

— Тобі доводилося вбивати? — спитала Ірина.

— Я не був у ситуаціях, де був взаємний прямий вогневий контакт. По нам стріляли, ми — ні, — відповів Максим.

— Ти був готовий морально вбити?

— Так. Я розумів, що це становитиме проблему, але з нею я буду розбиратися після здійснення цієї необхідної дії.

Ведуча також спитала, які почуття у Буткевича викликала зрада українського військового, через якого він із підлеглими потрапив до росіян, чи були у полоні погрози сексуального характеру, яке катування є найстрашнішим і чи планує він помститися ворогам.

— А ти хочеш помсти?

— Ні. Я хочу справедливості.

— А що ти під цим розумієш?

— Для мене важливо, щоб ті, хто брав участь у війні на боці держави-агресорки, хто віддавав злочинні накази, здійснював геноцидні дії щодо українців, щоб вони були притягнуті до кримінальної відповідальності, щоб відбувся трибунал за фактом агресії, який зараз створюється в рамках Ради Європи. Важливо, щоб була дана міжнародна оцінка, що це агресивна імперіалістична геноцидна війна Росії проти України, — відповів Максим.

Думаю, з цим резюме погодяться всі українці. Відео за тиждень подивилися понад 8 тисяч разів.

Наступне інтерв’ю вийшло на  «Радіо Свобода». Журналіст «Радиё Свобода» Валерій Калиновський поспілкувався з головою білоруського правозахисного центру «Вясна», нобелівським лавреатом Олесем Біляцьким. Правозахисник був одним із 123 політв’язнів, яких минулого тижня звільнив білоруський диктатор Олександр Лукашенко. Більшість із них були передані Україні, але Біляцького депортували у Литву. У першому публічному виступі представників білоруської опозиції, що опинилися в Україні, прозирала певна невизначеність їхньої позиції щодо російсько-української війни, яку політв’язні пояснили поганою інформованістю та посттюремним шоком. Для Біляцького розмова з «Радіо Свобода» теж була першою після звільнення, і Калиновський прямо спитав правозахисника про ступінь його інформованості та ставлення до російської агресії.

— Була дискусія у Києві, коли білоруські політв’язні не могли однозначно сказати, хто ворог, хто напав, хто агресор. Там, у колоніях, було зрозуміло, хто винуватий у цій війні? — спитав ведучий.

— Мені важко говорити про інших, я не беруся судити та давати оцінки. Але щодо тих зневолених, із якими я мав контакт, безумовно, ми всі розуміли, хто є агресором, у якій ситуації перебуває Україна і чому для Лукашенка було важливо, щоб Росія перемогла Україну. Тому що він боявся, як і Путін, прикладу демократичної трансформації сусідньої країни, який міг би стати заразним. А для демократичної частини Білорусі надзвичайно важливо, щоб Україна залишалася незалежною, демократичною, дружньою до Європейського Союзу країною. Тоді й у нас є шанс. Для нас стратегічно важливо, щоб Україна перемогла у цій війні. Як цього можна не усвідомлювати, я не розумію. Люди тоді зовсім не займаються ніяким аналізом. Ти ж дивишся російське телебачення, ти ж бачиш факти. З цих фактів, відкинувши коментарі, можна робити висновки, — відповів гість.

Біляцький також засудив участь Білорусі в агресії проти України.

— Підключення білорусів було страшною трагедією. Військові конфлікти, війни не забуваються. Ми знаємо та пам’ятаємо, наскільки добре українці ставилися до білорусів усі попередні роки. Щоб залікувати пам’ять про агресію проти українців із боку Білорусі, потрібні десятиріччя, — сказав правозахисник.

Назагал вийшло дуже пізнавальне і, так би мовити, перспективне з точки зору відносин наших народів інтерв’ю, яке, до речі, зроблено білоруською. Але для українців вона звучить як рідна, тому жодних перешкод для розуміння не має бути. За три дні інтерв’ю подивилися вже 64,5 тисячі разів.

Цього тижня ексміністр закордонних справ Павло Клімкін, що є постійним експертом Liga.net, зустрівся на проєкті «Клімкін питає» з директоркою Інституту демографії та соціальних досліджень Еллою Лібановою. Завдяки ютубу я вже давно відкрила для себе демографів як дуже цікавих співрозмовників і носіїв особливих знань про природу українців. Пані Елла лише зміцнила ці переконання.

— Ви кажете, що у нас, українців, якась унікальна риса — чи риса характеру, чи навіть цінність — те, що ви називаєте впертістю. Впертість — це що? — почав розмову Клімкін.

— Національний характер. Це головна риса національної ідентичності. Це пов’язано з історією, вона в українців нетривіальна. Я не впевнена, що ми найбільш уперті. Можливо, британці вперті не менше. Є ця риса у скандинавів, німців. А от у Південній Європі ні в кого не бачу. В українців упертість наростає, тому що ми розуміємо, що нічого, крім оцієї риси, нас на плаву не втримає, — відповіла Лібанова.

Ведучий і гостя також обговорили, чим відрізняється українська демократія від класичних європейських демократій, як війна наблизила українців до Європи не лише політично, а й ментально, що має об’єднувати українців після війни, що таке «російська ментальність» і «російська нація» тощо.

— Немає єдиної Росії, вона дуже різна. Це як вимірювати середню температуру по лікарні, коли береться і морг, і палати, — сказала співрозмовниця.

Окремо зупинилися, звісно, на демографії.

— Скільки нас і скільки нас буде? — спитав Клімкін.

— А коли війна закінчиться? — парирувала Лібанова.

— І як вона закінчиться, — підхопив ведучий.

— Критично навіть не як, а коли. Сьогодні в Україні головний драйвер демографії — міграція. Щодо повернення людей — критично важливо саме коли закінчиться. Бо вони все більше адаптуються там, і все більше руйнується інфраструктура тут. Якщо ми будемо обережно і грамотно проводити політику повернення, шанси є. Не скажу, що 50%, але на третину шанси є, — припустила демографиня.

— Що може працювати на повернення?

— Перший чинник із великим відривом — зовнішня безпека. Не тільки поточна, а й перспективна. Якщо люди будуть думати, що через два роки Росія знову піде сюди, то ніхто не повернеться. Далі робота та житло. В Європі орендоване житло сприймається нормально, а в нас ні. І це проблема нашої влади. Допоки ми не зможемо сформувати ідеологію прийнятності орендного житла, законодавчо захистити права орендаря й орендодавця, воно не зрушиться з місця. І четвертий чинник — зв’язки. Якщо у людини, яка виїхала, зберігаються зв’язки з Україною, шансів на повернення в рази більше. Ці зв’язки можуть бути якими завгодно. Наприклад, якщо роботодавець із клепкою в голові, він привітає з Різдвом, із Новим роком, із днем народження… Шкільна вчителька, діти-однолітки…  Це те, що ми можемо робити прямо зараз, це та пуповина, яка з’єднує людей за кордоном із Батьківщиною, — порадила Лібанова.

А на питання «скільки нас» відповіді науковиця не дала. Найближчий перепис населення, наголосила гостя проєкту, може відбутися не раніше ніж за три роки після закінчення війни.

Розмову Клімкіна та Лібанової за один день подивилися майже 36 тисяч глядачів. Не одна я є гарячою шанувальницею демографів.

Цього тижня майже одночасно на різних майданчиках вийшли великі інтерв’ю з двома фігурантами кримінальних справ, що мають певні ознаки політичного переслідування — детективом НАБУ Русланом Магамедрасуловим і полковником СБУ та розвідником Романом Червінським. Обидва раптово опинилися на свободі — Магамедрасулова на початку грудня випустили з СІЗО, де він перебував майже п’ять місяців, а Червінському змінили запобіжний захід із цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт.

Інтерв’ю з Червінським вийшло одночасно на каналі «Радіо Свобода» з Властою Лазур і на 5 каналі в проєкті «Рандеву з Яніною Соколовою», а з Магамедрасуловим з різницею в добу поспілкувалася Севгіль Мусаєва на «Українській правді» й та ж Власта Лазур на «Радіо Свобода». Це той випадок, коли журналістки виявилися не конкурентками, а союзницями — щоб отримати більш повну картину подій, варто передивитися всі інтерв’ю.

Судових вироків у справах цих людей ще немає, як і не оголошено жодної підозри колишньому керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку, чий дух незримо був присутній у всіх бесідах. Як мінімум через те, що за дивним збігом обставин Магамедрасулова та Червінського випустили незабаром після його відставки.

Тому віддам належне колежанкам — працювати довелося в надскладних із юридичного погляду умовах. Найбільш складно, здається, було Власті Лазур у бесіді з Червінським. Це інтерв’ю, на відміну від інших, було записане щонайменше півтора місяця тому, коли полковник ще був запертий у своїй квартирі, а на вулиці була ще тепла осінь. Можна припустити, що зустріч відбулася навіть до Міндічгейту, адже під час бесіди зі всього набору, що супроводжував корупційний скандал в «Енергоатомі», згадувалися лише раз мимохіть плівки Міндіча, про які насправді було відомо з літа.

Червінський собі не зрадив і повторив звинувачення щодо агентів російського впливу в українській владі, які вже неодноразово озвучував. Після розмови команда «Радіо Свободи», вочевидь, спробувала отримати коментар у всіх персонажів, згаданих в інтерв’ю. Поки вони відповідали (чи не відповідали), ситуація докорінно змінилася — вибухнув корупційний скандал, Єрмак пішов, а герою дозволили вільно пересуватися. Втім, зміст розмови не застарів, адже її левова частка була присвячена минулим подіям, як от Вагнергейту, ситуації перед початком повномасштабного вторгнення чи підриву Північних потоків, а освіжити пам’ять глядачам ніколи не завадить. За шість днів відео подивилися понад 358 тисяч глядачів.

Соколова спілкувалася з полковником у грудні, вже після рішення про зміну запобіжного заходу і мала змогу поставити актуальне запитання.

— Чи пов’язано ваше звільнення з відставкою Єрмака? — з порога спитала вона гостя.

— Так, саме Єрмак «тримав» правоохоронні органи, — підтвердив гість.

Загалом розмова на «Рандеву» крутилася навколо тих самих тем, що й на «Радіо Свобода», але з іншими подробицями. Додалися питання про прицільну атаку на співробітника компанії Fire Point, убивство Ірини Фаріон та Андрія Парубія, підписання мирної угоди (ну нарешті!) тощо. Це відео за шість днів подивилися 270 тисяч разів.

Магамедрасулов на обох згаданих майданчиках із подробицями розповів, у чому звинувачують його та батька, чому він вважає справу сфальсифікованою, якою була його роль в операції «Мідас», як тиснули на антикорупційні органи, чому досі не вручили підозру Андрію Єрмаку тощо.

— Чому вам змінили запобіжний захід? Багато є версій. Є, що, можливо, не була вручена підозра Андрію Єрмаку в рамках операції «Мідас», можливо через те, що все це набуло великого медійного резонансу й обвинувачення не витримало жодної критики, — припустила Севгіль Мусаєва.

— Я думаю, що питання має комплексну відповідь. Що стосується кейсу Єрмака, це не «Мідас», це окрема історія. Просто в «Мідасі» отримані вагомі речові докази по кейсу Єрмака. Яка там ситуація зараз, сказати не можу, я не член слідчої групи. Я знаю загальну історію і сподіваюся, що там буде прийнято кінцеве рішення відповідно до закону і думаю, що детективи НАБУ нічого не забудуть. Це вже припущення, чому так відбулося. Можливо, пов’язано, — відповів детектив.

Лазур уточнила, чи не була укладена таємна угода між владою та антикорупційними органами.

— Була інформація, що керівництво НАБУ і САП перед обшуками мало зустріч із президентом, і під час зустрічі могла бути проговорена певна угода. Ми не вручаємо підозру Єрмаку, але ви його звільняєте. І з його звільненням автоматично послабився тиск на НАБУ, САП і на вас зокрема. Тому що впала вертикаль. Судді та слідчі перестали очікувати дзвінка та вказівок. Це для вас звучить правдоподібно? — спитала журналістка.

— Мені це невідомо, але я скажу, що такі пропозиції були, коли я був у СІЗО, і ми від них відмовилися. Я думаю, що навряд керівництво домовлялося би по цих питаннях будь з ким, — сказав Магамедрасулов.

Назагал усього не процитуєш, треба дивитися та робити власні висновки. Що вже зробили майже 60 тисяч глядачів «УП» та понад 63 тисяч глядачів «Радіо Свобода» за добу.