«Нечасто починаємо з гарних новин», - слушно зауважив Вахтанг Кіпіані на початку своїх «Підсумків» 2 грудня. Ось і цей моніторинг частіше робить наголос на провалах, зловживаннях, невправності та неуважності творців тижневиків, аніж на прикладах доброї роботи. Керуючись при цьому припущенням, що знаходити цікаві й несподівані теми, робити якісні сюжети, повідомляти достовірні та перевірені факти, балансувати позиції сторін, приводити відеоряд у відповідність до тексту і так далі, - норма для інформаційної тележурналістики загалом і для телетижневиків зокрема. Й у щоразовому позитивному акцентуванні проявів норми потреби немає. Напевно, це не зовсім справедливо. Цей дисбаланс спробуємо виправити сьогодні, зосередившись на позитивних сторонах і перевагах тижневиків. З «Підсумків» ТВі і почнемо.

ТВі, «Підсумки з Вахтангом Кіпіані»

Перш за все, з цієї програми глядачі мають шанс довідатись про важливі події, про які інші або мовчать, або розповідають дуже стисло. Зокрема, цього разу лише в тижневику ТВі розповіли про руйнування Українською православною церквою Київського Патріархату історичної будівлі в центрі Києва. Хоча зробили це лише в форматі короткого повідомлення, що стало своєрідною преамбулою до сюжету Іванни Куртяк про незаконну забудову руїн Десятинної Церкви вже іншою церквою – УПЦ Московського Патріархату («…досліджувала не цю, а іншу скандальну історію – про те, як ченці незаконно побудованого монастиря УПЦ Московського патріархату раптом стали музейними працівниками»). Цю тему решта тижневиків цього дня не піднімала, хоча є нагальний інформаційний привід – звернення до міністра культури Михайла Кулиняка з закликом звільнити директора музею історії Десятинної Церкви.

Скандал із угодою про будівництво терміналу із приймання зрідженого природного газу (до речі, цікаво було б перевірити всіх журналістів, які вживають абревіатуру LNG, на знання її правильного розшифрування - Liquefiednaturalgas) невідомо з ким, хоч як це прикро для влади, приховати не вдалося. Лише два телеканали – «Інтер» і Перший національний – повністю змовчали цю безперечну подію тижня. «Підсумки з Вахтангом Кіпіані» доручили підготовку цієї теми своєму головному вундерваффе – Сергієві Андрушку, тож сюжет вийшов просто вбивчий. На додачу до цього для розмови у студії Вахтанг Кіпіані запросив керівника «Наших грошей» Олексу Шалайського, людину, яка чи не найбільше в країні знає про специфіку тендерного шахрайства (якщо, звісно, не враховувати самих шахраїв), але навряд чи могла б з’явитись в ефірі інших тижневиків, окрім, хіба що, 5 каналу. Переконливість картини дещо псує сюжет Андрія Сайчука про «тендерних чемпіонів», у якому названі конкретні люди (син Віктора Януковича Олександр, Рінат Ахметов, Борис Колесников, Дмитро Фірташ і Юрій Іванющенко), яких звинувачено у відмиванні бюджетних коштів, проте жодному з них не дано можливості на таке звинувачення відреагувати. Далі вже Олексі Шалайському доводиться розставляти влучні акценти, говорячи про Олександра Януковича: «Він виграє багато тендерів, але суть навіть не в тому, раніше його взагалі не було. Це означає, що тільки змінилася влада – зовсім інші люди почали вигравати тендери, нібито згідно з чинним законодавством».

Ще один корисний (і, не буду приховувати, по-людськи приємний вашому авторові) момент у цьому випуску «Підсумків» - антиміфологізаційний сюжет Юлії Куценко про так званий «кінець світу». У попередніх моніторингових публікаціях уже не раз ішлося про те, якими небезпечними є загравання з забобонністю аудиторії. Цього разу про це нарешті заговорили не тільки зануди-монітористи, але й самі журналісти: «Чутки, чи то пак, вигадки переконують, що 21 грудня настане повна тиша і темрява, почнуться незрозумілі космічні явища, а в результаті, ті, хто сховаються в лісах, погребах чи бункерах може і виживуть. Мовляв, так написано у пророцтвах стародавніх майя, і оракул Шамбали це підтвердив. Хоча і вчені-майяністи, і офіційні буддійські джерела усе категорично заперечують. А психологи радять не вірити чуткам та не дозволяти собою маніпулювати. Хто б не поширював паніку про кінець світу, робить вкрай безвідповідально. З одного боку, українці пережили Чорнобиль, і, з іншого, час від часу охоче вірять пройдисвітам на кшталт "білого братства" чи фінансової піраміди "King's Capital". І новим страхом перед кінцем світу можуть наробити собі лише шкоди чи принаймні витратити останні гроші».

Для порівняння: начебто антиміфологізаційним є й матеріал ICTV, що вийшов цього дня, але підводка до нього має ось такий вигляд: «Будь-які катастрофи сприймаються як знаки напередодні 21 грудня – дати, яка є останньою у календарі майя, а значить – варто чекати кінця світу. І народ чекає, скуповуючи сірники, свічки, крупи і навіть мило. Цікаво, як це все може допомогти, якщо вже світу кінець?». У самому матеріалі почергово викладаються міфи і спроби їх спростувати, одначе загалом враження лишається неоднозначне – може, буде кінець світу, а може, й ні. Для народу, що сповідує філософію «немає диму без вогню», це є беззаперечним доказом невідворотності кінця світу.

«1+1», «ТСН-Тиждень»

Ушанований двома «Телетріумфами» тижневик і справді можна привітати, адже претензій до нього традиційно порівняно небагато. Здобутими статуетками тут похвалились (інші тижневики, нічого не отримавши, про телепремію не згадали), але доволі стримано. Зате маємо певні інформаційні прориви. Наприклад, оце повідомлення:

«Узяти мерію штурмом спробували цього тижня у Києві. Активісти прийшли заявити протест проти забудови в їхніх дворах, але виявилося, що в день засідань Київради, яка землю під будівництво роздає, пересічних громадян до Київради пускати заборонено. Активісти не змогли доступитися навіть до поштової скриньки. У результаті – сутичка із правоохоронцями. Мерія виявилася заблокованою».

Не зайвим було б зазначити, що йдеться про будівництво на Гоголівській, 7. Та й з’ясувати, хто саме і яким чином отримав дозвіл на забудову, проти якої протестують. Але сам факт повідомлення про те, що щось подібне відбувається, вигідно вирізняє «ТСН. Тиждень» на тлі інших підсумкових програм (за винятком, знов-таки, ТВі та 5 каналу), які воліють у земельно-забудівельні конфлікти носа не стромляти.

Лауреатка «Телетріумфу» Ольга Кашпор у журналістській лабораторії дуже зрозуміло, на пальцях пояснила, що означатиме для українських громадян запровадження біометричних паспортів. Не драматизуючи, вона говорить про небезпеку централізованого нагромадження особистих даних, зокрема цитуючи співголову Харківської правозахисної групи Євгена Захарова: «Якщо є якась база даних, то дуже швидко можна буде піти на Петрівку і її там придбати». І нарешті висновок, який зрозумілий кожному і актуальний також для кожного українця:

«Я вирішила порахувати, скільки ж українцю знадобиться паспортів за життя, приміром в 60 років. І ось що в мене вийшло. За цей час треба буде оформити як мінімум 6 внутрішніх паспортів, по одному на кожні 10 років життя. За попередніми даними, коштувати такий паспорт буде десь 120 гривень. І ще якщо українець планує подорожувати закордоном, 9 закордонних паспортів. За попередніми даними такі будуть коштувати від 350 гривень, це якщо у вас є час стояти в черзі, до 700 гривень, якщо вам горить. Загалом 15 документів і ці ціни цілком може бути не остаточні. Заплатимо ми за них стільки, скільки скаже виробник, а він на разі в Україні один єдиний. Не відомо, чи полегшить біометрична революція нам перетин кордонів, але наші кишені полегшить точно».

Прості цифри, які говорять самі за себе. Для порівняння – ось що повідомив про запровадження біометричних паспортів Перший національний:

«Українців таки переведуть на біометричні паспорти. Відповідний закон підписав Віктор Янукович. З нового року паспорт громадянина України буде у формі пластикової картки, що містить безконтактний електронний носій біометричної інформації. Він дублюватиме основні дані – такі, як назва держави, прізвище та стать, громадянство, місце народження, фотографія і підпис особи. Паспорти українцям видаватимуть із пелюшок і терміном на 10 років, замість свідоцтва про народження. Закон наразі не зобов'язує змінювати старий паспорт, також можна відмовитися від чіпа – з релігійних міркувань». Про те, скільки нововведення коштуватиме бюджетові й нашим кишеням, тут навіть не згадано.

Серед інших несподіваних матеріалів випуску – експеримент «ТСН. Тижня» із проведенням імітації суду присяжних у селі Семиполки у справі Павличенків. Виділити цей сюжет Юлії Дячук варто хоча б за його сюрреалістичність – щоб поєднати дві резонансні (і дуже «теесенівські») історії в одному матеріалі, приплести це все до нового КПК, відтворити суд присяжних за зовсім іншими принципами й назвати це все журналістським експериментом, потрібен особливий кураж.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Обіцянку всіх похвалити досить важко виконати у випадку тижневика Першого національного, особливо після перегляду розлогого сюжету про з’їзд фірташівської Федерації роботодавців України та створений на його гроші фонд «Буковина» – матеріалу, як то кажуть, «із ознаками порушення стандартів, що може гіпотетично свідчити про замовний характер». («Тут бізнес разом з керівництвом держави веде серйозну розмову про проблеми зайнятості і створення нових робочих місць, зокрема у сфері підприємництва» і так далі.)  Інші тижневики навіть не згадали про цю подію, яка якщо чимось і цікава загалові, то хіба як вияв бурхливої піар-діяльності Дмитра Фірташа. Залишається похвалити тижневик Першого національного за те, що він допомагає хворим дітям зібрати гроші на лікування. Це ніяк не пов’язано з картиною тижня, яка в «Підсумках тижня» жодним чином не відображається, але це набагато краще за допомогу Фірташеві.

«Інтер», «Подробности недели»

Ще важче похвалити «Інтер», адже на самому початку випуску ведучий Олег Панюта дарує довгий вологий поцілунок формально відставленому прем’єрові Миколі Азарову та його уряду:

«Страна на пороге новых кадровых назначений. Практически всё правительство написало заявления об увольнении. Кто в связи с избранием народным депутатом, а кто, как говорится, за компанию. Самое время подытожить результаты работы нынешнего Кабмина. Премьерство Азарова запомнилось многим. Это первое правительство за 20 лет независимости, которое взялось за реформы. О том, что налоговую систему страны давно пора менять, говорили многие, но дальше разговоров дело не шло. О том, что необходима реформа медицинского обслуживания, соглашались, но не делали. О том, что стране, как воздух, нужна пенсионная реформа, не говорил только ленивый. Но, снова же, никто ничего не делал. Подобные реформы в мировой практике так и называют - непопулярными. Тем не менее, Азаров впрягся и понёс». У сюжеті, підведеному цим витвором підлабузницького мистецтва, журналіст Сергій Ружицький не просто хвалить Азарова, але й сперечається із умоглядною критикою,  завершуючи ось таким підсумком: «Что бы там не говорили, а премьерство Азарова в ряду 16 его предшественников - самое яркое и запоминающееся».

Після цього говорити про «Подробности недели» як про журналістику тяжко. Але певний позитив у програмі все-таки є: вона продовжує нову для себе традицію експертних дискусій про економічну ситуацію в країні. Цього разу експертами стали директор Європейської бізнес-асоціації Ганна Дерев’янко та заступник голови Федерації профспілок України Григорій Осовий. Себто похвали гідна сама ініціатива, тому що зміст розмови… Одна лише цитата пана Осового дає уявлення про те, якою полум’яною вдячністю чинній владі сповнене експертове серце: «Предпринимательство будет работать с любым правительством, кто бы его ни возглавлял. Потому что социальный диалог в Украине – это уже норма поведения, отношения профсоюзов, работодателей и правительства. Я думаю, что несколько есть преувеличение относительно фигуры, кто будет возглавлять правительство, поскольку реализуется программа Президента. И, естественно, Президент под реализацию этой программы будет делать свой выбор, и это его право. Но, думаю, что вектор реализации этой программы останется».

Ще одним матеріалом, який почасти виправдовує «Подробности недели», є сюжет про заборону голосування чужими картками. Він не є цілком збалансованим, однак у ньому показані реальні факти порушення законодавства і вказано на нездоровість цієї практики. Звісно, інші канали давно висвітлили цю тему з усіх можливих боків (зокрема й залучаючи для коментування європейських політиків, які не вірили, що таке взагалі можливо), але для «Інтера» це певний прорив. Але говорити про те, що «Інтер» стає на шлях виправлення після виборів, на жаль, немає жодних підстав – навпаки, схоже, «панщину» з вихваляння влади для каналу зробили суворішою. Й навіть там, де канал наважується піднімати проблемні теми, робить це за шаблоном, який нічим не загрожує владі – зокрема, сюжет про хабарництво ДАІ в Одеській області жодною мірою не зачепив керівництво Міністерства внутрішніх справ, яке, без сумніву, не лише знає про лиходійства дорожніх інспекторів, але й має з їхніх неправедних доходів свою копійку.

«Україна», «События недели»

Тижневик «України» хвалимо часто. Заслужив він і цього разу – передусім надзвичайно ґрунтовним і спокійним висвітленням ситуації з підставним LNG-іспанцем. У своєму сюжетові Сергію Кудімову вдалося, не драматизуючи й не нагнітаючи емоції, чітко змалювати ситуацію як фальстарт спроби України унезалежнитись від російського газу. Не зовсім зрозуміло, навіщо було починати підводку до цього професійно зробленого матеріалу таблоїдним голосінням: «Грандиозный скандал на миллиард долларов. Украина оконфузилась на глазах у всего мира. А как красиво все начиналось!». (Схоже, але дещо стриманіше, почала Тетяна Даниленко на 5 каналі: «Скандалом обернулася реалізація амбітного проекту, який має позбавити Україну газової залежності від Росії»; і Оксана Соколова на ICTV: «Історична подія, яка перетворилася на міжнародний скандал»). І анонсованої у підводці відповіді  на запитання «Так что случилось с нашим терминалом? Это была афера или случайное недоразумение?» в сюжеті немає – тільки посилання на позицію офіційних осіб української сторони.

Ще один великий позитив цього випуску – матеріал Олександра Бондаренка про перспективи українського бізнесу в Перській затоці. Щоправда, своєрідною преамбулою до цього матеріалу є «паркетний» опис візиту Януковича в Об’єднані Арабські Емірати. Зображення обміну орденами має карикатурний вигляд, але важко сказати, чи це карикатурність реальності, чи наслідок цілеспрямованого стьобу над надмірною патетикою в часи кризи. На користь останньої версії свідчить іронічний підтекст самого сюжету Олександра Бондаренка, наприклад: «Конечно, главный стратегический интерес Украины на Аравийском полуострове – это нефть и газ. А вот арабов больше всего интересует еда из Украины. У него денег – куры не клюют. Он на курах зарабатывает. "Яичный" магнат Олег Бахматюк за последние годы ворвался в десятку самых богатых украинцев. Теперь он попытается торговать на Востоке.

Олег Бахматюк, украинский предприниматель: "На сьогоднішньому етапі ми зайшли вже сюди з яйцем…». За такі теми журналісти зазвичай не беруться не лише через їхню часткову незрозумілість масовій аудиторії (якась міжнародна торгівля, бізнесмени, країни), а й через ускладнений доступ до VIP-коментаторів – говорити про мільярдерів доводиться без самих мільярдерів. Кореспондентові «України» в цьому випадку вдалося залучити пряму мову останніх.

Інші канали про катарський вояж Януковича розповіли дуже стисло або не згадали взагалі – наприклад, ICTV обмежився ось таким повідомленням: «Попри скандал, українська влада покладає великі сподівання на майбутній термінал з переробки скрапленого газу. Ще у травні урядова делегація шукала сировину для нього у Катарі. Ця крихітна країна є найбільшим експортером скрапленого газу у світі і справжнім енергетичним велетнем. Ну, а цього тижня до перемовин долучився вже і Президент Віктор Янукович. Він побував з офіційним візитом в столиці Катару, місті Доха. Разом з ним їздили потужні вітчизняні бізнесмени. Їм теж надзвичайно цікавий ринок Катару для поставки своєї продукції, зокрема труб. Крім того, Катар за 10 років прийматиме Чемпіонату світу з футболу, і на підготовку планує витратити 22 мільярди доларів. Тож Україна, маючи досвід проведення Євро-2012, хотіла би взяти участь у розбудові тамтешньої спортивної інфраструктури». Це повідомлення не дає такого живого уявлення про дух поїздки.

Також традиційно сильними були соціальні сюжети «Событий недели» - про реформу швидкої допомоги і про епідемію ВІЛ/СНІДу. Стабільною перевагою сюжетів тижневика «України» є цілісність і завершеність розказаних історій, що свідчить не лише про високий рівень репортерів, але й про тверду редакторську руку.

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Рівень матеріалів тижневика 5 каналу також стабільно високий, хоча дещо знижує його нестриманість в оцінках. Цього разу на похвалу заслужив Олександр Аргат, додавши до розповіді про LNG-аферу коментарі Валентина Наливайченка. Щоправда, він, як і інші колеги, ніяк не наважиться назвати пана Наливайченка тим, ким він є – новообраним депутатом від партії «УДАР Віталія Кличка»; коментарі чинного депутата-опозиціонера сприймаються зовсім не так, як «екс-голови СБУ і екс-посла».

Ще один безперечний плюс – ґрунтовний сюжет Наталії Жижко про можливі наслідки ухвалення закону про референдум. Дискусія, що розгорнулась у навколополітичних і журналістських колах на цю тему, не дійшла до телевізійних новин, передусім тому, що показувати нічого – ну, підписав Янукович закон, ну, референдум, але хто за ним стоїть (народний депутат Дмитро Шпенов не є достатньо самостійною постаттю, хоча Наталії Жижко дав порівняно змістовні коментарі) і чого хочуть добитися ухваленням закону, не зрозуміло. Коли щось не є зрозумілим, першим порухом українських журналістів часто буває відсунути тему подалі; тут, навпаки, маємо спробу розібратися. Втім, розкриття теми причетності до референдумного тренду героя білбордів Віктора Медведчука викликає неоднозначне враження – аж занадто близько до нього в сюжеті згаданий Гітлер:

«Є в історії й інші приклади. Саме народні волевиявлення призвели до зміцнення фашистського режиму і особистої влади Гітлера. У 1934 році німці проголосували за поєднання Гітлером посад рейхспрезидента та рейхсфюрера. Так за допомогою демократичної процедури Гітлер отримав одноосібну владу в країні. Поки одні наводять уроки історії і посипають голову попелом, інші вже готуються до народного волевиявлення. Помітно пожвавився апологет референдумів Віктор Медведчук. Автор конституційної реформи 2004 року, яка призвела до глибокої політичної кризи, тепер придумав для України нове випробування. Кум Володимира Путіна хоче, щоб на першому ж референдумі вирішили питання про вступ України до Митного союзу».

Це, втім, недолік не критичний. Зате процитовано самого Медведчука, тоді як в інших джерелах зустрічаємо переважно здогадки щодо його зв’язків із проектом.

«Час. Підсумки тижня» також виявився єдиним тижневиком, що висвітлив конфлікт у Криму, де депутат тамтешньої Верховної Ради Олександр Мельник обматюкав журналіста Шевкета Ганієва. У сюжеті Ірини Герасимової, зокрема, розкрито питання кримінального бекґраунду Мельника. Щоправда, опис конфлікту не є зовсім безстороннім: «Під час зйомки журналіст мав необережність попросити депутата не заважати працювати. І напоровся. Та вже ввечері кримський обранець пошкодує, що не стримався. В ефірі свого ж телеканалу лайку спише на емоції». Насправді кожен, хто бачив відео, мав нагоду пересвідчитись, що тон прохань Шевкета Ганієва був не надто шанобливим. Це, безперечно, не виправдовує хамства Мельника, одначе зображати журналіста геть невинною жертвою також не зовсім правильно. До того ж, авторка моделює штучний конфлікт за допомогою бойової товаришки Ольги Червакової:

«Не словами, а кулаками потрібно розмовляти з депутатом Мельником, – переконана парламентська журналістка. Впевнена: столичні репортери в аналогічній ситуації не лише пішли б до суду.

Ольга Червакова, журналіст : "У нас би дійшло до того, що просто парламентські журналісти би зібралися і позбавили його недоторканності депутатської шляхом того, що наваляли би йому по його пиці. Я не думаю, що якби цей журналіст пішов до суду, то суд би прийняв рішення про те, що цей депутат неправий. Але принаймні попити крові з нього, потріпати нервів йому – це наш святий обов’язок".

Шевкет пояснює: за професією він не кровопивця, а журналіст, тому й до суду не йтиме. Хіба що за однієї умови».

Знаючи Ольгу Червакову, можна не сумніватися, що вона б не дала себе образити не тільки Мельнику, але й самому Ельбрусу Тедеєву. Одначе, коли вже Шевкет Ганієв не мав наміру застосовувати рукоприкладство до впливового регіонала, напевно, заохочувати його до цього не варто. Та все ж респект 5-му за те, що підняв цю тему, тоді як інші промовчали.

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

Головною перевагою тижневика ICTV залишається те, що він тримає руку на пульсі ситуації з курсом валют, тим часом як інші канали або вважають цю тему вичерпаною, або подають її стисло в іншому контексті (уряду, прем’єрських перспектив Сергія Арбузова, бюджету). Дуже добре, що «Факти тижня» взяли на себе, можливо, не дуже вдячну місію тримати глядачів у курсі подій навколо курсу, перепрошую за тавтологію; цього разу інформаційним приводом для сюжету Олександра Візгіна став прогноз вартості долара на наступний рік, а також наміри Верховної Ради повернутись до ідеї запровадження 15%(10%)-вого податку на продаж валюти. Щодо цієї ініціативи автор робить антиміфологізаційне припущення, підтверджене експертом:

«…більшість експертів вважають такий податок неефективним і не вірять, що парламент за нього проголосує. Дехто навіть сумнівається, що сам Нацбанк цього хоче.

Віктор Суслов, екс-міністр економіки України: "Цель всей этой акции состояла не в том, чтобы реально ввести такой налог, а в том, чтобы побудить граждан, тех, кто впечатлителен, кто верит, начать продавать свои заначки на черный день".

Так було чи ні – невідомо. Але результат очевидний – українці перестали скуповувати долари і почали їх продавати. На кілька днів пропозиція валюти збільшилася вдвічі. Але суттєво на ринок це не вплинуло. Цього тижня НБУ продовжив атаку на долар. Днями набув чинності закон про неприпустимість зазначення цін в рекламі в іноземній валюті».

Загалом позитивним є той факт, що про підсумки суду над ґвалтівниками й убивцями Оксани Макар ICTV розповів стисло. Інші тижневики використали цей інформаційний привід, аби ще раз у подробицях і картинках розповісти про страшний злочин. ТРК «Україна» навіть трохи перебільшила конфліктність цієї, здавалося б, і без того болючої історії: «Спустя полгода эту трагедию вывернули наизнанку. Теперь к уголовной ответственности требуют привлечь мать Оксаны Макар. Мол, это она виновата в смерти дочери, потому что плохо воспитывала. К матерям осужденных убийц у инициаторов этого дела претензий нет. С каких пор мы начали жалеть убийц и осуждать их жертв?»; «Когда Оксану хоронили на старом кладбище, вслух недовольства никто не высказывал. Но сейчас в поселке разразился скандал. Общественности не понравилась ограда вокруг могилы – мол, слишком большая». І історія загалом, і її проміжні підсумки зокрема потребують осмислення і нагадування про себе, але чи доречним є смакування деталей, докладні описи того, що робили з дівчиною ґвалтівники, як саме вона постраждала, синхрони її екзальтованої матері з погрозами розправи…?

На цьому, напевно, все. Можна було б похвалити сюжет про конференцію неонатологів, якби не було зрозумілим, що це лише привід для того, щоб у черговий раз прославити фонд Віктора Пінчука.

Отже, як бачимо, в кожному тижневику можна, якщо постаратись, знайти сильні сторони. Та є й постійний привід для занепокоєння: вибори минули, а важелі, що змушують підсумкові програми вихваляти власників і політичних патронів, нікуди не зникли. Це здебільшого стосується каналів, афілійованих із партією влади, але й інші навряд чи можна вважати застрахованими від того, що за тиждень або два в них з’являться панегірики на адресу Азарова, Пінчука, Фірташа чи ще когось. Адже попит на панегірики під виглядом новинних сюжетів нікуди не зник.

Верстка підсумкових телетижневиків 2 грудня 2012 року

ТВі, «Підсумки з Вахтангом Кіпіані»

Українки підкорюють світ піснями та багатоходовими партіями

Уряд підписав угоду з першим інвестором плавучого терміналу для прийому скрапленого газу з особою, яка не мала жодних на те прав

Гість студії – Олексій Шалайський, головний редактор сайту «Наші гроші»

Антологія тендерних рейтингів в умовах олігархічно-кланових умов ведення бізнесу в Україні.

Продовження розмови з Олексієм Шалайським.

Триває розповсюдження чуток про можливе прем'єрство Арбузова.

Недобрані відсотки коштуватимуть посад.

В столиці стало на одну історичну будівлю менше.

Не хлібом єдиним: наступ священнослужителів на культурну спадщину, де ціною золоті київські сотки.

Гість студії – Петро Толочко, директор Інституту археології НАНУ.

ТВі попереджає: кінець світу відкладається.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Україна виграла дитяче пісенне «Євробачення»           

Огляд подій тижня  

В Києві відбувся з’їзд Федерації роботодавців України           

Законопроект про трансплантологію викликав великий резонанс у суспільстві     

Трирічний Даня потребує допомоги небайдужих         

В Олі Новосад з’явилась надія на одужання       

«1+1», «ТСН-Тиждень»

Анастасія Петрик перемогла на конкурсі «Дитяче Євробачення»      

Україна починає будувати термінал для прийому зрідженого газу    

Вбивцям Оксани Макар оголосили вирок          

В Семиполках відбувся перший в Україні суд присяжних      

Руслана закликала стати на захист родини Павличенків         

«Тиждень за одну хвилину»          

«Динамо» (Київ) оголосило про плани серйозної кадрової чистки    

Українцям видаватимуть біометричні паспорти

В Україну іде похолодання

Британію накрила найсильніша за останні 70 років повінь     

У Києві спробували взяти штурмом мерію         

Кримські селяни ведуть війну за землю

В столиці відбулось вручення премії «Телетріумф»      

«Інтер», «Подробности недели»

Журналисты подвели итоги премьерства Николая Азарова    

В кулуарах обсуждаются фамилии кандидатов на пост премьера      

Депутаты так и не начали голосовать самостоятельно 

В кулуарах обсуждаются фамилии кандидатов на пост премьера (продолжение)   

Украина отмежевалась от голосования по повышению в ООН статуса Палестины           

Украинские миротворцы оказались на войне    

Под Одессой гаишников поймали на взяточничестве  

Настя Петрик покорила мир на детском «Евровидении»

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

Угода про будівництво LNG-терміналу обернулась скандалом          

Президент відвідав з офіційним візитом Катар  

Міністерство економіки спрогнозувало курс на наступний рік          

Практично всі міністри чинного уряду написали заяви на звільнення          

Мучителям Оксани Макар оголошено вирок     

В столиці відбулась конференція неонатологів 

У Конго розбився транспортний літак    

Народ готується до кінця світу     

Дві українки принесли Україні почесні перемоги         

«ВІА Гра» припиняє своє існування       

В Карибському морі триває боротьба за перемогу в шоу «Останній герой» 

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Підписання договору про будівництво LNG-терміналу обернулось скандалом      

Президент підписав закон про всеукраїнський референдум    

Верховна Рада вирішує житлове питання новообраних депутатів     

В Криму депутат-регіонал накинувся на журналіста    

Україна отримала приводи для сплеску патріотизму    

«Україна», «События недели»

Подписание соглашения о строительстве LNG-терминала не обошлось без скандала       

Суд огласил приговор убийцам Оксаны Макар

Президент посетил Катар и ОАЭ

Бюджетники вспомнили о задержках зарплат   

Скорая помощь станет быстрее    

В Донецке подвели первые итоги программы по борьбе с туберкулезом     

Украина – в числе европейских лидеров по темпам распространения ВИЧ 

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.