Почнімо з неприємного. 30 грудня в ефір вийде останній випуск «Підсумків із Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ТВі. Остаточного офіційного підтвердження цієї інформації ще немає, однак закриття проекту, схоже, є доконаним фактом. Попри те, що в цьому моніторингу не раз висловлювалися зауваження до програми Вахтанга Кіпіані (як і до програми його попередника Віталія Гайдукевича), цей проект заслуговував на життя й виконував важливу роль в українській медійній екосистемі, будучи майданчиком для поширення фактів, які ретельно відфільтровують або «не бачать» творці тижневиків на інших каналах. На відміну від більшості підсумкових програм, «Підсумки з Вахтангом Кіпіані» давали слово компетентним людям – не лише політикам та чиновникам, але й експертам, журналістам, митцям, науковцям, чию думку на інших каналах можна поки що почути або пунктирно у формі синхронів у новинних сюжетах, або «в порядку живої черги» на ток-шоу, або – найчастіше, – ніколи. Без сумніву, менеджмент ТВі яко комерційного каналу (який, утім, не цурається називати себе громадським, коли потрібно збирати пожертви глядачів) має повне право на будь-які рішення, але програму Кіпіані, – можливо, у скороченому форматі або трансформовану в телеблог, яким, у принципі, цей проект значною мірою був, – варто було залишити.

Визначаючи для себе головні теми тижня 17–23 грудня, творці підсумкових програм вагалися між погодою («Синоптики предупреждали. Но коммунальщики зиму, как всегда, не ждали. Без света, тепла и воды село Клавдиево – всего-то в полусотни километров от столицы. Будто соловей-разбойник погулял. Деревья, бетонные столбы, километры проводов – все на земле», – розповідає ТРК «Україна»), невдалою спробою Віктора Януковича злітати в Кремль на підписання угоди про вступ України до Митного союзу, а також, хоч як це дивно, історією Анхар Кочнєвої.

Дивно, бо ця історія тиждень тому була не менш актуальною, одначе тоді телевізійники уваги на неї не звертали, аж раптом чотири з семи тижневиків присвячують утримуваній сирійськими повстанцями жінці (яку багато хто називає українською журналісткою, хоча автор цих рядків не бачить підстав для такого означення) окремі матеріали. А Вахтанг Кіпіані запросив до студії журналістку-міжнародницю й найбільшу подвижницю ідеї захисту Анхар Кочнєвої в Україні Наталію Гуменюк, яка детально розповіла про ситуацію. Ведучий у своїх запитаннях до співрозмовниці згадав і про підстави для сумнівів у тому, що Кочнєва може вважатися, по-перше, українською, по-друге, журналісткою. Інформація про неоднозначність постаті Кочнєвої була й у сюжеті Юлії Банкової, який передував розмові у студії.

Не маючи охоти вступати в суперечки з колегами по «Стоп цензурі!», які зажадали від української влади активізувати зусилля, спрямовані на визволення і збереження життя Кочнєвої (чого, втім, вона заслуговує, як і всяка жива людина), мушу все ж визнати сильно перебільшеним значення цієї історії для української аудиторії. Фактично медіа штучно актуалізують тему порятунку Анхар Кочнєвої, що може бути виправдано в інших випадках (наприклад, Максима Дмитренка або родини Павличенків), але викликає певні сумніви з огляду на те, якою мірою «українська журналістика» дотримувалася стандартів журналістської професії.

У «ТСН. Тижні» «1+1» цій темі присвячено сюжет Григорія Жигалова. Він також посилається переважно на Наталію Гуменюк, яка звинувачує українську владу в бездіяльності. В результаті пафос сюжету зводиться до того, що Україна не рятує Кочнєву, хоча той факт, що заручниця є українською громадянкою, ставить під сумнів сама Наталія Гуменюк (щоправда, відразу зазначаючи, що, мовляв, рятувати все одно треба). Натомість «Факти тижня» ICTV називають Кочнєву «нашою співгромадянкою – журналісткою», але державу не звинувачують – навпаки, знаходять їй виправдання: «Життя нашої співгромадянки – журналістки Анхар Кочневої – досі висить на волоску. Сирійські бойовики, які тримають дівчину в полоні, перенесли дату страти на 26 грудня. Вони продовжують вимагати викуп. Озвучувалася сума в 50 мільйонів доларів, хоча в українському МЗС стверджують, що викрадачів цікавлять не гроші. Речник відомства Олег Волошин сказав "Фактам тижня", що робота із визволення Кочневої триває, але жодних деталей він повідомляти не хоче, бо, мовляв, вся інформація одразу передається сирійцям. Зрозуміла лише одна позиція: гроші вимагачам жодна держава не платить».

Андрій Данилевич («События недели» каналу «Україна») називає Кочнєву «українкою» й владі саркастично дорікає: «Находящаяся в заложниках у сирийских повстанцев украинка Анхар Кочнева жива и ее пытаются спасти. Правда, вот вопрос: кто и как спасают гражданку Украины. К переговорам на этой неделе подключились международные журналистские организации и просто неравнодушные. Украинский МИД ситуацию комментирует, мягко говоря, очень сдержанно: общие формулировки и минимум информации. Читая заявление по поводу Кочневой, возникает две версии происходящего: то ли ничего не делают, то ли действительно ведется очень тонкая дипломатическая работа, учитывая личности похитителей и их требования. И сотрудники МИДа ничего не говорят, чтобы случайно не навредить. Но у многих невольно возникает вопрос: а что бы было, окажись на месте Кочневой, например, кто-нибудь очень известный и важный. Тоже молчали бы?». Проте до розкриття теми журналістка «Событий недели» Неля Терешко підійшла з оригінального боку: зіставила «журналістику» Кочнєвої та іншого захопленого сирійцями (щоправда, представниками влади) журналіста – Ричарда Енґела з американської NBC. Вона проводить паралель між заангажованим на користь повстанців американцем і Кочнєвою, яка не приховувала своєї симпатії до сирійської влади. Загалом досить показово: американця звільнили швидко й ефективно, Кочнєва залишається під загрозою смерті. Ось як характеризує становище заручниці Неля Терешко:

«В эпицентре чужой войны, нигде и никем не аккредитованная. Работающая на разные российские газеты, сайты, телеканалы и радиостанции – гражданка Украины. Настоящий конфуз и для украинских властей, и для граждан. И главное – никакой тайны о том, что пленница Анхар сама сообщила в Интернете в первый же день, и стала причиной информационного войны, от которой сама же и предостерегала».

У своєму – найбільш відстороненому з усіх – матеріалі на цю тему Неля Терешко обійшлася без синхронів українських захисників Анхар Кочнєвої: їй вистачило відеозаписів, доступних в інтернеті. Вона розглядає той факт, що Кочнєва виявилася громадянкою України, як нещасливий випадок і для самої жінки, яку навряд чи визволять так швидко й ефективно, як її колегу з іншого боку барикад, так і для України, якій блудна дочка принесла міжнародні проблеми. Показана без пафосу, надриву та вибивання сльози, історія про жінку, яка добровільно пішла на чужу війну й тепер потребує допомоги української влади, має значно адекватніший вигляд.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Державний канал укотре промовисто нагадав своїм глядачам, кому він служить. В «огляді подій тижня», із якого починається випуск, окрім повідомлень «про погоду» і про те, що вбивць родини харківського судді ще не знайшли, маємо ось таке:

«Одеська прокуратура розпочала кримінальне провадження у справі штурму місцевої мерії за статтею "хуліганство". У п'ятницю близько сотні прихильників об'єднання "Свобода" штурмували будівлю Одеської міськради, де відбувалася сесія. Учасники акції вимагали повернути в комунальну власність ринки міста та виступали проти перейменування низки міських вулиць. У прокуратурі розповіли, що під час сутички невідомі застосували сльозогінний газ, повибивали вікна та двері. Міліція затримала кількох учасників інциденту і допитує їх.

Віктор Волков, голова фракції Партії регіонів Одеської обласної ради: "Те, кто считает, что в городе Одессе кто-то им позволит действовать в таком направлении, они очень ошибаются. То, что националисты вчера сделали – они добились совершенно противоположного результата. И вместо той поддержки, которую они ожидали здесь получить, в конце концов они получили и получат в самое ближайшее время те адекватные меры воздействия, которые они заслужили"».

Очевидно, що дійовими особами цієї історії є «Свобода», прокуратура й міліція. До чого тут голова фракції Партії регіонів, і чому йому було запропоновано дати такий розлогий коментар? Чи не є це прямою вказівкою на те, що так звані правоохоронні органи виконують волю Партії регіонів? І де позиція «Свободи» або можливість людям, яких обвинувачують у хуліганстві, пояснити свої дії, виправдатися?

Ще однією «подією тижня» стала поява на Майдані незалежності новорічної ялинки (яка несподіванка за тиждень до Нового року!) із синхроном головного ялинкаря – керівника міської держадміністрації Олександра Попова.

Зі знакового у випуску – відверто джинсовий сюжет про Федерацію роботодавців України та її голову Дмитра Фірташа, які несуть українським пролетарям добробут завдяки дешевому газу:

«Роботодавці будуть шукати дешевший газ для промисловості, аби не працювати у збиток і не зупиняти виробництво. Федерація уповноважила голову організації Дмитра Фірташа взяти учать у газових перемовинах.

Дмитро Фірташ, голова ради Федерації роботодавців України: "Снижение на 10% стоимости газа дает возможность не сократить порядка 100-150 тысяч людей и рабочих мест. Мое предложение – чтобы Федерация приняла активное участие в переговорах, чтобы Федерация не стояла в стороне переговорных процессов либерализации рынка. Потому что, что такое Федерация? Здесь присутствуют практически все направления нашей промышленности. И здесь не важно, какой будет трейдер – здесь важен вопрос цены"».

Інформаційний привід для новини загалом не фіктивний, але його подання абсолютно міфологічне: «Нова епоха вже з першого дня нового року може настати і для українського газового ринку. "Нафтогаз" вже не буде монопольним постачальником пального в країні. Бізнес сам обиратиме в кого і головне почім купувати газ. Цю новину повідомили в "Нафтогазі". Цього тижня там провели зустріч з представниками основних галузей промисловості і керівництвом Федерації роботодавців України». Ані експертних коментарів, ані інших ознак стороннього погляду на цю подію. Не кажучи вже про те, що енергетикою «Підсумки тижня» протягом останнього року не цікавилися.

«Україна», «События недели»

Програма Андрія Данилевича потішила тривожним, видовищним і вичерпним за змістом матеріалом Ірини Юсупової про проблеми й сумнівні моменти впровадження нового Кримінально-процесуального кодексу. Можна скільки завгодно кричати, що Україна є поліцейською державою, але цифри говорять самі за себе: «Всего за месяц действия нового Уголовно-процессуального кодекса украинские суды выдали 700 разрешений на негласные следственные действия. В Соединенных Штатах за год таких ордеров дают меньше двух тысяч». Водночас авторка не прагне робити передчасні висновки, дотримується журналістського нейтралітету й пропонує різні аргументи за і проти окремих новацій КПК. Добровільна відмова від розкручування сенсації – це вже велике досягнення.

З наступним сюжетом усе не так просто. Він – іміджевий для власника «України» Ріната Ахметова, який на початку листопада отримав порцію негативу через акцію протесту мешканців Маріуполя проти забруднення довкілля одним із підприємств корпорації «Метінвест». Оголошення про зупинку аглофабрики було зроблено ще в листопаді, але аж наприкінці грудня знадобилося зробити з цієї події позитивний інформпривід. Ось підводка до сюжету Олександра Бондаренка у виконанні ведучого Андрія Данилевича:

«В четверг стало известно о консервации на длительный срок аглофабрики в Мариуполе, которая производила агломерат для гиганта отечественной металлургии – завода "Азовсталь". Это решение будет стоить группе "Метинвест" почти 60 миллионов долларов ежегодно. Подобных событий в истории украинского бизнеса еще не было. Фабрику закрыли исключительно из соображений охраны окружающей среды после консультаций с жителями города. Но это только для Украины уникальный случай. На самом деле привычная для цивилизованных стран практика: когда крупный бизнес берет на себя ответственность за чистоту окружающей среди и здоровья людей, жертвуя собственными финансовыми интересами. Это называется социальная ответственность».

Прикро бачити щось подібне у виконанні Олександра Бондаренка – журналіста, який раніше не був помічений у виробництві матеріалів, м’яко кажучи, з порушенням стандартів, які свідчать про прагнення не висвітлити подію, а зробити приємно власникові. «Это стратегия всей группы СКМ – сделать, чтобы там, где есть ее предприятия, люди жили лучше. Маме из Мариуполя Елене Митько такой подход нравится. Значит, ее сын Арсений вырастет в чистом городе, где приятно жить и работать», – наприклад, повідомляє нам журналіст. Безперечно, виконання вимог мешканців міста – це приємний прецедент, але навіть у разі, якщо хтось зробив щось добре, журналістам достатньо констатувати цей факт (бажано без власних оцінок), а не виспівувати панегірики. Тут мікрооцінки практично в кожному реченні журналістського тексту: «Для "Метинвеста" это не разовая акция. Долгосрочная стратегия на семь лет предусматривает громадные инвестиции в оба мариупольских комбината. Выбросы металлурги хотят уменьшить до самых строгих международных норм». Залишається сподіватися, що згода знімати «позитивчик» про інвестора – остання межа компромісу, яка не відсунеться далі.

І вже остаточно псує враження від випуску сюжет про «кінець світу».

«Факти тижня», ICTV

«Кінець світу» виявився головною подією тижня для програми Оксани Соколової. Дамо читачам самостійно оцінити той факт, що ця вигадана й розкручена засобами масової інформації квазіподія залишилася для творців тижневика ICTV настільки актуальною навіть після того, як об’єктивно не відбулася. Ба більше, «Факти тижня» поспішають назвати наступну дату кінця світу з посиланням на невідомих «астрологів і магів»: «Астрологи та маги радять не поспішати із святкуванням. Апокаліпсис не скасовано, а просто перенесено на іншу дату. Найближча фатальна – березень 2013-го. Начебто, за пророцтвом Ванги, на землі настане хаос, а люди гинутимуть мільйонами». Отже, «Фактам тижня» буде про що розповісти глядачам іще цілих три місяці.

Після чималенької порції жахливих подробиць – спершу вбивства родини харківського судді, а потім вибуху житлового будинку в Харкові ж, – згадали про штурм одеської міськради: «Одеську мерію цього тижня штурмували підприємці, у буквальному сенсі цього слова. Продавці легендарного "Привозу" влаштували біля будівлі мітинг на знак протесту проти великих поборів нових власників ринку. Вони вимагали переходу в комунальну власність і хотіли, аби депутати розглянули це питання. Але на засідання сесії їх пускати не хотіли. Тоді підприємці пішли на мерію штурмом під проводом народного депутата від "Свободи" Павла Кириленка. Мітингувальники вибили вхідні двері, а потім штурмували внутрішні. При цьому обмінювалися із охоронцями порціями сльозогінного газу. Згодом охорона мерії почала поливати людей не вулиці холодною водою із пожежного гідранта. Міліція в конфлікт не втрачалася. Нині прокуратура веде розслідування інциденту». Цікаво порівняти це повідомлення з тим, як ту саму подію подав Перший національний. Проте, попри відсутність маніпуляцій і виявів заангажованості, інформацію ICTV не можна називати повною, адже причини конфлікту та мотиви сторін не розкриті.

Олександр Візгін побудував на експертних коментарях сюжет про те, яким може бути новий Кабінет Міністрів. Частина власних прогнозів журналіста, зроблених без жодних посилань на джерела інформації, здійснилася.

«Інтер», «Подробности недели»

Свято демократії на найрейтинговішому каналі країни триває. Його черговий вияв – запрошення до розмови в прямому ефірі лідера «Батьківщини» Арсенія Яценюка та ударівця Віктора Пинзеника. Ще кілька тижнів тому уявити опозиціонера на прямому зв’язку або у студії «Подробностей недели» можна було хіба що жартома, адже в гості до Олега Панюти роками ходили або урядовці, або лояльні до влади експерти, а найчастіше (щоби лиха не будити) гостьових студій просто не було. А вже такі питання, як вступ до Митного союзу, опозиціонери на «Інтері» не лише не обговорювали, але й у сюжетах не коментували вже не один рік. Та й у сюжеті Геннадія Вівденка бачимо явно не промосковські акценти:

«Сухая статистика говорит в пользу Евросоюза с объемом экономики в 15 триллионов долларов. В странах Таможенного союза показатель в десять раз меньше. Граждан – иначе, потребителей в ЕС – полмиллиарда человек. В Таможенном союзе таковых почти в три раза меньше. Катарина Вольчук недавно провела большое исследование для научного центра Chatham House в Лондоне. Тема – взаимодействие ЕС и Таможенного союза. Говорит: данных немного для неё и её коллег. Но кое-какие выводы очевидны.

Катарина Вольчук, ведущий лектор университета Бирмингема, эксперт исследовательского центра "Четем Хаус": "Таможенный союз – это экономическая организация потерь для всех членов – России, Беларуси и Казахстана. Беларусь теряет больше, Казахстан – меньше. Теряют не только члены, но и его торговые партнеры – из-за повышения ввозных пошлин. Если Украина станет членом Таможенного союза, ЕС просто прекратит отношения с Украиной. 5 лет работы будут просто утрачены"».

Зрештою, в сюжеті не чуємо жодної переконливої експертної думки про те, чому Україні треба в Митний союз. Новий перекіс очевидний. Чи він кращий за старий – питання, яке може стояти у площині політичної доцільності, але не професійних стандартів.

Демократія демократією, але, як і на Першому національному, в «Подробностях недели» виходить позитивчик про «Нафтогаз» і Федерацію роботодавців імені Фірташа:

«Бизнес волен сам выбирать, у кого покупать газ. Такую новость сообщили на этой неделе представители компании "Нефтегаз". Последние четыре года она была единственным поставщикам топлива в Украине. Чтобы подчеркнуть серьезность намерений, монополисты собрали за "круглым столом" крупнейших промышленников и руководство Федерации работодателей Украины.

Евгений Бакулин, глава правления НАК "Нефтегаз Украины": "Мы подошли к тому моменту, когда наш рынок можно либерализировать. Тот контракт, который является между НАКом и "Газпромом" российским, очень жесткий. И это ставит нашу промышленность в неравное положение с другими странами".

Украина покупает самый дорогой газ в Европе. Сейчас отечественные предприятия платят за тысячу кубометров более 500 долларов. Для сравнения, во Франции то же "газпромовское" голубое топливо стоит на двести долларов меньше, а российские заводы покупают его вообще в четыре раза дешевле, чем украинские. А газ для промышленности – одна из главных составляющих себестоимости продукции.

Дмитрий Фирташ, председатель совета Федерации работодателей Украины: "Снижение на десять процентов стоимости газа дает возможность не сократить порядка 100-150 тысяч людей, рабочих мест. И здесь неважно, кто будет трейдер, вот абсолютно все равно. Здесь важен вопрос цены"».

Щоправда, на відміну від матеріалу Першого національного, тут у сюжеті звучать коментарі експертів, але всі вони цілком вигідні для Фірташа, його федерації та його нового газового прожекту. Й ані слова про можливі зловживання. Характерно, що Вікторові Пинзенику, який включається в розмову після цього сюжету, пропонують прокоментувати не фірташівсько-газову оборудку, а «чи знизиться ціна на газ у разі, якщо Україна вступить у Митний союз».

Доповнює картину вибіркової критики влади сюжет Алли Щоличевої про те, як Міністерство оборони погано забезпечує військових житлом.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Задля справедливості слід зазначити, що маразматична тема «кінця світу» постфактум залишилася цікавою не лише «Фактам тижня» – їй присвятила матеріал і програма Алли Мазур (автор – Ольга Кошеленко). Хоча тут наголос інший – запізніла спроба розвінчати міф і проаналізувати мотивацію тих людей, які до «кінця світу» готувалися. Попри це, Алла Мазур також проанонсувала наступний кінець світа – 23 грудня, себто в день ефіру: «Зовсім розслаблятися з приводу кінця світу не радять ні учені екологи, ні знавці календаря майя. Наскільки близька катастрофа екологічна, до цього ми повернемося за кілька хвилин. А вчені що перерахували календар племені Майя за сучасною системою літочислення роблять невеличке уточнення. Нинішня епоха, про кінець про який писали древні, має завершитися не 21 а сьогодні, 23 грудня 2012-го. Час для перевірки ще є». Цікаво, що показала перевірка?

Олександр Шилко підготував інформативний матеріал про невдалий московський візит Януковича, подавши тему вступу до Митного союзу з різних позицій та долучивши експертні коментарі. Втім, більша частина випуску «ТСН. Тижня» була присвячена зимовій погоді в різних її аспектах. Деякі з них висвітлені доволі пізнавально – наприклад, досвід боротьби зі снігом в інших країнах.

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Програма Тетяни Даниленко відзначилася найґрунтовнішим із-поміж усіх тижневиків висвітленням ситуації зі вступом до Митного союзу. На початку свого сюжету Наталія Жижко нагадала глядачам про те, що євроінтеграційний вектор визначено для України законом про засади внутрішньої й зовнішньої політики. Матеріал побудовано на коментарях посла Росії Михайла Зурабова, екс-міністра закордонних справ України Володимира Огризка, європарламентаря Елмара Брока, представників української опозиції та, звісно ж, самих Януковича й Путіна.

У підводці до матеріалу про гіпотетичний майбутній склад Кабміну, на відміну від ICTV, 5 канал називає джерело інформації: «Україна зволікає з геополітичним вибором, затягується і післявиборний переділ владних крісел. У Верховній Раді не назначене керівництво комітетів, а єдиним легітимним членом уряду залишається Микола Азаров. Про те, хто увійде до нового Кабміну, мало стати відомо до кінця тижня. Однак досі жодне ім'я назване не було. За інформацією "Дзеркала тижня", кадрове оновлення буде тотальним. Та чи будуть серед нових міністрів нові обличчя – питання відкрите».

Відповідно, він зняв із себе відповідальність за здійснення прогнозів. Сюжет Анни Мірошниченко, побудований на синхронах експертів та колишніх урядовців, не давав чіткої відповіді на питання про те, яким буде новий уряд, але, принаймні, більш-менш адекватно змальовував ситуацію невизначеності, що існувала за кілька днів до призначення нового складу Кабінету Міністрів. Окремо варто згадати про спробу проаналізувати причини та цілі демаршу Валерія Хорошковського.

«Добити лежачого» – Бориса Колесникова, про чий виліт із Кабміну йшлося в сюжеті Анни Мірошниченко, – вирішив Азад Сафаров, проїхавшись «Хюндаєм» і розповівши про те, як імпортні поїзди не витримали української зими. Масовий вихід із ладу експресів «Інтерсіті-плюс» був однією з найбільш обговорюваних тем останніх тижнів 2012 року, але інтерес до цієї теми тижневиків, крім 5-го та ТВі, виявився непропорційно млявим. Як і до останньої теми випуску підсумків від 5-го каналу – зростання заборгованості перед бюджетниками (щоправда, сюжет Дар’ї Феденко на цю тему слабує на недостовірні посилання). Таким чином, тижневик 5-го залишається лідером із висвітлення найгостріших політичних проблем, поки його конкуренти розповідають, як в Україні сніжить.

ТВі, «Підсумки з Вахтангом Кіпіані»

Тижневик ТВі навіть на порозі закриття залишився вірним собі. Висвітлював боротьбу за Гостиний двір у Києві, цитував відважну російську журналістку Марію Солов’єнко, яка не побоялася Путіна, цитував афоризм Азарова про лопату, якою ми всі повинні розчистити сніг, а в рубриці «Владометр» згадав дуже важливий момент про Януковича й Митний союз:

«25 травня минулого року Президент Віктор Янукович пообіцяв не вступати до Митного союзу. Таку обіцянку він дав під час інтерв’ю телеканалу “Блумберг”. “Наш головний пріоритет – інтеграція в ЄС. Ми готові підписати угоду про асоціацію цього року. Росія була, є і буде – нашим стратегічним партнером”. Слід зазначити, євроінтеграція є пріоритетом програми Партії регіонів та кандидатів від ПР, які перемогли на виборах у Верховну раду. Вступ до зони вільної торгівлі з ЄС, і вступ до Митного союзу з Білоруссю, Казахстаном та Росією – явища взаємовиключні».

Позитивним моментом цього випуску є також матеріал із думками різновекторних експертів щодо можливих причин зриву поїздки Януковича до Москви, й загалом доволі докладне висвітлення цієї події. Хай там які проблеми бували в «Підсумків» зі стандартами, особливо з балансом і відокремленням фактів від коментарів, але цієї програми бракуватиме в українському інформаційному просторі. Хоча варто сподіватися на краще – можливо, це ще не кінець: досвід показує, що в критичний момент керівництво ТВі знає, де знайти гроші. Хтозна, може, знайдуться вони й на продовження «Підсумків»?

Верстка підсумкових телетижневиків 23 грудня 2012 року

ТВі, «Підсумки з Вахтангом Кіпіані»

Сніг, ожеледиця та брутальне порушення правил дорожнього руху знову вбивають

А тепер про велику політику – він не полетів

На минулому тижні у цій студії був Тарас Чорновіл, екс-народний депутат Верховної Ради минулого скликання

А ми запитали у політичних експертів із питань зовнішньої політики: які могли бути причини відмови Президента Януковича від зустрічі з російським колегою

За перший тиждень роботи народних депутатів 7 скликання було зареєстровано в парламенті 63 законопроекти

На автора ненормативної мудрості тижня №1 може претендувати єдиний легітимний член Кабінету Міністрів – Микола Азаров

На жаль, не все в країні можна зробити без транспорту

Цього року у світі загинуло близько 100 журналістів

У студії «Підсумки» Наталія Гуменюк, яка стежить за перебігом процесу визволенням Анхар Кочнєвої

На цьому тижні, як і завжди світ лайкав, френдився і шарив

Постійні глядачі знають про довжелезний, як телесеріал історію боротьби за збереження історичної пам’ятки київського Подолу – Гостиного двору

Перший національний, «Підсумки тижня»

Огляд подій тижня

Українцям слід готуватися до нової хвилі морозів

«Нафтогаз» уже не буде монопольним постачальником пального в країні

Маленька Влада потребує допомоги небайдужих

Майстри поділилися рецептами облаштування свята своїми руками

Злата Огневич представлятиме Україну на «Євробаченні-2013»

1+1», «ТСН. Тиждень»

Україна досі долає наслідки зимової негоди

Журналісти проінспектували стан дороги Київ – Чоп

У світі навчились ефективно протистояти зимовій негоді

Людство пережило пророкований кінець світу

Тиждень за одну хвилину

Злата Огневич представить Україну на «Євробаченні-2013»

Митний союз раптом заявив про себе із новою силою

У столичної вчительки силою намагаються забрати землю

Громадянській війна у Сирії відгукнулася в Україні

Світ потерпає від примх погоди

У столиці трапилась страшна ДТП

Гостинний двір взяли штурмом

Корейські потяги Hyundai продовжують ламатися на вітчизняній залізниці

«Інтер», «Подробности недели»

Підписання документів щодо можливого приєднання Києва до Митного союзу не відбулося

Гість студії – Арсеній Яценюк, народний депутат України, очільник фракції ВО «Батьківщина»

Москва манить Київ у Митний союз знижками на газ

Гість студії – Віктор Пинзеник, народний депутат України, заступник глави фракції УДАР, екс-міністр фінансів України

2013 року квартир за соціальними програмами багато хто не дочекається

Корпоративи вже давно стали провісниками Нового року

За Україну на «Євробаченні-2013» співатиме Злата Огневич

Українські миротворці допомагають Ліберії відродитися після руйнівних міжусобиць

ICTV, «Факти тижня»

Планета пережила кінець світу

Україна продовжує боротьбу з наслідками негоди

Життя Анхар Кочнєвої досі висить на волоску

«Факти тижня» провели власне розслідування вбивства родини харківського судді         

Харків сколихнув вибух у 16-поверхівці

Одеська мерія не піддалась штурму невдоволених містян

Україна досі не дізналась імені нових міністрів

В Україні заборонили курити в громадських місцях

У Києві засвітили головну ялинку країни

Анонс найближчого випуску шоу «Останній герой. Друга висадка»

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Запланований візит Віктора Януковича до Москви був несподівано скасували

Президент досі не визначився з іменами урядовців

Потяги Hyundai не витримали українських зим

Зростає борг держави перед бюджетниками

«Україна», «События недели»

По всій країні працюють мобільні пункти обігріву

Українка Анхар Кочнєва, що перебуває заручницею в сирійських повстанців, жива

Виповнився рівно місяць новому Кримінально-процесуальному кодексу

В Маріуполі закрили аглофабрику

Кінець світу за календарем майя був найбільш очікуваним і розрекламованим шоу року

Українські підприємці на подарунки виділяють близько 50 мільйонів доларів на рік

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.