Тиждень запам’ятався передусім двома великими політичними подіями – телемарафоном за участю Віктора Януковича «Діалог із країною» та розблокуванням Верховної Ради за домовленістю між опозицією та Партією регіонів. З огляду на те, що Янукович дуже рідко спілкується з пресою, телемарафон уже традиційно став центральним інформприводом для більшості всеукраїнських ЗМІ, як і прес-конференція, що відбулася за тиждень – 1 березня. Хоча загалом, звісно, те, що предметом журналістських матеріалів стає факт і перебіг телемарафону, важко назвати нормою з погляду стандартів журналістики. «Патологічна закритість Віктора Януковича змусила українських журналістів зрадити головне правило всіх редакцій світу – не робити сюжетів із прес-конференцій, – пише у своєму Facebook журналістка СТБ Ольга Червакова. – Що рідше він спілкується з пресою у відкритому форматі, то більшою є ймовірність того, що прес-конференція президента стане топ-темою».

Проте увагу, приділену тижневиками сеансу телеспілкування Януковича з народом, привернули перш за все обставини, а не зміст сказаного. Аналізуючи реакцію медійників на телемарафон у соцмережах та публічному просторі, варто зазначити, що вони переважно зосередилися на критиці формату і форми телемарафону (порівнюючи його з тими, які традиційно проводять для російського лідера Володимира Путіна), висміюванні окремих обмовок і театральної подяки Януковичу від кіровоградської актриси. Такий саркастично-поверховий підхід можна побачити й у деяких тижневиках. Ось, наприклад, «Час: Підсумки тижня» 5-го каналу: «Перед тим як давати відповіді Євросоюзу, Віктор Янукович доповідав країні. Щоправда, країну йому ретельно підготували. Телеміст, під час якого президент мав поспілкуватися з людьми в низці регіонів, активно рекламували. Але де можна поставити питання гарантові – на Банковій не уточнювали. Організатори шоу – керівництво Першого національного – посилалися на секрети драматургії, головний з яких полягав у тому, що псувати настрій Янукович перед третьою річницею його правління не наважились».

«Показухою показушною» називає цей марафон Борис Бахтєєв. Та якщо для телеоглядача присвятити докладному розбору показушної показухи кільканадцять тисяч знаків тексту – це нормально, то витратити кілька коштовних ефірних хвилин на доведення того, що в телевізійному спілкуванні Януковича не було нічого цінного – досить дивне рішення. Адже це далеко не перший подібний захід, і висновки про специфіку телеефірів Віктора Федоровича можна було зробити вже давно. А цікавих і важливих інформаційних приводів протягом тижня не бракувало, кілька більш-менш змістовних меседжей було все ж таки й у відповідях Януковича під час марафону.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Випуск програми розпочався з матеріалу про «Діалог із країною», який навряд чи коректно оцінювати за стандартами інформаційної журналістики, позаяк за формою і змістом він ближчий до повідомлення прес-служби. У матеріалі відсутні будь-які негативні або іронічні деталі. Характерними є ознаки маніпуляції на рівні не лише добору фактів і синхронів (відсутність згадок про конфлікт на київському Майдані, специфічний вибір місць для прямих включень і химерного синхрону жінки з кіровоградського театру, а також низки інших кумедних моментів телемарафону), але й на рівні окремих слів і зворотів у тексті підводки та сюжету Олександри Шилан:

«Охочих поговорити зі своїм президентом було багато»; «А система, якою газ потрапляє не лише в оселі українців, а й транспортується в Європу, має стати прибутковішою. Її нікому не продадуть, хоча, можливо, віддадуть в оренду»; «Президент пообіцяв, що зараз у кількох регіонах впроваджують пілотні проекти. Там малозабезпечені отримають дотації на оплату комуналки. За них платитиме держава»; «Одна із тем "Діалогу з країною" – зміни в медичній галузі. Їх почали з будівництва перинатальних центрів. Сучасні, з найкращим обладнанням медустанови мають з'явитися в кожному районному центрі. Більше того, нарешті планують закінчити впровадження страхової медицини. Алгоритми її роботи вже розробили. Це має покращити якість лікування і дозволить підвищити зарплати українських медиків»; і нарешті: «На урядову лінію найкраще дзвонили зі своїми запитаннями жителі південних та східних областей».

Якщо в повідомленні про пряму лінію Януковича від Першого годі було чекати якихось критичних або бодай не цілком позитивних для глави держави картинок, то в повідомленні про розблокування Верховної Ради бачимо несподівану в останні роки для «Підсумків тижня» річ – баланс:

«Блокування Ради цього тижня зняли. Більшість та опозиція домовилися щодо персонального голосування. Депутати ухвалили зміни до закону "Про регламент". Відповідно до них у депутата, який відсутній у залі, але голосує, вилучатимуть картку. Ухвалили і заяву щодо підписання угоди між Україною та ЄС. Попрацювали годину та закрилися до наступного сесійного тижня – 5 березня.

Олег Тягнибок, народний депутат, України, фракція ВО "Свобода": "Те, про що ми говорили – представники трьох опозиційних фракцій, – ще раз підтвердило правильність наших кроків. Абсолютно вірно ми зробили декілька тижнів тому назад, що не дали розпочати роботу сесії. Тому що наше головне завдання – щоб в Україні нарешті парламент запрацював як інституція загальноєвропейська, інституція, яка має цивілізовані напрямки".

Олександр Єфремов, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "Я только одного понять не могу: за что мы три недели боролись? Три недели была блокирована работа Верховной Рады, более 40 миллионов государство затратило средств для того, чтобы содержать неработающий депутатский корпус. И в конечном итоге приняли решение, которое предлагалось принять в первый день и не заниматься всей этой ерундой. Поэтому те решения, которые приняты, Партией регионов были поддержаны с самого начала"». Зауважмо, що з цього синхрону регіонала Єфремова глядачі тижневика державного каналу довідалися, що Верховна Рада була заблокована три тижні, але раніше програма про це не повідомляла. Зрештою, повноцінного формулювання вимог, із якими опозиція блокувала трибуну, в ефірі так і не було.

Так само заднім числом довідалися глядачі про вибух у столичному ресторані «Апрель» (назву його в програмі не розголошують) – із повідомлення про те, що уряд доручив Міністерству з питань надзвичайних ситуацій перевірити дотримання техніки безпеки в київських розважальних закладах.

Умовно критичним – точніше, таким, що декларує наявність проблем, – можна вважати матеріал Ірини Симоніної про ремонт українських доріг. Одначе, висвітлюючи цю вкрай важливу тему, творці програми примудрилися не згадати про акцію «Я ненавиджу “Укравтодор”», що відбулась у Києві 18 лютого. І взагалі, тему «забалакали», звівши до розмови про якість асфальту й технологію ямкового ремонту, тоді як про іншу важливу складову проблеми – корупційну – навіть не йдеться. Для порівняння, на ICTV цього дня йшлося про апогей скандалу навколо катастрофічного стану доріг…

«1+1», «ТСН. Тиждень»

На противагу Першому національному, який зобразив спілкування «українців» зі «своїм президентом» ідилічно, Алла Мазур уже в підводці до сюжету про «Діалог із країною» наголосила на тому, що до місць прямих включень змогли потрапити не всі охочі, а в Києві на Майдані зчинилася бійка за право поставити запитання. Також, на відміну від більшості журналістів інших каналів, автор сюжету Олександр Шилко зосередився на змісті головних меседжів Януковича – про євроінтеграцію (з якої розпочинається сюжет), газ та справу Тимошенко. Скандальним і кумедним обставинам телемарафону уваги не приділили взагалі; за кадром зосталась і більшість марафонних домашніх заготовок, покликаних справити враження на аудиторію.

Стисло й оглядово – без спроби аналізу можливих наслідків, який був би дуже доречним, – розповіли про розблокування Верховної Ради: «І вже майже переконавши українців, що позачергові вибори невідворотні, депутати цього тижня таки почали працювати. Письмова реєстрація перед початком засідання і блокування карток тих, хто цього не зробив – ось суть їхнього компромісу. Сесія Верховної Ради відкрилася за тиждень із лишком до можливого розпуску. Саме в той час, коли Президент в телеефірі спілкувався з народом, що дало йому можливість повідомити новину. Опозиціонери тріумфували. Уперше за багато років в українському парламенті всі депутати голосували кожен сам за себе. Регіонали теж задоволені і вустами голови фракції Єфремова кажуть, що це вони переконали опозицію, і тепер зможуть нарешті ухвалювати необхідні уряду закони. Найбільше (339) голосів віддали за відповідні зміни у регламент, домовившись, що за персональним голосуванням будуть стежити помічники нардепів і весь процес знімати на відео. Єдиний документ, що ухвалили також – заява парламенту про незмінність курсу України до Євросоюзу. Від неї залежить проведення саміту "Україна – ЄС" цього понеділка. Попрацювавши півгодини, Рада знову закрилася до 5 березня. За цей час регіонали хочуть подумати, як провести ротацію у своїх списках і замінити тих, хто на роботу не ходить».

Далі – матеріал Станіслава Ясинського про можливе кримінальне переслідування екс-президента Леоніда Кучми у справі Гонгадзе. Цієї теми традиційно цурається значна частина ЗМІ – переважно ті, що належать Вікторові Пінчуку. В матеріалі звучать коментарі заступника генпрокурора Рената Кузьміна, який є публічним обвинувачем Кучми, самого Кучми, адвоката родини Гонгадзе Валентини Теличенко, а також політолога Володимира Фесенка (також відомого як «експерти» – принаймні, інших думок конкретних «експертів» у сюжеті не наведено). Щоправда, не до кінця зрозумілим є меседж, який вклав журналіст у завершальний пасаж: «За масштабами різноманітних впливів на суд ця справа може перевершити будь-які процеси, що відбувалися в Україні раніше. Адже окрім самого Кучми і тих, хто грає проти нього, у справі звучать імена багатьох політиків і того часу, і нинішнього». Хто мається на увазі під «тими, хто грає проти нього» і під політиками «нинішнього часу»? Варто було б назвати конкретні прізвища.

Юлії Дячук удалося вдало змалювати екзистенційну безглуздість продовження ігрищ навколо скасування та відмови від скасування переходу на літній та зимовий час.

У «Тижні за одну хвилину» дуже коротко розповіли про стан здоров’я Тимошенко: «Юлію Тимошенко вилікували, – заявила комісія Мінздорову, яка три тижні вивчала стан екс-прем’єра. Прес-служба "Батьківщини" назвала цю заяву провокацією. Адвокати твердять: ніхто з цієї комісії особисто Тимошенко не оглядав. Сама ж тюремна служба перевозити Леді Ю назад в колонію не поспішає, бо в понеділок її мають провідати ще й німецькі лікарі з клініки "Шаріте"».

Якщо таку лаконічність іще можна зрозуміти, то вже наступне повідомлення потребувало експертного осмислення та реакції української сторони: «Україна – пріоритетний партнер в СНД. Так вперше у своїй сучасній історії окремим рядком записали росіяни у новій концепції зовнішньої політики. Втягування Києва до євразійської інтеграції – тепер офіційне завдання російської дипломатії. І розуміючи, що члени СНД можуть входити і в інші союзи, Москва у своїй концепції прямо заявляє: вимагатиме виконання обов’язків у структурах з російською участю». Теза про «втягування» суб’єктивна та доволі смілива, до неї, можливо, пасували б і коментарі російських дипломатів. А іронічна оцінка «іноземний легіон» робить незбалансованим повідомлення про нагородження українських політиків російськими орденами: «Іноземний легіон. Президент Росії нагородив п’ятьох українських депутатів. Члени Партії регіонів Ківалов, Колесніченко, Царьов, Шенцев та екс-депутат-регіонал Болдирєв отримали від Путіна "Медаль Пушкіна" за визначний вклад у збереження російської мови в Україні. Колесніченко і Ківалов є авторами резонансного закону про регіональні мови. Ну а тепер, отримуючи відзнаку з рук керівника Росії, Ківалов пообіцяв зробити російську в Україні державною».

Серед інших матеріалів випуску варто відзначити розслідування Ольги Мальчевської, яке засвідчило, що гучні заяви про виробництво в Україні власних ліків від ВІЛ/СНІДу дещо передчасні. Та й загалом, попри пунктирність висвітлення окремих злободенних тем, картина тижня, яку змальовує «ТСН. Тиждень», видається однією з найменш спотворених.

«Інтер», «Подробности недели»

Натомість на «Інтері» й 24 лютого щотижневик рухався в напрямку, задекларованому в попередньому огляді.

Перша частина випуску була присвячена підготовці до вручення американської кінопремії «Оскар» та важливій, але «вічно» актуальній темі піратства та інтелектуальної власності в Україні. Останній раз цю тему активно мусували рік тому, коли вона була актуальна через події навколо ex.ua. Новий інформаційний привід – включення України до списку найбільших піратських країн Міжнародним альянсом інтелектуальної власності. При цьому в матеріалі процитовано представника цієї організації Стіва Металіца, який каже наступне: «Да, страна номер 1 в нашем черном списке. Последние семь лет ни одно государство не пополнило этот перечень! Но в этот раз мы вынуждены внести Украину – поскольку считаем, что ситуация чрезвычайно серьезная. И очень важно, чтобы украинское правительство начало принимать меры». Насправді на сайті ІІРА вашому автору не вдалося знайти жодного рейтингового списку країн, що належать до Priority Watch List, а в переліку, оприлюдненому асоціацією, Україна на останньому, а не на першому місці – за абеткою. На яке запитання відповідав пан Стів, ми не знаємо, однак теза про Україну як «піратську країну №1» видається безпідставною.

І в цьому матеріалі, і в сюжеті «Событий недели» каналу «Україна» протилежну точку зору представляє Сергій Яригін, лідер «Піратської партії України», який пропагує використання безкоштовного програмного забезпечення, але піратства насправді не захищає. Дії людей, які скачують піратський софт і контент, «Інтер» засуджує беззастережно: «А зачем платить за то, что можно украсть? Есть спрос – будет и предложение», даючи наостанок не зовсім чітку рекомендацію: «Одолеть украинских пиратов, конечно, можно. Но для этого список борцов за интеллектуальную собственность должно возглавить государство». Що це – заклик до активніших репресій проти тих, хто дивиться фільми на ex.ua і користується ламаним «офісом»?

Переходять до політики, починаючи з прямого включення з Брюсселя щодо підготовки саміту «Україна – ЄС». Кореспондентка «Інтера» Надія Дерманська відсторонено й нейтрально розповіла про позиції сторін та заплановані заходи, навівши синхрони прес-секретаря Кетрін Ештон та представника України в ЄС Костянтина Єлисеєва.

Але далі – гірше: сюжет Ірини Баглай про події у Верховній Раді пронизаний наскрізною думкою про «неробство» депутатів, які змарнували тридцять мільйонів бюджетних гривень на свої байдики. Для наочності авторка зіставила дії депутатів із невтомною працею пролетарської бригади, якій і на думку б не спало не вийти на роботу. Є тут і досить груба маніпуляція – блокування трибуни названо «методами опозиції»: «Все наказания для депутатов-нарушителей прописаны в регламенте. Их могут просто выгнать из зала. Но большинство считает: этого не достаточно. В Партии регионов предлагают принять закон, позволяющий увольнять депутата по решению суда. Например, за блокирование. Но оппозиция от своих методов отказываться не собирается. В дальнейшем». Насправді нинішня партія влади – Партія регіонів – за часів свого перебування в опозиції блокувала роботу ВР загалом значно довше, ніж три тижні, й приводи мало відрізнялися від теперішнього за рівнем суспільної ваги.

Інна Жмуд витримала свій сюжет про «Діалог із країною» у фривольному (але анітрохи не іронічному) тоні, згадавши про ситуацію з камерами Тимошенко, але не зауваживши деяких очевидних закономірностей. «Разговор с народом длился четыре часа. На видеосвязь с Президентом вышли семнадцать городов и сел. Судя по географии включений, планировалось, что вопросы коснутся всех сфер жизни», – йдеться в матеріалі. Не зайвим було б сповістити, що підприємства, з яких включався «простий народ», у багатьох випадках належать улюбленим олігархам Віктора Федоровича, а це значно підвищує ймовірність того, що розмова була зрежисована. Не згадали й про очевидну роль місцевих адміністрацій у тій самій постановочності «Діалогу». Наголос у матеріалі зроблено на обіцянках Януковича та «магічній» силі його слів в ефірі: «Признал ошибку в вопросе объединения министерств образования и спорта. Оплошность пообещал устранить и разделить ведомства вновь. Сказал о продолжении медицинской реформы, заверил, что будут ремонтировать дороги. А еще пообещал снова подать заявку на проведение Еврочемпионата по футболу. И кто знает, а вдруг и здесь сработает магическое слово президента?». Матеріал менш міфологічний у порівнянні з запропонованим Першим національним, однак його головний меседж – «мужик сказав – мужик зробив» – є явно піарним.

Справді важливу й не часто обговорювану тижневиками тему підняв у завершальному матеріалі випуску Василь Зима – необхідність адміністративно-територіальної реформи, що змінить межі створених за радянських часів районів, дозволивши їх мешканцям скоротити шлях до адміністративних центрів.

ICTV, «Факти тижня»

Випуск програми розпочався з гострого матеріалу про проблеми з українськими дорогами, в якому наголос зроблено на корупційних витоках цієї біди: «Дерибан бюджетних коштів, бюджетних мільярдів, виділених на ремонти доріг, тривав роками, і нарешті привів до логічного фіналу. Дорогам кінець». На початку сюжету Володимир Соколов дає кількісну оцінку масштабів негараздів із дорогами, походження якої залишається не зрозумілим: «Із 170 тисяч кілометрів вітчизняних автошляхів більше половини нагадують Сталінград, а 90% потребують капітального ремонту»; «Лише за останній місяць на станціях техобслуговування кількість замовлень ремонтних робіт зросла утричі. Асфальтна хвороба косить усі без винятку автомобілі». Навряд чи хтось заперечить, що дороги в нас погані, але звідки цифри? Чи є це офіційна статистика, чи приблизна прикидка автора?

Те саме стосується цифри, озвученої в кінці матеріалу: «Але вихід з цієї непростої ситуації все ж є, – переконані фахівці: відмовитися від неефективного зимового ремонту доріг, встановити контроль за дотриманням технології будівництва і, звичайно ж, будувати окружні автобани, аби вантажний транспорт не руйнував міські дороги. Якщо ж цього не зробити, то вже за 3 роки від українських доріг залишаться одні напрямки». Що саме має статися за три роки? Які саме фахівці в цьому переконані? У частині, де обговорюється доцільність «ямкового ремонту», який ще й проводиться в доволі специфічний спосіб (без асфальтового катка), лунає думка експерта – керівника невідомої «консалтингової компанії» (чому б її не назвати?) Віктора Медведя. Він називає конкретні суми витрат і корупційну частку кожної витраченої на ремонт доріг гривні. Про неякісні матеріали, з яких було побудовано трасу «Київ – Одеса», каже Йосип Вінський, наступник небіжчика Георгія Кирпи на посаді міністра транспорту та зв’язку. Кирпа, звісно, вже не відповість за те, що його творіння замість обіцяних двадцяти прослужило тільки вісім років, але тогочасних відповідальних за будівництво, які могли б відповісти на закиди, за бажання знайти цілком реально.

Великий матеріал Михайла Малого про «Діалог із країною» хоч і не є цілком апологічним, як на Першому національному, однак витриманий у подібній стилістиці. Чого вартий хоча б цей пасаж: «У складний економічний час президент закликав опозицію разом протидіяти кризі, а не займатися екстремістською політикою». Хоча журналіст не обійшов стороною запитання про Тимошенко і Луценка («ув’язнених політиків», як він їх назвав) та подальші обіцянки й розпорядження (непогано було б журналістам поцікавитися, наскільки законною є практика президентських усних указівок пенітенціарній службі в телеефірі). Навів він і характерний синхрон Януковича: «Виборці будуть підтримувати тільки тих політиків, які, як кажуть, несуть для людей щось конкретне. Не шльопають язиками, хто кого більше перешльопає, а несуть для людей якісь блага», показавши конфуз та скепсис, намальовані на обличчях телеведучих – учасників телемарафону. Майже весь сюжет, окрім кадрів із фасадом харківської лікарні та спортивними змаганнями, змонтовано з матеріалу, що транслювався в ефірі. Експерти та оцінки сказаного представниками інших політичних сил не знадобилися.

Натомість у матеріалі Олександра Візгіна про розблокування Верховної Ради, крім численних прегарних планів парламентського протистояння попередніх трьох тижнів – вишиванки, червоні светри тощо, – й унікальних кадрів підготовки до шахового («шахматного», за версією автора та редакторів ICTV) турніру, бачимо позиції різних сторін конфлікту. Є тут і експертні коментарі (всюдисущого Володимира Фесенка та Вадима Карасьова), одначе зрозумілішим те, що відбулося, вони не роблять. А сказане Вадимом Карасьовим узагалі відводить нас від теми матеріалу. Хто ближчий до істини – Олег Тягнибок, який каже: «Оцените красоту игры!», чи Олександр Єфремов, який каже, що опозиція нічого не виграла? Чи справді щось зміниться внаслідок досягнутих домовленостей? Яким буде механізм контролю особистого голосування? Якщо його не буде, то якими були справжні умови компромісу, досягнутого між владою та опозицією? Все це надзвичайно цікаво було б дізнатись, і саме пошуком відповідей на такі питання варто займатися тижневикам, замість докладно переказувати перебіг парламентських дискусій і кулуарного обміну шпильками.

Не до кінця зрозумілою є причина уваги «Фактів тижня» до вбивства у Переяславі-Хмельницькому тамтешнього громадянського діяча (чи то пак, рейдера) Віталія Білика. Справді, певна інтрига в цій історії є, адже постать загиблого двозначна – одні називають Білика правозахисником, інші звинувачують у смертних гріхах. Однак ці дві версії залишаються рівнозначно недоведеними, адже розібратись у тому, ким був Білик насправді, Максимові Крапівному не вдається – як і зробити якісь обґрунтовані припущення щодо тих, кому могло бути вигідним його вбити. Матеріал для «Надзвичайних новин», але не для «Фактів тижня».

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Іронічний вступ Тетяни Даниленко до випуску тижневика 5-го каналу, напевно, найкраще в порівнянні з усіма іншими програмами 24 лютого передав неоднозначність політичної ситуації, що склалася навколо блокування-розблокування Верховної Ради: «Тиждень перед самітом з Євросоюзом в Україні можна було спостерігати красу гри. Саме цим фразеологізмом авторства регіонала Чечетова в опозиції охарактеризували розблокування Верховної Ради. Затяжна облога припинилася на компромісі. Партія регіонів дала слово неухильно дотримуватися статті Конституції про персональне голосування, а УДАР, "Батьківщина" та "Свобода", повіривши на слово, підтримали зміни до регламенту про посилення контролю за присутністю депутатів у залі. Чому опозиція погодилася відкласти сенсорну кнопку до кращих часів – не зовсім зрозуміло, як і те, чому розблокування настало саме в момент президентського телемосту з народом. Утім, саме завдяки парламентському перемир’ю була ухвалена заява про євроінтеграційні наміри України, що одразу привітали в Брюсселі. Перед брюссельською поїздкою на знаковий саміт "Україна – ЄС" Віктор Янукович тренував переконливість у Польщі. Красу його гри оцінили польські та словацькі колеги Януковича. Поспілкувавшись з ним, впевнені: президент усуне всі перешкоди на шляху до євроінтеграції, зокрема й пов’язані з прізвищами Тимошенко та Луценка. Поки що красива гра залишається лише грою. Обоє політичних опонентів гаранта продовжують сидіти». У сюжеті Анни Мірошниченко з допомогою експертів із міжнародної політики (рідкісний для тижневиків випадок, коли з певної теми висловлюється більш ніж один експерт) та коментарів європейських і українських політиків перспективи чергового раунду розмов про євроінтеграцію стають зрозумілішими.

Сюжет Наталії Жижко про «Діалог із країною», як уже було зазначено вище, складається переважно з іронічних описів організації марафону, що засвідчують показушність показухи. Журналістка показала «залаштункову» частину прямих включень, зокрема й конфлікт на Майдані, а самому Януковичу дала доволі різку оцінку: «Діалог з країною затягнувся на 4 години. Очікувані запитання, добре підготовлені відповіді, жодних ляпів і повна обізнаність в усіх сферах життя. Але невеличке відхилення від сценарію продемонструвало – президент не готовий до відкритого спілкування». З передаванням змісту сказаного Януковичем не склалося, хоча, зрештою, з цим завданням непогано впорались інші канали.

Олександр Аргат присвятив сюжет побиттю й затриманню «недоторканних» народних депутатів під час боротьби за Гостиний двір. Слід зазначити влучне спостереження журналіста: «Стаття 171 Кримінального кодексу України – "Перешкоджання законній професійній діяльності журналіста". Стаття 351 того ж кодексу – "Перешкоджання діяльності народного депутата". 342 стаття – "Опір працівникові правоохоронного органу". Про цю статтю міліція ніколи не забуває. А от про ті норми, які захищають депутатів та журналістів, останнім часом забувають дедалі частіше"». Обвинувальний пафос матеріалу збалансований коментарями міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, які, втім, на тлі кадрів і свідчень побиття людей «Беркутом» звучать як щиросердне зізнання у злочинах.

І нарешті тема, яку тепер може собі дозволити розкрити тільки один тижневик – «Час: підсумки тижня»: звернення Сергія Лещенка до суду щодо вартості земель «Межигір’я». У матеріалі Дар’ї Феденко є нагадування про невиконану обіцянку Януковича звозити журналістів у свій маєток, баланс тут присутній на рівні синхронів представника української влади та адвоката Лещенка у Європейському суді з прав людини, та й загалом сюжет вийшов «стопцензурний». На інших центральних каналах на розмови про «Межигір’я» вже досить давно накладено неофіційне табу – мовляв, досить.

Фірмова іронія підсумків 5-го каналу починає зашкалювати в сюжеті Ольги Петрів про нагороди, видані російською владою українським союзникам у боротьбі за другу державну мову. «Пушкін би плакав. Та відтепер великий поет мимоволі може асоціюватися із п’ятьма депутатами від Партії регіонів, котрі заслужили ось такий от комплімент у вигляді срібного Олександра Сергійовича із рук самого Президента Російської Федерації» та інші подібні пасажі характеризують Колесниченка й Ківалова як щось бридке й не варте згадки поруч із іменем російського генія. Насправді до деяких дрібних і апріорі анекдотичних постатей у біло-блакитному таборі можна було б і не чіплятись, з огляду на те, що їх медалями не нагороджували, та й з великої політики вони пішли:

«Юрій Болдирєв, народний депутат 5-го і 6-го скликань, Партія регіонів: "И в дупе трипольские бабы, в убыточном духе убожества мысли…"

Це вже інший, пошанований медаллю Пушкіна. Цитує, правда, не Пушкіна, а свої власні вірші.

Юрій Болдирєв, народний депутат 5-го і 6-го скликань, Партія регіонів: "Подождите, а про "Киндер-сюрприз".

Поет і депутат від Партії регіонів попереднього скликання Юрій Болдирєв російську мову плекає, але пише російською з помилками. В інтернет-переписці з журналісткою двічі неправильно написав слово "боретесь"».

До того ж, змалювавши присудження українським парламентарям російських нагород як політичний фарс, авторка раптом починає нарікати на те, що «аналогічної путінській, медалі Президента України за популяризацію у світі української мови не існує». Є, однак, у матеріалі дуже цікава знахідка – музей Пушкіна у Кам’янці Черкаської області, співробітникам якого рік не платять зарплатню.

«Україна», «События недели»

Андрій Данилевич утер носа всім конкурентам, поговоривши з міністром оборони Павлом Лебедєвим на палубі військового корабля «Гетьман Сагайдачний». Не дивно, що на його обличчі під час програми можна було бачити вираз неприхованого задоволення собою. А щодо «Діалогу з країною» ведучий «Событий недели» дозволив собі м’яку іронію та зіставлення Януковича з зарубіжними диктаторами – любителями прямих ліній:

Матеріал Ірини Ромалійської про телемарафон являє собою добірку найважливішого зі сказаного. Про конфлікт на Майдані та інші обставини – дуже стисло. Не обійшлося без шпильок (наголос на тому, що Янукович передчасно оголосив про розблокування Верховної Ради, та на «магічному» прибиранні відеокамер із палати Тимошенко), але стриманих. Про розблокування ВР розповідають окремо – з веселою фоновою музикою та характерними дотепами. До причин і справжнього змісту домовленостей, між тим, не докопуються.

Із цікавих матеріалів випуску слід також відзначити сюжет Бориса Іванова про перспективи виборів київського мера. Фактично «События недели» стали єдиним тижневиком, що зауважив спробу Яценюка та «Батьківщини» випхати Віталія Кличка втретє на вибори київського міського голови та небажання лідера УДАРу опускатися з президентського рівня на мерський. Украй спокусливий для телеаналітики конфлікт, який залишився без належної уваги в тижневиках 24 лютого, Борис Іванов розкриває, наводячи синхрон Віталія Кличка та називаючи потенційних кандидатів від опозиції на посаду Київського міського голови, серед яких і Петра Порошенка. Попри те, що боротьба за крісло мера Києва почнеться, скоріш за все, тільки за кілька місяців, уже зараз варто звертати більше уваги на підводні течії та приховані процеси, що знаменують підготовку влади до бою за збереження контролю над столицею.

Верстка підсумкових інформаційно-аналітичних програм за 24 лютого 2013 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

Президент поспілкувався в прямому ефірі з народом

Огляд подій тижня

Дороги перетворилися на суцільні смуги перешкод

Огляд міжнародних подій

Максиму Шостаку потрібна допомога небайдужих

Родині Володимира Карпенка допомогли назбирати 30 тисяч гривень

Минає рік зі смерті Андрія Бендендорфа

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Україна знову перейде на літній час

Віктор Янукович знову зголосився на телевізійний діалог із країною

Депутати таки почали працювати

ГПУ має докази причетності Кучми до вбивства Гонгадзе

Україна знову перейде на літній час (доповнено)

Тиждень за одну хвилину

Церква протестує проти нового закону про свободі совісті та релігійні організації

Армію скоротять на десятки тисяч осіб

Україна заявила про бажання вийти на світовий рівень фармацевтики

В столиці почалася перевірка пожежної безпеки закладів громадського харчування

В Лос-Анджелесі готові до вручення премії «Оскар»

Десятки глядачів поранено на автоперегонах у Сполучених Штатах

Центральні регіони США накрив небачений снігопад

Біля Гостиного двору сталася чергова сутичка

Афіни залила найсильніша за півстоліття повінь

«Інтер», «Подробности недели»

Світ готується до оголошення імен переможців премії «Оскар» ґ

Україну визнано головним піратом у світі

В Росії попрощалися з режисером і сценаристом Олексієм Германом-старшим

Україна чекає саміту з Євросоюзом

Парламент почав роботу

Янукович поспілкувався з країною

В Італії почалися позачергові вибори в парламент

Жителі села Пам’ятне кілька років домагаються територіальної реформи

ICTV, «Факти тижня»

Скандал навколо катастрофічної ситуації з вітчизняними дорогами сягнув апогею

Президент у прямому ефірі поспілкувався з народом

Україна готується до саміту з ЄС

Депутати домовилися про розблокування роботи парламенту

Комісія оприлюднила перші висновки авіакатастрофи в Донецьку

Справа Віталія Білика потребує ретельного розслідування

Після подій у Челябінську світом покотилася хвиля метеоритоманії

У брюссельському аеропорту викрали контейнер із діамантами

Жінки поділилися своїм баченням ідеального чоловіка

В музеї Відня пройшла оголена виставка

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Київ та Брюссель готуються до саміту «Україна – ЄС»

Глава держави по спілкувався з народом

Недоторканність дедалі менше захищає народних депутатів

Сергій Лещенко намагається дістати до секретів «Межигір’я» через Європу

Депутати-регіонали отримали премію імені Олександра Пушкіна

«Україна», «События недели»

Президент поспілкувався зі співгромадянами

Опозиція зняла блокаду роботи парламенту

Залишається відкритим питання виборів столичної влади

Україна приєдналася до операції НАТО «Морський щит»

Гість програми – Павло Лебедєв, міністр оборони України

В Києві вибухнув ресторан «Апрель»

В Лос-Анджелесі готуються вручити премії «Оскар»

Україна не бореться й не збирається боротися з піратством

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.