Те, що головною подією тижня стане суботнє протистояння мітингів у столиці – фінал акції «Вставай, Україно!» проти «антифашистського» провладного – було передбачуваним. Саме ця тема стала головною для всіх тижневиків, поступившись лише в одному випадку (ICTV) екстреній новині про результат української учасниці «Євробачення» Злати Огневич.

 Але несподіванок не бракувало. Наприклад, Перший національний, який місяцями не згадує про конфліктні політичні теми, повідомив, нехай стисло, про побиття журналістів Ольги Сніцарчук і Влада Соделя. Здивував також «Інтер», взагалі не згадавши про «антифашистів», неначе й не було їх. Та й перебіг акцій вніс свої корективи в передбачувані плани телеканалів, зокрема провокація з «демілітаризованим» БРДМ веселої братії Володимира Петрова, подвиги білоцерківського спортсмена й неспроможність лідерів опозиції назвати єдиного кандидата на бодай якісь майбутні вибори. Версії того, що відбувалось, у тижневиків традиційно різнились. Кількість учасників мітингів відрізнялась на порядок:

Про це вже не раз ішлося в минулих оглядах, та повернімось до цієї проблеми ще раз. Те, що міліція традиційно і безсоромно занижує кількість учасників несимпатичних владі заходів і завищує кількість провладних маніфестантів, загальновідомо. Так само загальновідомою є схильність організаторів завищувати кількість учасників мітингів. Тому обмежуватись цифрами з цих двох джерел – неправильно, хоча це, безперечно, легкий спосіб зняти з себе відповідальність.

Існують досить точні (похибка 10-30%) методи підрахунку кількості людей у натовпі, і журналісти зазвичай мають змогу ними скористатись. Скільки людей було на мітингу, справді важливо для аудиторії (ця цифра необхідна для розуміння рівня підтримки, хоча, звісно, далеко не завжди про нього свідчить). «Десятки тисяч» - аж надто абстрактно (це і двадцять, і дев’яносто тисяч), а різниця між 6500 і 50 000 – величезна. Вивівши бодай із похибкою 30% приблизну кількість учасників опозиційної маніфестації – нехай це було 20 чи 30 тисяч, а не 50, але, як запевняють очевидці, точно не чотири, - журналісти мали б у черговий раз засвідчити, що міліція озвучує неправдиву інформацію в інтересах Партії регіонів. Це не зайве, зокрема, й з огляду на заклики до міліції чесно робити свою справу – розслідувати напад на журналістів.

Ось що пише з цього приводу «Радіо Свобода»: «За даними Міністерства внутрішніх справ України, в «антифашистському» мітингу Партії регіонів взяли участь понад 50 тисяч осіб, а в акції опозиції «Вставай, Україно!» на Софійській площі – 6,5 тисяч осіб. Водночас, як розповіли Радіо Свобода джерела у силових органах, при щільному розташуванні людей Європейська площа може вмістити лише до 10 тисяч осіб. За спостереженнями кореспондентів Радіо Свобода, площа не була заповнена так щільно, там було близько 5 тисяч учасників «антифашистського» маршу. Також, за підрахунками Радіо Свобода, дані МВС щодо кількості учасників акції «Вставай, Україно!» занижені принаймні удвічі».

Про те, що «антифашистський» контрмітинг Партії регіонів був технологією, про плановані провокації і про те, якими методами звозили до Києва «антифашистів» і як перешкоджали доїзду опозиціонерів, у більшості матеріалів якщо йшлося, то на рівні натяків. А проблему майданарбайтерства – платної участі в обох мітингах – підняв лише 5 канал.

Перший національний, «Підсумки тижня»

У повідомлення (всі інші тижневики підготували сюжети) про протиборчі мітинги тонко вплетені ниточки маніпуляцій та недомовок. «У Києві пройшли одразу дві великі акції. Опозиційні сили зібрали людей на акцію "Вставай Україно!". Міліція оцінила її чисельність у 6,5 тисяч учасників. Напередодні опозиція обіцяла вивести 50 тисяч. («Обіцяла» означає «подала заявку на 50 тисяч»; очевидний наголос на тому, що опозиція не може мобілізувати і п’ятої частини своїх прихильників, базований на, ймовірно, неправдивих даних МВС, - О.Д. ) На мітингу лідери фракцій "Батьківщина", "УДАР" та "Свобода" підписали декларацію, в якій запевнили, що будуть координувати свої дії на майбутніх президентських виборах, хоча не назвали єдиного кандидата в президенти, як і на вибори мера Києва, не згадали в резолюції і Юлію Тимошенко. У цей же час, але на іншу площу прийшли учасники ходи "У Європу – без фашистів". (Гаразд, Перший канал – не 5-й, він може мовчати про те, що участь у цій акції взяли звезені зі всієї країни «бюджетники», однак замовчувати те, що організатором була партія влади – це просто непрофесійно, - О.Д.) За даними правоохоронців, загалом (Що означає це «загалом»? Що були ще якісь учасники, окрім тих, яких можна було бачити на вулицях і Європейській площі? – О.Д.) у цій акції взяли участь 50 тисяч людей. Тут також ухвалили резолюцію, в ній заявили про деструктивні й провокаційні дії радикальних політичних сил, які у своїй діяльності сповідують принципи неонацистської ідеології. (Резолюцію «антифашистів» цитують близько до тексту, вживаючи оцінкових суджень та епітетів, тоді як про зміст резолюції опозиціонерів говорять відсторонено, вишукуючи в ній несказане, - О.Д.) Ще напередодні київській владі вдалося домовитись з керівниками обох таборів, щоб розвести маршрути і вберегти людей від інцидентів. Це майже вдалося. Майже, бо невелику сутичку "свободівців" та учасників антифашистського маршу правоохоронцям таки довелося розбороняти. Однак, найгучніший підсумок неділі – побиття двох журналістів Ольги Сніцарчук та Влада Соделя. Як розповіли самі постраждалі, на них напали близько десятка молодиків у спортивних костюмах. В МВС повідомили: розслідування особисто контролює міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко».

Зауважмо, що на момент виходу програми вже було відомо прізвище одного з нападників – Вадима Тітушка, однак «єдиний об’єктивний» про це не говорить (хоча, якби слово було надане постраждалим, вони б, безперечно, могли розповісти щось значно змістовніше за «молодиків»). Однак сам факт згадки про цей епізод – який можна було просто не згадати - за такої кількості замовчених або перекручених  Першим національним фактів і обставин спантеличує.

Також у випуску – знов-таки, без жодних коментарів і експертних думок, - з’явилось повідомлення про поступ у євроінтеграції: «Не лише про етнічне, але й про політичне зближення з Європою говорили цього тижня. Приємна новина прийшла з Брюсселя – Єврокомісія схвалила проект рішення про підписання асоціації з Україною. Фактично Європа звітувала про те, що технічно всі документи вже готові. Саме ж підписання, цілком ймовірно, відбудеться на саміті "Східного партнерства", який пройде в листопаді у Вільнюсі. Підтримку у цьому питанні на тижні пообіцяла Німеччина. Її посол в Україні Крістоф Вайль запевнив, що Берлін буде усіляко відстоювати підписання цієї важливої угоди». Адекватність цього повідомлення, яке не враховує жодних «але» (які насправді ставлять підписання угоди про асоціацію під великий сумнів), слід оцінювати з огляду на те, що «Підсумки тижня» місяцями й роками взагалі не згадували про інші, не менш важливі й найчастіше менш оптимістичні, зрушення на євроінтеграційній царині.

«Інтер», «Подробности недели»

Відсутність у «Подробностях недели» будь-яких згадок про «антифашистську» частину суботніх маніфестацій важко пояснити чимось, окрім технічної помилки, адже напередодні акцію висвітлювали в новинах. Однак матеріали, присвячені фіналові акції «Вставай, Україно!», викликають багато запитань. Вже з перших слів підводки на початку програми Олег Панюта скидає до купи й приписує опозиційній маніфестації всі негаразди й провокації, що відбулись у цей день: «Искорёженный броневик и избитые журналисты, стихи, гитары и спецназ, - такие пёстрые картины сопровождали итоговый митинг "Вставай, Украина" - финал всеукраинской акции протеста, начатой оппозицией два месяца назад». Інфотейнментний сюжет Геннадія Вівденка розпочинається з розповіді про запорізьку групу, що записала певним чином пов’язану з опозиційною акцією пісню «Лють» (натяк на радикалізм опозиції?), і продовжується наголосом на тому, що «главная особенность акций - политический троллинг». Розповідь про моркву, зайців та інші форми креативу Петрова-Дурнєва виявилась значно докладнішою за роз’яснення політичних вимог маніфестантів (воно було геть лаконічним – «выразить недовольствие курсом власти, добиться отставки президента, выяснить протестные настроения общества»).

«В Сумах на месте проведения акции высыпают три тонны моркови. Её разбирают местные жители. Самый запомнившийся эпизод троллинга – вручение Яценюку моркови Алексеем Дурневым. В сердцах политик обещает противоестественно использовать овощ против Дурнева. Ролик в Интернете набрал уже сотни тысяч просмотров. Алексей известен авторской телепередачей, где обычно троллит подростов-мажоров. А тут впервые взялся за оппозиционную политику. Кличко и Тягнибок по его мнению - адекватны, а вот Яценюк - подходящий объект.

Алексей Дурнев, телеведущий: "Я понял, что Лешу Дурнева, который всю жизнь троллил девочек пятнадцатилетних, боится, блин, лидер оппозиции и нанял пятнадцать бугаев которые меня оттеснили - что за бред вообще?"».

Те, що Олексій Дурнєв уперше виступає проти опозиції, не відповідає дійсності – ще до того, як він став телеведучим, він уславився провокаційними запитаннями на прес-конференціях найчастіше саме опозиційних політиків. Але, можливо, Геннадій Вівденко, зайнятий за тих часів переважно економічною тематикою, цього просто не знав, а його редактори були занадто зайняті продумуванням сюжету про відставку Суркова та майбутнє путінізму, щоб звернути увагу на цю помилку. Але далі настає час маніпуляцій:

«И вот вчера - троллинг окончился плачевно - для авторов. Они появляются на броневике и поливают прохожих водой. Спустя пару часов "свободовцы" корёжат машину. Провокаторов спасает только спецназ. В жутком состоянии танкистов эвакуируют. Особенность киевской акции - жестокость. Неизвестные спортсмены избивают тележурналистку Ольгу Сницарчук и фотокора Влада Соделя. В районе Михайловской площади две крупные потасовки. Участвуют оппозиция, провокаторы, бойцы "Беркута". Впрочем, некоторые участники приходят с детьми. Маленький Тарас говорит о своих убеждениях».

Розповіддю про розправу «свободівців» над БРДМ провокаторів глядачів готують до тези про «жорстокість акції», і ось побиття Ольги Сніцарчук і Влада Соделя вже подається як складова акції «Вставай, Україно!». «Спортсмени», на той час уже проґуґлені й упізнані журналістською спільнотою, залишаються для творців «Подробностей недели» невідомими. Таким чином потрібна владі телекартинка – жорстокість «Свободи» з БРДМ, бійка, яку напівпритомна свідомість глядачів «Інтера» мала би приписати тим самим опозиціонерам, і тут же наступна бійка вже за участю «опозиції» - забезпечена. Про мирну складову маніфестації в сюжеті йдеться побіжно,  заради формального балансу.  

Далі автор проводить паралель із акцією «Повстань, Україно!» десятирічної давнини, наводячи критичні коментарі позапарламентського екс-опозиціонера Тараса Стецьківа (він поставив акції трійку за п’ятибальною шкалою), й від його слів плавно переходить до провальних кількісних показників: «Заключительная акция "Вставай Украина" в Киеве вывела на улицы по данным оппозиции - десятки тысяч человек по данным милиции – всего 4. Хотя в прошлый раз на такую же акцию собралось более 60 тысяч человек». Джерело наведеної цифри «за даними міліції», яка є найменшою з усіх озвучених у цей день і не відповідає жодним офіційним публікаціям, певно, лежить десь у площині авторської уяви. А по завершенні сюжету – цілий букет акцентів і натяків на те, що опозиція не змогла домовитись і навіть її симпатики Юрій Луценко та Анатолій Гриценко, як і процитований вище Тарас Стецьків, її критикують.

Поміж іншим, цей матеріал – яскраве свідчення того, що кількість синхрону влади і опозиції не є показником (не)заангажованості, безсторонності та (не)маніпулятивності. Формально в цьому сюжеті наведено синхрони лише опозиції та позапарламентських опонентів влади, позиція влади не висвітлена взагалі, про провладну акцію не згадано, а по завершенні сюжету ще й наведено цитату з Олександра Турчинова:

Однак спотворення дійсності (наприклад, не згадано в сюжеті про те, що ДАІ, Укрзалізниця та інші державні структури всіляко перешкоджали доїзду прибічників опозиції з регіонів до Києва) безперечно, завдає іміджеві опозиції шкоди. Чи зроблено це в силу провладної заангажованості каналу, чи з власної ініціативи кореспондента, який перегнув палицю у демонстрації прорахунків опозиції й не врахував, що їх не буде збалансовано аналогічним матеріалом про владу – питання відкрите.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Випуск розпочався з докладного опису конфлікту навколо БРДМ: «Акція проти акції. Суботній марш проти фашизму і фінальна акція "Вставай, Україно!" стали найпомітнішими подіями тижня. Лобового зіткнення, якого боялися напередодні, не сталося. Але постраждали і журналісти. Найбільш видовищною і гучною провокацією виявився БТР на вулиці Велика Житомирська, перекритій для решти транспорту, бо вела до мітингу опозиції. Цей от розмальований морквою бронетранспортер – міліція потім цнотливо назвала його демілітаризованим – рухався разом із колоною опозицією. Консервник із запасами морквяного соку роздратував людей – БТРу розбили вікна, спустили колеса і навіть пускали дим, намагаючись побачити, хто ж там сидить. Боронити машину прибігли молодики спортивної статури. Зчинилася бійка. Відбувалося все просто під стінами головного управління столичної міліції. Свободівцям вдалося відтіснити нападників, але конфлікт не згас. Цього разу мітингувальники пішли проти "Беркуту". У результаті кількох опозиціонерів затримали». Розповідь бентежить, але залишає чимало відкритих запитань, відповіді на які можна було встигнути якщо не знайти, то, принаймні, пошукати за добу, що минула: чому пропустили БРДМ (також відомий журналістам «1+1» як БТР)? Хто був за кермом і хто були «молодики»? Зрештою, за «моркв’яною» символікою неважко було простежити зв’язок із Петровим і Дурнєвим, або зазирнути на Facebook-сторінку Володимира Петрова, де він розповідає про те, що БРДМ – його. 

Натомість, про побиття журналістів повідомили більше конкретики – зокрема й про те, що декого з нападників уже впізнали і знайшли. Про антифашистську та опозиційну акції розповіли докладно, наголосивши на тому, що «Антифашистів привезли до столиці централізовано, заплативши за проїзд і пообіцявши добові. Прихильникам опозиції запрошення напередодні особисто роздавали лідери, навіть у метро». Втім, пафос матеріалу Марини Макущенко та Сергія Швеця звівся до проведення паралелей між двома акціями: «Одні бажання, одні слова. Хоча це були опоненти, які йшли за різними маршрутами і під різними гаслами». Водночас, вони знайшли серед «антифашистів» людину з Сум, що висловила на камеру відверто ксенофобські погляди:

«Чоловік: "Чурки все претендуют, вот нерусские вот эти все реально, негры. Чего они здесь? Надо гнать отсюда. Будем гнать".

Ці двоє – із Сум. Вони маршують слідом за Кримом. Якби Володимир їх почув, він би сперечався не з опозиціонерами».

Чудово передавши атмосферу обох заходів, журналісти «ТСН. Тижня» не повною мірою розкрили своїм глядачам їхні політичні причини й наслідки. Ось усе, що вдалося довідатись:

«Найбільше потішило учасників те, що опозиційні сили демонструють згуртованість. І мало-хто звернув увагу на зміст підписаної на мітингу декларації. А там написано, що єдиний кандидат від опозиції на президентських виборах з’явиться тільки у другому турі. Це означає, що в першому вони ще воюватимуть між собою. Так само промовчали і про єдиного кандидата на голову Києва». Замість фактів – переказ узагальнених вражень неназваних «учасників».

ICTV, «Факти тижня»

Програма Оксани Соколової вийшла в ефір у радикально оновленому форматі та з нової студії.

Поки що висновки щодо новацій робити передчасно, однак перевага Злати Огневич над мітингами й побоїщами в Києві у верстці випуску доволі промовиста.

Про побиття журналістів на мітингу тут говорять досить однозначно, демонструючи небайдужість до постраждалих колег: «Знову напад на журналістів. Вони не брали участі у мітингу, а просто виконували свої обов’язки. Ольга Сніцарчук, ось вона на фото, молода, тендітна дівчина, проти ось таких спортивних молодиків. Вираз обличчя, з яким вони завдають ударів, не потребує коментарів. Їх встиг зазняти колега Ольги Влад Содель. І завдяки соціальним мережам, журналісти вже з’ясували кілька імен. Цікаво, скільки часу знадобиться міліції аби затримати нападників? Враховуючи, що за фактом порушена кримінальна справа, і взяти її на контроль обіцяв головний міліціонер Віталій Захарченко. Ми всі чекаємо результату». Під розповідь про побиття підклали не дуже вдалий і дуже аматорський, але відеозапис із місця подій. Хоча, якщо журналісти з’ясували імена, можна було спробувати перевірити цю інформацію і озвучити ту її частину, яку вдалося б підтвердити.

А ось про акції – опозиційну та «антифашистську» - говорять стримано, намагаючись балансувати висловлювання опозиціонерів та представників влади й не давати оцінок. Стисло згадують про те, що прибічникам опозиції блокували доїзд до Києва, наводячи синхрон Андрія Іллєнка. Щоправда, теза «опозиціонери на Софіївській заявляють, що узгодили єдиного кандидата на вибори мера Києва» потребує розкриття, адже у глядачів може скластися враження, що був названий конкретний кандидат. 

«Україна», «События недели»

«У кого Украина восстала лучше?» - запитує на початку програми Андрій Данилевич, прирівнюючи таким чином провладну «антифашистську» акцію до опозиційної. Далі акцент «вони однакові» розвивається в доволі оригінальний спосіб – стоячи біля свого великого екрану, ведучий промовляє:

«Если верить блогам, социальным сетям и фоторепортерам, то сторонники ведущих украинских политических сил в общей массе выглядят примерно так. Сказать нечего».

Люди в кадрі – не прибічники політичних сил, а легендарні «спортсмени», які прийшли на акцію з очевидною провокаційною метою. Кадри, продемонстровані кілька секунд тому на цьому ж екрані, свідчать про те, що насправді пересічні учасники акцій мали зовсім інший вигляд. Нарешті, на які саме «блоги, соціальні мережі і фоторепортерів» посилається Андрій Данилевич? Однак ця гучна, хоч і безглузда, теза потрібна була ведучому для такого висновку: «Вчерашние и сегодняшние акции организованы с явным прицелом на будущие 2015 года президентские выборы. Проба сил и первая разминка перед боем за главное кресло страны. Но и власть, и оппозиция, делающие ставку на маргиналов, становится их политическими заложниками, и в результате сами превращаются в маргиналов».

Звучить красиво, але який у цьому сенс? Партя регіонів перетворюється на маргіналів?

У сюжеті Сергія Кудімова звучить, хоч і побіжно, інформація, якої немає в матеріалах провладних каналів – про те, що опозиції заважали звозити прибічників до столиці:

«У сторонники оппозиции из Черкасс поездка едва не сорвалась.

Анатолий Бондаренко, руководитель ВО "Батькивщина" в Черкасской области: "Перевізники, які спочатку згодилися на великих автобусах доставити наших людей до Києва, вони відмовились".

Олег Ткаченко, начальник сектора управления ГАИ в Черкасской области: "Робота ведеться планова з пасажироперевізниками по профілактиці, ну, будемо казати, по порушеннях, які здійснюються пасажироперевізниками".

У тех, кто ехал в Киев на альтернативный – антифашистский митинг – ГАИ нарушений не зафиксировала».

Ми, звісно, стали товстошкірими й уже не реагуємо на такі малозначущі факти, але скасування низки поїздів до Києва під приводом раптової «профілактики колії» або вибіркове блокування проїзду автобусів – не жарти. Не зайвим було б не лише констатувати ці зловживання, але й (можливо, в наступних випусках) зібрати докази та пред’явити їх чиновникам – нехай публічно, на камеру пояснять, чому антифашистам можна пересуватись дорогами країни, а опозиціонерам – ні. 

Якщо порівнювати з матеріалами інших каналів, сюжет Сергія Кудімова вийшов, напевно, найбільш збалансованим і безстороннім. Однак сумнівним моментом матеріалу є знайдені журналістом явно нетипові учасники опозиційної маніфестації – чоловік в офіцерській формі з наганом і ще один різновид «антифашиста», тільки вже опозиційний. 

Ці герої справді маргіналізують акцію, яка загалом мала досить конкретну мету. Про політичну декларацію, в якій так і не прозвучало ім’я майбутнього єдиного кандидата ані в київські мери, ані в президенти, в матеріалі йдеться досить побіжно, й завершується він занадто схематичним описом конфліктів навколо БРДМ і побиття журналістів. Без згадки про такі цікаві обставини, як бездіяльність міліції під час побиття або про те, що за цей час удалося дізнатися про нападників.

Та все ж це чи не єдиний зразок дистанційованого і безстороннього опису суботніх подій з легким іронічним відтінком.

«Час: Підсумки тижня»

Вище я нарікав на надмірну обережність деяких тижневиків, які в той час, коли про учасників бійки біля БРДМ і побиття журналістів уже багато що стало відомим, іще говорили про нападників як про невідомих (якщо маніпулятивно не відносили їх до учасників опозиційної акції). У програмі Тетяни Даниленко бачимо протилежну ситуацію: тут уже все розслідувано, ярлики наклеєні, вирок винесений.

«Скандалом, який затьмарив і мітинг влади в День Європи, і мітинг опозиції, обернулися задіювання напівкримінальних елементів у політичних акціях. Молодики спортивної статури, яких на останніх парламентських виборах називали журналістами, під час акції "Вставай, Україно!" атакували справжніх журналістів. Постраждала кореспондентка "5 каналу" Ольга Сніцарчук та фотограф видання "Комерсант" Владислав Содель. Молодики характерної зовнішності орудували на очах у правоохоронців. Міліція не лише не втрутилася, але й дала зловмисникам безперешкодно залишити місце інциденту і не почала шукати їх за гарячими слідами. В МВС заворушилися лише після стихійного мітингу київських журналістів, втручання депутатів та президентської речниці. Але навіть це не гарантія, що вуличну гопоту притягнуть до відповідальності. Гопоту, присутність якої вже не викликає здивування на мітингах, виборчих дільницях, в судах та інших об’єктах перетину політичних інтересів».

Засилля гострих епітетів радше знижує журналістську цінність цього пасажу. Адже факти, фото і відео говорили б самі за себе значно краще, ніж ці емоційні формулювання.

Разом із тим, на відміну від інших тижневиків, у сюжеті Ірини Герасимової є інформація про ідентифікованого нападника – Вадима Тітушка:

«В соцмережі знайшли спортсмена з Білої Церкви Вадима Тітушка на прізвисько "Румин". Він як дві краплі води схожий на вчорашнього нападника. Німецькі спортивні костюми сподобав ще у школі, на малій сцені. А це вже сцена доросла, невдалий для Вадима Тітушка боксерський бій. Його супротивник тут не журналіст з фотоапаратом, а професійний боксер із кулаками. Однак колишній тренер спортсмена вважає: найневдаліший бій для його підопічного відбувся учора».

Відео, на якому Вадима Тітушка перемагає спортсмен із Тернополя, в той день масово поширювалось у соціальних мережах із іще різкішими коментарями: мовляв, ось як «антифашистів» б’ють галицькі «фашисти», абощо. Насправді використання цього відеозапису навряд чи можна вважати коректним і в сюжеті Ірини Герасимової – бокс є бокс, і хуліганства на мітингах він не стосується. Як і нав’язливе вживання означень «спортсмен» і «молодик спортивної статури» не лише у матеріалах 5-го, але й у цілому дискурсі навколо цієї історії.

Не лише сам епізод із побиттям, але й усе, що було потім, у матеріалі 5-го розкрито найповніше – зі спробою знайти Тітушка в Білій Церкві, коментарями президентської прес-секретарки Дарки Чепак та представників руху «Стоп цензурі!», що вимагає розслідування побиття й покарання винних, тощо. Але й про самі акції не забули. Позитивним моментом є те, що починають їх висвітлення із змістовної частини – до чого домовились і що оголосили опозиціонери на фіналі «Вставай, Україно!». А ось пафос сюжету Дар’ї Феденко – в розвінчанні «антифашистів». Звичним методом вокспопу вона з’ясувала, що їхні теоретичні знання про фашизм не надто глибокі; знайшла й свідчення того, що людей звозили на акцію примусово:

«Фашистські методи організації антифашистського мітингу побачив працівник одного з державних підприємств Київщини. Володимир розповідає: на зібранні його та колег примусово привезли у робочий час. Тим, хто відмовлявся, погрожували.

Володимир, працівник державного підприємства: "Не дай Бог, не прийдете, бо ви маєте підконуватися"».

А також докази того, що учасникам мітингу платили гроші. Щоправда, з посиланням на громадського активіста Миколу Воробйова (раніше відомого як учасника ініціативи «Європатруль», а тепер – просто активіста) журналістка зазначає, що майданарбайтери були у лавах обох мітингів. Однак щодо опозиційного мітингу це твердження залишається голослівним, а ось продажність «антифашистів» вона доводить, перевтілившись у майданарбайтера особисто за 80 гривень, показавши й людину, що вербувала платних учасників та назвавши її ім’я, а також розкривши подробиці внутрішньої кухні майданного заробітчанства.

Що ж, нагадати про ганебне явище майданарбайтерства – ніколи не зайве. Журналісти як провладних, так і незалежних або опозиційних каналів роблять це роками, практично після кожної маніфестації, у якій беруть участь платні прапороносці. Та чи не час попросити лідерів і Партії регіонів, і опозиційних партій, продемонструвавши їм ці кадри, відповісти за цей обман? Дар’я Феденко, натомість, звернулась до експертів, чого не зробили журналісти інших тижневиків, які готували матеріали на цю тему. Політичний психолог Павло Фролов назвав те, що відбувається на майданах, імітацією політичної прихильності, а політолог Юлія Тищенко побачила небезпеку маргіналізації.

Інше

Суботні події в Києві відсунули інші політичні інформприводи на другий план, одначе й тут доволі багато цікавого. Наприклад, допит Петра Кириченка у справі Юлії Тимошенко. Ця визначна подія була докладно висвітлена чотирма тижневиками, закономірно замовчана Першим національним, але чомусь про неї у тижневику також змовчав «Інтер», досить широко висвітлюючи тему в інших форматах.  Чи саме тому, що вирішили: досить?:) Явних провладних чи проопозиційних маніпуляцій у тих матеріалах, що вийшли на цю тему,  не видно – у фокусі зараз інші події та інші інформаційні хвилі.

Цікаво, заради чого ж «Інтер» пожертвував такими актуальними темами, як мітинг Партії регіонів і допит Кириченка? Як виявилось, заради чергового абстрактного сюжету Ірини Баглай про законотворчий процес у Верховній Раді з кулуарним відеорядом та коментарями таких видатних законотворців, як Олег Ляшко і Віталій Хомутинник, а також Тетяни Монтян, яка пояснила глядачам, що все запропоноване депутатами останнім часом – маячня. Загальний меседж сюжету банальний до сліз: депутати-нероби марнують бюджетні гроші, неспроможні генерувати потрібні країні закони, займаються демагогією та безглуздям – «чуть не передрались, назначая новые праздники - дни рождения учёного Вернадского и певицы Квитки Цисык».  І ще одна новина, яка зацікавила творчу групу «Подробностей недели»: Костянтин Затулін оголосив про створення нової проросійської політсили. В розгорнутому повідомленні на цю тему процитовані Вадим Колесниченко і Олег Тягнибок, а також соціолог Євген Копатько, якого після низки суто політичних заяв важко назвати безстороннім експертом. Сюжет із життя депутатів протягом тижня, що минув, підготували й «События недели». Увагу тижневиків привернула також ініціатива спікера Володимира Рибака вимірювати шум у сесійній залі. Схоже на те, що акцент на безпорадності Верховної Ради в ефірі  лояльних каналів – не випадковий. Аудиторію до чогось готують? Або на всяк випадок, не виключаючи, наприклад,  можливого розпуску парламенту?  Подивимось.

Варто також відзначити матеріал 5 каналу (автор – Азад Сафаров) про поліпшення добробуту суддів, що ухвалили вигідні для влади рішення у політичних процесах. Із балансом тут не склалося, але не з вини журналіста – судді, що швидко піднімаються кар’єрними щаблями та наживають машини й квартири, від коментарів відмовляються. Натомість, неправедність цих здобутків підтвердив Азадові суддя Юрій Василенко, якого, втім, важко назвати безстороннім.

Верстка підсумкових інформаційно-аналітичних програм за 19 травня 2013 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

Україна відзначила День Європи 

У Донецьку судять засновників фінансової піраміди    

Данія здобула перемогу на «Євробаченні-2013»

Єврокомісія схвалила проект рішення про підписання асоціації з Україною

В Україні вже кілька років зростає народжуваність      

2-річний Сашко потребує допомоги небайдужих         

Науковці попереджають про небувалу активність Сонця        

«1+1», «ТСН. Тиждень»

На вулиці столиці виїхав БТР       

В Києві побили журналістку 5 каналу

Влада та опозиція провели одночасно дві акції в столиці        

Злата Огневич зайняла третє місце на «Євробаченні-2013»    

Афганістан став домівкою для деяких українських військових          

Комахи завдають чималого клопоту українцям 

Огляд подій тижня  

Журналісти розкопали новий вид будівельної махінації          

В Донецьку виявили таємний цвинтаря з жертвами сталінських репресій   

Петро Кириченко дав свідчення у справі Євгена Щербаня     

Анджеліна Джолі видалила молочні залози       

У Сімферополі автомобіль на повній швидкості влетів у кафе

Львівську міськраду закидали димовими шашками      

Іспанію та Португалію засипало снігом  

«Інтер», «Подробности недели»

В Киеве завершилась акция «Вставай, Украина!           «

Злата Огневич попала в тройку лучших по результатам «Евровидения-2013»

Народные депутаты бьют рекорды в законописании   

Константин Затулин пообещал создать в Украине новое пророссийское движение          

Украине не хватает 100 тысяч медсестер

В России не утихают разговора вокруг увольнения Владислава Суркова    

В Каннах стартовал традиционный кинофестиваль     

В Киеве открылась выставка живописи Вилли Л`Эплаттенье

В ООН обсуждают возможность возобновления переговоров по воссоединению Кипра 

ICTV, «Факти тижня»

Україна посіла третє місце на «Євробаченні-2013»

Гостя програми – Злата Огневич, призерка «Євробачення-2013»

В Києві пройшло декілька мітингів

В столиці побили журналістів

Україна призупинила експорт курятини до країн Митного союзу

Депутати повернулися з канікул

Володимир Рибак вирішив заміряти рівень шуму в сесійній залі       

Суд допитав Петра Кириченка     

З 1 липня отримати візу до країн ЄС деяким категоріям громадян стане легше      

Парламент почав розглядати антиофшорний законопроект    

Уряд підтримав ініціативу МВС про вільний продаж травматичної зброї    

Кліщі стали переносити набагато більше хвороб          

В Україні знову назрівають підтоплення

В столичному PinchukArtCentre відкрилась виставка китайських митців     

У Каннах розпочався кінофестиваль       

Мільярдер Ричард Бренсон на день перетворився на стюардесу

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Під час київських мітингів побили журналістів

Влада та опозиція провели свої мітинги в центрі Києва          

Петро Кириченко дав свідчення суду в справі вбивства Євгена Щербаня   

Судді в політичних процесах відчули помітне покращення в своєму житті 

Верховна Рада провалила Конвенцію із захисту дітей та співробітництва в міждержавному всиновленні           

«Україна», «События недели»

В Киеве прошли массовые манифестации         

Депутатам запретили орать           

Народные избранники вернулись на работу      

НКРЭ хотят разрешить устанавливать тарифы без согласования с правительством           

«Газпром» заявил о завершении подготовки к строительству газопровода «Ямал-Европа-2»      

Житомир затопило  

В Крыму женщина за рулем иномарки протаранила кафе       

Киевские студенты пикетировали Администрацию Президента       

Украина запретила экспорт куриного мяса в страны Таможенного союза    

Белоруссия не пропускает кондитерские изделия из Украины           

Суд допросил Петра Кириченко в деле об убийства Евгения Щербаня        

Детские качели и горки могут быть смертельно опасными     

Обзор международных событий   

Мир отметил Международный день борьбы с гомофобией     

Злата Огневич заняла третье место на Евровидении-2013       

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.