Якщо події 18 травня та їхні наслідки поділили тижневики за ознаками ставлення до журналістської професії й міри свободи висловлення власної думки, то висвітлення подій тижня 27 травня – 2 червня знову продемонструвало півтони редакційної політики. Перш за все це стосується відображення у програмах 2 червня подій в Астані на саміті Митного союзу, а також у Мінську, де Микола Азаров і голова колегії Євразійської економічної комісії Віктор Христенко підписали меморандум про поглиблення співпраці. Кардинально (від захоплених відгуків до зверхньої іронії) різниться не тільки тональність матеріалів на цю тему, але й тлумачення самої суті досягнутих домовленостей і підписаного документа. Сміливості зазирнути в документ і проаналізувати його зміст – чи то самотужки, чи то за допомогою експертів, – більшості забракло, тому обмежилися судженнями на підставі власних поверхових вражень або ж переказом, більш чи менш дослівним, оцінок, висловлених Азаровим та іншими зацікавленими особами щодо набутого Україною статусу. Знайшлися зацікавлені особи, до речі, й серед експертів – Олександр Рар, «відомий європейський експерт», відомий своїми проросійськими й проєвразійськими коментарями всього, що відбувається в Україні, на прохання «Фактів тижня» ICTV виніс свій вердикт: «По-моему, Украина сделала все правильно. Украина не может делать тот выбор, который хочет за нее сделать, с одной стороны, Россия, а с другой стороны – Европейский Союз. Сама Россия рано или поздно подпишет некую такую ассоциацию с Европейским Союзом. Поэтому Украине запрещать это – конечно, нонсенс». Із таким самим успіхом можна було просити про коментар відомого українського експерта Віктора Медведчука.

Попри те, що надання Україні статусу спостерігача в Митному союзі була центральною темою тижня, більшість каналів (окрім Першого національного) поставила на чільне місце у своїх тижневиках події більш трагічні й атрактивні: масові маніфестації в Туреччині, стихійні лиха в Україні, загибель дівчинки в Криму (це «Факти тижня», чиї тематичні пріоритети після переформатування не перестають нагадувати «Надзвичайні новини») й рішення Конституційного суду, на підставі якого влада може відмовитися від проведення виборів київського міського голови й Київради. З останньою темою також намагалися маніпулювати. А ще журналісти кількох телеканалів, побувавши в Астані в пулі Януковича, приблизно в однаковому ключі спробували подати перспективи членства України у Митному союзі (хоча, знов-таки, про членство начебто й не йдеться), змальовуючи динаміку економічного становища Казахстану.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Однією з українських журналістів, що шукала євразійські перспективи України на ринку в Астані, була кореспондентка Першого Ірина Ходакова. Її сюжетові передує ретельне роз’яснення ведучим програми Андрієм Сміяном значущості досягнутих домовленостей із класичною для провладних каналів маніпуляцією – підміною поняття «українська влада» поняттям «ми»: «Україна вже кілька років домагалася співпраці з Митним союзом Росії, Білорусі та Казахстану. Наші політики на всіх зустрічах пропонували формулу "3+1", прагнучи отримати статус спостерігача. Однак увесь цей час глава Росії Володимир Путін не йшов на поступки. Керівництво сусідньої країни навіть вдавалося до метафор на кшталт "не можна ввійти до Союзу лише однією ногою". Нам наполегливо пропонували повноправне членство. Однак воно позбавляло б Україну можливості інтегруватися в Європу. Повністю ігнорувати Митний союз Україні теж невигідно, зрештою його члени– головні споживачі української продукції, і її вільний доступ на їхні ринки треба захищати. Цієї п'ятниці Україні таки вдалося досягти компромісу. Ми підписали угоду з Митним союзом про поглиблення співпраці». Не знаю, як Андрій Сміян, а автор цих рядків ніколи не домагався співпраці в Євразійському союзі й не мав із цього приводу жодних бажань. Та й рішення щодо будь-якої інтеграції, на Схід чи на Захід, завжди були такими непрозорими й ухвалювалися настільки незалежно від попередніх декларацій та волевиявлення виборців, що приписувати чергову геополітичну комбінацію Януковича «нам» точно не є коректним.

Проілюструвавши важливість співпраці на євразійському фронті, журналістка вводить глядачів у курс подій іще раз: «…майже половина товарів, які ми продаємо за кордон, їдуть до країн Митного союзу. У Митному союзі Україна вже давно прагнула отримати статус спостерігача. Проте регламентом це не передбачено. Інтерес українців простий – захистити вітчизняних виробників. Ввезення до країн Митного союзу частини наших товарів зараз обмежують». І тут «нам» та «українцям» приписуються речі, якими насправді переймається уряд, можливо, бізнес, а пересічним громадянам до них зась. Далі, після серії офіційних синхронів Януковича, Азарова, Назарбаєва й Христенка, нас далі переконують у тому, що все на краще:

«Україна хоча й не матиме права голосу у Митному союзі, утім зможе захистити своїх виробників. І головне – отримуючи інформацію як спостерігач, зможе не допустити введення нових мит. Стати повноправним членом підписана угода не передбачає. Це суперечить прагненням України інтегруватися в ЄС. Про подробиці підписаного в Білорусі меморандуму офіційний Київ вже поінформував закордонних дипломатів. Головна теза, яку озвучила українська сторона,– поглиблюючи співпрацю з Митним Союзом, Україна залишається відданою курсу європейської інтеграції. А за умови укладення угоди про асоціацію з ЄС та подальшого поглиблення співробітництва з Євразійським союзом, який запрацює з 2015-го, Україна може стати містком у відносинах між ним та Європою». Все це – майже дослівний переказ офіційно озвучених Азаровим і прес-службами влади тез, які не дають відповідей на багато запитань. А деякі з них (наприклад, про отримання інформації) не зовсім відповідають дійсності – не обтяжені обов’язком служити владі колеги Ірини Ходакової прямо кажуть, що Україні в Митному союзі покажуть тільки те, що схочуть показати. Нарешті, теза про місток із Європою являє собою пропагандистський штамп, який за роки використання так і не наповнили змістом.

У матеріалі відсутня не тільки позиція інших політичних сил (перш за все, опозиції) та окремих політиків (наприклад, Юлії Тимошенко, яка зробила свою, хоч і не зовсім зрозумілу, заяву з цього приводу) щодо долучення до Митного союзу, але й реакція Європи. На думку творців «Підсумків тижня», достатньо сказати, що Україна поінформувала «закордонних дипломатів». Можливо, для контрасту (хоча, може, це й параноя вашого автора) відразу після радісної звістки про геополітичні успіхи влади йдуть прикрі новини про наслідки стихійних лих, а далі – новина про трагедію в Криму, увінчана погрозою вповноваженого з прав дітей Юрія Павленка: «За кожним фактом порушень, виявлених в оздоровницях, з боку президента буде вжито суворих заходів». Якщо вдуматися, теза абсурдна: «вживання заходів» за фактами порушень у медичних закладах не належить до повноважень президента, для цього є низка наглядових органів у структурі виконавчої влади. Ані каральних функцій, ані права приймати кадрові рішення на нижчому рівні глава держави не має; тож це лише суворіша (з огляду на те, що постраждали діти) форма «висловлення стурбованості», ще й не з перших уст, а за посередництвом чиновника, чия функція є суто церемоніальною. Проте сигнал аудиторії подано: Янукович тримає справу на контролі, хоч би що це означало насправді.

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Більшість тижневиків змогли уникнути проведення необґрунтованих паралелей між подіями в Туреччині та Помаранчевою революцією та іншими епізодами новітньої історії України (окрім невизначеного «Майдан на турецком, как и на украинском, означает площадь. На турецком майдане люди очень обижены на журналистов» у матеріалі Андрія Кузакова для «Событий недели» («Україна») й твердження, що турецькі протести «схожі на Помаранчеву революцію, але нічого спільного немає» в синхроні українки, яка навчається в Стамбулі). Але надіслати до Стамбула свої знімальні групи чи то наважилася, чи то встигла меншість. Кореспондент 5-го Азад Сафаров на початку випуску включився з місця подій, розповівши про останні новини.

Перша українська тема випуску – рішення Конституційного суду щодо місцевих виборів. У підводці відображено (на жаль, із узагальненням, яке робить посилання недостовірним) неоднозначність ситуації: «Після двомісячних роздумів на Жилянській розродилися відповіддю із широким полем для трактувань. Трактування регіоналів – що обирати київську владу потрібно у жовтні 2015-го, опозиції – що можливість назначити вибори є зараз, позачергові. А низка авторитетних фахівців конституційного права заявляють про небезпечний прецедент узурпації влади. Хоча визнають: Конституційний Суд не дав відповіді – коли повинні бути вибори в Києві». У сюжеті Олександра Аргата фігурує тільки один експерт із конституційного права – Степан Гавриш. Разом із тим, у матеріалі представлено різні позиції. Наприкінці сюжету – знову ж таки, можливо, це лише параноя автора, – ввижається тонкий натяк на те, хто має бути єдиним кандидатом на посаду Київського міського голови від опозиції: «Підвищити шанси влади виграти мерські вибори у столиці, де її рівень підтримки становить 10%, може і відсутність єдиного кандидата від опозиції, – засвідчують соціологічні дані.

Петро Порошенко, народний депутат, позафракційний: "Опозиція визначилася зі своїм кандидатом. Коли вони його оголосять – це питання до лідерів фракцій"».

У підводці до сюжету Ірини Герасимової, присвяченого Митному союзу, позитивну оцінку підписаного в Мінську меморандуму без натяків, прямим текстом приписано безіменним «політологам Банкової»: «Черговою перемогою президентської дипломатії охрестили політологи Банкової меморандум із Євразійською економічною радою, підписаний в Мінську. Віктор Янукович, мовляв, фактично схилив Росію пустити Україну в Митний союз за формулою "3+1", продовживши при цьому курс на євроінтеграцію. Черговою здачею національних інтересів та західного вектора охрестила меморандум опозиція». Журналістка, цитуючи міністра закордонних справ Леоніда Кожару, наголошує на тому, що статус спостерігача Митного союзу – це новація, запроваджена спеціально для України й не зафіксована в статутних документах об’єднання. Далі вона перелічує права та обов’язки України в Митному союзі, що складаються в доволі непривабливу картину: «Запевнивши журналістів у безкорисливості на цьому етапі російської сторони, Прем’єр-міністр поставив крапку у президентських домовленостях, підписавши меморандум. Відтепер Україна матиме доступ до проектів Митного союзу, але тільки публічних. Може навідуватися на засідання членів союзу, але якщо запросять. Може щось пропонувати і обговорювати, але без права голосу. Натомість документ забороняє Україні діяти всупереч інтересам Митного союзу». Особливу увагу в матеріалі приділено позиції Європи, а також коментарям експертів – екс-міністрів Віктора Суслова та Віктора Пинзеника, аналітика центру Разумкова Володимира Омельченка. У спектрі матеріалів на цю тему сюжет 5-го каналу найбільш критичний (протилежний полюс посідає сюжет ICTV) та водночас найінформативніший.

Нарешті, обіцяний ще минулої неділі «десерт» – експедиція Азада Сафарова з Тетяною Чорновол, яку в сюжеті позиціоновано як громадську активістку, до мисливських угідь Віктора Януковича у Сухолуччі. Тетяна виявилася добре обізнаною з цією місцевістю, й диверсантам удалося зайти досить далеко та опитати місцевих мешканців до того, як їх примусово евакуювали з царського лісу. В інтермедіях Януковича змальовують кровожерним гедоністом, якому ліньки навіть за кабанчиками побігати:

«Для комфортного полювання у гаранта є всі умови: галявина, де пригодовують та напоюють тварин, світло для нічної стрільби, сонячні батареї і навіть загін для жертв.

Тетяна Чорновол, активістка: "Спочатку тут збирають пару кабанчиків, потім туди саджають Віктора Федоровича, потім кабанчиків випускають, щоб йому довго не чекати".

Кореспондент: Що ж це за полювання таке тоді?

Тетяна Чорновол, активістка: "Я не знаю. Просто влаштовуєш бійню. Це ненормально. Це почалися так звані, наскільки я розумію, лісові протипожежні дороги. А насправді це є межами, так би мовити, міні-полігонів для полювання"».

Або ще: «Це альтанка першої крові, де Президентові в ось таких величезних мангалах готували тільки-но вбиту тварину, а потім подавали на стіл для всіх гостей». Наче між іншим випливають подробиці про обмеження свободи пересування місцевих мешканців та величезні бюджетні асигнування на мисливське господарство для Януковича. Природна розв’язка – міліціонери люб’язно підвозять гостей до їхньої машини й випроваджують геть.

Матеріал, без сумніву, важливий і потрібний, як і всі сюжети в жанрі «перелізання через межигірський паркан». Однак, демонструючи панські замашки глави держави, оплачувані з бюджету, журналісти чи то забувають, чи то неспроможні забезпечити його законне право на відповідь. Якщо не сам Янукович, то його прес-служба мали б відповісти на запитання, навіщо потрібне Сухолуччя й чому держава, чиї справи далеко не такі райдужні, як хотілося б, має утримувати це господарство для однієї людини. Без притягнення влади якщо не до відповідальності, то бодай до відповіді за те, що коїться за шестиметровими парканами й міліцейськими кордонами, журналістські диверсії сприйматимуться як дрібне й безрезультатне хуліганство.

«Україна», «События недели»

Як і «Час: Підсумки тижня» на 5-му, розпочали з Туреччини, звідки включився кореспондент «України» Андрій Кузаков. Далі – Астана й Мінськ. Як і 5 канал, «Україна» простими словами й предметно роз’яснює зміст меморандуму, прозоро натякаючи на те, що наша влада придбала кота в мішку: «Это не договор о вступлении в Таможенный союз и даже не договор о намерениях. Это, скорее всего, вежливое приглашение – будем рады видеть, если соблаговолите прийти когда-нибудь, а пока можете понаблюдать за Таможенным союзом со стороны, вас не прогонят. Вот что в этом меморандуме важно. Основные положения. Украина может присутствовать на всех заседаниях Евразийского экономического совета и экономической комиссии, получать несекретные копии документов Таможенного союза и высказывать пожелания и предложения. А вот что не может Украина: голосовать и выступать против интересов Таможенного союза и Единого экономического пространства. Все». Наталія Кравченко, як і її колеги з інших каналів, скористалася нагодою показати переваги та мінуси Митного союзу через сценки з казахстанського життя. Напевно, для багатьох українських телеглядачів відкриттям стало, що в Казахстані гроші називаються «тенге». Щоправда, сценки не завжди зрозумілі, як оця:

«На местном рынке метания интеллигенции не понимают. У продавца клубники Баладбека своя геополитика. Вот его вариант Таможенного союза.

Баладбек: "Белоруссия, Украина и Россия, да? А-а, Украины нету? Россия и все?"

Килограмм привезенной из соседней Киргизии сладкой ягоды он продает за 400 тенге – это 23 украинских гривны.

Баладбек: "Это очень дешево. В начале сезона было где-то 800–1000 тенге. Все дешево. Таможенный союз – это сила"». Чи означає це, що співрозмовник Наталії тішиться удвічі нижчою ціною на свій товар? Якщо це сарказм, то його в сюжеті не чути, а зробити якийсь однозначний висновок із цієї алегорії не вдається. Далі журналістка також зловживає метафорикою, кажучи, що «Бишкек давно и настойчиво стучит в закрытую пока для киргизов дверь. Киев проходит мимо открытой настежь». Вона окремо наголошує на тому, що російська влада нещира у своєму вихвалянні переваг Митного союзу, повторюючи вже сказане у підводці:

«Игорь Шувалов, первый вице-премьер правительства Российской Федерации: "Мы полностью откроемся для Украины, Украина будет присутствовать на всех дискуссиях, сможет изучать любые документы, вносить любые предложения. Мы будем взаимодействовать с Украиной как с равным партнером".

Но лукавит первый вице-премьер. Согласно меморандума, Украина получит доступ только к тем документам, на которых нет грифа "Секретно" или "Конфиденциально". Но именно таких документов теперь может стать больше».

А до коментування підписаних домовленостей залучено, знову ж таки, Володимира Фесенка, улюбленця наших телевізійників. Загалом, попри відсутність ознак цілеспрямованих маніпуляцій, сюжет не відтворює ясної картини того, що відбулось, а легкий репортажний початок трохи дисонує з основною частиною, в якій журналістка відтворює зміст події. Кінцівка матеріалу й геть дивна:

«Тянуть с официальным статусом наблюдателя могут и дольше – до 2015 года, когда вместо Таможенного должен появиться новый Евразийский союз – главная геополитическая мечта Путина, пока больше похожая на политический троллинг. Ведь если дело дойдет до его создания, то в перспективе от длинного названия "евразийский" явно откажутся, сократив до привычной аббревиатур – ЕС. Профессор истории Кабульдинов в новый союз не хочет и не прочь приостановить членство Казахстана в действующем.

Зиебек Кабульдинов, директор центра гуманитарных исследований "Евразия": "Будь я на месте народа Украины, Президента Украины, я бы вступление в Таможенный союз не рекомендовал бы, как рядовой гражданин"». «Знахідка» Наталії щодо співзвучності абревіатур двох союзів є хибною, адже повна назва союзу, що твориться – Євразійський Економічний Союз (ЄЕС), а в пресі вже поширені скорочення ЄвразЕС і ЄАС. Припущення ж, що Путін затіяв творення союзу заради абревіатури, просто фантастичне. Порада казахстанського історика не вступати у Митний союз – ось що справді нагадує тролінг, адже народ України не приймав жодного рішення щодо цього альянсу, тож «на місці народу України» панові Зієбеку залишалося б робити те саме, що робить народ України зараз: мовчати.

Досить детально зупиняються на суперечливій ситуації навколо акції «Вставай, Україно!» – Андрій Данилевич розповідає про донецький мітинг, який відбувся вже після рекомендації Юлії Тимошенко припиняти акцію. Він приписує «опозиціонерам» (не зрозуміло, кому саме) «недоумение» й пояснює, через що:

«Юлия Тимошенко написала письмо, в котором потребовала отказаться от идеи выдвижения единого оппозиционного кандидата на президентских выборах в 2015 году, а митинги "Вставай, Украина!" прекратить. А еще призвала оппозицию и власть помириться и скрепить дружбу подписями на бумаге.

"Я призываю в этой декларации заявить о взаимном прекращении акции "Вставай, Украина!" и так называемого "антифашистского" движения и определить общий план действий по интеграции Украины в Европейский Союз". Юлия Тимошенко, заключённая Качановской исправительной колонии, экс-премьер-министр Украины.

Историческая справка. Похожий документ в 2006 году призывал подписать Президент Виктор Ющенко. Назывался он Универсалом национального единства. Но Тимошенко тогда присоединиться к нему отказалась, назвав универсал актом политической капитуляции оранжевых». Згадка про «універсал» доречна, однак є ще цікавіший момент, на якому наголосили інші канали: Арсеній Яценюк не послухався Тимошенко, яку очолювана ним «Батьківщина» дотепер визнає духовним лідером, не просто так, а з посиланням на якийсь інший лист із-за ґрат, у якому вона начебто підтримує продовження акції. Що, власне, відбувається? Хтось говорить від імені Тимошенко? Що за лист мав на увазі Яценюк і як до цього ставляться старі соратники Юлії Володимирівни? Головна інтрига залишилася за кадром «України».

Після цього коротко розповідають про рішення КС щодо місцевих виборів – без коментарів експертів та політиків, зате двічі повторюючи позицію суду, прямою та непрямою мовою: «Логика Конституционного суда – все местные выборы в Украине должны проводиться одновременно. Это фундамент стабильности в стране.

Олег Сергийчук, судья-докладчик: "Всі чергові вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів мають проводитися одночасно на всій території України, що сприятиме стабільності виборчих правовідносин у державі"». Не зайвим було би присвятити цій темі більше уваги й дати докладнішу інформацію – ну, наприклад, за рахунок скорочення сюжету про мастектомію Анджеліни Джолі або про треш-кліп Назарія Павлеси.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Програма Алли Мазур повелася з темою Митного союзу найбільш безапеляційно. «Суть меморандуму в реченні про те, що він не є міждержавною угодою. А відтак, це просто раунд дипломатичної боротьби. Путін підтримав імідж "собирателя" земель», – зазначено в матеріалі Станіслава Ясинського. Ведуча дає переговорам в Астані надмір емоційну характеристику: «Блискавично, докорінно, таємно», і якщо блискавичність і таємність відображено в журналістському матеріалі, то докорінність змін викликає сумніви. І сюжет, і підводка до нього закінчуються запитаннями без відповіді: «Чому текст меморандуму про співпрацю тримали в таємниці? Що ж таки підписали прем’єри у Мінську? І що насправді означає для України цей хід на політичній шахівниці? Чи справді вдалося отримати більше, ніж втратили? Чи знайшли в Астані хоча б якийсь інструмент для впливу на політику "митної трійці"? І чи зможе Київ і далі проходити між краплями?». Що ж, уміння правильно формулювати запитання творцям тижневика «1+1» не бракує, тепер би ще так само вправно знайти відповіді. Головний висновок, який можна зробити з витриманого в детективній стилістиці сюжету – й російська, й українська влада ведуть власну гру, не поспішаючи розкривати карти ані одне одному, ані Європі, ані власним громадянам. Поміж іншим, Станіслав Ясинський ловить Віктора Христенка на лукавстві, а також натякає на те, що в Астані на переговори, що розпочалися тиждень тому в Сочі, міг вплинути Нурсултан Назарбаєв. Бракує сюжетові реакції Європи і, можливо, опозиції.

Окремий матеріал про життя в Казахстані підготував Олександр Шилко. Як і колега з «України», Олександр запитав на базарі в Астані, чи вступати Україні в Митний союз, а інформативна частина сюжету зводиться до того, що після вступу Казахстану до союзу все подорожчало. Дослідження ринкових перспектив методом походу на базар можуть відображати певні загальні настрої, але лише на додачу, а не замість фахових коментарів. Існують економічні розрахунки, результати яких свідчать як на користь, так і проти долучення України до економічного союзу колишніх сусідів по СРСР. Вислухати їх було б не менш цікаво й більш корисно, аніж дізнатися, на скільки тенге подорожчали ті чи інші товари в Астані. До того ж, Олександр Шилко наводить синхрон Назарбаєва, який пояснює поки що незадовільні результати інтеграції впливом світової економічної кризи. Оцінити цей аргумент адекватно без експертної допомоги пересічний глядач не зможе.

Сповістивши про те, що людство, виявляється, мало шанс загинути днями від зіткнення Землі з астероїдом, Алла Мазур розповідає про притягнення до відповідальності за бездіяльність міліціонерів, які були присутні під час побиття журналістів Ольги Сніцарчук і Влада Соделя. Згадавши також про те, що Янукович «категорично засуджує» людей, які били журналістів, а міліція не має доказів, аби затримати товаришів Вадима Тітушка.

А ось як повідомляють у «ТСН. Тижні» про рішення КС щодо виборів: «"Київ належить нам". Під такими гаслами зібрали сьогодні киян громадські організації під стінами міськради. Причина – рішення Конституційного Суду про те, що чергові вибори рад мають відбутися наприкінці 2015 року. Опозиція сприйняла це як дозвіл владі лишити нинішній склад керівного органу столиці ще на три роки, попри те, що повноваження його 2 червня закінчуються. Опоненти влади апелюватимуть до Венеційської комісії і поскаржаться до Європейського суду. Тим часом створили власну незалежну Київраду. Перше засідання проведуть уже завтра. Юристи, тим часом, наголошують: КС не сказав, що в Києві не треба обирати міського голову зараз, і обов’язок Верховної Ради призначити позачергові вибори він не скасував». У тексті виділено недостовірні посилання – власне, тут немає жодного, яке можна було б назвати достовірним. Шкода від недотримання стандартів точності й достовірності тут очевидна й вимірювана: глядачі не можуть зрозуміти, наскільки серйозною є ініціатива протесту проти рішення КС, поки не довідаються, які саме громадські організації за нею стоять; «сприйняття» абстрактної опозиції, на відміну від позиції, наприклад, Яценюка чи Тягнибока, не має суттєвої ваги для виборців, а «юристи» – аж надто абстрактна категорія: юристи в нас і Андрій Портнов, і Віктор Медведчук… У результаті повідомлення звелося до «хтось десь протестує через те, що комусь здалося, що не буде виборів». Необхідно було поставити пряме запитання керівництву фракції Партії регіонів, чи сприйме ця політична сила рішення КС як дозвіл не проводити вибори у столиці. Зрештою, позицію влади повною мірою не було відображено практично в жодному з тижневиків – самі лише гіпотези.

ICTV, «Факти тижня»

Після всіх прикрощів, що попадали на голови бідолашних українців у «Фактах тижня» – підвищення штрафів за порушення ПДР, буревіїв, загибелі дітей, – матеріал про Митний союз виглядає такою собі доброю звісткою. Підписання меморандуму подається тут як безперечне досягнення: «По дорозі до ЄС Україна зробила віраж. Цього тижня після кількарічних перемовин з Росією офіційному Києву таки вдалося відстояти формулу "3+1" в Митному союзі». У сюжеті Олександра Візгіна відображено різницю в баченні євроінтеграційних перспектив України на Банковій та в Кремлі. Та, на відміну від колег з інших каналів, на брехні про доступ до «всіх» документів ICTV росіян не ловить:

«Офіційно стати спостерігачем Україна зможе лише з 2015-го, коли запрацює Євразійський економічний союз. У Митному союзі такий статус не передбачений. Але вже зараз Україна отримає можливість брати участь у відкритих засіданнях структур Митного союзу, отримувати інформацію з перших рук і реагувати на неї.

Ігор Шувалов, перший віце-прем’єр-міністр Росії: "Мы полностью откроемся для Украины. Украина будет присутствовать на всех дискуссиях, сможет изучать любые документы, вносить любые предложения. Мы будем взаимодействовать с Украиной как с равным партнером".

Права голосу в України не буде. А от чи зможе вона впливати на голосування Митного союзу і убезпечитись таким чином від торговельних суперечок, які можуть виникнути після підписання угоди про вільну торгівлю з ЄС – питання».

Чудово, коли в журналістів залишаються питання, і вони, замість ставити їх компетентним органам і посадовцям, переадресовують їх глядачам. У сюжеті також згадуються «експерти», які схвально оцінюють дипломатичний фінт Києва, однак думки жодного фахівця, який не отримував би зарплати на Банковій, не наведено.

Далі, розповідаючи про акцію «Вставай, Україно!», згадують про суперечливе рішення Яценюка проводити марафон далі попри заклик Тимошенко: «Напередодні мітингу на сайті "Батьківщини" з’явився лист Юлії Тимошенко, яка закликала опозиціонерів згорнути акцію "Вставай, Україно!", а владу – антифашистські марші. Але Арсеній Яценюк вже заявив, що акція триватиме. Оскільки в іншому листі, який він отримав від Тимошенко, вона заявила, що вірить у перемогу опозиції». Хотілося б іще почути самого Яценюка, якісь пояснення щодо другого листа, цитати… Але немає. Натомість маємо два інформаційних приводи, пов’язані з Віктором Пінчуком. Якщо Віктор Пінчук проводить у Києві VI щорічний молодіжний форум стипендіальної програми «Завтра.UA» і їздить на бієнале, значить, про це необхідно розповісти. Є, поміж іншим, у матеріалі про цю програму й такий пасаж:

«Окрему державну підтримку талановитим студентам пообіцяв і спеціальний гість форуму, перший віце-прем’єр-міністр Сергій Арбузов.

Сергій Арбузов, перший віце-прем’єр-міністр України: "Уряд зробить все можливе, щоб такі ініціативи підтримати. До речі, хочу сказати, що зараз є державна програма по підтримці молодих талановитих вчених"».

Навіть у межах концепції «добрих новин», яку позірно сповідує ICTV, це чиста самореклама людини, яка ані ньюзмейкером не є, ані стосунку до підтримки талановитих учених не має – не віце-прем’єрська це справа. Залишається вбачати в появі Арбузова поруч із Пінчуком і японським футурологом Мічіо Каку дружній реверанс.

«Інтер», «Подробности недели»

Останній або, принаймні, один із останніх ефірів програми з Олегом Панютою як ведучим і зі старою концепцією, що залишається майже незмінною протягом років. Незабаром програма стане авторською чи напівавторською, а вестиме її Євгеній Кисельов – керівник інформаційного продакшну групи «Інтер», майстер авторського аналітично-публіцистичного телебачення. Олег Панюта вів «Подробности недели» понад три роки, відколи з «Інтера» вслід за Ганною Безлюдною пішов попередній ведучий ще «Подробиць тижня» Андрій Данилевич. Тоді програму перевели з української на російську мову, і вона стала більше нагадувати вихолощені підсумкові новинні випуски центральних російських телеканалів. Не в останню чергу завдяки Олегові Панюті, який бездоганно виконував роль ведучого, коли треба – інтерв’юєра (чи то пак, зачитувача запитань), але не більше. Певна річ, для каналу, що претендує на роль головного медійного важеля політичного впливу в країні, цього не досить: потрібен віртуоз, здатний, коли треба, непомітно зманіпулювати, коли треба – підмінити факт суб’єктивною думкою або заговорити зуби, відвернувши увагу від неприємних для влади подій тощо. Чи виконуватиме саме цю роль Євгеній Кисельов, побачимо в ефірі, але він, без сумніву, додасть безбарвній програмі колориту (почасти його вже додали нові принципи добору тем, завдяки яким програма стала «розумнішою»).

До програми в теперішньому форматі є питання. Одне з них, яке постає вже не вперше – якою є функція політичного інфотейнменту Ірини Баглай. У її матеріалах, що характеризуються домінуванням форми над змістом, раз у раз трапляються пропагандистські меседжі, які важко пояснити не приборканою редактором власною думкою авторки. Цього разу її матеріал ішов у випуску першим, і присвячено його було рішенню Конституційного суду щодо виборів у Києві. Свою розповідь вона почала з самісінького кабінету київського мера, звільненого спершу Леонідом Черновецьким, а потім заступником голови КМДА Олександром Мазурчаком. У підводці Олег Панюта повідомив, що кількасот киян зібралися на акцію протесту проти скасування виборів у Києві. І ось…

«Но киевлянам не до кабинетных историй. Дело принципа: говорят, их, коренных жителей, лишили права выбирать. А это плохо.

Нина Запивокина, киевлянка: "Обидно очень, мы ж уже не молодые люди, да, но мы болеем, вот оно у нас, конечно, болит все, как меняется Киев, как все это не такое уже, оно какое-то не наше. Это долго, за это время, эти 2 года, знаете, что можно сделать в этом Киеве".

А сколько можно и не сделать! Выборов нет, значит, нет и продуктовых наборов от кандидатов, и вообще– никакого специального внимания к пенсионерам. Нет выборов – нет и дополнительного заработка для молодежи. Ни на митинг сходить, с флагом постоять. Выборы – это сезонная работа, вроде сбора клубники, многие на нее рассчитывали. Вот, например, отмена выборов ударила и по карману политтехнологов.

Тарас Березовец, политтехнолог: "В свое время так был уничтожен целый рынок политического консалтинга Российской Федерации, когда известный российский дуэт решил, что выборы губернаторов законодательного собрания можно переносить, отменять, это серьезная потеря"».

Відверта маніпуляція, що вбиває враз двох зайців: дискредитує акцію, про яку згадав Панюта, і зводить вибори до мітингового заробітчанства і «гречкосійства», виносячи за дужки право київською громади мати повноцінне самоврядування. Мовляв, вибори потрібні тільки політиканам, політтехнологам-дармоїдам і майданарбайтерам. Меседж, відчувається, того ж авторства, що послідовно проштовхуваний Іриною в попередній матеріалах образ депутатів-нероб, які марнують бюджетні кошти, блокуючи трибуну.

Далі журналістка веде в тому ж дусі: «Выборов нет – и городскому хозяйству плохо. Ведь пока кандидаты борются, в городе и дороги подремонтируют, и подъезды подкрасят.

Мужчина: "Надо уже выбирать, давно не выбирали уже, у нас чем чаще выборы – тем лучше. Они же под выборы что-то делают"». А потім переходить до опозиційних політиків, які мають шанси бути обраними. Потрібний вірус уже закинуто в телеглядацькі голови – тепер можна для заплутування слідів і владу, так би мовити, «покритикувати»:

«Но судя по рейтингам, Александру Попову от решений Конституционного суда все же хорошо. Пройди выборы сейчас – нынешний градоначальник мог бы рассчитывать только на второе место. Политологи убеждают: отмена киевских выборов в 2013-м – поможет власти и на президентских, в 2015-м. То есть, для власти это хорошо». «Політологами», що висловлюють цю гідну Капітана Очевидності тезу, виявляється Вадим Карасьов, який – доводиться ще раз нагадувати – є не незалежним експертом, а політиком, учасником політичного процесу. Ще одним дивним аргументом стає байдужість до київських виборів чверті мешканців столиці, які тут не прописані: «Активисты кампании "Освободим Киев вместе", обращаясь с этим призывом к жителям города, не учли, что, по самым скромным подсчетам Госкомстата, каждый четвертый обитатель столичных квартир – приезжий. Те, кто не смог заполучить киевскую прописку, купив дорогую киевскую недвижимость, – теперь демонстрируют равнодушие к борьбе за киевский престол. Ведь права голоса на этой войне у них все равно нет». Як можна зрозуміти з її формулювань, вона автоматично вважає рішення КС таким, що скасовує проведення дострокових виборів мера Києва, хоч би що з цього приводу думали опоненти влади: «Оппозиция не теряет надежды, вопреки решению КС, все-таки переизбрать Киевсовет и мэра в этом году – с помощью досрочных выборов. Ведь в решении суда о них – ни слова».

А що думають із цього приводу експерти з конституційного права? Замість поставити регіоналам пряме запитання, як вони розуміють рішення КС і чи будуть використовувати його для пролонгації київського безголів’я до 2015 року, журналістка ставить у сюжет коментар, у якому представник ПР Володимир Макеєнко пояснює: відкладання виборів вигідне опозиції. І все ж більшості підводних каменів у цьому матеріалі неозброєним оком не побачиш: у людини, схильної вірити тому, що кажуть по телевізору, він формує уявлення про конфлікт навколо рішення КС як чергове політиканство, боротьбу за передвиборну наживу й владу. Відводячи глядача вбік від думки про те, що позбавлення самоврядної громади права обирати рішенням суду – прецедент, який може повторитися й на іншому, вищому рівні.

Ще одна міні-сенсація випуску – фантастично мала кількість уваги, приділена підписанню меморандуму в Мінську та переговорам в Астані. Як ми вже знаємо з інтерв’ю Євгенія Кисельова, часом у «Подробности недели» може просто «не ввійти» щось дуже важливе:

«– Но почему, допустим, в новостях о «Вставай, Украина» вы не упомянули, что 18 мая был и антифашистский митинг рядом. В ваших новостях этого не было.

 – Ну как же не было? Было.

 – Мы мониторили в «Подробностях недели» за 19 мая...

 – Вы знаете, я сейчас не буду спорить, но...

 – То есть это технический сбой?

 – Да нет, главное, что мы рассказали и показали основные события, которые в тот день происходили, включая этот бронетранспортер с морковками, включая эпизод с избиением Сницарчук, включая картинку этих митингов, лозунги...

 – Ну, вот одного митинга. А второго митинга не было.

 – Да?

 – Да.

 – Значит, не вошло».

Йдеться про дивну відсутність будь-яких згадок про «антифашистських мітинг» у «Подробностях недели» 19 травня. Історія про Митний союз не «злетіла» зовсім, однак у випуск потрапили лише її уривки – з акцентом на те, що Україна не відмовляється від євроінтеграції:

«На этой неделе Украина определилась со своими отношениями с Таможенным союзом. Страна получит статус наблюдателя. Решение принято в Астане на встрече Януковича, Путина, Лукашенко и Назарбаева. С января 2015 года – союз будет уже называться не Таможенным, а Евразийским. Позиция украинской стороны – это успех: Киев и в евразийской интеграции участвует, и от европейского вектора не отступает.

Виктор Янукович, Президент Украины. Фрагмент телефонной беседы с Президентом Еврокомиссии Жозе Мануэлем Баррозу: "Модель сотрудничества между Украиной и Евразийским экономическим союзом не противоречит членству Украины в ВТО и стратегическому курсу на евроинтеграцию"

Ян Томбинский, глава представительства Европейского Союза в Украине: "Если статус наблюдателя Украины в Таможенном союзе не требует делегирования суверенных прав Украины в органы Таможенного союза, тогда Украина останется страной, которая будет иметь полную суверенность в других направлениях"».

Зауважмо, тут узагалі не йдеться про зміст підписаного меморандуму і про значення статусу спостерігача, як і про різне бачення того, що відбулось, у Москві та в Києві. Дещо ми дізнаємось у «віддзеркаленому» вигляді лише зі слів Томбінського. Для цільової аудиторії «Інтера», яка є водночас, так би мовити, «цільовою аудиторією» Митного союзу, підписаний у Мінську меморандум, попри його невизначений правовий статус, мав би стати центральною подією тижня. Подавати цей перший справді більш-менш значущий крок у бік євразійської інтеграції як дрібницю доволі дивно з боку каналу, який сам являє собою плід українсько-російської співпраці й завжди дуже ретельно відстежував усі важливі віхи взаємин між двома державами. Можна припустити, що таке рішення редакторів відображає позицію власників телеканалу щодо євразійської інтеграції.

Разом із тим, «Інтер» єдиний розповів у тижневику про обмін люб’язностями на сторінках журналу Forbes між першим заступником генерального прокурора Ренатом Кузьміним і чоловіком Юлії Тимошенко. Можливо, це було лише прелюдією до смачного опису Яценюкового непослуху:

«Тем временем к печатному слову решила прибегнуть и Юлия Тимошенко. Со страниц другого издания она обратилась к своим соратникам и противникам.

"Я призываю заявить о взаимном прекращении акции "Вставай, Украина!" и так называемого антифашистского движения и определить совместный план действий относительно интеграции Украины в Европейский Союз". Из статьи Юлии Тимошенко, написанной для Lb.ua.

Один из оппозиционных лидеров, Арсений Яценюк, по-своему понял слова Тимошенко. По его мнению, она полностью поддерживает оппозицию. Потому и акция "Вставай, Украина" должна продолжаться. После заявленного 18 мая финала акции в Киеве, 31 мая она возобновилась в Донецке. И, по данным МВД, собрала около тысячи человек». Про причини галюцинацій, які перетворили заклик про припинення акції на висловлення повної підтримки, Яценюка необхідно було запитати особисто. Можна було й до студії запросити – до речі, після приходу Кисельова гостьові студії з «Подробностей недели» знову зникли.

Схоже, «Подробности недели» доби раннього Кисельова й пізнього Панюти – це полігон, де випробовують якісь відносно тонші й вишуканіші методи впливу на громадську думку, водночас зберігаючи позірну рівновіддаленість від влади і опозиції. Чекаємо на переформатування програми – можливо, тоді ми побачимо ще тоншу роботу автора-ведучого, який так майстерно відводить розмову від прямих запитань про маніпуляції й перекручення у площину філософського розуміння Істини.

Верстка підсумкових інформаційно-аналітичних програм за 2 червня 2013 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

Україна підписала угоду про поглиблення співпраці з Митним союзом       

Зливи з ураганами прийшли в Україну   

У кримському санаторії загинула дівчинка        

У випускників пройшло останнє шкільне свято

Онлайн-ігри – щоденний ритуал для 4 мільйонів українців

Трирічна Маргарита Макієвська потребує допомоги на лікування від лейкозу       

У 117 населених пунктах тривають позачергові вибори          

У Туреччині мирна демонстрація переросла в справжню громадянську війну

Фахівці не радять брати з собою у відпустку домашніх тварин          

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Одесою пройшовся потужний буревій    

Хвиля масових протестів охопила всю Туреччину       

Україна змінила свій статус у межах Митного союзу   

Журналісти оцінили життя казахів у Митному союзі   

У Франції зареєстрували перший одностатевий шлюб 

Огляд подій тижня  

Дешевий кредит може дорого обійтися його одержувачу        

У кримському санаторії загинула дівчинка        

Атракціони можуть нести неабияку небезпеку здоров’ю та життю   

Українці беззахисні перед психічно хворими людьми  

Громадські активісти протестують проти продовження повноважень Київради     

Під час акції «Вставай, Україно!» в Донецьку посилили заходи безпеки     

Негода забрала життя двох людей на заході України    

Північна Корея по-своєму відсвяткувала День захисту дітей  

Курсова робота студента університету культури підірвала інтернет  

«Інтер», «Подробности недели»

Залишається відкритим питання стосовно виборів у Києві     

Огляд подій тижня  

Кредит може загнати людину у фінансове рабство       

Вірменія й Азербайджан так і не вирішили проблему Нагорного Карабаху 

Американський студент у домашніх умовах на 3D-принтері роздрукував пістолет

У Сирії не припиняється громадянська війна    

Футболісти збірної України зустрінуться з колегами з Камеруну       

ICTV, «Факти тижня»

У кримському санаторії загинула дитина           

Неймовірної сили ураган пронісся українськими просторами

Для водіїв готують черговий сюрприз    

Києву вдалося відстояти формулу «3+1» у Митному союзі     

Огляд подій тижня  

Українці стають заручниками нечесних забудовників 

У Венеції розпочалася традиційна бієнале         

Популярність у YouTube може принести непоганий прибуток          

Київ відвідав відомий учений Мічіо Каку          

Минуло 60 років із дня народження Александра Абдулова     

Легендарній кінострічці «Приморський бульвар» виповнилося 25 років     

В одному із зоопарків Китаю народилися 5 білих левенят      

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

В Туреччині не припиняються антивладні протести    

Не вщухають розмови довкола столичних виборів       

Україна стала спостерігачем при Митному союзі          

Журналісти навідались в угіддя Сухолуччя        

Венеційська бієнале розпочала свою роботу      

За бездіяльність під час побиття журналістів у Києві покарали 15 міліціонерів       

«Україна», «События недели»

У Туреччині не вщухають масові заворушення  

Україна підписала меморандум про поглиблення співпраці з Митним союзом       

Опозиція провела в Донецьку акцію «Вставай, Україна!»       

Конституційний суд вирішив долю виборів у Києві    

Молодший син Мустафи Джемільова убив людину     

В Сімеїзі загинула 10-річна дівчинка       

Сполучені Штати почали розслідування проти України          

Інтерпол арештував колишнього громадянина України Артура Будовського         

В Україні вирує непогода  

У Венеції відкрився фестиваль сучасного мистецтва   

Фінських дизайнерів спіймали на плагіаті картини Марії Приймаченко      

Кліп студента Університету культури підірвав вітчизняний інтернет           

Мастектомія Анджеліни Джолі спровокувала черги в онкологічних клініках         

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.