Словосполучення «інформаційна війна» в більшості випадків, коли йдеться про український контекст, є перебільшенням – таким самим, як «митні» (сирні, цукеркові, автомобільні та інші) війни, про які так люблять говорити в українському медіапросторі. Проте телевізійники, схоже, чують війну у повітрі – і, як сумлінні солдати, готові виконувати патріотичний обов’язок.  Цього разу обов’язок полягає в інформуванні аудиторії-електорату про те що Україна «нарешті» визначилась із інтеграційним напрямком і готова на все. Антикремлівська (антипутінська) риторика пронизує підсумкові тижневики 8 вересня, як і сміливі твердження щодо остаточного європейського вибору України. Євроінтеграція стала першою і/або головною темою випусків більшості програм. Саме на цій темі ми зупинимось у сьогоднішньому огляді. Хоча крім євроінтеграції в тижневиках можна було побачити й почути чимало цікавого, від докладного розбору планів і можливостей антиасадівської коаліції щодо нападу на Сирію («Інтер») до 99-ї – оце дата! – річниці винайдення бюстгалтера (Перший національний). Відносно невеликий резонанс – на рівні коротких повідомлень і лише одного повноцінного сюжета, на диво, у російськомовних «Событиях недели» каналу «Україна», - мав скандал, спричинений українофобськими висловлюваннями співачки Катерини Абдулліної. Це дещо суперечить законам підсумково-тижневого жанру – або, можливо, в цій сфері щось змінюється? 

Рейтингові показники підсумкових щотижневих інформаційно-анілітичних програм 8 вересня виглядали так:

(Нагадуємо, що ми не робимо й закликаємо не робити однозначних висновків із цих цифр.)

Важко сказати, наскільки серйозним є антипутінський випад, із якого розпочинається випуск «ТСН. Тижня» каналу «1+1», однак він доволі промовистий: «Пресинг Росії. Її торговельні війни дали результат зворотний. Цього тижня стало зрозуміло: Україна нарешті визначилася і йде у Європу. Найвиразніше цю політичну ситуацію описав, ні, зобразив вказівним пальцем президент Путін. Кіт, якого він намалював для російських школярів, б’є рекорди в інтернеті. Він ось такий – повернутий задом. І психологи кажуть: це відчуття людини, від якої відвернулися усі. А й правда: не дістав підтримки Путін на G20 щодо Сирії, і так само віддаляється від нього Україна…».  Мимоволі згадується серпень 2008-го, коли російські медіа робили аналогічні маніпулятивні висновки з відеозапису, на якому президент Грузії Михаїл Саакашвілі жує краватку. І «психологи» - щоправда, не анонімні, на відміну від ТСНівських – на підставі цих кадрів діагностували Саакашвілі все, що завгодно: розпач, крайній ступінь депресії, ба, навіть психічні хвороби. Про проблеми з причинно-наслідковими зв’язками в тексті  ведучої ТСН свідчить і наступний пасаж:

«Під час відкриття парламентської сесії за євроінтеграцію президент Янукович висловився абсолютно чітко. Депутати його почули, а український народ і поготів. За даними серпневого соцдослідження, 45% українців хочуть у Євросоюз. Ще більше – половина всіх опитаних – за підписання угоди про асоціацію з  ЄС. Симпатики Митного союзу в меншості».

Ми не знаємо, які підстави має Алла Мазур для того, щоб стверджувати, що український народ «і поготів» почув Януковича, але це точно не результати серпневих опитувань, які проводились до відкриття сесії. Зі слів ведучої виходить, що народ, почувши рішення Януковича «нарешті» йти в Європу, миттєво відреагував на нього підвищенням рівня прихильності до ідеї європейської інтеграції. Чи справді це так? Очевидно, для того, щоб відобразити адекватну картину, необхідно залучити більше достовірної соціології. Хоча, можливо, достовірна соціологія не вписується в ідилічну картину «євророзвороту імені Януковича»?

У тому, що не Україна, а саме особисто Віктор Янукович прийняв рішення щодо європейського ухилу, легко пересвідчитися з сюжету Ірини Павлинок – вона розповідає (щоправда, з не завжди достовірними посиланнями) про те, як почесний лідер Партії регіонів приборкував проросійські настрої в її лавах авторитарними методами.

Цікаво, що журналісти цими днями часто намагаються передати ефект несподіванки або вирішення певної дилеми у начебто несподіваний бік, попри те, що євроінтеграційні прагнення декларуються трьома президентами вже понад десять років. «Український локомотив цього тижня розвернули. Президент Янукович заявив однозначно куди рухаємося – в Європу. У багатьох від такого віражу перехопило подих», - розповідає Ірина Павлинок. Вона, натомість, не акцентує увагу на тому, що опозиція погодилась визнати владу своїм «попутником», поки йдеться про євроінтеграцію – просто констатує: опозиція «не заважала» і «визнала, промова знакова, якщо не тільки словом, а й ділом». Ймовірно, глядачі, які на останніх виборах делегували до Верховної Ради «Батьківщину», «Свободу» й «УДАР», воліли б довідатись більше про цю позицію своїх обранців. З оповіді про взаємодію влади й опозиції в парламенті вимальовується неоднозначна картинка: ніби й разом, але не припиняють чубитися.

«Невідомо, чи зможуть і далі так домовлятися парламентарі щодо наступних законодавчих вимог ЄС. Втім, швидкість, із якою тепер приймаються єврозакони, для багатьох виглядає оптимістично. Потяг пішов, і навряд чи Україні зараз буде просто: проросійське лобі в парламенті, зовнішній тиск, невирішені проблеми з вибірковим правосуддям. І головне: тягнутися до євростандартів треба не тільки до саміту у Вільнюся, а й дотримуватися їх після нього. Але головне, що потяг таки пішов по визначеній колії – у Європу», - підбиває підсумок Ірина Павлинок. На жаль, експертна думка (крім анонімного посилання на «експертне середовище» - «В експертному середовищі вже обговорюють наступну атаку Росії на український західний вектор у листопаді») у сюжет не влізла, хоча було б цікаво спробувати розібратися, що саме змінилось і які реальні сподівання, окрім декларативної турботи про майбутнє нації, покладають Янукович і його команда на угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Друкована преса в такому аналізі явно була активнішою, ніж більшість телеканалів, надавши також і «плюси» та «мінуси» вступу до асоціації з ЄС або до Митного союзу (журнал «Кореспондент»). Не дуже переймалися канали й тим, щоб розповісти про реальні наслідки чинних і потенційних недружних дій Росії на митно-торгівельному фронті.

Завзяті євроінтегратори знайшлися в «олівці» на вулиці Мельникова: «Підсумки тижня» Першого національного, які в попередні тижні воліли мовчати про російсько-українське протистояння. 8-го вересня вони раптом вивалили на своїх глядачів цілу купу інформації про національну єдність влади з опозицією, зловорожу Росію та переваги європейського вибору. Використавши навіть (без посилання, вірніше, з посиланням на «простори інтернету») один із жартів-мемів, що поширювались останнім часом у соціальних мережах:

«З наближенням саміту наші східні сусіди не на жарт активізувалися. Москва не хоче, щоб Київ підписував угоду з ЄС. Що буде, якщо Україна не послухається, – нам показали. Заблокували вітчизняні товари на кордонах Митного союзу. Причини, як засвідчує практика, головний російський санлікар Онищенко знайде завжди. Утримати країни колишнього Союзу в зоні свого впливу Білокам'яна хоче за будь-яку ціну – зараз використовує економічні аргументи. Цього тижня, коли про бажання якнайшвидше підписати угоду про асоційоване членство з ЄС заявив президент Молдови, ми стали свідками того, як відразу ж відомство Онищенка з'ясувало, що молдавське вино, яке у великій кількості експортують до Росії, неякісне, й погрожував його заборонити. Десь на просторах Інтернету наводили гарну аналогію до європейського і азійського вибору України. Колеги-пияки вмовляють свого товариша: ну скажи, навіщо тобі купувати абонемент у спортзал? Подумай, по-перше, це коштує грошей, по-друге, щоб стати гарним спортсменом, треба багато працювати над собою, це ж так тяжко. Ну й крім того, почнеш тренуватися – треба буде кинути пити, курити, кінець нашим посиденькам. Це анекдот, хоч і дуже життєвий. Насправді більшість українців у перевагах європейського вибору переконувати не треба».

За рівнем достовірності це приблизно відповідає розповіді місіонера, який переповідає Святе Письмо папуасам – починаючи від спрощеної і узагальненої історії про погану Росію і закінчуючи останнім твердженням, яке підводить нас до сюжету Ірини Виноградової, присвяченому перевагам ситої Європи над немитою Росією.

«Україна тільки прагне вступити. Скільки Україні до Європейського Союзу, можна виміряти за допомогою звичайної лінійки. 7 см асфальту не вистачає столичній ямі, аби стати справжньою, рівною, європейською дорогою. Українці хочуть бути європейцями. За результатами останніх соціологічних опитувань, майже половина населення, 49%, підтримують вступ до ЄС. Першим кроком має стати угода про Асоціацію та створення зони вільної торгівлі», - розповідає журналістка, цитуючи Януковича і стверджуючи, що «прагнення країни нарешті стати європейською не лише на словах, а й на ділі об'єднало депутатів». Єдність влади і опозиції символічно проілюстрована синхронами голови фракції ПР Олександра Єфремова і лідера «Свободи» Олега Тягнибока. Про те, що в Партії регіонів склалась ситуація, дуже далека від єдності – ані слова, хоча близький Першому за духом «Інтер» говорив про це того дня відверто, називаючи імена й не добираючи виразів. І ось він, момент провладного агітпропу в програмі Андрія Сміяна: «Так близько до Європи ми ще не були. Хоча Україна прагне туди майже всі роки незалежності. Проте до омріяного членства за різної влади ніяк не вдавалося наблизитися. З одного боку, не дозволяли внутрішні суперечності, з іншого – європейці теж щорік висували все нові й нові умови».

Далі глядачам таки дають трохи корисної інформації – так само спрощено, але розповідають про переваги, які дає Угода про асоціацію (журналісти більшості телеканалів, знову таки, активно коментуючи і обсмоктуючи заяви й протистояння навколо цього документа, часто забувають розтлумачити, що в ньому написано). І насамкінець радісна новина: «За угоду про асоціацію між Україною та ЄС офіційно виступила Мальта. Про це під час свого візиту в Україну заявив прем'єр-міністр республіки Джозеф Мускат». Досягнення десь того ж масштабу, що перемога над футбольною збірною Сан-Марино. З останньої – на відміну від Мальти та її європідтримки – Андрій Сміян відверто кепкує: «Наші хлопці встановили особистий гольовий рекорд 9:0. Правда, суперників – команду Сан-Марино – сильними не назвеш. Програвати вони звикли. Але у них теж рекорд. У цьому сезоні більше їм ще ніхто не забивав».

Будучи вірним і прискіпливим глядачем тижневика Першого національного протягом років, автор цих рядків мусить констатувати, що в цьому випуску про євроінтеграцію було сказано більше, ніж у всіх попередніх від моменту старту програми «Підсумки тижня» з Андрієм Сміяном, разом узятих. Хоча раніше й виступів на користь Росії чи «євразійської» інтеграції тут також не траплялось – про інтеграцію просто не йшлося. Неважко здогадатись, чим спричинений спалах інтересу до цієї теми. Щоправда, хтозна, чи немає в запасі у Першого національного аналогічних сюжетів про переваги альянсу зі Партнером Номер Один – Москвою…

А поки що в наступному сюжеті – про війну в Сирії – чуємо сміливу критику режиму Путіна: «Найбільший політичний союзник Сирії в великій двадцятці – Росія. Наші сусіди в сирійському конфлікті стали заручниками власної масової піар-компанії впродовж останніх кількох років. Головну скрипку на світовій сцені в цьому конфлікті грають Сполучені Штати. Саме США Росія в останні роки називала своїм головним опонентом, отож не відреагувати на їх позицію не може. Адже це сильно позначиться на іміджі сильної руки, який вибудовує Путін». Ось і експертиза в геополітичних питаннях прорізалась.

Натомість, справжньої (вже без іронії) експертизи додалося у «Подробностей недели» на «Інтері». Програма еволюціонує в бік глибокого аналітичного – з елементами авторської публіцистики, що подекуди доходить до позерства, як от сцена з котом, якого Євгеній Кисельов пропонував висувати в мери за допомогою «Тимы и Димы», - але, що головне, справжнього підсумку тижня. Одна з головних запорук цього поступу – вільний і відвертий тон, який обрала у своїх матеріалах про головні політичні події Ольга Червакова. Її матеріал на умовну «євроінтеграційну» тему є відчутно глибшим у порівнянні з більшістю запропонованих конкурентами поглядів на цю ситуацію; вона впевнено дає висловитись самим учасникам подій, не забуває про експертів, причому й перші, і другі виявляються здатними на влучні й доречні синхрони. Із матеріалу Ольги Червакової можна довідатись чимало симптоматичних подробиць – хоча б про небажання депутатів ухвалювати закони, які гарантують права сексуальних меншин.

Після скупого на власні висновки й прогнози, але багатого на промовистий ілюстративний матеріал сюжету Ольги Червакової роздуми самого Кисельова видаються дещо побіжними: «Впрочем, на мой взгляд, политическая борьба по извечному вопросу о том, куда идти стране – на восток или на запад – по мере приближения вильнюсского саммита будет обостряться. Это сегодня продемонстрировали самые стойкие противники евроинтеграции Украины – коммунисты и сторонники движения "Украинский выбор", которое возглавляет бывший глава Администрации президента при Кучме Виктор Меведчук – друг, кум и конфидент президента России Владимира Путина. И те, и другие сегодня решили собраться на киевском стадионе "Спартак"». Прогноз виглядає поважно, однак із сюжету Андрія Нечипуренка, який побував на цьому самому стадіоні, стає зрозумілим, що успіх задумки комуністів і медведчуківців із референдумом цілком і повністю залежить від влади. Яка вже сказала своє «ні». Та й Янукович досить недвозначно висловлювався щодо того, що референдум буде, але питання, яке на нього винесуть, стосуватиметься вступу України до того союзу, до якого він – Янукович – вирішить вступати. Отже, якщо референдум і проводитимуть, то за ініціативою влади і щодо набуття повноцінного членства у Євросоюзі. До того ж, ні позапарламентський «Український вибір», ні комуністи, без яких  пречудово ухвалює закони у ВР новостворений євроальянс влади й опозиції, не є справжніми суб’єктами політичної боротьби, та ще й спроможними викликати її загострення.

Однак Кисельов продовжує тему ось такою тирадою: «На самом деле, осмелюсь заметить, противники евроинтеграции Украины играют в опасную игру. Опасную для них самих. Опасную в политическом смысле этого слова. Они ведь, если они это серьезно, конечно, могут отпилить сук, на котором привыкли сидеть. Понятно, что первая реакция властей на попытки инициировать референдум о присоединении к Таможенному союзу предсказуема: тащить и не пущать, в судебном порядке признавать решения различных инициативных групп недействительными. Ну, потому что, мол, процедура была не соблюдена, или просто положить дело под сукно, в долгий ящик. Но давайте представим себе на минуту, что власть даст референдуму ход и направит все свои ресурсы – административный, организационный, финансовый, информационный – на то, чтобы противники евроинтеграции на референдуме проиграли. А это, как говорится, не бином Ньютона. Особенно сейчас, когда видно, как колыхнулось общественное мнение в Украине в пользу европейского выбора после того, как Россия попыталась на Украину жёстко давить. А ведь если бы референдум состоялся, и сторонники евроинтеграции одержали на нём победу, то вопрос был бы закрыт раз и навсегда. И главное, действующей власти не пришлось бы оправдываться перед российскими партнёрами, не она же выступила инициатором плебисцита. Впрочем, думаю, что на самом деле, и коммунисты, и прочие пророссийские политики всё это отлично понимают и сейчас просто демонстрируют своим избирателям, что, как говорится, не могут поступиться принципами».

Дивина: в такий спосіб Євгеній Кисельов неначе повторює маніпулятивний викрутас Петра Симоненка, зафіксований у сюжеті його підлеглого Андрія Нечипуренка:

«Так стартует референдум, на который будет вынесен один вопрос: да или нет Таможенному союзу?

Петр Симоненко, лидер Коммунистической партии Украины: "Ми запропонуємо сьогодні це питання. А громадяни, коли прийдуть на референдум, вони, голосуючи проти, припустимо, Митного союзу, будуть голосувати таким чином за європейський вибір. Тобто ми справді даємо можливість сьогодні право вибору громадянам України"». Інакше кажучи, питання про вступ до Євросоюзу на референдум не виноситься, і прибічники вступу до ЄС  насправді не «виграють» у прямому сенсі слова, якщо ствердна відповідь на запитання про членство у Митному Союзі не набере необхідної більшості голосів. Отже, питання не було б закрите раз і назавжди, а лише відкладене до обіцяного Януковичем референдуму щодо вступу до ЄС, на якому, до речі, достатня кількість голосів «за» також не гарантована.

Таким чином, попри явний прогрес у якості «Подробностей недели», виникає певний дисонанс між якісними сюжетами та не завжди достатньо  продуманими й  прозорими  аналітичними викладками ведучого. Особливо це відчутно тоді, коли заходиться про особисті образи й антипатії Кисельова. Його коментарі до інтерв’ю Путіна навіть спровокували міжнародну перепалку. Справді, Кисельов був аж надто безапеляційним: «Многие считают, что существование независимой демократической интегрированной в Европу Украины как раз в долгосрочных национальных интересах России и её граждан. А вот у её президента свой интерес. Не секрет, что в свой третий срок в Кремле Путин сделал ставку на то, чтобы попытаться воссоздать старую империю под новой вывеской. Таможенного ли союза, или какого-то другого – неважно. Важно, чтобы непременно с участием Украины». Дещо зі сказаного навіть не антипутінське, а тягне на антиросійське: «Вообще-то, есть и другая точка зрения – мы все родом от варягов-викингов, страна которых и звалась когда-то Русью, а потом часть ее, как писал поэт, затерялась в Мордве и Чуде, а у другой части была иная историческая судьба». Майже «Країна Моксель»! Проте здебільшого в коментарях чути явну, неприховану й не завжди обґрунтовану нелюбов до Путіна особисто. Й це, на жаль, програшний тон для ведучого аналітичної програми.

Упередженість відчувається й у тому, як Євгеній Кисельов коментує події на московських виборах. Почувши від власкора в Москві Лариси Задорожньої свіжі дані екзит-полів, за якими Сергій Собянін перемагав у першому турі, Кисельов зауважив: «Мне приходилось слышать, Лариса, что вообще все социологические службы России сейчас находятся под очень сильным политическим давлением со стороны власти, которые настаивают якобы на том, что они завышали цифры провластных сил и занижали цифры оппозиции. Я напомню нашим зрителям, что примерно такое имело место в декабре 2011 года, когда началась первая волна российских оппозиционных выступлений, когда все социологические службы предсказывали один результат, а потом, что называется, просчитали, прослезились – результат был ниже всех социологических прогнозов». Дивовижно – за півгодини до того Кисельов говорив про те, як «колыхнулось общественное мнение в Украине в пользу европейского выбора», навіть не посилаючись на конкретне соцопитування. Хоча проблема псевдосоціології в Україні є хоч і не тотальною, але доволі гострою, й цифри щодо підтримки ідеї вступу до ЄС теж цілком можуть бути  «покращені» «ручними» для влади соціологами.

Програма «Час: Підсумки тижня» на 5-му вивернула тему євроінтеграції назовні, зробивши акцент не на порозумінні заради вступу до ЄС між владою і опозицією, а на пацифікації, проведеній Януковичем у Партії регіонів. Саме з цього розпочала програму Лариса Губіна, саме про це йшлося в сюжеті Анни Мірошниченко. Страждання регіоналів, вимушених тамувати нехіть до Європи й голосувати за вказівкою почесного лідера, схоже, тішать творців «Підсумків» - аж багато про це говорять. Зупинившись, зокрема, на долі народного депутата Ігоря Маркова, члена фракції ПР, якого почали позбавляти (а відтоді вже й позбавили) мандата через суд; Анна Мірошниченко недвозначно пов'язує цю подію з проросійською орієнтацією одеського політика. Не досить зрозумілою – бо не розкритою – залишилась у сюжеті теза про те, що Тимошенко може вплинути на процес підписання Угоди про асоціацію. За кадром залишилось чимало важливого, наприклад, зміст законів, ухвалених Верховної Радою на догоду Європі протягом тижня.

Під оригінальним кутом зору розглядає євроінтеграційну перспективу в наступному сюжеті кореспондентка 5-го Дар’я Феденко – вона розпитала різних експертів про те, якими можуть бути економічні наслідки вступу до  асоціації з ЄС та посилення пресингу Росії, й що треба робити, щоб утрати були якомога меншими. Із співставлення побоювань тих підприємців, які ризикують утратити прибутки після асоціації з ЄС, і спокійної реакції оптимістів стає зрозумілим: бояться переважно ретрогради, ті, що не хочуть модернізувати своє виробництво. Хоча, можливо, це й занадто спрощене узагальнення. а 5-му все рівно «плюс» за те, що він бодай спробував проаналізувати економічний аспект асоціації з  ЄС.

Необхідно також відзначити певний прогрес програми «Час: Підсумки тижня» в напрямку тематичного урізноманітнення: цікавий матеріал Людмили Голоднік про освіту незрячих дітей і несподіваний репортаж Азада Сафарова з села Давидів Брід, куди мав прилетіти, але так і не долетів Азаров.

У коментарях до останнього огляду  анонімний дописувач запитав автора, чому він так не любить Оксану Соколову. Як на гріх, щойно я збирався, засвідчивши свою повагу до пані Оксани як професіонала й особистості, проілюструвати певні регулярні зауваження до її програми прикладами з чергового випуску, як «Факти тижня» на ICTV 8-го вересня вийшли практично бездоганними. Випуск розпочинається з сирійської війни та українського її виміру, який іще треба було знайти – спроби підтвердити або спростувати чутки про участь кримськотатарських найманців у бойових діях у Сирії. Олександр Візгін підготував збалансований та інформативний сюжет про головні політичні події тижня в Україні, поставивши на чолі справді найважливіше з прийнятих рішень – призначення виборів у так званих проблемних округах, себто тих, де висуванці влади не змирились із перемогою опозиціонерів і застосували силу. Крім того, журналіст розповів дещо про інші рішення депутатів, які не видались важливими і вартими уваги багатьом його колегам-конкурентам.  Щоправда, зміст розмови Януковича з фракцією Партії регіонів у цьому сюжеті став своєрідною фігурою замовчування: «Вгамовувати бунт на кораблі довелося особисто Президенту. Він зустрівся з фракцією і знайшов аргументи для її згуртування».  А цікаво ж, які! Та загалом – немає до чого прискіпуватись, випуск вийшов доволі змістовним і без провалів, хоч і без особливо вибухових знахідок.

А ось Андрія Данилевича пора відівчати від довгих передмов, якими він нищить відчуття важливості подій, про які розповідає. Цитую підводку, з якої розпочались «События недели» на каналі «Україна» 8 вересня, аби читачі могли оцінити стиль:

«Главное политическое событие недели – депутаты вернулись с летних каникул. Уходили буйными, вернулись непривычно спокойными – без драк, без брани, выломанных дверей, дымовых шашек. Раду будто подменили. Новой сессии парламента, судя по повестке дня, суждено стать исторической. В ноябре по плану подписание ассоциации с ЕС, парламент должен успеть принять все законы, которые требует Европа. И страна, как студент перед госэкзаменом, должна практически за одну ночь (в нашем случае – один месяц) выучить, дописать и доделать всё, что откладывалось годами на потом. Но вот наступил тот момент, когда "потом" уже может не быть – или сейчас, или никогда. Важность исторического момента особенно ярко ощущалась на открытии новой сессии парламента. В Раду пришло всё правительство, иностранные гости, послы и президент, полтора года общавшийся с парламентом исключительно в письменном виде. Его обращение депутаты слушали в непривычной для Рады уважительной тишине».

Це більше схоже не на телевізійний текст, а на художню прозу ХІХ століття. Помпезність і неквапливість, із якою ведучий підводить глядача до суті, розрахована на людей, яким немає куди втекти – а тим часом глядачі тримають руку на пульті. Якщо вони й витримали довгу підводку ні про що, хтозна, чи витримали вони довгий синхрон Віктора Януковича. У підсумку «События недели» мали порівняно невисокі показники, поступившись за комерційною аудиторією «Фактам тижня» ICTV, навіть попри те, що далі в програмі вийшло ексклюзивне інтерв’ю з Януковичем. «Мы задали главе государства вопросы, которые всех интересуют, но которые другие почему-то не задавали или постеснялись задать: о втором президентском сроке, о расколе в Партии регионов, о переименовании милиции в полицию», - похвалився Данилевич. І цього разу сказав правду – запитання Януковичу були поставлені доволі злободенні, а дещо плутані й нечіткі відповіді на ті з них, що стосуються майбутньої участі у виборах, свідчать про те, що, можливо, розмова була хоча б не повністю зрежисована та спланована наперед.

Розпочати випуск з інтерв’ю Януковича було, очевидно, безальтернативним рішенням творців «Событий недели», однак вийшло так, що про деякі новини тижня глядачі довідались не з журналістських матеріалів, а з запитань Данилевича і відповідей його можновладного співрозмовника. А динамічний і почасти іронічний – ну, майже ґонзо! – репортаж Бориса Іванова про перипетії парламентського євророзвороту створив занадто сильний контраст із млявим початком програми. Сюжет сильний – багато ексклюзивних відповідей політиків на правильні запитання, важливі подробиці (наприклад, про те, що Україна зобов’язала свої суди сплатити відшкодування за рішеннями Європейського суду з прав людини), доволі різкий акцент на проблемі Тимошенко як можливій перепоні для підписання Угоди про асоціацію, й хіба що певна надмірність метафорики псує загальний драйв: «».Всё прошло, как по нотам. Репертуар, обещанный парламентариями в начале сессионной недели, был сыгран практически без фальши. Оппозиция давно выучила свою партию, "регионалы" на всякий случай провели генеральную репетицию с главным дирижером, так что, несмотря на нестройный хор коммунистов, в этот день депутаты звучали в унисон». А на додачу до сказаного в сюжеті Андрій Данилевич повідомляє про обіцянку спікера Володимира Рибака відпустити Тимошенко.

І все ж таки, маючи потужний козир – ексклюзивне інтерв’ю Януковича, який після втрати «Україною» ток-шоу Савіка Шустера з’являється в ефірі цього каналу не так часто, - «События недели» не змогли повною мірою ним скористатись, поступившись інформативністю і гостротою «Подробностям недели» на «Інтері». Разом із 5-м ці канали забезпечили певний плюралізм і багатовимірність висвітлення незвичної та тривожної, хоч на позір і схожої на примирення «заради Європи», ситуації в українському політикумі. Хоча, судячи з тону, в якому «Інтер», «Україна» та інші умовно лояльні до влади канали говорять про приборкання непокірних у Партії регіонів, цього разу винесення сміття з хати, зазвичай не притаманне чинній владі, є свідомим і санкціонованим. І це той самий випадок, коли справедливим є афоризм лорда Нордкліффа: «Новини – це лише те, що хтось хоче приховати, все решта – реклама».

Верстка підсумкових тижневиків 8 вересня 2013 року

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Україна нарешті визначилася і йде у Європу

Квиткова мафія

Справа Павличенків

Цього тижня пролунав останній дзвінок телефонів Nokia

Письменник Колядник

Українцям хочуть заборонити переходити на індивідуальне опалення

Європа втратила потенційного асоційованого члена

Українські спортсмени здивували

Бидлом не інакше називає учнів українських шкіл Абдуліна

П’ятий градоначальник за останні три роки покинув свою посаду позачергово, у труні

Невидимий вбивця

Смертна кара за танець

Торнадо суне – японці фільмують

Новий рік відгримів

Мілевського як суперзірку зустріли у його новому клубі

ICTV, «Факти тижня»

Український слід у сирійській війні

сирійське питання опинилося в центрі уваги самміту G20

Вибори у 5 проблемних округах, від яких у Раді досі немає депутатів, призначені на 15 грудня

Життя після відставки

Ув’язненим буде дозволено користуватися мобільними телефонами

27 тисяч хасидів з усього світу з’їхалися на святкування Нового 5774 року

Останній призов

Діти-мауглі зустрічаються і через 100 років після епохи Кіплінга

Перший національний, «Підсумки тижня»

В Україні почастішали випадки стрілянини на вулицях

Гість програми – Георгій Учайкін, голова ВГО «Український асоціація власників зброї»

Провладних і опозиційних депутатів об'єднала євроінтеграція

Бути чи не бути ракетному удару по позиціях сирійської армії?

неймовірна історія про рятівника Олександра Ратієва

Десятирічна Христинка Калюжна потребує пересадки кісткового мозку в Італії

Допоможіть врятувати маленьку Маргариту: потрібні кошти на лікування складної вродженої вади

Бюстгальтеру виповнилося 99 років

Українська футбольна збірна зіграла відбірковий матч на Чемпіонат світу 2014

«Інтер», «Подробности недели»

Главной темой недели в Раде была евроинтеграция

КПУ и «Украинский выбор» начали подготовку к референдуму по ТС

В Москве сегодня выбирали мэра

Мэром в Украине быть нелегко

Ситуация вокруг Сирии накаляется

Президент Российской Федерации Владимир Путин поделился своими мыслями об Украине

Рабочие в Бангладеш живут в жуткой бедности

Навальный заявляет, что на выборах мэра Москвы должен быть проведен второй тур

В Венеции завершился 70-й юбилейный кинофестиваль

Программа Лебенсборн в фашистской Германии искалечила многие судьбы

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

На зборах про ініціювання референдуму, які сьогодні влаштувала Компартія, зібралося дві тисячі осіб

Почали з'являтись результати екзит-полів виборів у Москві

Туреччина збільшує військову присутність на кордоні з Сирією

У кількох великих містах США відбулись антивоєнні мітинги

У Вінниці підвали будинків затопила вода

Мешканці Бухареста вимагають від влади звільнити вулиці міста від безпритульних псів

Більше ста демонстрантів у Ріо-де-Жанейро перервали традиційний парад до Дня незалежності Бразилії

В ОАЕ відбулась найбільша на Близькому Сході мисливська виставка

Оголошені результати екзит-полів виборів мера Москви

Міжнародний поетичний фестиваль «Меридіан» триває у Чернівцях

Дар переконування

Що чекає підприємства від підписання угоди «про Асоціацію»

Росія голосує

Яке воно навчання в темряві, добре знають незрячі українські школярі

Претензій до українських шкіл має українська оперна діва Катерина Абдуліна

Село Давидів Брід на Херсонщині опинилося у епіцентрі транспортних новобудов

«Україна», «События недели»

Президент Украины выступил перед народными избранниками под куполом Верховной Рады

Гость программы – Виктор Янукович, президент Украины

Буфет Верховной Рады пополнился деликатесами по щадящим ценам

В евроинтеграционных стремления в одиночестве остались только коммунисты

Председатель ВР настроен передать «Леди Ю» в руки немецких докторов на их территории

Националистов оскорбили снобистские отзывы оперной дивы об отечественных учебных заведениях

«Большая двадцатка» собралась на русской территории

США может стать зачинщиком третьей мировой

Умань пережила нашествие десанта хасидов

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.