Новий рік для нашої родини почався о 14.00 за київським часом. Тобто це був сигнал для привітань зі святом камчатської рідні. І за фоновим ґвалтом застілля на березі Тихого океану в телефонному ефірі виразно чулися до болю знайомі голоси Кіркорова й Максима Галкіна.

Ці двоє мандрували просторами колишнього Союзу впевнено й нахабно, адже в Москві, куди я телефонувала вже о 22.00, рідня за новорічним столом теж приречено поїдала олів'є під голоси Філіпа Кіркорова, Юрія Гальцева, Олени Воробей та того ж таки Галкіна.

Такого одностайного телевізійного фону, коли немає жодної змоги розрізнити телевізійні ефіри на просторах нібито різних і давно незалежних країн, ваш автор не спостерігала вже давно. Навіть торік, під час тотального панування «Кварталу» на українському «Інтері» й каналі «Россия» в новорічну ніч, український глядач усе-таки мав альтернативу бодай на каналі ТВі - тут показали пародію на привітання президента Януковича у виконанні Андрія Грищенка та повноцінне сатиричне шоу від «Театру КВН ДГУ» «Веселый песецЪ». Позаяк останній зник із ефіру ТВі ще півроку тому, новорічну діру в програмі «першого опозиційного» послали закривати Марічку Бурмаку з «Музикою для дорослих». Відповідно до формату «музики для гурманів», продовжили ніч концертом гурту «Перкалаба». Але це гурманство, як з'ясувалося з переднього слова ведучої програми, цілком може стати останнім акордом в існуванні «Музики для дорослих». Хоча Марія й пообіцяла своїм шанувальникам, що боротиметься за те, аби «Музику для дорослих» залишили в програмній сітці ТВі. Ну, геть невесело розпочався новий рік!

Та повернімося до наших баранів, себто до вражень про абсолютно єдиний розважальний телепростір України та Росії в ніч із 31 грудня на 1 січня на каналах, що претендують на загальнонаціональний статус.

Хай там як, себто що б там не казали соціологічні дослідження про те, що новорічне привітання Віктора Януковича більшість українців дивитися не збиралася, звичка зустрічати Новий рік на останньому ударі годинника після душевної промови глави держави, - незнищенна. І ось, цікавості задля, ваш оглядач цього року вирішила порівняти новорічні промови двох президентів - Януковича та Путіна. Останній, як завжди, виступив першим, що й не дивно з огляду на різницю в часі. В око впало передусім те, що російський президент не може похвалитися здоровим і красивим обличчям. Про зміст промови можна було би й промовчати, якби вона не збігалася зі словами, що їх двома годинами опісля озвучив для українців Віктор Янукович. Ну, хіба що посилання на тисячолітню історію в українського президента не було, а в усьому іншому - від констатації незаперечного (для обох президентів, звісно!) економічного зростання в році 2012-му до райдужних перспектив року наступного. Різницею ж між виступами двох президентів було тло, на якому вони записувалися. Путін, як і годиться авторитарному лідеру великої держави, стояв на фоні московського Кремля, пупу землі московської. Янукович цього року вирішив продемонструвати свою побожність і записав привітання в Свято-Покровському храмі Києво-Печерської лаври. Вийшло, що президент звернувся не до всіх громадян держави, а лише до тих, хто сповідує православну віру московського патріархату. І тут він набагато обігнав свого російського колегу: хоча той відкрито будує православний «Русскій мір», але в оскверненому «пуськами» Храмі Христа Спасителя привітань до всіх громадян РФ, де намішано й мусульман, і буддистів, і юдеїв, не кажучи вже про харизматів, не записує.

А от «наш» у своїх намаганнях виглядати православнішим за Кирила Гундяєва зайшов так далеко, що після останніх слів президента на екрані з'явився дивовижний циферблат, чи, краще сказати, якийсь «буквоблат». Адже замість цифр по колу тут зображено старослов'янські літери. Ні, хтось із більш-менш просунутих громадян, може, й знає, що в церковнослов'янській (вона ж - староболгарська) мові цифри передаються за допомогою букв, але, знову ж таки, навіщо президентові багатоконфесійної країни так педалювати власне ревне православ'я? Ну, й відповідно, вже другий рік поспіль у новорічну ніч громадяни України не почули державного Гімну. Щоправда, порівняно з минулим роком, певний прогрес у вигляді двох тактів усе-таки був. Натомість той, хто, як і автор цих рядків, задля цікавості дві години тому перемикався на «Россию», почув колишній радянський, а нині російський Гімн без жодних купюр.

Отакі от новорічні сигнали послали президенти двох незалежних держав своїм громадянам у новорічну ніч. Програма на загальнонаціональних каналах що в Україні, що в Росії, як уже сказано, відрізнялася хіба що різницею в часових поясах. «Інтер» до опівночі крутив свою торішню новорічну програму «Парад зірок із Максимом Галкіним та Володимиром Зеленським», а після 12-ї ночі плавно перейшов до показу мюзиклу «Червона Шапочка», який телеканал «Россия» вже прокрутив після привітання Путіна. Як завжди, склад виконавців не вразив - ті самі Юрій Гальцев, Олена Воробей, Юрій Стоянов... Ну, і в головній ролі - Андрій Данилко, він же - Вєрка Сердючка. Засвітилася тут і Ані Лорак.

Натомість «1+1», маючи нині монополію на студію «95-й квартал», чотири години - почавши о 20.20 і закінчивши за півгодини до першої, демонстрував чи не єдиний ексклюзив новорічної ночі - концерт «Новорічний квартал». Свіжий, за що велике спасибі. Ну, а далі «Плюси» пішли торованою доріжкою й показали «супэрдискотэку» (саме так!) 90-х. Зауважу: поки «Квартал» дислокувався на «Інтері», титри під номерами писалися українською. Тепер, на «Плюсах», усі виконавці титруються мовою сусідньої держави. Це при тому, що Сергій Лазарєв, запрошений на новорічний «Квартал», заговорив і заспівав мовою тієї держави, де він веде проект «Майданс», себто українською. Цікавий поворот...

Взагалі, любителі запінгу в новорічну ніч, якщо вони зберегли хоч якусь притомність, могли запідозрити свої телеприймачі в несправності. Бо хоч куди перемкни, а скрізь були Галкін із Кіркоровим, Цекало з Ургантом та всілякі «примкнувшие». Історія з грандіозним дежавю під гаслом «Назад, у минуле!» повторилася й першого січня. Цього дня на загальнонаціональних каналах крутили «Новорічний вечір з Максимом Галкіним та Володимиром Зеленським» виробництва Росії, «Олів'є-шоу» від Першого каналу, мультики про Різдво і все те, що з легкої руки телебосів стало єдино дозволеним до показу стомленій нарзаном публіці.

31 грудня, щоправда, спробував хоч якось натякнути на географічне положення й етнонаціональний склад населення великої (територіально!) європейської країни Перший національний. Тут зорганізували свій «блакитний вогник». Зі своїми, питомо українськими виконавцями. Ну, й куди ж той Перший міг подітися без Іво Бобула, Павла Зіброва та «Кроликів»? Запитання риторичне, бо такий уже він у нас ретроградний. Проте бабусі в забутих Богом і людьми селах із того дуже задоволені, а всі інші хай собі дивляться на СТБ «Х-фактор» нон-стоп чи на Новому «Шоумастгоуон» у тому ж режимі! Або ж - нескінченний «Блакитний вогник на Шаболовці» («Україна»), вже незрозуміло якого року випуску, бо виконавці тут не змінюються не те що роками, десятиліттями!

Отже, такого гнітючого враження від новорічної сітки навіть пригадати не можу. Бо в пам'яті й досі численні експерименти в цьому плані всіх провідних каналів України. Ми були піонерами й у царині новорічних мюзиклів, і в прямих трансляціях свят із головних майданів країни, і в цікавих прямоефірних ток-шоу на новорічну тематику...

А проте останні роки на телебаченні, які в дивний спосіб збіглися з роками зміцнення «владної вертикалі», змушують навіть не замислитися, а просто констатувати доконаний факт: в українському телепросторі, навіть у відверто легких, розважальних форматах, дедалі менше місця залишається для власного непересічного продукту. Хай як пафосно це звучить. Остання новорічна ніч, як ніколи відверто, це показала. Хоча хтось може й заперечити, мовляв, формат радянського «блакитного вогника» - це єдино прийнятний варіант розваг під новорічною ялинкою, дозволю собі з цим не погодитися. Така «здача» всіх позицій, що її продемонструвало українське телебачення 31 грудня - 1 січня цього року, свідчить про генеральний відступ від будь-яких самостійних кроків навіть у такій нібито безневинній царині, як новорічна телепрограма. Отож, їжте олів'є, громадяни, чи то пак, «гражданє», пийте «Советское шампанское» й слухайте народного артиста України Філіпа Кіркорова. З Новим роком!

Від «Детектор медіа». Враженнями від новорічної телепрограми поділяться на сторінках ТК й інші наші оглядачі.

Фото надане прес-службою «1+1»