Якщо казати про найбільш яскраву телеподію минулого тижня, нею, хай як це парадоксально, виявилися, принаймні для глядачів, одкровення голови УМХ Бориса Ложкіна 5 квітня в ефірі програми ТВі «Вечір з Миколою Княжицьким».

Досі глядачам великі телебоси та й узагалі телевізійники морочили голови, заявляючи, що єдиним критерієм відбору програм і постановкою їх у сітку мовлення є цифра. Тобто частка і рейтинг конкретного продукту в комерційної аудиторії того чи іншого каналу. Тож усіх небайдужих до якості вітчизняного телеефіру, в тому числі й телекритиків, повчали, що телебачення - це передусім великий бізнес, що оперує не естетичними, моральними чи суспільно значущими категоріями, а лише принципом комерційної вигоди. Останнім прикладом дискусії на цю тему, де незлим тихим словом згадувалися й статті вашого автора, був обмін репліками між Сергієм Неретіним та Наталею Лигачовою.

Аж тут пан Ложкін у четвер цілковито спокійно дозволив собі озвучити дві цифри, $400 млн і $800 млн. Остання цифра - витрати на телебачення, а перша - доходи телевізійних каналів України. Наведемо цитату пана Ложкіна дослівно: «У нас же парадоксальная ситуация - по нашим оценкам, доходы телевидения в прошлом году составили $400 миллионов, а расходы - миллионов $800». Тобто, акцентуємо, пан Ложкін публічно визнав, що наше телебачення ніякий не бізнес, а величезне збиткове виробництво. І вся проблема, як повідав, розвиваючи свою думку, пан Ложкін, у головах великих телебосів, які, виявляється, ніколи й не ставили перед своїми найманими топ-менеджерами завдання зробити телеканал прибутковим. Адже для власників телевізійних активів головне джерело прибутку - аж ніяк не телебачення. Цитую: «Мне кажется, главная проблема заключается в том, что собственники каналов за редким исключением, не рассматривают телевидение как бизнес. Они рассматривают его как некий довесок к другим собственным бизнесам, обеспечивающий, по их мнению, какие-то решения в рамках основных бизнесов. Когда менеджменту не ставится задача выхода на прибыльность, так он на нее и не выйдет никогда...».

Втім, навряд чи це зізнання про те, що насправді добре відомо телебосам, телеменеджерам і Детектор медіам, якось позначиться найближчим часом на практиці програмного планування вітчизняних телеефірів. Адже «піпл хаває» не лише продукт «нижче плінтуса», а й брехню про нього та про мотиви його створення. А думка кількох процентів «просунутих» глядачів нікого не хвилює.

Так що у рамках квітучої парадигми минулого понеділка, 2 квітня, у вечірньому передпраймі «1+1» стартувало відверто жовте ток-шоу російського каналу НТВ «Говорим и показываем». Щоправда, продюсери каналу виявилися настільки делікатними, що вирішили все-таки адаптувати цей НТВ-шний аналог «Пусть говорят» на Першому до українського глядача: щоб це видовище не виглядало абсолютною ретрансляцією, як на каналі «Україна», де вже до дір закрутили торішні й позаторішні випуски «Пусть говорят» із Малаховим (до речі, різниці між старими й новими випусками не відчує, мабуть, жоден глядач), автори ідеї зробили до НТВ-шного продукту україномовні заставки. На цьому адаптація до національної аудиторії благополучно закінчилася, і шанувальники «Плюсів», сподіваюся, з належним захватом поринули у світ усіляких жахливчиків на кшталт тяжкого існування калік, яких тільки в кунсткамері й можна показувати! «Говорим и показываем» із Леонідом Закошанським на неосяжних просторах Росії має стабільно високі показники і, напевне, саме цей факт спонукав «Плюси» без жодних сумнівів закупити не просто формат буцімто соціального ток-шоу, а вже готовий продукт. А навіщо заморочуватися? Якщо наш глядач, роззявивши рота, ковтає вже четвертий поспіль сезон теж російського продукту «Не ври мне!» (виробництво РЕН-ТВ), і свої «Сімейні мелодрами», які відрізняються від того формату хіба що знімальними локаціями.

Ще одна новинка в телесітці «Плюсів» - трансляція серіалу «Вісімдесяті». Хто б сумнівався, що поринути в ностальгійну атмосферу радянського минулого глядачеві пропонується з допомогою всюдисущого В'ячеслава Муругова, генпродюсера російського каналу СТС. І справді, важко не надихнутися шаленим успіхом «Татусевих доньок» і «Кадетів», які заробили дуже добрі показники й вітчизняним каналам, як-от Новому та «Плюсам». Та першу серію «Вісімдесятих» на «1+1» дивилися гірше, ніж загалом канал. Можливо, глядач ще просто не втягнувся. А можливо, проблема і в тому, що в серіалі «Вісімдесяті» занадто вже в лоб пропагується радянська ностальгія. Та й сам слоган серіалу - «Як добре ми погано жили!» - розрахований на людину Совка, що ніяк не може забути комунальних принад совдепівського існування, не зовсім відповідає цільовій аудиторії каналу. Все-таки вона, мабуть, більш молода й просунута і ніколи не збагне, чому треба сміятися з того, що 18-річний хлоп не має, як нині кажуть, особистого простору, живучи з батьками та молодшим братиком у малогабаритній двокімнатній квартирі. Або ж - чому «дістати» крісло-ліжко означало вловити його через мур меблевої фабрики, а воно в підсумку виявилося просто кріслом, але аж ніяк не розкладним. Ностальгувати тут немає за чим. Та й гумору в тих екзотичних для нинішньої молоді реаліях малувато. Російський «Універ», який у нас демонструє ТЕТ, у цьому сенсі куди впізнаваніший.

Претензії авторів чергового продукту від СТС очевидні: вони замахнулися не більше й не менше, як на лаври кінострічки «Покровські ворота». Гадаю, в такому контексті нікому й нічого пояснювати не треба, занадто вже глибока прірва між справжнім шедевром радянського кіно та конвеєрною поробкою серіальної індустрії, треба віддати їй належне, дуже потужної...

Завершуючи огляд кульбітів на «Плюсах», не можу не відзначити: 6 квітня замість заявленого «Доброго вечора», гумористичного шоу власного виробництва, глядачеві без жодного попередження показали фільм «Міцний горішок - 4». Враження таке, що менеджмент каналу не зміг пережити конкуренції в цьому слоті з каналом «Інтер», який тепер у п'ятничному праймі показує майже аналогічне шоу «Київ вечірній». Мотиви перенесення чи й узагалі, як виявилося після відповідного запитання «Детектор медіа» до прес-служби «Плюсів», зняття з ефіру довготривалого проекту можуть бути які завгодно, але глядача, котрий звик довіряти програмі й планує свій вечір у тому числі й з огляду на телепрограму, про всі можливі зміни в тій самій програмі треба попереджати. Втім, у недалекому минулому так само без попередження було знято з денного слоту й переведено в нічний україномовний серіал «Світ Соні». На сайті каналу з цього приводу, так само, як із «Добрим вечором», на роздратовані запитання глядачів, коли його покажуть, ніхто з модераторів не відповів. Натомість у рубриці «Зараз в ефірі» писалося «Серіал "Світ Соні"» або ж, у випадку з гумористичним шоу, «Добрий вечір!».

Те саме, до реч, відбувалося і з проектом «Плюсів» «Зірки в опері» - він «гуляв» по слотах як заманеться програмній дирекції, допоки не знайшов часу для фінальних випусків у постпраймах суботи. Та й то було враження, що це зроблено з єдиною метою - аби добру не пропадати, адже всі випуски «Зірок в опері» було відзнято задовго до початку їх показу в ефірі.

Шанувальникам цифр від GFK Ukraine як певного абсолюту, топам каналу «Україна» видалося замало ретрансляції ток-шоу «Пусть говорят», тут вирішили показати світові, як робити справжнє соціальне шоу на українську тематику. То вже бог із ним, що вести «Говорить Україна» буде Олексій Суханов із РЕН-ТВ і, звісно ж, російською мовою. Головне - потрапити в тренд, згідно з яким аж чотири провідні загальнонаціональні канали заявили про реалізацію цього формату, а «Плюси», як уже згадувалося, просто запустили НТВ-шний проект.

Утім, «Говорить Україна» наразі існує лише в міжпрограмних заставках. А ось «Таємниці зірок» та «Герої екрану» вже стартували. І, як кажуть ті самі сумнозвісні цифри, досить успішно. «Піплу», мабуть, замало «Неймовірних історій кохання», «Неймовірної правди про зірок» чи «Зоряного життя» на СТБ та інших подібних проектів на каналах холдингу Пінчука - Новому та ICTV. Чи планували в такий спосіб продюсери «України» відкусити шматок аудиторії в СТБ, нам невідомо. Хоча, зазначимо, програма «Таємниці зірок» виходить о 10-й ранку, тобто в тому ж слоті, що й повтор «Неймовірної правди про зірок» на СТБ, а «Герої екрану» перетинаються в часі з «Неймовірними історіями кохання». Більше скидається не на контрпрограмування проти каналу, а на цілеспрямований розрахунок на аудиторію, яка в цей час дивиться подібні шоу.

Тож у будь-якому разі факт свідчить, що «лукаву цифру» з піплметрів продюсери «України» вивчили сумлінно і зрозуміли, чого ж саме бракувало каналу для остаточної перемоги у змаганні олігархів на найдорожчу іграшку.

Фото - www.tv.ua