Через складне виробництво та великі затрати телеменеджери з обережністю ставляться до тревел-шоу і неохоче запускають їх на своїх каналах. Тож іще рік тому ніша цих проектів була майже порожньою. А поодинокі програми, на думку експертів, були «нудними і похмурими і нагадували рекламну туристичну відеоброшуру».

Однак останнє півріччя засвідчило певні зміни. Хвилю мандрівної тематики сколихнув «1+1» зі своєю програмою «Світ навиворіт». Опісля з'явилося реаліті-шоу «Навколо світу за 48 годин» Першого національного, а за останні три місяці чотири програми про подорожі видала група «Інтер»: «Орел і решка», «Попелюшка для Баскова», «Наші» для самого «Інтера» і «Пройдисвіт» для К1.

Тенденційним для нових шоу є схрещення суміжних жанрів та пошук нових. Характерно також, що майже всі вони вийшли в ефір невеликими (дво-, тримісячними) сезонами. Певно, керівники каналів та продакшни намагаються не ризикувати довготривалими серіями і промацати потенціал тревел-шоу на українському ринку.

Автор та ведучий проекту «Світ навиворіт» Дмитро Комаров вважає, що програм про подорожі в Україні багато ніколи не буде - хоча сегмент уже й почав потроху заповнюватися. По-перше, тут висока собівартість продукту, оскільки організувати навіть скромну знімальну експедицію на декілька чоловік - це «десятки тисяч доларів». На його думку, набагато вигідніше придбати вже готовий закордонний продукт, аніж знімати власний. По-друге, для зйомки таких програм потрібні справжні фанати: «Найважче - зібрати команду однодумців і справжніх фанів подорожей, які готові не шкодувати себе і вміють бачити те, що потім буде цікаво і школяру, і домогосподарці, і бізнесмену».

На відміну від головної тенденції інших жанрів, які відзначились активністю в останньому телесезоні (дейтинг-, кулінарні проекти), туристичним програмам не властиві адаптації міжнародних зразків: «Чого не варто робити - так це копіювати світові формати. Зняти програму про виживання в дикій природі краще, ніж це робить команда Беара Гріллса в шоу "Будь-якою ціною", навряд чи вийде. Та й навіщо, коли є канал Discovery, де це можна подивитися», - зазначив у коментарях ТК Дмитро Комаров.

Автор та ведучий «Навколо світу за 48 годин» Ігор Посипайко теж зауважує, що форматність не характерна для програм подорожей: «Я ніколи не бачив покупних і адаптованих туристичних форматів, не певен, що таке існує. Адже тут все дуже авторське - це редакторська робота і харизма ведучого, врешті, вдача, таке адаптувати неможливо. Туристичні проекти - це все дуже персонально». Зокрема, навіть технічно й організаційно потрапити на ті самі події, в ті самі місця дуже важко.

Автор «Пройдисвіта» Сергій Мамаєв схиляється до того, що українська тревел-ніша рухається до більш динамічних концепцій. За його словами, напрямки подорожей стануть більш екзотичними, а самі мандрівки - екстремальнішими: «Думаю, український Беар Гріллс - не за горами. Поки канали навряд чи готові вкладати в такі проекти, оскільки їх треба знімати цілими сезонами, і ризик не отримати на виході бажані цифри - великий. Я маю на увазі походи до печер, до вулканів, на льодовики. Це дорожче знімати, і необхідний зовсім інший рівень підготовки».

Щоб вижити поза нішевими каналами, тревел-проект повинен орієнтуватися на широку аудиторію й окрім пізнавальної і документальної складової мати також складову розважальну. На думку Дмитра Комарова, «складне гірське сходження або автомобільні ралі, розмноження зникаючих видів птахів у джунглях або детальні рецепти приготування соусу до рису за племінним рецептом - це, безумовно, цікаво, але тільки для вузького кола людей. Потрібні більш життєві теми, а також ситуації, які би глядач міг приміряти на себе особисто. Біля екрану людина повинна відпочивати, нехай навіть пізнаючи».

Крос-жанровість

Пошук балансу між документалістикою і розвагами простежується і в програмах останнього сезону. Саме крос-жанровість дозволила «Інтеру» запустити одночасно три тревел-проекти в ранкових слотах вихідних днів.

Програма «Попелюшка для Баскова» окрім туристичної лінії має ознаки дейтинг-шоу. Нагадаємо, згідно з концепцією проекту, російський співак Ніколай Басков здійснив подорож довкола світу з переможницею кастингу Іриною. Співак виступав у ролі гіда, завданням якого було надати глядачу максимум інформації і показати за кілька днів найцікавіші місця.

Проект «Наші», за словами його автора та ведучої Анни Єлисеєвої, є симбіозом туристичної програми і лайфсторі. Ведучі ходили в гості до українців, які живуть за кордоном. Меседж програми - «розбити стереотип про те, що українці за кордоном - це лише діаспора, заробітчани або дівчата, що вийшли заміж за іноземців», - каже Анна Єлисеєва.

Програма «Орел і решка», що розповідає про відпочинок за кордоном для людей із різним достатком, виконана у жанрі реаліті-шоу. У кожному випуску - одна країна або місто з двох різних точок: мандрівника, не обмеженого в засобах, і людини економної. Ведучі Жанна та Алан Бадоєви на початку шоу підкидають монетку, щоби з'ясувати, хто з них летить із золотою кредитною карткою, а хто - зі 100 євро (або 100 доларами - залежно від країни).

Зазначимо, формат реаліті-шоу ще у січні 2011-го спробував утілити в туристичному проекті Ігор Посипайко. Його авторська програма «Навколо світу за 48 годин» два місяці виходила на Першому національному. У програму завели спонсорів на 8 серій, а наразі партнери хочуть канал першої п'ятірки. «Ми ведемо перемовини про виробництво двох сезонів», - розповідає ведучий. Нагадаємо, за сценарієм разом із Настею Дрізо Посипайко мандрує країнами Європи. Однак програма не стільки про визначні місця Старого Світу, скільки про пригоди ведучих на тлі національного колориту: «Це динамічна біганина за пригодами та рецепти бюджетних подорожей на вікенд: лише 48 годин, 500 євро та 10 вагомих принад міста чи регіону. Часто це місця, про які вам не розкажуть жодні туристичні довідники - як-от легендарний ізраїльський Вудсток - "Країна Елі-Авіві", яка досі дихає свободою 70-х, чи середньовічна віденська таверна, в якій під час чуми 18-го століття була написана пісенька "Ах мій милий Августін". Про такі цікавинки знають лише місцеві ентузіасти». Наразі програма трохи переформатовується з акцентом на публіцистичність та пізнавальність.

У свою чергу Єгор Бенкендорф, генеральний директор НТКУ, в коментарях ТК сказав, що в разі, якщо знайдеться спонсор, він не проти повернути проект в ефір. Також зазначив, що Перший національний має намір «розвивати й тему знайомства з цікавими місцями в Україні».

«Пройдисвіт» каналу К1 - це своєрідний мікс тележурналу та «записок мандрівника». Як розповів ТК автор проекту Сергій Мамаєв, головний герой програми - «це людина з камерою, яка називає себе Пройдисвітом. Він досвідчений мандрівник, однак не з'являється в кадрі, але знімає все, фіксуючи і пам'ятки, і провулки міст». За концепцією, Пройдисвіт розповідає глядачу те, чим зазвичай діляться з друзям після відряджень журналісти: що, де, коли і як зекономити. Сергій Мамаєв вважає, що тревел-шоу наразі повинні бути «або максимально несамовиті, або практичні». «Пройдисвіт» орієнтується на останнє - «показувати життя та відпочинок таким, як він є: що скільки коштує, що цікавого, як туди дістатися, на що звернути увагу при покупці чи обміні валют». За словами автора, «Пройдисвіт» роблять так, щоб будь-хто міг повторити його маршрут. Програма знята вживу, редакторська група не користується послугами агентств або чужим відео: «Відповідно, ми передаємо глядачу не тільки оригінальну картинку, але й оригінальні враження. Наприклад, в Единбурзі в 4-зірковому готелі у центрі міста пропала гаряча вода в напівлюксі. Скандал місцевого масштабу, але, з іншого боку, щасливий випадок, оскільки нас пересилили в люкс. І ми все це показуємо».

Рух у напрямку екзотичності та екстремальності засвідчила програма Дмитра Комарова «Світ навиворіт», яка стартувала на «1+1» у грудні 2010-го. За словами автора, «Світ навиворіт» - це «документально-пізнавально-розважальна» програма про те, як на іншому краю земної кулі люди живуть абсолютно за іншими законами: «З гумором, здоровим скепсисом і, що обов'язково, безпосереднім контактом з людьми, які живуть у країнах, про які ми розповідали». У цьому проекті, на думку Дмитра Комарова, головне - безпосередня участь ведучого у процесі. Наразі програма в ефір не виходить, оскільки знімальна група протягом 2,5 місяців працювала над індійським циклом проекту. Уже відзнято 300 годин відеоматеріалу, з якого планується зробити близько 15 серій. Нині програми монтуються, і вже найближчим часом вони вийдуть в ефір.

Нагадаємо, туристичні програми вже не перший сезон виходять на 5-му каналі. Це авторський проект Ольги Котлицької «На перший погляд» і програма Ігоря Синіцина про екстремальні експедиції «Своїми очима». Зазначимо, що «На перший погляд» належить до класичних жанрів тревел-шоу. Тут ведуча намагається подати суб'єктивний погляд на ту чи іншу країну, людей, що в ній живуть, їхні традиції, історію, культуру.

Один із найстаріших туристичних проектів в українському ефірі - програму «Феєрія мандрів», яка виробляється однойменним туристичним агентством, - наразі показують на 5-му каналі та Першому національному.

Рюкзак і зйомки

Специфіка виробництва тревел-шоу суттєво різниться залежно від жанру. Як розповідає Дмитро Комаров, більшість відомих класичних телепроектів знімають великі команди з 8-10 чоловік. Сам Дмитро є прибічником маленької групи, яка може забратися будь-куди, а зняти і показати більше: «Дві людини можуть заїхати в джунглі на одному мотоциклі, легко знайдуть нічліг у племінному селі, переправитися через річку на одному каное. А коли вас десять - уже потрібно два джипи і мобільна кухня... Мета програми - це максимальна асиміляція журналіста в іншому світі. Про яку асиміляцію може йтися, коли в плем'я аборигенів приїжджає натовп на мікроавтобусі і починає розставляти штативі налаштовувати освітлення?» На думку автора програми, це миттєво порушує природну атмосферу і не дозволяє побачити справжнє життя, тільки клоунаду або розіграні сцени. На деякі зйомки Дмитро Комаров навіть просить не одягати яскравий одяг, аби бути непомітними.

Учасники команди програми «Світ навиворіт» - «багатостаночники», у групі немає режисера, звукорежисера, адміністратора, освітлювача, асистента оператора, фотографа, водія і носильника. Наразі групу «Світу навиворіт» максимально скорочено, там усього кілька чоловік. Більшість місій Дмитро Комаров виконує сам, зокрема завдання керівника проекту, журналіста, режисера, адміністратора, а за необхідністю - водія й охоронця. Обов'язок оператора - «картинка» плюс допомога в рішеннях дрібних побутових питань. До команди планується взяти ще одну людину, «універсального солдата», який зможе поєднати в собі декілька функцій, зокрема адміністратора і асистента режисера. «Ця людина допомагатиме в рішенні побутових і організаційних питань, під час зйомок стежитиме за технічною режисурою, - каже Дмитро Комаров, - Найголовніше в ній - це людські якості. Коли експедиція триває декілька місяців, і маленька група перебуває разом 24 години на добу, особисті якості не менш важливі, ніж професійні».

У тревел-шоу, які розповідають про далекі від цивілізації місця, вагомою складовою виробництва є пошук гідів та перекладачів не тільки маловідомих мов, але й усіляких говірок. Так, у команді програми «Світ навиворіт» завжди є локальний гід-перекладач зі знанням місцевих діалектів: «Без супроводжуючого зі знанням місцевих мов робити там нічого, інакше вийде примітивне спілкування мовою жестів», - каже Дмитро Комаров.

У кадрі він спілкується російською мовою, щоб не робити подвійного дубляжу і зберегти можливість грати словами та інтонацією. «Відмовлятися від цього формату ми не збираємося, а тому шукаємо перекладачів, які навчалися у Радянському Союзі. У крайньому випадку я сам собі перекладаю, тобто ставлю питання російською, потім англійською. У кінцевому вигляді англійський варіант вирізається», - каже ведучий. Однак це значно ускладнює монтаж, тому в більшості випадків робота ведеться в тандемі з російськомовним гідом. Інколи під час зйомок йому асистують одразу декілька перекладачів. Це буває, наприклад, у племенах, де тільки своїм діалектом розмовляють дуже рідко. В результаті одна людина перекладає з племінної мови мовою регіону, інша - з мови регіону мовою країни, і вже тоді основний перекладач формулює фразу російською чи англійською мовою.

У свою чергу Ігор Посипайко вважає, що найважливіша складова у виробництві туристичному шоу - редакторська: «Думаю, найскладніше - це редакторська робота, зокрема відійти від банальних "достопрімєчатєльностей", рити інтернет у пошуках цікавих людей та незвичних розваг. Тільки так можна перетворити середземноморську сієсту із завади на принаду, варити каву з найстаршим австрійським кавоваром, говорити про Кабалу з наставником Мадонни в ізраїльському Цфаті чи пити грузинське вино з шапки на застіллі старійшин в горах Кахетії».

Також важливими елементами виробництва тревел-шоу, на думку Ігоря Посипайка, є харизма ведучого і операторська робота. Картинка, на його думку, повинна бути ідеальною: «Ми працюємо тільки з двома операторами, які готові на провокації, це не стара школа старої картинки». Оскільки «Навколо світу за 48 годин» - це реаліті-шоу (як і «Орел та решка»), у зйомках дуже важлива динаміка і чіткість кадру.

За словами Ігоря Посипайка, технічно виробництво шоу не складне: достатньо фотоапарата, чотирьох об'єктивів, стедікама, лампи, оператора і двох ведучих. На його думку, туристичні принади можна знімати тільки на МАRК ІІ: «У фотоапарата незрівнянно краща картинка, можливості оптики, легкість та зручність у роботі. Не кажучи вже про непотрібність дозволів на зйомку, які б інакше вимагали в усіх європейських містах для професійної телекамери».

Як розповіла Наталка Гуменюк, один із авторів програми «Наші», зйомка на фотоапарат дозволяє, по-перше, значно скоротити час виробничого процесу, по-друге, зробити команду (яка складається з 9 осіб) мобільнішою, що є суттєвою перевагою при зйомках динамічних та реаліті-проектів: «Дуже багато репортажних моментів, лайфів на фотоапарат зазвичай не знімають, а ми це робимо, і ось у цьому є нове». За словами режисера «Наших» Олександра Ковтуна, «фотоапарати тим хороші, що не потрібно налаштовувати світло, картинка вже хороша, тільки на деяких синхронах використовуються відображувачі».

Крім того, фотоапарат значно спрощує зйомку за кордоном. Як зазначає Наталка Гуменюк, на Кубі, наприклад, для використання відеотехніки в кожному кафе та клубі окрім стандартної акредитації потрібен ще дозвіл міністерства туризму: «Звичайно, як показує практика, що прогресивніша країна, що більше кіношників приїжджає, то краще там розуміють, що це відео, будь-який прикордонник скаже, що це професійний фотоапарат із відеозйомкою». Тим не менше, з фотоапаратами завжди легше знімати в храмах, музеях, палацах, де за професійну техніку зазвичай вимагають плату.

За словами авторів «Наших», використання фотоапарату має ще один позитивний нюанс, психологічну складову: герої програми легше розкриваються перед об'єктивом та швидше йдуть на контакт.

Дмитро Комаров в індійську експедицію придбав так звані екшн-камери - дуже компактні, з великим набором різних кріплень на руки, ноги, голову тощо. Частину кріплень він придумав і зробив сам: «В результаті в індійському циклі "Світу навиворіт" глядач побачить абсолютно неочікувані, подеколи божевільні ракурси і перебивки, які урізноманітнять мої сюжети».

Не останній нюанс виробництва туристичних проектів, за словами Сергія Мамаєва, - постійна зміна погоди: «Від поїздки до ефіру всього-то три тижні, а погода змінюється так швидко, що проходить цілий сезон».

Втім, найбільша складність, із якою зіткнулася знімальна група «Попелюшки для Баскова», - це «стовідсоткова» впізнаваність співака і ведучого. :) За словами В'ячеслава Зубрицького, вони часто не могли почати вчасно зйомку через те, що на Баскова нападали натовпи прихильників із проханнями сфотографуватися й отримати автограф. На певному етапі було включено до знімального графіку новий пункт - 15 хвилин на автографи Баскова.

Маршрути

«Просто знімати програму про подорожі - це безперспективно. Головне - мати чітке уявлення, який продукт потрібно отримати на виході», - каже Дмитро Комаров. Розробники українських тревел-шоу, реалізовуючи певні задуми, насамперед орієнтуються на два фактори: на можливості спонсорів проекту та смаки і попит аудиторії. Відповідно до бюджетів і концепції програм і формуються маршрути подорожей.

Оскільки «Попелюшка для Баскова» включає в себе елементи романтичного шоу, для режисерів дуже важливо в кадрі мати естетику, щоб ведучі виглядали на екрані гармонійно і природно. Як розповів ТК В'ячеслав Зубрицький, один із авторів «Попелюшки...», редакторська група визначає, в якому місті буде найбільш красива «картинка» для зйомок і що саме цікаво досліджувати - стосовно історії, визначних місць, покупок, гастрономії, а після цього формує маршрут: «У Миколи Баскова також є список міст, в яких він все і всіх знає. Наприклад, в Іспанії він відвіз нас в передмістя Барселони в гості до хорошого друга, цей візит не був передбачений сценарієм, але все вийшло так мило і душевно, що сюжет увійшов в програму». За словами пана Зубрицького, у «Попелюшці» автори намагалися досягти приємного балансу між тим, що глядачі знають і хочуть дізнатися: «Нерозумно приїхати в Париж і не показати Ейфелеву вежу. При цьому хочеться представити місця малознайомі, які зазвичай не відвідуються туристами».

Як розповів Сергій Мамаєв, маршрути у програмі К1 формуються в рамках бюджету. Принцип простий: показати звичайні міста так, нібито там ніхто раніше не був: «В Єгипет він ("Пройдисвіт". - ТК) поїхав ледве не першим із українських журналістів, щоб подивитися на постреволюційний Каїр, у Шотландії він пробував місцеві віскі і купував собі кельт... він їздить по Європі, Ближньому Сході, планує поїхати в Шрі-Ланку».

У програмі «Світ навиворіт» маршрути більшою мірою є експромтом. Перед поїздкою творці вивчають усю доступну літературу, матеріали в інтернеті і фільми. Так визначаються точки, в які їхати потрібно і в які - не потрібно, і ключові теми, які не варто обходити стороною. Виходячи з цього визначається приблизний «навіть не маршрут, а напрямок руху». За словами Дмитра Комарова, вони постійно пересуваються, багато спілкуються з людьми, розпитують про їхнє життя і традиції. Найкращі теми знаходять саме так. «Наразі в мене є безцінна можливість копіювати маршрути в себе самого, використовуючи власні напрацювання. Завдяки моїй подорожі в Індію 2,5 роки тому, коли я подорожував туди як спецкор "Известий в Украине", зараз, під час зйомок «Світу навиворіт», ми встигли вдвічі більше, ніж могли би зняти», - зауважує мандрівник.

Комаров зазначає, що їхня знімальна група ніколи не бронює готелів і літає тільки з квитками в один кінець. В Індію вона їхала на 1,5 місяці, а довелося пробути 2,5 місяці: «Вилітати додому треба було в останній день дії візи, а останню зйомку закінчували за 2 години до вильоту додому, у результаті вийшло 75 знімальних днів, без вихідних, нон-стоп. Нецікавих маршрутів не буває, у тому ж Єгипті можна знайти унікальні теми. Коли-небудь я зніму єгипетський цикл "Світу навиворіт" і покажу абсолютно іншу сторону цієї туристичної країни».

Спонсор у кадрі

Не секрет, що вагомою складовою туристичного шоу є продакт плейсмент. З одного боку, спонсор - умова існування тревел-проектів, з іншого - чинник, який впливає на концепцію шоу і часто перетворює його на рекламний дайджест.

Але автори тревел-проектів українських телеканалів впевнено заявляють, що спонсори у формат програм не втручаються. «В будь-якому випадку під час переговорів з потенційними спонсорами я завжди пояснюю, що на першому місці стоїть продукт, і втручання в нього може бути тільки таке, яке не вплине на якість і результат», - каже Дмитро Комаров. Знімати програму за сценарієм спонсора, який піде в розріз із концепцією програми, він «ніколи не буде».

Як розповів В'ячеслав Зубрицький, спонсор програми «Попелюшка для Баскова» (це компанія - туроператор) часто обирає готелі, в яких зупиняються герої, але інколи автори керувалися побажаннями ведучого, Миколи Баскова. Щодо того, що їдять герої в кадрі, то тут ніякого продакт плейсменту немає, за словами пана Зубрицького: каву, шоколадки, ресторани герої обирають виключно самі.

Ігор Посипайко звертає увагу, що спонсорські прояви трохи уповільнюють програму, але це, на його думку, нормально: «Без їхніх грошей проекту взагалі не було б». Творці проекту намагалися добирати таких партнерів, які би органічно вписувалися у формат - авіалінії, прокат машин, побутова електроніка та банківська картка.

За словами авторів, на сьогодні змінюється і ставлення спонсорів до свого промотування у кадрі. Вони починають розуміти, що творчий ненав'язливий підхід у представленні спонсорського продукту значно ефективніший за грубе оголошення, яке не вписується ані в сценарій шоу, ані в концепцію.

P.S. Як писала ТК, ведучі двох інтерівських тревел-шоу переходять на канал ТЕТ: Анна Єлисеєва вже поповнила тетівську команду, а з осені 2011-го до неї приєднається і Жанна Бадоєва в ролі ведучої розважального шоу «Лялечка». Незважаючи на вдалий старт проектів, вочевидь, продовження «Орла і решки» і «Наших» у наступному сезоні на «Інтері» не передбачається. Не відома наразі й доля «Попелюшки для Баскова». Експерименти в ніші туристичних програм можуть стихнути так швидко, як спалахнули. Любителям шоу подорожей лишається чекати на нові випуски проектів «Світ навиворіт» та «Навколо світу за 48 годин» - на додачу до несезонних, постійних програм 5-го каналу «На перший погляд», «Феєрія мандрів» та «Пройдисвіта» з К1.

Ілюстрація - blogspot.com