Окрім того, маючи технічне покриття практично по всій території України – 95 % - канал «1+1» від початку свого створення став ще й популязатором державної мови України у той час, коли їй це було найбільш необхідно, а продукт «Телевізійної служби новин» каналу став прикладом до наслідування для більшості українських журналістів. Зараз контрольним пакетом акцій телеканалу «1+1» володіє компанія СМЕ, президентом якої є американський медіамагнат Рональд Лаудер – людина, яка має цікаву історію життя і унікальний приклад успішної розбудови власного бізнесу в усьому світі. У той час, як навколо «плюсів» точиться суперечка про те, хто стане новим власником каналу, пропонуємо до уваги історію людини, від якої власне залежить доля «1+1».

Сьогодні 61-річний Рональд Лаудер володіє капіталом у 2,7 мільярдів доларів, за даними “Форбс”. Він посідає 219-у позицію у переліку найбагатших людей світу за 2005 рік. Свої багатства Рональд одержав у спадщину та помножив. Він та його брат Леонард - сини славетної Есте Лаудер, косметичної магнатки, яка починала свій бізнес в 1946 році, рекламуючи крем для обличчя, який на власній кухні створив її дядько-хімік. Зараз компанія тримає під контролем майже половину елітного косметичного ринку в Штатах.

Приклад Рональда Лаудера – приклад успішного дилетанта. Поки його брат керував фамільним бізнесом, Рональд багато вештався по світу, марнуючи життя у вищому суспільстві, пише про нього “L’Expansion”. До своїх п’ятдесяти років Рональд займався тим, що колекціонував живопис (найдавніше його хобі, від 13-річного віку) та борги, як пише про нього “Libération”, та керував музеєм Сучасного мистецтва у Нью-Йорку. Та Есте завжди вибачала йому його слабкості. Хоча за часів президентства Рейгана Рональд Лаудер виконував функції заступника помічника міністра оборони з питань НАТО та європейської політики, а також посла у Австрії з 1986 по 1987 рік. Кар’єра політика не вдалася, в 1989 році він програє муніципальні вибори на посаду мера Нью-Йорку, і разом з постом втрачає 14 мільйонів доларів власного статку.

І вже у 1993 році він засновує власний бізнес, СМЕ, і починає інвестувати у телевізійний бізнес у Східній Європі та Ізраїлі.

Він міг би і далі жити лише на ті кошти, що накопичила його мати, і отримувати зарплатню з родинної косметичної корпорації – 3,8 мільйонів доларів щороку. Але Рональд Лаудер зневажає спокій, він десь авантюрист, пише про нього “L’Expansion”. Він починає будувати свою імперію. Рональд Лаудер вважає приватизацію теле- та радіо частот у колишніх комуністичних країнах унікальною можливістю. Менш, ніж за чотири роки він заснував свій бізнес у семи країнах східноєвропейського блоку: “Pro TV” у Румунії, “”Markiza TV” у Словаччині, “Pop TV” у Словенії, також “1+1” у Україні, “TV Wisla” у Польщі і “Nazja Telewizjia”, консорціум із семи регіональних телеканалів також у Польщі. Загалом, ці канали мають аудиторію зі 100 мільйонів глядачів. Наразі Рональд Лаудер контролює мережу з 62 каналів у 15 країнах світу: Австрії, Білорусі, Болгарії, Чехії, Латвії, Литві, Угорщині, Естонії, Молдові, Польщі, Румунії, Росії, Словакії і Україні.

Спочатку СМЕ є лише частиною холдингу CEDC (Central European Development Corp.), заснованого Рональдом разом із Марком Палмером, обидва були американськими послами у Центральній Європі. Одразу ж після падіння Берлінської стіни, вони розуміють, що необхідно інвестувати у регіон. CEDC скуповує цементні заводи у Естонії, банк у Будапешті, починає будувати бізнес-центр у Берліні і інвестувати у телеканал у східному Берліні. Згодом Лаудер ангажує американця польського походження Леонарда Фертіга, відомого тим, що він запустив свого часу у Штатах “Request TV”. То був перший телеканал з оплатою за сеанс. Лаудер змінює вивіску свого холдингу, віднині його група зветься СМЕ і призначає Фертіга президентом. Лаудер знає Центральну Європу, як свої п’ять пальців (він має тут корні). Його машина працює на славу, ліцензії на мовлення СМЕ отримує одну за одною. Так, у 1994 році у Чехії він запустив перший комерційний телеканал, “Nova”. 88% акцій каналу належало холдингу CME (Central European Media Enterprises), що контролюється Лаудером. “Nova” на 100% фінансувався завдяки рекламі. Канал одразу ж випередив державне телебачення. СМЕ пропонує кандидатів на пост президента каналу 12 чеських інтелектуалів, серед яких – Володимир Желєзни, ключова фігура Оксамитової революції і колишній прес-секретар Вацлава Гавела. Близько 30 років він був під забороною на чеському радянському телебаченні, адже він як ніхто знає слабкі місця тогочасного телебачення, і саме він стає президентом “Nova”. Але вкладником з обмеженою відповідальністю є СМЕ. Такий механізм спрацьовує всюди. У Румунії Рональд Лаудер поєднує зусилля з Іоном Тіріаком, колишньою зіркою тенісу, що став одним з найбагатших банкірів Бухаресту, і з Адріаном Сарбю, провідним бізнесменом, щоб запустити канал “Про ТВ”. У Словакії він взяв собі партнером Павла Руска, протеже прем’єр-міністра Володимира Месьара. Руско очолив канал “Маркіза ТВ”. У Польщі СМЕ співпрацює з ІТІ, одним із головних компаній відеопрокату. До 1996 року СМЕ зазнала поразки лише в Угорщині, країни, звідки Лаудер походить.

Щодо Чехії, то тут ім’я Лаудера знають добре. Адже у 1999 році виникає скандал навколо контролю прибутків телеканалу “Нова”, повідомляє телеканал “Франс 5”. Лаудер посварився з Желєзни, і хотів прибрати його з посади гендиректора каналу, але той мав ліцензію на мовлення і просто відмовився від послуг компанії Лаудера, СМЕ. Тоді Рональд Лаудер подав скаргу до міжнародного арбітражного суду у Лондоні проти Желєзни та Чеської республіки, які не захищали як слід його інтереси. І хоча згодом, у 2001 році, суд визнав, що Чехія не винна нічого Лаудеру, країні довелося сплатити кругленьку суму за судові витрати. Та Лаудер не зупинився, у провідних американських газетах “The New York Times” та “Washington Post” він розгорнув кампанію проти Чехії, викриваючи всеосяжну корупцію, що як гангрена вразила усю країну, що не завадило проте Лаудерам відкрити другий магазин “Есте Лаудер”. Про той скандал багато чого писали. Але Лаудер справжній бізнесмен, він не зупинився на програші і став вимагати нового процесу. У 2003 році домігся рішення на свою користь: Чеська республіка була засуджена і мала виплатити СМЕ близько 340 мільйонів доларів (10,5 мільярдів крон), повідомляло Radio Praha.

Сам Рональд переможним оком продовжує оглядати східноєвропейські горизонти, перспективи нових ринків збурюють кров. До речі, Китай – цікава ідея, адже 230 мільйонів помешкань мають телевізори, щороку 5 мільйонів нових абонентів кабельного телебачення, рекламний сектор процвітає...

За матеріалами “Forbes”, “L’Expansion”, “France 5” , Radio Praha, “Libération”