ПРО “ВЕЧІРНЮ КАЗКУ”

25 Липня 2005
4089
25 Липня 2005
13:05

ПРО “ВЕЧІРНЮ КАЗКУ”

4089
Нова “агресивна” сітка мовлення Першого Національного стала найбільш агресивною до найменших, до глядачів “Вечірньої казки”.
ПРО “ВЕЧІРНЮ КАЗКУ”
Про “Вечірню казку” можна написати багато і не сказати нічого. А можна нічого не казати, а лише послухати її глядачів – маленьких мешканців нашої великої країни, які починають з “Вечірньої казки” своє свідоме життя. Вони дружать з Поштарочкою, Слоником і Єнотиком, малюють Тьотю Аллу і складають ось такі вірші:

“Темна нічка землю оповила,

Все завмерло і не шелестить,

Я чекаю, знаю: казка мила

До мого віконця прилетить.

Вона летить на крилах радості й чекання,

Про неї мрії всі мої і сподівання,

Я колискову разом з нею заспіваю

І в сон солодкий непомітно поринаю...”ї

( с.Ворохта Івано-Франківської області)

Нова “агресивна” сітка мовлення Першого Національного стала найбільш агресивною до найменших, до глядачів “Вечірньої казки”. Процес її знищення почався ще задовго до “помаранчевої революції”, і революція тут не до чого. Просто казка стоїть у найдорожчий для рекламодавців час – “прайм-тайм” і забирає у телекомпаніїї можливість заробляти гроші. Тому казку або знімали, або скорочували до 5 хвилин, не був постійним і час виходу в ефір. Вона стрибала по ефірній сітці, мов скажена, і “спіймати” казочку в ефірі могли лише найтерплячіші її фанати. Наслідком цього і стало зниження рейтингу програми, хоча її оточення – анонси передач, рекламний блок і “Мегалот” теж не високорейтингове сусідство. Якщо б зробити казку повноцінною дитячою програмою, з модернізованими декораціями, сучасними куклами, яка за державним замовленням повинна бути в ефірі 15 хвилин, і поставити б її щодня в постійний час, ми б подивилися на рейтинги!

Дитинство починається з маминої колискової, яку потім дівчата повторюють своїй улюбленій ляльці, а згодом і самі співають немовлятам. Колись і мені мама співала “Ходить Сонко по вулиці” і я покохала українську пісню на все життя. Може, тому і стала композитором, щоби складати колискові і дарувати їх малюкам.

Недавно прочитала лист в Інтернеті – пані Наталя з Канади шукає слова колискової з “Вечірньої казки”. Львівський Форум відповів їй, що не дивиться УТ-1, а я випадково натрапила на цей лист і вислала жінці вірші колискової пісні, яка п’ять з половиною років вінчала єдину в Україні телевізійну казку для малят. Передача існувала на державному каналі завдяки ентузіазму її творців. Колись у нас працювала режисер Анжела Сухіна, яка просила у чоловіка – військовослужбовця – гроші ніби-то на косметику, а сама вкладала їх в нове оформлення “Вечірньої казки”, бо соромно було дивитися на злиденні студійні декорації Першого каналу. Потім цей режисер з успіхом реалізувалася на комерційному каналі. Болісно було спостерігати, як гине телекомпанія, як знищуються її традиції, і як найкращі працівники каналу з останніх сил рятують його, бо залишилися тут лише заради ідеї.

Коли в Україні з’явилися перші комерційні телеканали і “перебіжчики” пішли працювати туди, я сказала собі – ні! Це – моє телебачення, тут я вчилася, тут мала перші успіхи і поразки, і від мене залежить, яким воно буде. На жаль, я помилилася. Одного ентузіазму не вистачило, щоби зробити якісний телевізійний продукт. Потрібні гроші. Небагато, хоча б стільки, скільки закладено в бюджеті. Потрібна нова техніка, бо навіть відкрити графіку, зроблену вдома на CD RW, на Першому каналі нема де. Лише недавно з’явилися касетні магнітофони Sony замість “Маяків”, які рвали і розтягували аудіоплівку. Більшість апаратних Першого каналу оснащені “бетакамами”, від яких уже двадцять років як відмовився весь цивілізований світ. В редакціях лише в останній рік друкарські машинки “Янтра” замінили на старі ( мабуть, списані в інших установах) комп’ютери, і редактори тільки-но почали їх опановувати. Про туалети, в які ми ходимо, я вже писала. З того часу дещо змінилося. Якщо раніше в туалетах не було паперу, мила і води, то тепер в них немає ще й світла. Мабуть відімкнули, щоб не бачити бруду. Але запах!?

Перший національний пахне сечею і лайном. Працювати там зле. Але люди все одно йдуть щоранку на роботу. Чому?

Про це – анекдот.

На Першому національному вдвічі знизили заробітну плату – а люди все йдуть на роботу.

На Першому національному зовсім перестали платити гроші – а люди йдуть на роботу.

На Першому національному зробили платний вхід – а люди знову-таки йдуть на роботу і платять за вхід.

А може, нас дустом?

Недавно на станції метро Лівобережна я почула дивний діалог:

-Дай мені дишку!

-Не дам!

-Ну дай хоч трохи! Хоч пів-дишки!

-Ні, я сам буду мультик дивитися!

Це розмовляли два маленьких токсикомани, один з яких купив у “доброї” бабусі тюбик клею і жадібно дихав ним, а другий не міг відібрати, щоб і собі дихнути. Як зараз бачу їх замурзані обличчя, спотворені бажанням наркотичних видінь. Це – наші діти. Це – наше майбутнє. Але ми вже ніяк не можемо їх врятувати.

Я відчуваю себе безсилою на Першому національному, якому, як і мої колеги, віддала життя. Коли прийшла нова влада, з’явилася надія на покращення стану УТ-1, на підвищення заробітної плати, авторських і режисерських гонорарів, на покращення технічної бази НТКУ, появу нових камер, мікрофонів, апаратних, комп’ютерних…

Але, на жаль, і нове керівництво почало не тільки з реформування новин (що, вже зараз можна сказати, їм таки багато в чому вдалося, судячи з першого тижня ефіру новин «Новин» на Першому національному). А й зі … знищення вечірньої казки. Бюрократія – це діагноз?..

P.S. від «Детектор медіа». - Ми вважаємо, що нинішня «Вечерня казка» на Першому національному потребує переформатування, для чого, перш за все, мають бути задіяними трохи інші гроші. В той же час, ми впевнені і в тому, що на фоні фактично повної відсутності власного виробництва проектів для дітей і юнацтва в українському телеефірі «походя» розправлятися з вже існуючою програмою - категорично не можна. Авторам казки на Першому національному треба поставити конкретну задачу і створити умови для її втілення – і, ми впевнені, вони доведуть власну спроможність видати непоганий результат. Ну а щодо псування рейтингів новин… Що ж, якщо це дійсно так – треба шукати програмних рішень, як це зробили, скажімо, на державному каналі «Росія» у сусідній країні, де «Спокойной ночи, малыши» йде протягом багатьох років.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
композитор, ведуча «Вечірньої казки» на Першому національному, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4089
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду