Внесенням змін до 12 статті Закону «Про телебачення та радіомовлення» народні депутати відкрили НТКУ та НРКУ шлях до статусу державних підприємств (зараз вони перебувають у статусі державних установ). Це дасть можливість національним теле- та радіокомпаніям вести повноцінну господарчу діяльність, забезпечуючи фінансування власного розвитку. Щоправда, керівники НТКУ та експерти сподівалися, що ця важлива поправка буде прийнята не тільки в першому читанні, а й у цілому. На жаль, остаточне вирішення цього питання ВР відклала до осінньої сесії.

«ТК» запропонувала першому віце-президенту НТКУ Олегу Кузану прокоментувати важливість перетворення компанії на державне підприємство, проти якого є, як ми знаємо, і велике коло опонентів. Пропонуємо матеріал Олега Кузана увазі читачів «ТК».

Сьогодні в колі зацікавлених дискутується питання про доцільність чи недоцільність перетворення НТКУ з бюджетної установи на самостійно господарюючий суб’єкт – державне підприємство.

Чи є така потреба? Чи це не погіршить стан компанії? Ці та інші питання ставлять перед собою та перед іншими і люди в серйозних кабінетах, і співробітники НТКУ, і багато інших небайдужих громадян.

Насамперед зазначу, що статус державного підприємства для Національної телекомпанії – не панацея, а лише один із інструментів на шляху до створення рейтингового, суспільно орієнтованого каналу і ефективної з усіх точок зору телекомпанії.

Шлях, вибраний сьогодні НТКУ, не залежить від того, чи буде Суспільне телебачення, і наскільки довгим буде процес його створення. І суспільне, і державне телебачення в будь-якому випадку потребуватиме високого рейтингу та ефективних корпоративних механізмів і процесів в компанії. І це є основною метою у внутрішній та пріоритетом у зовнішній діяльності телекомпанії.

Реально НТКУ сьогодні перебуває в стані глибокої кризи. Криза поглиблена відсутністю коштів на її подолання. Нормально вихід із такої кризи передбачав би значні інвестиції на виготовлення та закупівлю якісного телевізійного продукту, технічне переоснащення. Проте, держава сьогодні фінансує четвертину того, що необхідно для ефективної діяльності. Великого оптимізму щодо майбутнього року також немає.

Вихід один – уміле маневрування існуючими ресурсами для досягнення спочатку окремих результатів, а потім загальних. Це один із ключових елементів нашої стратегії. Для такого маневрування статус бюджетної установи, який має телекомпанія, є нездоланною перешкодою. Все тут розписане на рік наперед, затверджено бюджетом – і це як вирок. Для того, щоб змінити щось у бюджеті, – треба створити масу паперів, оббігати ряд високих кабінетів, потурбувавши і переконавши серйозних людей, без того зайнятих проблемами державної ваги, проманеврувати між рифами сотень інструкцій – і не завжди отримати бажаний результат.

Крім того, цілий ряд проблем, як-от, забезпечення не гіршої, ніж на комерційних каналах, оплати праці, не може бути вирішеним в межах бюджетної установи взагалі. Численні норми і правила цього не дозволяють. Бюджетний статус, який підходить для для садочків та лікарень, не допомагає, коли при шаленій конкуренції треба щоденно битися за увагу глядача.

Звичайно, зміна статусу підприємства передбачає і серйозне збільшення відповідальності. Важче буде виправдовуватися перед кредиторами про відсутність бюджетного фінансування. Нова ситуація змусить компанію витрачати кошти в межах зароблених, що стане серйозним стимулом для всіх її працівників. Треба не тільки заробляти, а й раціонально витрачати гроші, які реально є державними. Це серйозно змінить психологію людини в телекомпанії.

Є, щоправда, небезпека, а в декого - і спокуса відчутного сповзання каналу в бік комерціалізації, всупереч суспільним інтересам. Але нинішня ситуація каналу з його невисоким рейтингом і невиразними програмами тим паче суспільного інтересу не забезпечує.

Сьогодні в НТКУ зібралася команда фахівців, яка працює, не чекаючи на формальну зміну статусу. Триває процес вдосконалення системи телевізійного маркетингу. На жаль, питаннями - як має виглядати програма каналу, на яку аудиторію вона розрахована, чого потребує телеглядач, які принципи програмування - раніше, м’яко кажучи, переймалися мало. Сьогодні перспективна структура програм на каналі, що буде введена на Першому Національному найближчими тижнями, набула зрозумілості і чіткості. На черзі – оптимізація виробничого процесу в телекомпанії, основні принципи якого: ефективність виробництва та управління з метою підвищення рейтингу кожної програми і Національного телеканалу в цілому. За цим – врегулювання і нормалізація всіх процесів у телекомпанії.

Нормалізація процесів стане надійною основою для потужного прориву. Тому що НТКУ має потужний потенціал саме в нормальних умовах. Цей потенціал дасть їй можливість успішно конкурувати з лідерами українського телепростору. І, що найголовніше, гроші українських платників податків, які роками вкладалися в компанію, не будуть викинуті на вітер.

Олег Кузан, перший віце-президент НТКУ, для «Детектор медіа» Від «Детектор медіа»: – Як відомо, боротьба за зміну статусу НТКУ триває вже не перший рік. Останнім у цьому велику активність проявляв Ігор Сторожук, який обіймав посаду президента НТКУ у 2002-2003 роках. Тоді команді вдалося добитися затвердження Кабміном нового Статуту НТКУ, у якому було підтверджені претензії компанії на статус держпідприємства. Але, на жаль, завдяки логіці тодішнього Державного комітету інформаційної політики (а нині – Держтелерадіо), Державного казначейства, Міністерства фінансів НГТУ продовжувала і продовжує фінансуватися та розглядатися контролюючими органами (за винятком податкових) як бюджетна установа.

Для наших читачів ми наводимо фрагмент з документу «РЕФОРМА ДЕРЖАВНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ», який був розроблений у 2003 році, в якому аргументувалася, зокрема, і необхідність реальної зміни статусу НТКУ. «1. Суперечність між юридичним статусом НТКУ та механізмом її фінансування

Відповідно до Статуту Національної телекомпанії України (Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2002 р. № 764), остання "є державною телеорганізацією, яка веде мовлення на загальнонаціональних телевізійних каналах". За всіма ознаками, які визначені у Статуті, а також і за принципами організації власної господарської діяльності НГКУ має класифікуватися як державне підприємство. При цьому НТКУ фінансується та розглядається контролюючими органами (за винятком податкових) як бюджетна установа.

Завдяки логіці Державного комітету інформаційної політики, Державного казначейства, Міністерства фінансів, НТКУ фінансується за тими ж принципами, що й, наприклад, школи, дитячі садки, заклади охорони здоров'я тощо. Рахунки НТКУ (за винятком валютного, якого бюджетна установа і не потребувала б) відкрито у Державному казначействі. Навіть кошти, які зароблено телекомпанією в результаті здійснення господарської діяльності, можуть витрачатися тільки за лімітами, які встановлюються на весь бюджетний рік. Можливість оперативного маневрування коштами, як і можливість оперативного перегляду лімітів відсутня.

Наприклад, Перший Національний 2002 року практично був позбавлений можливості придбати найбільш рейтинговий телепродукт - якісне кіно. Ліміт було вичерпано на початку року, коли транслювали Олімпіаду. Нонсенс! Виходить, весь рік канал має 18 годин ліцензії заповнювати власним продуктом - або показувати старе, або виробляти „щось" за відсутності достатньої кількості професіоналів.

Інший приклад. Технологічне обладнання, яке використовується у виробництві НТКУ, не просто не відповідає сучасним стандартам телевізійного мовлення - воно є безнадійно застарілим. Однак компанія не може вчасно його оновлювати. Коштів, які виділяються з бюджету, вистачає тільки на "латання дірок". Ті кошти, які компанія заробляє сама, використати на придбання обладнання не дозволяють ті самі ліміти. Так 2002 року після двохмісячної кропіткої роботи по проведенню тендера щодо закупівлі обладнання для стратегічно важливої для розвитку компанії 8-ї студії, при наявності власноруч заробленого одного мільйона гривень, НТКУ не змогла придбати техніку через відсутність лімітів.

Однак незважаючи на жахливий стан техніки компанія не допустила 2002 року жодного збою ефіру.

Аби здешевити виробництво, компанія ще на початку минулого року вирішила відмовитися від оренди автомобілів, збільшити власний парк. (До сьогодні ми орендуємо для проведення телезйомок та інших потреб компанії застарілі і повністю зношені автомобілі спецАТП, підпорядкованого Держкомінформу). Ліміти дозволили придбати у 2002 році лише 4 автомобілі. В результаті реформа автопарку розтягується на 2-3 роки. Підприємство не може бути ефективним, коли його реформування штучно уповільнюється.

Стратегічно важливим для діяльності компанії, що виробляє інформаційний продукт є зв'язок. У 2002 році, при плановій потребі компанії за цією статтею в 700 тис. грн., Національна телекомпанія отримала ліміт в 300 тис. грн.

На свої численні звернення про необхідність відкриття рахунків у банківських установах НТКУ отримує тільки негативні відповіді Держказначейства, хоча можливість цього передбачена у Статуті телекомпанії, норми якого за своєю юридичною силою є нормами спеціальної Постанови Кабінету Міністрів. Ігнорування Статуту НТКУ та відповідної Постанови Кабінету Міністрів цілою низкою органів державної влади призводить до неможливості забезпечити відповідність програмного продукту державного телебачення України викликам сучасного інформаційного суспільства.

Коштів, що виділяються з бюджету не вистачає не лише на придбання обладнання, а й на фінансування виробництва якісного телевізійного продукту, гідну оплату праці журналістів та інших працівників телекомпанії. Логіка існування НТКУ зараз є не логікою розвитку, а логікою виживання.

Податкові органи вважають НТКУ прибутковою організацією (фактично - підприємством), яка повинна сплачувати податок на прибуток (за 8 місяців сплачено 1180,0 тис. грн.). НТКУ зареєстрована і як платник податку на додану вартість, і як платник податку на прибуток. Якщо припустити, що НТКУ дійсно має вважатися бюджетною установою, то вона мала б бути зареєстрованою як неприбуткова організація. Проте набагато більше аргументів свідчить на користь того, що НТКУ має діяти на принципах діяльності державного підприємства.

Так, зокрема, НТКУ здійснює виробництво телевізійного продукту, має власний замкнений технологічний цикл, виконує державне замовлення на підставі державного контракту на телемовлення.

Згідно з п. 28 Статуту майно Телекомпанії є державною власністю та закріплено за нею на праві повного господарського відання (що відповідно до Ст. 37 Закону України "Про власність" притаманно лише державному підприємству). Телекомпанія володіє, використовує та розпоряджається цим майном відповідно до законодавства та мети своєї діяльності і завдань, передбачених Статутом.

Згідно з п. 15.5 Статуту кошторис НТКУ має затверджуватися президентом НТКУ, а не Держкомінформом, як це відбувається зараз.

До цього часу не виконується норма Ч. 2 Ст. 13 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", відповідно до якої фінансування Національної телекомпанії України фіксується окремим рядком у Державному бюджеті України.

Невідповідність між юридичним статусом НТКУ та механізмом її фінансування відмічено у ході останньої перевірки діяльності телекомпанії, що її було проведено Головним контрольно-ревізійним управлінням України у вересні-листопаді цього року.

Всі відповідні контролюючі органи мають усвідомити, що НТКУ не можна розглядати як бюджетну установу - вона є організацією із спеціальними, тільки їй властивими завданнями, і відповідно - спеціальним статусом».

Надворі – рік 2005, а проблеми – все ті ж самі…

Читайте також:

Пропозиції Інституту Медіа Права щодо змін до Статуту НТКУ

Суспільному мовленню в Україні дано, нарешті, законодавчий старт

Як зробити Перший Hаціональний – першим для глядачів?

«Україна-тудим»