«Детектор медіа» публікує лист, надісланий нам Мар’яною Ангеловою, головою Нової профспілки НТКУ. У листі колеги йдеться про проблеми, які виникли в телекомпанії внаслідок процесу тестування. На погляд «ТК», в позиціях ані менеджменту НТКУ, ані експертів, які проводять тестування, ані журналістів компанії немає якихось нездоланних протиріч. Можливо, треба лише трохи знизити градус емоцій, не підозрювати одне одного у чомусь не доброму (наприклад, інтерв’ю того ж Андрія Шевченка «Газеті по-київськи», на погляд «ТК», все ж таки було проінтерпретовано дещо тенденційно), знайти бажання та аргументи для компромісу та взаємопорозуміння. Сподіваємося, почути один одного допоможуть і сьогоднішні публікації «ТК» - інтерв’ю Ігоря Куляса та цей лист Мар’яни Ангелової.

Загнану кобилу Євробачення вдалося таки поставити на ноги і прогнати вулицями і концертними майданчиками столиці. І це зробив Тарас Стецьків - невеличкого зросту дуже революційний чоловік, із змарнілим від недосипання обличчям. Зараз його портрет з глянцевою усмішкою прикрашає вулиці Львова - почалася "мерська" кампанія. Тобто, головний приз Євробачення переноситься в площину політичних і електоральних нагород. Чого і скільки коштувало Євробачення і якою ціною це вдалося зробити, буде знати лише Тарас і його команда, що не вдалося - можуть розповідати, аналізувати і критикувати його численні опоненти, чим вони зараз і займаються. Тобто, байка про те, що переможців не судять, в Україні вже не працює і дай Боже розуму переможцям дослухатися голосу суддів, а суддям бути гідним своєї наглядової місії.

Тепер про другу частину "партійного завдання" Тараса Стецьківа – “запустити” мотор Національної телекомпанії України. Трохи про відмінності ситуації. Якщо в першому випадку ми маємо обставини форс-мажору, то в другому - швидкість і ефективність процесу цілком залежить від ресурсів, стратегії менеджменту та готовності колективу здійснювати перетворення. Ідея створення стабілізаційного фонду реформи НТКУ, яку висунула Нова профспілка, знайшла своє відображення у проекті закону про суспільне мовлення, який планують винести на обговорення Верховної Ради вже в травні. Тобто, ресурс можливий, хоча і незначний. Стратегія - це почесна і нелегка справа менеджменту. Готовність колективу - це не менш почесна справа профспілок. Нам легше, оскільки справа ця лежить на плечах аж трьох профспілкових організацій, які вибороли собі право брати участь у процесі. Це гарний шанс для колективу - його інтереси представлені декількома контраверсійними течіями при збільшеній кількісній квоті в переговорах, і для менеджменту - він може лавірувати, обирати найпродуктивніше, а може й краще маніпулювати, побачимо… Але на відміну від Євробачення, переможців у цьому процесі судять і садять, оскільки він буде здійснюватися у площині трудового законодавства. І на відміну від індивідуальних позовів до суду, які є виявом доброї неволі кожної вільної людини, профспілки наділені правами здійснювати такий позов по факту порушення законодавства.

Я рада, що в грудні 2004 не помилилася, ставши членом Незалежної медіа-профспілки, оскільки саме її керівник Сергій Гузь цими днями скористався з сумної нагоди - гостро і публічно висловити свої застереження щодо можливих порушень законодавства під час проведення тестування в НТКУ. Нова профспілка працівників НТКУ, яку я маю честь очолювати, приєднується до цих застережень. І ось чому. Тестування, яке керівництво запропонувало провести в колективі інформаційного блоку, викликало просто шквал тривоги, обурення та незгоди серед моїх колег в новинах і поза межами об’єднання. Три профспілки звернулися до керівництва з листом. На попередній зустрічі з Андрієм Шевченком Нова профспілка наполягала на тому, що для створення оптимальної структури виробництва та сформування команди необхідно готуватися до атестації членів колективу і цей процес не можна замінити тестуванням. Щодо самого тестування, то його здійснення не регламентується законодавством, може проводитися у довільній формі, добровільно, у неробочий час та бути оформлене відповідним наказом президента НТКУ і не повинне мати жодних адміністративних наслідків. Якщо його здійснюють сторонні аналітики з використанням грантового фінансування цього процесу, бажано було б провести залучення таких фахівців на тендерній основі.

Наголошую, не йдеться про якусь недовіру нашому керівництву чи новим партнерам, а про необхідність утвердження грамотної процедури. І головне - тестування - це підсумок професійного тренінгу, його результати не варто оголошувати публічно, а сповістити кожному працюючому в індивідуальні бесіді. Це зніме напругу і сприятиме здійсненню кінцевої мети - створення високоякісного продукту при збереженні творчої атмосфери та стабільності в колективі. Тривогу та обурення профспілок підсилив і той факт, що керівництво телекомпанії у пресі публічно пов’язало проведення тестування з можливим скороченням персоналу, за словами Андрія Шевченка, від 350 до 100 чоловік. Це, фактично, переносить наш діалог у площину трудового спору. Звідки ця цифра? А може - 101 чоловік буде потрібен чи 32, чи всі 483 і буде створений окремий новинний канал?

Тренінг відбувся, тестування триває, результати грядуть… Ті, хто не прийшов на тренінг (добровільний!), завідомо винні - у нелояльності, небажанні вчитися і т.д. А можливо, їх просто не змогли грамотно мотивувати до цього процесу, роз'яснити процедуру, наслідки? Чи означає це, що вони профнепридатні і до чого? Тренінг - це гра, кажуть мені. А може, хтось вже розучився гратися, хтось боїться наслідків, у когось критичні дні, чи критичний вік. Запитань уже багато, а буде більше. Можна публічно заявити, що з профспілками все погоджено, профспілки також можуть погодитися, що з ними буцімто щось погоджували. Питання, чи стане від цієї гри слів сам процес продуктивнішим, чеснішим, творчим. Можна назвати якусь профспілку реакційною і залежною, комусь авансом видати статус слухняних і незалежних. Нова профспілка може покласти на шальки цих терезів свій доробок, свої ідеї, свою позицію і публічні висловлювання. Заявляю, що ми закликали всіх своїх членів взяти участь у навчанні та тестуванні. Сама ж я не працюю в новинах і в цьому процесі беру участь як відсторонений рецензент і гарант дотримання законних прав членів профспілки на працю. На мій погляд, профспілки не нагнітали ситуацію. А навпаки, намагалися і будуть намагатися зняти напругу в колективі, вести всі дії в законному руслі. Тож будьмо в цій нелегкій місії відповідальні за свої дії, слова та оцінки.

Тут кожне слово на вагу правди. Як не назви тестування, воно атестацією не стане. Як не назви 2-денний тренінг, він у курси підвищення кваліфікації не перетвориться. Здійсни ми цю процедуру як повноцінний професійний тренінг і моніторинг ефіру, можливо, корабель НТКУ вирулив би з ситуації з кращими оцінками. Перш за все, іміджевими. Зараз кожен Ігор Федорів з "1+1" ( пробач, рідненький, що цитую), може спитати в їдальні "Ну, як вас там уже "протестували"? А ми з ним пройшли одну і непогану професійну школу "Радіо свободи" та "Рeйтерс". Доля подарувала кожному з нас свою можливість реалізувати творчий потенціал, одержати за свою працю винагороду і моральну, і матеріальну, але не знищила дружбу і повагу одне до одного. Чому хтось створює ситуацію, коли в моїх професійних здібностях можуть сумніватися колеги. Я нікому такого права не давала і не дам. Більшість моїх колег хочуть одержати оцінку своєї творчості і потенціалу, це потрібно кожній нормальній людині, але люди здатні сприйняти оцінку і використати її для самовдосконалення лише при легітимності цього процесу.

І не будемо перебільшувати роль особистості в історії. Нашу з Ігорем творчу долю кували ще й грамотні і не дуже менеджери - Олександр Роднянський, з одного боку, і держава, з другого, в особі Вадима Долганова, Ігоря Сторожука, Олександра Савенка, Тараса Стецьківа і це лише за п’ять років моєї роботи в НТКУ. Старожили більше розкажуть про численні експерименти над тілом Національної телекомпанії, тестування не найгірше, що пропонувалося досі. Була і повна творча кастрація без анестезії, добровільно-вимушене звільнення, дублери з "чорною" зарплатою і світлою корпоративною солідарністю, місяці, проведені в кабінеті без жодних робочих навантажень – читай, приховане безробіття, шалений моральний тиск на інакомислячих та інші вишукані ієзуїтські штучки і прибамбаси. Декого профспілка працівників культури «традиційна» відстояла, і це робить їй честь, когось не змогла, і це досі їй болить. Але факт залишається фактом - наше підприємство не стало високопродуктивним, канал популярним, а відносини в колективі - високоморальними і творчими.

Що далі? Далі - нам соромно і гірко утилізувати свою щоденну працю в неякісний, невостребуваний суспільством продукт. Ми хочемо перемін. Ми як ніхто знаємо причини такого стану речей, і вимагаємо, щоб нас почули. Останні якісні ефіри новин підтвердили - справа не в генетичній професійній ушкодженості журналістів, невідповідності їхнього черепа стандартам трипільської культури чи редакційної політики. Річ також і в наявності модерної концепції новин, матеріально-технічному забезпеченні процесу, грамотному плануванні, щоденному креативному менедженті, невтручанні зовнішніх владних чинників у специфічну журналістську працю. Журналісти, всі без винятку, потребують професійного навчання, підвищення кваліфікації, дехто - перекваліфікації. І це на всіх каналах. А на нашому - тим паче. Оскільки структура виробництва та трудові ресурси НТКУ вже давно не відповідають вимогам часу. Чому з самого початку модерується ідея скорочення чисельності працюючих? Нова профспілка, приміром, пропонує, навпаки, розробляти концепцію розвитку та розширення виробництва. Створення на базі НТКУ декількох каналів, кабельного, супутникового. Для цього варто оптимізувати структуру трудових ресурсів, а не талдонити про те, що треба позбутися "баласту". Це ж не мішки з піском, це люди. Кожен зі своїм правом на працю і унікальним досвідом, авторським, професійним. Бо виходить, що тобі в очі плюють, а ти маєш утиратися і вдавати, що це божа роса. А далі - більше! Пам’ятаєте, як у розмові між Генералісімусом і Фадеєвим, коли останній поскаржився Сталіну на якості письменницької братії - "Руководите, голубчик, этими, других писателей у меня нет!", була відповідь. Ефір щоденно просить їсти і треба саджати на весло "отих німих…" А їм божа роса, алкоголь у буфетах та образа застилає очі, вони вже не знають як гребти і чи взагалі варто продовжувати цю, поки що малоприбуткову справу. Найпідліше, друзі, буде, коли наш з вами ефір роздадуть під цей шумок іншим, «протестованим» на стороні. Чи стали "1+1" та "Ера" суспільнішими, цікавішими і незалежнішими після атракціону нечуваної щедрості, який на користь приватних каналів організувала наша держава? Ні, не стали.

Нова профспілка пропонує менедженту каналу:

- створити повноважний, дієвий і потужний переговорний орган під завдання - розвиток каналу!

- провести незалежний поглиблений моніторинг ресурсів, результатів діяльності та настроїв людей у всіх підрозділів каналу, а їх - 52. Тоді ми достеменно будемо знати, що ж ми перебудовуємо, як і навіщо.

- через створення нових дорадчих органів зробити ідеї перетворення Національної телекомпанії спільним продуктом керівництва та колективу;

- вивчити, примножити і зберегти 50-ти річний досвід наших колег старшого покоління, використати його у новій системі професійного навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації;

- створити нову показову для всіх українських ЗМІ систему публічного діалогу між керівництвом, колективом та суспільством. В інтернет-режимі, через власні видання, телепередачі, регулярні неформальні зустрічі в режимі "круглих столів", та відновивши щотижневе публічне рецензування та літучки.

- спільними зусиллями керівників, фахівців каналу, сторонніх аналітиків та профспілок сформувати нову концепцію розвитку каналу і почати її втілення.

Хотілося б, щоб цей процес був ритмічним, максимально безболісним для колективу та законним. Правда, він може бути й інакшим - у стилі "штурм і натиск", болючим і незаконним. Питання смаку.

Нам недавно сказали, що робота менеджменту, який виведе канал з кризи коштує дуже дорого. Я не знайома з ідеями нового керівництва з питань перебудови, читала лише маніфест «зоряної команди». Тому не можу оцінити вартість цих послуг та їх ефективність, джерел оплати також не бачу. Досі держава кризовим менеджерам платила лише тимчасовим підвищенням статусу, інфарктами чи кулями. Ідеї Нової профспілки, які є її інтелектуальним правом, ми даруємо нашому колективу цілком безкоштовно. За членські внески наших 94 колег, які на сьогодні становлять приблизно 700 гривень. Ми неполітична неприбуткова громадська організація. Якщо Ігор Куляс в своєму інтерв»ю називає нас реакційними, то спасибі за комплімент. Ми реакційні, бо у нас ще є реакція на подразнення совісті, прав і тонкої творчої шкірки. Жодної сторонньої допомоги, ніяких матеріальних вигід чи подачок від окремих осіб, політичних чи фінансових груп Нова профспілка НТКУ ніколи не одержували і не збираємося одержувати. А моральну підтримку - да! Зі мною радо вітаються і радяться мої друзі, колеги, вони мене підтримують, аплодують виступам, читають статті. Буду щаслива, коли таку довіру і схвалення людей завоює і нове керівництво. Воно мені апріорі симпатичне, бо самим своїм існуванням збільшує шанси реформи.

Майдан дав шанс і мандат новій владі здійснити перетворення - красиво, грамотно, демократично. Нині майдан має щоденно виборювати своє право брати участь у цьому процесі, споживати плоди реформи - підвищення життєвого рівня, збільшення демократії, реалізацію стратегічних завдань розвитку України, втілення національної ідеї. Влада і майдан мають разом створити універсальні механізми діалогу та контролю, взаємодії між державою та соціумом.

Ці механізми можна замінювати напівправдою, піаром, новою безглуздою конфліктологією всередині владних структур та зовні, пошуком ворогів дійсних та уявних. Але це триватиме не довго!

Можна бачити в колективі НТКУ новітніх рабів чи ворогів реформи, професійних деградантів, "уламків", алкоголіків, а

можна бачити спільників і творців. Питання окулярів, точки зору та невловимого переломлення світла, яке народжує довіру, спокій і впевненість у завтрашньому дні.

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ „Детектор медіа” публікує за підтримки МВФ „Відродження”