Цей текст – не є механічною компіляцією гарних західних редакційних кодексів. Хоча, звісно, при його створенні використано широкий досвід, зокрема:

 двох західних громадських телерадіокомпаній (британської ВВС і канадської СВС),

 західних комерційних телекомпаній (британських ITV і Reuters та канадської CTV),

 досвід повсякденної роботи українських центральних і мережевих телекомпаній (зокрема "Нового каналу", "Студії 1+1", ICTV, СТБ, 5 каналу і "Тоніса"),

 досвід роботи Медіа-центру "Кандидат", у тім числі як Інтернет-видання, виробництва теле- та радіопрограм,

 досвід численних українських регіональних ТРК (зокрема таких, як львівський "Люкс", кримська "Чорноморка", харківський "Об'єктив", франківська "Вежа", маріупольський "ТВ-7", макіївський "Юніон" та багатьох інших),

 досвід журналістів, редакторів і топ-менеджерів з країн СНД (Казахстану, Молдови, Киргизстану, Таджикистану, Узбекистану).

У проекті використано наробки, по суті, найширшої професійної дискусії з цієї тематики, яку протягом останніх 2-х років проводив "Інтерньюз-Україна", викладаючи професійні стандарти журналістам в межах шкіл новин, регіональних та корпоративних тренінгів.

До вашої уваги проект, в якому поєднано теорію з реальною багаторічною успішною і не дуже практикою новинної журналістики в Україні, враховано не лише закордонний досвід, але і безліч ситуацій та обставин, характерних для медіа-процесів в Україні та в країнах СНД, які були, є і можуть бути в майбутньому.

Викладені принципи нині повною мірою поділяють сотні репортерів і редакторів по всій країні, які пройшли через систему тренінгів "Інтерньюз-Україна" за останні 2 роки. Досвід застосування кожного стандарту різними компаніями і журналістами нашаровувався і витримував випробування в реальній діяльності, тим більше за умов посиленої цензури останніх років. Отже це, вважайте, принципово новий колективний досвід української журналістики, закумульований "Інтерньюз-Україна".

Кілька моментів, які можуть бути дискусійними.

З нашої точки зору, виписуючи загальні принципи, має сенс вести мову про комплекс Громадського мовлення, який включає в себе Громадське телебачення, Громадське радіо і інтегровані до кожного з цих підрозділів власні Інтернет-сторінки. При цьому ми розуміємо, що, безумовно, теле-, радіомовлення і Інтернет мають кожне свою специфіку, яку вже можуть деталізувати наступні відповідні додатки до загального документу. Хоча, не виключено, що ці додатки доцільніше включити і до основного документу. Це – серйозна дилема, адже що більш спеціалізованим і деталізованим є документ, то менша його частина стосується всіх без вийнятку підрозділів Громадського мовлення.

І ще один важливий момент: що об'ємнішими та складнішими будуть "Засади редакційної політики", то менше і гірше їх виконуватимуть окремі виконавці у повсякденній рутині виробництва новин (особливо ж, якщо дотримання стандартів та принципів контролюватимуть дилетанти, які, не виключено, зможуть прийти на менеджерські і редакторські посади майбутнього Громадського мовлення).

Так само дискусійним є питання, чи об'єднувати в один документ вимоги до інформаційного продукту з вимогами до ток-шоу, авторських програм та всіх інших видів продукції, якими заповнюватиметься ефір Громадського мовлення. З нашої точки зору, має сенс усе ж таки мати окремий документ редакційної політики для інформаціних редакцій і окремо – для продакшн і решти ефіру, оскільки це досить різні галузі.

Дискусійним є питання: чи варто оздобити Засади (чи кожний пункт, чи лише найважчі до розуміння моменти) конкретними прикладами. Якщо так, маємо досить прикладів з життя на кожну позицію. З іншого боку, редакційний кодекс не є підручником з журналістики, і в ідеалі хотілося б сподіватися, що на майбутньому Громадському мовленні усе ж працюватиме значна кількість кваліфікованих професіоналів, які розуміють усе без зайвих пояснень, і які за потреби зуміють все пояснити новачкам і початківцям.

Деякі складові редакційного кодексу ми вважаємо недоречним виписувати зараз і на базі широкого обговорення. Це – технологічні стандарти роботи редакції, внутрішні схеми розв'язання конфліктів, принципи внутрішньої ієрархії та субординації. Ми переконані, що їх доречніше розробляти вже всередині сформованих редакцій і додавати до стартового документу вже в процесі функціонування Громадського мовлення. Причини: по-перше, ці речі впливають більше на якість телевізійного продукту редакції і на її внутрішнє "самопочуття", аніж на відповідність телевізійного продукту наріжним стандартам Громадського мовлення. По-друге, кожна інформаційна редакція є живим організмом і чимало внутрішніх принципів є для неї доволі індивідуальними. Не слід позбавляти редакцію права самотужки організувати свій внутрішній "побут".

Поза всим будь-який варіант редакційного кодексу Громадського мовлення остаточно має затверджуватися Наглядовою Радою Громадського мовлення. Як і будь-які доповнення чи зміни до нього, які гарантовано виникатимуть у ході реальної роботи Громадського мовлення.

Ми сподіваємося на те, що до обговорення підготовленого нами проекту долучаться не лише члени профільної робочої групи, але й колеги-професіонали. Вітаємо будь-які аргументовані пропозиції чи зауваження. Сподіваємося, що ця частина роботи по створенню Громадського мовлення відбуватиметься якісно, динамічно і завершиться у стислі строки.

І останнє. Усе ж йдеться саме про "Громадське", а не про "Суспільне" мовлення. Шкода, що навіть таке просте і непринципове питання також є предметом дискусії.

Ігор Куляс

тренер з новинної журналістики МГО "Інтерньюз-Україна"

керівник ТБ-відділу Медіа-центру "Кандидат"

ЗАСАДИ РЕДАКЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

інформаційних служб Громадського мовлення України

(проект, розроблений МГО "Інтерньюз-Україна")

Вступ. ЗАСАДНИЧІ МОМЕНТИ

Громадське мовлення (далі – ГМ) у всіх його підрозділах (телебачення, радіо та інтернет) створене українським суспільством і утримується коштом українського суспільства. Тому засадничим принципом його роботи є важлива суспільна функція, яку можна сформулювати у декількох вичерпних позиціях:

 ГМ має основною метою своєї діяльності правдиву, вчасну і докладну передачу суспільно-значимої інформації від її джерел до кожного члена суспільства,

 ГМ не обмежується захистом інтересів окремих політичних сил, окремих соціальних груп, окремих бізнес-груп, а дбає про загальний інтерес українського суспільства і кожного його індивіда – мати досить високоякісної інформації про те, що відбувається, задля виважених, усвідомлених повсякденних рішень кожним членом суспільства, незалежно від партійної, національної, етнічної приналежності, соціального статусу, достатку, місця мешкання, роду занять, віросповідання, статі тощо,

 за рахунок дотримання засад редакційної політики, ГМ подає будь-яку інформацію безсторонньо і неупереджено,

 ГМ, крім вищезазначеного, має на меті відігравати роль професійного еталону в інформаційному просторі України і бути запобіжником до спроб влади, бізнесу чи інших впливових інституцій здійснювати будь-яку незаконну цензуру в окремих засобах масової інформації, чи в усьому інформаційному просторі України.

У роботі ГМ виходить з того, що за будь-яких обставин не дає жодних переваг:

 партіям і рухам,

 фракціям парламенту, обласним, міським та районним радам,

 Президенту, його канцелярії, Кабінету Міністрів, обласним, міським та районним держадміністраціям,

 профспілкам та громадським організаціям,

У висвітленні будь-якого питання ГМ виходить з безумовного і педантичного дотримання:

 Конституції України,

 чинного законодавства,

 цих Засад редакційної політики, затверджених Наглядовою Радою ГМ,

ГМ може вносити певні, обумовлені Конституцією та чинним законодавством, обмеження у власну роботу, пов'язані з нерядовими обставинами, як-от:

 вибори Президента, депутатів Верховної Ради, обласних, міських, районних рад,

 масові заворушення,

 надзвичайні ситуації будь-якого штибу, в тому числі оголошення надзвичайного стану,

 оголошення воєнного стану і війна.

Поза тим ГМ залишає за собою право, незалежно від згаданих надзвичайних обставин, продовжувати інформувати суспільство про те, що відбувається в країні та за її межами.

ГМ категорично інформує наступні інституції:

 владу (законодавчу і виконавчу на всіх їх рівнях),

 бізнес (надвеликий, великий, середній та дрібний),

 національні групи,

 релігійні громади,

 профспілки та інші громадські організації, що добором висвітлюваної тематики, способами її висвітлення, вибором тих, хто озвучує думки, позиції чи коментує їх, ГМ займається окремо від інтересів всіх згаданих груп. Це є питанням кваліфікації та ініціативи співробітників інформаційних служб ГМ. Усі згадані інституції можуть бути незалежними контролерами того, як у своїй роботі ГМ дотримується:

 Конституції України,

 чинного законодавства,

 Засад редакційної політики.

Найважливішими цінностями, до яких за цих умов прагне ГМ і кожний його співробітник, є:

 мир і злагода в українському суспільстві,

 розвиток України як держави,

 дотримання конституційних прав та свобод кожного громадянина,

 забезпечення свободи слова,

 дотримання чинного законодавства органами влади всіх рівнів.

Непорушним принципом роботи Громадського мовлення є такий, що інформаційні програми ГМ є чітко, ясно і недвозначно відокремленими від будь-якої (комерційної, політичної чи соціальної) реклами.

Головною цінністю ГМ є не власність, техніка, гроші чи архіви, а команда професіоналів і однодумців. Сила ГМ полягає у тому, що кожний без винятку його співробітник цілком усвідомлює і поділяє наріжні принципи і стандарти, викладені в цих "Засадах".

ГМ підтримує і заохочує вільну думку і постійне вдосконалення кваліфікації своїх співробітників. Професійні навички, широта освіти, воля до дії і бажання бути корисним для суспільства, готовність у своїй роботі долати численні перешкоди - це ті риси, яких потребує повсякденна робота в системі ГМ.

Новини ГМ базуються не лише на неухильному дотриманні стандартів і етичних засад, викладених у цьому документі, але й на якісному доборі інформації і на цікавій її подачі у будь-якому форматі.

Частина I. СТАНДАРТИ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Будь-яка інформація, що пропонується ГМ телеглядачам, радіослухачам і читачам, повинна безумовно відповідати таким стандартам новинної журналістики, як:

 оперативність,

 точність,

 достовірність,

 збалансованість,

 відмежування фактів від коментарів та оцінок,

 повнота,

 простота.

1. ОПЕРАТИВНІСТЬ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Невчасно подана новина не є новиною!

Будь-яка новина подається інформаційними редакціями ГМ у найближчому (або навіть у екстреному) випуску новин. ГМ прагне до того, щоб будь-яку новину знаходити і повідомляти своїм користувачам раніше за інші засоби масової інформації.

Задля досягнення оперативності інформаційні служби ГМ мають активно і раціонально використовувати ініціативу співробітників, технічний ресурс, робочі зв'язки і співробітництво з іншими мас-медіа. Всі члени інформаційної команди мають орієнтуватися у вагомості тієї чи іншої новини, щоб своєчасно вносити корективи у попередні плани роботи і концентруватися на більш важливих темах. Для цього всі творчі співробітники новинного мовлення ГМ мають стежити не лише за подіями у сфері власної спеціалізації, але й цікавитися іншими суспільно-важливими темами.

Прагнення до оперативної подачі новини не повинно призводити до порушення будь-якого іншого зі стандартів ГМ.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО ШТУЧНОЇ ОПЕРАТИВНОСТІ

Інформаційні служби також не створюють "штучну" оперативність лише за допомогою драматичної лексики ("Як щойно стало відомо..." тощо), або за рахунок видачі в ефір не перевіреної належним чином інформації, або тим більше робочих версій.

Для дотримання максимальної оперативності у роботі різні редакції ГМ перебувають у стані постійної співпраці один з одним, водночас постійно конкуруючи.

ВИКОРИСТАННЯ СЛІВ "СЬОГОДНІ", "УЧОРА"

Слова “сьогодні” слід по можливості уникати, особливо у матеріалах, що йдуть в ефір увечері, адже їх можуть повторити зранку колеги з ранкових програм. У підводках слово “сьогодні” має ретельно перевірятися редактором, щоб запобігти його надуживанню мало не у кожній підводці протягом випуску. Взагалі, кажучи про новини, можна вважати, що будь-яка новина (за нечисленними винятками), це те, що сталося саме сьогодні.

Слово “вчора” краще взагалі не уживати, оскільки це створює враження, ніби новини подаються із запізненням. У таких випадках, новину або відкидають, якщо вона мало важлива, або чітко пояснюють глядачеві, що новину отримано із затримкою з поважних причин. У цих випадках слід віддавати перевагу формулюванню “як лише сьогодні стало відомо”.

Девіз інформаційних служб ГМ: "Ми розповідаємо про все першими!"

2. ТОЧНІСТЬ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Неточна інформація – це дезінформація!

Будь-яка інформація, яку подають новини ГМ, повинна бути гарантовано точною, що вимагає серйозного, прискіпливого її збирання, обробки і подачі. Стандарт вимагає від співробітників докладати щоразу максимум зусиль до перевірки кожної інформації.

Факти, що їх подають користувачу інформаційні редакції ГМ, повинні точно відповідати реальним подіям чи даним. Будь-які висловлювання в ефірі ГМ повинні цитуватися або переказуватися без спотворення первинного змісту.

ІНФОРМАЦІЯ, ЯКУ СЛІД ПЕРЕВІРЯТИ ОСОБЛИВО РЕТЕЛЬНО

Особливо ретельно слід перевіряти такі аспекти інформації:

 повідомлення про лихо з людськими жертвами, кількість жертв,

 повідомлення про смерть конкретної людини,

 імена, прізвища і особові назви,

 цифри, особливо коли вони є принциповою частиною новини,

 виключні поняття, тобто усе, що починається зі слів "уперше", "востаннє", "безпрецедентно", "найбільший", "найменший" та подібним.

Треба чітко розрізняти "відсотки" і "відсоткові пункти".

Особові імена і назви ретельно перевіряються зі словником, картою чи атласом - як вони пишуться у титрах і як вони вимовляються в ефірі. Якщо така перевірка є неможливою, слід консультуватися з фахівцями у галузі. Чим частіше вживана, або є ближчою до щоденного українського життя та чи інша географічна назва або ім'я, тим прискіпливіше треба перевіряти їх правопис і наголоси. Телевізійні редакції ГМ мають також дбати про посилену – подвійну і потрійну - перевірку точності титрів, де помилки стають особливо очевидними.

Цифри зазвичай можна округляти - кваліфікація та обізнаність у темі мають підказувати репортеру, коли цифру треба навести з десятими і сотими долями, а коли її можна дати, округливши до десятків мільйонів, без втрати основного змісту новини.

ПЕРЕВІРКА ІНФОРМАЦІЇ

За точність інформації, яку подає ГМ, відповідає насамперед репортер. У оперативній ситуації редактори можуть повністю покладатися на те, що репортер докладно розібрався у своїй темі. Маючи суперечливі відомості від репортера та з інших джерел, редактори найчастіше віддають перевагу інформації репортера. З цих причин відповідальність за точність фактажу насамперед лежить саме на журналістові – автору повідомлення.

При пошуку інформації редакції ГМ повинні докладати всіх можливих зусиль для того, щоб отримати її самостійно від першоджерела. І лише, якщо це неможливо, отримувати її від тих, хто в свою чергу отримав її від першоджерела.

Але попри те, що конкретну інформацію перевіряють ті, хто має це зробити за своїми посадовими обов'язками, точність має бути справою честі всієї редакції і кожного її співробітника. Тому кожний співробітник редакції може бути цілком незалежним додатковим "контролером точності" і докласти власної ініціативи до уточнення будь-якої інформації, яку редакція готує до оприлюднення.

Вимагаючи від своїх співробітників дотримання стандарту точності, ГМ нагадує їм, що будь-яка особа, що надає журналісту певну інформацію, може бути недостатньо компетентною, а може й свідомо подавати неякісну або неправдиву інформацію зі своєю корисливою метою. Тому, повідомляти про події, яких не бачили на власні очі відповідальні співробітники редакції, або ж про факти, відомі лише зі слів сторонньої особи, слід лише перевіривши їх щонайменше ще у двох джерелах інформації. Якщо це зробити неможливо, а інформація є надзвичайно суспільно значимою, слід обов'язково загострювати увагу користувача ГМ на цій обставині.

У будь-якому разі, якщо у редакції є сумніви в точності певної інформації, а перевірити її з певних причин неможливо, краще від такої інформації відмовлятися, якою б цікавою вона не виглядала. І ще одне застереження: що більш сенсаційною чи скандальною виглядає інформація – то ретельнішою має бути її перевірка!

ПОМИЛКИ РЕДАКЦІЇ ТА ЇХ СПРОСТУВАННЯ

У разі, якщо, попри всі належні перевірки, нова інформація свідчить про те, що попередній варіант інформації містив помилку, на виправленні цієї помилки редакція має недвозначно наголосити у найближчому випуску новин. Чим серйознішою є помилка, тим рішучіше її слід виправляти.

Крім найближчого за сіткою випуску новин, слід повідомити про спростування також і у тому випуску, який виходить в ефір у той же час, у який помилка вперше з'явилася в ефірі.

Виправляючи помилки, редакція ГМ в такий спосіб підкреслює, що про точність інформації тут дбають, а помилки припустилися без жодної корисливої мети!

Девіз інформаційних служб ГМ: "Ми розповідаємо про все точно!"

3. ДОСТОВІРНІСТЬ ПОДАНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Недостовірна інформація – є лише чуткою або пліткою, але не більше!

Інформація, яку подає своїм користувачам ГМ, повинна завжди мати авторитетне джерело походження (у тому числі – авторитетне саме для конкретної новини).

Крім того, на джерела інформації інформаційні служби ГМ мають посилатися чітко і недвозначно. Посилання на джерело інформації є для користувача ГМ єдиним доказом того, що йому розповідають про речі, які відбуваються насправді, а не про фантазії журналіста. Інформацію завжди слід отримувати з першоджерела (лише якщо це об'єктивно неможливо - з того джерела, яке стоїть найближче до оригіналу).

Що більш сенсаційна новина, то важливіше посилання на авторитетне джерело інформації! До будь-якої інформації слід ставитися зі зваженим скептицизмом.

РЕПОРТЕР НА МІСЦІ ПОДІЇ

Репортер працює на місці події (включення), або робить звідти репортаж чи пише усне повідомлення. Це - власна інформація програми, джерелом інформації є сам репортер (першоджерелом, коли розповідає про пригоду, джерелом, коли переповідає розповідь ньюзмейкера).

Переповідаючи слова сторонньої особи, завжди слід зазначати контекст спілкування („телефоном”, „ на прес-конференції”, „в інтерв'ю”).

Якщо репортер ГМ не бачив новини на власті очі і не чув на власні вуха, слід посилатися на те джерело, з якого він довідався про новину, але далі докласти зусиль до підтвердження і уточнення інформації з інших джерел.

АНОНІМНІ ДЖЕРЕЛА

За українським законодавством журналіст і редакція мають право не розкривати своїх джерел інформації. В таких випадках можна посилатися на:

 „авторитетні джерела” (тобто ті, які мають вплив на події, а не лише доступ до інформації),

 „офіційні джерела” або „означені” (якщо вони мають доступ до інформації, передбачений їхніми службовими обов'язками),

 „поінформовані джерела” (якщо вони просто мають доступ до інформації),

Слід пам'ятати, що посилатися на анонімні джерела можна лише тоді, коли повідомляється про факти чи події, але НЕ МОЖНА цього робити, повідомляючи про коментарі чи думки!

Слід також пам'ятати, що, посилаючись на анонімне джерело, журналіст і редакція беруть на себе повну відповідальність за достовірність і точність інформації. Тому посилатися на анонімне джерело можна лише у тому випадку, якщо редакція повністю переконана в авторитетності цього джерела, але не має іншої змоги подати новину, крім як пославшись на анонімне джерело. Отже, у всіх випадках подачі з посиланням на анонімні джерела йдеться лише про безумовно важливу і суспільно-значиму інформацію!

У інформаційних випусках ГМ заборонено використовувати посилання „джерела повідомляють” (без зазначення характеру джерел), „як стало відомо”, „експерти вважають”, „спостерігачі зазначають” і подібні.

Якщо інформація є попередньою, як слід не підтвердженою, або взагалі чиєюсь робочою версією, то на цьому слід чітко і недвозначно наголошувати! Подібну інформацію можна давати лише у надзвичайних випадках!

ІНФОРМАЦІЙНІ АГЕНТСТВА ТА ЗМІ

Користуючись продукцією інформаційних агентств та засобів масової інформації, слід виходити з авторитетності цих джерел (стаж роботи на інформаційному ринку, дотримання стандартів журналістики, історія помилок агентства та їх спростувань). Поза тим, слід пам'ятати, що в інформаційних агентствах та в засобах масової інформації також працюють живі люди, які можуть помилятися. Тож інформаційним редакціям ГМ все одно слід докладати власних зусиль до підтвердження і уточнення інформації. Якщо неможливо зробити це до найближчого випуску новин, то у наступному вже має йти інформація, підтверджена авторитетними джерелами.

ПРАВИЛА ОПРИЛЮДНЕННЯ ДАНИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Особливо ретельними мають бути інформаційні редакції ГМ, коли подають дані соціологічних досліджень.

Першим і основним правилом тут є переконаність редакції у авторитетності соціологічної служби, яка проводила дослідження. Для цього редакція має власноруч дослідити, принаймні, такі ключові моменти:

 хто є власником цієї соціологічної служби,

 чи є служба членом професійних асоціацій, зокрема САУ та ЕСОМАР,

 чи дотримується у своїй роботі наукових методик,

 проводить служба бізнесові дослідження, чи лише електоральні,

 чи не була служба у минулому причетною до конфліктів та скандалів.

Подаючи дані соціологічних досліджень, інформаційні служби ГМ, задля дотримання стандарту достовірності, повинні у повідомленні обов'язково озвучувати наступні позиції:

 точну назву соціологічної служби, яка проводила дослідження,

 замовника дослідження (якщо такий є),

 термін, "географію" і спосіб проведення дослідження,

 кількість опитаних і вказівки на репрезентативність (кого ці опитані представляють),

 точне формулювання запитання, на яке давали відповідь респонденти,

 усі вагомі позиції відповідей,

 розмір статистичної похибки (особливо це важливо, коли вагомі позиції можуть зазнати значних змін при врахуванні похибки, крім того, від розміру статистичної похибки залежить, наскільки можна округляти цифри),

 більш широкий контекст, який міг мати вплив на думку громади чи окремих її груп.

Крім того, подаючи дані соціологічних досліджень, слід завжди наголошувати на тому, що вони є лише імовірним прогнозом, і не завжди в повній мірі відповідають настроям у суспільстві.

Девіз інформаційних служб ГМ: "Ми завжди знаємо походження наших новин"!

4. ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Незбалансована подача інформації завжди є пропагандою на чиюсь користь!

Інформаційні редакції ГМ обов’язково представляють позиції усіх сторін будь-якого конфлікту, або неоднозначного, спірного питання.

У разі, якщо оперативно неможливо взяти коментар однієї із сторін, щоб представити її точку зору в межах одного сюжету чи випуску, редакція має докласти зусиль до того, щоб викласти цю точку зору, принаймні, наступного дня. У цьому випадку обов'язково слід загострювати увагу споживача інформаційного продукту ГМ на тому, що на проблему є різні точки зору, а також повідомити причину, з якої поки що не вдалося взяти коментар певної сторони і повідомити, коли цей коментар буде оприлюднено.

Відмова сторони від коментаря – також є коментарем. Редакція обов'язково повідомляє про таку відмову, про її причини, але завжди залишає за цією стороною-"відмовником" право прокоментувати ситуацію у наступних випусках новин.

Інформаційні служби ГМ завжди прагнуть надати чесний шанс на відповідь тому, кого у чомусь публічно звинувачують!

Позиції різних сторін конфлікту мають подаватися у однаковому форматі, без будь-яких переваг (хронометражних, емоційних тощо) будь-якій із сторін. Слід також пам’ятати, що врівноважувати сторони конфлікту ми маємо не просто математично (два синхрони “правих” – два синхрони “лівих”). Ми маємо чітко викласти позиції кожної сторони. Якщо є важливою аргументація позицій - так само викласти і аргументацію. Балансуючи позиції сторін, ГМ по суті створює в сюжетах чи випусках повноцінний „діалог” між ними.

Тележурналісти інформаційних служб ГМ повинні уникати переказу позиції однієї зі сторін конфлікту у стенд-апі, оскільки саме такий спосіб викладу може надавати цій стороні певну емоційну перевагу.

Збалансованість подачі матеріалу - це прояв неупередженості ГМ в спірній чи конфліктній ситуації. При висвітленні таких ситуацій журналісти і редакції мають докласти також зусиль до того, щоб знайти нейтрального експерта, “третейського суддю”. При цьому слід чітко дати зрозуміти споживачам інформації ГМ, чому саме ця людина коментує ту чи іншу подію, чи має цей коментатор достатній експертний рівень і наскільки ця людина є незацікавленою в конфлікті стороною.

Збалансованість подачі інформації досягається насамперед бажанням, твердим наміром та енергійністю самих журналістів.

Журналістам і редакторам ГМ слід регулювати й такі речі, як надуживання інтерв'ю з одними й тими самими політиками або експертами. Задля цього редакції повинні докладати планомірних і постійних зусиль до розширення кола коментаторів з боку кожної політичної чи іншої сили, інституції, а також до розширення кола експертів з різної тематики.

Редактори мають також при плануванні сюжетів і випусків стежити за тим, щоб у новинах ГМ дотримувався баланс негативної та позитивної інформації, щоб у глядачів чи слухачів новин ГМ не залишалося гнітючого почуття стосовно реальності.

ВИСВІТЛЕННЯ АКЦІЙ ПРОТЕСТУ

Збалансованість подачі матеріалу охоплює і деякі інші аспекти. При висвітленні будь-яких акцій протесту (пікети, мітинги тощо) слід обов'язково подавати дані про кількість учасників з двох джерел – від організаторів акції, і від правоохоронців. Цього можна не робити лише в тому випадку, коли кількість людей незначна і кореспондент може цілком точно підрахувати, скільки їх.

ВИКОРИСТАННЯ БЛІЦ-ОПИТУВАНЬ

При включенні до журналістського матеріалу опитувань людей (бліц-опитування) слід пам'ятати, що жодне бліц-опитування навіть і приблизно не відображає стану громадської думки з будь-якого питання! Це можливо лише, коли йдеться про невелику референтну групу (яку можна опитати всю або майже всю), і найчастіше така група в матеріалі виступатиме однією зі сторін конфлікту. Про використання бліц-опитувань заздалегідь і конкретно треба повідомити споживачів інформації.

Використання “бліців” є можливим лише за дотримання таких правил:

 з будь-якого конфліктного, спірного чи навіть просто непевного питання – слід представити бліцами весь спектр думок без жодної переваги (хронометражної, емоційної тощо) будь-якій одній з них,

 опитані мають давати відповідь на однакове для всіх чітке запитання,

 слід намагатися при цьому представляти різні стать, вікові групи, якщо нема контекстуальних обмежень (наприклад, потрібна чітка референтна група).

Бліци є допустимими, а інколи й необхідними, якщо проблема, рішення, заява, подія, про які йдеться в сюжеті, можуть викликати широкий суспільний резонанс (оскільки зачіпають інтереси великих соціальних груп).

Досить вільно можна ілюструвати бліцами лише безумовно позитивні враження або поняття.

Девіз інформаційних служб ГМ: "Ми надаємо слово всім зацікавленим і не стаємо ні на чий бік!"

5. ВІДМЕЖУВАННЯ ФАКТІВ ВІД КОМЕНТАРІВ ТА ОЦІНОК

Громада повинна точно знати не лише про те, що сказано, а й хто це сказав!

Подаючи будь-яку інформацію, інформаційні служби ГМ, чітко і недвозначно відмежовують виклад фактів від коментарів редакції чи автора матеріалу. Будь-яка інформація ГМ також не містить у собі редакційних чи журналістських оцінок. Такі коментарі чи оцінки є можливими лише з однієї тематики – безпосередньо проблем телерадіомовлення.

Подібний підхід ГМ пояснює простою тезою: "новинний журналіст – це лише свідок, а не учасник подій".

Будь-які коментарі чи оцінки (суб'єктивна думка) подаються в новинах ГМ лише з чітким і недвозначним вказуванням на їхнє джерело, незалежно від того, чи подається вона прямою мовою (синхроном), цитатою чи журналістським переказом. Журналістам ГМ категорично заборонено подавати чиюсь думку як свою.

Співробітники ГМ, готуючи матеріал, повинні безумовно уникати власних емоцій, щоб емоції не стали частиною цього матеріалу. Глядач дивиться новини, щоб одержати інформацію про подію, а не оцінки журналіста чи редакції, а тим більше – їхнє ставлення до цієї події!

Висвітлюючи конфлікт, журналісти ГМ не мають права висловлювати (в тому числі й за рахунок інтонації, міміки тощо) свій особистий висновок чи симпатію. Можна ретранслювати в сюжеті емоційно забарвлені висловлювання інших людей. Права на трансляцію власних емоцій у журналістів ГМ немає. Єдиним частковим винятком можуть бути прямоефірні включення з місця подій, які викликають підвищені емоції. Це може виправдовуватися тим, що в такому випадку журналіст, крім іншого, є очевидцем. Утім, навіть у надзвичайних випадках співробітники ГМ повинні докласти максимум зусиль до того, щоб стримувати власну емоційність.

ОЦІНЮВАЛЬНА ЛЕКСИКА

У журналістських текстах інформаційних служб ГМ не повинно бути лексики, яка має оцінювальне значення. Журналісти ГМ відкидають використання прикметників у текстах, надаючи перевагу дієсловам! Оцінювати подію, персону, вчинок тощо має право користувач продукції ГМ, якого ГМ повинно забезпечити для цього повною, точною і якісною інформацією.

БЕЗПІДСТАВНІ УЗАГАЛЬНЕННЯ

У матеріалах інформаційних служб ГМ не повинно бути безпідставних узагальнень. Узагальнення можуть бути лише в таких випадках:

 це думка сторонньої людини, при цьому чітко ідентифіковано цю людину,

 є відповідні, цілком достовірні, науково обгрунтовані соціологічні дослідження,

 референтна група є настільки малою, що журналіст має змогу самотужки повноцінно дослідити баланс думок у ній.

ДОПУСТИМИЙ РІВЕНЬ АНАЛІТИКИ В НОВИНАХ

Мінімальна аналітика є прийнятною у новинній продукції ГМ лише у пошуку відповіді на запитання: "що було причиною події?" і "якими можуть бути наслідки події?" Але і у цих випадках журналісти новинних служб мають покладатися насамперед на пошук широкого спектру думок, представляючи позиції різних сторін і висновки нейтральних експертів, а не висловлювати власні судження.

Співробітникам новинних служб ГМ слід мати на увазі, що висловити власні оцінки чи коментарі до фактів, подій чи висловлювань, вони мають змогу в авторських програмах ГМ (як автори, або ж як гості студії).

Девіз інформаційних служб ГМ: "Ми розповідаємо про факти, а не про наше ставлення до них. Ми не даємо оцінок подіям, учасникам подій чи явищам!"

6. ПОВНОТА ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Неповна інформація є інформацією наполовину!

Подаючи будь-яку інформацію, інформаційні служби ГМ повинні насамперед дати користувачу відповідь на три основні запитання:

 що сталося? (або хто сказав?)

 де сталося?

 коли сталося?

Більшої повноти ми досягаємо, коли додатково відповідаємо на інші питання ("чому?", "як?" тощо).

ГМ вважає за честь подавати кожну новину настільки повно, наскільки це є можливим у даний момент. ГМ не приховує від своїх користувачів нічого. Крім основних ключових 3-х запитань, ГМ дає відповідь на максимально можливу кількість запитань у кожний момент.

Більше того. ГМ ніколи не забуває ані про вагомі деталі (хай вони і не мають відношення до докорінних питань), ані про широкий контекст, ані про тло кожного питання, яке може бути таким:

 "історія питання",

 пояснення складних понять,

 розширення контексту.

АБСОЮТНІ І ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ

До цифр має бути дуже обережне ставлення. Помилки в курсах валют або прогнозі погоди коштують глядачам реальних грошей або зіпсованих вихідних.

Інформаційні служби ГМ намагаються подавати будь-які цифри у такому поясненні чи порівнянні, щоб будь-який користувач продукції ГМ зміг співвідносити їх зі своїм життям. Це стосується вибору подачі відносних чи абсолютних величин. Це стосується порівнянь, коли йдеться про дуже великі чи дуже малі величини. Якщо журналіст пише, що зібрано стільки-то тон зерна, то це не повідомлення, а імітація новини. Глядачеві та самому репортерові має бути зрозуміло – це більше чи менше, ніж торік, чи як це співвідноситься з прогнозами тощо. Коли це найбільший чи найменший урожай за певний час, то треба про це казати. Те ж саме стосується інфляції, курсу валют, виробництва, ВВП тощо.

У користувача ГМ не повинно залишитися жодних нез’ясованих питань.

Девіз інформаційних служб ГМ: "Ми не залишаємо "білих плям"!

7. ПРОСТОТА ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Складна інформація – це взагалі не інформація!

Громадське мовлення здійснюється дуже простою мовою. Будь-яка начитка складається переважно з простих речень, усім відомих понять - особливо це стосується радіомовлення. Будь-яке відео не викликає у глядача слушного запитання "що це мені показують?". Журналісти інформаційних служб ГМ прагнуть уникати:

 слів іншомовного походження,

 термінології,

 професійного та іншого жаргону,

 штампів та слів-паразитів.

Журналісти ГМ дуже обережно ставляться до:

 фразеологізмів, ідіом та образності;

 діалектизмів та рафінованої мови,

 омонімів.

Усе це може бути, лише коли журналіст вже розставив усі крапки над "і". Зрозуміло, що кожен журналіст шукає відповідники словам, які часто використовується в сюжеті, проте першими синонімами вживаються найчастіше згадувані.

ТБ і радіосюжети збудовані так, що глядач чи слухач розуміє, про що ми мовимо. Ми знову згадуємо, що цифри належить давати в зрозумілому порівнянні, посади та титули – спрощувати, наскільки це можливо. При написанні радіоматеріалів варто уникати вживання цифр, замінюючи їх порівняльними величинами. У телевізійних матеріалах слід, якщо це можливо, дублювати цифри і в журналістському тексті, і у графічній формі на екрані.

Абревіатури – розшифровуємо (якщо потрібно – пояснюємо), щонайменше, при першій згадці.

Останнє у стандарті простоти поняття – це уніфікація. У межах сюжету (випуску, усіх випусків) одне поняття слід називати одним словом. Інакше споживач продукту ГМ не зрозуміє, про що йдеться.

ПРО ДАТИ

Бажано уникати називання дати в разі, коли її можна замінити словами “у середу”, “через три дні”, “минулої п”ятниці”, “через місяць”, “трохи менше двох тижнів тому” тощо.

Девіз інформаційних служб ГМ: "Ми говоримо з глядачем однією мовою!"

РЕЗЮМЕ

Дотримання наведених семи стандартів інформаційного мовлення дає змогу чесно, правдиво, повно і неупереджено висвітлювати те, що відбувається. Отже, ще раз – сім наших девізів:

"Ми розповідаємо про все першими!"

"Ми розповідаємо про все точно!"

"Ми завжди знаємо походження наших новин"!

"Ми надаємо сл

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.

Долучитись