«Детектор медіа» продовжує публікувати моніторинг, у якому в комплексі (картинка й текст) оцінюється дотримання телеканалами стандартів інформаційної журналістики.

Попередні тексти моніторингу:

• «Телеканали разом із урядом маніпулюють начебто безальтернативністю донбаського вугілля»;
• «Звичка “хапати те, що лежить на поверхні”. Моніторинг якості новин на шести телеканалах»;
• «Це не телебачення, а “телегазета чи радіо зі шпалерами”».

Передмова

Я взяв тему «викрадення» нардепа Гончаренка, попри те, що, мабуть, вона не була основною цього дня (бо були важливіші події й на фронті — чергове посилення обстрілів під Авдіївкою, та й парламент того дня розглядав важливі законопроекти, ухваливши в першому читанні норму про заочне засудження, з «прицілом» на пана Януковича, й істотні зміни до «закону Савченко»). Але тема з Гончаренком цілком заслуговувала на увагу, хоч і могла викликати в журналістів певні сумніви щодо своєї стовідсоткової справжності.

Фабула в «чистому» вигляді: представники прокуратури й СБУ стверджували, що їм вдалося затримати підозрюваних, які мали намір викрасти, катувати і скалічити народного депутата через його політичну діяльність. Версію правоохоронців підтверджував і сам цей народний депутат. Така тема, без сумніву, є суспільно важливою, адже народний депутат як такий — це представник частини суспільства, і його робота, а тим більше його життя, мають охоронятися законом спеціально.

При цьому погоджуся, що сама по собі історія з інсценуванням викрадення Гончаренка викликає багато запитань. І не тому, що депутат Гончаренко відомий своїми досить ексцентричними вчинками.

Перше запитання: а з чого взагалі починалася версія саме про викрадення? Як стверджують журналісти «1+1», «…по обіді видання “Думська”, що належить самому Гончаренку, робить сенсаційну заяву — депутат зник». Інші канали про це взагалі не згадують, за їхніми версіями є лише таке: Гончаренко не відповідав на дзвінки, отже… а що отже? Те, що народний депутат відімкнув мобільний телефон, зовсім же не означає, що його викрали. Цей нез’ясований момент не бентежив журналістів, коли вони уже вдень збирали коментарі інших політиків про можливі версії причин саме викрадення депутата. Тож першоджерело самої версії про викрадення Гончаренка згадує лише «1+1», але й журналісти «1+1» теж не спробували розібратися до кінця — поцікавитися в журналістів «Думської», а звідки таку версію взяли вони?

Друге, і набагато серйозніше запитання: представники Одеської облпрокуратури й обласного управління СБУ (Олег Жученко і Сергій Батраков відповідно) були незвично, як для правоохоронця і спецслужбіста, говіркими й відвертими з журналістами. Вони розповідали не лише про численні деталі кримінальної справи, але й називали головного підозрюваного, й навіть показували оперативну зйомку прихованою камерою. Погодьтеся, таке «свято нечуваної інформаційної щедрості» буває нечасто, а вже тим більше в день проведення спецоперації з затриманням підозрюваних. Набагато частіше журналісти в такій ситуації від цих людей чують слова «таємниця слідства» у відповідь на будь-які свої питання. Така небуденна відкритість правоохоронців уже сама по собі викликала великий подив.

І третє, сама історія цього дня, наче спеціально, розвивалася стрімко й напрочуд «медійно». Усі події та коментарі з’являлися дуже «своєчасно» — починаючи з чуток і кулуарних обговорень про викрадення нардепа, потім — оперативних підтверджень цього різними правоохоронними інстанціями. Потім брифінг в Одесі й поява самого Гончаренка перед телекамерами різних телеканалів. І всі частини цієї історії — зав’язка, розвиток, кульмінація й розв’язка — відбулися доволі зручно для телевізійників, які готували свої сюжети на вечірні випуски новин.

Тут уже, зрозуміло, деякі канали захотіли піддати правдивість усієї цієї історії сумніву. Звісно, вони мали на це підстави й повне право. І робили це, але робили некоректно з погляду законів професії і жанру, — використовуючи для цього власні судження, іронічні інтонації або сумнівних (з погляду чи компетентності, чи неупередженості) коментаторів.

При цьому — що прикметно! — журналісти з легкістю називали злочинцем того, кого в цій ролі запропонували їм правоохоронці і сам нардеп Гончаренко. І, навіть подаючи в своїх матеріалах сумніви щодо правдивості всієї історії, журналісти не робили нічого, щоби часом не створити медійного образу «злочинця Олександра Кушнарьова і його поплічників». Зрештою, цей образ вони успішно й створили. Я підкреслю, дивіться, яка дивна логіка в журналістів: з одного боку, вважають, що історія сумнівна, й запитуються, чи була вона взагалі, а з другого боку, — жодного сумніву, що затримані правоохоронцями підозрювані є злочинцями. Ну про це трохи згодом.

Тепер повернімося до професійної якості новин загалом. Ця тема, на перший погляд, суто подієва, дає нам із вами підстави продовжити вже розпочату в попередній серії моніторингу невеселу розмову про «паркет» і про «архів» у наших теленовинах. Бо навіть і в такій суто подієвій темі тележурналісти знову рятуються «паркетним» відео, яке в цій ситуації разом із текстом виглядає взагалі неоковирно й недоречно. Тут, до речі, цілих два різновиди «паркету»: улюблена глядачем картинка депутатського мурашника у Верховній Раді й цілком типовий брифінг правоохоронців.

А там, де навіть і двох «сортів» «паркету» не вистачило, — в хід іде «архів». Єдиний маленький прогрес, порівняно з попереднім моніторингом, — у сюжетах на тему інсценованого викрадення Гончаренка на більшості каналів архівні картинки нарешті підписувалися титрами як архівні. Хоча використовувалися знову-таки частіше просто як «шпалери» для «перекривання» великих шматків журналістських текстів, начитаних за кадром. І ще одне спостереження. На всіх каналах архів позначається дрібненькими титрами. У мене складається враження, що ці титри пишуться не для глядача (якому важкувато буде їх роздивитися на телевізорі або навіть просто звернути на них увагу), а для телекритиків, «щоби не прискіпувалися, що ми архів не позначаємо» :) Але ж насправді ці титри потрібні не телекритикам, а саме глядачам, щоби розуміти, яку картинку (сьогоднішню чи ні) їм показують телевізійники.

Ще декілька зауважень, загальних для всіх або для більшості «піддослідних» телеканалів.

Стандарт оперативності. Усі головні події за цією темою (як я вже казав) розвивалися задовго до основних випусків новин, тож їх висвітлення особливої оперативності від ньюзрумів не потребувало. Зрештою, можемо вважати, що цей стандарт каналами порушено не було. Усі все встигли. (Крім того, чого за звичкою вирішили не робити.)

Зі стандартом балансу думок — набагато гірше. Усі канали, без винятку, називають Олександра Кушнарьова людиною, підозрюваною правоохоронцями в організації конкретного тяжкого злочину. Усі канали без жодних застережень показують Кушнарьова на відео чи на фото. Деякі канали роблять навіть гірше: вони називають підозрюваного злочинцем від свого імені, повністю погоджуючись із версією правоохоронців. Це окрема розмова, адже такий підхід є грубим порушенням стандарту точності (бо зовсім не факт, що правоохоронці у своїх підозрах праві) й порушенням етичної норми професії, за якою підозрюваний у злочині може ідентифікуватися для глядача лише зі своєї особистої згоди.

Але в будь-якому разі, особливо ж за повної ідентифікації підозрюваного, за стандартом балансу думок, ця людина має повне право для слова у відповідь на звинувачення правоохоронців. Тут я вже наперед знаю, що журналісти скажуть: а нам же правоохоронці не дають спілкуватися з затриманим підозрюваним. І це правда, це цілком типова для нашої правоохоронної системи лінія поведінки. Але ж зверніть увагу на те, що в жодному з сюжетів ми не чуємо жодного слова про те, що правоохоронці не дали журналістам поспілкуватися з підозрюваним. А це означає, що журналісти навіть не робили таких спроб, щоби цього від правоохоронців добитися. А це вже, на жаль, типова лінія поведінки для нашого професійного цеху. Журналісти самі собі кажуть: вони все одно нам не дадуть підозрюваного, — й нічого не роблять, щоби таки дали. Друге, Кушнарьов — усе ж не зовсім пересічна людина, він — політик і депутат, хай і не загальнодержавного рівня. Не виключено, що він має власного адвоката або що його однопартійці вже того ж дня знайшли йому адвоката. Тож не виключений був шанс для журналістів спробувати цей момент з’ясувати. Бо адвокат (якщо він був) уже міг мати контакт зі своїм підзахисним і міг би озвучити журналістам його позицію щодо звинувачень. А якщо адвоката підозрюваний на цей момент ще не мав, то сама ця спроба з’ясування мала би бути відображена в ефірі новин і сам факт про відсутність у затриманого адвоката теж мав би бути озвучений у новинах. Але цієї спроби теж ніхто з журналістів не робив, бо про це нічого не було сказано в ефірах телеканалів. Підсумовуючи, за цією лінією конфлікту стандарт балансу думок грубо порушили всі телеканали, обмежившись щодо підозрюваних лише позицією слідства і не зробивши жодних спроб отримати позицію самих підозрюваних.

Повнота (і плюс точність). Це повна відсутність обставин місця дії, — невідомо, де саме відбувалося затримання підозрюваних. Нез’ясованість інших ключових обставин, — незрозуміло, де саме перебував під час затримання підозрюваних сам Гончаренко. Це він там сидів прикутий до батареї, чи інша людина? І окремо — геть розмиті обставини часу. Замість давати чітку хронологію подій (а в цій темі вона логічно грала би композиційну роль: що і в який момент відбувалося, чи що і в який момент ставало відомим). Більшість каналів намагалися неприховано будувати сюжети про цю подію у формі «детектива». А для якісного детектива чіткий таймлайн є одним із наріжних каменів. Натомість усі часові маркери в сюжетах були розмитими і приблизними. «Вранці», «по обіді», «за кілька годин» і тому подібне, замість казати точно «о 10-й», «близько 14-ї» тощо. Тут, гадаю, зіграла свою роль велика й погана традиція нашої журналістики, де приблизність і узагальненість в усьому замість конкретики давно вже стала загальним стилем.  Щоправда, був тут один виняток. Телеканал «Інтер» навіть присвятив питанню хронології подій окремий матеріал; але це було зроблено як невдале обґрунтування певної своєї версії (див. нижче).

І останнє з загальних спостережень. Половина телеканалів («1+1», «Інтер» і «112») демонструють у своїх сюжетах відео, на якому людина, схожа на Кушнарьова (це я не іронізую, просто якість цього відео стовідсоткової ідентифікації людини, як на мій погляд, без спеціальної фахової експертизи не дає), обговорює начебто план саме цього злочину. До цього відео виникає декілька серйозних питань.

Перше стосується стандарту достовірності. Тут начебто все добре. Журналісти «1+1» та «Інтера» кажуть, що це відео показали журналістам самі правоохоронці на брифінгу Жученка і Батракова в Одесі:

«У прокуратурі демонструють відео з прихованої камери, як Кушнарьов за обідом змальовує свій замисел» («1+1»);

«Все точки над "і" расставили спецслужбы. Говорят, что это была спецоперация, и показывают кадры сделки исполнителя и заказчика» («Інтер»).

Канал «112» побачив це відео вже «з других рук»: «Згодом у ЗМІ з'являється відео на підтвердження» («112»). У сюжеті титр на цій картинці: «Відео “Думская-ТВ”».

На самому брифінгу журналісти мали би поставити Жученку й Батракову кілька запитань для повної верифікації цього відео. Зокрема, запитати, коли, де і за яких обставин його було записано. Як узагалі це було знято, де була прихована камера? Чи ця прихована зйомка була дозволена судом? Цього, ймовірно, журналісти не робили, бо в сюжетах про це не було жодного слова.

Друге стосується стандартів повноти й точності інформації. На продемонстрованому правоохоронцями відео ми бачимо таку картинку:

І чуємо такі слова:

- От того, что я ему сделаю, еще никто не умирал. Он будет слепой и хромой. Все.

- Все?

- Все.

- Хватит. Более чем. Все равно должно быть какое-то место, где он должен будет быть спрятан, законсервирован. Сразу ж никто не хватится.

Сам по собі цей фрагмент розмови на відео (продемонстрований усіма трьома каналами як «доказ» провини Кушнарьова) насправді не дає стовідсоткових підстав стверджувати, що: 1) Кушнарьов і справді планував такий злочин (наприклад, людина на відео могла «грати роль» або просто фантазувати напідпитку на тему: «Що би я зробив із ненависним мені персонажем»), 2) на відео йдеться про плани злочину саме проти нардепа Гончаренка (можливо, людина на відео каже про когось зовсім іншого).

Є дуже велике питання щодо дотримання журналістами етичних норм професії.

Перше й головне. Названий та ідентифікований журналістами Кушнарьов може бути поганим чи хорошим, симпатичним чи відразливим, поділяти різні ідеї, але журналісти ТОЧНО НЕ ЗНАЮТЬ, чи вчиняв він той конкретний злочин, у якому його звинувачують правоохоронці. Бо, ще раз, правоохоронці можуть помилятися, можуть видавати бажане за дійсне, а ще навіть (хоч як важко це собі уявити!) можуть узагалі казати про підозрюваного повну неправду. Хоча, з другого боку, зовсім не виключено, що справді саме цей Кушнаров «поширював екстремістську літературу» і тим більше «планував викрасти і скалічити народного депутата Гончаренка». Але навіть якщо є бодай найменший сумнів у цьому, ідентифікувати його на широкому екрані як злочинця категорично неправильно. Уявіть собі, що Кушнарьов ЦЬОГО НЕ РОБИВ, — а про нього ЦЕ розповіли у всеукраїнському телеефірі. Тоді журналісти для суспільства зробили невинну людину злочинцем. Зверніть увагу: журналісти беруть на себе функцію якогось найвищого суду! Чи в цьому полягає суспільне призначення журналістів, не кажучи вже про їхню компетенцію в таких питаннях?!

І нарешті, є ще й правова сторона цієї демонстрації. Краще про це, звісно, можуть розповісти фахові юристи, але як мінімум. Право на оперативно-розшукову діяльність (як-от стеження, прихована відеозйомка людини тощо), за законом, мають правоохоронні органи, а журналісти такого права не мають. Ситуація така: правоохоронці (вважатимемо, маючи законні підстави, тобто рішення суду) проводять приховану зйомку певного підозрюваного. Ця зйомка далі має використовуватися в процесі слідства й у наступному судовому процесі. Але вона не повинна використовуватися для широкого оприлюднення. Показуючи це відео на брифінгу журналістам, правоохоронці вже порушують закон. Це можна залишити на їхній совісті. Але коли журналісти показують це відео на всю країну, вони порушують законні права тих, хто на цьому відео фігурує. У цьому сенсі ще там на брифінгу журналісти мали би поставити Жученку й Батракову наступні запитання: чому правоохоронці вирішили продемонструвати цей результат своєї оперативно-розшукової роботи журналістам? Чи не вважають вони демонстрацію цього відео порушенням законних прав підозрюваного, який тепер цілком справедливо може звинувачувати слідство в незаконному тиску і грубому порушенні норм КПК?

Завершуючи цю передмову, можу сказати, що всі без винятку канали роблять велику купу однакових або дуже схожих порушень стандартів професії. Але при цьому кожен канал намагається вирізнитися якимось оригінальним порушенням, відмінним від своїх колег. Так, наприклад, журналісти 5-го каналу вирішили вважати намір скалічити — спробою вбивства, журналісти «України» «затримали» на одного підозрюваного більше, ніж самі правоохоронці. Журналісти каналу «112» вирішили, що Гончаренка насправді викрадали, а не інсценували його викрадення. Журналісти «Інтера» знайшли в цій історії найнесподіванішу «конспірологію» і дивні «паралелі». А журналісти «ТСН», який (як заведено) продовжує «вражати», взагалі вирішили змінити наше уявлення про час, називаючи половину дня — днем «цілим».

Утім, про все по порядку.

«1+1»

Оперативність

Не порушено (див. вище).

Точність

Розмитість обставин часу (пояснення див у передмові):

«За деякий час прокурори Одещини заявили про викрадення нардепа і буквально за лічені години відзвітувалися».

Підозрюваних ідентифікують як злочинців і зі слів анонімних «правоохоронців», і самі по собі: «Замовником правоохоронці називають депутата Лиманської райради Кушнарьова, в якого було двоє поплічників» («поплічники» — тут чітко у значенні «ті, хто допомагає вчиняти злочин»).

Фактична неточність:

«Остання до викрадення його витівка…» («викрадення» не було, була «імітація викрадення»).

Фактична неточність:

«За дві години на телефони депутатів та журналістів, які цілий день намагалися додзвонитися Гончаренку…» (в описаний момент можна було казати хіба що «цілих півдня», бо тут на картинці перерва після ранкового засідання ВР, а інформація про те, що Гончаренко живий і здоровий, озвучується на брифінгу в Одесі близько 15-ї години. Тож «цілий день» не виходить аж ніяк).

Оскільки більшість картинок «паркетні» або взяті в «архіві», — текст за кадром із ними пов’язаний лише віддалено й дуже умовно. Місцями текст із картинкою взаємодіють на межі абсурду (беру лише обрані фрагменти сюжету):

КАРТИНКА	ТЕКСТ	КОМЕНТАР
	Зранку Гончаренко не прийшов на роботу у Верховну Раду.	Це класична картинка, з якої починається величезна кількість сюжетів із Верховної Ради. Абсолютно беззмістовна картинка «ні про що». Картинка, яку насправді могло бути знято сьогодні, а могло — і десять років тому. Але стосовно конкретно  цього сюжету й цієї теми: скажіть, чи можете ви на ній роздивитися, що «Гончаренко не прийшов на роботу», як про це каже журналістка за кадром?!
	Колеги не переживали, бо напередодні він обмовився,…	Тут дуже добре видно, що «колеги не переживали».
	…що має з`їздити на день до Одеси.	Тут узагалі немає нічого з того, про що йдеться за кадром. А яка різниця?!
	Але вже по обіді видання «Думская», що належить самому Гончаренку,…	Чи це «видання “Думская”», а чи «сам Гончаренко»?
	…робить сенсаційну заяву — депутат зник.
…
	У прокуратурі Одещини оперативно підтверджують: депутат не просто зник, його викрали.	Бачте, яка «оперативна» прокуратура — оперативно зібрала цілий брифінг, щоби «підтвердити». А насправді це брехня, бо в цей момент у сюжеті йдеться про підтвердження, яке дала прес-секретар генпрокурора Лариса Сарган десь близько 14-ї години, а на картинці — початок брифінгу в Одесі, який стався щонайменше годину після того.
	Колеги Гончаренка, ті хто у викрадення повірили,…	Тут бачимо в ролі «колеги Гончаренка» чомусь генпрокурора Юрія Луценка, який давно вже не народний депутат, а отже й не «колега». Ще й із твердженням, що Луценко «у викрадення повірив».
	…починають підозрювати одеських адептів «руського міра».	Ось вони — «одеські адепти “руського міра”». До речі, оці (які на картинці) народні депутати мають хорошу нагоду позиватися проти «1+1» і вимагати «захисту честі, гідності й ділової репутації» за те, що журналісти каналу назвали їх цими самими «адептами “руського міра”».
…
	Інші депутати ховають посмішки і намагаються глузувати із начебто «викрадення» колеги не надто відверто.	«Ховає посмішку» тут чомусь Каплін, а синхрон далі йде Берези.
	Діалог журналістки з Березою
…
	У цей саме час і одеська прокуратура повідомляє:	Знову зібрали брифінг. (Уже другий протягом години, якщо вірити сказаному і показаному раніше.)
	Гончаренка знайшли, він у безпеці,…	Ось він — знайдений Гончаренко!
	…його викрадачі затримані. Бо…	А це — «його викрадачі».
	…зізнаються: насправді усе це була карколомна спецоперація…	А отак виглядає «карколомна спецоперація».
	- …ловля на живця. Мовляв, кілька місяців тому…
	…правоохоронці вийшли на чоловіка, який начебто хотів викрасти Гончаренка. Правоохоронці прикинулися злодіями і запропонували свої послуги…	А тут якось незрозуміло: чи це «правоохоронці», чи це той «чоловік». Пояснень же за кадром немає ніяких. Думай що хочеш, друже глядачу.
	…допомогти у викраденні. Насправді…
	…усе інсценізували і надіслали світлини замовнику.
	На них людина із мішком на голові, у кайданках, прикута до батареї. Катувати нардепа збирався…	От майже все тут неправда: немає ні мішка на голові, ні батареї, до якої, відповідно, не прикута ця людина. Є хіба що кайданки. Останні три плани показують, наскільки недбало ставляться до монтажу в новинах. Навіть коли є що показати під конкретні слова, все одно наклеїмо цей план на якісь інші слова! Бо ж яка різниця: головне текст, а картинка — це другорядне. Ми ж телевізійники, правда?
	…особисто замовник злочину.	А тут на світлині — четверо людей. То й поясніть, хто з них замовник.
…
	Замовником правоохоронці називають депутата Лиманської райради Кушнарьова, в якого було двоє поплічників.
	У Кушнарьова в одеському Будинку профспілок у травні 2014 року заживо згорів син, тож батько начебто…	Архів не марковано, картинку за кадром не пояснено. Тому й не зрозуміло. Глядач може лише здогадуватися, що на картинці — 2 травня 2014 року. І теж питання — хто ця людина на картинці? Це справді син Кушнарьова? (Це все — грубі порушення і стандартів повноти й доступності подачі інформації.)
	…заповзявся помститися за нього, чомусь саме Гончаренку.	Це ми вже бачили, але все одно не зрозуміло, що це нам показують.
	У прокуратурі демонструють відео з прихованої камери, як Кушнарьов
	за обідом змальовує свій замисел.	Оце так він «змальовує свій замисел».
	Оперативна зйомка	Шість останніх планів показують, як відчайдушні спроби «перекрити» текст картинкою хоча би віддалено «відповідно» призводять до повного вінегрету з трьох різних за змістом, місцем і часом зйомки картинок (оперативна зйомка правоохоронців, сьогоднішня зйомка брифінгу й архівна картинка майже трирічної давнини).

Ну й щодо послідовності планів і комфортності монтажу. Зрозуміло, що така послідовність монтажу планів не може вважатися якісною:

Це просто хаотичних набір різних картинок Гончаренка для того, щоби «перекрити» чималий текст бекґраунду.

Достовірність

Величезна кількість розмитих або узагальнених псевдопосилань:

«Про це першою повідомила пов'язана із ним місцева телекомпанія» (щоправда, пізніше в сюжеті згадується «видання “Думская”»); «прокурори Одещини заявили про викрадення нардепа»; «Колеги не переживали»; «У прокуратурі Одещини оперативно підтверджують»; «Колеги Гончаренка, ті хто у викрадення повірили, починають підозрювати…»; «Інші депутати ховають посмішки і намагаються глузувати…»; «За дві години на телефони депутатів та журналістів, які цілий день намагалися додзвонитися Гончаренку, приходять есемески»; «У цей саме час і Одеська прокуратура повідомляє»; «Мовляв, кілька місяців тому правоохоронці вийшли на чоловіка, який начебто хотів викрасти Гончаренка»; «Замовником правоохоронці називають депутата Лиманської райради Кушнарьова»; «У прокуратурі демонструють відео з прихованої камери».

Повнота інформації

Стандарт порушено приблизністю обставин (див. у передмові). Немає необхідних пояснень до багатьох не до кінця зрозумілих картинок (див. вище).

Баланс думок

Грубо порушено. Звинувачення в конкретному злочині конкретної людини (Кушнарьова) потребувало слова у відповідь (див. вище). У сюжеті ці звинувачення подано так:

«Замовником правоохоронці називають депутата Лиманської райради Кушнарьова, в якого було двоє поплічників. У Кушнарьова в одеському Будинку профспілок у травні 2014 року заживо згорів син, тож батько начебто заповзявся помститися за нього, чомусь саме Гончаренку. У прокуратурі демонструють відео з прихованої камери, як Кушнарьов за обідом змальовує свій замисел».

Журналісти «1+1» демонструють свої сумніви у правдивості офіційної версії події. Так, у підводці ведуча каже: «Навіщо депутату вдягали на голову мішок і чому колеги поставилися до інциденту дещо скептично…». А в сюжеті авторкою непрямо, але висловлюється сумнів у правдивості подій: «Колеги Гончаренка, ті, хто у викрадення повірили…». І далі: «Інші депутати ховають посмішки і намагаються глузувати із начебто «викрадення» колеги не надто відверто».

Розмова авторки сюжету з нардепом Юрієм Березою:

«Авторка: Ви вірите у викрадення Гончаренка?

Береза: Ні.

Авторка: Чому? Жорстокосердна ви людина.

Береза: Ні. Я просто досвічена людина».

Ці різні, але чітко артикульовані в сюжеті, сумніви в правдивості всієї історії слід було адресувати для коментування тим, хто цю історію озвучив, — прокурору Одещини Жученку, керівнику обласного СБУ Батракову і, зрештою, самому нардепу Гончаренку. Цього теж зроблено не було.

Відокремлення фактів від думок

Велика кількість журналістських оцінок і висновків: «»За деякий час прокурори Одещини заявили про викрадення нардепа і буквально за лічені години відзвітувалися»; «…а потім і сам Гончаренко з'явився перед телекамерою “ТСН”»; «Навіщо депутату вдягали на голову мішок і чому колега поставився до інциденту дещо скептично»; «Колеги не переживали, бо напередодні він обмовився, що має з'їздити на день до Одеси. Але вже по обіді видання “Думська”, що належить самому Гончаренку, робить сенсаційну заяву — депутат зник»; «У прокуратурі Одещини оперативно підтверджують: депутат не просто зник, його викрали. Колеги Гончаренка, ті, хто у викрадення повірили, починають підозрювати одеських адептів “руського міра”»; «Інші депутати ховають посмішки і намагаються глузувати із начебто "викрадення" колеги не надто відверто»; «Жорстокосердна ви людина!»; «…на телефони депутатів та журналістів, які цілий день намагалися додзвонитися Гончаренку…»; «У цей саме час і одеська прокуратура повідомляє…»; «Бо зізнаються: насправді усе це була карколомна спецоперація — ловля на живця»; «Насправді усе інсценізували…»; «…в якого було двоє поплічників»; «…тож батько начебто заповзявся помститися за нього, чомусь саме Гончаренку»; «Кушнарьов за обідом змальовує свій замисел»; «Гончаренко — колишній регіонал, а нині активний член президентської фракції. Він неординарний політик і частий гість на телеефірах»; «… остання його витівка».

Доступність інформації

Багато картинок потребували пояснень. Заскладне для сприйняття на слух формулювання: «…починають підозрювати одеських адептів «руського міра».

«Інтер»

Оперативність

Не порушено (див.вище).

Точність

Насамперед порушення точності в тому, що підозрюваних журналісти називають злочинцями: «Александр Кушнарев, которого подозревают в причастности к этому делу, сейчас задержан. У него и подельников проводят обыски» (перше визначення дано з посиланням на когось анонімного — «подозревают» (хто?), друге — «подельники» — це вже від імені журналістів); «Нардеп помог поймать злоумышлеников. А потом столо известно, что его пытался похитить отец активиста погибшего в Одессе 2 мая» (тут уже журналістом чітко стверджується, що затримані підозрювані є «зловмисниками» і що саме «отец активиста» «пытался похитить» нардепа).

Розмитість обставин часу: «Ближе к обеду силовики заявили»; «Информация о том, что нардепа Алексея Гончаренко выкрали, появилась еще утром»; «Спустя некоторое время спецслужбы подтвердили информацию».

Повна брехня у бекґраунді: «Политический путь Гончаренко непростой. В 2005-м был членом Партии регионов, прошёл в парламент». Членом Партії регіонів того 2005-го року справді став, але «прошел в парламент» у жовтні 2014-го року і за списком БПП. Це повністю маніпулятивний момент із боку журналістів «Інтера». Бекґраунд подається так, начебто Гончаренко в 2005 році став народним депутатом саме як член Партії регіонів.

Приблизність у бекґраунді: «во время пожара погибли десятки человек» (загалом не округляються, та ще й до поняття «десятки», кількості загиблих людей).

Помилка у прізвищі, в титрі: «Владимир Гарковенко» — насправді, Горковенко.

Логічні помилки:

«Дескать, сепаратистская группа, которая действует в Одессе, планировала расправиться с Гончаренко. С этой целью провели спецоперацию» (з такої побудови тексту виходить, що спецоперацію проводили з метою розправи над Гончаренком, а не з метою попередити таку розправу); «Но почему именно сейчас он (Гончаренко) стал жертвой заказного преступления?» (логічна помилка: жертвою він не став, адже злочин попередили).

Є ще такий фрагмент:

«Поэтому коллеги-парламентарии не уставали строить конспирологические версии.

Владимир Арьев, народный депутат, Блок Петра Порошенко: У багатьох були підстави не любити Гончаренко, з політичних причин. І особливо він останнім часом діяв доволі жорстко проти Російської Федерації, ми бачимо.

Вадим Денисенко, народный депутат, Блок Петра Порошенко: Я не чув про якісь проблеми в сім'ї, я не чув про...ми знаємо, що бізнесу, як такого, немає. Тому очевидно, все ж таки, з моєї точки зору, яка теоретично можлива, це політична діяльність.

Ольга Червакова, народный депутат Блок Петра Порошенко: Я йому телефонувала на його мобільний номер телефона. Він без зв'язку. Відповідно це, я думаю, буде ускладнювати для спецслужб встановлення його місця знаходження».

З усіх трьох синхронів на визначення «конспірологічної версії» тягне хіба що перший синхрон Ар’єва. Денисенко дуже обережно висловлює припущення про політичну діяльність Гончаренка як «теоретично можливу» причину. Червакова взагалі про версії не каже жодного слова. Так що, по-перше, «коллеги-парламентарии» таки втомилися «строить конспирологические версии» уже до другого наведеного автором сюжету синхрону. Тут бачимо дуже наочний приклад нічим не виправданого узагальнення, зробленого журналістом.

«За любым провалом коалиции в Раде следует либо череда громких задержаний, либо загадочных похищений» (узагальнення, яке є неточністю. Які ще викрадення маються на увазі?).

Та й узагалі, «Інтер» узагальнює завжди і все (це я зараз спеціально теж узагальнив, щоби читачі-інтерівці відчули силу узагальнення на собі). Добре, сформулюю так: «Інтер» узагальнює часто й різне. Лише в цьому одному випуску і в цій одній темі є ще й таке:

«Дать ответ на этот вопросс мы попросили криминалистОВ» — і далі синхрон однієї криміналістки;

«Но вот журналистЫ в то время, когда никто не мог ему дозвониться, заметилИ» — і далі синхрон одного журналіста (щоправда, представленого чомусь як «блогер»);

«А политологИ проводят параллели» — і далі синхрон одного політтехнолога.

Звісно, можна було би це вважати просто ознакою дрімучого непрофесіоналізму. Але ж не забувайте, що узагальнення є одним із основних прийомів пропаганди (пригадуєте таке: «весь советский народ, в едином порыве, решительно осуждает злобные происки империализма», а натомість «горячо поддерживает мудрую политику партии и правительства»). Повертаючись до стандартів: будь-яке подібне узагальнення завжди є категоричною неточністю. А просто кажучи, брехнею.

Картинка й текст у «Інтера» «не дружать» узагалі. Наводжу найприкметніші фрагменти:

КАРТИНКА	ТЕКСТ	КОМЕНТАР
	Информация о том, что нардепа Алексея Гончаренко выкрали, появилась…	Так ось же він сидить собі, ще й щось говорить, у Раді! Як це його «викрали»?!
	…еще утром. Владимир Гарковенко в дружеских отношениях с…
	…парламентарием, говорит, накануне звонил ему,…	Добре, що журналіст встиг сказати, що це — саме Горковенко, бо Горковенко — не «парламентарий».
	…чтобы договориться о встрече.	Ось так вони зазвичай «договариваются о встрече». А якщо серйозно, то тут дуже типовий випадок, коли репортер написав забагато тексту (навіщось переказуючи за кадром шматок синхрону), і для того, щоби «перекрити» цей текст, змушений був використати всі перебивки, які ретельно назнімав під час інтерв’ю оператор.
	Далі йде синхрон Горковенка.	(А не «Гарковенка»).
	Спустя некоторое время спецслужбы подтвердили…	Тут по картинці — чітке підтвердження! Табличка ж на вході до офісу спецслужби є абсолютним підтвердженням будь-яких слів журналіста, якщо ви не знали.
	…информацию о похищении Гончаренко.	Тут прикметно, що для «перекриття» всього цього з/к тексту довелося брати в архіві пару планів фасаду СБУ на Володимирській. Хоча, по-перше, саме це відомство на той момент ніяк не «підтверджувало викрадення Гончаренка» (якось підтверджували речники ГПУ і МВС), а по-друге, навіть якби представники СБУ і підтверджували (чи спростовували) цю інфу, то сиділи б вони не на Володимирській, а в Одесі.
	Но что на самом деле произошло и где…	Цікаво, але про те, що над СБУ на Володимирській є таке, — знають хіба що поодинокі спостерігачі навколишніх будинків (бо з тротуару цього ніколи не видно).
	…нардеп, было окутано тайной.	«Тайна», очевидно, була в тому, що на цій картинці й справді знайти конкретного народного депутата за три секунди (коли показують цю картинку в ефірі) реально неможливо. До речі, це неможливо, незалежно навіть від того, якого саме народного депутата на цій картинці шукати.
	Поэтому коллеги-парламентарии не уставали строить…	«коллеги-парламентарии», зі спікером парламенту включно, — оце хоче сказати автор сюжету?
	…конспирологические версии.	Отут уже точно видно, що люди на картинці точно «строят конспирологические версии» (особливо ж отой, який щось рукою кудись показує!)
…
	Но вот журналисты в то время, когда никто не мог ему дозвониться, заметили, что похищенный пользуется телефоном и в течение дня несколько раз был в сети.	Тут дуже цікаво. Нам показують якийсь начебто телефон, на якому щось таки є, а за кадром упевненим голосом кажуть, що викрадений нардеп «був у мережі кілька разів». Але, вибачайте, ця картинка нічого не означає й нічого не доводить! (Починаючи з того, що прочитати це все з екрана телевізора глядач не зможе, не встигне. Такі картинки зазвичай журналісти показують для імітації «переконливості». А як воно не переконає? — «Телевізор» же показав!)
…
	Все точки над "і" расставили спецслужбы.	Тут очевидно, що «спецслужбы» «расставляют все точки над “і”».
	Говорят, что это была спецоперация,…	А, так ось як виглядає насправді «спецоперация»! А то ми з вами вже гадали, що вона виглядає так, як нам показали за півгодини на «ТСН»! А якщо без жартів, то взагалі не зрозуміло, навіть із усіх можливих контекстів, кого саме й навіщо «Інтер» нам зараз показує. (Це питання ще й до дотримання стандартів повноти й доступності інформації).
	…и показывают кадры сделки исполнителя и заказчика.	Тут «исполнитель» и «заказчик» більше схожі на операторів «дружніх» телеканалів На місці цих двох операторів я би подав судовий позов до телеканалу «Інтер»! (Співпозивачем могла б бути ще й ота дівчина, яка виглянула з-поза кадру під титром «Одеса»).
…
	О готовящемся заказном преступлении против парламентария,…
	…утверждают в СБУ, знали заранее…	Дуже цікаво, що «в СБУ» про це «утверждает» чомусь прокурор Одещини (відколи прокурори в нас працюють в СБУ, очевидно, знають лише журналісти «Інтера»).
	…и пошли на опережение. Дескать, сепаратистская группа,…	Кількість потенційних судових позовів до «Інтера» на цій картинці продовжує зростати (тут уже до «сепаратистської групи» журналісти каналу записали ще сімох людей).
	…которая действует в Одессе, планировала…	От чесно, я передивився всі ці сюжети з шести каналів, але, даруйте, так і не зрозумів: хто цей чоловік, якого нам показують?
	…расправиться с Гончаренко. С этой целью провели…	Тут зась шукати відповідності між картинкою і текстом (бо «потік свідомості» ніколи не відповідає реальності), але, вибачайте, а навіщо взагалі нам показують оце?!! Воно взагалі дає хоча б якусь мінімально корисну інформацію за темою сюжету?
	…спецоперацию, инсценировали его похищение.	Тут би вже заплутався найдосвідченіший криміналіст: виявляється, викрасти хотіли облпрокурора Одещини!
	Потом связались с заказчиком, якобы чтобы передать парламентария.	Отут усе очевидно: тут якраз «связываются с заказчиком». Хоча прокурор Одещини й керівник облСБУ можуть із таким трактуванням «Інтера» не погодитися! (І я їх у цьому цілковито підтримаю!)))
…
	Сам Гончаренко во время спецоперации не пострадал,…	Тут точно видно, що «не пострадал». Тим більше, що він насправді взагалі був за півтисячі кілометрів від спецоперації — ось же ми бачимо його в кулуарах парламенту!
	…охотно раздает интервью и говорит: знает, кто за этим стоит.	Там само. Але ж досі нам розповідали, що він в Одесі?!! А на картинці ми бачимо, що інтерв’ю, ще й «охоче», він роздає в кулуарах парламенту. Дивно якось, правда?
…
	Тогда, второго мая, в Одессе произошли трагические события,…	Тут починається бекґраунд, який дає підставу журналістам «Інтера» «перекривати» великий шмат тексту архівними картинками. Архів позначено, але некоректно. Тут мав би бути титр «2 травня 2014 року», а не «Архів», бо це зйомка реальної події, яка сталася в конкретну дату, а не в абстрактному «минулому».
	…во время пожара погибли десятки человек. А сам Гончаренко…	Оці люди тоді загинули? Чи це і є «сам Гончаренко», — наприклад, отой чоловік у синіх джинсах?
	…был активным участником Евромайдана. Но почему…	На Євромайдан жодного разу не схоже.
	…именно сейчас он стал жертвой заказного преступления? Вопрос!	???
	Александр Кушнарев, которого подозревают…	Не схожі ці люди на Кушнарьова, якого в цьому сюжеті нам уже показували раніше на оперативному відео.
	…в причастности к этому делу, сейчас задержан.	«В причастности» вот к «этому делу»? Так це ж зовсім інше «дело» — це події 2 травня 2014 року! І хто з тих численних людей на картинці є Кушнарьов, який «сейчас задержан»?!
	У него и подельников проводят обыски. В "Оппозиционном блоке"…	Отак «обыски»! Добре б обшукували, а навіщо палити?! А на передньому плані, очевидно, або сам Кушнарьов, або його «подельники». Або, в крайньому випадку, «Оппозиционный блок» (?)
	…считают — это все хорошо спланированная провокация.
	Синхрон Скорика
	Политический путь Гончаренко не простой. В 2005-ом был членом "Партии регионов",…	От брехня тут, в 2005-му хай і був він «членом Партии регионов», але ж не був він, як нам показують на картинці журналісти «Інтера», народним депутатом!
	…прошел в парламент,	Тут бачимо, що таки «прошел».

Достовірність

Велика кількість псевдопосилань: «Ближе к обеду силовики заявили, дескать, жив-здоров», «дескать, сепаратистская группа…».

До відома журналістів «Інтера», та й «України», яка теж робить новини російською й послуговується цим словом. Оце російське «дескать» перекладається українською «мовляв».

Це слово простомовне. У поєднанні ж зі словом «заявили», таким собі пишномовним і урочистого стилю словом, оце «дескать» дає повний нонсенс, щось ось таке: «з найвищої трибуни сказали, що невідомо хто подейкує про абищо». Не треба бути філологом, щоби відчути абсурдність використання цих двох слів поряд, і не треба бути журналістом, щоби відчути абсурдність використання слова «дескать» в новинах взагалі! Досить було б і середньої освіти. Але ж не вистачає. Або чогось іншого не вистачає…

А загалом отут у мене виникла ще одна ідея. А спробуймо допомнити всі ці неповноцінні посилання наших журналістів, щоби краще було видно їхній реальний зміст:

«Информация о том, что нардепа Алексея Гончаренко выкрали, появилась («из иоткуда»!) еще утром»; «Спустя некоторое время («какие-то») спецслужбы подтвердили информацию о похищении Гончаренко»; «(«какие-то») коллеги-парламентарии не уставали строить конспирологические версии»; «(«какие-то») журналисты в то время, когда никто не мог ему дозвониться, («как-то») заметили»; «Все точки над "і" расставили («какие-то») спецслужбы. («Какие-то люди») Говорят, что это была спецоперация»; «утверждают («какие-то люди») в СБУ»;«В Оппозиционном блоке («какие-то его члены») считают»; «(«какие-то») блоггеры обратили внимание»; «в ефире одного из («неизвестных») телеканалов»; «Позже («вдруг») оказывается»;  «А потом стало («непонятно откуда») известно»; «А («какие-то») политологи проводят («какие-то») параллели».

Принаймні, так було б і точніше, й чесніше.

Повнота інформації

Неконкретність із обставинами часу. Невизначеність обставин місця дії тощо.

У синхроні опоблоківця Скорика раптом виникає якась малозрозуміла історія:

«Изюминкой всего стало недавнее сообщение о том, что, оказывается, тесть, который работал в Газпроме водителем, одолжил Алексею Алексеевичу 770 тысяч долларов, с которых он и раскрутился, по его словам».

Що називається, історія без початку, без кінця. Логічне питання: ну то й що? Але з погляду стандарту повноти інформації, якщо вже ця історія була заявлена навіщось у сюжеті (адже при монтажі синхрону, який і так був нарізаний чотирма різними шматками, навіщось же цей шматок автори сюжету вмонтували немонтажно!), то треба було принаймні пояснювати якось, яке саме ця історія має відношення до події сьогоднішнього дня.

Якщо вже автори сюжету обрали в якості головного опонента Гончаренку саме опоблоківця Скорика, то мали давати бекґраунд про персональний конфлікт цього депутата з Гончаренком (у якому історія з сухарями, що їх Гончаренко приніс свого часу на робоче місце Скорика в ВР, є лише демонстрацією старіших персональних конфліктів ще в ті часи, коли обидва політика працювали на Одещині).

Баланс думок

Баланс думок порушено грубо й за кількома конфліктними лініями.

Ім’я підозрюваного в сюжеті заявлено самим Гончаренком у синхроні (тут воно звучить як конкретне обвинувачення в злочині конкретної людини) і в журналістському тексті: «Спецслужбы длительное время вели эту групу, планировавшую теракт. Нардеп помог поймать злоумышлеников. А потом столо известно, что его пытался похитить отец активиста погибшего в Одессе 2 мая» (при вже названому підозрюваному, тут його називають «зловмисником» і кажуть, що саме він «намагався викрасти» нардепа);

«Александр Кушнарев, которого подозревают в причастности к этому делу, сейчас задержан. У него и подельников проводят обыски» (тут, щоправда, наполовину: хоч самого Кушнарьова журналісти коректно називають «підозрюваним», але кажуть при цьому про двох його «подельников», що є непрямою, але констатацією обвинувачення всіх трьох у злочині).

Слова підозрюваних у відповідь журналісти «Інтера» не шукали.

У трьох матеріалах «Інтера» на цю тему постійно демонструється недовіра до всієї версії події, озвученої правоохоронцями й самим Гончаренком: і за допомогою синхронів опоблоківця Миколи Скорика, «блогера» (так представлено в сюжеті ведучого телеканалу NewsONE) Василя Апасова, експерта-кримінолога Ганни Маляр і політтехнолога (представленого як «політолог») Тараса Загороднього:

Скорик: «Здесь опять уже вопрос: Гончаренко это делал сам для самопиара? Либо это была попытка отвлечь внимание общества от слов господина посла о том, что Украине необходимо выполнять Минские соглашения.(Оце так версія, браво! — Авт.) … Это такое как-бы коллективное творчество одесского областного прокурора, одесского областного начальника СБУ. Это люди, которые потеряли всяческие берега и профессиональной этики, и порядочности, и элементарных человеческих правил. Это грязная провокация, замешанная на дешевом политическом пиаре».(Обвинувачення, погодьтеся, наджорсткі.)

Апасов розповідає про те, коли телефон Гончаренка був у мережі, і закінчує це висновком: «Но очень странно...». (Про часову шкалу розвитку подій — трохи згодом).

Маляр: «А якщо ми будемо говорити про спецоперацію, про яку було заявлено, то спецоперації проводять в інформаційній тиші. І те, що до факту нібито викрадення привернуто стільки уваги ЗМІ, наштовхує на думку, що це і була ключова мета. Спецоперації проводяться в тиші саме для того, щоб не залякати людей, які потім стануть підозрюваними, для того, щоб спецоперація не пішла по якомусь незпланованому сценарію. З огляду на всі ті гучні історії, які відбуваються з Гончаренком, більше хочеться вірити у те, що це історія, інсценована саме для того, щоб ми зараз про неї говорили» (більш ніж конкретне звинувачення на адресу Жученка і Батракова).

Загородній: «Тут общей тенденцией, условно говоря, технология, когда вот, на нас покушаются враги, условно говоря, а теперь давайте сконсолидируемся вокруг нас и все вместе будем защищать страну. Это ж не первое покушение. Совершенно темная история с покушением на Геращенко, которого в конце-концов опровергнул его же шеф Аваков, который подтвердил, что он не имеет доступа вообще к следственным материалам и нету связи между покушением на Геращенко и убийством Шеремета. Хотя до этого говорили совершенно обратное. Мы видим прощупывание тем и предвыборной кампании, скорее всего, досрочных выборов. Вопрос доверия, столько фейков было вокруг, покушений. Даже если что-то серьезное вот случится, то никто ж не поверит в то, что реально произойдет. И очень показательной была реакция оперативных социальных сетей и людей, которые это комментировали».

Цю ж недовіру озвучено й активним використанням власних журналістських висновків і оцінок із «прозорими» натяками у формі такої собі іронії: «таинственная история с его пропажей», «но вопросы остались», «но что на самом деле произошло и где нардеп, было окутано тайной. Поэтому коллеги-парламентарии не переставали строить конспирологические версии»; «в “Оппозиционном блоке” считают — это все хорошо спланированная провокация»; «так что это было — спецоперация, инсценировка, провокация, пиар или самопиар?» і тому подібне.

Якщо вже всі ці сумніви були так чітко й багаторазово артикульовані, — то для балансу думок слід було обов’язково звертатися по зустрічні коментарі до тих же облпрокурора і керівника СБУ Одещини, й до самого Гончаренка. Цього зроблено не було. Стандарт балансу думок надзвичайно грубо порушено.

Два слова про кваліфікацію й нейтральність окремих експертів. Навряд чи може виступати в ролі експерта колега-ведучий з іншого телеканалу. По-перше, тому що журналіст як такий не є експертом, він спостерігач; а по-друге, мабуть, не дарма пана Апасова протитровано як «блогера», бо «ведучий телеканалу NewsONE», при всій повазі, різко знижувало би цінність його як експерта, враховуючи неоднозначний імідж цього каналу.

Кваліфікація політтехнолога Загороднього питань не викликає. Можемо вважати, що людина, яка керувала численними передвиборчими кампаніями з 1999 року (про що він сам пише на своєму персональному сайті), розбирається в тому, що відбувається на політичній кухні країни. Але є питання до його нейтральності, неупередженості. Як і будь-який політтехнолог, він коментує, безумовно, з погляду інтересів тієї політичної сили, яку він обслуговує в ролі політтехнолога. Ця сила є прихованою в публічній площині, але можна зробити припущення. Пан Загородній у ролі «експерта» є дуже частим гостем телеканалу «Інтер», зокрема й гостем політичних ток-шоу на цьому каналі. Враховуючи очевидну «симпатію» каналу «Інтер» до цілком визначених політсил і цілком очевидну нелюбов каналу до стандарту балансу думок, можна зробити припущення, що навряд чи пан Загоргодній обслуговує інтереси конкурентів цих сил.

Окремою частиною теми телеканал «Інтер» зробив таке собі дослідження хронології подій. За задумом творців цього дослідження, це також мало свідчити про щось. Напевно, про неправдивість основної версії? Мені здалося, що допитливому читачу буде й цікаво, й навіть повчально побачити, як журналістами «Інтера» вибудовувалася ця «сюжетна лінія».

Спочатку дивимося на часові маркери, якими журналісти позначали різні етапи розвитку подій у публічній площині; тим більше, ведуча в підводці пообіцяла глядачам, що в сюжеті буде «хронология событий»: «Информация о том, что нардепа Алексея Гончаренко выкрали, появилась еще утром»; «Спустя некоторое время спецслужбы подтвердили информацию о похищении Гончаренко»; «Ближе к обеду силовики заявили, дескать, жив-здоров, и все это была спецоперация»; «Все точки над "і" расставили спецслужбы»(без часового маркера).

Отже маємо: стало відомо про викрадення «еще утром» (поняття, по-перше, дуже розтягнуте в часі, а по-друге, доволі суб’єктивне, бо ранок селянина починається в 5-6-й, а ранок завсідника нічних клубів може починатися й по обіді). Правоохоронці кажуть про викрадення «спустя некоторое время», тобто через невідомо скільки годин (чи, може, хвилин?) після невідомо якого часу в проміжку під назвою «ранок». Про спецоперацію правоохоронці кажуть «ближе к обеду» — також, самі розумієте, це дуже розмито в часі. Так що ніякої обіцяної глядачам ведучою «хронології подій» у сюжеті представлено не було. Але в глядачів ще все було попереду, тому що далі ведуча розповіла таке:

«А вот блогеры обратили внимание на новостные ленты сайта "Интерфакс". История одной операции в заголовках: 13:40 — неизвестные похитили Гончаренко; 14:10 — к поискам подключилась СБУ. Почти через полтора часа оказалось: похитители — сепаратистская группа. Убивать нардепа они не собирались. Хотели зрения лишить. Ещё через десять минут: Гончаренко в безопасности. Будет давать показания как потерпевший. Ещё почти через час уже в эфире одного из телеканалов» (побіжно, прислівники «ещё» і «уже» разом створюють такий собі «маленький філологічний шедевр»).

Отут уже хронологію дано з неймовірною для наших теленовин точністю! Ще й проілюстровано (щоправда, абсолютно нечитабельними для глядача) скриншотами інтернет-сторінки агенції «Інтерфакс» (а може й не «Інтерфаксу»? — бо роздивитися це глядач не може, і зовсім не факт, що ці заголовки були саме на сайті «Інтерфаксу»):

Щоправда, так і не зрозуміло, що саме в такій хронології заголовків «Інтерфакса» було, на думку інтерівців (чи то анонімних «блогерів, які звернули увагу»), таким уже важливим і цікавим, щоби витрачати на це зусилля редакції й ефірний час новин? Але ж хронологія подій, вочевидь, дуже сильно хвилювала журналістів «Інтера», бо ж і в сюжеті, в синхроні «блогера» Апасова, питання часу, коли телефон Гончаренка був у мережі, теж подано як доказ чогось: «Первое дело, как журналист, я утром взял и проверил, когда телефон Гончаренко (у меня есть его номер) был ли его телефон активен. Он был в “Вайбере” там без чего-то 10, в 10.14, кажется, он был в “Вотсапе”. И в районе 14.10 или 14.05 он находился в “Телеграмме”. Но очень странно...»

Якщо взяти версію правоохоронців і самого Гончаренка, то нічого дивного в цьому насправді не було. Принаймні, немає тут серйозних суперечностей. Але це не завадило «Інтеру» подати синхрон як один зі способів поставити цю версію під сумнів.

Відокремлення фактів від думок

Порушень цього стандарту в матеріалах «Інтера» найбільше серед усіх шести телеканалів. Це, по-перше, всі вже згадані випадки, коли журналісти підозрюваних називають злочинцями, бо це висновок, нав’язаний версією слідства. І велика кількість журналістських оцінок із різних приводів: «Таинственная история с его пропажей наделала шума и в парламенте, и в СМИ, и в блогосфере»; «…силовики заявили, дескать, жив-здоров, и все это была спецоперация, чтобы предотвратить покушение на народного избранника»; «Но вопросы остались»; «Хронология событий и подоплека исчезновения»; «…появилась еще утром»; «Но что на самом деле произошло и где нардеп, было окутано тайной»; «Поэтому коллеги-парламентарии не уставали строить конспирологические версии»; «Все точки над "і" расставили спецслужбы»; «…охотно раздает интервью»; «…в Одессе произошли трагические события»; «Сам Гончаренко был активным участником Евромайдана»; «Но почему именно сейчас он стал жертвой заказного преступления? Вопрос!»; «Политический путь Гончаренко не простой»; «А недавно отличился тем, что в знак протеста оставил надпись на фрагменте берлинской стены у посольства Германии, что привело к международному скандалу»; «А вот блогеры обратили внимание»; «История одной операции взаголовках»; «Почти через полтора часа оказалось»; «Убивать нардепа они не собирались. Хотели зрения лишить»; «Ещё через десять минут»; «Ещё почти через час уже в ефире одного из телеканалов»; «Нардеп помог поймать злоумышлеников»; «А потом стало известно, что его пытался похитить отец активиста…»; «Так что это было — спецоперация, инсцинировка, провокация, пиар или самопиар?»; «А политологи проводят паралели. За любым провалом коалиции в Раде следует либо череда громких задержаний, либо загадочных похищений»; «И подозревают, что история с Гончаренко из этой же серии таинственных закономерностей».

Доступність інформації

Уже згадані раніше численні картинки, які без пояснення були незрозумілими, не давали відповідей на німі запитання глядача «а що це мені показують?» або «а навіщо мені це показують?».

Крім того, в синхроні «блогера» Апасова: «Он был в “Вайбере” там без чего-то десять, в 10.14, кажется, он был в “Вотсапе” и в районе 14.10 или 14.05 он находился в “Телеграмме”». Значна частина аудиторії «Інтера» — це люди, які взагалі не користуються інтернетом. Для них усі ці «Вайбери» і «Вотсапи» є суцільною тарабарщиною.

У синхроні пана Скорика: «Здесь опять уже вопрос: Гончаренко это делал сам для самопиара? Либо это была попытка отвлечь внимание общества от слов господина посла о том, что Украине необходимо выполнять Минские соглашения». Тут якраз і сама версія нардепа є справді далекоглядною й цілком «конспірологічною», й без додаткового бекґраунду взагалі не зрозуміло, про якого саме посла і яку саме заяву йдеться.

У синхроні того ж таки пана зовсім незрозумілим є стосунок історії про якісь позичені Гончаренку 770 тисяч доларів до нинішньої події.

Ну і загалом синхрон політтехнолога Загороднього повністю був зрозумілий лише людям посвяченим, людям, глибоко зануреним у політичну тематику, але аж ніяк не рядовим глядачам: «Тут общей тенденцией, условно говоря, технология, когда вот на нас покушаються враги, условно говоря, а теперь давайте сконсолидируемся вокруг нас и все вместе будем защищать страну. Это ж не первое покушение. Совершенно темная история с покушением на Геращенка, которого в конце-концов опровергнул его же шеф Аваков, который подтвердил, что он не имеет доступа вообще к следственным материалам и нету связи между покушением на Геращенка и убийством Шеремета. Хотя до этого говорили совершенно обратное». Якась історія з минулого, яка наводиться як приклад незрозуміло чого. Головне, — це каже «експерт», і каже дуже переконливо…

ICTV

Оперативність

Не порушено (див. вище).

Точність

Чіткі визначення підозрюваних як злочинців (як з посиланнями на правоохоронців, так і від імені журналістів): «Уже затримано основну групу злочинців. Одного з них Олексій знає особисто, це депутат «Опозиційного блоку» Лиманської райради Олександр Кушнарьов»; «Власне Кушнарьов і є основним замовником викрадення Гончаренка, кажуть правоохоронці»; «І коли Кушнарьов почав шукати виконавців злочину, на його слід і натрапили силовики»; «…а коли замовник з кількома поплічниками приїхав катувати Гончаренка, їх і затримали».

Логічні невідповідності у визначеннях (адже це було не реальне викрадення, а лише його імітація): «Народний депутат Гончаренко знайшовся»; «А вже після третьої обранця виявили живим та здоровим. Як пояснили силовики, це була спецоперація».

Розмиті часові маркери: «сьогодні зранку з’явилося повідомлення».

Невідповідності тексту з картинкою (обрані фрагменти сюжету, де невідповідності є найбільш абсурдними):

КАРТИНКА	ТЕКСТ	КОМЕНТАР
	Народний депутат Олексій Гончаренко був наживкою для злочинців.
	Його використали правоохоронці, аби затримати сепаратистів,…
	…які насправді готували замах на політика.
	Але злочинців переграли силовики. Спецоперація з викрадення…	А, так оце — «спецоперація з викрадення»!
	…готувалася кілька місяців. Апогеєм стало 23 лютого.
	Саме в цей день бандити і збиралися напасти на Гончаренка.	На цих шести планах розкадровки на тему «Гончаренко розмовляє по телефону» начитано великий шматок тексту. Зрозуміло, що єдиною відповідністю їх є те, що текст «загалом про події навколо Гончаренка», а на картинці просто «сам Гончаренко».
…
	Уже затримано основну групу злочинців. Одного з них Олексій знає особисто,…	Ось вона — «основна група злочинців»! Тут журналісти ризикують отримати судовий позов.
	…це депутат “Опозиційного блоку” Лиманської райради	Завжди цікаво виходить, коли раптом у тексті з’являється займенник «це», а картинка — про щось зовсім інше. Хто з усіх цих людей на картинці є «депутатом “Опозиційного блоку” Лиманської райради»?
	Олександр Кушнарьов. Його син Геннадій,…	Так Олександра чи Геннадія нам показують? І хто з них є ким? Один із тих двох, очевидно?
	…лідер Антимайдану, загинув під час сутичок…	Чи та людина, яка лежить? Плюс маркування архіву титром з’являється лише на третьому архівному плані, а мало би бути на всіх планах від початку до кінця.
…
	Зокрема, кислотою випалити очі. Все це навмисно…	Дивна якась кислота? А загалом, картинка, яка потребувала пояснень — що це таке.
	…спланували на 23 лютого як символічну для себе дату.
	У колишній день Радянської армії.
…
	Мотивом правоохоронці називають помсту…
	…сепаратистського угрупування за політичні переконання Гончаренка.	Знову тут операторів називають сепаратистами.
	І коли Кушнарьов почав шукати виконавців злочину, на його слід і натрапили силовики,…	А це ж точно не Кушнарьов!
…
	Дочекавшись 23 лютого, спецслужби…	Тут спецслужби маскуються під телеоператорів.
…
	37-річний одесит Олексій Гончаренко, заступник голови парламентської фракції	Далі пішов бекґраунд про Гончаренка на різноманітних картинках з архіву, не позначених в ефірі як архів. Зрозуміло, що взаємодія тексту з картинкою тут лише умовна: розповідаємо про Гончаренка, показуємо різні картинки з Гончаренком. І не більше того…
	Блок Петра Порошенка, політичну кар’єру почав 16 років тому в…
	…Партії зелених. Продовжив у проросійській партії "Союз" і Партії регіонів.	І так далі…
…
	Зараз Олексій Гончаренко в цілковитій безпеці.	«В цілковитій безпеці» десь у якомусь парку.
	Його допитали як потерпілого. Він запевняє, що готовий повернутися… …
	до столиці і до активного політичного життя.	А це, даруйте, не столиця, а Одеса!
	Підпис

Достовірність

Є кілька розмитих псевдопосилань. Продовжимо їх «доводити до логічного кінця»: «сьогодні зранку («звідкись») з’явилося повідомлення», «як пояснили («якісь») силовики», «кажуть («якісь») правоохоронці», «мотивом («якісь») правоохоронці називають».

Повнота інформації

Розмитість обставин часу, невизначеність місця дії, відсутність необхідних коментарів до картинки.

Баланс думок

Журналісти ICTV не лише називають Олександра Кушнарова, але й називають його злочинцем (як із посиланнями на Гончаренка й на анонімних правоохоронців, так і від свого імені), розповідають про нього як про злочинця, хоча він є лише підозрюваним:

«Уже затримано основну групу злочинців»; «Одного з них Олексій знає особисто, це депутат Опозиційного блоку Лиманської райради Олександр Кушнарьов»; «Власне Кушнарьов і є основним замовником викрадення Гончаренка, кажуть правоохоронці»; «І коли Кушнарьов почав шукати виконавців злочину, на його слід і натрапили силовики»; «А коли замовник з кількома поплічниками приїхав катувати Гончаренка, їх і затримали».

Слова у відповідь журналісти не намагалися взяти.

Відокремлення фактів від думок

Порушенням цього стандарту є, по-перше, всі вже згадані випадки, коли журналісти підозрюваних називають злочинцями, бо це є висновок, нав’язаний версією слідства. Крім того, значна кількість журналістських оцінок і висновків: «на його пошуки подалися працівники СБУ та Генпрокуратури»; «А вже після третьої»; «Кого саме ловили на депутата, дивіться далі в репортажі»; «…аби затримати сепаратистів, які насправді готували замах на політика»; «Але злочинців переграли силовики»; «Апогеєм стало 23 лютого. Саме в цей день бандити і збиралися напасти на Гончаренка»; «Власне Кушнарьов і є основним замовником викрадення»; «Учасники організованого злочинного угрупування, відомого своїми антиукраїнськими настроями…»; «…хотіли його сильно покалічити»; «Зокрема кислотою випалити очі»; «Все це навмисно спланували на 23 лютого як символічну для себе дату»; «Після Революції Гідності кардинально змінив свої погляди»; «Він активно критикує путінський режим і засуджує агресію проти України»; «Зараз Олексій Гончаренко в цілковитій безпеці»; «Він запевняє, що готовий повернутися до столиці і до активного політичного життя».

Доступність інформації

Велика кількість незрозумілих без пояснень картинок.

«Україна»

Оперативність

Не порушено (див. вище).

Точність

Журналісти називають підозрюваних злочинцями: «Когда вычислили заказчиков, инсценировали похищение и сообщили преступникам»; «Заказчиком похищения оказался депутат райсовета Одесской области Александр Кушнарёв»; «Его и троих организаторов похищения задержали».

Груба фактична помилка: «Его (Кушнарьова) и троих организаторов похищения задержали».

Жученко і Батраков казали на брифінгу про трьох затриманих, «Україна» каже про чотирьох.

І розмиті обставини часу:  «которого днем объявили пропавшим», «спустя несколько часов, Гончаренко нашелся».

Повна або часткова невідповідність картинок і тексту (обрані фрагменти):

КАРТИНКА	ТЕКСТ	КОМЕНТАР
	Народного депутата Алексея Гончаренко похитили…	Так ось же він у Раді! Як це його «похитили»? Насправді ж — архівна картинка.
	…неизвестные.	Як це «неизвестные»? Усі ці люди на картинці — достатньо відомі. Це ж усе народні депутати! Або: так це оці люди «похитили» Гончаренка? Ну й «на закуску». Надію Савченко вже давно насправді звільнили, а тут її світлина як «в’язня злочинного режиму Путіна» висить на парламентській трибуні!
	Первым об этом в соцсети написал народный депутат Александр Бригинец.
	«Вчора увечері, нардеп Олексій Гончаренко виїхав до Одеси на термінову зустріч. Вчора, він говорив, що це дже важлива і публічна зустріч. В залі, його немає. Близькі і рідні не знають про його місцезнаходження. Телефон, не відповідає».	Цитата з «Фейсбуку» (див. стандарт достовірності).
	Прокуратура подтверждает,…	Тут видно, що прокуратура, і видно, що «подтверждает».
	…нардепа похитили. Коллеги Гончаренко озвучивают разные мотивы.	А тут видно, що таки «озвучивают». Принаймні комусь телефоном.
…
	Полиция сообщает, расследование уже идет.	І де тут поліція? Це ж народні депутати.
	Спустя несколько часов, Гончаренко нашелся.	Знайшовся-то він знайшовся, але чомусь при цьому став дуже схожий на Парубія.
…
	СБУ подтверждает, это была…	А отут уже нескладуха. СБУ і прокуратура Одещини — це зовсім різні контори…
	…спецоперация, которую готовили несколько недель.	Це вже третій у цій статті варіант того, як насправді виглядає «спецоперація». І ще одне. Оця красива картинка була би справді інформативною і розкривала би тему сюжету, якби цей сюжет… був би на іншу тему. Наприклад, про стару архітектуру Одеси, або ж саме про цей красивий будиночок, у якому (як відомо журналістам, але невідомо пересічному глядачу) нині розташувалася обласна прокуратура.
	Депутата, якобы действительно…
	…хотели выкрасть, чтобы изувечить.	На грані фолу!
…
	Заказчиком похищения оказался…
	…депутат райсовета Одесской области Александр…	Депутат більше схожий на телеоператора.
	…Кушнарёв. Его сын, погиб в Одессе 2 мая…	От не вірте, що це нардеп Гончаренко. Бо журналістка ж каже нам, що це або депутат Кушнарьов, або його син. Архівний план, по-перше, не позначено як архів, а по-друге, з зовсім іншого часу, місця й події, аніж те, що каже журналістка за кадром.
	…2014-го года. Его и троих организаторов похищения задержали.	Ось «його». Це, виявляється, Гончаренка затримали.
	Кушнарёву объявили подозрение.	Ні, це таки депутат Кушнарьов!

Достовірність

Продовжуємо нашу гру з доповненням посилань: «…которого днем («какие-то люди») объявили пропавшим», «(«неизвестно откуда») оказалось», «на нардепа, («какие-то кто-то») сообщают, готовилось покушение», «прокуратура подтверждает» (тут йдеться, якщо пам’ятаєте, про «говорящую эмблему прокуратуры»), «(«какие-то») коллеги Гончаренко озвучивают разные мотивы», «(«какая-то») полиция сообщает», «СБУ (у вигляді таблички облпрокуратури) подтверждает».

І ще одне грубе порушення, — посилання на допис у соцмережі, що є повністю недостовірним: «Первым об этом в соцсети написал народный депутат Александр Бригинец».

Повнота інформації

Розмитість обставин часу й невизначеність обставин місця. Відсутність пояснень до багатьох незрозумілих картинок.

Баланс думок

Журналісти «України» називають Кушнарьова злочинцем від свого імені: «заказчиком преступления оказался депутат райсовета Одесской области Александр Кушнарев». «Его и троих организаторов похищения задержали». Слова підодзрюваних у відповідь журналісти не шукали.

Відокремлення фактів від думок

Порушенням цього стандарту є, по-перше, всі вже згадані випадки, коли журналісти підозрюваних називають злочинцями, бо це висновок, нав’язаний версією слідства. І журналістські оцінки: «Детектив, с похищением и спецслужбами»; «Ведь на нардепа, сообщают, готовилось покушение»; «Фракция "Блока Петра Порошенка" просит создать специальный штаб для поиска нардепа»; «Спустя несколько часов, Гончаренко нашелся»; «Депутата якобы действительно хотели выкрасть, чтобы изувечить».

Доступність інформації

Відсутність пояснень до багатьох незрозумілих картинок.

5-й канал

Оперативність

Не порушено (див. вище).

Точність

Ведучий каже таке: «Викрали, шукали, викрили, визволили і все за один день». Але ж насправді: не «викрадали», а інсценували викрадення, а відтак — не «шукали» й не «визволяли». Це все фактичні неточності, три в одному реченні, а все — лише задля красного слівця!

Підозрюваних журналісти 5-го каналу називають злочинцями: «Викрадачів та організатора того викрадення депутата Олексія Гончаренка вже затримали»;«Зловмисником виявився депутат Лиманської районної ради на прізвище Кушнарьов»; «Зловмисники, які планували викрадення, звинувачували нардепа»; «Він (Кушнарьов) та його поплічники планували…»; «Усі учасники злочинної банди затримані»;«Замовнику вбивства висунули підозру».

В останній цитаті — груба фактична неточність, адже йшлося не про вбивство. Більше того, Батраков навіть підкреслював це й цей синхрон наводиться в матеріалі:«Замовлення розміщалося, якщо так можна сказати, саме не на вбивство, а на нанесення тяжких тілесних ушкоджень».

Ще одна фактична неточність: «Викрадачів та організатора того викрадення депутата Олексія Гончаренка вже затримали». Але ж роль «викрадачів» у цій історії грали оперативники. То зі слів журналіста виходить, що цих оперативників теж затримали! Точно про затриманих було би говорити, що вони є «підозрюваними в організації викрадення» чи «у замовленні викрадення».

Ще одна фактична неточність: «Усі учасники злочинної банди затримані».Але ж прокурор Одещини й керівник облСБУ не стверджували, що затримали «всіх», вони казали, що затримали «основних учасників».

І розмитий маркер часу: «Полювання за Олексієм Гончаренком тривало декілька тижнів».

Вибрані фрагменти сюжету, де текст і картинка суперечать одне одному:

КАРТИНКА	ТЕКСТ	КОМЕНТАР
	Зловмисники які планували викрадення, звинувачували нардепа у смерті учасника «антимайдану»…	Незрозуміло без пояснень, кого це показують. Можливо, й «зловмисника», але ж ідеться про кількох людей, а показують одну людину.
	…Геннадія Кушнарьова, який загинув 2-го травня 2014-го року. Замовником за версію слідства, виявися батько загиблого, депутат Лиманської районної ради.	Тут про одну й ту саму людину на фото за кадром кажуть спочатку, що це Геннадій Кушнарьов, а потім — що це його батько.
	Він та його поплічники планували завдати депутатові тяжких тілесних ушкоджень.	На цій картинці без пояснень нічого не зрозуміло, але закадровий текст — не про те, що бачимо на картинці.
…
	Замовнику вбивства висунули підозру, сам Олексій Гончаренко вже надав свідчення і зараз знаходиться у безпеці.	Можна, звісно, здогадуватися, хто є хто на цій картинці (хоча, за законами новин, краще не змушувати глядача здогадуватися, а пояснювати, що й кого він бачить). Але точно «безпекою» на цій картинці й не пахне.
…
	За інформацію СБУ, злочинне угруповання діяло на території Одеської…	Причому, як бачимо з картинки, «діяло» це «злочинне угруповання» в кімнаті для прес-конференцій одеської облпрокуратури.
	…області більше року. Окрім спроби вбивства, вони також…
	…займалися антиукраїнською діяльністю, а саме розповсюджували екстремістську літературу	Тут на картинці цілком очевидною є «антиукраїнськість» діяльності цього дядька в тільнику.

Утім, є й позитив. Лише у четвертій подачі цього моніторингу ми з вами нарешті бачимо таке явище, як стендап журналіста!

Стендапи в українських теленовинах загалом є рідкісним явищем, «вимираючим видом». Сенс стендапу в новинах насправді полягає в тому, що глядач, який постійно чує бадьорий голос якогось журналіста, хоче глянути в чисті очі цього оповідача! Ну так уже влаштована людина: ми дивимося завжди на співрозмовника й підсвідомо «тестуємо» на відповідність сказаного його міміці, жестам, поведінці. Це питання довіри. Але ж зась глядачеві! Бо наші тележурналісти воліють ховатися за кадром. А повертаючись до стендапу в сюжеті 5-го каналу, є питання щодо його локації. Знову-таки, за логікою репортажного жанру, стендапи пишуться на місці тієї події, про яку репортаж, або на тлі того об’єкту, про який саме йдеться. Тут же — незрозуміло, де саме перебуває журналіст. Навіть не факт, що він насправді в Одесі. Бо таку картинку цілком можна знайти в будь-якомі місті, навіть у Києві, неподалік від самого 5-го каналу.

Достовірність

Продовжуємо нашу гру: «за версією («якоїсь») прокуратури», «за версію («якогось») слідства», «замовнику вбивства («якісь люди») висунули підозру», «за («якоюсь») інформацією СБУ».

Повнота інформації

Приблизність у визначенні обставин часу, невизначеність обставин місця. Немає бекґраунду щодо самого Гончаренка. Немає пояснень до багатьох картинок, які цих пояснень потребували.

Баланс думок

Журналісти 5-го каналу теж недвозначно називають підозрюваних злочинцями, називають ім’я Кушнарьова як злочинця, і посилаючись на «версію слідства», і від свого імені, без посилань (і тим більше, що журналісти 5-го, на відміну від правоохоронців, «інкримінували» Кушнарьову ще й замах на вбивство!): «Викрадачів та організатора того викрадення, викраденні депутата Олексія Гончаренка затримали. Зловмисником виявився депутат Лиманської районної ради на прізвище Кушнарьов»; «Замовником за версію слідства, виявися батько загиблого, депутат Лиманської районної ради. Він та його поплічники планували…»; «Замовнику вбивства висунули підозру»; «Усі учасники злочинної банди затримані».

Надати словом підозрюваним журналісти не намагалися.

Відокремлення фактів від думок

Порушенням цього стандарту є, по-перше, всі вже згадані випадки, коли журналісти підозрюваних називають злочинцями («викрадачі», «організатор того викрадення», «зловмисники», «поплічники», «замовник убивства», «учасники злочинної банди», «злочинне угруповання»), бо це висновки, нав’язані правоохоронцями.

Крім того є декілька випадків використання оцінної лексики: «Перш за все. Викрали, шукали, викрили, визволили і все за один день»; «…полювання за Олексієм Гончаренком тривало декілька тижнів»; «Він та його поплічники планували завдати депутатові тяжких тілесних ушкоджень»; «…розповсюджували екстремістську літературу».

Доступність інформації

Чимало непояснених і незрозумілих картинок.

Крім того: «Усі учасники злочинної банди затримані. Співробітники прокуратури вилучили речові докази. Слідство триває». Це важка для сприйняття й кострубата, суто протокольна мова правоохоронців. З якої новинні журналісти повинні «перекладати» на просту людську мову.

Канал «112»

Оперативність

Не порушено (див. вище).

Точність

Численні визначення підозрюваних як злочинців: «…намірам зловмисників заподіяти тілесні ушкодження Гончаренко завадили правоохоронці»; «Замовник, стверджують у прокуратурі, батько загиблого 2 травня 2014 лідера Антимайдану Геннадія Кушнарьова»; «Його викрадення, пояснює сам потерпілий, частина спланованої спецоперації силовиків. Ті пильнували злочинну групу»; «Причетних до викрадення осіб затримали».

В останній цитаті — подвійна неточність, бо ж «викрадення» не було, тож не могло бути й «причетних» до нього. Але ж це не єдина неточність, яка виникла з підміни поняття «імітація викрадення» на «викрадення»: «По обіді стало відомо про його викрадення, а вже надвечір парламентарій знайшовся»; «парламентарій знайшовся»; «Про те, що Гончаренка викрали, колегам стало відомо по обіді».

В усіх цих випадках точним було би казати, що Гончаренко на певний час «зник», а потім просто «стало відомо, де він є». Але є ще одна, трохи несподівана, версія подій, «112» стверджує таке: «У прокуратурі повідомили: зникнення політика не було постановкою, його викрали з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Сам Гончаренко заявив, що це була спецоперація». Тут я, звісно, не можу точно з’ясувати, хто правий, — чи журналісти каналу «112», чи журналісти решти п’яти каналів, бо сам на тому брифінгу не був. Але точно, — тут їхні версії суперечать одна одній. І хтось із них точно помиляється. А якщо таки праві на каналі «112», — дивно, що про таку суперечливість версій правоохоронців і самого Гончаренка нічого не сказали інші канали.

Картинка й текст (обрані фрагменти сюжету):

КАРТИНКА	ТЕКСТ	КОМЕНТАР
…
	Причетних до викрадення осіб затримали, вилучили речові докази. Замовник, стверджують у прокуратурі,
	батько загиблого 2 травня 2014 в Одесі лідера Антимайдану Геннадія Кушнарьова.	І хто з них згаданий «батько»?
…
	Згодом у ЗМІ з'являються відео на підтвердження.	От повна неправда! Це ж не ЗМІ, це — брифінг у прокуратурі (який уже заявлений і на попередній картинці, й на синхроні прокурора). І бачимо, що саме тут «з’являються відео».
…
	Його викрадення, пояснює сам потерпілий, частина…	Причому пояснює він це з трибуни парламенту.
	…спланованої спецоперації силовиків. Ті пильнували злочинну групу, яка поширювала друковані матеріали, що розпалюють…	Це вже п’ятий варіант того, як насправді виглядають «спецоперації силовиків».
	…національну та міжетнічну ворожнечу. Операція тривала кілька тижнів, розповідає нардеп.	А тут дуже добре видно, який вигляд має «національна та міжетнична ворожнеча».
…
	За часів Євромайдану перейшов в опозицію до Януковича.	От брешуть же! Євромайдан був узимку, а тут «часи Євромайдану» виявилися теплою порою року.
	В 2014-му — він голова Одеської облради. Невдовзі нардеп…
	…за списком "БПП".Гончаренко був учасником низки…	Тут у нас вправа на увагу й гостроту зору: спробуйте-но за три секунди знайти на картинці Гончаренка! Не можете? А він там точно є, бо ж «телевізор не бреше».
	…інцидентів. Торік у вересні поставив сухарі на місце депутата від Опоблоку Скорика…
	…це спричинило бійку.
	А восьмого лютого розмалював фрагмент Берлінської стіни біля німецького посольства у Києві.Між тим, СБУ двічі заявляла про запобігання…	На трьох останніх планах текст і картинка збігаються. Але архівні картинки треба було позначати не словом «Архів», а конкретною датою події.
	…замахів на вбивство Гончаренка —	А тут уже картинка з текстом «перестали дружити».
	у травні 2014, та у квітні 2015.	Цей план і наступні два — це з якого часу? Бо за кадром є (на вибір): або травень 2014-го, або квітень 2015-го або день сьогоднішній.
	Та нині посилювати свою охорону нардеп не збирається.
	Планує дати свідчення і хоче якнайшвидше повернутися до нормального життя.

Достовірність

Продовжимо нашу гру: «по обіді («звідкись») стало відомо», «у прокуратурі («якісь люди») повідомили», «стверджують («якісь люди») у прокуратурі», «згодом у («якихось») ЗМІ з'являються відео на підтвердження» (яке насправді показували на брифінгу Жученка і Батракова), «СБУ двічі заявляла про…» (тут уся Служба, мабуть, співала для журналістів хором).

Повнота інформації

Розмитість обставин часу, невизначеність обставин місця дії. Немає пояснень до численних картинок, що їх потребували.

Баланс думок

Прізвище підозрюваного Кушнарьова в сюжеті називає Жученко, загалом Кушнарьова в сюжеті неодноразово називано злочинцем, як із посиланням на правоохоронців, так і від імені журналістів: «Причетних до викрадення осіб затримали»; «Замовник, стверджують у прокуратурі, батько загиблого 2 травня 2014 лідера Антимайдану Геннадія Кушнарьова»; «…частина спланованої спецоперації силовиків. Ті пильнували злочинну групу».

Журналісти не роблять спроб отримати коментар від підозрюваного у відповідь на обвинувачення.

Сумнів у правдивості всієї історії в сюжеті висловлено вустами нардепа Олега Ляшка: «Я сподіваюся, що це комедія якась. Кому він треба, щоб його викрадали?».

І це теж потребувало слова у відповідь, як мінімум, від самого Гончаренка. А як максимум, і від Жученка з Батраковим.

Відокремлення фактів від думок

Усі вже згадані випадки, коли підозрюваних журналісти називали злочинцями від свого імені («причетними до викрадення особами», «злочинною групою»).

Оцінна лексика журналістів: «Передусім народний депутат Олексій Гончаренко живий і неушкоджений»; «Сам Гончаренко заявив, що це була спецоперація»; «Гончаренко був учасником низки інцидентів»; «А восьмого лютого розмалював фрагмент Берлінської стіни біля німецького посольства у Києві»; «Між тим, СБУ двічі заявляла про запобігання замахів на вбивство Гончаренка»; «Та нині посилювати свою охорону нардеп не збирається. Планує дати свідчення і хоче якнайшвидше повернутися до нормального життя».

Доступність інформації

Не повністю зрозумілі для глядача картинки без належних пояснень.

Використання протокольної мови правоохоронців замість простої людської мови: «намірам зловмисників заподіяти тілесні ушкодження», «Причетних до викрадення осіб затримали, вилучили речові докази».

Бонус-трек для допитливих. Усі різновиди «спецоперації силовиків»

	Версія «1+1» За кадром звучить: «…зізнаються: насправді усе це була карколомна спецоперація…».
	Версія «Інтера» За кадром звучить: «Говорят, что это была спецоперация…».
	Версія ICTV За кадром звучить: «Але злочинців переграли силовики. Спецоперація з викрадення…».
	Версія «України» За кадром звучить: «…спецоперация, которую готовили несколько недель».
	Версія каналу «112» За кадром звучить: «…спланованої спецоперації силовиків. Ті пильнували злочинну групу, яка поширювала друковані матеріали, що розпалюють…».

Післямова. Дві спроби візуалізації

Перша спроба стосується картинки в теленовинах загалом.

Чесно кажучи, я дедалі більше в цих моніторингах просто глузую з повної абсурдності вітчизняних теленовин, якщо оцінювати їх із погляду саме теленовин. Думка проста: якщо це телевізор, а не радіо, наприклад, — то картинка сама по собі мала би доносити глядачу бодай якийсь зміст. І текст високомудрих журналістів, доданий до цієї змістовної картинки, мав би принаймні не суперечити змісту картинки. А в ідеалі — точно йому відповідати, пояснювати його чи доповнювати. Проста думка, погодьтеся. А все в нас не так. Все в нас із точністю до навпаки. На телебаченні в нас є ТЕКСТ. Він цілковито домінує. І не відіграє жодної ролі, що цей ТЕКСТ (начитаний за кадром якось так «по-комсомольськи» енергійно) повністю або частково, але ж майже завжди суперечить змісту тієї картинки, яку в цей момент телевізійники показують глядачу.

Що з цим робити? Як візуалізувати наші теленовини? Та дуже просто! Треба перестати писати тексти й начитувати їх «на чорне». Треба почати робити так, як це роблять у цивілізованому світі. Спочатку монтується розповідь картинкою, а вже потім — і то лише за необхідності! — ця картинка коментується за кадром. А якщо коментувати нічого, то там залишається інтершум.

Але я спробую поставити це ж питання в трошки несподіваній такій площині. Описана вище зміна підходу насправді є ще й питанням «десовєтізації» нашого телебачення. Бо домінування тексту над картинкою та його первинність були закладені на старті «совєцького» ще телебачення, а потім уже успадковані телебаченням пострадянським. Ці кляті «совєти» з нашого телевізора нікуди не поділися й донині. Причин цього багато, це насправді тема, яка заслуговує на окреме наукове дослідження.

Друга ж спроба візуалізації стосується безпосередньо цього моніторингу.

Якщо вже журналістський ТЕКСТ так безумовно домінує в наших теленовинах, то принаймні можна було би сподіватися, що хоча би він, цей ТЕКСТ, несе глядачеві якийсь якісний ЗМІСТ. А погляньмо, як є насправді. Щоби вам було легше осягнути «надвисоку якість» українських теленовин, я вирішив спробувати візуалізувати саме СЛОВА наших журналістів у кадрі й за кадром, — тобто показати вам наочно, як виглядає з погляду дотримання стандартів усе те, що журналісти теленовин не показують картинкою, а КАЖУТЬ СЛОВАМИ. Кажуть у кадрі й за кадром (причому, набагато більше саме за кадром, бо стендапів, як ми уже з вами з’ясували, репортери майже не роблять, а в кадрі в нас щось кажуть переважно ведучі в студії, та й те, дуже часто їхні слова «перекриваються» якимись «шпалерами», що їх у редакціях називають «БЗ», «ВМЗ» та різними іншими назвами). Я гадаю, має сенс отак розібратися з ТЕКСТАМИ наших теленовин, коли ми вже зрозуміли, що КАРТИНКА в наших теленовинах не має жодного значення.

Ось вам варіант візуалізації. Коли я роблю цей моніторинг, моя робота з матеріалами зазвичай починається з маркування текстових розшифровок ефіру. Це саме тому, що ЗМІСТОВНА частина теленовин майже повністю — в ТЕКСТАХ, а картинка майже ніколи жодної ЗМІСТОВНОЇ ролі не відіграє. Для власної зручності я спочатку позначаю різнокольоровими маркерами ті слова, словосполучення чи й цілі речення, які є самі по собі порушеннями певного стандарту: жовтим — порушення стандарту відокремлення фактів від думок, голубим — порушення стандарту достовірності інформації, червоним — стандарту точності. Інколи ще сірим позначаю слова чи речення, які порушують стандарт доступності подачі інформації. Порушення ж стандартів балансу думок і повноти інформації в цій візуалізації маркерами не показані. Так от, дивіться, як це виглядає (тут лише журналістські тексти, без розшифровок синхронів):

«1+1»:

«Інтер»:

ICTV:

«Україна»:

5-й канал:

«112»:

Погодьтеся, виглядає не дуже добре. Додайте сюди ще грубі порушення стандарту балансу думок, стандарту повноти інформації і стандарту доступності її подачі, яких постійно припускаються всі «піддослідні» телеканали і які на цих картинках не є позначеними. Отоді ви й отримуєте довершену картину: те, що маємо в ефірі телеканалів під назвою «новини», насправді є або вкрай, безнадійно неякісними, геть непрофесійними новинами, або взагалі новинами не є. Так собі, це або якісь чутки-плітки («дескать», так би мовити), обговорення на посиденьках, потік свідомості журналістів, або — що набагато гірше! — чийсь піар або якась пропаганда.

І все було би нічого, якби (як каже Майкл Щур) не одне «але». Весь оцей огидний інформаційний смітник дивляться і слухають цілком нормальні люди. Вся Україна. І величезна кількість цих людей із різних причин досі вірять вашим «новинам». За радянською звичкою, за інерцією мислення, за здатністю телевізора впливати на людей на рівні несвідомого тощо. А це означає, що ваші теленовини цих людей повсякденно і всебічно дезінформують! А чи вам самим не страшно, що ви повсякденно формуєте в свідомості величезної кількості своїх співвітчизників викривлену, «паралельну» реальність?!

Про проект:

Комплексний моніторинг дотримання телеканалами стандартів інформаційної журналістикиоцінює дотримання телеканалами стандартів інформаційної журналістики, а саме:

• оперативності подачі інформації;
• точності її подачі (тобто відповідності названих фактів реальності);
• достовірності поданої інформації (тобто її перевіреності й підтвердженості в надійному джерелі);
• її повноти;
• балансу думок;
• відокремлення фактів від думок;
• доступності подачі інформації.

Раніше в моніторингах переважно оцінювалося дотримання стандартів на рівні аналізу текстових версій (розшифровок ефірів). Для оцінки в комплексі (картинка і текст) у цьому моніторингу аналізуватимуться такі моменти.

Із погляду стандарту оперативності: чи встигли журналісти зняти необхідну для розкриття теми картинку (чи замінюють її невідповідною картинкою або архівною картинкою).

Із погляду стандарту точності: чи відповідає коментар журналіста за кадром тій картинці, яку в цей момент показують. Чи не спотворено картинку (графічним редактором, фільтрами, спецефектами, неприродними для ока ракурсами зйомки). Чи немає зайвого, нічим не виправданого руху камери (панорами, трансфокатор, зйомка без штатива). Чи є монтаж планів послідовним і комфортним. Чи коректно використовується відеоархів і чи позначено його чітко: титром від першого до останнього кадру й поясненням словами за кадром.

Із погляду стандарту повноти інформації: чи є повноцінні розкадровки всіх основних об’єктів та мізансцен. Чи на кожній картинці є інтершум. Чи доповнені незрозумілі картинки необхідними поясненнями за кадром.

Із погляду стандарту балансу думок: чи є підтвердженими дальнім загальним планом оцінки кількості учасників масової акції протесту. В окремих, відповідальних випадках звертатимемо увагу на картинку, за допомогою якої забезпечується баланс думок.

Із погляду стандарту достовірності інформації: чи достатньо верифікованими журналістами є картинки, взяті з інтернету. Чи пояснюється джерело фото й картинок, відзнятих не журналістами телекомпанії.

Із погляду стандарту доступності інформації: чи в кожному плані зрозуміло, що є основним об’єктом уваги (за рахунок правильної композиції кадру). Чи кожний план, який потребує пояснень за кадром, має їх. Чи є логічною послідовність монтажу планів. Чи візуалізовано велику кількість чисел (зокрема, за допомогою інфографіки).

«Детектор медіа» моніторить чотири загальнонаціональних канали («1+1», «Інтер», «Україна» й ICTV) і два інформаційних (5 канал і канал «112»). Для моніторингу обираються дні, в які відбуваються суспільно важливі події, аналізуються матеріали про ці події. Для аналізу беруться підсумкові (вечірні) випуски новин на загальнонаціональних каналах і випуски о 19-й годині — на інформаційних (на інформаційних каналах, де новини виходять щогодини, ці випуски не аналізуватимуться як підсумкові, тобто з погляду повноти інформації до них не висуватиметься вимога подання повної картини події).

Моніторинг здійснює медіаексперт Ігор Куляс.

Комплексний моніторинг дотримання телеканалами стандартів інформаційної журналістики здійснюється за підтримки Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина. Зміст оглядів є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа» й не обов’язково відбиває позицію Міністерства закордонних справ ФРН.