Академія української преси представила результати моніторингу теленовин за вересень 2014 року (8–13 вересня). Дослідження здійснювалося за участі вчених Інституту соціології НАН України методом контент-аналізу новин прайм-тайму восьми провідних українських телеканалів — «Інтера», «1+1», Нового каналу, «України», СТБ, ICTV, Першого національного та 5-го каналу.

«Результати моніторингу не дають жодних приводів для радості. Телеканали після Майдану не стали краще працювати — був якийсь період лібералізації, але зараз ми бачимо повернення до практик, які були в часи Кучми, Ющенка, Януковича», — констатував Валерій Іванов, президент АУП.

На другому тижні вересня три чверті новинного потоку становили політичні події. «Вже 10-й місяць поспіль ми бачимо, що новини є україноцентричними», — зазначила Наталія Костенко, завідувачка відділу соціології культури і масової комунікації Інституту соціології НАН України.

Провідною темою новин є війна на сході (у 35% повідомлень як головна тема та 27% як додаткова). Увага до парламентських виборів становить лише 6% — для порівняння: в цей же період в 2012 році увага до виборів становила 10%. «На фоні війни вибори виглядають як малозначуща та несуттєва подія», — зауважив Сергій Макєєв, завідувач відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України.

Характерною рисою новин цього періоду є висока частка такого джерела інформації як власний кореспондент — 51% (у травні 2014-го — 44%). Додалися такі джерела як прес-центри АТО, РНБОУ, командири та бійці АТО.

Географія новин виглядає таким чином:

«В ситуації війни медійний простір суттєво перетворюється, роздвоюється за принципом “ми — вони”, “свої — чужі”, — зазначила парні Костенко. — В новинах ці дві сторони спрощуються».

Отже, увагу до учасників конфлікту можна розподілити таким чином:

З української сторони лідерами з уваги є Збройні сили України та Україна як держава і державні органи, з протилежної сторони лідерами з уваги є Росія та державні органи, збройні сили Росії, самопроголошені «ЛНР» і «ДНР». Українська сторона отримує найбільше позитивних та нейтральних оцінок, а протилежна — негативних.

Маркування сторін конфлікту виглядає так:

Зафіксовано також відмінності по телеканалах щодо уваги до сторін конфлікту. Телеканал «Україна» та частково телеканал «Інтер» більше уваги приділяють цивільному населенню на сході та «ЛНР», «ДНР», тимчасом як 5-й канал та ICTV більше уваги приділяють ЗС Росії.

«Одним із найважливіших показників хорошої медіаекології вважається збалансованість новин», — зазначила Наталія Костенко. У вересні рівень збалансованості становив 9%, найбільше їх на Першому національному — 14% та «Інтері» — 12%. Він опустився до показників 2004 року, коли кількість новин із двома і більше точками зору становила 10%. Починаючи з 2005 року цей показник зростав і в середньому становив 20% (у квітні 2014-го становив 21%).

«Це те явище, яке аналітики іноді називають журналістикою відданості, цей тип журналістики відноситься до ситуації війни, але ефекти такого роду новин важко підрахувати», — додала пані Костенко. Вона зазначила, що важко знайти межу між підтримуванням духу патріотизму в людей і деформацієюінформаційної картинки. Крім того, журналісти мають замислюватися, як їхні новини вплинуть на самопочуття людей і чи потрібно показувати всі жахи війни.

Валерій Іванов наголосив, що, тим не менше, в період виборів показник збалансованості дуже важливий і має бути хоча б 20%: «А в українських журналістів увімкнувся механізм самоценузури, й він диктує, що є лише одна правильна точка зору. Така подача інформації є одноканальною й нагадує російські медіа».

Серед політичних інститутів найчастіше згадуються силові відомства — 44% (у травні 37%, у квітні 35%%) і «Україна» (як політичний суб’єкт) — 26%. Сумнівні й негативні оцінки найчастіше адресовані Національному банку (25%) та міністерствам — 16%. Позитивні оцінки найчастіше отримувала «Україна» — 12%. Політичні інститути найкритичніше оцінювали новини «Інтера» — 15% та ICTV — 14%

Лідерами уваги серед політичних організацій є «ДНР» (6%), «ЛНР» (3%) та ВО «Батьківщина» — 2%; на третьому тижні травня «ДНР» (8%), нова влада і ЦВК — по 5%, у квітні нова влада — 10% і Партія регіонів — 7%.

Серед партій і блоків, що претендують на місця у ВР, найчастіше згадуються Президент і Блок Петра Порошенка (14% і 8% відповідно), «Народний фронт» (18%), «Батьківщина» — 6%, «Самопоміч» — 4%. Високою є увага до позапартійних представників центральних органів влади — 18%. Про ВО Батьківщина говориться переважно позитивно, про ДНР и ЛНР – переважно негативно.

Серед політичних персон найбільша увага програми приділена П.Порошенко (15%), А.Яценюку (7%) та А.Лисенко – 6% (на третьому тижні травня О.Турчинову та А.Яценюку – по 6%). Іронічні та негативні оцінки найчастіше адресувалися Н.Штепі (66%), В.Януковичу (46%) та В.Гелетею (44%).

В цілому увага до представників влади в 10 разів більша за увагу до опозиції — 73% проти 7%, синхрон представників влади перевищує опозицію у 6 разів.

Експерти зазначили, що такий низький рівень уваги до опозиції можна пояснити, по-перше, нечітко визначеною опозицією, а по-друге, тим, що нинішня опозиція надзвичайно дискредитувала себе. «Але це ненормально з погляду представлення інформації перед виборами, — наголосив пан Іванов. — Журналісти, на жаль, свідомо розгубили основні базові знання професії».

У наступні тижні перед виборами уваги до представників опозиції може побільшати. «Напруження в новинах зростає, більш активно почали виступати представники опозиційного блоку, з різкою критикою на адресу влади», — зазначила пані Костенко.

Розподіл уваги до політиків за телеканалами:

«Синхрон розподіляється по-різному на каналах, це залежить від активності команд політичних сил і від політичних преференцій власників каналів», — сказала Наталя Костенко. В цілому у представників «Батьківщини» 13% синхрону, в «Народного фронту» — 10%, у Блоку Петра Порошенка — 7% (разом із синхроном лідера — 18%), партії «Самопоміч» — 4%. У політиків Партії регіонів 4% синхрону, Партії розвитку України — 2%, «Опозиційного блоку» — 1%.

Модель синхронів окремих каналів виглядає так. Найбільше тут виділяється «Україна», яка найчастіше подає частку синхрону Партії розвитку України, Партії регіонів та позафракційним.

Моніторинг зафіксував зв’язок між тим, хто є власниками каналів, та увагою каналів до цих осіб. Загалом можна виділити три типи презентації власників. Перший тип демонструють телеканали «Україна» й СТБ, ICTV, Новий — у їхніх новинах простежується рекламне представлення Ахметова та Пінчука, тобто позитивні матеріали про їхню діяльність. Другий тип — це «1+1» та «Інтер». Останній приділяє багато уваги Коломойському, однак це сумнівні чи негативні згадування, в той час як «1+1» у такому ж контексті згадує Фірташа. І третій тип презентації власника — це 5-й канал. Як сказала Наталя Костенко, це можна назвати «монопрезентацією» — оскільки він активно повідомляє про дії Порошенка (однак це роблять усі канали), але не подає ніякої інформацію про інших.

Серед політичних персон найбільша частка синхрону у П.Порошенко (13%), А.Лисенко (9%), Р.Чубарова (5%), П.Клімкіна (5%).

Суттєве зниження стандартів подання новин впливає на довіру громадян до ЗМІ. Інститут соціології НАН України у вересні проводив моніторинг «Українське суспільство», в рамках якого визначав рівень довіри громадян до ЗМІ. Згідно з результатами, лише 25% громадян довіряють медіа (повністю чи переважно довіряють) і 45% не довіряють (повністю чи частково), решті важко відповісти.

Соціологи наголошують, що вперше за весь час спостереження частка тих, хто не довіряє, суттєво перевищує частку тих, хто довіряє. Для порівняння: у 2013 році довіряли близько 37%, а не довіряли — близько 28%. Причому якщо в 2013 році диференціація за регіонами була несуттєвою, то в 2014 році найбільше не довіряють на сході й Донбасі. «Аудиторію сходу журналісти втратили, — наголосив Валерій Іванов. — І якщо говорити про соціальну відповідальність, то в першу чергу журналістам треба для себе вирішити питання — вони вважають їх українським населенням чи ні? Тому що для журналістів зараз вони є злочинцями, а це катастрофа для України як для унітарної держави, бо ці люди викидаються за її межі».