Якщо звернутися до класичних визначень, то дискусії на наших ток-шоу за всіма ознаками належать до категорії так званих софістичних дискусій – тобто суперечок, учасники яких прагнуть не дізнатися істину, а досягти власних цілей за будь-яку ціну. Саме така категорія дискусій, як правило, супроводжується різноманітними маніпуляціями, використанням фальшивих та недоведених тверджень.

Коротко узагальнимо завдання, які, треба думати, ставили перед собою учасники політичних ток-шоу («Велика политика», «Шустер live») минулого тижня, топ-темою яких залишалися події у Львові 9 травня:

- означити успішність дій власних підлеглих за очевидної неспроможності запобігти конфлікту і паралельно наполягти на тезі вини однієї зі сторін (за висловом міністра – «правих радикалів») – міністр внутрішніх справ Могильов, заступник міністра Ратушняк;

- декларувати тезу про спонтанний характер дій представників ВО «Свобода» та мешканців Львова як реакції на провокаційні дії представників проросійських організацій, натомість наполягти на спланованому характері дій опонентів та їх підтримці з боку центральної влади – представник ВО «Свобода», депутат Львівської облради Сех, голова Тернопільської облради Кайда;

- солідаризуватися з позицією проросійських структур та політичних союзників – комуністів, маргіналізувати в очах аудиторії конкретну політичну організацію (ВО «Свобода») за допомогою класичного прийому «наклеювання ярликів», відкинути звинучання у провокативності законопроекту про червоні прапори – депутатка від ПР Бондаренко;

- означити помірковану та спрямовану на консолідацію позицію президента та «партії влади», спростувати тези про відповідальність влади за «розкол країни», про конфлікт як наслідок цілеспрямованої політики влади тощо – радниця президента Герман, керівник парламентської фракції ПР Єфремов, представник президента у ВР Мірошниченко;

- покласти відповідальність за конфлікт на «партію влади» – опозиційні політики Кириленко, Геращенко;

- апелювати до стереотипів власного «ядерного» електорату, створення «образу ворога», перекласти відповідальність на дії місцевих органів влади Західної України, спростувати звинувачення в організованості і спланованості дій проросійських організацій у Львові – Голуб (КПУ), Свистунов, лидер ВГО «Русское вече», Аксьонов, лідер партії «Русское единство».

Більшість учасників ток-шоу опинились у непростій ситуації. Для людей, що намагаються позиціонуватися як серйозні політики, або, принаймні, як представники серйозних та відповідальних політичних сил, достатньо некомфортно потрапити в контекст таких конфліктних ситуацій. Оперувати розкольницькими гаслами федералізації чи закликати до різного роду авантюр і провокацій – це все-таки справа для маргіналів на кшталт «Родіни», від сумнівних послуг яких політики не відмовляються, але опускатися до їхнього рівня ніхто не хоче.

Проте сформулювати справді принципові оцінки конфлікту, піднятися над вузькопартійними, прикладними інтересами, за великим рахунком, не зміг ніхто.

Розпочинаючи з правильних посилів про необхідність суспільної консолідації та небезпеки суспільного протистояння, учасники дискусій ніяк не хотіли і/або не могли зупинитися на цьому високому рівні і сходили на манівці прикладної політичної необхідності. При цьому вдавалися до суто маніпулятивних прийомів на кшталт регулярного посилання на наявність доказів вини опонентів – яких водночас не були в змозі пред’явити. Як тут не згадати класичні «чемодани з компроматом» уже забутого колишнього російського віце-президента Алєксандра Руцького.

Така публічна безвідповідальність українських політиків уже практично стала їхньою родовою ознакою. Взаємні звинувачення в наклепах і дифамації, погрози судових позовів, як правило, ніколи не доходять до практичного втілення і закінчуються нічим. Зате нескінченні показові віртуальні конфлікти в ефірі можуть стати каталізатором реального протистояння – у тому числі подібного до львівських подій, або й масштабнішого.

Глядачі мали нагоду вислухати суто позитивістські і вихолощені від правди та об’єктивізму пасажі депутата Миколи Катеринчука і представника президента у ВР Юрія Мірошниченка:

«Шустер live», Перший національний, 13.05.2011

«Микола Катеринчук: "Шановні українські політики, в мене до вас таке прохання. Те, що відбулося 9 травня, це дуже небезпечно. Давайте не піддаватися на цю провокацію, яка намагається нас розділити. Розділити країну. Це ж не в інтересах України зробилося. Президента навіть не підписав той закон про червоний прапор, тому що він розуміє наслідки цього. Навіщо сьогодні ми цим займаємося? Міліція хай розбирається, без ярликів, притягає персонально до кримінальної відповідальності всіх тих, хто був задіяний у правопорушеннях. І наше з вами спільне питання – ви бачили голосування людей? Вони хочуть жити в єдиній Україні, єдиній, не розділеній по прапорам і іншим. І, повірте мені, що цей дебош, вибачте, на пам'яті людей, які загинули у Другій Світовій війні, він не оправданий нічим. Тому я прошу вас до толерантності, не треба один на одного чіпляти ярлики. Міліція нехай розбирається. Погано розберетеся – ми вас звільнимо"»;

«Велика політика з Євгенієм Кисельовим», «Інтер», 13.05.2011

«Юрий Мирошниченко, народный депутат, ПРУ. Я спробую пояснити позицію президента. Напевно, ми повинні виходити з того, що президент — не просто політик, а політичний арбітр, і, звісно, головна його мета — щоб Україна об’єдналася. Так сталося в нашій історії, що різні регіони України пройшли певні події з різними обставинами. І цей виклик об’єднати країну спільним майбутнім є найголовнішим,я кий постав після того, як країна здобула незалежність. Тому я вважаю, що президент проявив силу, а не слабкість, коли підписав закон. Є державне свято. І це прапор, який був установлений на Рейхстазі. І в цьому контексті президент діяв таким чином, щоб не роздмухувати протистояти в українському суспільстві. Президент не сказав, що він підпише чи не підпише, виходячи зі своїх уподобань. Ті закони, які не відповідають конституції, президент ветує і повертає.

Я переконаний, що це не є проблема прапора і свята перемоги. Це проблема нашої терпимості, цивілізованості, почути іншу точку зору. І цей виклик ми повинні забезпечити гідною відповіддю. Такі речі в першу чергу диктуються політиками. Ми як особи, яким довіряють мільйони громадян, формуємо думку. Саме політики повинні усвідомлювати, що ми зараз робимо історію України. І якщо ми не зможемо дти раду собі і обєднатися, не буде перспективи і в державі».

А також у якості абсолютно «клінічних» прикладів маніпулятивної риторики виступ очільника «Русского вече» Олександра Свистунова, який нічтоже сумняшеся присвоїв собі дивний титул «лучшего историка Львова»:

«Шустер live»

«Олександр Свистунов: Теперь справка по пострадавшим во Львове и справка по пострадавшим в Тернополе. Я помню, господин Кайда говорил о неких страдальцах из Тернополя, которые пострадали от красного знамени. Я историк по образованию. Я львовянин. И историк, поверьте, я лучший историк был Львова в свое время, признанный официально. Так я могу сказать, 39 год, город Львов, 180 тысяч поляков, 140 тысяч евреев и 40 тысяч в городе Львове проживало других национальностей. Большинство австрийцев. Украинцев – 20-25 тысяч. С 41 по 44 год было уничтожено 120 тысяч евреев, зондеркомандами и полицейскими отрядами. Говорю как историк, у меня есть все документы. Основа зондеркоманд и основа полицейских были украинские галичане. Город Тернополь, когда говорят, что в Тернополе была страшная красная угроза и страшный террор городу Тернополю, подчеркиваю, городу – не селу – это разные вещи, страшная угроза. Говорю как историк, официальна, не могло быть города Тернополя в 44 году, как ни один город Украины, был стерт с лица земли. Там шли страшные бои. Армия Черняковского, погибло 65 тысяч человек, два состава полных погибло, 3,5 месяца шли бои, Тернополя не было. Тернополь восстановился только к 60 годам. Там не могло быть вообще репрессий, население вообще сбежало из города. Поэтому надо говорить исторические факты, а не обманывать вот эту зеленую молодежь. Когда говорят о красном…"

Олександр Свистунов: "Я историк, сейчас скажу еще раз. Хочу вас поправить и сказать, не со Львова – со Львовской области. И те безобразия, которые творились во Львовской области НКВД, всем известны. Что творилось в Тернопольской области, тоже могу подтвердить. А действия происходили во Львове, здесь надо тоже каждой нации… я не подчеркиваю, это не делали бандеровцы, зондеркоманды, это были большинство фольксдойче и другие. Все, что было, надо очень четко разобраться. Все, что было до часу, это был шабаш партии "Свобода". У меня вопрос, насколько вы фиксировали все те безобразия, а у нас они зафиксированы, до часу дня, которые происходили во Львове? Избиение людей…"».

Курс на «наклеювання нацистських ярликів» в унісон підтримували депутат від КПУ Олександр Голуб і регіоналка Олена Бондаренко, а достатньо одіозний персонаж – лідер «Родіни» Ігор Марков – скористався нагодою, щоб у загальнонаціональному ефірі просунути ідею «федералізації».

Показово виглядала позиція спікера КПУ Голуба, який прямим текстом звинуватив владу у заграванні з «екстремістами», водночас застосувавши прийом «посилання на ексклюзивну інформацію», але, як це майже завжди буває на таких шоу, нічого не пред’явивши:

«Олександр Голуб: "Почему несут, я абсолютно уверен, ответственность и депутаты, и президент, и премьер-министр? Потому что мы слишком долго это терпели. Вы пестовали эту "Свободу". Как американцы бен Ладена. Вы с ними так поступите или нет. Но вы тоже самое делали со "Свободой", для того чтобы бороться с Юлией Тимошенко. Сегодня эта "Свобода" вышла из-под вашего контроля. Что вы с ней потом будете делать – я не знаю. Но, что было во Львове, – это называется фашизм. Много можно говорить. Но не коммунисты стояли и орали "Смерть москалям". Это записано на всех пленках. Не коммунисты орали… Вы не хотели красных флагов. Объясните мне, почему вы не дали священникам на могилах провести панихиду? Почему вы их не пустили на эти могилы? Они были с флагами? Зачем сегодня вы лжете? Второй момент. Когда начал читать молитву раввин – эта озверевшая толпа начала скандировать "Прийде Гітлер – наведе порядок". Это нормальная ситуация? Вот такая демократия. Савик, представьте таких 10 тысяч. Вы можете себе представить, что там было".

Савік Шустер, ведучий: Кричали люди "Придет Гитлер – наведет порядок"? Если этого не было – это провокация.

Олександр Голуб: "У меня есть стенограмма заседания Львовской сессии 2 дня назад, там этот факт назывался. У меня есть стенограмма сессии вашей. И второй ответ, о котором я хотел сказать. Эти люди не уважают и не любят свою страну. Во Львове на День победы не вывешиваются государственные флаги".

Я говорю о вещах, которые я могу подтвердить документально. Есть видеозаписи, есть стенограмма заседания сессии во Львове. Люди, которые выступают со стороны, рассказывают о мифических одесских автобусах, но не могут назвать ни одного номера этого автобуса, который якобы приехал. Называют кучу людей, которые якобы там были, но не могут привести никаких конкретных фактов».

З іншого боку, систему аргументів спікера ВО «Свобода» також, м’яко кажучи, не назвеш бездоганною. Класичним «надузагальненням» виглядала спроба Ірини Сех подати події у Львові як покарання з боку центральної влади за те, що, мовляв, Львівська обласна рада розгорнула потужну боротьбу з корупцією на митниці. До категорії «апелювання до емоцій» явно відносилися такі вислови, як «їхали по живих людях». Не менш показово, що представників проросійських партій представник «Свободи» також називала неофашистами – очевидно, цей сильний термін, що апелює до історичної пам’яті, ми ще не раз зустрінемо в політичному лексиконі:

«Ірина Сех, голова фракції "Свобода" у Львівській облраді: ...Я спочатку думала, що це провокація, бо це слово дуже часто вживається. Проаналізувавши все це, я сьогодні вважаю, що це наступ, щоб поставити Львівщину на коліна. Тому що львівська громада, Львівська обласна рада ухвалює рішення на користь територіальної громади, а не на користь кліки, яка сьогодні засідає на Банковій і Верховній Раді. Тому що Львівська обласна рада бореться з економічними злочинами. 5 мільярдів сьогодні контрабанди за 4 місяці депутати Львівської облради виявили, яка пройшли лише через один митний контроль. І сьогодні Держмитслужбу… начальник Держмитслужби є комуніст. Чому сьогодні хочу поставити? Тому що Львівська обласна рада бореться проти розкрадання бюджетних коштів, тому що Львівська облрада каже, що ваш Податковий кодекс є на шкоду підприємцям. Сьогодні 30% підприємців на Львівщині закрили своє підприємництво. Сьогодні пенсійну реформу називають пенсіями на цвинтар. Власне, через це центральна влада разом з Кремлем хоче поставити на коліна Львівщину і Західну Україну. Не треба сьогодні протиставляти, не треба сьогодні розказувати. Немає жодних протистоянь. І червона в Бродах йшли, правда, без державного прапору, бо вони казали, що їм не треба державного прапора. Вони пройшли і поклали квіти. Але коли влада використовує для своїх інтересів, для того, щоб просто відволікти увагу суспільства від насправді нагальних проблем неофашистів, яких Путін вигнав з Росії, яких в Криму чи в Одесі не підтримує ніхто, за них ніхто не голосує. На жаль, наша влада їх використала, привезла до Львова. Була міліція, яка їх охороняла. Їхала по живих людях"».

Підсумовуючи враження від програм, хочеться зупинитися на проблемі, яку піднімав навіть дехто з учасників. Про можливі інциденти у Львові було відомо достатньо давно. Постає конкретне питання: чому знімальні групи провідних українських каналів не спромоглися забезпечити професійні об’єктивні відеоматеріали з місця подій, які могли би стати в нагоді для об’єктивної оцінки ситуації? На наявність відеохроніки подій посилалися мало не всі учасники дискусії. На відео посилався і міністр внутрішніх справ, коли досить упевнено робив висновки задовго до завершення (а може, й початку) офіційного слідства:

«Велика політика з Євгенієм Кисельови», 13.05.2010

«Анатолий Могильов, министр внутренних дел Украины. Именно поэтому по инициативе Львовской милиции мы инициировали местные власти Львова, чтобы они подали иск в административный суд о запрете проведения любых акций, кроме официальных. Потому что появление там одних сил и других привело бы к драке и кровопролитию. Чтобы этого не допустить, милиция обратилась с таким заявлением к властям, власти от суда уже получили такой запрет. После этого наши работники провели соответствующую работу как с представителями левого крыла, так и правого. Мы провели эту работу с представителями этих сил в Крыму, в Одессе, Тернополе. Мы провели эту работу с представителями этих сил в Крыму, в Одессе, Тернополе. Пришли к тому, что никаких массовых мероприятий, кроме официальных, во Львове быть не должно. Я благодарен левому лагерю. По нашим данным приехало только 14 человек из Крыма как частные лица. Они все были подконтрольны. Увы, правое крыло нашего предупреждения не восприняли и несколько тысяч прибыли во Львов. Вы очень правильно сказали о том, что нужно было всем отчитаться о проделанной работе. Работники милиции взяли под охрану практически все захоронения еще с 8-го числа, поэтому актов вандализма там допущено не было. Все массовые официальные мероприятия прошли без малейших ЧП. После этого крайне радикально настроенные правые силы как коршуны начали нападать на отдельных ветеранов и просто людей, которые пришли возложить цветы к памятникам. Милиция после этого пресекала все эти конфликты. Самая главная задача милиции — мы не допустили травмирования людей и крови. Мы этого не допустили, обеспечили охрану жизни и здоровья людей. Пострадали ветераны морально, я это прекрасно понимаю. Возбуждено 5 уголовных дел. Последнее дело — очень объемное, касается всех фактов видеосъемок. Каждому участнику будет дана оценка.

…Теперь ваш вопрос по поводу обвинения. На всех тех кадрах, которые попали к нам, там я не нашел ни единого факта агрессии со стороны левых сил. А факты агрессии со стороны людей с синими повязками на этих кадрах есть».

Згадана міністром Могильовим кількагодинна відеохроніка, судячи з усього, залишиться таємницею слідства. Хоча, якщо судити зі слів того ж Могильова, могла би стати «неубієнним» свідченням оприлюдненої офіційної версії.

Чому репортери вітчизняних телеканалів, на противагу російському НТВ, не змогли забезпечити адекватного висвітлення подій? Відповідей на це запитання дві. Або це неймовірний рівень непрофесійності телевізійників, або свідоме рішення керівництва каналів, продиктоване невідомими громадськості міркуваннями.

Єдине, що можна сказати – дефіцит інформації дивним чином виявився вигідним для різних політичних сил, кожна з яких отримала зручну нагоду апелювати до своїх виборців зі зручною інтерпретацією подій. Для дрібного поточного політичного інтересу це, можливо, й вигідно. Для інтересів країни – навряд. Можливо, саме це мала на увазі Ганна Герман у своєму виступі на «Шустер live»:

«Ганна Герман: "Але, окрім того, що винні мають бути покарані, треба з’ясувати абсолютно об’єктивно всі деталі, хто винен, бо, знаєте, сьогодні говорити, хто винен, не маючи таких висновків комісії, це принаймні безвідповідально. Я би хотіла, щоб до тої комісії ввійшли і також представники "Свободи". І представники всіх сторін – хай вони всі будуть разом і разом дивляться, щоб пані Сех не тут приносила нам фотографії, невідомо де зроблені, а там могла, на комісії, представити ті документи, які вона вважає за потрібне. Але, окрім того, щоб треба знайти і покарати винних, треба знайти і замовника, бо я переконана, що комусь було вигідно зробити Україну острівцем нестабільності, щоб про Україну знову заговорили, бо, як тільки Україна почала потужно рухатися до Європейського Союзу, як тільки ми почали з Брюсселя отримувати сигнали про те, що ще цього року ми можемо підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом, відразу почали розроблятися сценарії, щоб показати нашу державу як таку державу, що принесе Європі багато проблем, бо в ній багато конфліктів, бо в ній воюють одні з одним. Ви подивіться, мовляв, на той Львів, та там одні нарвані, та там такі-сякі. Львів’яни не такі, львів’яни – високо свідомі люди. Різні бувають і там, різні бувають в кожному місті, але більшість людей там зважена, хоче жити в мирі, хоче йти в Європейський Союз, бо євроінтеграція – це наш вибір, це наш вибір, який законом гарантований, законом прийнятий нинішньою Верховною Радою. Тому, окрім того, щоб знайти винних, нам треба розробити стратегію недопущення подібних провокацій в Україні. І нам чітко треба знати, що ми повинні пам’ятати, що замовники конфліктів в Україні завжди знайдуться, бо всім вигідно, щоб Україна була слабкою, щоб ми воювали між собою, а не міцніли і не йшли до європейського дому"».

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.