Відчувається рука майстра
Спочатку дуже коротко відреагуємо на «Велику політику» з Євгенієм Кисельовим. Чи не вперше за всю історію програми Кисельов вирішив першу годину спілкування присвятити темі, з якої почалося ток-шоу його конкурента – Савіка Шустера на Першому національному, – скандалу навколо екс-голови МВФ Домініка Стросс-Кана. Такий «невинний» збіг та повне ігнорування теми соціальних протестів в Україні експерти «Телекритики» схильні пояснювати тим, що Кисельова і керівництво НТКУ з питань інформаційної політики консультує відомий російський політтехнолог Ігор Шувалов.
Оскільки саме замовчування і скандалізація в інформаційному просторі незручних для влади подій є візитівкою московського гостя, у схожості початку «Великої політики» та «Шустер live» відчувається рука майстра маніпуляцій, що свідчить про щільний контроль контенту цих двох програм з Банкової. Аналіз цих програм може дати багатий матеріал для розуміння в тому числі політичних цілей клієнтів Шувалова і напряму їхніх думок.
Тепер про докази.
Наприклад, Шустер досить нервово відреагував на слушний закид Тараса Стецьківа щодо неактуальності теми секс-скандалу з екс-головою МВФ на тлі серйозних проблем в Україні. Той факт, що в толерантного Шустера не знайшлося жодного контраргументу, окрім як перейти на особистості, свідчить, на нашу думку, про те, що йому в цілому було важко виконувати нав’язану ззовні роль:
«Савік Шустер, ведучий: Тарас Стецькив.
Тарас Стецьків, народний депутат, НУНС: "Перше, що я хочу сказати – ми цілу годину потратили на обговорення сексуального скандалу, який не має прямого відношення до України. А між тим в країні існують реальні проблеми, які можуть привести до серйозного вибуху – і соціального, і політичного. У нас півроку влада тягає колишнього Прем’єр-міністра на допити. 300 не вистачає для того, щоб допитати. У нас місяць голодує Юрій Луценко, а влада робить вигляд, що нічого не відбувається. Безумовно, ці всі речі треба обговорювати. З приводу цих акцій, які нещодавно були анонсовані. Ми бачили дві акції. Ми бачили "День гніву" і ми бачили акцію у четвер організовану громадським рухом "Вперед". Як людина, яка має невеликий досвід організації масових акцій, я хочу сказати, що успіх вуличних акцій є тільки тоді, коли вони є масові. Кількість людей має значення. А масовими акції бувають тільки тоді, коли люди чітко розуміють, які цілі організатори ставлять перед тими людьми, яких вони кличуть на майдан – це раз, коли є реальні лідери – це два і коли є реальна альтернатива – це три. У противному разі навіть при погіршенні ситуації економічної, що є зараз в Україні, і при зростанні протестних настроїв ці акції не будуть виходити на рівень 2-3-4 тисяч людей. І повірте, ці акції владу не злякають. Висновок мій такий: для того, щоб серйозно готуватися і заставити владу щось робити, а ця влада не зважає на народ, ми повинні дуже серйозно готуватися до подібного роду акцій. Вони не повинні бути локальними і торкатися тільки одних підприємців. повірте мені, що коли ми вийшли на вулиці Хрещатику і запитали людей, чи знають вони, які конкретні цілі висувають люди, які вийшли під стіни Верховної Ради, 9 з 10 не відповіли позитивно на це питання. А це означає, що якщо так далі продовжувати, то подібні акції протесту будуть тільки випусканням пару. Я ж вважаю, що практика попередньої діяльності, коли ми займались опозиційною діяльністю при Кучмі, показувала, що тільки концентрована і зрозуміла ідея, в яку вірять мільйони, здатна поміняти ситуацію".
Савік Шустер, ведучий: Я бы только сказал Тарасу Стецькиву одну вещь по поводу прошлого часа, который он критиковал, потому что не имеет отношение к Украине. Вы никогда не станете политическим лидером, если вы не будете уметь анализировать события в мире».
Проте це ще були «квіточки» порівняно з ситуацією, яка розгорнулася в другій частині програми, присвяченій кримінальній справі проти Тимошенко за звинуваченням у «державній зраді». У вступі до теми Шустер продемонстрував, як за допомогою підтасовки карт та підміни понять можна зробити послугу владі:
«Савік Шустер, ведучий: Прямой эфир, Первый национальный, телеканал "Эра". На этой неделе состоялось заседание временной следственной парламентской комиссии по газовым контрактам 2009, который подписало правительство Юлии Тимошенко. Ренат Кузьмин, первый заместитель Генерального прокурора выступил перед комиссией и сказал следующее: "Уголовное дело, возбужденное в отношении экс-Премьер-министра Украины Юлии Тимошенко за газовые соглашения с Россией 2009 года готово к передаче в суд. На сегодняшний день расследование дела завершено, все следственные действия выполнены с соблюдением процессуальных требований. Передача дела в суд осложнена тем, что Юлия Тимошенко не является на вызовы следователей". Но прозвучала такая фраза – "наличие признаков государственной измены", а это, с моей точки зрения, это очень серьезно. Мы также поняли, что в основу дела лег допрос Олега Дубины, бывшего руководителя НАК "Нафтогаз Украины". Значит, Олег Дубина сообщил следователю, что в январе 2009 года не планировал подписывать невыгодные для Украины газовые контракты, даже просил Президента Виктора Ющенко снять его с переговоров, однако глава государства отказался это сделать, после этого глава "Нафтогаза" подписал контракт. Вот мы видим одну из цитат допроса Олега Дубины, а вот стенограмма была опубликована на сайте "Украинская правда". Вот эту тему и, думая все же о государственной измене, которая прозвучала, первый раз она прозвучала у нас в студии из уст Степана Хмары, героя Украины. Но это мнение одного из многих членов общественности. Но когда это звучит уже из уст власти, что есть признаки государственной измены, то, мне кажется, это очень серьезно…».
- Подією, за версією Шустера, стає «засідання тимчасової слідчої парламентської комісії», на якому виступав замгенпрокурора Ренат Кузьмін. Насправді засідання таких органів не є подією, на відміну від заснування комісії чи виголошення звіту. Це Шустеру, як фахівцю, добре відомо. Адже на Заході, в Італії чи США подіями якраз стають остаточні звіти про розслідування, а не кожне робоче засідання. Тобто, тут є всі ознаки маніпулювання з інтерпретацією подій і перебільшенням їхнього значення.
- Шустеру потрібна була ця «подія», щоб озвучити слова анонімного джерела – про наявність підозр у вчиненні Тимошенко «державної зради». Хто автор – Кузьмін, голова комісії Богословська чи котрийсь із депутатів – невідомо. Проте після цього Шустер використовує «посилання на авторитет» – Героя України Степана Хмару, щоб підкріпити звинувачення в «державній зраді». Хоча, як має бути добре відомо Шустеру, такі звинувачення в бік Тимошенко першим висловив заст. голови Секретаріату Президента Віктора Ющенка Андрій Кислинський ще в серпні 2008 р.
- Такий голослівний анонс Шустеру був потрібен лише для того, щоб хоч якось виправдати надання слова для інвективного монологу Інні Богословській. Монологу, в якому нічого нового глядачі не почули і який у цілому є зразком прийому повторення інформації для закріплення в масовій свідомості чіткого образу «злочинних дій Тимошенко».
В результаті обговорення перетворилося на скандальний перформанс від Богословської, яка встигла підставити своїми недолугими фразами навіть одного із ворогів Тимошенко – міністра ПЕК Юрія Бойка.
На користь Шустера свідчить лише те, що на противагу зрежисованій наперед дискусії команда програми запропонувала аудиторії для голосування запитання про те, чи вірить вона у справедливість судочинства в країні. Негативну відповідь передбачити було неважко, що, власне, і сталося: 98% аудиторії дало негативну відповідь щодо віри у справедливий суд.
Проте всі ці моменти дуже швидко забуваються, а в пам’яті залишаються тільки розлогі звинувачення Богословської і короткі контраргументи Тимошенко. На Банковій, очевидно, покладаються на те, що більшість глядачів до пізнього приходу Тимошенко вимкнули телевізор і встигли почути лише монолог Богословської. Грубо, сумнівно щодо ефективності, але дуже по-шуваловськи…
Разом із тим експерти «Телекритики» вважають, що немає гіршої цензури, ніж самоцензура. Хороша ілюстрація цього твердження – ефір «Свободи слова» на ICTV від 16 травня.
З дивної плутанини в поняттях почалася «Свобода слова з Андрієм Куликовим»:
«Протести працівників малого і середнього бізнесу переростають у сутички з міліцією. Влада вважає “День гніву” підприємців заполітизованою акцією. Опозиція вимагає припинення дії Податкового кодексу і відставки всього уряду, а Кабмін, тим часом, схвалює законопроект про зміни до Податкового кодексу. Система працює для розвитку України чи Україна для розвитку системи? …
Куликов: Глядачі у студії “Свободи слова” сьогодні поділилися за тим самим запитанням: чи зможе Україна реформувати систему у мирний спосіб? 39% глядачів у студії вважають “зможе” – це зелена крива, 61% вважають “не зможе” – це червона крива. Активно працюйте із вашими пультами, пані та панове».
Яку систему мав на увазі Куликов, сказати важко: чи це податкова система, чи система влади, чи система відносин між владою та опозицією, чи система відносин підприємців із урядом? Судячи з усього, ведучий в умовах контрольованості правлячою партією вітчизняного ефіру скористався «пташиною мовою», але внаслідок цього відбулася підміна понять. В результаті кожен доповідач міг тлумачити запитання як заманеться і давати відповіді.
Проте найважливіше те, що замість точного визначення суб’єкту (суб’єктів), які несуть відповідальність за стан справ в Україні, було вжито термін, який цю відповідальність розмиває. Ще гірше було поставлене питання «чи зможе Україна реформувати систему у мирний спосіб?». Воно взагалі повністю заплутувало глядача: що таке «Україна» і що таке «система»? Під Україною мали на увазі громадян чи суспільство, а під «системою» – владу чи навпаки? Така двозначність і непевність давали можливість і представникам опозиції, і представникам влади вправлятися у маніпуляціях і саморекламі.
Відповідно, дискусія з самого початку з подачі ведучого пішла манівцями: замість ідентифікації відповідальних осіб чи інститутів незалежно від посад, поглядів чи значення, розмова розгорталася навколо персоналій запрошених політиків.
Виходило не обговорення реальних проблем, які, зокрема, змусили підприємців вийти на протест чи владу – піти на «непопулярні кроки», а особистостей запрошених політиків. Тож Куликов, попри бажання, замість серйозної розмови займався модеруванням «ярмарку марнославства».
Приклад №1
Надаючи слово Арсенію Яценюку, Куликов порівняв участь кількадесят людей під прапорами «Фронту змін» у протестах підприємців із намірами політичної сили Яценюка змінити в Україні владу за «північноафриканським сценарієм».
По-перше, Яценюк вимагає перевиборів парламенту ще з лютого 2010 р., а відставки уряду – з листопада 2010-го, задовго до подій у Тунісі та Єгипті. І Куликов не міг цього не знати.
По-друге, політик, який хоч і має третій рейтинг популярності серед громадян, навряд чи здатен самотужки підняти хвилю «народного гніву». І Куликов це також знає.
По-третє, акції протесту підприємців не ініціювалися і не організовувалися «Фронтом змін». Просто Яценюк вчасно скочив на «підніжку вагону» і за допомогою телеканалів групи Пінчука (до якого належить ICTV) отримав гарний телепіар, а не реальні проблеми з владою. Про це все досвідчений Куликов також мав знати і розуміти всі ці обставини. До речі, одній із організаторок протесту, Наталі Королевській, слово надали в третю чергу після Яценюка та регіонала Хомутинніка.
Тому виглядає так, ніби ведучий свідомо дав далеку від правди інтерпретацію подій на користь Яценюка. І той із вдячністю цей пас прийняв і продовжив заглиблюватися в нетрі брехні та маніпуляцій:
1. Гра у свого хлопця. Яценюк, який останні 15 років працював або у великих банках, або на високих бюрократичних посадах, демонструє свою солідарність із людьми, які «мають невеличкий бізнес», і вкладає у їхні вуста свої власні міркування про владу і ситуацію в державі.
Штучність цієї конструкції видно дуже чітко, оскільки, не маючи реального знання про відчуття і проблеми цих людей, Яценюк одразу вдається до аргументації за аналогією і порівнює українське сьогодення із подіями 1920–1930-х рр. у Радянському Союзі. Очевидним є те, що такі «історичні аналогії» не мають нічого спільного з раціональною аргументацією і базуються на негативних стереотипах і штампах про «репресії» та «більшовицький сталінський режим».
2. Підтасовка карт і повтор інформації. Замість того, щоб говорити про причини і наслідки протестів підприємців, Яценюк виголошує добре знайомі тези про корупцію в Партії регіонів, не називаючи конкретних прізвищ і назв, окрім «Лівели». Далі використано принцип контрасту, коли несплачене мито «Лівели» в 5 млрд було порівняно зі збільшенням зарплат на 10 грн. Потім Яценюк ставить риторичні питання, які так само розмивають відповідальність за вчинене владою, зате позиціюють Яценюка захисником інтересів «простих людей».
3. Завершує Яценюк свій вступний спіч низкою бездоказових тверджень та нагнітанням негативних образів: «Не дайте можливості розірвати українську державу. Від них уже сьогодні нічого не залежить… Вони не знають, що робити в питаннях освіти й медицини, вони не можуть провести ніяк пенсійну реформу, тому що вся їхня пенсійна реформа зводиться тільки до одного: давайте підвищимо пенсійний вік…шановна громадо, я хотів використати цей ефір з однією дуже важливою метою: не просто покритикувати владу – цим ми займаємося кожен день в парламенті; не просто запропонувати альтернативний варіант розвитку України – це ми також робимо у Верховній Раді, – правда, вони ні за що не голосуються, – а звернутись до вас з одним проханням: не дайте можливості у нас вкрасти нашу країну. Я їм цієї можливості не дам»:
(Подаємо повний фрагмент дискусії за участю Яценюка:
«Андрій Куликов: Глядачі у студії “Свободи слова” сьогодні поділилися за тим самим запитанням: чи зможе Україна реформувати систему у мирний спосіб? 39% глядачів у студії вважають “зможе” – це зелена крива, 61% вважають “не зможе” – це червона крива. Активно працюйте із вашими пультами, пані та панове. А я запрошую до центрального мікрофона Арсенія Яценюка, народного депутата із фракції блоку “Наша Україна – Народна самооборона”, лідера “Фронту змін”. Пане Яценюк, люди з прапорами вашої… (нерозбірливо) шестисот учасників з вимогами перевиборів парламенту та президента… Тоді ж відбулися сутички учасників протестів з міліцією. Невже у планах вашої політичної сили є дестабілізація становища в Україні і зміна влади у… скажімо так, за північноафриканською моделлю?
Арсеній Яценюк: Всім доброго вечора, шановна аудиторіє, шановні телеглядачі. Важливе запитання сьогодні задано нашою програмою… Воно таке, певно, світоглядне: яку країну ми творимо і чи відбудеться взагалі Україна як держава, де кожному є місце і де кожному є можливість розвиватися? Те, що нещодавно відбувся “День гніву” і те, що відбулися протестні настрої українців – це дуже природно. Погляньте на Податковий кодекс, який не один раз обговорювався у цій студії… І ми дуже чітко говорили про те, що цей Податковий кодекс знищить український малий і середній бізнес. Він знищить не тільки тому, що малий і середній бізнес не потрібен великому капіталу, а ще й тому, що малий і середній бізнес – це зовсім інша філософія людей. Це люди, які мають невеличкий бізнес, це люди, які мають невеличкі статки, і це люди, які думають. А люди, які думають, люди, які заробляють самі для себе, – це найбільша небезпека для кожного режиму. І саме ці люди є небезпекою для цієї влади. Ця влада дуже добре знає історію Радянського Союзу і історію так званої нової економічної політики. Згадайте. Це всього-на-всього було сто років тому, коли також була нова економічна політика, яка давала можливість розвиватися малому і середньому бізнесу… І вона представила основну загрозу. Саме тому після нової економічної політики відбулись репресії, саме тому частину цих тодішніх малих і середніх бізнесменів зіслали до Сибіру, і саме тому з'явився більшовицький сталінський режим.
Андрій Куликов: Так у нас зараз що, нова економічна політика, чи те, що за нею?
Арсеній Яценюк: У нас зараз іде винищення малого і середнього бізнесу. Погляньте на офіційну статистику. Я її привів. Це довідка Державної податкової адміністрації. Отже, за цією довідкою, кількість суб’єктів підприємницької діяльності, які скоротили свою діяльність, – 56 тисяч суб'єктів малого і середнього бізнесу просто закрили себе. Просто закрили і перестали працювати. На 30% протягом цього року зменшилась кількість підприємців, які реєструють мале підприємництво, і які самозайняті. Увага. Це не бізнесмени, шановна громадо. Це люди, які заробляють на своє прожиття, на свою сім'ю, на свою родину, на своїх батьків і знайомих. Це люди, які нічого не потребують від держави. Вони просять тільки одне: не грабте нас, не помагайте нам жити. Ми самі розберемося. Не стягуйте з нас ті податки, які ви потім розкрадаєте з державного бюджету. Я підкреслюю: розкрадаєте. Тому що основна сьогоднішня проблема України – це повна і тотальна корупція. Крім того, що вони прийняли Податковий кодекс, який стимулює тільки одне – великий бізнес, членами якого є Партія регіонів. Цей механізм, який сьогодні задіяний, – це є механізм розкрадання неймовірно великих державних грошей. Нам кажуть про те, що треба скорочувати витрати державного бюджету, і до вас звертаються – до вас, як до українців, – і кажуть: ви знаєте, треба затягнути пояси. В цій студії ми, до речі, минулий раз обговорювали питання про те, що в Україні під прикриттям влади функціонує компанія під назвою “Лівелла”, яка всього-то-на-всього вкрала з державного бюджету за минулий рік – не заплатила податків при розмитненні товарів, які завозяться на територію України, – вслухайтесь в цю цифру, – 5 мільярдів гривень. Ви чуєте? 5 мільярдів. Нам вдалось, як опозиції, минулого тижня добитися нарешті створення тимчасової слідчої комісії з цього приводу. Але це тільки одна компанія, яку я знайшов. Я не знаю, скільки ще таких компаній є. Проте, я слухаю переможну реляцію уряду минулого тижня… Те, що вкрали 5 мільярдів – це нічого. Зате який прогрес зробили для українських вчителів, лікарів, бюджетників – збільшили заробітну платню. І знаєте, на скільки? – На 10 гривень. Вони як, знущаються з людей? Вони думають, що люди – це маса? І тому я переходжу до другого вашого запитання: чи можливий в Україні африканський сценарій? Ну, в принципі, так, як Україна стала вже практично…
Андрій Куликов: Ну, радше запитання було все ж таки, чи ви прагнете північноафриканського сценарію.
Арсеній Яценюк: В принципі, якщо Україна стала практично вже африканською країною, тільки без бананів, то звичайно, що такий сценарій можливий. Я не є сторонником революційного розвитку подій. Але я є перший і самий жорсткий противник того, щоби з України і з українців робили масу. А саме те, що відбувається протягом останнього періоду часу, – це саме це. Подивіться, ніхто не говорить про десять гривень підняття заробітної платні, ніхто сьогодні не каже про те, що сотні тисяч бізнесменів залишились взагалі без бізнесу як такого. Проте, всі дивляться, як “чудово” святкували 9 травня. Всі затягнені в один сценарій розколу української держави. І я зараз звертаюсь до вас, дорогі українці. Я не кажу нічого про владу. Я перестав взагалі на неї реагувати. Ви знаєте, її навіть не можна боятися. Вона мені стала смішна. Вона мені стала смішна, тому що вони міліцію пригнали на “День гніву” у п’ять разів більше, ніж там було демонстрантів. Тобто, нема про кого і про що говорити. Я звертаюсь до вас… до нас… Це наша країна. Не дайте можливості розірвати українську державу. Від них уже сьогодні нічого не залежить. Вони займаються тільки одним – вони хочуть втримати владу. І саме тому персонально влада відповідальна за сценарій святкування дев'ятого травня. Це був не День Перемоги. Це був день поразки української держави. Їхнє завдання тільки одне – вони хочуть втримати те, що вони називають електорат. Так вони називають народ України. Не треба говорити про економічні реформи – тому що це предметна дискусія. Це складна дискусія. Вони не знають, що робити в питаннях освіти й медицини, вони не можуть провести ніяк пенсійну реформу, тому що вся їхня пенсійна реформа зводиться тільки до одного: давайте підвищимо пенсійний вік. А не пробували спочатку створити робочі місця, а потім вирішувати питання по пенсійному віку? Тому, шановна громадо, я хотів використати цей ефір з однією дуже важливою метою: не просто покритикувати владу – цим ми займаємося кожен день в парламенті; не просто запропонувати альтернативний варіант розвитку України – це ми також робимо у Верховній Раді, – правда, вони ні за що не голосуються, – а звернутись до вас з одним проханням: не дайте можливості у нас вкрасти нашу країну. Я їм цієї можливості не дам»).
Відповідаючи на питання Антона Фінька про 9 травня і підприємців, Арсеній Яценюк продемонстрував дивовижну гнучкість, поєднуючи аргументи і регіоналів, і опозиції. Перших – про особливу роль України в Другій світовій війні у заснуванні ООН тощо, а других – про засудження Путіна і про «невинно убієнних сталінським і нацистськими режимами». Яценюк поєднує ці непоєднувані речі без жодної рефлексії, очевидно бажаючи сподобатися глядачам і на сході, і на заході країни:
«Арсеній Яценюк: Я не можу не оминути ваше питання, яке стосувалося дев'ятого травня. Я змушений до нього повернутися. Перше. Дев'яте травня – це День Перемоги України. Я хочу дуже чітко всім нагадати історію. Україна є країною-переможницею у Другій світовій війні. Україна є країною-засновницею Організації Об'єднаних Націй. Україна втратила близько десяти мільйонів українців. Україна постраждала найбільше, і без України, на відміну від того, що сказав товариш Путін, ніколи би не відбулося перемоги у Другій світовій війні. І тому ми повинні схилити голову, ми повинні сказати про те, що це наша перемога. І найважливіше – ми на двадцятий рік незалежності повинні нарешті святкувати День Перемоги по-українськи, а не по сценаріям інших країн, і повинні провести спільну молитву на 22 червня по тим мільйонам загиблих, невинно убієнних сталінським і нацистськими режимами. І тоді ми дійсно є українською нацією – гордою і достойною нацією…».
Далі Яценюк продовжує використовувати замість конкретних прикладів та фактів зловживань загальні фрази, стереотипи та безпідставні твердження. Часом, як у випадку з міліцією, ці штучні конструкти звучать відверто смішно. Проте традиційно в’їдливий Куликов не припиняє цього потоку свідомості, навіть тоді, коли Яценюк звинувачує владу в намірі сфальсифікувати вибори, не наводячи жодних доказів чи свідчень таких намірів:
«Тепер – щодо вашого запитання по малому і середньому бізнесу. Змушений з вами не погодитись. Тому що, в принципі, ваше відношення до малого і середнього бізнесу таке, як у мене зараз відношення до влади. Тому що ви сказали про те, що, виявляється, у нас малий і середній бізнес в усьому винен. А я вважаю, що люди, які працюють у малому і середньому бізнесі, вони просто стоять на межі виживання. Заходиш в любу районну адміністрацію – треба дати хабара, щоб маленький кіоск поставити… Заходиш в любий райвідділ міліції – тебе ніхто звідти не відпустить, доки ти не даси на лапу тому чи іншому працівнику міліції. Заходиш в любий орган ліцензування – там ніхто тобі нічого ні за яких обставин не зробить. А якщо ти не принесеш гроші, на тебе будуть як на дурного дивитися – ти що, не знаєш правил? У нас же правила нові. Правила ведення українського бізнесу: сто доларів дав – і все працює, сто доларів не дав – у тебе заберуть останнє. Тому я почав би зараз не з бізнесу, а з влади. З тієї влади, яка сьогодні зробила найбільш корумповану систему на теренах Східної Європи. Нічого не вирішено в питанні боротьби з корупцією. Погляньте, закон щодо боротьби з корупцією проголосований парламентом місяць тому. І ви думаєте, він підписаний? – Ні. Президент не спромігся поки що підписати – через місяць – закон про боротьбу з корупцією. Погляньте далі, чи вирішує цей закон дійсно питання реальної війни з корупцією? Вирішує. Я вам скажу, хто будуть оголошені корупціонерами – вчителі, лікарі і дрібні чиновники. Це не буде прем’єр-міністр, це не буде член Кабінету Міністрів… І скажу вам, чому. Тому що провладна більшість відмовилась включити до порядку денного мої поправки по цьому закону, коли я вимагав: виведіть в окрему статтю корупціонерів у вигляді президента, прем’єра, міністрів, голів адміністрацій, Генерального прокурора, голови Національного банку…
Андрій Куликов: То ви заздалегідь їх всіх записали в корупціонери?
Арсеній Яценюк: Це у мене, знаєте… Це майже як по Фрейду. І треба відверто визнати і перейти на наступний етап нашої дискусії, про який ви сказали. Чи можемо ми зараз змінити владу через протести? В багатьох країнах це вийшло. І в Україні, до речі, так само відбувалося. Згадайте 2004 рік – в принципі, це була зміна влади через протести людей. Через протести людей, які боролись за себе. І тому коли піднімалось питання, за що ж нам боротися, я скажу: кожен повинен боротися за своє майбутнє і за майбутнє нашої країни. І за таких обставин, коли ми змінимо політичну еліту… Її треба змінити. Вони не хочуть працювати. Вони не знають, що робити. Їхнє завдання тільки одне…
Андрій Куликов: Так само, потім, після зміни влади, виявляється, що політики думають самі про себе, а не про людей.
Арсеній Яценюк: І тут у мене є єдина формула: їх треба міняти як рукавиці до того моменту, доки не прийдуть ті, які розуміють, що таке країна, що таке людина, що таке громадянин, і які будуть жити не минулим, а які будуть жити майбутнім, і зроблять це майбутнє. Це і є демократія, це і є вибори. Тому вибори дванадцятого року – це є одна з найбільш важливих точок. Вони вже зараз намагаються їх сфальшувати… Тому що той закон, який запропонований… Вам кажуть про те, що треба змінити виборчу систему, що треба, щоби в нас була так звана змішана виборча система – одна частина голосуємо за партії, а друге частина голосуємо за депутата… Ну, і кажуть про те, що дійсно треба проголосувати за депутата, щоб депутат був наближений до того округу, де він балотується. Я за це. Тільки я вам скажу, що насправді відбувається. Знаєте, чому хочуть голосувати за депутата? Тому що рейтинг Партії регіонів втричі обвалився. Вони чудово розуміють, що по партійним спискам вони не пройдуть. Саме тому вони в законі пропонують, щоби висувались так звані незалежні депутати в округах. Знаєте, які вони незалежні? У них просто квиток Партії регіонів далеко схований. І таким чином, вони будуть вас просто дурити, і казати: ви знаєте, оці депутати будуть перед вами звітувати. У мене питання: хто пам’ятає за останніх двадцять років хоч один випадок, коли депутата-мажоритарника було відкликано в Україні? Цього немає. Тому це знов інструмент брехні і це знов інструмент того, як захопити владу».
Проте Яценюк був не єдиною «зіркою» в шоу Куликова. Коли ведучий запросив до центрального мікрофону члена Блока Литвина Валерія Баранова, на глядачів знову пролилася злива безпідставних тверджень, надузагальнень та апеляцій до спільного досвіду. Головним завданням Баранова, як випливає з його виступу, стало заперечення відповідальності уряду та проурядової більшості за прикрий стан справ у країні.
З цією метою Баранов вдався спочатку до посилання на авторитет, назвавши авторитетним свій 10-річний досвід роботи міським головою. «Виявляється», корупція в Україні почалася з президентства Ющенка. Проте після запитання ведучого про те, чи справді до Ющенка не існувало корупції, Баранов «поплив» і спробував аргументувати безпідставними твердженнями та прийомом зачарованого кола, коли два аргументи по черзі стають причиною і наслідком один одного: про вину анонімної командно-адміністративної системи, успадкованої від СРСР, небажання підприємців платити податки і працювати прозоро, що в свою чергу зумовлено роботою адміністративної системи.
«Валерій Баранов:…Теперь – о системе коррупции. Вы знаете, я работал с 1998-го года мэром города Бердянска 10 лет. Коррупцию я начал ощущать с приходом Виктора Андреевича Ющенко. Когда ко мне приехали представители и сказали: "А сколько будет платить начальник порта? А сколько будет этот платить?" У меня были квадратные глаза. И вот с тех пор эта коррупция начала прорастать. И, к сожалению, до сегодняшнего дня она не уничтожена. А вот как же её победить? Я убеждён, что никакой закон: который даже мы приняли, а президент ещё не подписал – не искоренит коррупцию. Потому что проблема не в законе. Нужно не со следствием бороться, а устранять причины. Причина коррупции – это командно-административная система, которая существует в Украине...
Андрій Куликов: То есть до прихода к власти Виктора Ющенко у нас не было командно-административной системы?
Валерій Баранов: Были отдельные... Нет, была. Секундочку. Я же сказал, что расцвела она буйным цветом. И вот мы начинали сегодняшнюю передачу с того, что... есть ли система? Да, в Украине есть система командно-административная, которая у нас осталась от старой общественно-экономической формации, которая называлась "социализм". У неё были свои плюсы и минусы. Но она сегодня управляет бизнесом и рыночной экономикой. Я вот этих ребят полностью поддерживаю, потому что я бизнесом начался заниматься в 1991-м году. И сам устав писал и регистрировал его в исполкоме. И на своей шкуре почувствовал всё счастье контроля, проверок и вымогательства. Так вот: эта система существует и её никто не разрушил. Если в Украине не будет проведена первая реформа: это административно-территориальная, – то последующие все реформы, поскольку они взаимосвязаны, – они не дадут эффекта. Я вам скажу, что лет 30 назад я купил, будучи молодым инженером, "Запорожец" за 600 рублей, который... троил двигатель у него и не было руля. Так вот двигатель, который троит, – это наша экономика. Руль – это наша система управления государственная. И ещё у нашего "Запорожца" квадратные колёса. Если мы не отремонтируем двигатель, не создадим стимулы для развития экономики, не построим новую систему управления, у которой ликвидируем половину ненужных функций контролирующих... Я могу приводить в пример целые отрасли и системы, которые никому не нужны: это Облинвестэкспертиза, это энергозбереження и много других контор, которые только и вымогают деньги... Наш "Запорожец" не станет "Мерседесом". И он не поедет….
… Андрій Куликов: Олександр Данилюк.
Олександр Данилюк: Власне... і ви знаєте, що за міжнародним рейтингом от "Інсперенсі Інтернейшнл", Україна входить у десятку найкорумпованіших країн. І ситуація погіршилася за час каденції Віктора Януковича. Ви знаєте, проблема не в системі адміністративно-територіального поділу або в якійсь іншій. Проблема у тому, що пані Герман, наприклад, яка не задекларувала свій годинник і не сплатила 3 тисячі доларів податків, який їй нібито подарували пан Колесников і пан Добкін, наскільки я пам’ятаю... Досі не покарана.
Андрій Куликов: Нікого із цих людей немає у студії. І я хотів би утриматися від їх обговорення.
Валерій Баранов: Вы знаете, я могу с вами спорить. Но у нас сегодня нет времени. Потому что то, что люди скрывают свои доходы – и предприниматели в первую очередь... Не они виноваты, а виновата система, которая заставила их скрывать свои доходы. Я вам приведу пример. В 1991-м году, когда мы все начинали заниматься бизнесом, в Украине существовал закон, который освобождал на три года всех предпринимателей от уплаты всех налогов. И если мы свою прибыль направляли на развитие предпринимательства, то эти затраты не облагались налогом. Мы строили, создавали, развивались... А потом это всё дело закрыли. И получилось, что для того, чтобы я купил новый станок, создал новое средство производства, я должен был скрыть доходы, обналичить деньги и потом за наличные купить. То есть система сделала нас такими. И эту систему за 20 лет нужно было бы разрушить. К сожалению, она сегодня существует».
Після цього Баранов спровокував опозиціонерів, присутніх у студії, обговорювати не проблеми підприємців та проблему корупції, як анонсував його виступ Куликов, а політику держави в житлово-комунальній сфері.
Безумовно, Королевська і Яценюк пішли на це, оскільки в цій царині також є чимало підстав для критики. Проте в результаті остання частина програми, присвячена списанню з теплокомуенерго мільярдів гривень боргів незрозумілого для більшості аудиторії походження, перетворилася на обговорення теми виборів і мажоритарної системи виборчих округів, пільг дітей війни та ветеранів.
У підсумку Баранову вдалося звести розмову до обговорення питань, до яких він був готовий, та уникнути дискусії з актуальних проблем, винесених головною темою програми. Тобто, позиції влади виглядали на завершення програми краще, ніж на її початку. Більше того, Баранову вдалося підготувати ґрунт для висловлення експертних оцінок (Булавін та Фесенко), в яких реально безправна опозиція раптом ставала разом із владою однаково відповідальною за стан справ у країні:
«Олександр Булавін: Вы знаете, у нас сложилась очень странная практика: в последние годы особенно, – что мы говорим "президент", "правительство", "Верховная Рада", но важнейшим элементом управления в стране является оппозиция. И мы должны отказаться от способа, когда власть сидит на Банковой, на Грушевского и так далее, а оппозиция – в лесу или на "майдане". Дело в том, что оппозиция у нас должна сидеть в парламенте, сидеть в правительстве и работать вместе с властью.
Наталя Королевська: У нас оппозиция сидит, а власть…
Олександр Булавін: А не вызывать людей с автоматами для того, чтоб эту власть сменить.
Андрій Куликов: Володимир Фесенко.
Володимир Фесенко: Я почну з останнього. Мені здається – і от сьогоднішня дискусія це довела, – що опозиція має не сидіти в парламенті – і не дай Бог у тюрмі: це взагалі буде не демократично – вона має захищати реальні соціальні права людей: на ринках, у багатьох інших місцях. Проблем зараз вистачає в людей. Справа опозиції – системно захищати, а не змагатися в кількості акцій в різні дні, коли вона проводить. Але системності не вистачає, на жаль, і владі. Ми сьогодні почули про єдину системну річ насправді: це корупція. Вона в нас є системною, а от боротьби проти корупції системної немає. І можливо, саме про це й треба думати».
20 травня у «РесПубліці» з Анною Безулик (5 канал) тема протестів підприємців, і взагалі громадян, незадоволених діяльністю влади, отримала своє продовження.
На відміну від Куликова у «Свободі слова» ведуча Безулик дала старт обговоренню чіткими і недвозначними оцінками й гострими запитаннями до головних учасників, Наталі Королівської з БЮТ та Анатолія Кінаха з Партії регіонів (обидва політика, до речі, є визнаними представниками-лобістами підприємницьких кіл у Верховній Раді, що ще раз підкреслює перевагу у відборі учасників шоу Безулик порівняно з конкурентами на інших каналах):
«Анна Безулик, ведуча: "Давайте зараз спробуємо спочатку дати якісь загальні оцінки тому, що відбувалось. Тому що для багатьох, хто спостерігає осторонь, ситуація є насправді незрозумілою. З одного боку тягне уряд. Півроку уряд обіцяє виконати вимоги підприємницького майдану. І пропонує раптом надзвичайно демократичний, з точки зору багатьох оцінок, і серед опозиціонерів вони звучали, надзвичайно демократичний законопроект, який більш ніж задовольняє вимоги підприємницького майдану. Питання – чому це не можна було зробити фактично півроку тому? Навіщо? Це перше. І друге – на тлі того, що законопроект пропонується парламенту розглянути його як невідкладний, тим не менш в Україні проходять акції протесту. Тоді тут в чому сенс? Це політичні акції чи все ж таки боротьба за досягнення певних економічних зрушень?"».
Окремої уваги заслуговують репліки Кінаха. Відповідаючи на запитання ведучої та свого опонента, Кінах найчастіше вдавався до прийомів фальшивої згоди та фальшивого схвалення, коли, визнаючи слушність аргументів протилежної сторони, він використовував їх для підтвердження власної правоти.
Не бракувало в його виступах і безпідставних тверджень із посиланнями на «міжнародний досвід», шаблонів на кшталт «усім треба працювати», «діяти треба по принципу “не нашкодь”», «це початок дуже серйозної роботи», «повинна бути відповідальність конкретних осіб», «влада і відповідальність синоніми» тощо:
«Анна Безулик, ведуча: "Анатолію Кириловичу, між іншим, ваші однопартійці заявляли, що це піар, акції замовні. Ви можете назвати замовників, навести докази того, що це піар?".
Анатолій Кінах, президент Українського союзу промисловців та підприємців, заступник голови фракції та радник Президента: "Безумовно, тут є частка піару і частка замовлення. Але нам необхідно всім разом об’єднуватися навколо вирішення дуже принципової проблеми для нашої держави і суспільства, і економіки. Як підтверджує міжнародний досвід, та держава, яка немає потужно платоспроможного середнього класу, держава, яка не формує постійні комунікації держави і суспільства, зворотній зв'язок – вона ніколи не буди ні демократичною, ні конкурентноздатною. І якраз на основі того, що робимо ми з податковою системою, а податкова система України, на жаль, одна з найгірших у світі. І на якомусь етапі, ми про це казали уряду, забули, що в умовах, коли сотні тисяч людей в Україні, які раніше працювали на підприємствах оборонно-промислового комплексу, наукових та інших бюджетних установах, сьогодні вимушені боротися за виживання за рахунок декількох міст, які вони створюють. Якщо держава не пропонує суспільству альтернативу, вона немає права забороняти чи припиняти якийсь вид діяльності. І це було підтверджено останніми подіями. Я радий, що на основі цих бурхливих подій, в тому числі комунікацій, бо ці позиції формувалися величезною кількістю асоціацій малого, середнього бізнесу, експертами, сьогодні вже мають формат законодавчої ініціативи. І всім нам, включаючи державу і владу, треба робити з цього серйозні висновки і працювати по принципу "не нашкодь". Особливо коли мова йде про самозайнятість населення в умовах системної кризи".
Анна Безулик, ведуча:: "Анатолію Кириловичу, півроку чекали. Ну можна сказати, 7 разів відміряли, щоб врешті-решт не нашкодити. Але так довго… Але до того чомусь були прийняті рішення в достатньо ультимативній формі, що викликало майдан".
Анатолій Кінах, президент Українського союзу промисловців та підприємців, заступник голови фракції та радник Президента: "Я ще раз підтверджую, треба працювати всім нам, починаючи з Президента над підвищенням рівня професіоналізму, системності тих, хто працює в раді, в уряді, тощо"…
Анатолій Кінах, президент Українського союзу промисловців та підприємців, заступник голови фракції та радник Президента: "Мова йде не тільки про законопроект. Це дуже серйозне питання. Я впевнений, що на 20 році незалежності Україна, як держава, повинна вже мати ідеологію у відношенні до підприємництва, розуміння його значимості економічної, суспільної, національну програму розвитку по всім складовим. Один цей закон питання не вирішує"….
…Анна Безулик, ведуча: "Анатолію Кириловичу, говорять, що уряд зараз повертає, так би мовити, старі корупційні схеми, але витіснивши за той час поки вони не працювали з них конкурентів. І така експерта думка озвучена".
Анатолій Кінах, президент Українського союзу промисловців та підприємців, заступник голови фракції та радник Президента: "Ні, я думаю, що це не так. Але по-перше – я дуже б не хотів, щоб зараз після цього дуже серйозного і відповідального етапу підготовки законодавчої ініціативи і закону розпочалось змагання за "лідерство" хто краще захищає інтереси підприємців. Це вже коньюктура, я такі речі не сприймаю. Друге – безумовно, я б іще додав позитиві наступні. Це однозначно можливість віднесення на валові затрати юридичних осіб продукції і послуг, які виробляються підприємцями, які працюють на спрощеній системі. Це було найпринциповіше питання і я впевнений, що воно буде вирішено. По-друге – піднята планка доходів. Для тих, хто має право працювати на спрощеній системі, на єдиного податку вона прив’язана, дуже важливо, до мінімальної заробітної плати з тим, щоб відображати інфляційні чинники і таким чином мати об’єктивний розмір. І має принципове значення, що в 2010 році з дуже серйозною метушнею навколо законодавства, будуть списані штрафні пені, які будуть нараховані на підприємців, що працюють по спрощеній системі і це також має принципове значення. Дуже ще хотів би додати до цього, що цей закон не вирішує всі питання. Грошова кредитна система, величезна проблема по адмініструванню податків, перевірки, порушення балансу відповідальності взаємної платника податків і держави. Тобто, це початок дуже серйозної роботи"…
Анна Безулик, ведуча: "Анатолій Кирилович, спочатку про співвідношення пенсій, кількість підприємців, ви згодні, це відповідає дійсності. Тільки дані".
Анатолій Кінах, президент Українського союзу промисловців та підприємців, заступник голови фракції та радник Президента: "Не хочу дискутувати по статистиці. Статистика офіційна трошки інша. Але не про це мова. Мова йде про головне. Я тут повністю підтримую наших експертів. Що, по-перше – влада і відповідальність повинні бути синоніми. Якщо сьогодні ми вимушені фіксувати, на жаль, по факту зрив термінів пенсійної реформи. І по суті, сьогодні ні в кого немає сумнівів, що Податковий кодекс треба суттєво вдосконалювати. Повинна бути відповідальність конкретних осіб, які розробляли ці законопроекти. І це стосується як законодавчої, так і виконавчої влади. Влада і відповідальність синоніми. Діалог, діалог повинен бути постійним, з високим рівнем взаємної відповідальності – влада, суспільство і рівноправним. Не місячники. І якщо приймаються рішення, які впливають на соціальні умови життя людей, на умови підприємницької діяльності, ці рішення ніколи не можна приймати в кабінетах. Ці рішення повинні прийматися як результат суспільної угоди, як результат залучення досвіду, інтелекту тих людей, які працюють в підприємництві, експертів, аналітиків. Як це робиться у всіх демократично розвинених країнах. От це повинно бути запорукою не повторення тих моментів. І останнє, треба чітко зрозуміти, що Україна по якісним характеристикам, які визначають конкурентноздатність економіки, рівень і якість життя людей, поступається тим державам, які рядом"».
Більш агресивними маніпуляціями відзначився політолог Кость Бондаренко. Почав він із класичної фальшивої згоди, спрямованої проти Королевської, з метою перевести увагу з уряду, в якому працює його наймач Сергій Тігіпко, на опозицію.
Потім за допомогою безпідставного твердження з посиланням на «авторитет» анонімного рекламного ролика (!), що є в свою чергу прийомом «наближення до народу», Бондаренко видає безпідставний меседж «реформи вбито наполовину». Досить сказати, що ця фраза сама по собі є нонсенсом, адже вбити щось чи когось «наполовину» неможливо в принципі.
Далі він наводить приклад історичної аналогії між сьогоденням і радянською політикою «воєнного комунізму» та НЕПу, зовсім як перед ним це 16 травня зробив Арсеній Яценюк. Відповідно, виникає питання або щодо професіоналізму Бондаренка як історика, або його роботи одразу на кількох політиків, або щодо банального плагіату:
«Анна Безулик, ведуча: "На цьому зафіксуємо, поки що, цю думку. Будь ласка, я хотіла б аби ви приєдналися, Костянтин Петровичу, скажіть, ви згодні з тим, що ми не мали програми реформ і тому фактично повернулися до початку. Тобто, не просто недолугу здійснювалися, але взагалі від них відмовилися".
Костянтин Бондаренко, заступник голови партії "Сильна Україна", політолог: "Перш ніж відповісти на ваше питання, я хотів би повністю погодитися із пані Наталею, яка сказала, що "податковий майдан" був останнім моментом, коли люди повірили на слово. Але вони повірили тоді на слово не тільки владі, але вони в останнє повірили тоді на слово і опозиції".
Наталія Королевська, член фракції "БЮТ-Батьківщина", голова комітету з питань промислової та регуляторної політики та підприємництва: "Все за оппозицию переживают".
Костянтин Бондаренко, заступник голови партії "Сильна Україна", політолог: "Ні, всім там не повірили. Тобто, це показує соціологія сьогодні. Тобто, є велике розчарування. Є велика кількість людей, які сьогодні розчарувались в усіх. Що стосується реформ. Будемо говорити про те, що програма реформ була. Були реформи, було бачення реформ. Але якщо говорити про команду, яка перебувала чи перебуває при владі, в ній були як реформатори, ті люди, які мають ліберальний світогляд, так і консерватори. Це був мікс і відповідно виходила іноді ситуація коли приходилося нібито шукати якусь золоту середину. А компроміс, як говорила відома реклама, вбиває наполовину. І відповідно реформи значною мірою були вбиті наполовину. Якщо проводити історичні аналоги, то, можливо, ми десь пережили той період, який переживали в радянські часи, в часи військового комунізму і тепер знову повертаємося до розуміння, що необхідно переходити до нової економічної політики, до НЕПу".
Анна Безулик, ведуча: "Цікаво, що ви саме такі аналогії провели".
Костянтин Бондаренко, заступник голови партії "Сильна Україна", політолог: "Я провів цю аналогію свідомо і я розумію, що в уряді було багато таких людей, які не до кінця розуміли, що необхідно, все таки, втілювати реформи, реформи послідовно втілювати. Були люди, які виступали з більшовицькими гаслами, умовно кажучи, "уничтожим единого наложника как класс" і так далі. Це всі чудово пам’ятають, інтерв’ю цих людей. Але що стосується тепер. Я думаю, що нарешті відбулося розуміння того, що якщо рік тому було сказано про необхідність послідовного втілення реформ, то імітації реформ бути не може"».
Проте в цілому дискусія в студії вдалася. Особливо варто відзначити конструктивну роль соціолога Євгена Головахи та економіста Олександра Пасхавера, які своїми влучними і глибокими коментарями не давали дискусії збитися на манівці.
Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
