Замість звіту про виконану і не виконану роботу в галузі освіти міністр Дмитро Табачник з допомогою Євгенія Кисельова провів у прямому ефірі майстер-клас із самореклами та шельмування опонентів. У той самий час, Шустер на Першому національному з допомогою скандальних «освітніх» тем гасив свіжий скандал навколо президентського сина. Про це, а також паралельну роботу Шустера і Кисельова в реалізації «газового спіну» Банкової в огляді маніпулятивних технологій в політичних ток-шоу за 6–10 червня 2011 р.

Завершення чергового політичного сезону і старт літніх відпусток та канікул традиційно ще більше звужують профільну тематику політичних ток-шоу. В цій ситуації рятівним колом для таких передач як «РесПубліка», «Велика політика» чи «Шустер live» стають такі інформаційні приводи, як-от публічна суперечка українського і російського прем’єр-міністрів на прес-конференції по закінченню чергового раунду переговорів.

Для влади поява в ефірі таких шоу є шансом зробити «спін» за наслідками неприємної і публічно програної суперечки з Путіним. Оскільки ознайомитися з повною стенограмою прес-конференції і, відповідно, зробити власні висновки можуть далеко не всі глядачі, влада використала шоу Євгенія Кисельова та Савіка Шустера для нав’язування власної версії того, що «насправді» сталося в Москві.

Проте, якщо у Шустера представники альтернативних і опозиційних поглядів на нинішній стан відносин України та Росії (Петро Порошенко, Анатолій Гриценко, Сергій Пашинський) мали можливість вільно і розгорнуто висловитися, то на «Інтері» пропагандисти зовнішньополітичного курсу Банкової цього не допустили.

Щоб зрозуміти «магістральний напрям» корекції негативних наслідків зустрічі двох прем’єрів у Москві, достатньо ознайомитися з ввідним репортажем «Великої політики»

Відтоді, як навесні між Україною і Росією поновилися газові перемовини, українська сторона не втрачала бадьорого настрою. Напевно, відчувала поступки щодо цін на блакитне паливо.

Юрій Бойко. Міністр ПЕК: «Мы над этим сейчас работаем. Если одну сторону не устраивают договорные отношения, то безусловно этот контракт долго работать не будет. У нас настолько высок уровень взаимного сотрудничества и широко поле экономических отношений, что мы обречены на то, чтобы договориться».

При цьому сама Україна поступатися нічим і ніяк не збирається. Як зазначив

Ю. Бойко, жодні політичні поступки не розглядаються. Поки Україна плекала надії, російський бік так само послідовно спростовував будь-яку можливість поступок. Так,  напередодні візиту Азарова до Москви Газпром нагадав про те, якою великою є і залишатиметься ціна для України.

Олексій Міллер, голова «Газпрому»: «Если поставить в формулу цены показатели порядка расчета цен на нефтепродукты, в том числе по форвардным сделкам, то можно говорить в высшей степени уверенности, что цена на газ по долгосрочным контрактам может выйти в 500 долларов за 1000 кбм. Это вызывает беспокойство потребителей Украины».

Саме після цих слів головного газпромівця Азаров відправився до Москви за справедливою ціною. Доки зустріч тривала за зачиненими дверима, пресою поширювались чутки: в обмін на здешевлення газу Росія вимагає Митного союзу та ГТС України. Україна ж погрожує здорожчанням транзиту та залученням азійського газу. Спільна конференція прем’єрів підтвердила те, про що говорили пошепки. Добитися перегляду формули, як того хотіла Україна, не вдалося.

Володимир Путін, прем’єр-міністр РФ: «Не мы создаем условия, при которых цены на нефть растут. Мы здесь не при чем. Но надо платить».

Російський прем’єр радив задля компенсації не піднімати ціну на транзит — мовляв, Росія у відповідь підніме ціну палива. Та і не така вже й цінність ця українська труба. Це не завадило М. Азарову на публіці зберігати дипломатичність і оптимізм.

Микола Азаров, прем’єр-міністр України: «Результатом наших переговоров стало то, что наши аргументы о невыгодности и несправедливости этого договора были услышаны».

Хоча подальші заяви української сторони показують, що Україна зробила для себе деякі висновки. Принаймні, на віденському економічному форумі Азаров ділився із європейцями великими планами зі зменшенням ролі російського палива в українському житті.

М. Азаров: «Зараз ми докладаємо максимум зусиль для організації поставок носіїв з інших країн. Уже в поточному році буде розпочато будівництво терміналу скрапленого газу, який зможе приймати близько 10 млрд. кубометрів скрапленого газу».

Схоже, Україна домагатиметься того, що їй давно вже радять далекоглядні економічні експерти. Якщо не вдається здешевити російський газ, то можна зменшити його споживання. Енергозбереження та власний видобуток мають стати стратегічною потребою.

Основні меседжі медіакампанії влади такі:

1. Україна не збирається йти на поступки Росії.
2. Україна має серйозні важелі тиску на Росію для захисту.
3. Україна намагатиметься відстояти свої інтереси так, щоб не зашкодити розвитку відносин з Росією.
4. Конструктивні переговори з Росією щодо ціни на газ попри розбіжності просуваються вперед.

Ці меседжі стали основою і для монологу Азарова на шоу в Шустера, і реплік Андрія Єрмолаєва у «РесПубліці», «Великій політиці» та «Шустер live». Щоб у цьому переконатися, достатньо просто порівняти цитати.

Тобто, влада за всяку ціну намагається переконати громадян, що відносини з Росією «робочі» та «нормальні», приховуючи важливі деталі і факти, які свідчать про цілком протилежне. Зокрема, про те, що курс на зближення і партнерство з Росією, який підтримується після приходу Януковича до влади, дав збій і приніс неочікувані негативні наслідки.

Однак  лише під час «РесПубліки» (9 червня) представник влади та глядачі почули від журналістів та експертів солідну порцію контраргументів, які руйнували спін Банкової.

Тоді як, наприклад, Шустеру довелося навіть відкрито підставитися заради виконання замовлення Банкової. «Підстава» полягала у нелогічному, заключному навідному запитанні, в якому після тривалої розмови про інфляцію, пенсійну і податкову реформу Савік ніби озвучив «серйозне звинувачення» в бік влади щодо підтримки групи «РосУкрЕнерго», що зашкодило газовим переговорам з Росією (як відомо, глава АП Сергій Льовочкін має безпосереднє відношення до групи РУЕ). Від відповіді по суті Азаров ухилися, змінивши тему, і вкотре повторив давно відому і часто непідтверджену правоохоронними органами інформацію про «зловживання Тимошенко». Таким чином, Шустер знову допоміг владі поширити однобічну інформацію про перебіг переговорів та причини нових складнощів у відносинах з Росією.

«Інтер», «Велика політика» 10.06.2011:

Євгеній Кисельов, ведучий:  «Мы слышали двух экспертов, которые между собой не сговаривались. В принципе, они говорили одно и то же. Вопрос о цене на газ — это вопрос политический. Что в этой ситуации должна делать Украина?»

Андрій Єрмолаєв, директор Національного інституту стратегічних досліджень: «Я думаю, что ответы даны, просто их не всегда слышат. Большое напряжение связано с тем, что у нас возникла котраверсия. По факту последние годы напряжение вокруг того, какое количество труб и сколько газа вокруг Европы. Дело благородное — все больше торговать газом. Я не вижу успехов в других направлениях. Россия пока дрейфует в сторону сильной, но сырьевой державы и озабочена тем, чтобы сохранились рынки и партнеры, которые этот статус сохраняют. Много лет мы говорили о диверсификации, о возможностях поставок сжиженного газа, сейчас работа перешла в практическую плоскость. Чем озабочены наши партнеры? Во-первых, это большой рынок, куда поставляется больше 40 млрд кб газа. Во-вторых, возможна коньюнктура, когда более солидные будут позиции по ценам. Вынудят Украину сейчас платить по той формуле, которая существует. Станет Украина сильнее — и аргументы будут сильнее. Нынешняя ситуация скорее торговая, чем решающая. Российская сторона идет на переговоры. Она признает, что далеко не все аргументы российской стороны сильны, потому что даже обоснование цены остается скорее риторическим: кто кого переиграет. Но если Украина сможет найти интересные не энергетические проекты, это тоже повод для пересмотра договоренностей по газу. Рабочая ситуация немножко раздутая».

Перший національний, «Шустер live», 10.06.2011

Савік ШУСТЕР, ведучий: Прямой эфир, Первый национальный и телеканал «Эра». У нас в студии премьер-министр Украины Николай Азаров. Господин премьер-министр, на этой неделе у вас состоялся разговор с премьер-министром России Владимиром Путиным, с глазу на глаз, один на один, после чего премьер-министр России сказал, что, в принципе, он понимает, что для Украины дорого, но что делать – таковы цены на нефть, и надо платить. И мы все поняли, что Россия на уступки не пойдет. И вот наша аудитория, две группы – рожденные в Украине, слева от меня, справа от вас, это ребята, которым 18-19-20 лет, и справа от меня, слева от вас, это философы, это преподаватели философии в украинских вузах. И вот мы им задали вопрос, должна ли Украина идти на уступки России в обмен на более дешевый газ. Рожденные в Украине, сейчас мы увидим результат. 84% считают, что нет. А философы? В принципе, которые должны подумать немножко поглубже… 76% считают, что нет. И какой же выход?

Микола АЗАРОВ, прем’єр-міністр України: «Ну, первое, вопрос поставлен некорректно. Потому что никто не собирается идти на уступки. Об этом я говорил и с глазу на глаз, об этом я говорил на заседании нашего комитета в расширенном составе, об этом я говорил на пресс-конференции. Ни о каких уступках речь не идет. Речь идет о поиске взаимного интереса, прежде всего. И вы знаете, меня, откровенно говоря, поразили комментарии, когда я, вернувшись после такой трудной поездки, прочитал, что не добилась Украина ничего. А Россия не уступила. Что переговоры провалились. И злорадствовали те, которые как раз составили такую кабальную формулу, такое кабальное соглашение, которые оставили страну в разоренном состоянии, вот с такой кабальной формулой. И они злорадствуют. Не так просто договориться, когда на руках у одного козыри, а у другого козыри поменьше. Но, вместе с тем, главный результат переговоров позитивный, премьер-министр России согласился с тем, что формула в этом контракте дает для Украины цены на газ выше, чем у наших соседей. Правда, возник спор. У меня были одни данные, которые мне предоставило наше Министерство топлива и энергетики, Владимир Путин оперировал другими данными. Что вполне естественно. Поэтому мы договорились не откладывать дело на долгий срок, а в ближайшее же время прояснить ситуацию, связанную с вот таким разночтением подходов».

Савік ШУСТЕР, ведучий: А как они появляются, эти разночтения?

Микола АЗАРОВ: «Ну, во-первых, конечно, информация по договорам – это информация конфиденциальная. То есть она, в принципе, закрыта. Два хозяйствующих субъекта, например, «Газпром» и какая-то компания энергетическая, там, Италии или Германии, заключают сделку, договор, точно так же, как они заключили, например, с нашим «Нефтегазом». Естественно, определенные детали этого контракта закрыты для публики, составляют коммерческую тайну. Вместе с тем, достаточно легко вычислить, какая все-таки цена. Это потому, что есть цена для потребителя, например. Мы из цены у потребителя вычитаем транспортные расходы, вычитаем налоги – и получаем ту цену, по которой покупается газ. И вот мы такие вычисления сделали, и такими данными оперировали. Я скажу, что цинизм вот этой сделки со стороны прежних руководителей Украины заключался в том, что контракт был выписан таким образом, что на один год, 2009-й, предусматривался льготный период, а затем – резкое подорожание газа. И в первом квартале 2010 года цена была резко поднята с 230 до 330. По концу года она уже поднялась до 400 долларов. Возникает вопрос: на что рассчитывали? Был год президентских выборов. Значит, рассчитывали на то, что в девятом году мы будем иметь один год дешевый газ, и люди об этом будут воспринимать, как большую победу того руководства, а в десятом году – выиграю выборы, как-нибудь разберусь. Не выиграю – пусть они с этим делом и разбираются. Цинизм заключается в том, что ни одна из сторон по этому контракту не имеет права его оспорить. Так вот, какие же, все-таки, наши аргументы, которые мы предложили рассмотреть российской стороне? Прежде всего, я уже сказал, почему для нас газ дороже, чем для других европейских покупателей газа? Первый аргумент. Второе – почему этот контракт не предусматривает увеличения стоимости транзита, платы за транзит, это наша услуга, это наша территория, а предусматривает непропорциональное увеличение стоимости газа? Третье – при таком росте стоимости нефти на рынках цена газа увеличивается более чем в два раза. Почему? Странный вопрос, да? И странный ответ должен звучать. Почему должно такое быть? Четвертый, наконец, параметр: почему в формулу заложена базовая цена 450, а не 170, которая была на момент заключения сделки? Почему Украина так легко тогда уступила? Почему не учитывается наша работа по хранению газа в газохранилищах? И так далее, и так далее. Наконец, я заявил самое главное, что Украина не будет этот контракт иметь вечно. Наступит момент, когда мы его расторгнем. И поэтому лучше рано или поздно договориться о нормальных составляющих нового контракта».

Савік ШУСТЕР, ведучий: Вы так и сказали?

Микола АЗАРОВ: «Конечно, конечно, однозначно. И поэтому никаких уступок мы не просили. Мы говорили только о равноправном подходе, только о том подходе, который должен быть, и распространяться на все европейские страны, в том числе и на Украину. И я глубоко убежден, что рано или поздно мы этот подход найдем»…

…Савік ШУСТЕР, ведучий: Господин премьер-министр, позвольте мне вернуться к теме газа. И вот в каком ключе: вы очень резко критиковали ваших предшественников, у которых есть свой аргумент, что, в принципе, подписав новое соглашение в 2009 году, они исключили из схемы посредника – «РосУкрЭнерго». И таким образом сэкономили много денег и газа для государства. Пришли вы и решили посреднику деньги вернуть, а это огромные деньги. Таким образом, они повели себя правильно для государства.

Микола АЗАРОВ: «Вы знаете, я скажу только одно. Действовать методом афер, авантюр ни одно правительство никогда не должно. Ну, первое. Вернемся к главным аргументам – они устранили посредника. Они устранили посредника, и мы стали получать газ, покупать, в два раза дороже. Нормально? По большому счету, какая мне разница, если этот посредник, так называемый, покупал среднеазиатский газ в два раза дешевле, чем продает нам Россия, договорился с Россией прокачать этот газ и поставлять на нашу промышленность и нашим людям, по цене, в два раза меньшей, я подчеркиваю, что цена была в седьмом году 170 долларов, Виктор Федорович лично договаривался об этой цене, 170 долларов. Сейчас Миллер обещает нам 500. Вот сравните, пусть все сравнят. А ведь это тарифы, это цены, это уровень жизни, это долги. Если у нас возникают проблемы по валюте, то они почему возникают? Вспомните восьмой-девятый год, месяц наступает, заканчивается, и, как геройский подвиг, премьер-министр рапортует, что она расплатилась с «Газпромом». Вы за этот год слышали такие рапорта или нет? Вы о них никогда не слышали».

Савік ШУСТЕР, ведучий: Так и выборов нет.

Микола АЗАРОВ: «Все идет автоматически. Но самое главное – повышение цены на газ уменьшает наши валютные резервы и подрывает устойчивость нашей валютной системы. Почему мы за газ этот воюем, за цену на газ. Теперь что касается долгов так называемому посреднику. Вот скажите, газ принадлежит вам, я у вас его забрал, просто забрал, взял и забрал… На что рассчитывал этот человек, который забирал газ? На свое вечное пребывание у власти? Ведь совершенно очевидно, что власть сменится, обратятся в суд, любой суд нормальный скажет: вот документы, по которым я владею этим газом, вы его у меня забрали, верните. Состоялся Стокгольмский суд, и что бы кто ни говорил, из так называемой оппозиции, решение суда надо исполнять. Я вам скажу, что мне пришлось за этот год возвратить столько долгов Тимошенко, что можно было построить, наверное, 20 или 30 современных больниц. Залоговые суммы по продаже Одесского припортового завода – миллиард гривен. Экологические деньги, которые были разбазарены, ушли неизвестно куда, а мне пришлось их возвращать в самое тяжелое для нас время, в мае месяце прошлого года, потому что иначе бы японцы заявили, что мы разворовали экологические деньги. Мы не могли этого допустить, это был бы международный скандал. И мы вернули эти 4 миллиарда гривен, то есть 400 миллионов евро примерно. Громадные кредиты, которые брали «Укравтодор», «Укрзализныця», «Нефтегаз Украины» и так далее – и до сих пор всплывают постоянно. То должны 30 миллионов за что-то, то 15 миллионов за что-то… Но я ж не говорю этим людям, например, или этим компаниям, что эта авантюристка заключала с вами договора – вот с нее и спрашивайте. Она их заключала от имени государства Украина. Поэтому мы вынуждены, чтоб нас уважали, и нас сейчас уважают в мире, платить по своим обязательствам. Я и Путину сказал на пресс-конференции, что какой бы кабальный договор не был, а я его считаю кабальным, пока мы не пересмотрим его, пока мы не договоримся о другом договоре, мы будем его исполнять, точка в точку, буква в букву».

Савік ШУСТЕР, ведучий: Спасибо.

Микола АЗАРОВ: «Все вопросы?»

Савік ШУСТЕР, ведучий: Все, на сегодня все, в следующий раз их будет больше. Спасибо. И после рекламной паузы – уже с лидерами политических сил разных мы обсудим текущую экономическую ситуацию в стране.

5 канал, «РесПубліка», 09.06.2011

Анна БЕЗУЛИК, ведуча: Далі про газовий присмак україно-російського охолодження розповідатиме Азат Сафаров.

Азат САФАРОВ, кореспондент: «Російський газ для України дешевшим не стане, а навпаки подорожчає до кінця року до 500 доларів за тисячу кубометрів. Про це стало відомо за результатами чергової зустрічі українського прем’єр-міністра з російським у Москві. Микола Азаров та Володимир Путін на засіданні Комітету з питань економічного співробітництва україно-російської міждержавної комісії. Переговори мали відбутися у вузькому колі, та цього не сталося. Прем’єри забажали поспілкуватися віч-на-віч. За свідченням журналістів, їхня розмова тривала не менше двох годин. Після цього на розширене засідання прем’єри увійшли окремо. Чільник російського уряду розпочав зі старих пропозицій – вступ у Митний союз та об’єднання «Нафтогазу» з «Газпромом». Та натякнув на певні знижки на газ, якщо Київ прийме пропозиції Москви. Микола Азаров у відповідь заявив, що чинна угода не відповідає реаліям сьогодення і є обтяжливою для української економіки. Публічні дебати між прем’єрами щодо газу розпочалися на прес-конференції. Очевидці відзначали різку тональність висловлювань обох чиновників. Микола Азаров запропонував прив’язати ціну на газ до вугілля, а не до нафти та поскаржився на те, що у сусідніх країнах ціна на російський газ дешевше, ніж в Україні. Володимир Путін нагадав про діючу знижку для України за результатами Харківських угод та акцентував на тому, що формула ціноутворення ринкова і однакова для всіх країн. Згідно з цією нормою, у 4 кварталі Україна платитиме за тисячу кубометрів російського газу до 500 доларів. Причина – подорожчання нафти у світі. Натяк українського прем’єра на можливе подорожчання ставки за транзит газу як компенсацію російський чільник уряду зустрів погрозою підняти ціни на газ, а також заявив, що збирається відмовлятися від транзитних послуг Києва. Переговори між сторонами закінчилися нічим, ─ відзначають експерти. Обидві країни домовилися створити робочу групу для пошуку компромісу у газових питаннях. По поверненні на Батьківщину Микола Азаров заявив, що звернеться по новий кредит до МВФ у разі, якщо ціна на газ підвищиться. Для цього Києву доведеться виконати умови Валютного фонду – підняти тарифи для населення та впровадити пенсійну реформу».

Анна БЕЗУЛИК, ведуча: «Я прошу вас, панове, почати з оцінки результатів цих переговорів. Причому очевидно говорити не про підсумки, не тільки про них, але і про тенденції. Чи можна, чи є підстави говорити про охолодження, про напруження у відносинах, про те, що це напруження викликано, власне, не тільки питанням ціни на газ, а швидше цивілізаційним вибором інтеграції України. Або вибором між Європою і «руським миром».

Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України: «Я поки що не говорив би про такий широкий формат. Насправді цей диспут відсутній на переговорах урядів. Скоріше про торгівельну суперечку, досить жорстку. Оскільки насправді і в Україні, і в Росії рахують і газ, і його ціну ― і з точки зору розрахунку, і з точки зору доходу. Другий момент – зрозуміло, що для Росії питання економічної інтеграції України до євразійських структур – це питання вдалості чи не вдалості подальшої модернізації Росії. Не секрет, що цілий ряд галузей Росії великою мірою залежать від співпраці з українськими галузями. Зокрема АПК. Більше того, є точка зору, що без українського АПК російське АПК можливо і не зможе піднятися з колін. Тому тут є економічний інтерес, є торгівельний інтерес. З точки зору великої геополітичної гри «русского мира», я б дуже коротко сказав:  «русский мир» – доктрина, яка не має перспективи. І це розуміння є вже Росії, це перше. Другий момент – це інтеграційний. Немає, мені здається, підстав зараз конкурувати за інтеграційний вибір України, оскільки він де-факто зроблений. Питання європейської орієнтації є сьогодні консенсусним незалежно від соціологічних опитувань. А ось з точки зору кон’юнктури до нинішньої ситуації додається і те, що для російської правлячої еліти українське питання – це якщо хочете своєрідний виклик на вдалість політики. Попереду великі перегони. І зрозуміло, що непоступливість України, при чому непоступливість не конфліктна. Я не бачу тут холодної війни, ніхто не обмінюється великими делигемами. Ми говоримо про ціни».

Анна БЕЗУЛИК, ведуча: «Тут можна говорити про холодну війну бізнесу».

Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України: «Дуже важкі слова. Я вважаю, що некоректно зараз нам цими словами визначати статус стосунків. Врешті-решт, якщо дійсно Україна найближчим часом спроможеться запропонувати цікаві спільні проекти, які не суперечать європейській інтеграції і цікаві з точки зору уряду, політиків і корпоративних інтересів, багато питань, пов’язаних з ціноутворенням, буде знято. Я переконаний. Такі напрацювання готуються».

Олександр ЧАЛИЙ, член наглядової ради Міжнародного центру перспективних досліджень: «Моя точка відрізняється від точки пана Андрія. Йому тяжче, ніж мені. Він сьогодні все ж таки репрезентує в певній мірі владу. На мій погляд, ми сьогодні знаходимося в серйозній кризі довіри між найвищим керівництвом України і Російської Федерації. При чому починається процес, що ця криза довіри може призвести до виникнення певних конфліктів. Це перша теза. Друга теза в тому, що безперечно багато кроків зробила Росія. Але якщо українська дипломатія, українська зовнішня політика, українське керівництво не зрозуміє, що головну відповідальність за цей стан ми повинні взяти на себе і запропонувати абсолютно нові підходи до українсько-російських відносин, ми з цієї кризи довіри не вийдемо. І третє – якщо ми не зможемо знайти адекватну українську відповідь на ситуацію, яка складається, то вже почався процес впливу на найвище керівництво України, дискредитації найвищого керівництва України, які мали місце стосовно Білорусі. І останнє, вперше в історії української зовнішньої політики ми в один момент маємо дві кризи – і на заході, і на сході. Тобто, для держави, для української зовнішньої політики наступає момент істини».

Насамкінець, кілька слів варто сказати про синхронне висвітлення проблем освітньої політики в програмах Шустера та Кисельова. Попри те, що в обох ток-шоу відбувалося «відмивання» міністра Дмитра Табачника від негативу, причому в студії «Великої політики» це робив сам Табачник, експерти «Телекритики» вбачають різні цілі і різні мотиви, які рухали ведучими цих шоу.

У студії Євгенія Кисельова все було, як завжди, прозоро і зрозуміло. Ведучий з допомогою «навідних питань» давав Табачнику можливість брехати, вдаватися до безпідставних тверджень, посилань на анонімні джерела та особливу поінформованість. Сам Кисельов уникав нагоди хапати Табачника «за язика» чи примушувати відповідати на питання, як це він неодноразово робив з представниками опозиції. Вершиною всього було неймовірне «телефонне голосування», в якому 2/3 нібито глядачів схвалили діяльність Табачника.

Зокрема, була повністю замовчана інформація про скандальні звинувачення Табачника на адресу американського посла, які пізніше були спростовані Посольством США. І мовчання Табачника та Банкової з цього приводу, а також відкрита критика Януковичем політики Табачника в освітній сфері явно говорила про те, що міністр перегнув палицю. З цієї точки зору, ефір у Кисельова виглядав нічим іншим як публічною спробою Табачника запобігти своїй опалі з боку президента.

Інша справа ­– Шустер. Він почав своє шоу з двох скандальних сюжетів (щодо протестів батьків школярів у Кіровограді проти перетворення звичайної школи на спецзаклад для навчання дітей-інвалідів  та протестів батьків в Донецькій області проти закриття шкіл) на освітню тему, які за своїм емоційним напруженням просто перевершили подальше спокійне обговорення газових та економічних питань. 

Проте, на нашу думку, це не більше ніж приклади використання прийомів психологічного шоку та сенсаційності для відволікання уваги від не менш кричущої події, яка сталася у Донецьку і пов’язана із діяльністю старшого сина Віктора Януковича – бізнесмена Олександра Януковича. Інформація про ці події була поширена за день до шоу.

Тому експерти ТК не виключають, що повторення інформації про конфлікт в Донецькій області навколо шкіл був використаний, щоб приховати цю інформацію та відволікти увагу глядачів – мешканців власне Донбасу від скандалу навколо президентського сина.

До речі, голова Партії регіонів у Донецькій облраді, говорячи на тему шкіл, фактично обмовився чи просто невдало і не до місця використав заготовку з «відбілювання» Олександра Януковича, який будує «висотку» всупереч волі навколишніх мешканців. Далі цю тему Сергій Богачов не розвивав. Можливо, його вчасно зупинили, можливо, він сам зрозумів, що мало не вибовкав правду.

Що ж, з певною долею сарказму та іронії експерти ТК порадили б лідеру донецьких регіоналів взяти кілька майстер-класів маніпуляцій та пересмикування інформації в Дмитра Табачника. А до повноважень самого міністра ще й додати посади головного з питань пропаганди та інформації. Які у свій час мав обіймати сумновідомий керівник берлінської організації НСДАП.

Савік ШУСТЕР, ведучий: Леся Оробец, у меня к вам такой вопрос. Вот Станислав Николаенко нам привел пример Швеции, но во всех рейтингах – коррумпированности, эффективности – Швеция везде очень высоко, там нет коррупции, там очень все эффективно, государственный аппарат эффективен, морально… Ну, так, может быть, в Украине еще рано прибегать к таким школам интегрированным?

Леся ОРОБЕЦЬ, народний депутат, НУ-НС: «Ну, якщо рахувати ціну пандуса і додаткових рук, які будуть допомагати піднімати цих дітей в ці приміщення, то так, можливо, це занадто дорого, не знаю. Але коли я почула цю новину, я вам чесно скажу, мені стало сумно. Просто в даному випадку батьки поступили дуже не мудро. І я розумію, що люди інші викликають першу реакцію – страх. Страх, не знаю, заразності, страх нерозуміння. Але насправді школа має виховувати не тільки знання математики і фізики, англійської, вона в першу чергу має виховувати соціальну відповідальність, виховувати людей з серцем. Знаєте, я мама, я думаю, як би я поступила в цій ситуації. В нас так прийнято в суспільстві – ділити на успішних і не успішних, на чогось досягнувших і лузерів, так що поділити з самого початку, з дитинства, обмежити цих дітей на право спілкуватися, на право радіти спілкуванню з іншими дітьми – це, як мінімум, гріх. Величезний, колосальний гріх. І, як мінімум, нерозуміння батьків, яким пощастило мати здорових дітей, тих батьків, яким не пощастило, які стикнулися з цією колосальною бідою. Я дуже надіюся, що батьки цієї школи прислухаються до слів директора, до мудрих слів директора. І якщо йдеться просто про вартість для нашої держави створення елементарних умов, кажу ж, пандусів і додаткових рук, які будуть заносити цих дітей, то думаю, що кошти знайдуться…»

Савік ШУСТЕР, ведучий: Смотрите, насколько у нас человеческая аудитория.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: «Одну фразу на підтвердження. Батьки не хотіли, щоб хворі діти були поряд зі здоровими дітьми. А що станеться, якщо батько чи мати захворіє? То де ця дитина привчиться допомагати хворій людині? Вони ж тоді цих же батьків на старість будуть опікувати, а вони в ранньому дитинстві вже привчаються до цього. Це добре. Морально-духовна криза в суспільстві породжує економічну, політичну і таке інше. Тому з цього потрібно починати – з виховання в сім’ї, із доброти і таке інше. Цього не вистачає в суспільстві».

Савік ШУСТЕР, ведучий: Сергей Богачев.

Сергій БОГАЧОВ, лідер фракції Партії регіонів у Донецькій облраді: «Прошу вибачити мене за досить повільну українську мову, тому перейду на російську, щоб заощадити час. Я думаю, мы здесь имеем случай группового эгоизма, и он типичен для Украины. Очень часто, особенно когда идет строительство дома, а рядом жильцы двухэтажных-одноэтажных домов, они не хотят этого. Идут протесты массовые. И, в данном случае, преодоление вот этого группового эгоизма – задача представителей территориальной громады: депутатов городского совета, районного совета. Вот как они должны организовать свою работу, работу с населением – от этого зависит эффективность и решение таких проблем».

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.