«Декриміналізація» брехні команди Януковича
Схоже, на Банковій вірять, що маніпулювання громадською думкою після винесення вироку Тимошенко «декриміналізуються» та легітимізуються необмеженою владою і тотальним контролем над суспільством – метою всіх політичних та медійних зусиль команди президента.
Під час судового процесу над Юлією Тимошенко команда Віктора Януковича використовувала різноманітні прийоми маніпулювання, щоби: а) довести провину Тимошенко; б) представити судовий процес справедливим, а дії опозиції та самої Тимошенко – деструктивними; в) дезінформувати громадськість щодо міжнародної реакції на процес.
Після вироку перед владою стоїть надважке завдання: переконати більшість громадян, що ув’язнення екс-прем’єр-міністра є благом, а не кривдою для їхніх прав і для «європейського майбутнього» України. При цьому Банковій необхідно подати зовнішній тиск як неправомірне втручання у внутрішні справи, а також поставити під сумнів категоричність вимог Заходу щодо звільнення Тимошенко.
Як відомо, мета виправдовує засоби. Особливо в умовах, коли влада не може похизуватися здобутками в соціально-економічній сфері. Тому найпоширенішими прийомами впливу на свідомість громадян стали приховування та замовчування важливих фактів, перекручування та довільна інтерпретація незручних фактів, згадування яких неможливо уникнути, та безпідставні твердження, тобто звичайна брехня.
Випуск «Великої політики» з Євгенієм Кисельовим 14 жовтня, на нашу думку, може стати показовим прикладом утрати журналістом і всією редакційною командою програми решток самоповаги і професійної етики.
Чого тільки не було в студії Кисельова. І приємний музичний супровід на фортепіано, коли слова ведучого про те, що «украинская Фемида в лице судьи Печерского районного суда Родиона Киреева вынесла бывшему премьер-министру обвинительный приговор – семь лет лишения свободы. Приговор не окончательный, обжалованию подлежит. Судьба Юлии Тимошенко может сложиться по всякому, как говорится – имеются варианты», супроводжувалися виконанням харизматичного леннонівського Imagine. Музика явно дисонувала з цими словами ведучого, але в цілому створювала атмосферу оптимістичності. Оманливої оптимістичності, як показав розвиток подій у студії.
Після цього глядачі побачили зразковий за маніпулятивністю сюжет Кіри Толстякової, який сам Кисельов анонсував як «основну хронології подій так званої газової справи». Отже, глядач мав повірити в те, що зараз йому покажуть головні події. Тобто, що все решта, про що він чув чи читав, має другорядне значення чи не має його взагалі.
Сюжет почався одразу з опису подій грудня 2008 – січня 2009 років, тобто «російсько-української газової війни». Жодного слова про «РосУкрЕнерго», жодного слова про роль президента Ющенка в загостренні конфлікту, хоча про це все під присягою заявив безпосередній учасник подій, на той час голова «Нафтогазу України» Олег Дубина. Позицію Європи було представлено тогочасним маргінальним словацьким прем’єр-міністром Робертом Фісо.
Натомість головний акцент було зроблено на тому, що одразу після підписання угод (що в сюжеті символізовано синхронами Путіна й Тимошенко по завершенню переговорів) президент Ющенко назвав їх програшем і зібрав спеціальне засідання РНБОУ, на якому посварився з прем’єр-міністром і доручив Генеральній прокуратурі перевірити законність укладення угод. Далі подано синхрон безпідставного твердження Юрія Бойка, компаньйона Дмитра Фірташа (власника «РосУкрЕнерго»), про те, що держава зазнає збитків обсягом 3 мільярди доларів.
Після цього журналістка стверджує, що поки прокуратура досліджувала справу, основне розслідування здійснила парламентська комісія на чолі з Інною Богословською. Далі подано синхрон, у якому Богословська з трибуни Верховної Ради заявляє, а фактично повторює звинувачення Ющенка і Бойка, що угоди «збиткові, і дуже погані для України».
І знову жодного слова про суть звинувачень Богословської, яку потім влада і підтримувала під час судового процесу – про фальсифікацію Тимошенко директив уряду. Тобто, з сюжету випливало, що Тимошенко судять не за це, а за навмисно завдані збитки державі. Очевидно, на Банковій зрозуміли, що головний наголос треба робити не на суті справи, а на інтерпретації державного звинувачення і політичних опонентів екс-прем’єра.
Тож від програмі «Велика політика» не можна було навіть чекати ані збалансованості сюжету про «основну хронологію», ані подачі розгорнутої точки зору іншої сторони.
Головне в сюжеті – відсутність логічного чи причинно-наслідкового зв’язку між дорученням Генпрокуратурі 2009 року й власне судом над Тимошенко у 2011-му. Кіра Толстякова «елегантно» зламала хронологію подій та підмінила її простим рядом асоціацій. Від Богословської перейшла до листа міністра оборони РФ Сердюкова, надісланого в Україну в червні 2011 року, сказавши, що цей лист став підставою для четвертої справи проти Тимошенко. Потім Толстякова перерахувала справи про Кіотські квоти, про автомобілі швидкої допомоги і про газові контракти. І вже відштовхуючись від цього переліку, журналіст починає розповідь власне про суд і звинувачення Тимошенко у перевищенні повноважень. Це і є зразком побудови асоціативного зв’язку замість причинно-наслідкового. Потім наприкінці сюжету ще раз повторюється твердження, що суд над Тимошенко є наслідком доручення РНБОУ і президента Ющенка.
Уразливість цієї конструкції, очевидно, відчував сам досвідчений Євгеній Кисельов і тому намагався її підкріпити свідченням «авторитетного джерела» – секретаря РНБОУ Раїси Богатирьової. Про це трохи нижче.
У сюжеті Толстякової було ще кілька маніпулятивних «родзинок» зразка «Інтера» 2004 року, майстерно вплетених у загальну канву, що дає підстави підозрювати: молода журналістка працює не без допомоги цілої команди професіоналів, у тому числі й із сусідньої держави.
Зокрема, весь процес було описано як «політичне шоу». Термін, запозичений явно від опозиції, але використаний проти Тимошенко як опис її поведінки в суді. Таким чином, глядача привчають до думки, що неналежне проведення суду – також провина Тимошенко, а не результат поспіху команди Януковича, непрофесійності судді та прокурорів. Жодної цитати з посиланням на виступ адвоката Плахотнюка про порушення звинуваченням і суддею норм законодавства під час процесу.
Ба більше, в сюжеті маніпулюють і перекручують слова самих захисників. Слова адвоката Сухова про те, що суд не готовий приймати рішення у справі (напередодні дебатів), було вирвано з контексту: його коментар був епізодом прес-конференції всіх трьох захисників Тимошенко, і журналістка подала обрізаний синхрон, щоби створити враження, ніби захист екс-прем’єрки сподівався на поступки влади чи тиск Заходу. Насправді позиція захисту того дня була іншою:
«Українська правда», 13.09.2011:
«"Ця перерва – це не процесуальний жест. Це некоректний, цинічний, театральний жест політичного змісту. Жодного пояснення це рішення не має. Фактично суддя визнав, що зауваження захисту про недостатній час для ознайомлення з матеріалами справи були обґрунтованими", – переконує Сірий».
Наступним фолом стала відверта брехня про міжнародну реакцію на процес і тиск на Януковича:
Сюжет Кіри Толтякової, «Велика політика», «Інтер», 14.10.2011 (фрагмент):
«Політична погода в Ялті теж була сприятливою. На саміті між Януковичем і світовою елітою відбулася відверта, але приязна розмова. Адже саме після Ялти тональність заяв європейських політиків помітно пом’якшилася. Схоже, вони змирилися з тим, що на Тимошенко чекає обвинувачувальний вирок. І вже не вважали його катастрофою. За однієї, щоправда, умови, якщо екс-прем’єра засудять, але не посадять. Саме в Ялті вперше прозвучало слово „декриміналізація”, яке здавалося влаштовувало і українську владу, і багатьох європейських політиків».
Мало того, що все супроводжувалося телекартинкою, де Янукович вітається з президентом Ізраїлю Шимоном Пересом і прем’єр-міністром Молдови Владом Філатом, яких важко назвати «європейськими політиками» і які жодного слова в бік Януковича у справі Тимошенко не сказали.
Найбільша брехня в тому, що в Ялті європейці не робили офіційних заяв і жодних висновків. Головний тиск і головні публічні заяви було зроблено на саміті «Східне партнерство» у Варшаві 28–29 вересня. Там, де після жорстких розмов Янукович вирішив навіть не лишатися на вечірній прийом для глав держав та урядів.
Ось що було справжньою, а не вигаданою реакцією європейців:
«Найвищі посадові особи Євросоюзу передали президенту Віктору Януковичу свою стурбованість долею Юлії Тимошенко. Про це на брифінгу за підсумками саміту Східного партнерства у Варшаві повідомив президент Європейської Ради Герман ван Ромпей.
“Тема Юлії Тимошенко порушувалася на вечері вчора вночі, на пленарних сесіях, і на двосторонніх зустрічах з паном Януковичем, в тому числі на якій я був присутній”, – сказав керівник Євросоюзу.
“Ми передали нашу стурбованість долею колишнього прем’єр-міністра та наше неприйняття можливого вибіркового використання правосуддя щодо колишніх членів уряду”, – додав Ван Ромпей.
Президент Єврокомісії Жосе Мануель Баррозу також сказав, що тема Юлії Тимошенко була порушена перед Януковичем
“Ми висловили серйозну стурбованість справою Тимошенко”, – сказав Баррозу.
Під час фінального брифінгу було поставлено три запитання польськими, українськими та європейськими журналістами. Всі три стосувалися справи Тимошенко».
Не чим іншим, як пропагандистським промиванням мізків, вступний сюжет «Великої політики» назвати не можна. Та найбільш прикро, що навіть присутні в студії представники опозиції – Наталя Королевська від БЮТ і В’ячеслав Кириленко від НУНС – не скористалися правом слова, щоб заперечити найбільш очевидну брехню. Саме зговірливість учасників цього дійства і підкріплювала ефективність маніпулювання.
Наступним прикладом перекручування міжнародних меседжів став сюжет про реакції на вирок Тимошенко. ТК побачила у майстерному виконанні Євгенія Кисельова, як треба робити «цукровані сандвічі» – подачу позитивних меседжів під прикриттям відносного негативу:
«Євгеній Кисельов: Я сейчас вынужден на какое-то время остановить дискуссию, мы к ней сей час вернемся. Я просто напомню, что нравиться это кому-то или нет, но обвинительный приговор по делу Тимошенко вызвал в мире негативную реакцию. В том числе порой весьма резкую. И вот только некоторые отклики».
Далі, замість висвітлення офіційної позиції президента США і Держдепартаменту США, інтерівці подають вирвані цитати із заяви офіційного представника Білого дому Джея Карні без слів про вимогу негайно звільнити Тимошенко, та такі ж вирвані з контексту слова заступника Держсекретаря Майкла Познера про те, що США й надалі співпрацюватимуть із Україною. Реальна інформація виглядає дещо іншою:
«США закликають владу України звільнити екс-прем’єра Юлію Тимошенко. З такими заявами виступили представники Білого дому і Держдепартаменту.
“Ми закликаємо звільнити Юлію Тимошенко”, – заявила представник держдепартаменту США Вікторія Нуланд, коментуючи винесений у Києві вирок Ю. Тимошенко.
В. Нуланд нагадала, що в Держдепартаменті процес над Ю. Тимошенко вважають “політично вмотивованим”.
Адміністрація президента Барака Обами “глибоко розчарована ухваленим вироком і самим судом”, передає слова В. Нуланд агентство ІТАР-ТАС.
З такою ж заявою виступила офіційний представник Білого дому Джей Карні.
“США глибоко стурбовані засудженням і вироком колишньому прем'єр-міністру Юлії Тимошенко, винесеним у ході політично мотивованого процесу. Звинувачення на адресу пані Тимошенко та ведення суду, так само як і переслідування інших лідерів опозиції та колишніх членів уряду, викликають серйозні питання щодо прихильності уряду України демократії та верховенству закону”, – заявив офіційний представник Білого дому Джей Карні.
Він також закликав владу України негайно звільнити Ю. Тимошенко, інших політичних лідерів і колишніх чиновників».
Так само у «Великій політиці» було перекручено слова Ештон і використано цитату із заяви, виголошеної до винесення вироку Тимошенко. Правдиву реакцію Ештон було важко використати в маніпулятивних цілях:
«Українська правда», 11.10.2011
«"Вердикт був винесений внаслідок судового процесу, який не поважає міжнародні стандарти щодо справедливого, прозорого і незалежного судового процесу, до яких я неодноразово закликала у своїх попередніх заявах", – йдеться в її декларації.
"Це, на жаль, підтверджує, що юстиція застосовується вибірково в політично мотивованих переслідуваннях лідерів опозиції і членів колишнього уряду", – констатує Ештон.
"Це особливо розчаровує у випадку з країною, яка в даний час обіймає посаду голови Комітету міністрів Рада Європи", – заявила вона.
ЄС закликає українську владу "забезпечити чесний, прозорий і безсторонній процес по будь-якій апеляції в справі Тимошенко й по інших судових розглядах, що мають відношення до членів колишнього уряду", говориться в заяві».
Третім показовим прийомом у виконанні Кисельова стала подача в ефір старої інформації про зв’язки Тимошенко й Лазаренка з посиланням на інтерв’ю журналіста «Української правди» з екс-заступником окружного прокурора Сан-Франциско Марти Берш. Особливо гидко це виглядало як підхоплення пасу, зробленого депутатом-регіоналом Юрієм Болдирєвим під час телемосту з американським аналітиком Арієлем Коеном. Коен спростовував усі домисли Болдирєва, а також нагадав самому Кисельову, що суди не можуть судити за кримінальний злочин людину, яка ухвалювала політичні рішення. Після такого Кисельов, очевидно, просто не міг ухилитися від виконання обов’язкового пропагандистського номеру «Юля – посібниця Павла Лазаренка»:
«Євгеній Кисельов: Понятно. Следующий вопрос к вам имеет депутат Юрий Болдырев.
Юрій Болдирєв: У меня такой, простой, вопрос. Когда судили Павла Лазаренко, то государственный обвинитель, госпожа Борщ, прокурор американский, неоднократно требовала привлечь к этому суду госпожу Тимошенко для того, что бы допросить ее. Потому что считала ее подельницей Павла Лазаренко. И американская Фемида, я полагаю, с политических соображений, а формально, для того, чтобы не затягивать судебный процесс, отказалась от этого. Так вот, сегодня, почему в американских медиа, почему в американском обществе, и почему в американской администрации не вспоминают о том, что по американскому закону госпожа Тимошенко преступница. Которая должна сидеть с Павлом Лазаренко, который осужден и сидит. Почему? Мы не вспоминали об этом.
Євгеній Кисельов: Я чувствую, что господин Коэн с вами не согласен.
Аріель Коен: Нет. Я абсолютно не согласен. Как человек, отучившийся 5 лет на юридическом, должен вам сказать. Если не было решения суда США, что она преступница, то никакая Фемида за Тимошенко не бегает американская. Поэтому, если бы там был состав преступления, и если бы был интерес у американского государства открыть против госпожи Тимошенко дело, то это бы произошло. И не было там политических, скорее всего, соображений. Потому что, насколько я понимаю, в 99-м году Юлия Тимошенко не была фигурой того масштаба, которой она является сегодня…
Євгеній Кисельов: Ариэль. Я прошу прощения, что перебиваю вас. Последний мой вопрос, с вашего позволения, пока не кончился сеанс спутниковой связи. Скажите, пожалуйста, все-таки, события, которые сейчас произошли в Украине, они могут существенным образом повлиять на позицию США в отношении вопроса выбора геополитического выбора Украины. То есть, готовы ли американские политики, особенно сейчас, когда другие проблемы. Прежде всего, внутренние проблемы США выходят на передний план. Украина там, где-то, в середине. А может быть, даже, внизу списка внешнеполитический приоритетов. Спокойно смотреть на то, как Украина опять отплывает в объятия империи, которую Путин собирается сейчас возрождать. Судя по его публичным заявлениям. Или, все-таки, евроинтеграция Украины Америка будет способствовать? Пожалуйста, Ариэль.
Аріель Коен: Евроинтеграция, на мой взгляд, это жизненно важный интерес для Соединенных Штатов. Евроинтеграция Украины. Но, помните, что я сказал о политике перезагрузки? И что я сказал об отсутствии умения читать с карты и отсутствие географического образования? У тех, кто карты умеет читать, те должны понимать, насколько важна евроинтеграция Украины. Но, евро интеграция она не вместо, а кроме того, что в Украине должны быть независимые суды. Должны соблюдаться права человека. И украинские суды не должны выноситься решения о том, что запрещено критиковать премьер министра. Так же, как мне кажется, не должны выносить решение о том, что человек, занимающийся своей работой при исполнении своих обязанностей, может попасть под уголовную статью. Я не имею в виду взяточничество и коррупцию. Я имею в виду человека, который честно подписывает соглашения. И по этому соглашению страна получает газ.
Євгеній Кисельов: Спасибо большое господин Коэн. Спасибо. Я просто боюсь, что на полуслове у нас сорвется телевизионный сеанс связи. Поэтому, я благодарю вас. Спасибо. Я напоминаю. Американский политолог Ариэль Коэн был у нас в прямом эфире.
Поскольку у нас зашла речь о американской Фемиде, и о деле Лазаренко. Прокуроре, точнее, заместителе окружного прокурора Северной Калифорнии Марте Бьорш, который не работает больше в прокуратуре. Она ушла в частный юридический бизнес. Вот, один материал, который мы специально. На случай, если тема возникнет, подготовили в нашей программе. Коротенькая справка.
Репортаж: Журналіст “Української правди” Сергій Лещенко спеціально їздив до США, аби взяти інтерв’ю у Марти Бьорш, що з’явилася на сайті 22 серпня цього року. Колишня заступниця прокурору північного округу Каліфорнії у продовж 6 років займалася розслідуванням справи Павла Лазаренко на території США. І згодом виступила, як державний звинувачував. Запитання журналіста, чому в ході суддя скасував декілька пунктів обвинувачення, в тому числі, щодо переведення грошей з рахунку ЄЕСУ, яку очолювала Тимошенко, на рахунки Лазаренка. Марта Бьорш відповіла наступне. “Суддя Дженкінз скасував ці пункти в ході суду на запит адвоката Лазаренко. Тимошенко і Лазаренко створили схему обману українців шляхом перерахунку коштів, отриманих ЄЕСУ за газ на рахунки Лазаренко у Швейцарію. Але, в ході розслідування ми зіткнулися з небажанням Росії працювати з нами. Щоб довести схему Тимошенко і Лазаренко ми повинні були провести допит на території Росії. У тому числі, колишнього керівника “Газпрому” Рема Вяхерєва. Тому всі пункти що до Тимошенко були скасовані”. За словами Марти Бьорш, в 2001 році вона була присутня на одному з допитів Тимошенко у справі ЄЕСУ, яку вела Генпрокуратура. Але, відповісти на запитання представниці американської Феміди Юлія Володимирівна тоді відмовилася. Тож, якою була її роль у справі Павла Лазаренко Марта Бьорш тоді до кінця і не зрозуміла. «Вона була, як мінімум, або спільницею Лазаренко, або жертвою здирництва з його боку. Але, вона ніколи про це не говорила. І я не розумію, чому Тимошенко ніколи не заявляла, що була жертвою вимагання».
І тут теж відбулося маніпулювання інформацією. Оскільки Кисельов не подав повної відповіді Берш на питання журналіста і не вказав, що це були недоведені американськими прокурорами підозри:
«Українська правда», інтерв’ю з Мартою Берш, 22.08.2011:
- Обвинительное заключение по Лазаренко от имени прокуратуры США содержало несколько других пунктов. В том числе там фигурировало и перечисление денег Лазаренко со счетов корпорации ЕЭСУ, которую возглавляла Юлия Тимошенко. Но потом судья отменил эти пункты. Почему?
- Судья Дженкинс отменил эти пункты в ходе суда в ответ на запрос адвокатов Лазаренко.
Тимошенко и Лазаренко создали схему обмана украинцев путем перечисления денег, полученных ЕЭСУ за газ, на счета Лазаренко в Швейцарию. Но в ходе расследования мы столкнулись с проблемой, потому что Россия не сотрудничала с нами.
Чтобы доказать схему Тимошенко и Лазаренко по обману украинцев, мы должны были провести допросы на территории России, в том числе бывшего руководителя "Газпрома" Рэма Вяхирева.
Поэтому все пункты по Тимошенко были отменены.
То есть Лазаренко находится в тюрьме, потому что вступил в сговор с целью отмывания денег и мошенничества. Это включало и получение Лазаренко денег от бизнесмена Петра Кириченко, а также деньги от деятельности агрофирмы "Науковая". (От "Украинской правды": Уже после вердикта присяжных и апелляционного обжалования суд снял с Лазаренко обвинения по эпизоду с агрофирмой "Наукова", но оставил в силе эпизоды, связанные с Петром Кириченко.)
- Вы также пытались привлечь Тимошенко как соответчика по делу Лазаренко, но судья отмел ваше ходатайство. Почему?
- Мы не смогли доказать эти подозрения.
- Вы установили, кто был конечным владельцем корпорации ЕЭСУ?
- Это был траст, созданный Александром Гравцем (третий партнер в "Корпорации Украинский Бензин" наряду с Юлией и Александром Тимошенко).
При всьому цьому, Кисельову було неймовірно важко тримати дискусію в заданих маніпулятивних рамках безкарного шельмування Тимошенко.
Перший казус трапився з секретарем РНБОУ Раїсою Богатирьовою, яка фактично відмовилася підтримувати версію Кисельова про початок «газової справи» за рішенням РНБОУ і тодішнім розслідуванням Генпрокуратури. Звісно, Богатирьову годі підозрювати в симпатіях до Тимошенко. Однак у своїх відповідях вона повністю ламала логіку побудови і Кисельова, і сюжету Кіри Толстякової. До того ж, секретар РНБОУ вперто не давала відповіді на три поспіль «навідні запитання» Кисельова про роль Генпрокуратури за правління Ющенка у нинішній справі проти Тимошенко. Богатирьова навіть прямо сказала, що Генпрокуратура почала свої дії, але саме матеріали, про які йшлося в сюжеті Толстякової (звинувачення Богословської), призвели до справи Тимошенко.
Ба більше, Богатирьова навіть заперечила те, в чому офіційно звинувачують Тимошенко – фальсифікації директив уряду. При всій стриманості секретаря РНБОУ – це був мужній учинок, оскільки він повністю розходився із сценарієм Банкової. Отже, чи пора чекати на відставку Богатирьової?
«Євгеній Кисельов: В результативной части постановления, насколько мне известно, был отдельный пункт, в котором давалось поручение Генеральной прокуратуре разобраться с газовыми соглашениями. И давалось, если мне память не изменяет, месяц на эту работу Генеральной прокуратуре. Но и через месяца, ни через два о результатах проделанной работы, во всяком случае, мы, я имею ввиду общественность, средства массовой информации, в общем, ничего и не услышали. Почему?
Раїса Богатирьова: Дійсно. Шостим пунктом рішення ради національної безпеки оборони було передбачено наступне. Я це цитую. Це рішення є. Генеральному прокуророві України, Службі безпеки України провести в місячний строк перевірку дотримання українськими посадовими особами Законодавства України при проведенні переговорів та укладенні з російською стороною контрактів щодо постачання природного газу в Україну та його транзиту європейським споживачам. В тому числі, щодо дотримання порядку підготовки та затвердження директив на переговори, а також дотримання директив при проведенні переговорів. Про результати проінформувати РНБО України. Я хочу декілька моментів зараз підкреслити. Абсолютно зрозуміле, що і одноосібне ухвалення директив на переговори прем’єр-міністром тодішнім, і непрозорість процедури обговорення, прийняття рішень, підписання угод як раз і зробило уряд прем’єр-міністра заручником цієї ситуації. І як би рівень прозорості діяльності і переговорної команди, і прем’єр-міністра відповідав європейським стандартам, я впевнена, що ніколи Україна не стикнулася з таким судовим процесом, як сьогодні. Наступне. Думаю, що уряд збагнув, що все таки дуже важливо дотримуватися прозорості при таких процедурах. Але тільки зараз, 1 лютого 2011 року, за дорученням президента Віктора Януковича українських уряд, сучасний український уряд, приєднався до європейського енергетичного співтовариства. Що це нам дає? Таким чином ми, виконуючи рішення договору про європейське енергетичне співтовариство, фактично запроваджуємо прозорості, стандарти прозорості в енергетичній сфері своїй, ми виходимо на гармонізацію свого законодавства європейським законодавствам. І таким чином профілактуємо і унеможливлюємо на майбутнє такі прецеденти і такі судові розгляди, як маємо сьогодні.
Євгеній Кисельов: Я так и не понял, а почему прокуратура вовремя ничего не ответила?
Раїса Богатирьова: Я думаю, що не секрет для всіх, що війна між президентом України Ющенком і прем’єр-міністром, і політична криза, яка фактично постійно супроводжувала діяльність і Кабінету Міністрів, і Секретаріату президента, вона не давала можливості уряду виконувати ці доручення, не давала членам уряду, які були зорієнтовані на прем’єр-міністра вчасно давати інформувати відповідні органи про виконання цього рішення, і думаю, що ніхто по іншому не зміг би зробити і виконати ці рішення, фактично в ситуації такої війни і такого протистояння.
Євгеній Кисельов: Ну а можно сказать, Раиса Васильевна, что все таки вот это поручение, которое было дано тогда Генеральной прокуратуре, разобраться с газовыми договорами, является таки точкой отсчета в газовом деле, которое закончилось судебным процессом и приговором.
Раїса Богатирьова: Я хочу вам сказати – ніхто не скасовував рішення Ради нацбезпеки. Цей пункт є діючим. Генпрокуратура тоді почала свої дії. І на сьогодні ті матеріали, які ви говорили в своєму сюжеті, всі вже знають про них, і ми маємо саме таку справу, з якою має справу все українське суспільство».
Окрім того, не пощастило Кисельову з адвокатом Андрієм Федуром, який хоч і підтвердив тезу про те, що рішення Європейського суду з прав людини не врятує Тимошенко, але й прямо сказав, що суд над Тимошенко не має права називатися судом, а звинувачення, висунуті проти неї, не мають жодного правового змісту. Як тільки розмова пішла в такому несподіваному і несприятливому для Банкової руслі, Кисельов мов ужалений вчинив обструкцію Федуру, перебив його і більше до нього не звертався:
«Євгеній Кисельов: И вот сейчас я хотел бы обратиться к присутствующему здесь адвокату Андрею Федуру, который, насколько мне известно, вел несколько раз дела в Европейском суде. Вот, пожалуйста, уточните еще раз, возможно ли рассмотрение дела Тимошенко в Страсбурге по существу и возможен ли вариант, при котором Страсбургский суд может отменить приговор Печерского суда.
Андрій Федур: Для меня есть очевидным, что если жалоба Тимошенко поступит в Европейский суд, то эта жалоба будет рассмотрена Европейским судом. И для меня есть несомненным вывод, что такая жалоба будет удовлетворена. Если Тимошенко и ее адвокаты поставят вопрос о том, что с этим процессом было нарушено пункт первый статьи 6 Европейской конвенции, то она выиграет этот процесс, безусловно. То есть для меня есть очевидным, что Европейский суд может принять решение о том, что фактически то, что произошло в Печерском суде, вообще-то, судом и не было. То есть признает нарушение пункта 1 статьи 6. Почему я говорю так категорично. Да по той причине, что такие дела Европейским судом по Украине уже рассматривались и такие решения по Украине приняты. Я также принимал участие в рассмотрении таких дел.
Євгеній Кисельов: Означает ли это, простите, Андрей, что она может быть на основании решения Европейского суда освобождена из заключения, если ей придется отбывать срок.
Андрій Федур: Нет.
Євгеній Кисельов: Не означает?
Андрій Федур: Более того, я скажу, пока дело Европейским судом будет рассмотрено, она уже может отсидеть, не дай Бог, все 7 лет. Потому что дело Европейским судом будет рассмотрено в лучшем случае лет через 7-8, а то и через 10. Поэтому здесь, так скажем, очень мало надо уповать на Европейский суд. Я бы хотел пару слов сказать относительно самого суда. У меня есть вообще простые вопросы по этому делу. Первое – было ли то соглашение по газу межгосударственным соглашением? Ответ – нет. И, соответственно, от имени государства ни один украинский чиновник такое соглашение не подписывал. И, соответственно, Тимошенко не подписывала никакого договора, как хотите, по газу. Это также факт, для меня, по крайней мере. И никто здесь не готов положить на стол договор, подписанный Тимошенко.
Второй вопрос – что же это было за соглашение. А это внешнеэкономический контракт, подписанный двумя хозяйствующими субъектами.
Євгеній Кисельов: В которых контрольные пакеты принадлежат государству, заметим, да.
Андрій Федур: “Нафтогазом” и “Газпромом”.
Євгеній Кисельов: “Нафтогаз” является государственной компанией, поскольку более 50% принадлежат государству-акционеру, и та же самая история с “Газпромом”.
Андрій Федур: Обращаю внимание – это внешнеэкономическая сделка, подписанная двумя хозяйствующими субъектами. И от имени каждого из хозяйствующих субъектов подписала этот контракт полномочное лицо. У меня вопрос. Я не знаю, виновна Тимошенко или не виновна, я не ее адвокат и ее не защищаю. Но если мы предъявляем ей обвинения, у меня вопрос, а почему на скамье подсудимых не сидят те, кто эти контракты подписали, а почему на скамье подсудимых рядом с Тимошенко не сидят те великие юристы, которые эту сделку готовили, мы их видели по телевизору, их показывали всегда, и так далее, почему они не там? Или почему, извините, этих юристов не загнали за Валуйский шлях.
Євгеній Кисельов: У вас есть ответы на эти вопросы?
Андрій Федур: Следующий момент, я хотел бы обратить внимание в отношении ущерба, потому что к приговору там определен размер ущерба. У меня простой вопрос: а как так могло случиться, что сделка заключена двумя хозяйствующими субъектами и их должностными лицами, и один из субъектов по сделке предъявляет иск к третьему лицу, которое не имеет отношения к подписанию этой сделки? Я уже не говорю о том, как посчитали, чтобы была такая цифра. 2 миллиарда.
Євгеній Кисельов: Вы знаете, вот, Андрей. Я прошу прощения, вы задаете вопросы, но я не знаю, есть ли в студии сейчас человек…
Андрій Федур: Я на них отвечаю сейчас уже.
Євгеній Кисельов: Который готов на них отвечать или с вами полемизировать.
Андрій Федур: Я думаю, что есть.
Євгеній Кисельов: А нет, я так понимаю, Татьяна, пожалуйста.
Андрій Федур: Я буквально две секунды, если позволите.
Євгеній Кисельов: Нет-нет, извините, пожалуйста, мне хотелось бы, чтобы программа все-таки шла в режиме диалога, а не монолога».
Ми не будемо далі аналізувати поведінку Кисельова та учасників, які представляли владу або співчували їй, оскільки загальна картина із наведених вище прикладів цілком зрозуміла. Шкода, що в такій спецпрограмі свої інтелектуальні послуги владі відверто запропонували експерти, які досі вважалися більш-менши об’єктивними, як-от Володимир Фесенко та Андрій Окара.
***
Порівняно з «Великою політикою», випуск «Шустер live» на Першому національному 14 жовтня видався мало не справжнім острівцем свободи слова. На відміну від Кисельова, Шустер усунувся від регламентування часу на користь представників влади, хоч і не дав можливості всім представникам опозиції розгорнути контраргументацію проти випадів у свій бік.
Більше того, левову частку часу було виділено на «обов’язкову програму» шельмування Тимошенко у традиційному виконанні Інни Богословської. Всупереч очікуванням, що «погасити» пропагандистський запал Богословсьокї не вдасться нікому, це спромоглася зробити Олександра Кужель. Саме завдяки їй тривалі спічі Богословської не сприймалися як варті довіри.
Виступ і репліки Кужель спровокували активних користувачів інтернету знайти докази того, як Богословська виступала на харківському Майдані під час Помаранчевої революції і порівнювала Януковича з бандитами та Лукашенком. Якщо ці нагадування опозиціонери повторюватимуть щоразу в зіткненні з Богословською, її цінність для маніпуляторів із Банкової обернеться суттєвими іміджевими втратами і для Партії регіонів, і для Януковича. Оскільки далі все частіше й частіше траплятимуться проколи на кшталт імпровізації про «людей на найвищих посадах із кримінальним минулим».
***
Так само представникам влади (Юрій Мірошниченко) та парламентської більшості (Тарас Чорновіл), які претендують на те, щоб називатися «інтелектуалами», все важче відповідати на прямі та чіткі запитання по суті. Не допомагають навіть спроби змінити напрям розмови чи підмінити поняття. У випадках виступів Чорновола та Мірошниченка на «Свободі слова» з Андрієм Куликовим 17 жовтня від остаточної ганьби їх рятував лише ведучий, перериваючи аргументовані й підкріплені фактами атаки з боку Віталія Портникова та Анатолія Гриценка наданням слова новим спікерам:
«Свобода слова», ICTV, 17.10.2011:
«Андрій Портников: Я не розумію Тараса. Навіщо підміняти поняття? Ми прекрасно з вами розуміємо: саме тому, що правоохоронні органи потрібні для того, щоб вони засуджували політичних опонентів, щоб могли вони допитувати Тимошенко і Луценка, щоб такий... От саме тому вони і можуть робити такі речі зі студентами.
Тарас Чорновіл: Саме тому.
Андрій Портников: Це саме тому, що Тимошенко знаходиться у Тимошенко, можна вбити студента, а не навпаки. Розумієте? От ви ж говорите, що це навпаки... Вбивали також тому, що правоохоронні органи – це система обслуговування влади. І давайте ми вже будемо чесними і скажемо просту річ, яку я вам можу сказати, вашим колегам можу сказати. Я собі уявляю, що якісь люди йшли, скажімо, там, служити нинішній владі, коли Віктор Янукович переміг на виборах, або створювали якісь фракції поруч із цією владою, тому що сподівалися, що влада може провести реформи. Пройшло вже достатньо багато часу, щоб ми побачили, що ця влада не збирається проводити реформ, а збирається робити все, щоб укріпити тут авторитарний режим. Тому люди, які хотіли б уберегти свою репутацію ділову, політичну, чесну репутацію, – вони просто мають або піти у відставку з тих посад, які вони займають у цій владі, щоб продемонструвати, що вони не готові брати участі у будівництві авторитарного режиму, або піти в опозицію до цієї влади у парламенті, якщо вони, як Петро Миколайович, не згодні з авторитарним режимом або якщо ви не згодні з тією системою, яка склалася. Просто зробіть цей мужній вчинок. Ну давайте дамо вам місяць: скажімо, до 1-го... до 12 листопада цього року – і подивимося, хто з вас дійсно...
Андрій Куликов: Це волюнтаризм, Віталію.
Андрій Портников: Так, дійсно. Хто з вас дійсно думає про цю державу і готовий у майбутньому будувати її, брати участь у її розбудові, а хто тримається за крісло, яке дає йому відомі дивіденди... Ну от і все. Тут усе дуже просто. Про що ми говоримо?
Андрій Куликов: Тарас Чорновіл.
Тарас Чорновіл: Ой, чи не хочеться комусь... Я – не до Віталія цей закид, але дуже багато людей такою самою риторикою говорять тільки через те, що хочуть самі сісти на те крісло чи, як вони думають, дістати ті дивіденди.
Віталій Портников: Я не хочу на ваше крісло, Тарасе.
Тарас Чорновіл: А я відразу сказав, що я не до вас це звертаюся. Але ця риторика є дуже поширена і популярна.
Андрій Куликов: От крісло вільне, але Віталій на нього не пересідає.
Тарас Чорновіл: Що стосується того?.. Жертви режиму, які є прості люди, яких засуджують у судах внаслідок того, що судять Тимошенко, чи Тимошенко судять через те, що ніхто з нас ніколи не подумав про такі речі як особистий мінімальний опір свавіллю... Я розумію, як опиратися озброєному до зубів беркутівцю, міліціонеру тощо... Я наведу дуже конкретний приклад. От мій помічник зараз його вибудував із загального потоку подій. Львівська журналістка нарікала, плакалася, як вона там хотіла сфотографувати десь під час якогось мітингу омонівців. Омонівець на неї визвірився, відбирав фотоапарат і кричав, що “ти не маєш мене права фотографувати, бо я цього не хочу”. Вона має право його фотографувати. Це не є його особисте життя. Вона це має право. Але вона про це не знає. Вона бідкалася, що вона от, бачите, не змогла. У той же самий час у Львові для журналістів інші мої знайомі проводять серію семінарів про юридичний захист: які права має журналіст проти представника влади, які має права проти силовиків. Питаєшся: “Багато людей-журналістів туди ходить?”. Каже: “Обдзвонили всі редакції – десять чоловік із загальної армії журналістів, які є у Львові”. От те, що ми не навчилися хоч якось протиставлятися ніхто, – от від цього може сьогодні сидіти Тимошенко, сидіти Луценко... Я не вважаю, що Луценко зовсім святий, хоча його дійсно судять абсолютно ні за що. Я не вважаю, що Тимошенко праведна, хоча теж статті, по яких судять, ну абсолютно безглузді у даному випадку. Повністю безглузді. Першим уже Ющенка треба посадити – і тоді можна було би хоч щось говорити про Тимошенко. Хоч якусь там частину... Але судять їх зараз у такий спосіб тільки через те, що кожен з нас дозволив, щоб з нами так поводилися. Тому оце питання: “Що було раніше: курка чи яйце?” – воно вічне питання. Ми з вами можемо тут дискутувати, але ми нічого не змінимо від цього. Треба починати десь.
Андрій Куликов: Я дякую Тарасу Чорноволу, народному депутату із депутатської групи “Реформи заради майбутнього” – і запрошую до центрального мікрофона Юрія Мірошниченка, народного депутата із фракції Партії регіонів, представника Президента України у Верховній Раді…
...
Анатолій Гриценко: Ви кажете, що європейські стандарти, да?.. У Європі немає жодного президента, який має таке Межигір’я. Правда? Немає. Далі... У Європі не утримався б на посту жоден президент за плагіат. Там ідуть у відставку. А президент вкрав чужі думки: це вже доведено журналістами – дякую їм... А він сидить і як ні в чому не бувало підписує нові книжки. Ви кажете, що президент вніс, президент сказав... Нічого він не сказав. Він підписав те, що йому сказали. Я хочу звернути увагу до людського виміру. От ви знаєте, є такий неписаний критерій оцінки, чи людина правильно робить, чи ні. Якщо вона може вийти до людей і дивитися їм в очі... Президент уже втратив таку можливість. Начебто прекрасна річ: відкриття стадіону. Він щасливий, що він людям щось зробив. Приходить, а вони свистять або ще починають скандувати комусь “дякую”, да? Слово “спасибо” вже буде скоро викликати такий трєпєт, да? “Спасибо президенту”, “Спасибо Партии регионов” і так далі. Так от подивіться... Янукович дійшов уже до режиму такого, в якому був пізній Горбачов. А Михаил Сергеевич говорил: “Здравствуйте, товарищи шахтёры”. Обращается Михаил Сергеевич к своей охране: “Здравствуйте, товарищи моряки”. Говорит Михаил Сергеевич, обращаясь к своей охране... Янукович боїться вже йти до людей. Просто боїться. Бо він знає, що все, що він робить, виходить навпаки. І так само з Тимошенко. Він мету ставив яку? Принизити, щоб за неї забули. Чого досяг? Унікальна річ: навіть Каддафі так не об’єднав світ. Схід і Захід разом. Кучма відпочиває. Усі проти Януковича. Прізвище Тимошенко знає весь світ. Ще він її потримає кілька місяців у тюрмі – і я вам скажу, що церква оголосить її Мамою Терезою, а правозахисні організації наші і інші висунуть на Нобелівську премію. Ось чого він добився.
Андрій Куликов: Відповідь Юрія Мірошниченка ми почуємо після нетривалої перерви.
(Реклама.)
Андрій Куликов: У прямому ефірі “Свобода слова”. При центральному мікрофоні Юрій Мірошниченко, народний депутат із фракції Партії регіонів і представник президента України у Верховній Раді. Вам слово.
Юрій Мірошниченко: Я не знаю, чи варто мені коментувати слова Анатолія Степановича. Варто, так? Я для себе хотів зрозуміти: а до чого він це говорить? Що ви хотіли від мене почути?
Анатолій Гриценко: Те, що президент веде себе не так, як ведуть у Європі.
Андрій Куликов: Ні, ви знаєте, іноді складається так... Я перепрошую. Можливо, Анатолій Степанович хоче від вас почути те, чого ви ніколи не скажете. Тому давайте...
Юрій Мірошниченко: Дозвольте, я... Я все ж таки хочу утримати, як кажуть, свою систему координат. Тобто ми прийшли на цю програму і хочемо донести до людей якусь інформацію, яка буде їм корисна.
Віталій Портников: Ну це їм корисно!
Юрій Мірошниченко: Я вважаю, що ми повинні пропонувати шляхи: що робити.
Андрій Куликов: Запропонуйте.
Юрій Мірошниченко: Якщо ми визначилися однозначно і в нас дискусії немає щодо того, чи в Європу треба йти... У нас немає дискусії з цього приводу?
Анатолій Гриценко: Юра, десять секунд. Запропонуй. От десять секунд.
Юрій Мірошниченко: Немає...
Анатолій Гриценко: Дивіться: убили студента. Нехай президент завтра разом із Пшонкою прийде в ту міліцію, покладе Могильова на ту лавочку, змусить його падати: десять, сто, тисячу разів, – поки він не підтвердить, що вбитися не можна, напише про відставку. Усі наступні будуть поважати ментів, а не мусорів. Мусорів будуть саджати. Реальна пропозиція? Вперьод!
Андрій Куликов: Тобто без суду і слідства?
Анатолій Гриценко: Ні. Покажуть просто в прямому ефірі. Що вбитися з цієї лавки неможливо. Значить, його вбили мусора. Усе.
Юрій Мірошниченко: Послухайте... Що мені сумно? Звісно, я поважаю щирість і занепокоєння, з яким ми зараз говоримо. Але методи, які ми пропонуємо, – вони не наближають нас до Європи. Бо ми з вами тут уже винесли вироки, вже визначили винних, вже навіть сказали, яке має бути покарання. Ми вже звинуватили. Ми вже все знаємо.
Анатолій Гриценко: Відставка – це не покарання. Це відповідальність політична.
Андрій Куликов: Дослухаймо тепер пана Мірошниченка.
Юрій Мірошниченко: Ні, я кажу про контекст дискусії. От Віталій Портников, людина, яку я поважаю, – вже стверджує ті речі, про які він не знає, але може тільки припускати. Ви зараз уже говорите про те...
Віталій Портников: Але ви знаєте.
Юрій Мірошниченко: ...кого куди треба садити і кого куди треба везти. Я особисто не наважуюся звинувачувати будь-кого: чи то опозиція, чи то є представники влади, – якщо в мене немає для того підстав або доказів. І в тому є європейськість. Нам може не подобатися, пане Анатолію, не подобатися те, що відбувається, але діяти треба в законний спосіб. І свою точку зору треба висловлювати з повагою до іншої сторони.
Анатолій Гриценко: Так дійте! Студента більше року вбили вже, а ви не дієте і говорите, що він сам убився. Це ж неправда.
Андрій Куликов: Говорили про конструктив? Тоді треба зважати на те, що робить людина, яка в цій студії буває частіше за кожного з вас. А ця людина – дякую Юрію Мірошниченку, народному депутату із Партії регіонів і представнику президента».
Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
