Підміною понять «Україна» та «українська влада», введенням у активну інформаційну гру фальшивих «нових», «свіжих» опозиціонерів, контролем за змістом новин команда президента намагається імітувати демократію та врятувати свій імідж.

Ухвалення 27 жовтня жорсткої резолюції Європейського парламенту щодо ситуації в Україні та затвердження конкретних вимог до української влади стали новим головним болем для влади. Банкова, як ми писали в попередньому тексті, не вміючи діяти превентивно, мусила включити всі свої медійні потужності, щоб відреагувати на поширення тексту резолюції в ЗМІ (в першу чергу, в інтернеті).

Основними меседжами реакції на рішення європарламентарів були такі:

1. Резолюція є перемогою України, оскільки там включено положення про можливості України претендувати на вступ до ЄС і заклик продовжити діалог попри нещодавнє охолодження відносин через Тимошенко.
2. Критичні зауваження щодо Україні буде враховано Януковичем під час реалізації програми реформ.
3. Вимоги переглянути вирок Тимошенко, на відміну від вимог щодо виборів чи демократизації, є втручанням у правосуддя в Україні.
4. Через Тимошенко Україна може втратити перспективу членства в ЄС.

Кілька попередніх висновків із чергового етапу пропагандистської кампанії:

• на Банковій усерйоз сприймають поширення об’єктивної інформації та новин інтернет-каналами як загрозу своєму контролю над медіапростором України. Це пояснює масштаб фальсифікацій та брехні щодо змісту і наслідків резолюції Європарламенту, який лився з телеекранів на глядачів;

• там аж так переймаються збереженням «європейського елементу» в іміджі президента, що готові заради цього на будь-які маніпуляції та брехню. Це може бути елементом складнішого ланцюга асоціацій «європейський – отже, демократичний», нав’язуваного громадянам;

• у разі виникнення кризової ситуації, пов’язаної з невдалими наслідками зовнішньої політики, Банкова нав’язуватиме громадянам зв’язку «українська влада – це Україна, український народ». Тоді й будь-які закиди на адресу Януковича чи уряду буде розтлумачено як атаку на Україну та національні інтереси.

Щоби зрозуміти драматургію, за якою технологи Банкової ставили завдання для учасників ток-шоу і ньюзрумів провідних телеканалів, варто розібратися з самою Резолюцією.

По-перше, європарламентарі засудили вирок Тимошенко «як порушення прав людини та зловживання судовою системою для політичного переслідування провідних опозиційних політиків України», висловили занепокоєння тим, що «судовий процес проти Тимошенко повністю суперечить проголошеній українським урядом відданості демократії та європейським цінностям». Саме це є вихідною точкою для подальших вимог, як-от «забезпечити справедливий, прозорий та неупереджений судовий розгляд апеляції Юлії Тимошенко», «Тимошенко необхідно дати змогу скористатись своїм правом на повноцінну участь у політичних процесах вже зараз та на майбутніх виборах в Україні», «якщо не буде переглянуто вирок Юлії Тимошенко, це поставить під загрозу підписання Угоди про асоціацію та її ратифікацію, ще більше віддаляючи країну від реалізації її європейської перспективи».

Тобто для розуміння, тим більше для пояснення глядачам мотивів позиції європейців важливо вказати саме на оцінку несправедливості суду. Цього влада просто не могла дозволити, оскільки це суперечило версії про те, що суд «незалежний», «непідкупний» тощо.

Проте якщо замовчати цю важливу інформацію, позиція ЄС справді виглядає дивною і суперечливою: як можна вимагати перегляду вироку, не маючи для цього підстав і навіть прав.

Так, за допомогою маніпулювання і приховування важливої інформації у глядачів має формуватися або враження, що Європа нерівно дихає до Тимошенко й упереджено ставиться до «України», або що Тимошенко інспірувала це все, щоб шантажувати своїм майбутнім майбутнє «України». На цьому, зокрема, грав Дмитро Табачник у «Шустер live» чи Олена Бондаренко та Євгеній Кисельов у «Великій політиці», а також в інформаційних повідомленнях Першого національного, «Інтера», «1+1», СТБ, Нового каналу, ICTV, ТРК «Україна». Навіть на 5-му каналі повторили тезу про рекомендацію Європарламенту організувати зустріч для відновлення «конструктивного діалогу» з Януковичем та згадку вироку Тимошенко без пояснення мотивів європарламентарів.

По-друге, резолюція Європарламенту має конкретного адресата – «українську владу». Україну як геополітичний суб’єкт, як націю згадано в контексті збереження перспектив приєднання до ЄС. Однак європейці одразу розмежовують Україну як суб’єкт і Україну як владу, і це видно з тексту Резолюції. Ба більше, коли йдеться про відновлення діалогу з Януковичем, із тексту резолюції чітко зрозуміло, що українська влада має для цього вирішити всі проблемні питання, зазначені вище.

Натомість під час ток-шоу ці проблеми інтерпретувалися як щось таке, що стосується і України, і Європи та має бути вирішене шляхом діалогу. Тим часом будь-які закиди міністра Табачника чи депутата Олени Бондаренко про зверхність Європи, про нав’язування неприйнятних правил Україні, про застосування до України «подвійних стандартів» є звичайним прикладом замовчування важливої інформації та підміною понять:

«1. Вважає, що поглиблення відносин між ЄС та Україною та пропонування Україні європейської перспективи мають велике значення та є в інтересах обох сторін; визнає прагнення України згідно зі статтею 49 Договору про Європейський Союз, за умови, що будуть дотримані всі критерії, включаючи повагу до принципів демократії, прав людини, фундаментальних свобод та верховенства права;…

3. Закликає українську владу забезпечити справедливий, прозорий та неупереджений судовий розгляд апеляції Юлії Тимошенко, якщо вона її подаватиме, та інших судових процесів проти членів колишнього уряду; наполягає на тому, що Юлії Тимошенко необхідно дати змогу скористатись своїм правом на повноцінну участь у політичних процесах вже зараз та на майбутніх виборах в Україні;

4. Занепокоєний тим, що судовий процес проти Тимошенко повністю суперечить проголошеній українським урядом відданості демократії та європейським цінностям;…

7. Вважає, що якщо не буде переглянуто вирок Юлії Тимошенко, це поставить під загрозу підписання Угоди про асоціацію та її ратифікацію, ще більше віддаляючи країну від реалізації її європейської перспективи; висловлює занепокоєння певними ознаками згортання демократичних свобод, а також можливим перетворенням державних інституцій на інструменти здійснення партійних цілей та політичної помсти;…

10. Висловлює стривоженість повідомленнями про погіршення свободи та плюралізму преси в Україні; закликає владу вжити всі необхідні заходи для захисту цих невід’ємних аспектів демократичного суспільства, а також утриматись від будь-яких спроб контролювати, прямим або непрямим чином, зміст повідомлень у національних ЗМІ;…

13. Вважає, що нещодавно перенесена зустріч з президентом Януковичем могла б стати чудовою можливістю вирішити серйозні проблеми, озвучені українській владі, а також відновити конструктивний діалог, який міг би привести до парафування Угоди про асоціацію за умови, що буде досягнуто значного прогресу щодо усунення існуючих технічних та політичних перешкод; закликає Раду та Комісію заново призначити перенесену зустріч з президентом Януковичем так, щоб вона відбулась до запланованого на грудень 2011 року Саміту Україна – ЄС».

Наведімо кілька прикладів маніпуляцій в новинних програмах:

«Iнтер», «Подробиці» (випуск 27.10.2011 о 20:00), сюжет №4

«Европарламент принял резолюцию по Украине

Анастасия Даугуле, ведущая: Украинский вопрос сегодня был на повестке дня в Страсбурге. Европарламент на пленарном заседании большинством голосов принял резолюцию относительно нашей страны. В документе, вместе с критикой судебной системы Украины и озабоченностью демократическими процессами, есть и ключевые для страны посылы. Евросоюз намерен продолжать диалог с Киевом. Из Страсбурга передает Оксана Кундиренко.

Оксана Кундиренко, корреспондент: В 5-ти из 15-ти пунктов сегодняшней резолюции Европарламента упоминается имя экс-премьера. "Уголовное законодательство Украины избирательно" – об этом идет речь в резолюции. Евродепутаты в документе настаивают: нужно обеспечить прозрачное судебное разбирательство над Юлией Тимошенко.

Андрей Ковачев, депутат Европейского Парламента от Европейской народной партии: "Мы знаем, что есть проблемы в судебной системе, есть проблемы в отношении закона к Тимошенко и к другим бывшим членам правительства. Украина должна показать политическую волю и уважать общеевропейские ценности".

Оксана Кундиренко, корреспондент: Но ключевые посылы от Европы в другом. В резолюции депутаты выразили желание продолжать диалог с Киевом. Они оставляют в силе 49-ую статью Лиссабонского договора, дающую любой европейской стране право стать полноправным членом ЕС.

Павел Залевский, депутат Европарламента от Европейской народной партии: "Резолюция несет серьезные месседжи украинскому народу. О том, что Европейский Союз открыт для сотрудничества и интеграции. Потому что есть определенного рода спекуляции, в том числе и в самой Украине, что ЕС не хочет сближаться с Киевом. Мы дали понять, что это не так".

Оксана Кундиренко, корреспондент: По словам евродепутатов: сегодня споров у них не возникало, найден компромисс по окончательному тексту резолюции.

Александр Мирский, депутат Европейского Парламента от Прогрессивного Альянса Социалистов и Демократов: "Мы сделали все, чтобы резолюция была взвешенной. Понятно, что в Украине есть определенные проблемы, которые, я думаю, Украина должна решать сама, без помощи извне. А эта резолюция – некое напоминание о том, что: ребята, решайте свои проблемы, а мы готовы вам помогать, потому что вы наши братья".

Оксана Кундиренко, корреспондент: В документе депутаты также выразили надежду, что предстоящий визит Виктора Януковича в Брюссель, поможет ускорить подписание договора об ассоциированном членстве в Европейском Союзе. В Страсбурге приветствуют договоренности, достигнутые на переговорах о зоне свободной торговли. В Европе надеются возобновить конструктивный диалог с Киевом и убрать все препятствия до запланированного на декабрь саммита Украина – ЕС».

Перший національний, «Підсумки дня» (випуск 27.10.2011 о 21:00), сюжет № 1

«Київ має всі підстави претендувати на вступ до ЄС

Любов Добровольська, ведуча: Київ має всі підстави претендувати на вступ до ЄС. Так вважають депутати Європарламенту. Щойно вони ухвалили резолюцію щодо України. Парламентарі рекомендують Єврокомісії відновити конструктивний діалог із Президентом Віктором Януковичем. Зустрітися з главою нашої держави слід до грудневого саміту Україна – ЄС, – зазначається в резолюції. Така зустріч дасть змогу подолати останні перешкоди на шляху до підписання угоди про асоціацію. Європейська перспектива України вигідна обом сторонам, – наголошують європейські депутати і закликають українську владу забезпечити справедливий і прозорий процес в разі апеляції Тимошенко, а також в інших судових справах проти членів колишнього уряду».

Перший національний, «Підсумки дня» (випуск 27.10.2011 о 21:00), сюжет № 2

«Резолюція Європарламенту – перемога для України

Любов Добровольська, ведуча: Резолюція Європарламенту – перемога для України, – вважають у вітчизняному МЗС. Україна вітає рішення європейських депутатів і сподівається, що представники ЄС його врахують під час переговорів щодо угоди про асоціацію. У Міністерстві закордонних справ говорять, що Київ стежить за тим, як оцінюють євро-парламентарі внутрішню політику України, тож до критичних заяв прислухатимуться. Черговий раунд переговорів між Україною та Євросоюзом відбудеться у грудні, коли президент України поїде до Брюсселя.

Костянтин Грищенко, міністр закордонних справ: "Ми також звернули увагу і на критичні елементи резолюції, вони будуть враховані в процесі реалізації проголошених Президентом України системних реформ, які ґрунтуються на принципах демократії і верховенства права"».

СТБ, «Вікна-новини» (випуск 27.10.2011 о 22:00), сюжет № 1

«Євродепутати вирішили, що Україна має бути в асоціації з Євроспілкою

Віта Євтушина, ведуча: Європа вже не за горами. Сьогодні євродепутати вирішили, що Україна має бути в асоціації з Євроспілкою. Тепер слово за єврокомісарами – ті вже чекають на Президента Віктора Януковича.

П. Василенко, М. Соколенко, кореспонденти: Голосування українського питання триває менше від хвилини. Резолюція Страсбурга – Україна має стати асоційованим членом Євроспілки. Для цього потрібні, насамперед, реформи судової системи та візит Віктора Януковича до Брюсселя. Євродепутати кажуть: діалог із українським Президентом відновлюватимуть до грудневого саміту Україна – НАТО. Українське МЗС зауважує: діалогу взагалі не припиняли, а резолюція підтверджує прагнення України євроінтегруватися.

Костянтин Грищенко, міністр закордонних справ України: "Переговори ці вийшли на фінішну пряму. І ми виходимо з того, що є всі передумови для того, щоб завершити їх вже самим ближчим часом".

П. Василенко, М. Соколенко, кореспонденти: Одначе можлива асоціація не задовольняє української сторони – вітчизняним урядникам хочеться глибшої євроінтеграції.

Олег Волошин, речник МЗС України: "Ми просто не хочемо укладати безстрокову угоду, оскільки безстрокова угода означає, навіть символічна, що Україна, скажімо, так і 20, і 30 років, гіпотетично, може залишатися далі просто у відносинах з асоціацією з ЄС".

П. Василенко, М. Соколенко, кореспонденти: Резолюція Європарламенту не перша, – каже аналітик Володимир Горбач, – бо такі рішення Страсбург ухвалював уже двічі: влітку 2009 та на початку 2010 років, із формулюванням "відкрити Україні перспективи членства в ЄС". Проте Єврокомісія їх відхиляла. Сьогоднішнє рішення може так і залишитися на папері, якщо Єврокомісія відмовить утретє.

Володимир Горбач, експерт Центру ім. Разумкова: "В тексті резолюції варто звертати увагу не на ці моменти, а на справді оцінки внутрішньої ситуації всередині України. Я розцінюю цей текст більше як останнє якесь європейське попередження українській владі, ніж як якийсь компроміс чи успіх. Жодних компромісів так немає".

П. Василенко, М. Соколенко, кореспонденти: Останнім європейським попередженням рішення євродепутатів називає і українська опозиція. На підтвердження своїх слів цитують ту саму резолюцію. Там зазначено: якщо не переглянуть вироку Юлії Тимошенко, підписання угоди про асоціацію буде під загрозою. Цей самий пункт у вітчизняному МЗС порадили не сприймати серйозно, доки не відбулося апеляції».

«1+1», ТСН (випуск 27.10.2011 о 19:30), сюжет №6

«Загроза підписання Угоди про асоціацію

Наталя Мосейчук, ведуча: Якщо вирок екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко не переглянуть, це поставить під загрозу підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Про це ідеться в ухваленій резолюції Європейського парламенту. Євродепутати також стурбовані справою екс-міністра Юрія Луценка та інших колишніх чиновників, у яких вироки ще не пролунали. У них вбачають ознаки згортання демократії. Разом із тим європарламентарі, як і раніше, бачать в Україні стратегічного партнера і висловлюють зацікавленість у подальших євроінтеграційних перспективах України. Для того, щоб поновити повноцінний діалог з українською владою і вирішити всі проблемні питання до саміту Україна – ЄС, депутати рекомендують органам Євросоюзу якнайшвидше зустрітися з Віктором Януковичем.

Олег Волошин, директор Департаменту інформаційної політики МЗС України: "Європейський Союз відкритий для України, він готовий до співпраці. Не все подобається, що відбувається в нашій державі, не з усім наші європейські партнери згодні, не вся повнота інформації, можливо, інколи у них є"».

«Новий канал», «Репортер» (випуск 27.10.2011 о 19:00), сюжет №1

«У Брюсселі таки хочуть бачити Віктора Януковича

Ірина Волкова, ведуча: У Брюсселі таки хочуть бачити Віктора Януковича. Європарламент ухвалив резолюцію, в якій рекомендують Єврокомісії зустрітись з українським президентом. Це має відбутися, що до саміту Україна – ЄС, що запланований на грудень. Нагадаю: минулого вівторка у Євроспілці заявили: “Розмовляти з Віктором Януковичем поки не готові”. І скасували його запланований візит. А тепер вирішили, цитую: “відновити конструктивний діалог”. При цьому євро депутати чітко дають зрозуміти: якщо Україна досі розраховує на асоційоване членство, справа Тимошенко та Луценко мають переглянути. В Українському МЗС резолюцію ЄС прийняли, як велику перемогу. Сказали, що це визнання європейської перспективи в Україні. І запевнили: усі критичні зауваження офіційний Київ врахує».

5-й канал, «Час новин» (випуск 27.10.2011 о 20:30), сюжет №1

«Європарламент більшістю і без обговорення підтримав резолюцію щодо України

Ігор Татарчук, ведучий: Європарламент більшістю і без обговорення підтримав резолюцію щодо України. Депутати рекомендують Єврокомісії зустрітися з Віктором Януковичем до грудневого саміту Україна – ЄС для "відновлення конструктивного діалогу". В резолюції також йдеться про визнання прагнень України щодо членства в ЄС у разі дотримання принципів демократії. При цьому, в Європарламенті наголосили, що вирок Юлії Тимошенко є порушенням прав людини і політичним переслідуванням опозиціонера. Тому закликали українську владу забезпечити справедливий та прозорий процес в разі апеляції екс-прем'єра. Якщо вирок не буде переглянутий, то це поставить під загрозу укладення угоди про асоціацію, сказано в документі. Окрім того, європарламентарі висловили занепокоєння справами проти інших колишніх урядовців і станом свободи слова в Україні».

На ток-шоу представники влади мали лише повторювати головні меседжі, озвучені в новинах, розбавляючи їх своєю маніпулятивною усною творчістю. Розберімо на предмет маніпуляцій невеличкий, але досить показовий пасаж із виступу Дмитра Табачника на «Шустер live» (Перший національний) 28 жовтня:

Дмитро Табачник: «Добрый вечер. Вы знаете, я думаю, что, во-первых, резолюцию Европарламента нужно рассматривать как резолюцию парламента, то есть сложного социального и политического механизма, где есть разные позиции разных партий, позиции разных стран. Именно поэтому в этом документе есть на первый взгляд противоречивые или даже взаимноотрицающие друг друга констатации фактов».

Насправді, якби ведучий Шустер не заглибився в переказ Резолюції, а просто дав можливість виголосити її зміст, то безпідставність цього та інших тверджень Табачника була б для всіх очевидною.

«Но там где касается фундаментальных ценностей, межгосударственных и длительных отношений, я абсолютно согласен с министром иностранных дел Константином Грищенко о том, что это успех страны. Более того, ну, скажем, более глубокие знатоки договора о создании Европейского Союза не могут не обратить внимание на, у меня документ просто, чтоб сразу спорить можно было с любой формулировкой с документом. Пункт 1: европейский парламент считает, что углубление отношений между Украиной и Европейским Союзом, европейская перспектива в Украине имеют большое значение и действуют в интересах обеих сторон. Европарламент признает стремление Украины, соответствующие статье 49 договора о Европейском Союзе».

Тут явне перекручування інформації, адже після цих слів у Резолюції насправді йде наступна фраза: «За умови, що будуть дотримані всі критерії, включаючи повагу до принципів демократії, прав людини, фундаментальних свобод та верховенства права».

«Что это за 49-я статья, это статья, которая распространяется на государство – члена Европейского Союза и говоря демократическим языком, это более чем прозрачный намек на реальность этой перспективы. Я думаю, что безусловно при стремлении в какое-то сообщество обе стороны должны брать на себя двухсторонние обязательства. Вместе с тем нельзя не подчеркнуть, на мой взгляд, фундаментальную вещь. Вот тут можно не согласиться с господином Броком, депутатом от Германии, который несколько раз в своем суждении говорит “должна”. С точки зрения международного права констатация “должна… должна”, ну, является своего рода оксюмороном, или более просто абсурдом. Вот говорят – должна изменить избирательный закон с европейскими нормами и традициями».

Насправді ж у положенні Резолюції написано так: «Рішуче підтримує рекомендації, висловлені у спільних висновках Венеціанської Комісії та ОБСЄ/БДІПЛ щодо проекту закону про вибори народних депутатів; вважає необхідним ухвалення та запровадження цих рекомендацій належним, інклюзивним та всебічним шляхом із залученням опозиції та громадянського суспільства». Тобто, знову підміна понять і брехня.

«Но исходить из такой констатации однозначной факта, тогда Соединенные Штаты, которые считают себя цитаделью демократии, является самый несправедливый избирательный закон. Но только там можно стать главой государства, набрав меньше всего голосов, чем твой оппонент. Представляете, как бы оценивал Европейский Союз наше избирательное законодательство, если бы у нас несколько сот человек, ничем не мотивированных формально с точки рения закона собирались бы и избирали бы главу государства, губернатора ли и т. д.

Я думаю, что каждая страна имеет свои национальные особенности, и в международном праве стремление навязать и отформатировать все под свои стандарты имеет опасную отчасти тенденцию. Это достаточно старая дискуссия, она стара как мир. По крайней мере, ей больше 500 лет. Когда испанские конкистадоры в конце 15 века ступили на неизведанные земли западного полушария, в том числе на те территории, которые сейчас ходят самопровозглашенная цитадель демократии, то они любые свои действия, в том числе и самые невероятные, с точки зрения цивилизации, оправдывали тем, что они хотят привести закон и порядок, правильные формы поведения жителям тех или иных территорий. Во что это вылилось, можно судить на примере Флориды, на примере Кубы. Где в течении 30 – 50 лет было полностью навязыванием правильных норм уничтожено местное население. Все до единого. Это тоже цивилизаторская миссия. И я думаю, что цивилизаторская миссия, она должна быть крайне осторожной с обеих сторон». (ФАЛЬШИВА АНАЛОГІЯ. – ТК.)

«Поэтому я абсолютно согласен, что провокативный вопрос для дискуссии: имеет право или нет, он имеет безусловно важное значение и составляющее. Но я бы не хотел, чтобы в любой стране полноценного сообщества любое политическое объединение имело право навязывать свою волю, тем более без двухсторонних обязательств. Это очень сложны механизм, и я думаю, что к нему нужно подходить достаточно деликатно. Потому что есть целый ряд примеров в той же Европе, когда страны, взявшие на себя определенные обязательства, оказались потом у разбитого корыта, не смогли их реализовать. Или когда целый ряд взятых более сильным партнером, экономически, политически, обязательств было не выполнено. Мне кажется, что резолюция европейского парламента, если суммировать, отражает разные точки зрения разных партий, которые есть в Европейском парламенте. Ее нельзя считать однозначной, она дает целый ряд положительных сигналов. Если говорить о формальных вещах, важных, то она денонсирует европейских политиков, которые пытались в одностороннем порядке отложить встречу с Украинской делегацией. И сам парламент, который, если исходить из норм европейского законодательства, управляет комиссией, они более чем прозрачно говорят, что необходимо до декабря месяца провести встречу с Украиной. И что этот диалог должен состоятся до запланированного на декабрь саммита Украина – ЕС. Более того, дают оценку этой необходимой с точки зрения европейского парламента встречи. Я одну фразу процитирую: “она могла бы стать отличной возможностью для решения серьезных проблем”, а также “восстановить конструктивный диалог”, который мог бы привести, и так далее, и так далее»…

Тут Табачник просто відпрацював темники, за якими новину поширювали телеканали 27 жовтня. До того ж вирвав слова про «вирішення проблем», щоб це виглядало як вирішення не внутрішніх українських проблем, а двосторонніх питань.

Проте порівняно з Оленою Бондаренко Табачник виглядав просто ввічливим і поінформованим співрозмовником. Річ у тім, що Бондаренко в пропагандистському запалі переплутала чи навмисне перебрехала ситуацію з островом Зміїним й потрапила у смішну ситуацію, подібно до своєї запальної колеги Інни Богословської. Бо насправді ніхто острова в України не забирав, і рішення ухвалювалося не європейським судом, а Міжнародним судом ООН:

«Олена Бондаренко: ...это первый момент. Второй момент. Я вас не перебивала. Я не смогу вас перекричать. Европа начинается с того момента, когда вы меня не перебиваете, пожалуй ста. Далее, здесь вы видели отдельные комментарии, отдельных представите лей Европарламента, в частности Галлера, и в частности Брока. Дьявол кроется в деталях. Сразу подчеркиваю: и тот, и другой депутат являются членами Европейской народной партии, которая находится в политическом союзе с БЮТом-“Батькивщиной”. Штрих? Деталь, которая говорит о том, что могут быть субъективные оценки. Вадим говорил о том, что Европа просто представляет нам свои правила, они едины для всех. Вадим, а скажи, пожалуйста, где были единые правила для Европы, когда тот же европейский суд у Украины просто оттяпал остров Змеиный? И ничего не сказал. Если упомянуть то, что сказал господин Шустер…

Вадим Карасьов: Европейский суд по правам человека. А Европейский суд по правам человека завален делами из России и Украины.

Олена Бондаренко: Я не могу перебивать мужчин. Меня постоянно перебивают. Еще раз, если говорить о том, что Украина целостна территориально, то мы уже. К сожалению, поступились своим островом Змеиным. Это нужно признать».

І якщо ТК вже не можуть здивувати Дмитро Табачник чи Олена Бондаренко своїми безпідставними твердженнями, фальшивими аналогіями і постійним приниженням опонентів (Вадима Карасьова, Сергія Соболєва), то заяви Петра Порошенка заслуговують на окрему увагу.

Порошенко не просто повністю солідаризувався із Грищенком і Табачником, замаскувавши повторення меседжів влади кількома «заготовками» та безликими інвективами в бік «тих, кого не можна називати вголос». Він навіть використовував типові для цих спікерів Банкової маніпулятивні прийомі, як-от безпідставні твердження, посилання на ексклюзивну поінформованість, напівправду. Ось цей виступ:

«Савік Шустер: Дякую. Спасибо. Петр Алексеевич к микрофону, пожалуйста. И совсем не на тему образования, а на тема европейской резолюции. Эта резолюция приближает, отдаляет? Это победа, это поражение? Или в этом контексте это вообще не надо рассматривать?

Петро Порошенко: Дуже дякую, Савік, дуже дякую вам за добрі слова, я справді зворушений. Ви знаєте, я, коли мене сьогодні запросили на передачу, я спочатку відмовився, бо вважав, що не варто переобтяжувати власною присутністю другий раз поспіль. Але поспілкувавшись, я, з задоволенням, прийняв цю пропозицію. Для мене створюють унікальну можливість, на минулій передачі я мав перед усіма покаятися за те, що я виявився поганим пророком і за те, що мій сценарій, коли до 11 жовтня Юлія Володимирівна Тимошенко має бути звільнена відповідно до законодавства про декриміналізацію, цей сценарій не відбувся. Я сьогодні переконаний, що я маю можливість реабілітуватися, бо сценарій минулої дискусії, всі звинувачували Європейській Союз в, я вибачаюся, предвзятому, це як, упередженому ставленні до України. Що Європа дозволяє собі використовувати подвійні стандарти, що Європа вимагає абсолютно нецивілізованої і не правової реакції у України, що Європа тисне і заборонила приїзд Віктора Федоровича і поставила ультиматум, ключова фраза, поставила ультиматум, що якщо ви не зробите а, б, в, г, д, то не буде нічого, не буде саміту, не буде візиту, не буде нічого. Я сказав, ситуація полягає абсолютно в іншому. І на базі моїх зустрічей з керівництвом Євросоюзу, ситуація точністю навпаки».

Типовий маніпулятивний прийом: посилання на анонімне авторитетне джерело та особисту ексклюзивну поінформованість. Що значить фраза: «моїх зустрічей з керівництвом Євросоюзу»? Хто це – Ештон, Баррозу, ван Ромпей? І коли була ця зустріч? І в якості кого там був Порошенко?

«Європа відкрила двері для України. Такої єдності серед усіх політичних сил Європарламенту, керівництву Євросоюзу я, людина, яка достатньо професійно займається міжнародною діяльністю, я не згадую за всі 20 років. Всі без виключення депутати визнали абсолютно ключову позицію. Вона не нова до речі, і не є тут успіху української дипломатії, коли ми згадали 49 статтю римської угоди, яка відкриває шлях. Англійською мовою це звучить, до речі european aspiration, що означає прагнення українського народу, а ні в якому разу не гарантії членства, так само це формулювання було під час мого керівництва міністерством закордонних справ на початку 10-го року. Слово в слово, причому тоді це було рішення виконавчого органу, а зараз це рішення Європарламенту, поважного органу, який носить рекомендаційний характер».

Слідом за Табачником Порошенко вирвав із контексту слова про «європейську перспективу» без згадки умов.

«Ми чітко продемонстрували, да, дійсно, в резолюції Тимошенко згадується 5 разів, але я переконаний, що той, хто в такий спосіб, в такий кут завів цілу державу з 45-мільйонним населенням, де 70% нашого народу прагне європейської інтеграції, ми маємо нести відповідальність. Я думаю, що мета в цих людей була абсолютно іншою».

Посилання на анонімних діячів «той, хто в такий спосіб, в такий кут завів цілу державу» – або свідчить про відволікання уваги від справжніх винуватців, або про страх сказати правду. В будь-якому випадку, це маніпулювання думкою глядачів.

«От я в своєму дитинстві, точніше не в дитинстві, в студентстві, нас постійно, як студента інституту, тоді факультету міжнародних відносин і міжнародного права Київського національного університету, нас постійно водили на мітинги в підтримку різних людей. І от ми разом з працівниками двох київських заводів на тиждень ходили на 3 мітинги. Перший, я пам’ятаю, був на підтримку вимоги звільнення з в’язниці Нельсона Мандели, другий – це була вимога звільнення Луїса Корвалана, і третій – було звільнення Анжели Девіс. От я вам наголошую, що на сьогоднішній день європейці, які зайняті своїми проблемами, проблемою кризи, проблемами бюджетних скорочень і реального падіння рівня життя, проблемами збереження Єврозони, Євросоюзу і взагалі стабільності європейської національної системи. Проблеми України, а тим більше проблеми Тимошенко стояли далеко не на першому плані. От такою поведінкою Україна доб’ється, що Юлія Володимирівна Тимошенко для кожного пересічного європейця перетвориться в Луїса Корвалано, в Нельсона Мандела або в Анжелу Девіс».

Ось тут Петро Олексійович відверто збрехав. Відчуття цього в експертів ТК з’явилося ще під час перегляду прямого ефіру. Згодом достатньо було провести маленьке розслідування, щоб побачити, що Порошенко бреше заради певної мети. Отже, згідно з біографією, народився наш герой 1965 р. Манделу було засуджено 1964 року, й сидів він до 1990 р., Анжела Девіс була за ґратами в 1970–72 рр., а Луїс Корвалан – протягом 1973–76 рр. Порошенко вступив у КІМО в 1982 р. і міг ходити на демонстрації хіба що на підтримку Мандели. Звідки взятися Анжелі Девіс та Корвалану в громадянської активності юного Порошенка – невідомо. Отже, маємо справу з поганою «домашньою заготовкою», розрахованою на принцип «піпл схаває…», яка нічим не краща за розповіді Табачника про злочини конкістадорів на Кубі. Далі була ще гірша «заготовка» – фальшива аналогія між звільненням терористів «Хамасу» Ізраїлем та можливістю звільнення Тимошенко

Все це потрібно було Порошенку для досягнення «емоційного зв’язку» з глядачем, щоби проштовхнути головну тезу влади: Тимошенко є перешкодою для інтеграції України в Європу.

«Що кожен буде асоціювати Україну з країною, де є політичні переслідування, немає політичних свобод, де немає прозорого правосуддя, і немає перспективи стати європейською державою. От в мене заклик – зупиниться. Бо не варто, будь-яка політична боротьба або будь-яке політичне зіткнення європейської долі нашої держави. Ми зобов’язані тим… просто наслідуйте приклади інших держав. Можливо не дуже вдалий приклад, я вибачаюся, якщо когось ображу. На минулому тижні держава Ізраїль вперше прийняла для себе дуже не просте рішення. Для того, щоб не входити в зіткнення з країнами, які представляють Раду Безпеки організації об’єднаних націй, з країнами-сусідами, була вперше в історії Ізраїлю прийняте рішення до звільнення 1207 ув’язнених, які, частина з них, які обґрунтовано підозрювалися в тероризмі, частина – ні. Але держава Ізраїль і прем’єр-міністр бойовий генерал, який все життя зі зброєю в руках воював проти цієї загрози, прийняв дуже непросте рішення, щоби задля майбутнього Ізраїлю, задля примирення, задля національної консолідації, задля виживання держави, ми прийдемо на крок, коли в позасудовій процедурі були звільнені 1027 людей не лише для того, щоб повернути до дому капрала, а для того, щоб забезпечити безпечне існування власної держави. І я думаю комусь з української влади варто повчитися, що, може інколи треба пожертвувати чимось таким тимчасовим, заради стратегічної мети. І остання позиція, на яку я думаю треба звернути увагу.

Савік Шустер: Вас поддерживают в этом.

Петро Порошенко: Дуже дякую. Остання позиція, на яку, я думаю, треба було звернути увагу, яку не можна нам ігнорувати. Не указує Європейській Союз щодо негайного позасудового звільнення Тимошенко, не диктує суверенній незалежній державі умови або вимоги щодо конкретної особи. Принаймні ми довели до того, що вони вимушені були, оскільки ми не можемо читати між строк, між рядків, вони дали тоді більш жорстке посилання. Перша вимога була – ми вимагає мого прозорого незалежного суду. Продемонструйте, про транслюйте в прямому ефірі цей суд і нехай суспільство визначить, наскільки обґрунтовані були звинувачення до того чи іншої підсудної. А якщо ані світова спільнота, ані Європейській Союз, ані значна частина українського суспільства позбавлена можливості подивитися і самому прийняти рішення, то вибачте, це і є стандарти, цінності, які неприйнятні в цивілізованій державі».

Знову брехня. Насправді ж головна проблема влади в тому, що Європа якраз дуже добре знає, як тривав судовий процес і які на ньому були явні порушення. Про це відкрито сказав в інтерв’ю, зокрема, посол Франції в Україні Жак Фор. І Порошенку це добре відомо, але він вирішив зіграти в унісон зі спікерами влади.

Виникає питання: навіщо це було потрібно Порошенку, який із усіх сил намагається позиціонуватися незалежним політиком? Експерти ТК припускають, що ці правила гри в медіапросторі Банкової були не нав’язані, а прийняті Порошенком як гарантія збереження у владі, хай навіть у якості фальшивої опозиції, якщо не майбутнього міністра... наприклад, закордонних справ.

***

Не менш цікавою для спостереження була «Велика політика» з Євгенієм Кисельовим («Інтер»). Рідко коли можна побачити навіть у Кисельова такий майстерно відпрацьований бенефіс силовика – першого заступника Генпрокурора Рената Кузьміна. Весь двогодинний діалог ведучого та прокурора було присвячено Тимошенко, точніше, переліку її злочинів проти «української держави і народу». А стартом для цього всього стало оприлюднення вільної інтерпретації змісту резолюції Європарламенту.

У першому репортажі ток-шоу Кисельов застосував прийом фрагментації інформації та сенсаційності її подачі: до головних новин тижня потрапили чутка (!) про розлучення дочки Тимошенко з чоловіком-байкером, проблеми з хребтом у самої Юлії Тимошенко, порушення кримінальної справи проти судді Миколи Замковенка, котрий випустив її із СІЗО в 2001 р., та нові кримінальні справи проти Тимошенко. Все це завершується сентенцією про те, що Євросоюз не підпише угоди про асоціацію з Україною, якщо вирок Тимошенко не буде переглянуто.

Внаслідок такого змішування чуток, напівправди, реальних новин і припущень автора у глядача мало скластися заздалегідь негативне ставлення до останньої тези як до ультиматуму ЄС.

«Велика політика», «Інтер», 28 жовтня:

«Репортаж: Цього тижня у центрі уваги ЗМІ опинилися донька і зять Юлії Тимошенко. З легкої руки сайту ТСН газета і інтернет-сайти облетіла звістка, Шон Кар і Євгенія Тимошенко-Кар розлучається після 6 років шлюбу. Британський рокер спростував інформацію миттєво, коротко і зрозуміло назвавши її туфтою. Тим часом стан здоров’я самої екс-прем’єрки погіршився. Соратники кажуть, що у Тимошенко серйозні проблеми з хребтом. Сьогодні 84 день її перебування у СІЗО. І це рівно удвічі більше за попереднє ув’язнення Юлії Володимирівни у 2001, коли вона провела в тому ж таки Лук’янівському СІЗО 42 дні. До речі цього тижня прокуратура поновила стару кримінальну справу проти екс-судді Печерського суду Миколи Замковенка, який тоді прийняв рішення випустити Тимошенко на волю. Поновлено справу і проти самої Тимошенко. Ту саму, через яку вона вперше опинилась в СІЗО. Екс-керівницю корпорації ЄЕСУ знову підозрюють у розкраданні бюджетних коштів і ухилянні від сплати податків. Статті, що тягнуть відповідно на 12 і 8 років увзянення. Це вже друга справа проти Тимошенко як екс-керівниці ЄЕСУ. Першу порушено минулого тижня за спробу перевести борг корпорації ЄЕСУ на держбюджет. Іще 2 справи стосуються діяльності Тимошенко на посаді Прем’єра. Нагадаємо, її підозрюють у виплаті пенсій за рахунок кіотських грошей і в закупівлі машин швидкої за завищеними цінами. Ці справи вже розслідувані, але ще не передані до суду. Тобто, попереду в Тимошенко може бути ще 4 судових процеси тим часом її захисник Сергій Власенко цього тижня подав апеляцію на рішення суду у 5 газовій справі, у якій Тимошенко вже здобула 7-річний термін. Хоча сам Власенко зізнався журналістам, що не надто розраховує на виправдання своєї підзахисної в апеляційному суді. Натомість на це все ще сподівається Європарламент, який у своїй позавчорашній резолюції вкотре попередив Київ: якщо вирок Юлії Тимошенко не буде переглянуто, це поставить під загрозу підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС».

Далі розвиток подій у студії пішов накатаною колією: Кисельов задавав «навідні запитання», а Кузьмін у міру свого інтелекту і підготовленості відповідав на них. Віддамо належне ведучому: або він врахував наші зауваження щодо позаминулого ефіру про некоректне цитування інтерв’ю Марти Берш і намагався виправитися, чи то технологи Банкової вирішили ще раз обіграти інтерв’ю члена прокурорської команди, яка звинувачувала Лазаренка, але Кисельов уперто допитувався Кузьміна про дані американського правосуддя проти Тимошенко.

Експерти ТК зупиняються на другому варіанті як на прикладі маніпулятивного повторення старої інформації для закріплення її в свідомості глядачів: очевидно, на Банковій хочуть, щоби в недалекому майбутньому слова Марти Берш та інших американських прокурорів про злочинній зв’язки Тимошенко і Лазаренка українці знали краще, ніж безпосередні учасники суду над Лазаренком.

Те, що Кисельов продовжує грати в гру команди Януковича, підтверджується і його потуранням відвертій брехні Кузьміна щодо тиску адвокатів Луценка на свідків і заперечення розвалу справи. При цьому приховується епізод із журналістським розслідуванням ТВі та відмовою 13 свідків у справі від своїх попередніх свідчень.

Глядачі «Великої політики» почули зовсім іншу версію подій:

«Євгеній Кисельов: Хорошо. Совсем коротко, если можно, почему на процессе по делу Луценко. Я уже перехожу к другим так называемым резонансным делам. Почему на процессе по делу Луценко чуть ли не каждый день, извините, может быть я преувеличиваю, но ощущение такое, что, если ну не каждый день, каждую неделю мы узнаем о том, что свидетели отказываются от показаний, данных на предварительном следствии. Что это – результат того, следственная бригада работала некачественно или, как утверждают некоторые, на них защита давит, или что?

Ренат Кузьмін: Вопрос – источник этой информации те же адвокаты и отдельные свидетели, которые что-то забыли или в силу каких-то причин путаются в своих показаниях? Я Вам скажу, что государственные обвинители абсолютно не испытывают никаких неудобств в связи рассмотрения этого дела процессуальных, у нет проблем, они не видят даже намека на то, что это дело как-то бы разваливалось или шло бы не так, как планировало обвинение.

Євгеній Кисельов: А вот Вы должны были сегодня, 28-го, уже даже можно сказать – вчера, закончить прокурорскую проверку по поводу заявлений, прозвучавших о том, что на свидетелей оказывалось давление. Закончили?

Ренат Кузьмін: Проверка проводится. Такое заявление действительно есть и этот генерал МВД действительно обратился с заявлением о том, что ему угрожают и принуждают давать показания в пользу Луценко. Это заявление проверяется, и не только это, кстати. Я не вижу проблем со стороны свидетелей, нет их. И то, что преподносится, преподносится так, как хотелось бы защите».

І зовсім непристойним для Кисельова стало підігрівання Кузьміну в його прагненні відмитися від прикрого епізоду, який став одним із хітів українського YouTube: виконанню «Мурки» на творчому вечері Яна Табачника. Кузьмін розповів свою версію подій, яка немає нічого спільного з правдою. Не вірите? Порівняйте відео та слова Кузьміна:

«Євгеній Кисельов: Ну, и последний вопрос, он не касается резонансные дел, он скорее личный. Вот Олег Шак по моей просьбе, по сигналу – последний вопрос, играет “Мурку”. Вот очень много разговоров, что однажды Вы имели неосторожность Мурку сыграть на мероприятии, которое проводил Ян Табачник. Что там было-то на самом деле, признавайтесь, господин заместитель генерального прокурора. Блатную музыку, понимаете ли, играете. Нехорошо.

Ренат Кузьмін: Ну, чтоб он играл тише, можно?

Євгеній Кисельов: А можно тише?

Ренат Кузьмін: Музыки блатной нет, есть музыка. И я же не пел блатную песню, я играл музыку. Причем, это очень известная музыка, это классическое Танго, и автор этого Танго известный латвийский композитор Оскар Строк.

Євгеній Кисельов: Серьезно? Не знал.

Ренат Кузьмін: На эту музыку положено было очень много стихов. И известные стихи, или наверно первый, кто предложил свою версию, был одесский поэт Яков Ядов. И первая версия этой песни не имела вообще криминального или блатного характера. Была песня о любви. Более 30 версий существует этой песни. Но, если Вас тот случай песни заинтересовал.

Євгеній Кисельов: Ну, о нем все говорят, забыть не могут.

Ренат Кузьмін: Я расскажу. Яну Табачнику, народному артисту Украины, народному депутату исполнилось 65 лет, и в этот же год он получил диплом юриста, закончил институт. На Дне рожденья я, поздравляя Яна Табачника, напомнил всем присутствующим о том, что вот у нас есть “свежеиспеченный юрист” и предложил ему начать карьеру в качестве младшего лейтенанта на работе участковым инспектором милиции, чтоб ему не было тяжело с первого захода. На что Ян Табачник согласился при условии, если я сыграю на рояле. Мне же отступать было некуда, я пошел за рояль и начал играть, причем это было Попурри, это был Бетховен.

Євгеній Кисельов: Бетховен?

Ренат Кузьмін: Мурка, это был рок-н-ролл. И вот так это получилось. Теперь у Яна Петровича Табачника должок, он должен пойти работать в милицию, ведь я свои обязательства выполнил».

***

Окремої уваги заслуговує ще одна неприємна новина. На «Свободі слова з Андрієм Куликовим» (ICTV) з певними варіаціями було відтворено формат «Великої політики», коли в студію запрошується вища посадова особа для комфортної розмови на приємну тему. Цього разу в ролі спікера Банкової виступила перший заступник глави АП Ірина Акімова. Відштовхнувшись від запропонованої Куликовим «новини» про те, що Україну виключили із «чорного списку» FATF (міжнародної організації, створеної для боротьби з відмиванням брудних грошей), Акімова з легкої руки ведучого продовжила пропаганду «реформ». Заради маскування цього маленького пропагандистського шоу Андрію Куликову навіть довелося дати слово бютівцю Сергію Власенку. Щоправда, адвокату Тимошенко одразу закрили рота, коли він спробував звинуватити Акімову в брехні, і врешті-решт Куликов не дозволив опозиціонеру аргументувати, в чому саме збрехала Акімова.

Окрім того, Куликов продовжує вперто запрошувати і представляти в студії як «незалежних політологів» окремих людей, які насправді працюють у владі. Черговий приклад – Віталій Кулик, який фігурує як «політолог», «керівник Центру проблем громадянського суспільства», а насправді працює в Адміністрації президента – заступником Марини Ставнійчук, керівника Головного управління з питань конституційно-правової модернізації. Хоча про це промовчали й інші учасники дискусії – Юлія Тищенко з УНЦПД та Віктор Андрусів із Інституту Шумана, які були в курсі справжньої професії Кулика. Тож «Свобода» Куликова все більше стає схожою на посиденьки інсайдерів влади, які прикриваються личиною громадянських активістів.

Отже, проміжні висновки. Ставки в політичній грі в Україні зростають, влада боїться остаточно втратити обличчя і намагається, доволі успішно, здійснювати повний контроль над медіа шляхом проведення точкових інформаційних спецоперацій. З цією метою розкручуються псевдоопозиціонери, чия критика не підриватиме основ режиму, а слугуватиме свистком для випускання пари. Цікаво, що роздуми ТК про намагання влади створити «керовану опозицію» перегукуються з подібними припущеннями журналістів в інших виданнях, зокрема в УНІАН, щодо «керованих акцій протесту».

Що ж стосується політиків, які діями чи словами роблять замах на святе для влади, їх будуть або маргіналізувати на ток-шоу, зводячи у двобої з неадекватами на кшталт Бондаренко, Богословської чи Табачника, або протиставляти їм тих самих керованих опозиціонерів (Порошенка, Королевську, Жванію). Або просто не допускатимуть до жодних ЗМІ.

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.