Минулого тижня суто політичні сюжети поступилися місцем в ефірі ток-шоу спортивним – учасники обговорювали підсумки жеребкування Євро – 2012 та інші теми, прямо чи побічно пов’язані зі святом європейського футболу.

Звісно, не скажеш, що футбольну тему не намагалися періодично пов’язати з політикою – зокрема, наголошуючи на ключовій ролі президента та «партії влади» в реалізації цього масштабного проекту. Але, поки що, слід відзначити, що влада не демонструє наявність цілісної інформаційної стратегії щодо Євро-2012, як одного (чи єдиного?) «козиря», який можна пред’явити суспільству, як аргумент на користь своєї успішності.

Можливо, що масштабна і консолідована PR-програма на цю тему розгорнеться  трохи згодом – ближче як до самого чемпіонату, так і до виборчої кампанії.

Поки що спілкування з мерами міст, які прийматимуть змагання, в ефірі «Шустер - LIVE» (Перший національний) показало, що представники влади не в змозі чітко і доказово артикулювати відповіді на численні питання щодо економічних та соціальних аспектів проведення Євро – 2012. Попри загальну любов українців до футболу і закономірний прояв національної гордості, який часто дозволяє, як казав персонаж фільму «День виборів»,– «приподзакрыть глаза» на багато з цих питань.

Ще раз наголосимо – великі зусилля багатьох людей, що забезпечили  проведення єврочемпіонату в Україні, яке тривалий час було під великим питанням, безумовно, заслуговують на повагу. Але так само очевидно, що влада не вміє і не дуже хоче розмовляти  із співгромадянами мовою цифр, прозорих економічних викладок. Які б давали змогу розуміти плюси і мінуси, схему витрат і принципи розподілу можливих прибутків, а можливо – як це не раз бувало  в країнах-організаторах грандіозних спортивних подій – і відповідальність за фінансові втрати.

Поки що чиновникам легше вести розмову з людьми на суто демагогічному рівні, традиційно апелюючи не до розуму, а до емоцій.

Хоча чомусь немає сумнівів у тому, що на всіх рівнях влади – від урядового до місцевих – преференції від Євро–2012 чітко прораховані. Як чітко визначено і  коло основних вигодоотримувачів.

А на публічному рівні можна покладатися на таких «віртуозів» розмовного жанру, як мер Харкова Геннадій Кернес. Який, як відомо, точно знає, що якщо «скучно говорить, никто денег не даст».  «Змістовність» його меседжів можна оцінити нижче:

Шустер-live, Перший національний, 02.12.2011

Спірідон КІЛІНКАРОВ: Я хотел бы задать вам вопрос, как человеку, который не на словах, а на деле имеет определенное отношение к ведению бизнеса и понимает, что такое там «бизнес проект», да? Вот скажите мне, пожалуйста, все-таки Евро-2012 – это бизнес проект или это проект имиджевый? Если это проект имиджевый, не считаете ли вы, что в условиях кризиса это ну достаточно дорогая цена для создания такого имиджа нашей страны? И, если можно, все-таки по вашим, хотя бы предварительным, данным, через сколько лет, скажем, ну мы окупим все то, что мы вложили? И последнее. Вы знаете, ну на сегодняшний день здесь представлены города-счастливчики, да, на самом деле. Я думаю, что государство все-таки выделяет колоссальные финансовые ресурсы для развития инфраструктуры именно этих городов. Но это же, на самом деле, происходит и за счет других городов. Как после ЕВРО мы будем жить? То, что мы сейчас подготовку ведем к ЕВРО – это одна ситуация. Сам ЕВРО – это будет праздник. Вопрос, что мы будем делать после ЕВРО, как мы будем эту инфраструктуру использовать, насколько мы сможем ее наполнить? Вот я, например, знаю: уже в Донецке сегодня занимаются там вопросами проведения там еще каких-то чемпионатов, да, на будущее, на перспективах. Вопрос, все ли 4 эти стадиона будут эксплуатироваться так, чтобы мы могли хоть как-то, каким-то образом окупить ну все то, что мы сюда вложили?

Геннадій КЕРНЕС: Можно ответить вам?

Савік ШУСТЕР: Да, если можно, пожалуйста.

Геннадій КЕРНЕС: Вот смотрите, какая коньюктура. Когда была другая власть и другое правительство – вы поддерживали правительство Юлии Тимошенко, вы голосовали за программу Евро-2012, вы, фракция Коммунистов.

Савік ШУСТЕР: Вот на этой фразе программа началась.

Геннадій КЕРНЕС: И я хочу вам сказать, что вы коньюктурно сейчас задаете вопросы: это бизнес, или это имиджевый проект? Я вам могу сказать, что наше государство выбрало курс в Европу. И мы говорим с вами о других ценностях. Вы говорите, знаете как, на бытовом языке, да, вот знаете «знал бы прикуп – жил бы в Сочи». Кто может сегодня сказать вам, когда закончится кризис, или когда у него будет другой, к примеру, результат этого кризиса. Люди теряю баснословные деньги. Люди те, которые занимаются бизнесом. Вам этого не понять. Но те люди, которые вкладывают деньги, и рискуют своими деньгами заработанными, пока никто не доказал обратного, я хочу вам сказать, что это люди – патриоты, которые показывают своим примером, как необходимо выполнять те задачи, которые стоят перед государством. То, что касается городов-счастливчиков. Я вам не могу сказать, что мы счастливчики. Потому, что мы несем ответственность за страну, в целом. Мы должны показать всем, нашим общим примером, что нету у нас разногласий. Если взять Львов и Харьков – мы понимаем о том, что там один менталитет, в Харькове другой менталитет. Мы нашли сегодня взаимопонимание с львовским мэром, с львовским городским советом. Мы с ними сыграли в футбол, да, и наша команда у них выиграла, но мы сказали друг другу спасибо. И в этом отношении, я хочу вам сказать, эта дружба между городами, а это дружба между европейскими государствами. И не надо путать, пожалуйста, эти ценности. Потому, что, если вас послушать, то вот именно предприниматели должны голосовать против вас. Почему? Потому, что вы не даете возможность старта тех возможностей, которые должны появиться у этих людей в нашей современной Украине. Потому, что 20 лет независимости, 20 лет застоя, понимаете, или нет? Только одни разговоры, и одни и те же маски. Люди просто их меняют определенное время и рассказывают нам, что мы живем ради того, чтобы эксплуатировать все, что было построено теми поколениями, которые сегодня называются ветераны, пенсионеры, люди труда и т.д. и т.д. Вот это показатель. Поэтому я считаю, что мы должны все взвесить. А цена вопроса, я думаю, что есть экономисты. Если вы по образованию экономист – будем с вами разговаривать по этим канонам. Если вы депутат – с вами что разговаривай, что не разговаривай – у вас своя коньюктура.

Спірідон КІЛІНКАРОВ: Тогда я вам отвечу очень коротко. Исходя из того, что вы сказали, вы знаете, принцип такой: вы жарьте, а рыба будет. Давайте строить, а что будет завтра – это не понятно. Насколько те терминалы будут использоваться – большой-большой вопрос.

Геннадій КЕРНЕС: Вы знаете, есть продолжение этого анекдота: кто не кушает рыбу, то и вообще не говорите про эту рыбу. Если вы кушаете жареную рыбу – то, пожалуйста, приятного аппетита.

Спірідон КІЛІНКАРОВ: При чем здесь рыба?

Геннадій КЕРНЕС: Не надо путать жареную рыбу с подготовкой государства к чемпионату Европы по футболу. Вы понимаете, что, к примеру, в Харькове, сказал ведущий Савик Шустер, первый матч будут играть чемпионы Европы прошлых лет: Голландия и Дания. Вы понимаете, что это такое?

Спірідон КІЛІНКАРОВ: Да, я это понимаю.

Геннадій КЕРНЕС: Да ничего вы не понимаете.

У програмі «Большая политика» («Інтер»)  футбольна частина була, так би мовити, більш «футбольною», чому сприяли і учасники – Олег Блохін, Григорій Суркіс та Ігор Бєланов. Тому нашу увагу привернула інша частина програми – присвячена парламентським виборам у Росії.

На відміну від українських опозиціонерів, які часто губляться в химерних «авторських» побудовах ведучих наших політшоу, російський опозиційний політик Борис Нємцов отримав цього разу повноцінну можливість артикулювати погляди та оцінки російської опозиції щодо ситуації у своїй країні. Мало того, зусиллями інших учасників – Віталія Портнікова та нардепа від «Нашої України» Андрія Парубія глядачі отримали можливість провести паралелі між  все більш дискредитованою внутрішньою політикою Кремля і діями української влади. Дивним чином, ситуація в ефірі навіть кількісно склалася не на користь владного спікера – Леоніда Кожари, якому явно було складно опиратися аргументам досвідчених полемістів – Нємцова і Портнікова.  До яких часом акуратно приєднувався і ведучий Євгеній Кисельов.

Озвучені Кожарою тези про стабільність кремлівського політичного режиму та начебто високий рівень поваги світових лідерів щодо путінської Росії не виглядали переконливо. Більше того, його теза про союзницькі стосунки Партії Регіонів з «Єдиною Росією», принаймні в контексті цієї програми, навряд чи спрацювала на позитив для партії влади.

«Большая политика», «Интер», 02.12.2011

... Леонід КОЖАРА: Дайте мені завершити. Я розумію, Борисе, от Ви сьогодні опозиційний політик в Росії, але погодьтеся – Путін лишається найпопулярнішим політиком в Росії. Це факт? Я думаю, абсолютний факт. Партія «Єдина Росія», яка доречи є партнером моєї партії. Я бажаю партії «Єдиній Росії» перемоги на виборах. Ну, це так опозиція називає. У нас «Партію регіонів» так само...

... Віталій ПОРТНІКОВ: ...проблема в тому, що фактично зникла конкуренція з російських телевізійних екранів. Володимир Путін, або Дмитро Медведєв, ніколи не брали участі у телевізійних дебатах. Ваш лідер теж не брав останнього разу. Але принанні був опозиційний політик на цих дебатах, який міг виступати. В Росії і такого не може бути. Немає ніякої можливості нормального розподілу часу між політиками опозиції, і політиками влади. Навіть оці сервільні партії, їм дають ефір о 7 годині ранку, щоб ніхто цього не бачив, щоб ніхто навіть слова критики на адресу «Єдиної Росії» не чув. Я розумію, що для багатьох людей без честі і совісті це є прикладом політичної поведінки. Я розумію, що Україну теж намагаються перетворити на таку країну. Але в Росії це вже стало фактом. І тому будь-яке слово реальної правди про те, як насправді живе росіянин. Про те, як хто там і як багатіє, а хто ні. Про те, як розподіляються доходи від нафти. Нам не знати цих проблем – у нас її немає. Але там вони є. Це все лякає людей, які фактично знищили багатство цієї країни за цю ганебну епоху останнього десятиріччя. І мені дуже дивно, що Ви захищаєте тих, хто фактично ставить крапку на економічних вважливостях вашої власної країни

... Леонід КОЖАРА: Я представляю державну владу України і парламенту. Я почав з того, що для мене, як для українця, для людини, яка багато років займається політикою, сьогодні Росія Путіна набагато більш стабільніша. Вона набагато краща для України, ніж Україна Єльцина, яка несла постійну загрозу.

Євгеній КИСЕЛЬОВ: Позвольте Леониду Александровичу точку поставить.

Леонід КОЖАРА: І в цьому ми підтримуємо російську владу і підтримуємо доречи майбутнього Президента, якщо він стане, Путіна

... Борис НЕМЦОВ: Да, да. Мне кажется, Вы слово стабильность воспринимаете в каком-то, я бы сказал: извращенном виде. Я не считаю, что когда в стране народ ничего не решает и когда один человек, явно не Спиноза и не Сократ, себя назначил пожизненным Президентом, я не считаю, что ситуация в стране, где все зависит от этого человека, является стабильной – это первое. Второе – мы видим не просто стабильность, мы видим застой и деградацию. Она выражается в росте коррупции, они выражается в обогащении его ближайших дружков из кооператива «Озеро», она выражается в гигантской сырьевой зависимости российской экономики. Когда доля экспорта машинооборудования меньше 5%. Она выражается в резком обнищании российских регионов. И она выражается во враждебной внешней политике. Да? Поэтому я понимаю, что вы партнеры. И Вы, как ответственный человек, должны говорить очень дипломатичные вещи.

...Я считаю, что это не стабильность, что это деградация, что это полная маргинализация и агрессивная внешняя политика. Дальше: то, что они «зачистили поляну» и никому не дают слово сказать – свидетельствует ни о силе их, а о их слабости. А если народ не может прийти и поменять свою власть на выборах, как у вас, к счастью, происходит, то тогда народ выходит на улицы. И согласитесь, вот сценария североафриканского нам еще в Росси не хватало. Поэтому, вместо того, чтобы проветривать коридоры власти, вместо того, чтобы уходить на пенсию. Ему уже 60 лет.

Євгеній КИСЕЛЬОВ: Вертикальный лифт работал в обществе.

Борис НЕМЦОВ: Вместо того, чтобы дать людям другим прийти во власть. Вместо этого они «цепляются зубами и когтями» за нее, потому что они боятся сесть в тюрьму, поменяться местами с Ходорковским, потому что они очень много нахапали. И я считаю, вам надо осторожней себя вести. Вы должны быть дипломатом, но вести себя осторожней.

Євгеній КИСЕЛЬОВ: Борис. Во-первых, я воспринимаю стабильность российскую не как российский гражданин, а как украинский гражданин. Точно так же российскую стабильность воспринимают в Германии, во Франции, в которые, кстати, уважают стабильность власти нынешней в России.

Борис НЕМЦОВ: Мубарак правил уважали? Каддафи?

Леонід КОЖАРА: Погодите, я сейчас не говорю о Мубараке. Я говорю о Саркози.

Борис НЕМЦОВ: А зря.

Леонід КОЖАРА: О канцлере Меркель, которые с уважением относятся к современной власти в России. Точно так же и мы. Понятно, у вас другой взгляд на это дело, но в любом случае, Борис, Вы говорите о том, как коррумпирована власть. Но коррупция выросла с тех времен, когда Вы были вице-премьер-министром России.

Борис НЕМЦОВ: Ну, конечно.

Леонід КОЖАРА: И те друзья, которых показывали, пришли…

Борис НЕМЦОВ: Если бы она выросла, я бы сидел не здесь, а в тюрьме.

Леонід КОЖАРА: … в нынешнюю Россию…

Борис НЕМЦОВ: Как у вас Юля сидит вот. Да?

Леонід КОЖАРА: … со времен Ельцина.

Борис НЕМЦОВ: Вот я бы сидел сейчас в тюрьме

Анна Безулик у  програмі «РесПубліка» (5 канал) звернулась до теми соціальних протестів і зневіри українців у реформах влади. Ми вже не раз писали про те, що обраний автором формат програми, як і  її власна поведінка в кадрі, вигідно відрізняються від  її колег в інших ток-шоу. Жорстке модерування, що блокує звичні спроби політиків вийти за рамки заявленої незручної теми. Наявність чіткої власної позиції, яка не дозволяє дискусії перетворитися на обмін демагогічними «заготовками». Всі ці риси, на нашу думку, роблять проект «РесПубліка» – принаймні її найбільш вдалі випуски -  програмою, де маніпулятивні технології, що застосовуються політиками, мають найменший успіх.

 Можливо, саме тому політики з «першого ряду», особливо представники владного табору, нечасті гості в  ефірі «РесПубліки». Мабуть, розуміють, що в такому форматі почуватимуться некомфортно. «Віддуватися за старших», зазвичай, доводиться молодим спікерам – як-от Юрію Мірошниченку, який доволі частий гість «РесПубліки», чи як цього разу  - Валерій Коновалюк. Опонентом від опозиції виступав Микола Катеринчук.

Опозиційний спікер обрав достатньо аресивну, дещо незвичну для свого традиційного іміджу, манеру ведення дискусії. Згадка про смерть  у Донецьку пенсіонера-протестувальника Геннадія Конопльова – сама по собі, як потужний емоційний факт – надала цій манері певної переконливості. Катеринчук зробив ставку на сильні вирази на кшталт «соціальний геноцид», «громадянська війна».

Натомість, Коновалюк спробував вдатися до звичних для риторики влади тез про «зруйновану країну», яка дісталася від попередників, про надмірну кількість пільговиків та соціальний популізм влади минулого десятиліття, навівши кілька цифр - неймовірну кількість існуючих пільг (2825!) та 7 відсотків «липових» чорнобильців. 

Але така аргументація виявилась надто слабкою проти елементарної тези – «чому влада не починає процес «затягування поясів» із себе». Цю тезу, так чи інакше, підтримали майже всі учасники  програми, змусивши визнати її справедливість навіть самого Коновалюка. Це був нечастий в ефірі наших ток-шоу випадок, коли спікер влади опинився не лише без переконливих тез, але й без підтримки однопартійців чи модератора і фактично «здав» дискусію. «Демонстративне споживання» правлячого класу, який прагне перекладати проблеми країни на плечі найбільш вразливих верств населення – виявилось просто «неубієнним» аргументом. Заслуга ведучої «РесПубліки» була ще й в тому, що вона дала змогу глядачам оцінити переконливість цих аргументів, не дозволивши їх «заговорити» чи перевести в якусь малозрозумілу для широкого загалу абстракцію – як це часто трапляється в інших політичних ток-шоу.

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.