Янукович «не заздрить», бо Азаров «здере шкуру»?
У передноворічних медіаподіях (підсумкова прес-конференція президента 21 грудня, ток-шоу «Велика політика» та «Шустер live» 23 грудня) владі не вдалося приховати розриву між переможними реляціями та політичною реальністю.
На відміну від грудня 2010-го, коли Віктор Янукович розповідав про «досягнення і здобутки» першого року повноважень у комфортних умовах, створених трьома ведучими суспільно-політичних ток-шоу, цього разу Банкова вирішила провести експеримент із форматом великої підсумкової прес-конференції.
Левову частку часу цієї медіаакції зайняли вступне слово і навідні запитання від державних і комунальних ЗМІ. Проте навіть те невелике «вікно можливостей», яке навмисно залишили для справді незалежної преси та іноземних інформагентств, дозволило всім охочим переконатися: влада активно намагається уникати будь-якої конкретики з питань, що викликають чи можуть викликати суспільне невдоволення. Відповідно, всі «правильні» і технологічно вивірені меседжі президента при зіткненні чи порівнянні з реальністю втрачали переконливість.
Найбільш ілюстративним у цьому сенсі є короткий діалог Мустафи Найєма та Віктора Януковича щодо маєтку в Межигір’ї, бізнесу його старшого сина і розриву між рівнем життя першої особи та решти українців. Президент відреагував слабко на просте, хоч і риторичне запитання журналіста і спромігся лише невдало та двозначно пожартувати.
Втім, за кільканадцять хвилин до цього, у своєму вступному слові Янукович заявив: «Сподіваюсь, як і будь-який громадянин нашої країни, бачити якісні, об'єктивні журналістські матеріали з важливих питань суспільного життя. Адже цінність свободи слова не лише у праві говорити, що хочеш, але і в здатності говорити правду, чітко відрізняючи, як кажуть, чорне і біле». Спонтанна відповідь президента Найєму просто перекреслила цю підготовлену політтехнологами Банкової конструкцію, що мала позиціонувати Януковича захисником і прихильником свободи слова.
Так само лише з другої спроби Віктору Януковичу вдалося сяк-так пояснити й аргументувати свою позицію щодо вироку та ув’язнення Тимошенко (питання ставили двічі: Ганна Цуканова від France Press і Марія Данилова від Associated Press). Проте в цій відповіді президента змусили поєднати аргументи як для внутрішнього, так і для зовнішнього використання, і це лише посилило їхню очевидну суперечливість.
Зокрема, своїм виборцям Віктор Янукович ще в 2009 році обіцяв розірвати «кабальні угоди» і притягнути за них до відповідальності Тимошенко. Все чесно. Він так і зробив, щоправда, «розірвали» лише екс-прем’єра, а не контракти. Для світу Банкова раптом «згадала», що в 2009 році було доручення Ющенка Генпрокуратурі «в місячний термін» підготувати аналіз контрактів. Очільники ГПУ й СБУ того ж року засвідчили, що контракти в порядку, але в 2010 році нові голови цих відомств, напевне, знайшли нові «вагомі аргументи» почати слідство.
Так само слабко виглядає теза для іноземців: БЮТ сам відмовився від сценарію з декриміналізацією статті, по якій звинувачено Тимошенко. Проте на Заході добре відомо, як Партія регіонів неодноразово провалювала голосування про включення відповідних законопроектів від опозиційних депутатів, в тому числі з БЮТ. І лише після цієї політичної гри тодішній голова фракції БЮТ Іван Кириленко заявив про неможливість подальшої співпраці з владою в цьому напрямку.
І, зрештою, вся ця брехня і пересмикування підсумовуються тезою про неможливість впливу на суд і слідчих. Хоча саме у прямих повноваженнях президента вирішувати кадрові питання у прокуратурі та судах, у тому числі через підконтрольну Вищу раду юстиції. Хіба права призначати і звільняти недостатньо в українських умовах, щоби впливати на суд і прокуратуру? Захід і громадяни, які пам’ятають традиції управління Кучми, який теж працював у рамках Конституції 1996 року, добре розпізнають лицемірство Януковича.
Підсумкова прес-конференція Президента України, 21.12.2011 (цитовано за стенограмою з офіційного веб-сайту)
«Ганна Цуканова, France Press:
– Доброго дня, Вікторе Федоровичу! Я, напевно, не дуже приємне питання задам, даруйте. Ви два дні тому на саміті з Євросоюзом заявляли, що Україна не залишить без уваги ту критику, яку висловлює Європейська сторона. Зі свого боку Євросоюз уже давно і методично вимагає звільнення Юлії Тимошенко, підкреслюючи, що, на їх думку, вона має обов'язково брати участь у наступних виборах. А якщо цього не станеться, то, власне, Україна навряд чи може сподіватися на підписання і ратифікацію Угоди про асоціацію з Євросоюзом.
На Вашу думку, який вихід з цієї ситуації могла би запропонувати Україна? Чи можна очікувати, скажімо, що Юлія Тимошенко найближчим часом вийде на свободу? Або, можливо, Україна відмовиться від підписання Угоди про асоціацію?
Дякую.
Віктор Янукович:
– Дякую. Це питання дійсно є дуже болючим. Воно неприємне. Відповідь дуже непроста на це питання. Воно лежить в такій площині. Я за те, щоб ми ніколи не мали такої проблеми, яка створилася в Україні у газових питаннях внаслідок підписання цих угод.
Як цього не допустити? Ви ж добре розумієте, що якщо б я в 2010 році, наприклад, коли ми прийшли до влади і коли я бачив, що діє Угода, яка знищує сьогодні не просто економіку України, вона знищує Україну. Це той тягар, який ми нездатні тягнути. І заради чого? Що я повинен був зробити, скажіть? Відмінити рішення Ради національної безпеки і оборони 2009 року, яке приймалося Президентом Ющенком і всіма членами Ради національної безпеки. На яких підставах? Це перше.
Друге. Що я повинен був зробити – заборонити правоохоронним органам, щоб вони розслідували це питання. Які у мене були підстави це робити?
Єдине, що я вимагав – щоб не застосовувався вибірковий підхід. Я тоді попередив усіх виконавців. Була спеціальна нарада і я їх попередив: щоб ви знали, що під мікроскопом на цю справу буде дивитися суспільство, громадськість, фахівці. Якщо ви десь порушите закон, будете нести відповідальність, у тому числі й кримінальну. Ви повинні пам'ятати про свою відповідальність. Це перше.
Друге. Якщо йде розслідування, то повинен бути і суд, який повинен розставити, як кажуть, крапки над «і». Виникла ідея, як кажуть, нам її підкинули – декриміналізувати деякі статті Кримінального кодексу України, у тому числі статтю 365.
Коли фахівці почали працювати над цим питанням, вибрали ці статті, які можна декриміналізувати, і підготували відповідний законопроект, що передбачає не зняття відповідальності за скоєні злочини, а відповідальність перекладається матеріальна. Наприклад, той, хто скоїв такий злочин, платить збитки, нанесені державі, у 100% обсягах і штраф в окремих випадках до 200 % – штрафні санкції у деяких випадках.
Тобто держава примушує сплатити ці збитки і може позбавити волі, але у більшості випадків – це умовне покарання. Тому декриміналізація не передбачає помилування, умовно кажучи. Вона передбачає покарання, але уже в інший спосіб, не позбавлення волі. І в інших країнах є різні практики, як це відбувається.
Фахівці вивчали це питання. Коли ми прийшли до висновків, що цей законопроект повинен прийматися з консенсусом у парламенті. Було прийнято рішення, що Президент вносить по дев'ятнадцятьох статтях законопроект про гуманізацію покарань, декриміналізацію деяких статей, 365 статтю треба виписувати у парламенті. І я сказав так: якщо буде допомога нам будь-яка, будь ласка, виписуймо цю статтю і декриміналізуймо. А нова фракція, Іван Кириленко, виступив із заявою, що Тимошенко сказала, що це їм не потрібно, що декриміналізація цієї статті потрібна представникам влади для того, щоб уникнути відповідальності. Тобто почалася політична гра.
Ви знаєте цю історію. Я став заручником цієї ситуації. І коли приїхали європейці до нас – президент Баррозу і президент ван Ромпей, я їм сказав: якщо у Вас є конкретні пропозиції, як вийти з цієї ситуації, то давайте скажіть мені, яка є практика. Але розслідування припинити не можна. Судові справи припинити не можна, вони будуть розглядатися. Втручатися у них – повноважень таких ні в кого немає. Тобто система незалежна, вона працює. Така коротка відповідь…
Що стосується майбутнього. Безумовно, недоліки, які є в українському законодавстві, їх треба виправляти. І ми над цим питанням почали працювати тоді, коли ще про проблему карної справи Тимошенко не було відомо. Тобто у 2010 році була створена робоча група, яка сьогодні продовжує працювати над реформами органів прокуратури, адвокатури, кримінальної юстиції.
Сьогодні підготовлено разом із фахівцями Ради Європи новий Кримінально-процесуальний кодекс, який найближчим часом буде винесено на розгляд парламенту. В якому вигляді він вже вийде з парламенту – важко зараз сказати. Але переконаний, що головний принцип, який закладений у цьому Кримінально-процесуальному кодексі, – це принцип змагальності сторін захисту і звинувачення, буде там збережений. І це дуже важливо з точки зору майбутнього.
Тобто ми працювали і будемо працювати над удосконаленням системи судочинства, системи кримінальної юстиції. І це значно підніме рівень захисту прав і свобод людини. Це наш обов'язок перед Радою Європи. Ми ці зобов'язання брали тоді, коли входили у Раду Європи. Це та реформа, якою ми займаємося, і обов'язково вона буде здійснена.
Окрім того, ви добре знаєте, що є деякі питання, які стосуються змін до Конституції, які неможливо вирішити тільки за рахунок законів чи кодексу. Тобто підхід до конституційної реформи також уже зроблений. Прийнято рішення про створення Конституційної Асамблеї. І ми дуже системно, за участю широкої громадськості у міжнародних організаціях, будемо працювати над конституційною реформою, глибина якої буде визначена під час цієї роботи. Обговорення конституційної реформи повинно також піти на користь об'єднання в країні, підняття рівня участі громадськості у цих процесах. Це також мета, до якої ми прагнемо. Найближчим часом ми цю роботу завершимо, вона йде на технічному рівні. Але найближчим часом вона вже вийде на публічне коло.
Запитання:
– Можна запитати? Чи правильно я зрозуміла з Ваших слів, що Ви вважаєте Тимошенко винною і вона, на Вашу думку, повинна сидіти в тюрмі? І чи не розглядаєте Ви можливості її амністувати у цьому випадку, щоб налагодити стосунки з Європою?
Віктор Янукович:
– Я ніколи не бажаю, щоб ви підмінювали слідчих чи суддів. Я знаю, що це таке, і ніколи цього не робив і не буду робити. Немає людей без гріха. Але повинен працювати принцип презумпції невинуватості і незворотність покарання. Ми про це повинні з вами пам'ятати і дбати, щоб він застосовувався у нашій країні…
Марія Данілова, Associated Press:
– Виктор Федорович, если можно, я вернусь к вопросу, который подняла моя коллега, потому что этот вопрос очень беспокоит международное сообщество. Мы правильно Вас поняли, что Вы не видите никакого выхода из данной ситуации. Вы сказали, что Вы не можете влиять ни на суд, ни на следственные органы. То есть Тимошенко будет сидеть в тюрьме, расследования многочисленные против нее будут продолжаться и что подписания Соглашения об ассоциации не будет?
Віктор Янукович:
– Один із головних принципів демократії – принцип верховенства права і дотримання прав і свобод людини. Ці принципи ми закладаємо у тих реформах, які здійснюємо. У вас буде можливість обговорювати ці питання, брати певну участь, впливати на цей процес, вносити пропозиції.
Що стосується реформи судової системи, то вона також буде продовжуватися, система судочинства буде вдосконалюватися. Усе, що стосується будь-яких штучних підходів і звільнення будь-якої людини від відповідальності також буде передбачено в законах.
Я хочу сказати, що я не проти того, щоб Тимошенко була звільнена при певних умовах, які передбачені українськими законами. Більше того, я хотів би, щоб ця справа якомога скоріше була завершена. Я зацікавлений більше, ніж хто інший. Бажаю того, щоб це так сталося. Але брати відповідальність на себе у питаннях, щодо яких за Конституцією я не маю повноважень, я не маю права. Це також злочин буде, якщо я почну зловживати своїми повноваженнями у плані порушення законів. Я про це постійно кажу.
Якщо треба ще раз повторити, то я можу ще раз повторити: якщо буде прийнятий у парламенті закон і в парламенті буде знайдено консенсус й буде до Президента питання – підписувати цей закон чи не підписувати, то тоді цілком природно Ви мені задасте це питання, що я про це думаю. Я Вам обіцяю, що дам відверту відповідь. Але якщо суд буде приймати рішення, я завжди буду рахуватися з рішенням цього суду, яке б воно не було. Я бажаю, щоб з політичної площини це питання перейшло в юридичну площину.
Тут є дві сторони. Одна сторона – це закон, друга сторона – це сама особистість Юлія Володимирівна, яка є також учасником цього процесу. Вона підняла рівень політизації цього питання на самий високий. Я вам скажу, що вага того, що ми маємо ці проблеми, – надзвичайно велика. Із засобів масової інформації ми з вами знаємо, яка шкода була нанесена державі у минулі роки. Якщо цей злочин буде доказаний слідчими і в суді, то за це треба буде нести відповідальність.
Що стосується контракту, то я неодноразово про це казав, що цей контракт знищує країну, знищує економіку нашої держави. Для нас це проблема, якої за 20 років незалежності не було. Два роки підряд ми щомісяця 500 млн. доларів кладемо на державний борг чи на дефіцит “Нафтогазу”. Все, що я можу сказати».
Проте оптимістичні акценти і миролюбні інтонації президента, очевидно, було по-своєму переосмислено в уряді. Особливо перестарався прем’єр-міністр Микола Азаров, чий виступ на «Шустер live» (Перший національний) 23 грудня видався ще гіршим за прес-конференцію Януковича.
Незважаючи на те, що головним опонентом Азарова виступив Петро Симоненко (що було найбільш прийнятним варіантом для влади з огляду на низьку популярність і низьку довіру до лідера політичної сили, дискредитованої співпрацею з тим-таки урядом), прем’єр-міністру не вдалося втримати себе в руках під час відповідей на його закиди, а також на старі заготовки головного бютівця Олександра Турчинова про «низькі рейтинги України» і риторичні питання Петра Порошенка про «приватні інвестиції на інфраструктурні проекти». Своєю останньою заявою про готовність «дерти шкури» (з кого?) Азаров звів нанівець усю пропагандистську роботу Банкової напередодні Нового року.
«Шустер live», Перший національний, 23.12.2009 (цитовано за стенограмою газети «Сегодня»):
«Петро Порошенко: Просто тому, що Ви звернулися. Статистичні дані Національного банку і Міністерства фінансів, яке колись ще друкувало інформацію по державному боргу: рівень державного боргу наприкінці 2007 р. складав 17,6 мільярдів доларів, що складало 12% ВВП, рівень державного боргу наприкінці 2009 р. складав 39,8 мільярдів доларів, що складало 34%; зараз стан державного плюс гарантованого суверенного боргу, внутрішнього і зовнішнього.
Микола Азаров: Не надо мешать.
Петро Порошенко: Аякже, це ж державний борг. Він складає майже 60 мільярдів, що сьогодні перевищує 40%. Отже, вони назанімали 20 мільярдів доларів. Я погоджуюсь, що рівень внутрішнього та зовнішнього боргу – це зовсім різні речі, але вони зайняли 20 мільярдів, і діючий уряд, на щастя чи на жаль, зайняв 20 мільярдів. Якби ці борги пішли на енергозбереження, на будівництво нових інфраструктурних можливостей, які гарантовано повернули через рік-два, п’ять, гроші під державні гарантії, я би сказав, що все робиться правильно. Але якщо вони пішли на напрямки, які не роблять відновлення інвестиційного чи інфраструктурного потенціалу, на енергетику, на житлово-комунальну сферу, ми несуть відповідальність за те, що у країни суттєво збільшився борг. І на сьогоднішній день оцим нащадкам доведеться розхльобувати те, куди країна зайшла з боргом.
Микола Азаров: Очень легко можно проверить. В 2011 г. мы заняли всего 2 миллиарда долларов. В 2010 г. мы заняли 3 миллиарда – это кредит МВФ, и 2 миллиарда – кредит ВТБ. Не надо путать. Мы говорили о гарантированном государственном долге. Обратите внимание, что нам всерьез пришлось заниматься инфраструктурой: 4 аэропорта, 4 взлетно-посадочные полосы, 4 тысячи км дорог.
Петро Порошенко: А де приватні інвестиції, про які Ви стверджували?
Микола Азаров: Кто там хлопает? Хочу спросить, если бы я был преподавателем, а я им был, вы хлопаете за строительство дорог. Кто из вас будет строить дороги за средства инвестиций? Скажите мне, пожалуйста, где вы таких знаете специалистов? Дороги – это обязанность государства. 4 тысячи км построено, а они вообще ни одного км не построили. Теперь взлетно-посадочные полосы – это громадные сооружения, это не заасфальтировать дорогу, это громадное техническо-сложное сооружение. И у нас в Украине сейчас появилось 4 европейских аэропорта. Давайте вспомним, 2 построены за частные инвестиции, два серьезнейших стадиона были построены за государственные деньги. Это реконструкция стадиона «Олимпийский», это стадион, построенный практически с нуля, во Львове. Я могу вам назвать массу развязок, это всё инфраструктура. Я могу назвать, какие громадные средства мы вложили в жилищно-коммунальную сферу. Поэтому в фонд потребления мы направили только то, что могли направить. В основном, весь ресурс пошел на реализацию инфраструктурных проектов. И мы дальше так будем делать. Они не сумели ни одного моста построить, а мы закончим в следующем году Подольский мостовой переход. Это откроет нам возможность для строительства метро, и мы соединим вот этот отдаленный район Киева, Троещину, с центром. Это мы сделаем примерно за два года, поскольку там колоссальный объем работы. Я скажу последнюю фразу: одно дело языком болтать, другое дело работать. Наша работа стране видна. Рано или поздно люди её оценят. Спасибо за внимание. Всего доброго.
Петро Симоненко: Я хотел бы по мосту только сказать, чтобы мы закончили дискуссию. Украинский мост – 1066 м, в США – 4 000 м. Один метр строительства украинского моста – 8 миллионов 599 тысяч, один метр американского мост – 104 тысячи долларов, 832 тысячи гривен. Поэтому я сказал, в 10 раз дороже обошелся украинский мост, нежели американский.
Савік Шустер: Господа, вы когда-нибудь в истории XX или XXI века слышали, чтобы лидер коммунистов приводил в пример Америку?
Микола Азаров: Вы знаете, пройдут годы, я буду ходить и смотреть на этот мост и говорить, что при мне он был сдан в эксплуатацию и частично лишил транспортную проблему города Киева.
Петро Симоненко: Я не возражаю. Мы говорили с вами о социальном дефолте бюджета, и когда вы принимаете решения о том, что по закону гражданам, которым полагаются выплаты, поддержка со стороны государства, и от этого отказываемся. Я поэтому и привел Вам пример, что по каждому объекту нужно внимательно разбираться. И строим мы дороги, нужно три шкуры драть, чтобы у нас по 40% отката не было, тогда дешевле это всё будет. Действительно, делами доказать, что правительство сегодня готово решать вопросы, которые стоят на повестке дня.
Микола Азаров: Насчет “шкуры снимать” упрек принимаю, мало снимаем, будем снимать больше. Спасибо вам за внимание».
Прем’єру явно забракло зваженості та стриманості, яку продемонстрував президент при підбитті підсумків року та прогнозуванні майбутніх «успіхів». Ця неприхована самовпевненість Азарову вилізла боком. Зокрема, АП публічно розкритикувала уряд за ухвалений бюджет, а перший заступник АП Ірина Акімова навіть спрогнозувала внесення змін уже в січні-лютому.
Соціальні досягнення уряду, які рекламував Азаров, зокрема з виплати пенсій і зарплат, також напередодні спростовуються витоком неприємної інформації в ЗМІ.
Розрив між Адміністрацією президента та урядом відчувався і під час «Великої політики» («Інтер») у Євгенія Кисельова. Зокрема, Тарас Березовець, який, за даними «Української правд», консультує першого віце-прем’єр-міністра Андрія Клюєва, намагався захищати Кабмін від закидів щодо прорахунків.
Доходило до абсурду: Березовець опустився до відвертої брехні про «донецький» склад нинішнього уряду. Мовляв, там немає й половини донецьких. Експерти ТК не полінувалися зайти на офіційний сайт КМУ й ознайомитися з офіційними біографіями міністрів. Виявляється, що членів уряду – вихідців з Донбасу 9 із 17 (міністр АПК Присяжнюк хоч і народився на Житомирщині, але як особистість склався під час роботи на «Орджонікідзевугілля» у той самий час, коли там працював Віктор Янукович). Іншими словами, «контрольний пакет».
Натомість Андрій Єрмолаєв, директор Національного інституту стратегічних досліджень, близький до глави АП Сергія Льовочкіна, так жорстко й аргументовано критикував уряд, як цього не робили деякі опозиціонери в студії Євгенія Кисельова.
«Велика політика», «Інтер», 23.12.2009 (цитовано за стенограмою «Сегодня»):
«Андрій Єрмолаєв: Что касается подхода к кадрам. Нужны и перемены в блоке министров, но нужна рекогносцировка в некоторых случаях. Потому что, мне кажется, по ряду направлений просто можно рациональнее распорядиться имеющимися кадрами. Ну и последнее. То, что, мне кажется, недооценивается сейчас именно в исполнительной власти – это все-таки более тесная работа с экспертной средой. Мне кажется, вот этот КМ все-таки хромает в части работы с научной средой, с экспертами, с их разработками, и очень часто мы видим это на примере либо неудачных, либо плохих решений.
Євгеній Кисельов: Даже вы директор института, который существует в общем при АП, не секрет да, испытываете вот этот дефицит общения с власть имущими?
Андрій Єрмолаєв: Я не могу жаловаться на то, что… да и коллективы, которые представляют коллеги, не привлекают формально к разнообразным советам
Євгеній Кисельов: Формальным вы сказали
Андрій Єрмолаєв: Да. Но качество этой работы, регулярность и эффективность мне кажется очень низкими. Во-вторых, низкий учет материалов, предложений, разработок, которые передаются по разным каналам. И вот такой институт как наш и вот независимый центр это я знаю по собственному опыту. Ну и последнее. Есть проблема еще кризиса компетентности по целому ряду направлений. И я из этических соображений не называю эти направления, но очевидно, что по ряду направлений просто нужны люди более высокого интеллектуального уровня. Вообще проблема года, мы сейчас говорим о политике, но если вы говорите в гуманитарном измерении, это очень плохой интеллектуальный климат. Такая презентационно-пиарно-скандальная политика и такой же и режим работы власти, которая тоже работает в режиме презентации, отмашки и очень часто кавычки. Об этом, кстати, говорилось в двух форматах, где участвовал президент. И на КМ…
Євгеній Кисельов: Как вы сказали? Пиарно-прзентационно-скандальный?
Андрій Єрмолаєв: Да
Євгеній Кисельов: Надо запомнить. И Вадим Денисенко.
Андрій Єрмолаєв: Мы постоянно говорим на листочках, в стрелочках, но разработанных, продуманных решений, базовых текстов, доказательств, цифр, а главное – диалогов, в которым в итоге управленец находит оптимальное решение, очень мало.
Євгеній Кисельов: Вадим, пожалуйста. Вы просили
Вадим Денисенко: Справді можу тільки підтримати те, що справді у нас політика перейшла із розряду діалогу або насправді обдумування в розряд Пауер Поінта і презентацій в Powerpoint. Це одна проблема. Але якщо ми почали нашу дискусію з того, чи чому не відбулось насправді кадрових змін. Я думаю, що кадрової зміни назріють у нас із двох причин. Перша – або коли насправді Віктор Федорович Янукович зрозуміє, що йому потрібні все ж таки громовідводи, я думаю, що він до кінця не розуміє, що протягом останнього року він зробив або його оточення зробило все від них залежне, щоб навколо нього зникли всі громовідводи. Насправді абсолютно все, що відбувається в цій державі, включно з тим, що не вкручується лампочка на якісь фермі і закінчуючи справді проблемами з газовими переговорами, все зав’язано виключно на одну людину – це на Януковича. І це насправді це величезна управлінська проблема, але це проблема того, що він сам хоче вибудовувати таку державу. Тобто якщо він зрозуміє, що потрібно громовідвід, я думаю, що тоді відбудеться зміна Уряду. Другий момент, коли можлива зміна Уряду, це коли насправді Президент зрозуміє, що нам потрібно відійти від розмов про реформи до реальних реформ. Але знову ж таки ми повертаємося до глобальної проблеми – це лавочка запасних. Несьогоднішній момент ми будуємо трийболійську систему, коли 99% членів Уряду мають донецьку прописку або донецьке коріння, 99% людей, які можуть зайняти пост прем’єр-міністра або будь-який інший пост в цій державі, повинні мати ту чи іншу відношення до Донецької області. Насправді потенціал цієї найбільшої української області де-факто вичерпаний. Можливо треба було б розширити трошки ареали пошуків цих людей. Але знову ж таки по моєму на сьогоднішній момент, на жаль, від розмов про реформи до реальних реформ ні Президент, ні його оточення не готові перейти. І це найбільша проблема року, який йде.
Євгеній Кисельов: А вот Тарас Березовец, опять-таки хочу сослаться на него, к нему обратиться: вы ж, по-моему, сказали, что, наоборот, там эта история про то, что якобы, значит, на всех постах донецкие, это уже миф такой, что донецких почти что не осталось в реальной жизни.
Вадим Карасьов: Макеевские вместо донецких.
Вадим Денисенко: Горловские.
Тарас Березовець: І я підтверджую, це абсолютно правда, тому що знаєте є занадто великий стереотип. Ми дивимось на вулицях міста Києва занадто багато автомобілів з літерами АН. Це регіон позначення Донецька область. І це така сама ілюзія, коли питаєш людей. Кажуть навала донецьких в місті, навала донецьких це така сама ілюзія як коли кажуть донецькі на всіх реально посадах перебувають. Якщо подивитися нинішній склад КМ, я вас переконую, там не буде навіть половини членів уряду. Якщо я говорю
Вадим Денисенко: Але всі ключові посади займають люди з Донецька
Тарас Березовець: Ні
Вадим Денисенко: Міністр культури безумовно
Тарас Березовець: Я кажу, не рівня заступників міністра. Я кажу – рівня віце-прем’єрів, міністрів. Там половини вже немає представників Донецької області. Це характерна справді риса для Криму, для формування, але там сформувалася дуже специфічна закрита ситуація окрема. Її можна там аналізувати чи ні. Але на рівні Уряду це абсолютно неправда. Інша проблема, яка з’явилася внаслідок переїзду великої кількості донецьких в тому, що на регіональних напрямках там, де традиційно працювали менеджери там рівня Колеснікова, там Клюєва, кого завгодно, Партія регіонів фактично не має людей рівних за можливостями. Через це є величезна проблема в областях до рівня губернаторів. Тому що те, що всі бачать прекрасно, що відбувається на рівня Уряду. Це все знаходиться під фокусом телекамер вибачте. Але на рівні регіональної влади ситуація є дуже складною насамперед через брак кваліфікованих от менеджерських кадрів. Я тут погоджуюсь можливо з колегою, що до певної міри інтелектуальний потенціал Донецької області вичерпаний. Але я б не ставився настільки іронічно. Тому що все таки з точки зору менеджменту і бізнесу я не маю жодного стосунку до Донецької області. Все таки слід віддати належне ця область дала не найгірших представників.
Володимир Фесенко: Але можна я цифри. Є статистика. За часів Кучми на вищих рівнях, виконавча влада зокрема, було приблизно 10% представників Донецької області. Є статистика, дослідження. Це навіть менше трохи, ніж частка області в цілому по країні. Зараз більше. По Уряд десь, якщо я не помиляюсь, десь близько 40%. Але я про інше. От зараз не в цьому головна проблема. От є дуже важливі і в принципі правильні ініціативи. От давайте згадаємо кадровий резерв. Була ініціатива. Але де її реалізація. От думаю, що зараз в принципі варто вже переходити від правильних доречних ініціатив, ініціювання ну те, про що Андрій сказав».
Отже, всередині строкатої команди Януковича немає єдності щодо вибору позиції у спілкуванні з глядачами, які через десять місяців підуть на вибори, але вже зараз відмовляють всесильному президенту у підтримці.
Виходячи з цих цифр, політичної обстановки та практики маніпуляцій протягом усього 2011 року, експерти ТК пропонують розглянути такий прогноз:
- Тема «вини» Тимошенко у погіршенні економічних умов для України внаслідок ухвалення газових контрактів розвиватиметься й надалі, якщо не буде досягнуто домовленостей із Росією щодо нової ціни на газ. Не виключено, що для Заходу запропонують «нову» версію – «державної зради» Тимошенко на користь Росії, яку з 2008 року «започаткував» Віктор Ющенко.
- «Чистки» і кадрові перестановки в уряді та місцевих адміністраціях буде позиціоновано як «подолання перешкод на шляху реформ». Провали замовчуватимуться і цензуруватимуться. Їхнє місце посяде «фальшива критика» «недостатньо успішних кроків влади».
- Тему «Сім’ї», корупції в оточенні Януковича намагатимуться долати розкручуванням успіху Євро-2012, провокуванням розколів на мовному та етнічному ґрунті, демонстрацією суперечок, слабкості «керованості» та продажності опозиціонерів.
- Місце старих невиконаних обіцянок посядуть нові (немає асоціації з ЄС? Зате є спрощення безвізового режиму. Немає нових цін на газ із Росією? Зате є російська мова як «офіційна» тощо), які підживлюватимуться разовими соціальними подарунками населенню.
- Зважаючи на все більше невдоволення і протестний потенціал, влада «рекламуватиме» спецслужби та їхні «досягнення».
Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.