Оцінки й загадки замість фактів

23 Лютого 2012
1927

Оцінки й загадки замість фактів

1927
Тиждень без політики від «Інтера», демократизовані «Факти тижня», скандалізоване закриття «Дорожнього контролю», Піховшек у Гайдукевича. Огляд телевізійних тижневиків за 19 лютого 2012 року.
Оцінки й загадки замість фактів

Перемога Віталія Кличка над Дереком Чісорою додала мажорну нотку у випуски телетижневиків. Та поза тим тиждень складався з подій знакових, драматичних і подекуди тривожних, оминути які у підсумкових програмах було неможливо (хоча декому таки вдалося). Це, зокрема, призначення Андрія Клюєва та Раїси Богатирьової на нові посади, приїзд німецьких та канадських лікарів до Качанівки для огляду Юлії Тимошенко, завершення розгляду справи Юрія Луценка, продовження скандалу навколо Романа Забзалюка тощо. Натомість затишшя на російсько-українському «фронті» дало змогу відпочити від набридлих газу й сиру.

Найбільш неоднозначний інформаційний привід тижня – закриття сайту «Дорожній контроль» за постановою суду, яку було невдовзі, щойно здійнявся резонанс у ЗМІ, скасовано. Попри те, що цей випадок із легкістю включили в дискурс «репресій проти інтернету», насправді його не можна порівнювати з тимчасовим блокуванням Ex.ua, не кажучи вже про історію Дениса Олейникова та «Простопринт». Антигерої – неправедні судді та ненависні абсолютній більшості українців даішники, сайт відносно маловідомий (не порівняти з файлообмінником усієї України), влада нібито ні до чого. Як уже не перший тривожний дзвоник щодо наступу на свободу в інтернеті цей випадок, звісно, важливий. Та чи справді він є складовою певної тенденції, чи лише випадком самодурства суддів і правоохоронців?

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Саме закриття «Дорожнього контролю» стало першою темою тижневика Алли Мазур (щоправда, в початок випуску екстрено вклинився бокс). Григорій Жигалов розібрав випадок ґрунтовно, залучивши до коментування директора Інституту медіа права Тараса Шевченка, а також Соню Кошкіну, яка розповіла про подібні проблеми в її сайту Lb.ua. У матеріалі добре збалансовано позицію засновника «Дорожнього контролю» Ростислава Шапошникова і його опонентів – МВС та захисника даішника, на забезпечення позову якого суд постановив заблокувати сайт.

Так само ретельно збалансовано повідомлення про прийдешній вирок у справі Луценка та його останнє слово. Щоправда, зміст довгої промови Луценка подано занадто лаконічно: «Він вкотре заявив про фальсифікацію висунутих проти нього звинувачень і сказав: те, за що його судять, робили, роблять і робитимуть усі міністри внутрішніх справ». В інших тижневиках можна було почути й цікавіші цитати. Дуже обережно й виважено висвітлив «1+1» і ситуацію з Юлією Тимошенко. Матеріал Ольги Кашпор, можливо, за інших умов можна було б назвати занадто деталізованим, одначе нинішня ситуація цілком виправдовує це. Аудиторія цікавиться подробицями – хто, що і як шукав у Тимошенко, що в неї знайшли, – й дотепер у достатній кількості їх не отримувала. Єдиним зайвим елементом у матеріалі є те, що стосується народного депутата Вадима Колісниченка:

«А регіонал Вадим Колесніченко навіть припустив, що діагноз Тимошенко у Торонто писатимуть під диктовку діаспори.

Вадим Колесниченко, народний депутат, Партія регіонів: «Делегаты диаспоры возвращаются в Канаду, советуются с канадской диаспорой, какой диагноз поставить и будут нам сообщать».

Позаяк цей діяч не має стосунку до лікування та утримання під вартою Тимошенко, та й позицію висловлював свою власну, а не Партії регіонів, жодних професійно обумовлених причин його включення в сюжет не було.

Звісно, ТСН була б не ТСН, якби до випуску не потрапила історія священика церкви Московського патріархату, якого з боями затримали п’яним у центрі Києва: «На три місяці відсторонили від служіння і перевели у читці. Таке покарання винесли панотцю Української Православної Церкви Московського Патріархату Миколі Клименкові за п’яний дебош за кермом. Нагадаю, не так давно духівник, добряче напідпитку, у самісінькому центрі столиці переплутав проїжджу частину із тротуаром і ледь не наїхав на кількох перехожих. Коли ж його дорогий позашляховик зупинили інспектори ДАІ, він поліз на них з кулаками. Втихомирити священнослужителя троє правоохоронців змогли лише за годину. Для цього Клименка довелося зачинити у його власному авто. За 10 днів, що минули після інциденту, духівник встиг потверезіти і покаятися. Автопригоду він визнав своїм гріхом і готовий нести за нього покарання». Історія ця, безперечно, гідна розголосу. А ось її використання як своєрідної підводки до матеріалу про ситуацію в УПЦ МП викликає сумніви, адже хуліганська поведінка священика не має прямого стосунку до конфлікту в церкві. До того ж, уживання слова «розкол» на позначення цього конфлікту – явний перебір. Тональність сюжету Стаса Фещенка також занадто радикальна: з церковною темою варто поводитися поміркованіше. Наприклад, твердження «Москва руками Агафангела, Іларіона і ще кількох єпископів добивається права затверджувати українського митрополита і накладати вето на українські рішення» без наведення бодай якихось доказів не є коректним. Та все ж добре, що в «1+1» нарешті – нехай із запізненням – дійшли руки до цієї теми.

Чомусь аж після соціалки, у другій половині програми, Алла Мазур вирішує сповістити про перестановки у владі. Ось який вигляд мало повідомлення: «Обіцяні медичні реформи тепер ляжуть на плечі Раїси Богатирьової. Її рокіровка з Андрієм Клюєвим цього тижня переполошила владну еліту. Перший віце-прем'єр Андрій Клюєв з волі Президента несподівано опинився на посаді, останнім часом менш впливовій, Секретаря нацбезпеки і оборони. Ну, а Раїса Богатирьова, яку Секретарем Радбезу призначив ще Президент Ющенко, навпаки, повернулася в уряд і відразу на дві посади: гуманітарного віце-прем'єра і міністра охорони здоров'я. Що вона робитиме на новій посаді – відомо, бо Мінздоров'я доктор медичних наук Богатирьова очолила вже вдруге. А от вихід з уряду Клюєва, якого в пресі називали реальним претендентом на нового Прем'єра, породив майже протилежні версії. Частина політологів назвала його відставку покаранням за надмірну економічну самостійність і відходом так званих старих донецьких від реальної влади. Натомість близький до регіоналів політолог Михайло Погребинський, навпаки, каже: Клюєв став правою рукою Президента у питаннях, пов'язаних із силовиками. Сам Клюєв це фактично підтвердив, заявивши, що на новій посаді візьметься до реформування силових структур. Наразі на користь силовій версії і термінова нарада в резиденції Президента під Києвом. Разом із новим Секретарем РНБО Віктор Янукович запросив до себе нового міністра оборони Дмитра Саламатіна і щойно призначеного начальника Генштабу Володимира Заману».

До цього повідомлення є багато питань. «Переполошила владну еліту» – оцінка ведучої? Жодних явних ознак переполоху не було. «Несподівано» – для кого? «Що вона робитиме на новій посаді – відомо» – кому? І що ж? Чому те, що Раїса Богатирьова робила на посаді міністра охорони здоров’я в уряді Ющенка понад десятиріччя тому, має засвідчувати, що вона робитиме на іншій посаді в уряді Азарова тепер? Чому одну версію щодо Клюєва озвучує «близький до регіоналів» (хто сказав?) політолог Погребинський, а іншу – анонімна «частина політологів»? І, нарешті, що сталось зі старим начальником генштабу? Факти не відокремлено від суджень, посилання на експертів недостовірні… Цей матеріал сильно контрастує з іншими політичними повідомленнями випуску, що не може не зродити підозр у глибині душі вашого автора. Хочеться вірити, що вони даремні.

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

Сам Бог велів починати з боксу, адже ICTV пощастило припасти до виходу тижневика ексклюзивне відео бійки Дерека Чісори з Дейвідом Хеєм. Перша політична тема – перестановки у владі: Оксана Соколова у студії розповіла про те, що призначення Богатирьової несподіванкою не стало, натомість переведення Андрія Клюєва в РНБОУ – справжня сенсація. Чи висловлювала вона власну думку, чи чиюсь експертну, чи спиралася на результати якихось досліджень, так і не стало зрозумілим.

Натомість на переході від цієї теми до наступної – наполеонівських планів «Укрзалізниці» – підмостила трохи «паркету»: синхрон Януковича з мотивацією призначення Клюєва та кадри з візиту глави держави на Крюківський вагоноремонтний завод. Що важливого в тому, що Янукович побував на заводі, окрім тематичної спорідненості з наступним сюжетом, – загадка для вашого автора. А ось матеріал Мирослава Ганущака про впровадження так званих швидкісних поїздів потішив – стриманий, ґрунтовний і тверезий, із достатньою кількістю критики, але без критиканства й занепадництва.

І знову вдале рішення – згадка про історію лікаря, який вивіз п’ятьох пацієнтів і покинув на морозі, як підводка до матеріалу Олександра Візгіна із розбором новацій проекту Кримінально-процесуального кодексу, запропонованого Банковою. Цей сюжет є одним із найбільш інформативних матеріалів на цю тему, показаних нашим телебаченням, має яскравий відеоряд, змістовні експертні коментарі й добре дібрані приклади, що ілюструють зміни в законі.

Справи Луценка й Тимошенко потрапили в огляд найгарячіших тем тижня. Проте історію з медоглядом Юлії Тимошенко висвітлено досить докладно й різнобічно, без порушень стандартів і перекручень. Те ж стосується й завершення слухань у справі Юрія Луценко: Максим Крапивний процитував останню промову екс-міністра й дав коментарі обох сторін. Звісно, це далеко не вичерпна інформація з цих тем, але порівняно з тим, як висвітлюють (чи то пак, замовчують) розвиток подій у справах Луценка й Тимошенко «Інтер» та Перший, це великий крок уперед.

На цьому з українською політикою все. Далі – заворушення у Греції, сюжет пам’яті Вітні Х’юстон, Берлінський кінофестиваль. «Факти тижня» другий тиждень поспіль демонструють, що можуть бути якісною і яскравою програмою без маніпуляцій, політичного піару та ритуальних танців навколо Віктора Пінчука. Так тримати!

«Інтер», «Подробиці тижня»

«Інтер» невтомно експлуатує метод переведення стрілок від внутрішніх, не надто приємних для влади, політичних та економічних подій на закордонні, драматичні й трагічні, після яких вісті з України сприймаються як заспокійливе. Ось і цей випуск «Подробиць тижня» розпочався з матеріалу про українця Едварда Чикоша, якого судять у Єгипті, та продовжився цікавим, інформативним і динамічним матеріалом Андрія Цаплієнка з депресивної Греції. Зарядилися закордонним негативом? Тепер можна й про Тимошенко. Ось усе, що вважає за потрібне сповістити з цієї теми «Інтер»:

«Бывшего премьер-министра Украины, которая отбывает наказание в Качановской колонии, очередной раз осмотрела медицинская комиссия. Но на этот раз – уже с иностранными специалистами в своём составе. Врачи из Канады, Германии и Украины оценили состояние здоровья Юлии Тимошенко. Результаты обследования могут стать известны на следующей неделе». Такий виклад був би занадто сухим навіть для звичайного випуску новин, не кажучи вже про тижневик, який, – принаймні колись, – уважався аналітичним.

Далі – традиційна рубрика «паркет», присвячена кадровим перестановкам у владі. Жодних оцінок чи експертних коментарів, навіть натяку на аналіз немає. Натомість є багатонадійний синхрон від Януковича. І – знов геть від політики, у соціалку. Цього разу «Інтер» перевершив у страусовому підході до висвітлення української політики навіть своїх колег із Першого.

Перший національний, «Підсумки тижня»

У підсумковій програмі державного телеканалу традиційно цураються конфліктних тем української політики (ні Тимошенко, ні Луценка, ні навіть кадрових змін у владі!), одначе й цього разу, як тиждень тому, здивували. Тепер одразу двома темами: FEMEN і закриття «Дорожнього контролю».

Протягом кількох останніх місяців жіночий рух FEMEN, попри численні більш чи менш гучні акції, у фокус телетижневиків не потрапляв. Цього разу з’явився формальний інформаційний привід – порушення кримінальної справи щодо паплюження національних символів Індії. Про це сповістили в «ТСН. Тижні» «1+1», але дуже стисло; натомість «Підсумки тижня» Першого взялися не лише докладно розповідати про останні провокації феменок, але й розбиратись у витоках та обставинах діяльності руху. А загадок і відкритих питань у цій темі – хоч греблю гати. Звідки FEMEN бере гроші на свої акції? Чому, попри очевидність намірів, активісток усюди пускають, дають візи навіть у найзакритіші країни, а після затримання їм зазвичай, – якщо не враховувати білоруську історію, з якою також не все ясно, – удається швидко вийти на волю й навіть не бути оштрафованими? Журналіст Ігор Климовський зробив непогану роботу, зібравши інформацію про FEMEN, опитавши учасниць руху, а також подавши коментар політолога Тараса Березовця про наявність у руху системних джерел фінансування. А ось авторський висновок, поданий наприкінці матеріалу, простуватий: «Діяльність FEMEN неможливо сприймати однозначно. Їх методи хоча і ефектні, але подобаються далеко не всім. Але це з одного боку. А з іншого – дівчата, на відміну від багатьох, не сидять склавши руки, а щось намагаються робити».

Тема закриття «Дорожнього контролю» стала підводкою до матеріалу про міжнародну боротьбу за свободу в інтернеті. Перехід від українського до світового контексту вийшов доволі натягнутим: «Інтернет-ресурси вже давно привертають увагу не лише українських чиновників. Впливати на інтернет так чи інакше намагаються у всьому світі. Чому віртуальне життя почало цікавити уряди?». Відразу стає зрозуміло, чому канал, який зазвичай не виходить за межі похмурої української соціалки, раптом узявся за таку складну й незрозумілу його аудиторії тему. Мовляв, так «не лише в Україні, а й в усьому світі» – а позаяк масштаби там інші, українська ситуація на тлі білоруської або навіть американської здається досить спокійною. Ба більше, автор матеріалу Ірина Симоніна знайшла «одного з організаторів хакерських атак на українські урядові сайти»: «Третьокурсник Дені не називає свого справжнього імені та не показує обличчя. Він один з організаторів хакерських атак на сайти українських державних органів, які відбулись минулого тижня. Так користувачі інтернету показали невдоволення щодо закриття файлообмінника Ex.ua». Повертаються до закриття Ex.ua – вустами системного адміністратора Дениса Філіппова стверджують, що це було зроблено «на замовлення». А насамкінець завідувач відділу дослідження інформаційного суспільства та інформаційних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень (аналітична структура Адміністрації президента) Дмитро Дубов умиває руки держави: «Держава, швидше, займається моніторингом того, що відбувається в Мережі, ніж контролем чи спробами контролювати те, що відбувається. І моніторинг – це явище, яке притаманне будь-якій державній установі, будь-якій державі».

Все це доволі сумбурно й навряд чи зрозуміло цільовій аудиторії Першого каналу. Та все ж добре, що люди, які не дивляться нічого, крім державного каналу, хоча б у такий спосіб довідаються про те, що відбувається в інтернеті.

5 канал, «Час. Підсумки»

Розпочали випуск із перестановок в уряді, РНБОУ та Міністерстві оборони. Цікаво, що якщо «Інтеру», «1+1» та ICTV з мотивами призначення все ясно, то в Тетяни Даниленко зовсім інша думка: «Завдання, поставлені президентом перед військовими достеменно не зрозумілі. Логіку відставок Янукович пояснює рідко, а про завдання, поставлені перед новопризначеним, обійшовся загальними фразами. Політологи та журналісти у свіжих рокіровках шукають то ознаки посилення групи Фірташа, то сім’ї, то невеликі реверанси Ахметову. Очевидно поки що одне: вибудовуючи баланси, Янукович все-таки робить ставку на тих, кому вірить особисто». Очевидно це, треба думати, самій Тетяні; втім, із достовірністю посилань та відокремленням фактів від коментарів справи набагато кращі в подальшому сюжеті авторства Ірини Герасимової. Це ґрунтовний і глибокий аналітичний матеріал, який нарешті дозволяє якщо не зрозуміти останні призначення, то, принаймні, зібрати докупи факти, необхідні для цього розуміння. До коментування функціональних змін в РНБОУ їй удалося залучити Євгена Марчука, який останнім часом у медіа майже не з’являється. Аналізуючи причини гаданого заслання (чи посилення) Андрія Клюєва, Ірина сміливо оперує припущенням, що це може бути пов’язано із начебто нецільовим використанням 31 мільйона євро, наданих Україні Єврокомісією. Ще один важливий факт, який пропустили інші тижневики – призначення Михайла Єжеля радником президента, що суперечить поширеним уявленням про відсторонення міністра через профнепридатність та провал реформи. Нарешті, не підтверджена, але весь час повторювана обізнаними людьми інформація про те, що в «шорт-листі» претендентів на крісло прем’єра опинилися Сергій Арбузов та Валерій Хорошковський, також з’явилась у матеріалі.

Не менш динамічним вийшов матеріал про «Дорожній контроль» в Азада Сафарова. Щоправда, акценти в ньому зроблено таким чином, що всі шишки валяться саме на даішників. Даішник – улюблений антигерой нашого народу, і, природно, для влади завжди буде цапом-відбувайлом: достатньо згадати широкий жест попереднього президента, що скасував ДАІ як таку. Боротьба громадських активістів та просто свідомих водіїв зі свавіллям ДАІ і закриття сайту за розпорядженням суду – різні теми. В результаті Азад включив у матеріал чимало цікавого відео, – навіть про сумнозвісну «телячу мову» не забув, – але системність проблеми досить сумнівна. З коментарів прес-секретаря міліції Володимира Поліщука виходить, що там «Дорожнім контролем» задоволені. Тож порівняння з Ex.ua притягнуте за вуха, як і посилання на загадкову обіцянку влади не чіпати інтернету (що за влада, кому й коли це обіцяла?). До чого тут влада?

Ще один контраст із тижневиками провладних каналів – тема Луценка. Тут не лише детально розповідають про ситуацію у справі, але й демонструють уривок запису останнього слова Луценка з залу суду, зробленого прихованою камерою. Ці кадри справді беруть за душу. У висвітленні справи Луценка команда «Час: Підсумки» не приховує своєї глибокої заангажованості – в найкращому сенсі цього слова, – і все ж програмі вдається висловлювати свої почуття, не виходячи за межі професійної пристойності.

Про Тимошенко – вже значно стриманіше: стислий переказ головних подій, що стосуються цієї теми, жодної прямої мови. Так само повідомленням у студії дали інформацію про Забзалюка, який передав «гроші Рибакова» «Охматдиту». Лікуванню онкохворих дітей присвячено наступний матеріал, у якому Людмила Голоднік, прямим текстом називаючи імена відповідальних за ситуацію політиків та чиновників, спробувала розібратися, що заважає рятувати хворих на рак маленьких пацієнтів в Україні. Після досить незвичної (принаймні, останнім часом) для тижневика 5-го соціалки – ще незвичніший музично-тусовочний сюжет про національний відбір на «Євробачення». Що ж, така різноманітність програмі лише на користь.

«Україна», «Події тижня»

Програма Андрія Данилевича впевнено займає проміжну нішу між обмеженими провладністю й так само обмеженими опозиційністю телетижневиками. Попри специфічний добір тем, «Події тижня» торкаються багатьох больових точок влади, не критикуючи її. Відсутність агресії та вірнопідданого ставлення дозволяє журналістам виявляти винахідливість у розкритті тем, до яких колеги з інших каналів підходять лінійно. Ось і цього разу розпочали з Тимошенко, розповівши історію з приїздом лікарів та різночитаннями їхніх висновків. Олександр Бондаренко підготував дотепний та пізнавальний сюжет, у якому порівняв умови та обставини ув’язнення Тимошенко та закордонних екс-лідерів – Моше Кацава, Хосні Мубарака та інших. Зробивши з цього – вустами політолога Костя Бондаренка – філософський висновок. Небанально.

У «рубриці» нових призначень із незмінним побажанням успіхів на новому місці цього разу знайшлося місце конспірологічним припущенням. «СНБО – органом, который сейчас, по сути, не имеет серьезного влияния на государственные процессы, теперь будет руководить Андрей Клюев, который до этого был вторым человеком в правительстве: последний год занимал должность первого вице-премьер-министра, министра экономического развития. И хоть сейчас Виктор Янукович поручил Клюеву высокую миссию усилить сектор безопасности Украины, все равно ссылка в Совбез выглядит резким карьерным понижением, о причинах которого можно только догадываться. И уж точно можно быть уверенным, что кто-то из окружения Президента рад такой ротации. Кто в фаворе сейчас у первого лица страны, можно будет понять по назначению на вакантную нынче высокую должность первого вице-премьер-министра. Это хорошая площадка для занятия в будущем премьерского поста», – виголосив Андрій Данилевич. Навіщо говорити загадками? Навряд чи багато глядачів програми уявляють, кого мав на увазі ведучий. І про що саме він здогадується щодо причин пониження Клюєва? І чому не враховує думки тих експертів, які стверджують, що це, навпаки, підвищення або виведення потрібного Януковичу політика з-під удару перед відставкою Азарова?

Вперше з початку року у випуску «Подій тижня» не було нічого про газ. Так само вперше відтоді, як громадськість перестала перейматися здоров’ям Мірчі Луческу, в програмі вийшло щось дуже схоже на корпоративну джинсу. А саме матеріал про економічні успіхи Дніпропетровської області. Як з’ясовується під час сюжету, незалежну оцінку, наслідком якої стало отримання найвищого рейтингу, ініціювала обласна адміністрація: «Инициатива исходила из области. То есть, руководство области, администрация, для себя решила, что присвоение кредитного рейтинга, оценка, независимая оценка страны, рейтинговое агентство будет полезно области». Голова облдержадміністрації і колишній менеджер одного з підприємств Ріната Ахметова (якщо ви забули, це власник каналу «Україна») хвалиться: «В области понятны правила игры. У нас есть стратегия, процедуры дебюрократизированы, каждый инвестор может рассчитывать на индивидуальное сопровождение». Далі в матеріалі йдеться про інший рейтинг, який проводить ахметовський фонд «Ефективне управління». Штучно створені інформаційні приводи для піару структур, близьких до власника.

ТВі, «Підсумки з Віталієм Гайдукевичем»

Після традиційного огляду світових подій для галочки перша тема – кадрові перестановки у владі. Тут Віталій Гайдукевич повідомляє новину, яку пропустили або не вважали за необхідне сповістити його колеги з інших каналів: про призначення Дмитра Фірташа співголовою Національної тристоронньої соціально-економічної ради (глядач політичних ток-шоу міг довідатися про це з «Шустер live» на Першому національному). Цікаво, що цієї інформації не було навіть на «Інтері», який раніше не пропускав жодної важливої події з життя Фірташа. Ще один акцент: за словами Гайдукевича, на цій посаді Фірташ отримуватиме зарплатню з бюджету.

У матеріалі Олега Криштопи під тривожну фонову музику нові призначення в уряді та РНБОУ коментують Михайло Погребинський, Сергій Гайдай (за його версією, радбез з Клюєвим на чолі діятиме як противага кар’єрним амбіціям Валерія Хорошковського) і Євген Марчук. Олег знайшов цікавий доказ підвищення ваги РНБОУ – збільшення кількості дорогих машин, що заїжджають у цей донедавна напівмертвий орган. Також, згідно з узагальненою автором сюжету експертною думкою, Клюєв залишиться відповідальним за перемогу Партії регіонів на прийдешніх виборах.

Далі Віталій Гайдукевич передає своєрідний привіт нашому моніторингу: «Підсумки» часто критикують, що до нас не заходять представники влади. Ну, не йдуть...» – мовляв, Ганна Герман обіцяла завітати, але в останній момент відмовилася. Натомість до розмови в студії запросили «симпатика влади, фахового журналіста» В’ячеслава Піховшека. Вибір співрозмовника вдалий: важко знайти більш поінформованого про внутрішні справи влади і водночас готового до розмови експерта. Щоправда, навіть такому талановитому ведучому, як Гайдукевич, навряд чи вдасться «розкрутити» цього співрозмовника на щось більше, ніж він мав намір сказати.

При цьому В’ячеслав сипле фактами й оцінками, які робить начебто відсторонено, говорячи про владу і Януковича у третій особі й себе з ними не об’єднуючи. Він із легкістю, оперуючи багатим фактажем та історичними паралелями, відбиває будь-яку спробу Гайдукевича нав’язати співрозмовникові однозначне трактування-ярлик.

Чимало зі сказаного В’ячеславом Піховшеком у студії було справді цінним: зокрема, він похитнув упевненість, яку поділяють (очевидно, за інерцією) всі журналісти, в тому, що саме Клюєв очолюватиме штаб ПР на парламентських виборах. Доводиться визнати слушним його зауваження щодо того, що поширене (та нав’язуване аудиторії) уявлення про Дмитра Саламатіна як про людину, яка нічим, окрім бійок стільцем, не відзначилася, є поверховим. Заперечив він і твердження про отримання Фірташем зарплати з бюджету на новій посаді.

Занадто однозначними оцінками грішить Юлія Куценко в матеріалі про Тимошенко. Так, іноземних лікарів, які приїхали обстежувати екс-прем’єра, вона називає «незаангажованими й авторитетними». Авторка добре звела докупи всі уривки інформації та підозрілих заяв, що стосуються результатів обстеження, одначе не можна не зауважити, що лікарі, до яких звернулася Юлія, коментують здогадки та припущення, які за підсумком публікації діагнозів можуть виявитися хибними. Ну, а слова «про те, що лікарі були повністю незаангажовані, заявляє захисник Тимошенко Сергій Власенко» просто смішні – а що ще він може заявляти? Справді цінна інформація знайшлася в самому кінці матеріалу: дані про діагнози Тимошенко, що містяться в матеріалах справи в Європейському суді. Цю інформацію на інших каналах із якихось причин не помітили, хоча вона, на відміну від піар-заяв влади й оточення Тимошенко, може бути хоч чимось підкріплена.

Сюжет умить отримав в ефірі порцію експрес-критики від Піховшека, хоча коментування теми хвороби Тимошенко давалося досвідченому журналістові досить важко, попри явне послаблення натиску ведучого. Натомість мобілізувався В’ячеслав після сюжету Мирослава Отковича про справу Луценка, заявивши, що цей процес ведеться не з міркувань політичної доцільності, і стрімко вибивши м’яч зі своєї половини поля, нав’язав ведучому іншу тему розмови. Потім Гайдукевич наполіг на коментарі саме щодо політичної складової справи Луценка, але за цей час Піховшек уже зорганізувався для обтічної відповіді. На думку вашого автора, ця розмова у студії була яскравим свідченням того, як розумний носій інших поглядів спроможний розрухати сонний тижневик ТВі та в кінцевому підсумку підвищити його якість.

Цікава історія, яку інші проігнорували, а ТВі витягнув на світло – відкриті листи українських жінок до світового жіноцтва спочатку на захист Тимошенко, а потім навпаки. Щоправда, заява Сумської про те, що після підписання листа їй почали погрожувати, а також інформація про стрімкі зміни в позиції видатної акторки, що могли би зробити цю історію ще цікавішою, до повідомлення не потрапили. Останній матеріал випуску – про підкуп виборців, доволі цікавий та різнобічний, – не лише таврує цю практику, але й змушує замислитися про причини її дієвості.

Верстка телевізійних тижневиків 19 лютого 2012 року

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Переміг однією правою

Ображена інспекція

За крок до вироку

Історія хвороби

Тиждень за одну хвилину

Нагрішив-покайся

Церковні інтриги

Гайда(на) Євро

Справа голих

Кривава справа

Медичні реформи ляжуть на плечі Раїси Богатирьової

Полімерна зараза

Наша перемога

Голос країни

«Інтер», «Подробиці тижня»

Українцю загрожує пожиттєве ув’язнення в Єгипті

Греція намагається зупинити агонію економіки

Закордонні лікарі оцінили стан здоров’я Тимошенко

Янукович провів низку кадрових перестановок

Бізнес на дітях

Український азбест безпечний

В Україні все більше невдоволених шкільними поборами

Чемпіоном на ринг вийшов, Чемпіоном із нього й пішов

Перший національний, «Підсумки тижня»

Зима потроху відступає

Не бояться найсильнішого морозу учасниці FEMEN

В Україні закрили ще один інтернет-ресурс

Допоможіть маленькому Сашкові

На Євробачення-2012 у Баку від України поїде Гайтана

Віталій Кличко вчергове захистив свій титул Чемпіона світу

5 канал, «Час. Підсумки»

Кадрові перестановки президента в уряді

Наїзд на сайт «Дорожній контроль»

Суд над Юрієм Луценком

У Юлії Тимошенко міжхребцева грижа

БЮТ передали дітям гроші

Відбір на Євробачення.

Віталій Кличко переміг суперника в Мюнхені

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

Бій не задля слави, а заради справедливості

Тим часом в Україні тривають гучні кадрові перестановки

Кадрові перестановки Віктор Янукович коментував на Полтавщині

І черговий експрес цими днями вийшов на маршрут Київ-Харків

Одразу кілька жахливих пожеж сталося цього тижня

Суд призначив ескулапу рік позбавлення волі

Наші суди не втомлюються дивувати неймовірними вироками

Процес над колишнім міністром МВС Юрієм Луценко завершиться ймовірно ще за старим кодексом

Без скандалу

В Берліні завершився знаменитий кінофестиваль

«Україна», «Події тижня»

Ув’язнена №1 на цьому тижні стала пацієнткою №1

Головний скандал тижня в Росії

В Україні свої реалії й свої перестановки у владі

Далі про наше майбутнє

Тегеран погрожував зупинити поставки нафти в Європу

Moody's опубліковало кредитні рейтинги

В Києві відбудеться Міжнародний інвестиційний форум

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
deviant ART by ~2000years
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1927
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду