До офіційного початку виборчої кампанії ще кілька місяців. Один із неофіційних відбувся на цьому тижні – Віктор Янукович, завітавши на засідання Кабінету Міністрів, виголосив свої «соціальні ініціативи», в яких кожен, хто хоч трохи знайомий з українською політичною традицією, впізнає звичне передвиборне пригодовування малозабезпечених виборців. «Соціальні ініціативи» мало чим відрізняються від обіцянок попередників (а тим часом своїх власних передвиборних Янукович так і не виконав), загрожують зростанням інфляції, до того ж влада не надто переконлива у своїх запевняннях, що гроші на їхнє фінансування візьмуться не з друкарського верстата.

Також Віктор Янукович однозначно заявив, що тарифи на газ для населення підвищено не буде, а отже, Україна відмовляється виконувати умови, необхідні для отримання кредиту від Міжнародного валютного фонду. Це меседж для українських виборців – звісно ж, так само передвиборний, адже раніше влада була готова підвищити, говорила про необхідність цього і підвищувала тарифи. Тепер про те, звідки візьмуться гроші на витрати, які розраховували закрити грішми МВФ, влада не каже – скоріш за все, через те, що сама ще не знає або планує ці гроші надрукувати.

Ще один старт відбувся 11 березня в підсумкових тижневиках. Саме з некритичного висвітлення «соціальних ініціатив» та мовчання про відмову виконувати умови МВФ розпочався новий, передвиборний період діяльності цих програм на лояльних до влади телеканалах. До цієї категорії з жалем доводиться долучити й ті канали, в інформаційній політиці яких останні місяці чи тижні тривала «відлига» – «1+1» та ICTV. Втім, попри провладність чи опозиційність, жоден канал не зробив на цю тему повноцінного сюжету з експертними коментарями, думкою опозиції та бодай мінімальною спробою дошукатися, звідки можуть узяти гроші на передвиборні гекатомби. Наблизився до цієї мети хіба що ТВі.

На додачу до незбалансованого, неповного та некритичного висвітлення дій влади зменшилася зацікавленість провладних каналів у долі Юлії Тимошенко. Спроба делегації ОБСЄ потрапити до Качанівської колонії на зустріч із Тимошенко, що скінчилася невдало і скидалася радше на виставу з наперед визначеним результатом, не потрапила до тижневиків провладної четвірки каналів, а два з них – «Інтер» та Перший національний – не згадали про екс-прем’єра взагалі. Про причини цього здогадатися неважко: перед виборами будь-яка згадка трактується як реклама, а отже, опозиції та її ув’язнених лідерів в ефірі цих каналів буде мінімум. Натомість буде – і вже стає – дедалі більше неназваних експертів, фінансистів та соціологів.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Перший сюжет – про «соціальні ініціативи» президента, які названо найрезонанснішою новиною тижня. Вслід за ним – інтерв’ю з Януковичем про те, як ці ініціативи будуть утілювати. Можливо, такою була умова отримання ексклюзивного інтерв’ю, або ж «1+1» прогнувся з якихось інших причин, одначе в сюжеті Сергія Швеця немає жодного кривого слова про плани Януковича, жодного коментаря опозиції або скептично налаштованого експерта (хоча є коментар директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елли Лібанової після недостовірного посилання «соціологи заявляють», який ілюструє доречність дій влади). Наявність сумнівів виявляється в цьому сюжеті лише у вигляді одного заперечення: «Головний фінансист країни обіцяє не друкувати додаткових грошей і обійтися без інфляції. Втім, звідки братиме кошти, тримає в таємниці». Таких беззастережно позитивних матеріалів про дії влади «ТСН. Тиждень» не продукував уже давно. Почалося?

Деякі порівняно незручні (хоча можна припустити, що, як зазвичай буває у випадках високоповажних респондентів, наперед узгоджені) запитання пролунали з уст Алли Мазур під час інтерв’ю – наприклад, таке: «Ви в своїй доповіді на Кабміні закликали уникнути популістської політики. І от як раз цей момент про виплату боргів “Ощадбанку”, ця тисяча, яку в народі називають “Юліною тисячею”, я пригадую, тоді, коли уряд Тимошенко ініціював таку виплату, Партія регіонів, перебуваючи в опозиції, назвала це популізмом і вустами Миколи Азарова передбачила інфляцію, власне, що і трапилося. Чи ви впевнені, що вдасться уникнути такого стрибка інфляції зараз?». Одначе це не виправдовує цілковитої некритичності матеріалу та незбалансованості обіцянок влади хоча б оцінкою опозиції.

Опозиція була б узагалі відсутня в цьому випуску «ТСН. Тижня», якби у рубриці «Тиждень за одну хвилину» не згадали про Юлію Тимошенко: «Юлію Тимошенко треба терміново лікувати. По можливості за межами тюрми. Такий вердикт 8 березня оголосили німецькі та українські лікарі. Прокуратура, за словами німців, пообіцяла дати таку можливість. Самій VIP-ув’язненій дозволили 3 доби прожити з донькою у спецприміщенні Качанівської колонії. Такі побачення в’язням дають раз на 3 місяці». На цьому українська політика в «ТСН. Тижні» скінчилася.

Протягом місяців «ТСН. Тиждень» був нехай не надто критичною в оцінках влади, але загалом збалансованою програмою, що не обмежувала себе у висвітленні різних точок зору. Хочеться сподіватися, що висвітлення «соціальних ініціатив» у дусі радянської пропаганди було одноразовою акцією, а не першою ластівкою, вслід за якою прийдуть ще глибші прогини під владу.

«Інтер», «Подробиці тижня»

Канал першого віце-прем’єра присвятив «соціальним ініціативам» порівняно невелике повідомлення в рубриці «паркет»:

«Увеличение пенсии, компенсации вкладчикам Сбербанка СССР и кредиты на жилье не более 4% – таковы инициативы Президента Украины. Программу социальных реформ Виктор Янукович представил на этой неделе в правительстве и обязал Кабмин найти на все это деньги. Ответственность за выполнение задач, поставленных главой государства, будут нести как министры, так и главы областных администраций. Реанимация ипотечного кредитования предусмотрена с мая. Тогда же начнут выплачивать увеличенные пенсии. По словам Президента, 9 миллионов пенсионеров, которые вышли на заслуженный отдых до 2008 года, будут получать на 100 гривен больше. А с июня запланирована выплата компенсаций вкладов Сбербанка СССР.

Віктор Янукович: “Залишилися значна кількість громадян, яка не могла отримати обіцяної компенсації у одну тисячу гривень. До таких громадян відноситься більше 6 мільйонів. Держава має виконувати зобов'язання. Тому, починаючи з 1 червня і до кінця цього року, ця частина боргу має бути повернута”».

І це навіть не одна з головних тем випуску: сфокусувалися цього разу на Росії та справах українсько-російських. Перше повідомлення випуску – заява росіян про те, що у зіткненні двох поїздів на Транссибірській магістралі винна неякісна деталь українського виробництва. Останнє слово залишили за виробниками, не називаючи їх («сталелитейный завод в Кременчуге»): «Украинские производители объясняют: стальные детали могут разниться по литью. А чтобы выявлять в них повреждения, нужно регулярно проводить специальный осмотр. Ломаться могут абсолютно все рамы – были они произведены в Украине или в каком-либо другом государстве».

Далі – репортаж Андрія Цаплієнка про російські вибори. Дивовижно, але репортер, який багато років працював у мейнстримі найбільш прокремлівського телеканалу України, розпочинає свій матеріал зі слів, які користувачі Facebook мали нагоду бачити на демотиваторах російської опозиції: «Россия не видела слез Путина, ни после гибели “Курска”, ни во время терактов в начале двухтысячных, которыми был отмечен его предыдущий президентский срок. Но вот Владимир Путин снова становится хозяином Кремля и со слезами на глазах дает первое послевыборное обещание». Тренд небаченої фривольності у висвітленні російських виборів не лише зберігся, але й посилився. Андрій Цаплієнко зібрав різні думки щодо можливих змін у Росії, зокрема й колишнього українського військового Вадима Махна, який висловлює мало не мілітаристські думки: «Процитирую: "Им не нужны партнеры, им нужны вассалы. С Россией так нельзя". Я думаю, это высказывание Путина должны взять на вооружение наши руководители и сказать, что если вам не нужны партнеры, а нужны вассалы, то с Украиной так нельзя».

Убезпечитися від тиску Росії ми можемо, на думку пана Махна, посилюючи збройні сили. З цієї нагоди «Інтер» навіть трохи побрязкав зброєю, розповівши (сюжет Геннадія Вівденка) про успіхи українського військово-промислового комплексу: «Украина наращивает экспортные обороты в специфической военно-технической отрасли. Торговля оружием весьма выгодна: эта продукция высокотехнологична, дорого стоит и, как правило, гарантирует сотрудничество со страной-покупателем на годы вперед. Кроме того, обеспечивает работой тысячи украинцев на предприятиях военно-промышленного комплекса, некогда мощного во времена СССР. Руководители украинского ВПК после нескольких удачных контрактов говорят, что работой отрасль теперь обеспечена на 3–5 лет вперед – это внешние заказы на сумму до 5 миллиардов долларов». Метаморфози «Інтера» не припиняють дивувати.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Знов, як і минулої неділі, починають із російських виборів. Цього разу кореспондент Першого Ярослава Мізай розповідає, «які уроки з результатів волевиявлення в Росії може винести для себе Україна, та чого очікувати від нового старого президента в стосунках між нашими державами». Творчий метод авторка застосувала той самий, що й минулого разу: погляд на російські справи крізь призму думок українських спікерів, чия компетентність у цій темі визначалася їхньою участю в спостерігацьких місіях. Це українські депутати Ольга Герасим’юк та Валерій Коновалюк, яких Ярослава Мізай чомусь називає аналітиками: «Хоч президент в Росії не новий, аналітики вважають, що країна після виборів уже інша. Адже там з'явився потужний протестний рух. З ним новообраному президенту доведеться рахуватися». «Нині серед експертів точаться суперечки про майбутні відносини Кремля та Києва. Вони передбачають, що новий очільник Росії продовжуватиме політику тиску на Україну, особливо в газовому питанні», – каже авторка. Крім названих українських політиків, зміни коментують інші українські експерти – Володимир Омельченко з центру Разумкова та посол із питань енергетичної безпеки МЗС України В’ячеслав Княжницький. І знов – нікого, хто міг би якщо не представляти Москву, то хоча б мати доступ до інсайдерської інформації з Кремля!

На завершення матеріалу – ще одне недостовірне посилання на експертів: «Тому експерти переконані: Україна повинна якнайшвидше розпочати виконувати зобов'язання про енергетичну співпрацю з ЄС як член енергетичного співтовариства. Інакше може втратити можливість купувати блакитне паливо за значно нижчими цінами». Дивно, Ярославо, що в Могилянській школі журналістики вам цього не пояснили: «експерти» не бувають ні в чому «переконаними». Існують окремі думки окремих людей, і на кожну думку слід посилатись окремо – це стандарт достовірності. Навіть якщо двоє залучених вами до коментування експертів (пані Герасим’юк та пан Коновалюк жодними експертами не є, вони політики) зійшлися у певній думці, десь поруч можуть існувати двісті достойників із зовсім іншим поглядом. Що ж до теми російсько-українських стосунків, то без залучення російської сторони її не можна вважати розкритою.

Якщо вчорашнім студентам може просто бракувати досвіду, то у випадку матеріалу досвідченої журналістки Тетяни Кухоцької доводиться констатувати явне пересмикування – з метою, очевидно, підіграти нарешті більш конкретній «генеральній лінії» влади. Йдеться знов про білоруські продукти; авторка починає з розмірковувань про те, чому бренд «якість СРСР» набув такої популярності; за допомогою маркетолога доходить висновку, що річ у ностальгії, яка змушує людей вважати, що продукти з країни, де законсервовано совок, зберегли високу якість радянських продуктів. І раптом: «Але не завжди те, що було добре колись, таке ж якісне і сьогодні. Українська Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України цього тижня призупинила ввезення білоруського молока та свинини. Кажуть, що тимчасово. Переконують: якість не відповідає вимогам часу. Річ у тім, що в тамтешніх молочних продуктах виявили низку порушень. Зокрема, у білоруських харчах перевищений максимально допустимий рівень ветеринарних препаратів, а саме антибіотиків. Щодо м'яса, то його заборонили ввозити у зв'язку із загрозою африканської чуми свиней». І завершення сюжету: «Самі білоруси переконують: в забороні завозити їхні продукти до України замішана політика. Українці заперечують і наголошують: ця міра тимчасова. А поки країни з'ясовують стосунки, маркетологи радять тим, хто хоче якісних продуктів, шукати не старих емоцій та не дивитися на картинки упаковок, а підходити до покупки з тверезим розрахунком».

Це цілеспрямована дискредитація не якогось конкретного бренду або виду продукції, а взагалі будь-яких імпортних товарів із цілої країни. При цьому прив’язка мережі магазинів «Якість як в СРСР» до продуктів, ввезення яких заборонено, абсолютно віртуальна: журналіст не наводить жодних доказів того, що в цих закладах продавалися молочні продукти з перевищенням максимально допустимого рівня антибіотиків. Одначе саме такий висновок зроблять із матеріалу глядачі. Кінець сюжету – недостовірне посилання («маркетологи» – в матеріалі фігурував лише один маркетолог, Ольга Півікова, інші ж можуть мати будь-яку іншу точку зору) та пряма антиреклама білоруських товарів.

Далі – суцільна соціалка. Зокрема, в програмі, яка вже не перший місяць послідовно ігнорує «в’язня №1» і «в’язня №2» (так медіа тепер звуть Юлію Тимошенко та Юрія Луценка), перейнялись умовами утримання в’язнів в українських тюрмах і СІЗО.

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

Перехвалена в минулих оглядах програма, на жаль, повертається у стару колію. Як і в «ТСН. Тижні», «соціальні ініціативи» тут визначено як «несподівані» (sic!) і подано абсолютно некритично, без хоча б натяків на те, що йдеться, зокрема, й про передвиборний піар.

Випуск розпочався з Росії («Сенсації не сталося» – ніби вона могла статися). В матеріалі Володимира Соколова проведено паралель між Михайлом Прохоровим та Сергієм Тігіпком (із цього приводу навіть висловлюється український політолог Михайло Погребинський). Обіцяне ж на початку сюжету з’ясування, чого слід чекати Україні від перемоги Путіна, виявляється пшиком із недостовірним посиланням на «експертів»: «А от Україні з приходом Путіна ні тепло, ні холодно, кажуть експерти». Ще одна не ясно чия думка: «Без продажу нашої ГТС газ навряд чи подешевшає. А тиск щодо вступу України в Митний союз лише посилиться». По завершенні сюжету, який так і не відповів на запитання, що зміниться в українсько-російських відносинах, ведуча ще раз ставить це риторичне запитання: «Чи припиняться після виборів проблеми на українсько-російському економічному фронті? Поки торговельні розбірки тривають. До них вже втягнулася і Білорусь. Союзницю Росії українська сторона звинуватила у поставці молока і м’яса з антибіотиками. В Білорусі, у відповідь взагалі пригрозили заборонити весь український імпорт. Ну, а що з того нашому споживачу?». По-перше, назвати Білорусь «союзницею Росії» можна хіба що дуже відносно, по-друге, події, про які каже Оксана Соколова, вже двотижневої давнини.

Але в наступному сюжеті в них таки намагаються розібратися. При цьому висловлюючи досить крамольні думки: «Якість молокопродуктів, як білоруських, так і наших, і дійсно шкутильгає. І антибіотик в молоці – це не вигадка наших санітарних служб. За всіма правилами молоко від хворих корівок підлягає утилізації. Однак не всі так чинять. Є велика спокуса заробити навіть на такому маститому чи молоці з антибіотиками. Зоотехніки практично повсюдно лікують хворих корів антибіотиками. Не гребують цим і прості господині». Сюжет починається з Білорусі, а закінчується тим, як страшно жити, коли не можна бути впевненим у якості продуктів – білоруських, українських і будь-яких. Тут немає настільки безпардонної антиреклами білоруських продуктів, як на Першому національному, але немає й зрозумілого пояснення політичних передумов історії. «Експерти називають нову молочну війну реакцією на російські санкції проти українських сирів. Білоруський аграрний міністр колег по Митному союзу тоді підтримав» – недостовірне посилання на «експертів». Ніякої експертної думки з цього приводу в сюжеті немає, натомість є фірмовий «позитивчик» ICTV: «Минулого року білоруси поставили в Україну молокопродуктів на 10 мільйонів доларів. Тепер цю нішу можуть зайняти наші молочники. Після сирного удару Москви, вони зазнали значних втрат». Чи було саме це (прихований протекціонізм) метою заборони імпорту білоруських товарів, ми так і не зрозуміли.

Розповідають про зміну керівника представництва МВФ в Україні, але про конфлікт, який назріває після відмови Януковича виконувати вимоги фонду, сказано лише одним реченням: «Каменем спотикання для відновлення кредитувань є неприйнятна для України вимога МВФ – підвищити ціни на газ для населення».

У кінці випуску – перед сюжетом про святкування 8 березня Миколою Басковим і Олександром Буйновим – згадують і про Тимошенко: «Чоловік Юлії Тимошенко залишається в Чехії, бо побоюється арешту в Україні, тож цього тижня свято 8 березня Юлія Володимирівна зустрічала лише із донькою. На триденне побачення, яке дозволено Тимошенко у Качанівській колонії, не змогла приїхати її мама, бо захворіла. Ну, а щодо хвороби самої Тимошенко, то німецькі лікарі, які її оглядали, цього тижня нарешті оприлюднили свій вердикт. Вони вважають, що лідерка БЮТ дійсно хвора і потребує серйозної терапії, яка навряд чи можлива в стінах колонії. Генеральний прокурор України Віктор Пшонка, якому лікарі виклали свою позицію, запевнив, що таке лікування буде надане». Суперечок щодо того, чи потрібна Тимошенко операція, тут не відображено, але хоча б щось…

«Україна», «Події тижня»

Вже з перших хвилин випуску стає зрозумілим: канал, що належить членові парламентської фракції Партії регіонів Рінату Ахметову, не йде у кільватері «Інтера» та інших провладних каналів. Андрій Данилевич повідомив про статтю міністрів закордонних справ п’ятьох європейських держав із критикою дій української влади, про який змовчали «Інтер», Перший, «1+1» та ICTV: «Министры иностранных дел Швеции, Великобритании, Чехии, Польши, Германии написали статью об Украине. International Herald Tribune – это ежедневная международная газета на английском, которая продается более чем в 180 странах. Вот в этом издании и вышла нашумевшая статья. Тезисы красноречивые: “Сейчас мы оказались в тупиковом положении касательно продвижения процесса ассоциации. Мы не можем скрыть растущее беспокойство по поводу состояния демократии в Украине. Соглашение об ассоциации лишили свободы, а ключ находится в руках руководства страны”. В таком тоне высокие европейские министры не порицали нашу страну во всеуслышание никогда прежде, ведь это не закрытая дипломатическая депеша, а обычная газета, которую читает весь мир. Это означает, что если руководство Украины не прислушается к господам министрам, весь мир прислушается к тому, что было сказано в газете. Это серьезно подпортит имидж страны».

Сюжет Андрія Кузакова розпочинається з невдалого приїзду посланців ОБСЄ до Качанівки. Щоправда, з авторського викладу не зовсім зрозуміло, чи слід вірити звинуваченню в самозванстві, що пролунало на адресу приїжджих із боку МЗС. Утім, натяк на те, що «может, встречаться с Тимошенко не нужно было, а просто показать, что к ней не пускают?», є досить доречним. Головний спікер першої частини сюжету – Олег Волошин, керівник Департаменту інформаційної політики МЗС, який досить скептично відгукується про дії Європи і про європейські перспективи України. В другій частині йдеться про опозицію, якій не вдається об’єднатися. Тут фігурує одіозна останнім часом Наталія Королевська, яка намагалася проштовхнути свого «об’єднаного» кандидата на посаду мера Обухова, але марно – інші політсили об’єднуватися з нею не схотіли. Звісно, небажання єднатися з Королевською навряд чи є аж таким показником розладнаності опозиційного табору, а тим більше не коректно подавати цю історію як продовження традиції невдалого єднання опозиції, що сягає аж «Канівської четвірки». Але, принаймні, за версією «України», опозиція в Україні є – колеги з деяких інших каналів цього вже не визнають…

Окремо сказали й про Тимошенко: «8 марта в колонии – грустный праздник. Тем не менее, Юлию Тимошенко поздравили. Ее сторонники, это несколько сотен человек, в четверг устроили митинг у стен Качановской исправительной колонии. Экс-премьеру принесли тюльпаны, хризантемы, розы. Вручить лично цветы по известным причинам не получилось, их просто перебрасывали через забор. С подарком подгадало и руководство пенитенциарной службы Украины: в эти праздничные дни заключенной Тимошенко разрешили свидание с родственниками. Последние три дня экс-премьер-министр была вместе со своей дочерью на территории колонии в специальном помещении». Про метушню навколо діагнозу не згадали.

Аж після цього настала черга «соціальних ініціатив», які в «Подіях тижня» пов’язали з темою Міжнародного жіночого дня 8 березня: «О роли и месте женщины в Украине говорил на этой неделе Виктор Янукович. В честь 8 марта в Администрации Президента прошла встреча Главы государства с самыми известными и знаменитыми женщинами страны. Виктор Янукович дарил цветы, подарки, всем прекрасным половинкам пожелал счастья, добра и любви. То ли женщины так вдохновили Главу государства, то ли все-таки было запланировано, но кроме цветов, грамот и медалей Президент сделал к 8 марта еще один подарок, на этот раз всей стране – новую Программу социальных инициатив. Позже Виктор Янукович детально изложил ее на расширенном заседании Кабмина». Жінок згадано, звісно ж, суто для краси, але далі викладено головну суть обіцяних заходів:

«Вот что в программе: создание новых рабочих мест, увеличение выплат бюджетникам и малообеспеченным гражданам, увеличение прожиточного минимума на 14% до конца года: сейчас 1017 гривен, соответственно станет где-то 1160. Также выплата долгов вкладчикам Сбербанка СССР, недополучивших сейчас шесть миллионов, всем по 1000 гривен, и введение государственной программы кредитования жилья уже с мая. Речь идет об ипотечных кредитах на 10-15 лет на два-три процента годовых. Сейчас взять кредит на квартиру под 16-17 процентов считается большой удачей. Обычно вообще 20–22 процента годовых. Финансисты уже подсчитали: на все обещания понадобится около 16 миллиардов гривен, это около пяти процентов госбюджета. Откуда деньги брать будут, у Президента тоже есть ответ – будут отменены льготы всем, кому они не нужны, правда, список еще не готов. Будет введен налог на роскошь, подобно тому, что взимается во всех развитых странах, а еще ожидает увеличение поступлений от налоговой и таможни. Трепещите, контрабандисты». Фірмову іронію «Подій тижня» тут скеровано в порожнечу, тим часом жодних навіть натяків на те, що з «соціальними ініціативами» щось не так, немає. Отже, щось спільне в «Україні» з відверто провладними каналами таки знайшлося: «соціальні ініціативи» – недоторканні.

5 канал, «Час:Підсумки»

Почали з Росії – зокрема, з краху сподівань тамтешньої політичної меншини на «кольорову революцію». Другу частину сюжету Анни Мірошниченко, де як експертів-очевидців залучено зокрема й українців Віталія Портникова та Андрія Окару, присвячено перспективам російсько-українських відносин: «Є тепер над чим замислитися і Україні. Третій Путін, яким він буде по відношенню до неї. Як Україна реагуватиме на зміни в Росії? І як сприйматиме старого нового сусідського лідера? У Росії на питання, яким буде курс Кремля, що до України? Відповідь лаконічна..

Леонід Парфьонов: Я могу только сослаться на “Гражданина поэта”. Ничего личного, чисто “Газпром”.

І додають, що позиція Білокам’яної чітка. Хто не з нами, той проти».

Гаразд, такою є думка російської опозиції. А як щодо влади, провладних експертів? Отримати коментар від будь-кого з російських придворних політологів і технологів було б навряд чи набагато важче, аніж залучити Портникова чи Парфьонова. Замість цього розвивається опозиційний дискурс, та ще й із недостовірними посиланнями на «аналітиків»: «Саме про особисті стосунки двох президентів говорять, в першу чергу, аналітики. Путін – той, хто не пробачає образ. А справа Тимошенко Путіна, як підписанта газових контрактів, образила, каже Портников». Є в Анни Мірошниченко аналітики «одні» й «інші»: «Одні аналітики чекають від Путіна пресингу на Януковича, інші – кардинальних змін у стосунках двох держав не прогнозують. Та майже всі переконанні: так чи інакше путінська політика буде жорстка». Та, на жаль, немає нікого, хто міг би викласти погляд російської влади якщо не з перших, то хоча б із других рук – він присутній лише в саркастично відображеному опозиційними коментаторами вигляді. Сумно, але в цьому 5 канал уподібнився Першому національному.

Від Путіна – до Януковича. Тут, звісно, деякі речі називають своїми іменами: «Відмашку на старт парламентських виборів Янукович дав цього тижня. На розширеному засіданні уряду Президент представив свої соціальні ініціативи, які мають втілити його обіцянку про покращення життя вже сьогодні. Це повернення грошей вкладникам “Ощадбанку”, збільшення пенсій, збільшення допомоги багатодітним сім’ям та державна іпотека під низькі відсотки. Отже Президент фактично розморожує програму запроваджену урядом Юлії Тимошенко із повернення вкладникам однієї тисячі гривень. У 2010-му ці гроші припинили виплачувати, хоча це було передбачено бюджетом. На додаткові 1000 гривень зможуть розраховувати дев’ять мільйонів українських пенсіонерів. А ветерани в день перемоги мають отримати близько двох тисяч гривень. Яка сума із бюджету піде на втіленні ідей Віктора Януковича, версії розходяться. Ірина Акімова, перший заступник глави Адміністрації Президента, називає цифру вісім мільярдів гривень. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко озвучив шістнадцять мільярдів. Деякі фахівці нарахували дев’ятнадцять. У будь-якому разі зрозумілих пояснень, звідки влада візьме ці гроші, надано не було. Адже раніше в уряді скаржилися, що Пенсійний фонд на межі банкрутства». Не беззубо, але й не так зубато, як могло б бути. Можна було б, напевно, зупинитися на парадоксі перетворення «Юлиної тисячі» на «Вітіну» попри те, що Партія регіонів завзято критикувала роздавання бюджетних грошей вкладникам «Ощадбанку» за прем’єра Тимошенко. Про це вже й анекдоти вигадано. Крім того, не наведено жодної оцінки ініціатив влади ані експертами, ані опозицією, хоча останній, з огляду на досвід «Юлиної тисячі», було б що сказати. Дивно.

Ще одна умовно політична (і дуже важлива) тема – з нагоди 8 березня – представництво жінок в українській владі. Азад Сафаров зробив цікавий і гострий сюжет, не побоявшись використати як ілюстрацію ганебні кадри сварки між регіоналом Вадимом Колісниченком та представницею FEMEN Олександрою Шевченко, а також низку синхронів провідних українських політиків, що засвідчують їхнє варварське ставлення до жінок. Прикметно і правильно, що цю тему доручили саме чоловікові.

ТВі, «Підсумки з Віталієм Гайдукевичем»

Про тональність, у якій тут говоритимуть на тему «соціальних ініціатив», можна судити вже з анонсу на початку випуску: «Обіцяти не значить виконати: Віктор Янукович узявся покращувати життя небагатих українців». У підводці Гайдукевича – вбивчий сарказм, твердження, що Янукович сплагіював у своїх «соціальних ініціативах» плани Ющенка й Тимошенко, нагадування про невиконані попередні обіцянки та інша «правда-матка». Перший матеріал випуску також присвячено загрозливим передвиборним планам Партії регіонів: поглинання політсил-сателітів, перекроювання виборчих округів (Олегу Криштопі вдалося роздобути проект рішення ЦВК, згідно з яким усе буде зовсім не так, як хотілося б ПР) і, як один із пунктів у переліку передвиборних спец операцій, «соціальні ініціативи». ТВі робить те, чого не дозволили собі інші канали – звертається до експертів, зокрема банкірів та захисників прав обманутих вкладників, по коментарі «соціальних ініціатив», і чує, звісно, різку критику та скепсис.

А також іще одну річ, яку дозволив собі тільки «1+1», хоча, за ідеєю, в цьому мали бути зацікавлені абсолютно всі: інтерв’ю з представником команди, яка обіцяє ці «ініціативи» втілити. До розмови в студії запросили депутата-регіонала Олександра Стояна, якому довелося віддуватися за лідера та уряд.

Проїхавшись по владі, перейшли до опозиції. Роман Недзельський у своєму сюжеті дослідив, чи зможе українська опозиція об’єднатися. Нагадав, як свого часу воювали Тимошенко з Яценюком і як незграбно єдналися їхні політичні сили. Озвучує гіпотезу, за якою у списку «Батьківщини» першим номером стане Арсеній Яценюк. Опитує лідерів та функціонерів малих опозиційних сил, які в єдиний список не хочуть. Однозначних висновків – зможуть об’єднатися чи ні – не дійшов. До студії обговорити цю тему запросили Валентина Наливайченка, голову політради партії «Наша Україна».

Who is mister Putin? – запитує Віталій Гайдукевич у підводці до наступної теми, російської. Занурилась у путінську персональну та політичну історію Юлія Куценко. Цікаві факти перемішано тут із версіями, здогадками та компроматом, і все це, звісно ж, ще дужче демонізує новообраного російського президента, хоча, здавалося б, куди вже дужче. Коментують тему цікаві спікери – Леонід Бершидський, Наталія Геворкян, Віталій Портников та інші. Цікаво, пізнавально… Але до чого тут Україна? Позаяк у матеріалі про це не йшлося, говорити про український вимір перемоги Путіна запропонували Наливайченку, який говорив із позиції лідера націонал-патріотичної політсили, а не експерта. Зокрема, заявив, що до 70% росіян уважає «Единую Россию» «партією шахраїв і злодіїв», Харківські угоди є окупаційними, й надалі радше давав негативні оцінки, аніж намагався спрогнозувати наслідки для України. Тим часом Віталій Гайдукевич перебивав Наливайченка, заважаючи йому використовувати студію ТВі як політичну трибуну, далеко не так наполегливо, як представника Партії регіонів. Що ж, напевно, так і мусить чинити медійна опозиція.

Верстка телевізійних тижневиків 11 березня 2012 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

Які уроки з результатів волевиявлення в Росії може винести для себе Україна?

У чому секрет популярності білоруського бренду в українських покупців?

Про вітчизняні реалії життя за ґратами

Більше половини іграшок в Україні небезпечні для дітей

Дворічному Артемку потрібна допомога – у нього пошкоджено мозок

Як українці перетворюють сміття на житло й предмети побуту

Сьогодні в Японії згадують жертв руйнівного землетрусу й цунамі

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Плани Президента

Реалізація соціальних ініціатив у 2012 році

Тиждень за 1 хвилину

Свіже повідомлення про звички української еліти

Святкування 8 березня

Схуднути до смерті

Москва вгамувалася

Готель для Світлани Медведєвої

Нащадки Кобзаря

«Інтер», «Подробиці тижня»

У великій аварії на залізниці в Росії знайшли український слід

«Подробиці тижня» починають цикл «Вибори-2012: як зміниться світ?» із Росії

Янукович пообіцяв підвищити пенсії й реанімувати іпотеку

Україна збільшує експорт танків та БТР

У Польщі хочуть узаконити евтаназію

В Ізраїлі «діти з пробірки» часто родом із України

В Україні жінкам люблять розповідати, що їхнє призначення – родина й діти

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

Сенсації в Росії не сталося

Чи припиняться після виборів проблеми на українсько-російському економічному фронті?

Цього тижня Віктор Янукович презентував нові соціальні ініціативи

Місію Міжнародного валютного фонду в Україні з цього тижня очолює Крістофер Джарвіс

Усі шестеро гірників, які під час обвалу працювали у нелегальній копанці на Донеччині, загинули

Чорний вівторок у найбагатших світу цього

Прославився за кілька хвилин донецькій бізнесмен

На курорті Карлові Вари в Чехії російські та українські бізнесмени викупили практично все

Чоловік Юлії Тимошенко залишається в Чехії, бо побоюється арешту в Україні

В’язниці світу продовжують досліджувати дівчата з українського руху FEMEN

Свято 8 березня

5 канал, «Час:Підсумки»

Помаранчева загроза в Росії минула

Вибори для Віктора Януковича вже на носі

Світ обговорює українських жінок

«Україна», «Події тижня»

Цим тижнем розпочався новий виток дипломатичних ігор із заманювання України в Європу

Восьме березня в колонії

Про роль і місце жінки в Україні казав цього тижня Віктор Янукович

На порозі Третьої світової війни

Стежити за цінами на енергоносії нині малоприємне видовище

Сьогодні в Японії день траурів

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.