Завдяки наближенню футбольного чемпіонату, а за ним і виборів, звичного вщухання політичного життя в останні дні весни не відбувається – пристрасті вирують. Хоч яким несимпатичним і сумнівним (в українському контексті, звісно ж) видається авторові цих рядків концепт цілеспрямованого «відвертання уваги від важливого», не можна не визнати, що зосередження медійної уваги на протистоянні навколо мовного законопроекту на шкоду таким подіям, як резолюція Європарламенту щодо України, ухвалення закону про реєстраційний облік та участь Януковича у чиказькому саміті НАТО, було таки вигідним владі. І навіть якщо не розглядати всерйоз варіанту «спіндокторства», очевидним є те, що навіть такі серйозні проекти, як щотижневі підсумкові програми, не виробили розумного та професійного підходу до провокаційних тем, що дозволяв би, не ігноруючи їх, також не бути використаними й не стати жертвами провокації. Бути менш передбачуваними у своїх рефлексах, які в цьому випадку звелися до таврування непристойної поведінки депутатів, патріотичних виступів на захист державної мови та порожньої іронії. Намагатися поглянути на проблему ширше і за допомогою експертів знайти відповідь на питання, яке, попри всі прагнення звести його до політичних спекуляцій, таки існує.

Бійка за мову

Спроба Партії регіонів ухвалити законопроект «Про засади державної мовної політики» №9073, за яким російська мова отримала би статус регіональної в половині областей України, була, без сумніву, однією з головних подій тижня. Тижневики зробили наголос на скандальному вимірі цієї теми, продемонструвавши сцени бійки у сесійній залі та спростивши конфлікт до прагнення влади й опозиції «попіаритися» перед виборами. Характерно, що жоден із провладних телеканалів не наважився навіть на рівні підтексту, натяків обстоювати позицію Партії регіонів.

З цієї новини почали свої випуски п’ять із семи тижневиків. Серед них – «Підсумки тижня» Першого національного. «Цього тижня у Верховній Раді депутати бились за мову. У четвер більшість планувала розглянути законопроект "Про основи державної мовної політики". Документ авторства регіоналів Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка пропонує офіційно використовувати регіональні мови в роботі місцевих органів держвлади на території, де проживає мінімум 10% носіїв. Фактично закон впроваджує російську мову другою державною в Україні, – твердять опозиціонери та численні експерти. Під час розгляду в парламенті почалась бійка між депутатами з більшості та опозиції. Тож спікер Володимир Литвин відразу закрив засідання Верховної Ради. Під стінами парламенту в цей час мітингували близько тисячі активістів. Люди прийшли протестувати проти ухвалення законопроекту. Депутати обіцяли повернутися до розгляду закону в п'ятницю, однак потім відклали голосування до наступного тижня. Більшість експертів-мовників переконані, що захищати в Україні треба саме українську. Проста статистика – з 10 журналів, які видають в Україні, 9 – російськомовні; з 10 газет – лише одна українська. І щойно з'явилося звернення Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, які закликали народних депутатів не вносити на розгляд парламенту цей суперечливий законопроект. Під зверненням підписалися всі глави церков та найбільших релігійних організацій України». У повідомленні є два недостовірні посилання на «експертів», а також фігурує «опозиція», яка, на відміну від ПР (Ківалова й Колісниченка називають регіоналами), фракційної приналежності не має. Цікаво, чи пролунає колись в ефірі «Підсумків тижня» назва бодай якоїсь політичної партії не з владного табору?

Зауважмо, що, попри державну форму власності та координацію зусиль із Банковою, Перший національний посідає умовно патріотичну позицію, наголошуючи на необхідності захищати українську мову. Це не так уже й закономірно – цілком реально уявити державний канал у ролі оборонця прав національних меншин. Специфічний перехід робить ведучий Андрій Сміян до наступної теми – побоїща під час спроби провести маніфестацію за права гомосексуалістів: «Бійки у Верховній Раді для українців давно стали звичним явищем. Але силою у нас вирішують не лише політичні питання». Авжеж, не штрикнув депутатів за те, що вони «вирішують питання» за допомогою кулаків, хіба що лінивий. Але ж билась не «Верховна Рада», а конкретні люди, представники певних політичних сил. Чому не названо винуватців та учасників бійки? Це повертає нас до давно описаної тенденції псевдокритики влади у медіа, коли місце конкретних людей, які порушують закони або моральні норми, посідають абстракції – «депутати», «чиновники», «влада» і т.п.

Для формату «1+1» сцена бійки у ВР – манна небесна. «Переломи, розбиті голови, мордобій і матюки в парламенті. Так вітчизняні депутати нібито захищали наші інтереси, вкотре принизивши Україну», – так розпочала свою програму Алла Мазур. Під час подальшого розбору відеозапису з сесійної зали вона робить сміливе припущення, що побоїще могло бути зрежисованим (отже, влаштованим спеціально – для «піару», очевидно).

У сюжеті Марини Макущенко суть самого законопроекту розкривається досить поверхово (авторка наводить приклад, що, мовляв, німецька меншина могла б зажадати від неї як журналіста говорити німецькою), а баланс дотримано у своєрідний спосіб: аргументам політиків (Вадима Колісниченка й Олександра Єфремова) протиставлено контраргументи людей інших професій. Зокрема й надмірно узагальнені, що робить посилання недостовірним: «Діловоди кричать про повний колапс обігу документів, фінансисти – про гігантські видатки, та аналітики закликають протерти очі, це не що інше, як мобілізаційний інструмент напередодні виборів». Подекуди наведена в сюжеті непряма мова так насичена оцінками, що неясно, чи переказує журналістка думку героїв, чи висловлює свою: «Опоненти закону найбільше бояться не узаконення ідишу чи німецької. Вони протестують проти зрозумілого всім другого дна цього закону: через чорний хід 13 областей офіційно перейдуть на російську, чим формально розділять Україну на дві великі частини». І нарешті в кінці сюжету кореспондент ТСН береться говорити від імені «всіх»: мовляв, усі розуміють, що поставлений на голосування за півроку до виборів законопроект – політична технологія.

«Інтер» розповів про конфлікт навколо мовного законопроекту найстриманіше – коротким повідомленням у середині випуску (тоді як інші канали почали з цієї теми): «Украинские парламентарии пока не добрались до виноделов. Хотя говорить о том, что депутаты сидят сложа руки, нельзя. Руки у них не только для того, чтобы голосовать нажатием кнопок, но и для придания вескости аргументам в жарких спорах. Дебаты вокруг законопроекта о языковой политике настолько разогрели народных избранников, что страсти попросту вскипели. Спор о языке перешел границу, за которой язык, как таковой, уже не имеет никакого значения. И разговор продолжился на языке жестов. В результате глава парламента закрыл заседание, и лингвистическая дискуссия так и осталась незавершенной». Що за законопроект, хто його подавав, що він передбачав, які аргументи противників, хто з ким бився? Із повідомлення важко зрозуміти щось конкретне.

Оксана Соколова розпочинає випуск «Фактів тижня» ICTV нищівною – й занадто, як на смак автора цих рядків, емоційною, – критикою депутатів (знов-таки, зауважмо, знеособлених): «Цього тижня у Верховній Раді знову пролилася кров. Бійки наших народних депутатів вже стали ганебною візитівкою українського парламенту у світі. Цього разу банальний, вибачте, мордобій влаштували за Закон про мову». Одначе далі все ж намагається поставити питання по суті: «В принципі, бурхлива реакція була прогнозованою від самого моменту появи цього документу, адже в усі часи у світі існувало три питання, які завжди входили до зони особливої напруги – мовне, національне і релігійне, тому що в кожному із них ідеться про самовизначення країни. Відповідь на ключове питання – яка нація в цій країні титульна. Що передбачає новий закон і чому через нього виникло питання про розпуск парламенту?». У сюжеті Олександра Візгіна повної відповіді на ці питання немає, одначе, принаймні, досить ґрунтовно представлено позиції сторін конфлікту, а не лише описано мордобій. Хоча хронологія бійки тут також є.

5 канал укотре вже робить акцент на неприхильному сприйнятті України світовою спільнотою: «Кривавий мордобій на мовному ґрунті. Україна і цього тижня фігурує у скандальних рубриках світових ЗМІ. Не лише зі справами ув'язнених опозиціонерів. Розгляд законопроекту про мови авторства регіоналів Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка вилився у жорстокі парламентські сутички». Серед позитивних сторін сюжету Анни Мірошниченко, в якому розкриту цю тему, – наявність не лише посилання на абстрактних «експертів», що критикують закон, але й синхрону одного з них, професора Володимира Василенка. Щоправда, хотілось би чути від експертів щось змістовніше за «цей закон руйнує державу» і «його розробляли в Москві». Серед негативних сторін – занадто докладний, неконкретний та загалом навряд чи потрібний опис бійки у ВР: «Неспокійно на вулиці, неспокійно у парламенті. В опозиції настрій такий, щоб заблокувати трибуну і не допустити мовний законопроект їхніх опонентів до розгляду. Та коли вже бракує слів, не важливо яких – українських чи російських – у бій ідуть кулаки. І тоді мова губиться у силових прийомах і різких рухах. Приблизно ось так. Але тут не за мову б'ються. А за неї рвуть собі сорочки і розбивають лоби у парламенті. Отаке побачила вся Україна». І знов акцент на тому, що «ганьбу» України побачив світ: «Відео, як українські депутати проливали кров за мову, облетіло світ. Травмовані і в розірваних сорочках депутати розійшлись до ранку, щоб перевдягтись у зручне, знову заблокувати трибуну і головне – почубитись уже словесно. Хто кого вчора». Авжеж, це випадок «гіпнозу теми», коли журналістові хочеться якомога барвистіше та іронічніше описати яскраву подію, одначе в результаті до споживача інформації доходить форма без змісту. Наприклад, яке змістове навантаження несе теза «Так мова всіх пересварила» в сюжеті 5-го? Хіба учасники бійки у ВР доти були друзями чи жили у мирі? Та все ж формально в матеріалі дотримано балансу.

Звісно ж, Андрій Данилевич у «Подіях тижня» каналу «Україна» мусив перевершити колег закрученими формулюваннями іронічного опису ситуації з мовним законопроектом. «Страну потянули за язык, потом за волосы, потом ударили лицом о спинку парламентского кресла. В четверг в Верховной Раде филологическая дискуссия до первой крови и немного дальше. За пять месяцев до выборов депутаты взялись за самую тонкую и нежную тему в стране, способную если не расколоть общество, то поссорить, – русский язык. О его статусе парламентарии вспоминают с завидной регулярностью. Раньше раз в четыре года. А теперь полномочия Верховной Рады продлили, поэтому раз в пять лет. При этом страна как говорила минимум на двух языках, так и будет спокойно говорить. А кроме русского, есть еще татарский, венгерский, румынский, польский. И все друг друга прекрасно понимают». У сюжеті Сергія Кудімова поставлено несподівані акценти: зокрема, журналіст вказує на те, що депутати під час бійки (знов-таки, занадто докладно змальованої та зображеної) нецензурно лаялися, закликаючи подбати не про мову, а про культуру мовлення. Також він звернувся до мовознавця Богдана Ажнюка, який підтвердив, що чинний закон «Про мови» слід змінювати, одначе з застереженням, що писати новий документ повинні науковці, а не політики. Загалом сюжет радше інфотейнментний, ніж пізнавальний – конкретики щодо того, що саме змінює запропонований законопроект і чому його так не хоче опозиція, він не запропонував.

«Підсумки з Вахтангом Кіпіані» на ТВі розпочалися з інших новин (загибелі Бориса Возницького, успіхів російського пошуковика «Яндекс»), одначе перший сюжет у випуску – таки про мову. Загрозлива какофонія барабанів і вувузел під ВР, кадри бійки в президії, риторичне запитання: «за що рвали сорочки і розбивали голови…?»… Сюжет Юлії Банкової формально збалансований, але симпатії авторки очевидні; до того ж, вона дає оцінки («Закон про мови – останній козир Партії регіонів…») і безапеляційно пов’язує умовне відставання рейтингу Партії регіонів від сумарного рейтингу опозиції, згідно з останніми соціологічними дослідженнями, та «міжнародну ізоляцію України, зниження довіри до влади, падіння соціальних стандартів» із законом Колесніченка – Ківалова. Ці тези врівноважуються синхроном голови фракції ПР Олександра Єфремова, що не можна назвати повноцінним балансом, адже думку журналіста, подану як факт, протиставлено суб’єктивній думці політика.

Далі Вахтанг Кіпіані зробив «хід конем» – запросив до студії для розмови про зміст запропонованого законопроекту справжнього експерта, старшого наукового співробітника Інституту національних та етнополітичних досліджень Національної академії наук України Володимира Кулика. Загалом це єдина повноцінна експертна думка з цього приводу на всі сім тижневиків 27 травня, хоча її також не зайвим було б урівноважити коментарями експерта з «російського» боку спектру думок. У рубриці «Кухонні новини» Мирослав Откович запропонував прочитати по губах матюки Колесніченка, іронізуючи, що «не зрозуміло, за підвищення статусу якого варіанту російської мови» виступає депутат.

Дотриматися стандарту відокремлення фактів від коментарів у висвітленні цієї теми не вдалося жодному з підсумкових тижневиків – усі (крім «Інтера», який практично нічого своїм глядачам не повідомив, обмежившись загальними фразами) так чи інакше, прямим текстом чи завуальовано, на рівні акцентів, лексики й тону давали оцінки як бійці у ВР, так і самому фактові винесення на розгляд парламенту законопроекту про регіональні мови. Легко передбачити контраргументи – мовляв, хіба можна серйозно і з дотриманням стандартів висвітлювати цю клоунаду? Але тоді зустрічне запитання: якщо це лише передвиборна клоунада, чому вона заслуговує на таке докладне висвітлення і першу позицію в умовному рейтингу подій тижня?

Невинуватий спортивний чиновник

«Інтер» присвятив матеріал (автор – Акім Галімов) розслідуванню BBC, головним фігурантом якого став генеральний секретар Національного олімпійського комітету України Володимир Геращенко. Автор доклав воістину титанічних зусиль, щоб у той чи інший спосіб відбілити Геращенка, якого журналісти BBC спровокували на корупційне діяння, або хоча б пом’якшити негативний ефект від його викриття. Ось лише деякі з маніпуляцій:

«В центре международного скандала – Национальный олимпийский комитет, генеральный секретарь которого якобы согласился продать билеты на Олимпиаду в Лондоне. Из-под полы. За наличку», – слово «якобы» ставить під сумнів достовірність розслідування. Формально винним людину може визнати лише суд, одначе дистанціюватися від твердження можна й в інший спосіб, менш суб’єктивно-оцінкового характеру.

«Такие истории регулярно возникают в преддверии олимпийских игр. Как правило, обвинения в коррупции – это главный ход в игре по уничтожению доброго имени страны-фаворита соревнований», – фактично звинувачення в тому, що розслідування сфальсифіковане з метою дискредитації України, і це вже не перший подібний випадок.

«Вообще, в Великобритании эта тема очень популярна, и служба Би-би-си уже делала сюжеты о том, что Национальные олимпийские комитеты разных стран нарушают правила», – знов-таки, не сталось нічого особливого, типова історія.

«Известный спортивный журналист Евгений Карельский считает, что Геращенко могли подставить. Он не исключает, что дело не просто в ста билетах, которые еще никто никуда не продал», – ця маніпуляція справді майстерна. Для початку версію «освячують» іменем відомого спортивного журналіста (до медіа, не забуваймо, в Україні досить високий рівень довіри), потім журналіст робить припущення, яке нічим не обґрунтоване, а потім – ненав’язливе виправдання: мовляв, квитки «ніхто нікуди не продав».

Далі – свідчення того, що, попри всі ці ознаки «підстави» та фальсифікації розслідування, Сергій Бубка поставився до Геращенка суворо: навіть від посади відсторонив на час розслідування. І ще один виправдальний штрих: «Вообще, в комитете удивились этому случаю, ведь Владимир Геращенко даже не имел доступа к билетам». І далі ще одне «освячене» гучним іменем виправдання: «Стелла Захарова считает, что на Украину набросились незаслуженно». Пані Захарова не каже, що Геращенко не корупціонер – вона вказує на те, що в міжнародному олімпійському комітеті теж корупція, тож «а судді хто?»: «Я понимаю, что если бы в Международном олимпийском комитете все было так чисто и гладко, и можно было бы да сказать, чистейшие, кристальные люди, которые не замешаны на протяжении многих лет ни в чем, можно было бы тогда кого-то обвинить здесь. Там не просто тысячи, там миллионы, которые крутятся и вращаются». Далі в матеріалі – кілька випадків корупції в МОКу.

І на завершення – ще одна елегантна маніпуляція: нам пропонують як даність той факт, що «вже не важливо, винен Геращенко чи ні»: «Материалы корреспондентов Би-би-си запросила британская полиция, но началось ли официальное расследование – еще не сообщили. Помимо британской полиции, этих материалов ждут и в украинском Национальном Олимпийском комитете. Завтра должны огласить результаты заседания юридической комиссии НОКа. Но уже понятно, подтвердятся ли обвинения в адрес Владимира Геращенко или нет – разницы никакой. Это, как в том анекдоте – когда ложечки находят, но осадок остался». Сюжет безпрецедентний за концентрацією маніпуляцій та риторичних прийомів, покликаних відбілити чиновника, впійманого на лиходійстві. Дечого, щоправда, в цьому сюжеті немає. Не було цього і в короткому повідомленні про скандал у дайджесті подій тижня ICTV.

І це дещо дуже важливе – пряма мова та позиція самого Геращенка. З погляду професійних стандартів звернутися до нього по коментар було абсолютно необхідно. Можна було б припустити, що фігурант скандалу не дає коментарів, одначе це припущення наочно спростовує телеканал «1+1». Ольга Василевська, розслідуючи цю саму тему, Геращенка знайшла і взяла в нього інтерв’ю. Цікаво, що в цьому матеріалі, де звинуваченому чиновнику дали висловити свою позицію («Геращенко не виправдовується, але наполягає, генсек за своїми обов’язками має таке ж відношення до розповсюдження квитків, як британські журналісти до спекулянтів, та готовий взяти всю вину на себе і не вплутувати сюди весь Національний комітет»), він має значно переконливіший вигляд, аніж на «Інтері», де його відбілюють руками спортивних селебритіз.

Резолюція Європарламенту

«1+1» повідомляє про резолюцію Європарламенту щодо України стисло та відсторонено, даючи їй оцінки та переказуючи реакцію на неї влади та опозиції непрямою мовою: «Негайно звільнити засуджених за політичними мотивами, зокрема Юлію Тимошенко та Юрія Луценка, закликав цього тижня українську владу Європарламент і вирішити ситуацію з такими ув’язненими до початку виборчої кампанії. Нова резолюція Європарламенту щодо ситуації в Україні суворіша, як попередня. У ній вперше з’явилися слова про засуджених за політичними мотивами і конкретні умови для підписання та ратифікації угоди про асоціацію з ЄС, зокрема, крім звичних, але абстрактних положень про поліпшення ситуації з дотриманням прав людини, верховенство права та демократії, внесено конкретну вимогу: декриміналізувати відповідальність за політичні рішення. До бойкоту Євро-2012 Європарламент не закликає, але радить тим політикам, що відвідують матчі приватно, добиватися побачень із політичними в’язнями. Григорій Немиря, один із лідерів опозиційної Батьківщини заявив, що такою резолюцією Європарламент дає останній шанс чинній владі. Сама ж влада вустами віце-прем’єра Хорошковського пообіцяла до побажань європейців дослухатися і почати розробку законодавчих змін для декриміналізації політичних рішень. Поки що в Верховній Раді провалилося вже кілька спроб декриміналізації статті, за якою засуджена Юлія Тимошенко».

ICTV включив інформацію про резолюцію до сюжету про бійку у ВР і дав коментарі представників влади та опозиції: «Поки у заблокованій залі панувала тиша, депутати у кулуарах активно обговорювали останню резолюцію Європарламенту по Україні, у якій європейські депутати закликали негайно звільнити опозиціонерів і вперше використали термін "ув’язнення з політичних мотивів".

Андрій Кожем’якін, голова фракції "БЮТ Батьківщина": "Ми вдячні Європарламенту і всім фракціям, які – а ви знаєте, це було рішення всіх, консолідоване, – за те, що вони знову таки проголосували досить жорстку резолюцію. І це стосується України і справи політичних в’язнів, у тому числі у першу чергу Юлії Тимошенко".

Натомість регіонали відзначили, що частина положень резолюції вже реалізується після останнього візиту до Брюсселя Миколи Азарова – насамперед про прозорість і відкритість касаційного розгляду справи Тимошенко. Але тональність резолюції Олександр Єфремов назвав неприпустимою.

Олександр Єфремов, лідер фракції Партії регіонів: "Безусловно, мы рассмотрим все вопросы, которые они нам делегируют, потому что мы живем в цивилизованном обществе, безусловно, постараемся сделать выводы, но у нас есть своя страна и законы этой страны, и мы не можем нарушать законы нашего государства".

Відтак усі в очікуванні часу "Ч", призначеного на 26 червня. Саме цього дня і розпочнеться касаційний розгляд справи Тимошенко».

Балансу дотримано, хоча, як і в більшості подібних випадків, не завадила б експертна думка.

5 канал розпочав із цієї новини – вже традиційно, це третя чи четверта програма поспіль, що починається з теми «міжнародної ізоляції» та взагалі зовнішньополітичних проблем України. Точніше, на самому початку програми – згадка про черговий конфуз Януковича, який переплутав слова «безпечно» й «небезпечно»: «Територію нашої держави треба зробити небезпечною для життя наших громадян. Так обмовився на засідання Радбезу цього тижня Президент. Ораторство, як визнає сам Віктор Янукович, ніколи не було його сильною стороною. Як описує Зігмунд Фрейд, що більш дискомфортна ситуація, то карколомніші мовленнєві ляпи». Про резолюцію Європарламенту розповідають збалансовано й коректно. Окремий матеріал у випуску присвячено зверненню «Батьківщини» до європейських правоохоронних органів та міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей із закликом заблокувати іноземні рахунки українських можновладців. Матеріал не можна назвати збалансованим – у ньому є лише один синхрон представника влади (Бориса Колеснікова), і той радше емоційний.

«Події тижня» каналу «Україна» приділили цій події коротке повідомлення, загалом доволі нейтральне, якщо порівнювати зі звичним тоном підводок цієї програми. Звісно, є тут оцінки («очередная резолюція», «ничего нового», «где-то рядом»), одначе є й інформація. Водночас, наводять реакцію МЗС, але не опозиції.

Вахтанг Кіпіані запросив у студію «Підсумків» ТВі для обговорення зовнішньополітичних подій тижня колишнього міністра закордонних справ Володимира Огризка. Значну частину розмови було присвячено мовній темі (зокрема, Огризко відмовився відповідати на запитання, чи правдивою є історія про його вимогу забезпечити українсько-російський переклад під час зустрічей у Москві). У частині, присвяченій резолюції Європарламенту, екс-міністр пояснив, чому він уважає санкціями проти України те, що формально ними не є.

Тимошенко

«1+1» сповіщає про смерть Геннадія Тимошенко, свекра лідерки «Батьківщини». Повідомляють про те, що Тимошенко не пустили на похорон, і про те, що в Україну попрощатися з батьком не приїхав її чоловік – із посиланням на «джерела»: «На похорон екс-прем’єра медики не пустили, дозволили тільки поговорити із родичами по телефону. Не приїхав попрощатися з батьком і чоловік леді Ю, джерела ТСН кажуть, Олександр Тимошенко, який отримав політичний притулок у Чехії і побоюється, що на Батьківщині його арештують». Інші канали про це не повідомляли.

Coming out сина Януковича

Перша поява на публіці старшого сина Віктора Януковича, Олександра, була безперечно важливим інформаційним приводом. Вочевидь матеріалу чи політичної волі для повноцінного розслідування не вистачило, одначе «1+1» дав у «ТСН. Тижні» коротке повідомлення з синхроном, загалом без жодної критики, балансу чи експертної оцінки:

«Син Президента Януковича вперше публічно розказав про походження своїх статків. Фонд Олександра Януковича, старшого сина президента України, влаштував благочинну акцію у Донецьку. Обласній клінічній лікарні він передав обладнання, що рятуватиме малюків, народжених із патологіями. Відповідаючи на запитання журналістів про власні доходи, Олександр запевнив, що вони аж ніяк не пов’язані зі здобуттям Віктором Януковичем посади очільника держави.

Олександр Янукович, голова благодійного фонду: "В бизнесе, к сожалению, так не получается, как у Ильи Муромца, что из ничего вдруг возникло все. В 2006 году еще была зарегистрирована корпорация "МАКО" и все наши крупные строительные проекты, финансовые проекты, они были осуществлены до инаугурации Виктора Федоровича. Поэтому я не Илья Муромец, и то, что мы достигаем, это делается кропотливым трудом, мозгами, это достижение команды"».

Цей самий синхрон чуємо і в «Підсумках» ТВі. Тижневики інших каналів цей нечастий гість телеефірів не зацікавив.

Янукович у Чикаго

Поїздка Віктора Януковича на саміт НАТО в Чикаго, як і більшість його закордонних поїздок останніх місяців, не мала помітних результатів, одначе сам факт виїзду на захід такого високого рівня та розмова з Обамою заслуговували на згадку. «Інтер» сповістив про візит у своєму фірмовому «паркетному» форматі з синхроном Януковича:

«На этой неделе прошла уникальная и беспрецедентная, как ее назвали дипломаты, встреча участников североатлантического совета. Представители 28 стран НАТО и 22 государств-партнёров, в том числе и Украины, обсуждали одну главную тему: будущее Афганистана после вывода воинского контингента НАТО. Виктор Янукович, который возглавлял нашу делегацию, после встречи с президентом Афганистана Хамидом Карзаем заявил, что Украина готова продолжить сотрудничество в использовании своей стратегической транспортной авиации в процессе завершения военной операции в Афганистане. Также Президент встретился с руководителями крупнейших американских корпораций Chevron и ExxonMobil Exploration. Говорили о диверсификации поставок энергоносителей в Украину и об участии компаний в разработке газовых месторождений на территории страны. Напомню, корпорация Chevron выиграла конкурс на добычу природного и сланцевого газа в Украине.

Віктор Янукович, Президент України: "Ми попереду очікуємо, що такі інвестори будуть вносити великі інвестиції в Україну, а ми будемо отримувати результат у вигляді газу, нафти і так далі"».

З огляду на порушення стандартів достовірності й точності, питання є практично до кожного речення цього повідомлення. Що за «дипломати» є джерелом оцінок, наведених у першому? До чого саме дообговорювались держави? Що відповів Хамід Карзай на пропозицію України? Що саме говорили про диверсифікацію постачання енергоносіїв, про що домовились? Що думають інвестори про очікування Януковича?

У програмі «Час: Підсумки» 5-го каналу чиказький вояж Януковича змальовано в конфліктно-проблемному ключі – як чергову зовнішньополітичну поразку: «…Візит на саміт НАТО, який, як анонсували на Банковій, мав засвідчити відсутність політичної ізоляції України. Європейська відозва вимагає звільнення ув'язнених з політичних мотивів до початку виборчої кампанії. Про Тимошенко, Луценка та інших нагадували Президенту і в Чикаго. І хоча членство в НАТО з приходом до влади Януковича більше не є ціллю України, у США Президент пообіцяв Альянсу більше допомоги в Афганістані. Барак Обама український вклад в операцію оцінив. Та попри це, після саміту американський сенатор-республіканець Джеймс Інгоф запропонував заборонити Януковичу та генпрокурорі Пшонці в'їзд до США і відкликати з України посла. Поки що це все лише попередження. Україні залишають шляхи для відступу». Автор подальшого сюжету Наталія Жижко спромоглася проникнути в свідомість Януковича і пізнати його відчуття, а також оцінити повноцінність його спілкування з лідерами держав НАТО: «Віктор Янукович у Чикаго відчував певну ізоляцію. На одному із засідань він сидів неподалік Барака Обами. Вдалося лише обмінятись люб’язностями. Повноцінного спілкування з Ангелою Меркель також не вийшло. Натомість відбулись двосторонні зустрічі з Президентами Польщі, Румунії та Афганістану».

Просто хороший Янукович

ICTV повідомив про боротьбу глави держави з «деякими чиновниками» й органами, яких той критикував на Раді регіонів за погане ставлення до бізнесу: «Провокацією проти України Президент Янукович назвав роботу вітчизняних контролюючих органів. Цього тижня на засіданні Ради регіонів він жорстко розкритикував відомства, які невиправдано тиснуть на підприємців. У чорний список потрапили регіональні підрозділи МНС, санстанції, архітектурні управління. Віктор Янукович навіть закликав Генпрокуратуру окремо розглянути цю тему і проаналізувати скарги від малого і середнього бізнесу. Другою проблемою, яка шкодить іміджу країни, Президент назвав саботаж реформ з боку деяких чиновників у регіонах і безпосередньо в Кабінеті міністрів.

Віктор Янукович, Президент України: "А по міністрам, які сьогодні свідомо гальмують реформи, і як наслідок від цього страждає економіка країни і громадяни держави – як наслідок – я вважаю, що таким міністрам не місце в Кабінеті міністрів. Проведіть моніторинг і дайте мені конкретні пропозиції!"».

Коментувати цю тему Оксана Соколова запросила Сергія Тігіпка; задля справедливості слід зазначити, що запитання до віце-прем’єра були доволі гострими.

Справи залізничні

Реформа пасажирських залізничних перевезень та, як безпосередній інформаційний привід, перші рейси поїздів Hyundai і початок дії нового розкладу пасажирських поїздів стали другою темою у випуску «ТСН. Тижня» «1+1». Інні Боднар удалося поєднати у своєму матеріалі прискіпливо-іронічний тон із загальною коректністю подання інформації.

Щоправда, за опуклістю та багатогранністю висвітлення теми цей матеріал перевершує робота Мирослава Ганущака у «Фактах тижня» ICTV: якщо «Плюси» будують сюжет на синхронах Бориса Колесникова, то головними героями матеріалу ICTV стали невдоволені пасажири. До коментування теми журналіст залучив Євгена Глібовицького – одного з небагатьох справді глибоко обізнаних у транспортній тематиці експертів, який може дати справді незалежну та компетентну оцінку того, що відбувається. А також рекомендації, що «Укрзалізниці» треба робити, щоб виправити ситуацію (таке в матеріалах телетижневиків трапляється вкрай рідко). Матеріал вийшов справді соціальним у найкращому сенсі цього слова.

Повернення прописки

Ольга Кашпор у матеріалі «ТСН. Тижня» «1+1» розтлумачила норми ухваленого закону про реєстраційний облік, що практично повертає інститут прописки. Вона змалювала досить похмурі перспективи: «Як Ви думаєте, на господарів вашої квартири такі аргументи подіють? Якщо ні, готуйте гаманець. Коли попадетеся на тому, що проживаєте не зовсім там, де записано, маєте заплатити штраф – від 17 до 51 гривні. Небагато? Це якщо не попадатися кожен день». Ця тема, яка бурхливо обговорювалась у соціальних мережах, інші тижневики не зацікавила, хоча зміни безпосередньо стосуються практично кожного громадянина.

Антитютюновий закон

Серія сюжетів на тему захисту прав курців із доволі відвертими маніпуляціями, вигідними тютюновим компаніям, змушує уважно придивитися до висвітлення цієї теми у підсумкових тижневиках. Цього разу ця тема піднімалась у «Фактах тижня» ICTV (коротке нейтральне повідомлення) та «Подіях тижня» каналу «Україна». У сюжеті Ірини Юсупової ознак маніпуляції чи упередженості немає. Аргументи проти заборони куріння у громадських місцях озвучують депутат Тарас Чорновіл (відвертий лобіст тютюнових компаній) та президент Київського сигарного клубу. Що ж, принаймні, компетенція цих людей та їхній стосунок до теми очевидні.

Верстка підсумкових телетижневиків 27 травня 2012 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

Депутати побились за мову

Кулаки стали аргументом проти проведення в Києві першого гей-параду

Майже кожна родина хоча б раз у житті стикається з необхідністю переливання крові

Олександрі Серзі потрібна допомога небайдужих

Сім’я Андрія Андрійчука назбирала близько 300 тисяч гривень від телеглядачів

Україна відзначає День хіміка

У столиці почала роботу виставка «Арсенале-2012»

Гайтана посіла 15-те місце на конкурсі «Євробачення»

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Парламентарів розсварилася мова

У перший справжній рейс вирушили швидкісні Hyundai

Європарламент прийняв резолюцію щодо України

Помер свекор Юлії Тимошенко

Тиждень за одну хвилину

Син Президента вперше публічно розказав про походження своїх статків

В Каннах добігає кінця кінофестиваль

«Євробачення» їде до Стокгольма

Міліціонери дедалі частіше підкидають наркотики тим, із кого можна вимагати гроші

Недитячі пристрасті у дитячому садочку Жашкова

Депутати ухвалили новий порядок реєстрації для українців та іноземців

Україна опинилась у центрі навколоспортивного корупційного скандалу

«Інтер», «Подробиці тижня»

П’ятеро осіб загинуло й десятеро травмовано в результаті аварії в Запорізькій області

Український чиновник опинився головним героєм розслідування британських журналістів

Віктор Янукович відвідав саміт НАТО в Чикаго

Астана готова дозволити стабільне постачання українських труб і кондитерської продукції

Українські виноградники старіють

У Верховній Раді знову була бійка

В Україні почастішали випадки крадіжок банківськими працівниками грошей із депозитів та карток

Приниження, фізичні покарання та катування набули системного характеру в місцях позбавлення волі

У світі набирає обертів рух «чайлдфрі»

В уряді закликали селян створювати сільськогосподарські кооперативи

ICTV, «Факти тижня»

У Верховній Раді знову пролилася кров

Янукович розкритикував роботу правоохоронних органів

Гість програми – Сергій Тігіпко, віце-прем’єр-міністр України – міністр соціальної політики

Одеса пішла під воду

«Укрзалізниця» запустила перші швидкісні потяги Hyundai

Рейтинг подій тижня

У Баку завершилося «Євробачення»

У Каннах завершується кінофестиваль

5 канал, «Час: Підсумки»

Європарламент прийняв резолюцію щодо України

Бютівці звернулися до європейських правоохоронних органів та FATF

Мова посварила депутатів

Львів попрощався з Борисом Возницьким

Переможницею «Євробачення-2012» стала шведська співачка

«Україна», «Події тижня»

Мовне питання розсварило депутатів

Верховна Рада прийняла закон про заборону куріння в громадських місцях

Європейський парламент сказав, що він думає про Україну

Україна дбає про антитерористичні акції напередодні Євро-2012

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не співпадати з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження».

Предметом моніторингу є порушення стандартів інформаційної журналістики (з певними застереженнями), ознаки замовних матеріалів та застосування маніпулятивних технологій, а також загальна якість контенту програм. Окрім констатації порушень та недоліків окремих матеріалів і програм,  автор узагальнює висвітлення певних тем та дає рекомендації журналістам і аудиторії.

Перідичність. Моніторинг відеозаписів та текстів програм здійснюється раз на тиждень за підсумками випусків підсумкових програм попередньої неділі. Формат публікації моніторингу – аналітична стаття.

Критерії аналізу. Позаяк аналізовані програми переважно позиціонуються як інформаційні підсумкові, до їх матеріалів застосовуються критерії аналізу дотримання всіх основних професійних стандартів інформаційної журналістики (баланс думок, повнота, достовірність, відокремлення фактів від коментарів, точність, із певними застереженнями – оперативність). Якісний аналіз здійснюється з урахуванням експертного знання усіх обставин, що можуть зумовлювати специфіку редакційної політики каналів та окремих порушень.

Детальніше про засади моніторингу дивіться тут.