Перш ніж перейти до аналізу телепідсумків тижня, що минув, спробую відповісти на зауваження, що виникли до «нової старої» (адже від початку вона була саме такою) форми огляду, коли матеріал групується не за телеканалами, а за ключовими темами, та на інші зауваження, нещодавно висловлені читачами в коментарях до моніторингових публікацій.

Насамперед, моніторинг підсумкових телетижневиків не має на меті переказати все, що демонстрували ці програми. Тоді достатньо було б публікувати їхню текстову версію. Метою моніторингу є продемонструвати тематичні пріоритети, акценти, сильні та слабкі сторони матеріалів. Також не забуваймо, що первинним предметом дослідження є дотримання професійних стандартів, хоч як вільно їх дозволяють собі трактувати творці тижневиків.

Телетижневики – це близько чотирьох годин дуже концентрованого ефіру щонеділі. Якщо вас це не вражає, спробуйте якось переглянути їх усі без перерви – ймовірно, після цього відпаде питання «чому в моніторингу не було згадано про…?». Для того, щоб оглядові тексти, хоч і непристойного, як на онлайн-формат, обсягу, все-таки міг подужати бодай хтось із читачів, доводиться обмежуватися головним, сиріч, тим, що вважає за головне автор і на чому зробили акцент творці програм. За бортом залишається більшість соціалки, культури, криміналу, надзвичайних подій, економіки, майже весь лайф, «Євробачення», зміст розлогих інтерв’ю тощо. Інакше матимемо неосяжне для читача простирадло. Це відповідь на закид щодо того, що головне у програмах слід дозволити визначати читачам.

Про те, з чого почали, чим продовжили й на чому завершили в тій чи іншій програмі, можна довідатись із верстки тижневиків, наведеної після кожного тексту. Зрозуміло, що тележурналістам, які шукають згадок про себе і свої матеріали в моніторингу, зручніше знайти у тексті свій канал і прочитати лише про нього. :) В усьому іншому «канальний» принцип не видається зручнішим за групування матеріалу за головними темами.

А головними темами тижня, що минув, стали футбол і мова. Розпочався чемпіонат Європи з футболу, частина матчів якого таки проходить у нашій країні (для одних – усупереч, для інших – завдяки старанням чинної української влади). А перед цим Верховна Рада ухвалила в першому читанні закон Колесніченка – Ківалова про засади державної мовної політики. Конфлікт у сесійній залі не повторився, натомість цього разу кров пролилася під стінами парламенту, де захисникам української мови протистояли вже не лише беркутівці, але й прибічники Партії регіонів. Це дало провладним ЗМІ довгоочікувані підстави звести те, що відбулося, до штовханини двох рівнозначних сторін конфлікту, яких не було під час першої спроби розгляду законопроекту, адже прибічників останнього під стінами парламенту тоді не зібрали. Невтручання ж опозиції породило численні підозри та звинувачення. Деякі з них потрапили й до телетижневиків.

Більшість підсумкових програм розпочали свої випуски не з приємного: ТВі – із аварії літака в Бородянці та аварійної посадки в Харкові, «1+1» та «Інтер» – із обвалу будинку в Луцьку, «Україна» – з поганої погоди.

Закон про мову

«Рассмотрение законопроекта о принципах государственной языковой политики собрало у здания парламента и сторонников, и противников этого документа», – повідомляє «Інтер», прирівнюючи таким чином опозиційні та стихійні громадянські виступи проти закону про мови до добре організованої тусовки під прапорами Партії регіонів, учасникам якої, як згодом стало відомо, не заплатили обіцяних 160 гривень. Водночас слід зауважити, що саме «Подробиці тижня» – чи не єдина програма, яка не лише коректно і без емоційних метафор подає назву закону Колесніченка – Ківалова, але й дає спокійне пояснення запропонованих цим законом новацій. Зате виявляється нещадним до опозиції: «Фракции НУНС и БЮТ, которые ещё две недели назад сражались против этого документа буквально до крови, во вторник сдали голосование фактически без боя. Что это было – результат политических договорённостей с властью или невнимательность депутатов – сейчас выясняют сами политики. И готовятся к рассмотрению во втором чтении». Бачимо тут також недостовірне посилання (на «політиків»). «Інтер» – найпотужніша медіазброя влади, яку могло би бути успішно використано для промоції та легітимізації закону про мовну політику серед його «цільової аудиторії» – російськомовних українців. Проте цього не відбувається – канал залишається ввічливо нейтральним.

На противагу «Інтеру», 5 канал відразу наголошує на тому, що ПР організувала («звезла») людей на свою підтримку: «Вулиця довкола парламенту була ще з ночі окупована людьми, звезеними до Києва Партією регіонів. Противники замаскованого впровадження російської як другої державної прийшли вже зранку і мітингували ближче до Кабміну, ніж до Верховної Ради. Тому парламентська більшість, якій не чинила жодного супротиву парламентська опозиція, була позбавлена ще й психологічного тиску вулиці. За спробу прорватися до Ради противники мовного законопроекту отримали гумовими кийками та струмені сльозогінного газу. Щоправда, спроба прориву була вже після голосування». Ба більше: показує, як це робилося, в сюжеті Олександра Аргата: «Їх почали звозити ще у ніч проти вівторка. На ранок площу довкола Ради заполонили люди з синьою символікою. Правоохоронці відгородили їх металевими щитами». Та особливий наголос 5-й робить на з’ясуванні причин бездіяльності опозиції та інших «хто винен?» (сформульованих, зокрема, у підводці Тетяни Даниленко). Питання слушні, ось тільки шукати відповідей на них журналістові краще відсторонено й безсторонньо, а не як зацікавленій особі, що з’ясовує, кому б то висунути претензії.

Говорячи про «мовне протистояння», Алла Мазур у «ТСН. Тижні» «1+1» вдається до недостовірних посилань: «Опозиціонери розгублено знизують плечима і шукають зраду в своєму керівництві. Однак ті, хто готовий стояти за українську мову під Радою до останнього, в політику гратися більше не хочуть». А автор подальшого сюжету Станіслав Ясинський бере на себе функцію експерта, беззастережно пропонуючи власну версію причин ухвалення закону й тлумачачи українську історію: «Засади мовної політики – старий сценарій підняття політичної температури перед виборами, вигідний що владі, що опозиції. Однак на фоні неоформлених кордонів і недороблених до кінця держсимволів мова була чи не єдиним державотворчим елементом». Його матеріал хоч і збалансований (точніше, якщо казати про баланс «арифметичний», тут навіть переважає позиція прибічників закону), одначе сам журналіст не приховує негативного ставлення до ініціативи регіоналів. Є тут і недостовірне посилання, і то яке: «Експерти зазначають: замах на мову у відповідь отримає сепаратизм». Дуже серйозний прогноз авторства не зрозуміло яких «експертів». Своєрідним продовженням мовно-конфліктної теми в програмі є сюжет про те, як буковинських молдаван агітують міняти ідентичність на румунську.

Вахтанг Кіпіані у своїх «Підсумках» на ТВі каже про ухвалення закону про мовну політику як про поразку. Про жоден баланс тут не йдеться – вся інформація та всі оцінки робляться з позиції противників закону, а коментарі представників іншого табору наводяться лише з ілюстративною метою (синхрон Вадима Колесніченка, який має демонструвати, що ПР захищає лише російську мову, а не інші мови меншин) або в контексті з’ясування, чому опозиція не змогла перешкодити більшості. З цього з’ясування можна було би зробити висновок, що опозиція не виправдала особистих сподівань журналістів ТВі, і ті демонструють свою образу й розчарування. До розмови в студії запрошено нунсівця Андрія Парубія, якому довелося віддуватися за своїх колег та союзників; поясненням опозиціонерів та інших депутатів щодо голосування або не надто активного опору цьому голосуванню присвячено окремий матеріал. У другій половині програми на тему доцільності мовного закону висловилися Юрій Андрухович і Вадим Скуратівський, чия позиція також збігається з позицією ведучого. Отже, тут нічого не змінилося порівняно з програмами Володимира Павлюка і Віталія Гайдукевича – творці тижневика ТВі ідентифікуються з опозицією (що дає їм моральне право прискіпуватися до її не досить ефективних дій) і не вважають за потрібне надавати слово носіям іншої точки зору. Хоча вислухати їх було б цікаво й корисно.

ICTV, докладно змалювавши перебіг протистояння навколо ухвалення закону, подав тему в доволі цікавому ракурсі: в експертних коментарях, серед яких є й думка соціолога Євгена Копатька, який не приховує своєї провладної й проросійської орієнтації, та з цікавою ілюстрацією з Закарпаття, де угорці без жодних законів живуть, не знаючи жодної мови, крім угорської. Автор сюжету Олександр Візгін – можливо, несвідомо – від імені невідомо яких «експертів» вступає в заочну полеміку з Партією регіонів, спікери якої регулярно наводять приклад Бельгії на доведення тези, що принцип «дві мови – одна держава» є правильним і життєздатним: «Закон, за експертними оцінками, містить ще одну міну уповільненої дії – це шлях до федералізації країни. Двомовні держави у світі – переважно конфедерації, як то Швейцарія чи Бельгія. А чим це може закінчитися, демонструють останні конфлікти між фламандцями та валлонами у Бельгії і загроза розпаду держави на дві. В умовах, коли в Україні, за соціологічними дослідженнями, половина населення так чи інакше воліла б зміцнення статусу російської мови, ризиків ще більше». Це не єдине посилання на «експертів» у сюжеті, який, утім, позитивно вирізняється з-поміж матеріалів на цю тему саме тим, що містить коментарі компетентних людей.

Старт Євро-2012

Головними героями матеріалів про футбольний чемпіонат, за логікою, мали би бути футболісти. Наступні після них – уболівальники. Проте українське провладне телебачення висуває на перший план інших достойників – Віктора Януковича і Бориса Колесникова. А ще Мішеля Платіні, який навряд чи здогадується, що українські журналісти стільки всього знають про його переконання, симпатії та думки.

«Інтер» розпочав випуск «Подробиць тижня» з трагедії в Луганську, продовжив катастрофою на аеродромі в Бородянці, а потім – руйнівною стихією, яка ненав’язливо трансформувалась у Януковича:

«Бушевала непогода и в день открытия еврочемпионата – столичную фан-зону на Крещатике подтопило. Сама же церемония в Варшаве прошла торжественно и помпезно. На открытии присутствовали и президенты стран-хозяек Евро. А перед этим в Киеве Виктор Янукович посетил тренировочный лагерь сборной Украины. Глава государства пожелал удачи футболистам и тренерам в предстоящих матчах.

Виктор Янукович, президент Украины: "Хочу, чтобы вы чувствовали, что сердце каждого украинца будет биться и думать за вас. Чтобы вы чувствовали, что вы играете на родной земле. И вот эта энергия родной земли – она должна дать вам те силы, которые дадут вам возможность сделать возможное и невозможное"». Зауважте, скільки різних тем і мізансцен поєднано в цьому короткому повідомленні, яке виправдовує появу у випуску чергового порожнього синхрону Віктора Януковича. Тему ж поганої погоди як непереборної сили, що заважає обіцяному покращенню, використано в цьому випуску ще не раз.

І ще один хитрий спосіб маніпулятивного відбілювання української влади: акцентувати на тому, що не лише в Україні, але й у Польщі ледве встигли з підготовкою до чемпіонату. Саме про це йдеться в першій частині сюжету Андрія Бориса в «Подробицях тижня». «Центр города перерыт – идёт строительство второй линии метро. Власти советуют передвигаться либо на общественном транспорте, либо на такси. Правда, с последним нужно быть осторожным, – предупреждает полиция. На днях в столице задержали группу таксистов, обирающих пассажиров. Они вмонтировали в таксометры специальные приборы, которые увеличивали цену за проезд», – ніби про Україну! До того ж, як виявилось, у поляків проблеми набагато серйозніші за наші: «Открытие чемпионата по футболу было под угрозой срыва. Массовой забастовкой перед стадионом в Варшаве грозили строители этой арены. Главный застройщик обанкротился и не заплатил подрядчикам несколько миллионов евро. В ситуацию вмешалось государство». Далі автор згадує про заклик до бойкоту Євро-2012 через вияви расизму в Польщі та Україні, але каже лише про випадок демонстрації неприязні до чорношкірих футболістів у Кракові. В Україні проблеми також є, але в порівнянні з описаними в сюжеті польськими вони виглядають уже геть невинно, до того ж, вирішуються оперативно: «После двухдневного ливня в Киеве стали очевидны недостатки по подготовке к Евро – затопленные подземные переходы, засорённые канализационные стоки. Палаточный лагерь для шведских болельщиков на Трухановом острове превратился в болото. Как только солнце вышло – иностранцам самим пришлось приводить лагерь в порядок».

Чемпіоном із політизації футбольної тематики цього разу став ТВі. «Довгоочікуване та багатостраждальне Євро таки стартувало в Україні та Польщі. Політики, які до останнього тримали ситуацію в напрузі, тепер займають місця на стадіонах і уболівають за красиву гру. Канцлер Німеччини Ангела Меркель виявилася послідовною, і її в Україні таки не буде. Тоді як її співвітчизники вже заполонили вулиці Львова. Саме там збірна Німеччини вже виграла перший матч. Тим часом у Харкові деякі уболівальники Голландії та Данії вдягли футболи з написами англійською “Звільніть Юлю”. У Києві на Хрещатику таки встановили намети, втім не опозиція як до того закликали її керівники, а організатори Євро», – йдеться в повідомленні «Підсумків». Другу половину цього невеликого (чи не найлаконічнішого в порівнянні з тим, що дали інші тижневики) матеріалу присвячено фанатським бійкам у Польщі.

Андрій Данилевич у «Подіях тижня» каналу «Україна» теж каже про політику, але в легкому й непереконливо-іронічному світському стилі: «А вот вполне веселые президенты Украины и Польши. Как ни в чем не бывало. А за час до этого Коморовский с Януковичем говорили с глазу на глазу на глаз – о демократии и той, которая не смогла приехать на "Евро". Платини сидел между президентами и выглядел очень довольным. Бронислав Коморовский болел за своих в шарфике фаната польской сборной. Виктор Янукович был просто в костюме и галстуке. А вот немецкая команда на матче во Львове сталась без своей главной болельщицы – Ангелы Маркель. Раньше она никогда футбол не пропускала, а вот на матч в Украину канцлер Германии не полетела. Официально отказалась. Личный бойкот. А немцы, кстати, выиграли».

І в України, і в більшості інших каналів тенденція у висвітленні цієї теми однозначна – позитивчик. При цьому деякі з них демонструють дива некритичності. «Скандинавські фани готовність аеропорту оцінюють на відмінно. Запевняють, що інформаційна атака на Україну перед чемпіонатом на них не подіяла і вони чекають тільки позитивних вражень, і роблять свої прогнози щодо завтрашньої гри. До речі, першість своїм впевнено віддають далеко не всі», – каже в підводці Алла Мазур у «ТСН. Тижні» «1+1», таким чином погоджуючись із тлумаченням хвилі негативу про Україну в західних ЗМІ як «інформаційної атаки». У матеріалі «1+1» про початок чемпіонату позитив розбавлено лише одним негативним, точніше, скандальним моментом – про начебто отруєння збірної: «Ну а українській збірній на Євро-2012 головне не отруїтись. Бо саме отруєнням половини команди тренер Блохін пояснив програш туркам в останньому перед чемпіонатом спарингу. Серед версій, крім несвіжих салатів і немитих рук, – найбільш скандальна. Схожі симптоми отруєння були і в київського "Арсеналу", коли нинішній лікар збірної працював там і колов футболістам відновлювальні уколи з Америки, – повідомила газета "Сегодня"».

Найбільш оптимістичною виявилася версія ICTV – у нас не просто все чудово з чемпіонатом, ми ще й зробили величезний крок уперед, і це думка не абичия, а самого Мішеля Платіні: «Цього тижня Мішель Платіні сказав, що Україна зробила крок на 30 років уперед. Він особисто бачив усі наші перипетії на шляху підготовки до Євро. Неодноразово втручався сам, коли ми були на межі втрати чемпіонату. Цього тижня "час Ч" настав». Захоплено змальовуючи футбольне свято в Україні, автор першого сюжету випуску Микола Тірільов мимохідь «розмазує» британців: мовляв, із Україною в них не склалося, бо їх налякало BBC та інший «чорний піар», та й власна збірна слабка як ніколи. Останнє підтверджує один із англійських уболівальників: «У нас ніколи за 20 років не було такої слабкої збірної. Вперше приїхали без жодної надії, просто повболівати. Ті хлопці, які лишилися в Англії, ще пожалкують, що не приїхали до України. Тут чудово». Звісно ж, не забув ICTV і про Януковича:

«Президент України і на "Народовий" стадіон у Варшаві встиг на відкриття турніру, і до табору національної збірної – став 12 гравцем нашої dream team. Футболку з таким номером Віктору Янукович вручив Андрій Шевченко. Президент побажав команді віри у власні сили і пообіцяв тримати за неї кулаки.

Віктор Янукович, Президент України: "Есть та часть болельщиков в Украине, я вам скажу – большая часть болельщиков, кто верит в это, верит в том, что вы сделаете невозможное"».

Отримавши нещодавно від одного з найшановніших мною представників піар-індустрії – Євгена Глібовицького – слушне зауваження-прохання не використовувати слово «піар» у поширеному останнім часом негативному значенні, я вже навіть не знаю, як назвати процитований вище фрагмент сюжету, а також інтерв’ю, яке ведуча «Фактів тижня» Оксана Соколова підвела у такий спосіб: «Підготовка до цього футбольного чемпіонату давалася Україні непросто. Взагалі я думаю, що в нас були лише дві людини, які вірили, що Євро в Україні буде: це президент УЄФА Мішель Платіні і віце-прем’єр-міністр України Борис Колесников». (Колесников, почувши це, відразу зробив алаверди до свого Лідера: «"Добрый вечер! У нас ещё был один человек, который несомненно верил – это Президент нашей страны Виктор Янукович. Если б он не верил и не помогал нам готовиться к чемпионату – не получилось бы ничего"»). Що ж до питань, які ставила ведуча Колесникову, то як вам таке: «Платіні сказав цього тижня, що Україна зробила крок на 30 років уперед…» ? Критику української влади та певних аспектів ситуації в Україні Оксана Соколова називає «антирекламою»: «Як ви думаєте, ті сюжети, які вийшли сьогодні на Заході, антиреклама, яка з’явилася, вона вплине сьогодні на настрій уболівальників?». І ще запитує Колесникова, за кого він уболіває. Якщо не використовувати слова «піар», залишається трактувати це як приховану рекламу – рекламу людей, які хочуть, щоб під час виборчої кампанії їх трактували як «тих, хто зробив в Україні Євро-2012».

А Борис Іванов у сюжеті в «Подіях тижня» («Україна») навіть угадує переживання Мішеля Платіні: «Впрочем, то, что Украина дошла до финала в подготовке еврочемпионата – уже большая победа. Так что, Мишель Платини вряд ли жалеет, что достал тогда в Кардиффе именно эту бумажку». Його розповідь про історію підготовки до чемпіонату сповнена ностальгії та захоплення досягненнями України. Втім, журналісти «України» показали й інший бік чемпіонату – «недоделки»: недоліки хоч і дрібні, якщо зіставляти їх із усенародною радістю від Євро-2012, але помітні. «Эта ложка дегтя, может, и не испортит бочку украинского меда, но ведь этой ситуации могло и не быть», – ключова фраза конструктивно-критичного сюжету Сергія Кудімова, який завершує його недостовірним посиланням на невідомо яких «експертів»: «Благодаря "Евро" Украина шагнула на 30 лет вперед – это слова президента УЕФА Мишеля Платини. Главное, чтобы теперь 30 лет наша страна не почивала на лаврах, чтобы потом все начать сначала. Это слова экспертов».

Міжнародна політика

«Підсумки» ТВі повідомили про пояснення, яке українське зовнішньополітичне відомство дало своїй пасивності щодо громадянської війни в Сирії: «Українська дипломатія пояснила, чому офіційний Київ досі не виступив із оцінкою подій у Сирії, де фактично вирує громадянська війна і триває терор проти опозиції. За словами речника МЗС Олега Волошина, у цій близькосхідній країні проживає 5 тисяч громадян України, це переважно жінки. І однозначність позиції України, мовляв при владі в Дамаску, негідники та вбивці, може негативно позначитися на їхній долі. влада обіцяє, українські дипломати не покинуть Сирію, як це вже зробили їх колеги з багатьох держав. А залишатимуться там, доти, доки там будуть українки з дітьми».

ICTV геть не збалансовано (два синхрони представника МЗС Олега Волошина і жодного – іншої сторони) і навіть агресивно висвітлює суд над українцями в Лівії. 5 канал присвятив цій темі сюжет (автор – Азад Сафаров) із залученням експертних коментарів директора Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса. В цьому сюжеті українське зовнішньополітичне відомство має значно гірший вигляд, аніж за версією ICTV – мовляв, не спромоглося ефективно провести переговори і врятувати наших громадян. Чого немає в жодному з матеріалів, то це позиції лівійської сторони.

Інше

У «Тижні за хвилину» «1+1» стисло повідомляє про наміри уряду (конкретно – міністра економічного розвитку Петра Порошенка) підвищити мито на імпорт автомобілів: «Авто іноземного виробництва можуть здорожчати в Україні вже до кінця літа, міністр економіки Порошенко має намір ввести спецмито на імпорт авто, додаток до нинішніх 50%. Хочуть захистити українських автовиробників, вони поскаржилися, що з 2008 по 2012 рік продаж імпортних авто зріс в Україні на 16%. Тепер імпортери прогнозують державі збитки – машин купуватимуть менше». Лаконічність «рятує» це повідомлення від необхідності розгорнутого представлення позицій сторін, одначе зумовлює недостовірні посилання (автовиробники, імпортери).

А ось «Інтер» присвячує цій темі повноцінний сюжет (автор – Артем Альошин»), стверджуючи у підводці, що рішення «прийняте, але ще не відомо, яке саме»: «Судьба пошлин – в руках специальной комиссии, которую возглавляет министр экономразвития Пётр Порошенко. Он заявил, что решение уже принято. Но отказался уточнять – какое именно. Импортёры предупреждают: рост пошлин приведёт не только к подорожанию машин, но и к жёстким санкциям со стороны Всемирной торговой организации, членом которой является Киев. Так будут ли украинцы платить из своего кармана для того, чтобы опять помочь отечественным автосборщикам?». У матеріалі акценти розставлено явно не на користь Порошенка – автор змальовує проблеми, що постають із підвищенням мита на ввезення іноземних автомобілів, на російському прикладі. Не обійшлось і без недостовірних посилань: «Повышать или не повышать – во властных кабинетах нет единства. Намерения Порошенко уже критикуют. И в Кабмине, и среди народных депутатов, и даже простые покупатели автомобилей».

У «Тижні за хвилину» «1+1» також повідомляє про чергові заяви німецьких медиків щодо лікування екс-прем’єра: «Лікуватимуть Юлію Тимошенко у Києві під домашнім арештом, якщо перебування у Берліні неможливе, радять медики клініки "Шаріте" в харківський клініці вони критикують: хворій не вистачає сонця, бо вікна в її палаті заклеєні. Медики українські цю проблему спростовують, запевняють, що Тимошенко може перебувати на сонці у приміщенні, де вона приймає процедури». На жаль, і журналісти, і їхні редактори не розуміють принципової різниці між спростуванням і запереченням. Спростувати твердження означає навести докази, які доводять його неправдивість, заперечити – просто сказати, що воно не відповідає дійсності, й висловити свою думку.

В огляді головних подій тижня ТВі знайшлося місце для повідомлення про те, що Ріната Ахметова визнано найсумліннішим платником податків України: «Державна податкова служба оприлюднила ім’я найвідповідальнішого платника податків України. Ним виявився найбагатший українець Рінат Ахметов. Глава бізнес-імперії, народний депутат який правда не ходить на роботу,і власник футбольного клубу “Шахтар” заплатив у 2011 році майже 68 мільйонів податків. Задекларований дохід, якщо вірити його декларації , складає 400 мільйонів 825 тисяч 586 гривень».

ICTV з нагоди відкриття сумнозвісного вертолітного майданчика в Києві на Парковій розповідає про те, що користь від нього буде не лише владі, але й хворим громадянам: «У Києві відкрили вертодром "Дніпро-1". Надсучасний майданчик може одночасно приймати і відправляти два гелікоптери класу Мі-8. Будували центр адміністративно-ділової авіації начебто для перших осіб країни, а використовувати обіцяють на благо киян. Ось рятувальники відпрацьовують надзвичайну ситуацію – відправляють гелікоптером до лікарні хворого.

Василь Квашук, заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій: "Площадку ми можемо використовувати завжди, в будь-який час при виникненні надзвичайної ситуації або при необхідності".

Зможуть використовувати цей об’єкт і VIP-клієнти, які мають власник гелікоптер. Щоправда, не безкоштовно. За зліт та посадку з чиновників братимуть небагато – близько 100 гривень. А от оренда 6-місного вертольоту на 1 годину коштуватиме більше 20 тисяч гривень». І ні слова про розважальну частину вертодрому, якою навряд чи вдасться скористатися пересічним киянам, а якщо вдасться, то точно не за сто гривень.

Натомість сюжет Володимира Соколова у «Фактах тижня» ICTV, присвячений відкладеному податку на нерухомість, є збалансованим і не містить явних порушень стандартів.

5 канал – єдиний, що висвітлив (до того ж, збалансовано й різнобічно) протести чорнобильців проти подальших спроб влади скасувати їхні пільги та боротьбу за Гостинний двір, присвятивши цим темам повноцінні сюжети. І якщо чергову серію чорнобильських маніфестацій на тлі оптимістичних футбольних і драматичних мовно-парламентських новин журналісти могли просто не зауважити, що відсутність уваги до захисників Гостинного двору інакше як замовчуванням не назвеш.

Казус із виконанням українського гімну кубанським козацьким хором та висловлюванням російського посла Михаїла Зурабова, який назвав «Ще не вмерла Україна» російською народною піснею, вочевидь є непорозумінням, одначе йому присвятили більш чи менш розгорнуті матеріали 5 канал та ICTV, а також згадав в огляді ТВі. Останній також посміявся із «величезного вим’я» корів Інни Богословської.

Верстка підсумкових телетижневиків 10 червня 2012 року

ТВі, «Підсумки з Вахтангом Кіпіані»

П’ятеро людей загинули, 15 постраждали під час аварійної посадки літака з парашутистами на аеродромі міста Бородянка

Вчора ввечері мало місце аварійна посадка в міжнародному аеропорту «Харків»

Депутати забезпечили 234 голоси за проект закону за засади державної мовної політики

Гість у студії – Андрій Парубій, народний депутат України

Пояснення тих, хто програв, і тих, хто унеможливив позитивне голосування за скандальний законопроект

Серед найголовніших подій цього тижня

Гість у студії – Андрій Андрухович, письменник

Гість у студії – Вадим Скуратівський, професор

Огляд найцікавіших родзинок вітчизняної блогосфери та Facebook

«1+1», «ТСН. Тиждень»

У Луцьку обвалився під’їзд 5-поверхівки

В Польщі та Україні розпочалося Євро-2012

Сало може дуже швидко втратити свою славу і популярність

Мовне протистояння перейшло на вулиці

Буковинських молдаван закликають визнати себе румунами

«Тиждень за одну хвилину»

В одній зі столичних шкіл проходять заняття з тантричного сексу

Під Києвом зазнав аварії літак

Негода охопила всю територію України

«Інтер», «Подробиці тижня»

В Луцьку обвалилася частина п’ятиповерхового будинку

Поблизу Бородянки в результаті падіння літака загинуло 5 осіб

Погода вплинула на роботу аеропорту «Бориспіль»

Фан-зону на Хрещатику підтопило

В Україні та Польщі стартувало Євро-2012

Сільське господарство в Україні суттєво зміниться

Мова зібрала біля стін парламенту небайдужих

Імпортні автомобілі в Україні подорожчають

Зберігання невеличкої дози наркотиків перестане бути кримінальним злочином

Десятки мільйонів людей у всьому світі страждають на інтернет-залежність

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

В Україні та Польщі стартував чемпіонат із футболу Євро-2012

Гість програми – Борис Колесніков, віце-прем’єр-міністр України, міністр інфраструктури

Рейтинг подій тижня

Парламент прийняв у першому читанні закон про мови

Під Києвом загинуло 5 парашутистів

У Луцьку завалився цілий під’їзд житлового будинку

Депутати знову відклали розгляд питання про податок на нерухомість

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Мовне протистояння вийшло на вулиці

Гімн України назвали російською народною піснею

Чорнобильці знову прийшли до Верховної Ради

У Лівії засуджено 19 громадян України

Бій за історичну спадщину розгортається в Києві

Україна стала місцем паломництва туристів з усього світу

«Україна», «Події тижня»

Україною пройшли грози та смерчі

В Україні й Польщі стартувало Євро-2012

Журналісти зібрали недоробки при підготовці до чемпіонату Європи

В Україну прийшла нова телевізійна ера

На Євро-2012 «працюють» із десяток четвероногих пророків

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.