Політичний контроль над контентом зростає

29 Серпня 2012
1888

Політичний контроль над контентом зростає

1888
«Сегодня» використала актрису Тетяну Васильєву та американського сенатора Ричарда Лугара. Моніторинг друкованих видань – серпень 2012 року.
Політичний контроль над контентом зростає

Протягом серпня одна з найпопулярніших газет України інформувала своїх читачів у режимі, визначеному «Тематичними напрямами виборчої кампанії 2012». При цьому редакція «Сегодня» не особливо добирала засоби для переконування аудиторії в своїй правоті та достовірності відомостей.

Найбільше маніпуляцій припало на тему надання російській мові статусу регіональної після ухвалення закону Ківалова – Колесніченка. Загалом за серпень ТК нарахувала в газеті 10 текстів, які з різних приводів висвітлювали перипетії та наслідки підписання закону (не рахуючи авторських колонок Бузини та Дубинянського). При цьому рівень насиченості статей маніпуляціями знижувався з початку до кінця місяця. Так, останні два тексти «Школы не готовы учить на региональном» (21.08.2012) та «ТВ и радио: теперь на любом языке» взагалі є мало не взірцевими за стандартами подачі інформації. «Сегодня» надрукувала навіть коментарі фахівців, які спростовують поширювані до того газетою та ідеологами закону тези про засилля державної мови:

Коментар щодо достатності шкіл з російською мовою викладання, 21.08.2012:

«В Минобразования говорят, что не будут подгонять школы, чтобы по требованиям родителей там создавали необходимые классы. “Все понимают, что так быстро подготовить необходимое количество учителей, составить планы и прочее будет крайне сложно, — говорит директор департамента общего среднего и дошкольного образования МОН Олег Ересько. — Но в каждой области у нас хватает школ, где обучают на русском, венгерском, крымскотатарском и др. языках. Родители всегда могут отдать своего ребенка в такую школу».

Коментар щодо реальної мовної ситуації на телеканалах, 22.08.2012:

«Председатель нацсовета по ТВ и радио Владимир Манжосов считает, что существенных изменений не произойдет: «Некоторые каналы действительно перейдут на русский язык. Но основная масса, думаю, так и останется». А вот нардеп-нунсовец, экс-генпродюсер 5 канала Юрий Стець, уверен — на русский будут переходить массово и быстро: “Все телеканалы находятся в коммерческом поле, где главное — прибыль. Поэтому все как минимум сократят расходы на дубляж фильмов и сериалов, покупаемых в России. Из-за чего 70% эфира станет русскоязычным. Кроме того, исследования показывают, что большинство зрителей на Востоке и Юге хотят смотреть телевидение на русском языке. Каналы будут учитывать это, и эфир станет русским на 100%. А если всего один канал полностью перейдет на русский и выиграет от этого, то завтра это сделают 19 каналов из 20”».

Можна припустити, що, на відміну від початку місяця, коли ще тривала дискусія навколо підписання закону, редакція «Сегодня» бачила своє завдання у форсуванні мовної теми. А коли закон було підписано і протистояння пішло на спад, необхідність дотримуватися жорстких ідеологічних рамок відпала.

Зокрема, показовими є три тексти на мовну тематику: «Закон о языках: неделя до решения» (08.08.2012), «Языки: не все сразу» (10.08.2012), «Актриса разделась перед Януковичем» (16.08.2012). В перших двох найбільше уваги привертає факт приписування опозиції твердження, якого жоден із лідерів чи чільних членів опозиційних сил не висловлював: а саме про те, що прийняття закону може призвести до громадянської війни.

При цьому контент-аналіз «Сегодня» за липень – серпень показав, що жодних подібних висловлювань опозиціонерів у газеті не друкувалося. Перевірка новин на «Українській правді» та УНІАН також не дали результатів: жоден чільний представник опозиції не залякував виборців громадянської війною у випадку ухвалення закону, хоча жорстких епітетів на адресу закону та його авторів не бракувало.

Отже, «Сегодня» свідомо вдалася до провокації заради залякування своїх читачів. Окрім того, в тексті «Закон о языках: неделя до решения» було використано прийом напівдебатів (в тій частині тексту, де йдеться про «міфи»), коли надаються аргументи однієї сторони і замовчуються контраргументи. Також використовувалися прийоми підтасування карт та замовчування інформації, коли заперечувалися великі видатки держави для втілення положень закону, зокрема, офіційна інформація Мінфіну.

08.08.2012

«Существует несколько аргументов, которыми противники закона Колесниченко — Кивалова пытаются убедить президента ветировать его. Но все они сомнительны.

РАСКОЛ СТРАНЫ. Миф: принятие закона раскололо общество и может привести к гражданской войне. Реальность: самые многочисленные митинги против его принятия собрали не больше тысячи человек, а спустя четыре дня после голосования по второму чтению под Украинским домом было не более 20 протестующих. Очевидно, что назвать это конфликтом в обществе нельзя».

10.08.2012

«Несмотря на обещания гражданской войны в случае подписания закона о языковой политике, оппозиция не отреагировала на сам факт подписания даже скромными митингами. Наоборот, сторонники закона собрали митинги в его поддержку — в Днепропетровске, Одессе, Луганске и Симферополе от трех до десяти тысяч человек каждый. Правда, непартийные противники закона все-таки обещают свой протест — они призвали «всех неравнодушных граждан» собраться 24 августа возле Украинского дома. Но сколько будет неравнодушных и смогут ли они вообще собраться, еще вопрос — ведь на Европейской площади в День Независимости часто проходят праздничные мероприятия».

На окрему увагу заслуговує замітка «Актриса разделась перед Януковичем». Повідомлення базується на дописі в блогу російського актора Станіслава Садальського. Якщо прочитати замітку, можна справді уявити, що Садальський та Васильєва, які не бояться висловлюватися проти путінського режиму, так щиро підтримують ініціативу Януковича. І в звичайних читачів саме таке враження мало скластися: хіба може радянська, російська акторка не підтримувати ідеї державного чи офіційного статусу російської мови?

Реальна ж ситуація виглядала інакше. 16 серпня «Сегодня» передрукувала блог Садальського від 14 серпня з власною інтерпретацією і проігнорувало важливий контекст. Справа в тому, що 14 серпня Севастополь, де перебував дует Садальського – Васильєвої, відвідав Янукович для зустріч за «партгоспактивом». І свої негативні враження від обставин цього приїзду Садальский теж описав у блозі «Все тоталитарные государства похожи друг на друга. Хохлы многому научились у москалей )))». Це і є контекст наступного блогу, який важко запідозрити в чомусь іншому, окрім неприхованого стьобу з українського президента «За закон о русском языке Васильева оголилась перед Януковичем». Був у Садальского і постблог на цю ж тему ввечері 16 серпня, можливо, як реакція на публікацію в «Сегодня»: «Девиз ПР: Нам чужого не надо, но свое возьмем, чье бы оно ни было..»

16.08.2012

«Народная артистка России Татьяна Васильева в Севастополе разделась перед президентом Украины. Таким экстравагантным способом 65-летняя актриса высказала Виктору Януковичу благодарность за подписание языкового закона. «Вдоль дороги стояли приветствующие севастопольцы. Васильева, увидев, что Янукович выезжает из отеля, сняла кофту, схватила знамя Партии Регионов. И стала кричать: “Ура президенту!” — написал в своем блоге актер Станислав Садальский».

Отже, «Сегодня» не просто грубо порушила стандарти подачі інформації: газета перевернула з ніг на голову зміст події, вирвавши її з контексту. Багатьох читачів брутально обманули щодо справжніх намірів людей, яких можна вважати авторитетними (Садальський та Васильєва – відомі з радянських часів актори театру та кіно).

В одній коротенькій замітці вдалося сполучити замовчування інформації, перекручування змісту події, вилучення з контексту та посилання на авторитет. І все заради підтримки рішення Януковича – підписання закону про основи мовної політики. Годі казати, що на Заході Садальський та Васильєва мали б великий шанс виграти суд у «Сегодня» за наклеп…

Тут варто зробити відступ від мовного питання і зауважити, що в серпні російські актори були не першими жертвами перекручення інформації: в цій ролі опинився ще й американський сенатор. 11 серпня «Сегодня» опублікувала матеріал під промовистим заголовком: «Сенатор Конгресса США Ричард Лугар – министру обороны Украины Дмитрию Саламатину: “Ваша работа за полгода очень эффективна”». Цей текст варто навести повністю:

Сенатор Конгресса США Ричард Лугар – министру обороны Украины Дмитрию Саламатину: «Ваша работа за полгода очень эффективна»

«Стороны обсудили состояние и перспективы сотрудничества Украины и США в оборонной сфере.

Министр обороны Украины Дмитрий Саламатин проинформировал американскую сторону об аспектах реформирования Вооруженных Сил Украины.

— Наши усилия направлены на то, чтобы привести нашу Армию в соответствие с лучшими военными стандартами ведущих стран мира. Совершенствуются боевые возможности войск. Проводится работа над новыми боевыми уставами, документами по вопросам подготовки, применения и логистики. Уверен, что за 1,5—2 года Украина будет иметь совсем другого качества Вооруженные Силы, а ведущие государства мира — еще более надежного партнера, — сказал Дмитрий Саламатин.

— Ваша работа за полгода в должности министра обороны Украины оказалась очень эффективной. Лучшее подтверждение этому — количество самолетов, которые приняли участие в праздновании Дня Военно-воздушных Сил, пролетев над украинскими городами. Это убедило всех, что, несмотря на проблемы, власть делает все, чтобы обеспечить надежную защиту своих граждан, — заявил сенатор Конгресса США Ричард Лугар. — Поздравляю вас с результатами, которых вам удалось достичь на посту министра обороны Украины.

Во время беседы заместитель министра обороны США Энди Вебер также отметил, что администрация Президента Барака Обамы ценит изменения, произошедшие за последние полгода в области обороны и безопасности Украины. Он также отметил, что важнейший аспект новой оборонной стратегии США — укрепление отношений с ведущими партнерами, одним из которых является Украина, поэтому американская сторона готова работать над новыми совместными инициативами.

В конце встречи сенатор Ричард Лугар отметил, что высоко ценит уровень сотрудничества и взаимопонимания, который сложился между Украиной и Соединенными Штатами Америки за 20 лет, поблагодарил за дружескую встречу и пожелал дальнейших успехов в деле укрепления обороноспособности Украины».

Почнімо з того, що ця інформація є практично повним передруком повідомлення прес-служби Міноборони. В українських реаліях важко чекати, що це повна та об’єктивна інформація. Проте на таку наживку піймалося й більш респектабельне видання, таке як Kyivpost, хоч воно й вказало джерело такого повідомлення. Американці пропустили повз увагу статтю в «Сегодня», хоча напередодні візиту посольство США чітко вказало мету поїздки сенатора: відвідання України для моніторингу виконання Програми співробітництва Нанна – Лугара зі зменшення загроз. Проте відсутність будь-якої нової інформації з боку американців дозволила Міноборони та «Сегодня» витлумачити візит Лугара як повну підтримку політики Януковича у сфері національної безпеки та оборони. Цього достатньо, щоби продовжити внутрішню інформаційну кампанію «доказів» неізольованості Януковича від Заходу та застосування американцями подвійних стандартів, коли справа торкається їхніх інтересів.

Проте не лише мовна чи оборонна тематики були предметом для перекручування інформації. Публікації на економічні теми теж часто грішили парадоксальним висновками. Зокрема, в статті «Валютный резерв» (01.08.2012) «Сегодня» пише про ризики девальвації гривні й обережно підводить громадян до думки якомога швидше вкладати валюту в банки:

«Даже самые оптимистичные прогнозы свидетельствуют о том, что нацвалюта до конца года просядет минимум до 8,3—8,4 грн/долл. Наиболее реалистичный сценарий — 8,5 грн/долл. А некоторые «горячие головы» говорят и о 9—9,5 грн/долл. к декабрю. Кстати, не исключено, что в определенные дни курс гривни достигнет и таких отметок. В основном, на панических настроениях людей, которые ринутся скупать валюту. Чтобы избежать беготни по банковским отделениям, если валютный кризис все же грянет, предлагаем сменить валюту сбережений уже сейчас, спокойно и вдумчиво выбрав депозитную программу. Тем более, что ставки по валютным вкладам вскоре будут снижаться».

Важко уявити ситуацію, коли банки знижуватимуть ставки по валютних депозитах у ситуації, коли валюта буде в дефіциті (скупка доларів населенням), адже це спонукатиме людей не нести, а знімати валюту з депозитів. Тобто, мова про звичайне навіювання на догоду банкам усупереч простим законам економіки. Ті ж методи та аргументи використовувалися в матеріалах «Куда вложить в августе» (08.08.2012), «Вокруг валюты начался ажиотаж» (16.08.2012), «К концу года ждем инфляцию» (22.08.2012).

Так само прийоми навіювання, повторення позитивної інформації та констатації факту було застосовано в матеріалах «Соцвыплаты-2013: первые наметки» (02.08.2012), «Сергей Тигипко: «сельское хозяйство должно стать локомотивом экономики» (06.08.2012), «В Чернобыле будут ветряки и поля рапса» та «Рынок лекарств станет цивилизованным» (07.08.2012), «Проблема питьевой воды в Украине будет решена» (08.08.2012), «Хотят уменьшить число аптек» (09.08.2012), «Правительство разрабатывает национальный план действий по обеспечению безопасности движения» (10.08.2012), «Льготы объединят в Соцкодекс» і «Сергей Тигипко: “Мы должны обеспечить экономический рост и создать современный рынок труда”» (13.08.2012), «За труд пожилых и молодых – налоговые льготы» і «Тысячу СССР дадут по второму разу» (17.08.2012), «Здоровье граждан под защитой государства» (22.08.2012). В цих статтях майбутні події подавалися як такі, що мають реальний позитивний вплив на життя людей. Для цього спочатку використовується майбутній час у вигляді обіцянки. А потім про неї розповідається в теперішньому з використанням посилань на авторитетні анонімні джерела чи порівняння з фактами з минулого, щоб надати меседжам про «покращення» вигляд більш достовірних.

Цікавий з точки зору маніпуляцій цикл статей з’явився в «Сегодня» напередодні Дня Незалежності. Йдеться про нібито об’єктивний аналіз, на підставі даних Державного комітету статистики України, «покращення» умов життя українців в останні роки: «Счастье нашли половина украинцев» (06.08.2012), «Что едим: мяса – больше и без хлеба» (11.08.2012), «На что тратимся Проедать стали меньше, зато больше тратим на развлечения и «коммуналку» (16.08.2012), «Карман Украинца: За 5 лет Минзарплата выросла в 2,6 раза, инфляция на 83%, а самый популярный заработок — 1—2 тыс. грн.» (21.08.2012). Тексти переповнені бездоказовими твердженнями про краще життя саме за президентства Януковича, не проілюстрованими даними Держкомстату:

«Зарплаты, в том числе и минимальная, особенно резко росли именно после кризиса, то есть за последние два года кошелек среднего украинца стал толще.

Директор информкомпании “ПроАгро” Николай Верницкий говорит, что еда стала доступнее, чем в начале тысячелетия, за счет двух факторов: рост доходов украинцев и увеличения предложения на рынке. “Сейчас на зарплату можно купить больше килограммов мяса или другого продукта, поэтому вырос спрос на то, чего люди недоедали, например, мясо, фрукты, ягоды. Овощи в последние 2—3 года совсем дешевые, ими заменяют хлеб, которого стали брать меньше", — утверждает Верницкий.

Эксперт прогнозирует, что в 2012 году структура расходов семей будет примерно такой же, как и в прошлом. Объяснение тому — потребление после кризиса стабилизировалось, нет ажиотажного спроса ни на товары, ни на услуги, как это было несколько лет назад.

Как говорят психологи, чувство удовлетворения жизнью у наших людей все еще во многом зависит от материальных благ. “За последние десять лет в стране стало стабильнее. Я поднялась по карьерной лестнице, купила машину, теперь наша семья может себе позволить ежегодно отдыхать на ЮБК, иногда ездим за границу, — говорит жительница столицы Ирина. — Появилось больше возможностей, которыми мы можем воспользоваться. Теперь у нас есть уверенность в завтрашнем дне. И поэтому я чувствую себя счастливее, чем 10 лет назад”».

У висвітленні теми Тимошенко чи стосунків із Росією жодних позитивних змін не відбулося. «Сегодня» так само використовувала посилання на анонімні джерела, повідомляючи нові обставини процесу над Тимошенко та її перебування в лікарні, а також підтасовувала карти, просуваючи меседжі про вигідність зони вільної торгівлі з СНД порівняно з перспективою ЗВТ із Євросоюзом.

Окремий великий блок серпневих публікацій газети було присвячено перебігу виборчої кампанії, кандидатам-мажоритарникам та партіям. Незважаючи на калейдоскопічність подачі інформації, простежуються певні закономірності в інформуванні громадян про політиків на виборах. Зокрема, 10, 13 та 14 серпня «Сегодня» вперто нагадувала читачам, що Віталій Кличко (УДАР) заробив за кордоном у 2011 р. 38 млн гривень, а на банківських рахунках у нього ще 82 млн грн. А от у матеріалі за 06.08.2012 «Семейный подряд в Верховной Раде» автор чомусь «забув» згадати, що з 2006 року народним депутатом за списком Партії регіонів є Віктор Янукович-молодший, якого і на виборах-2012 включили до партійного списку на високому 22-му місці.

Проте в цілому тексти про партії та вибори можна назвати зваженими, хоч і доповненими суб’єктивними коментарями й тенденційним підбором експертів (тему виборів коментують на шпальтах «Сегодня» політологи, яких можна вважати лояльними до Банкової: Михайло Погребінський, Кость Бондаренко, Володимир Фесенко, Вадим Карасьов). Ситуацію, щоправда, дещо вирівнює постійне цитування опозиційних депутатів.

Були й відверто замовні матеріали без адекватного позначення. Наприклад, «Беспартийные мажоритарщики объединяются против политических репрессий» (17.08.2012, пряма мова одного мажоритарника з Луганської області), «Выдвижение кандидатов-мажоритарщиков: киевская специфика» (17.08.2012, прихована реклама, виключно позитив про кандидатку Аллу Шлапак) та «Партия “Зеленая Планета” инициировала создание совета по проблемам экологии» (27.08.2012, неприхована реклама маловідомої політичної сили).

Порівняно з липнем, «Комерсант-Україна» не здав позицій в об’єктивному висвітленні суспільно-політичної та економічної ситуації в Україні. Понад те, саме з її шпальт читачі взагалі могли довідатися про кілька подій, широке висвітлення яких могло коштувати Партії регіонів втрати дорогоцінних відсоткових пунктів рейтингу. Зокрема, в матеріалі «Банкиры занялись политикой» (01.08.2012) повідомляється про публічне звернення керівників низки великих банків до прем’єр-міністра Миколи Азарова, в якому ті просили не допустити участі народного депутата Дмитра Святаша на виборах через відмову його компаній повертати борги в розмірі 250 млн доларів. Зважаючи на те, що Святаш таки йде на вибори як висуванець Партії регіонів по одному з мажоритарних округів Харкова, цей ляпас від влади багато говорить про справжні наміри Партії регіонів щодо «покращення інвестиційного клімату в державі».

В статті від 6 серпня «Минздрав потратился на лечение» газета наводить дві точки зору – МОЗ і громадських організацій на ситуацію із закупівлею за завищеними цінами ліків для ВІЛ-інфікованих, а в матеріалі «Больше взять нечего» йдеться про скорочення надходжень до державного бюджету, що свідчить про зростання тиску на бізнес і примарні шанси на виконання соціальних обіцянок влади. Зрештою, 7 серпня у статті «Цены держатся на низком старте» «Комерсант» повідомляє про ризики прискорення інфляції ще до кінця року, особливо зростання цін на споживчі товари.

Проте такі відомості навряд чи можуть стати приводом для занепокоєння влади: ресурс підконтрольних таблоїдів набагато сильніший, ніж у критично налаштованих видань, аудиторія яких уже давно не має ілюзій щодо природи «зграї товаришів» при владі.

«Газета по-українськи» залишається чи не єдиним повноцінним друкованим інформаційним ресурсом загальноукраїнського масштабу для Віктора Ющенка і його соратників із «Нашої України». Щоправда, ефектно показати себе на шпальтах газети в цих політиків не дуже виходить – звісно, на наш суб’єктивний погляд.

Скажімо, формат «Газети...», який часто передбачає майже буквальну передачу прямої мови в інтерв’ю, грає злий жарт із лідером партії. Більшість читачів і глядачів ще не зовсім забули особливості риторичної манери Віктора Ющенко, яка під кінець каденції викликала неабияке роздратування – навіть безвідносно до її змісту. Тепер усі вони знову мають нагоду отримати її друковану версію, що сприймається куди гірше, ніж версія візуальна.

Магічний вплив солідного вигляду, ошатного костюму, показної (попри все) зовнішності, ностальгійних переживань, зникають. Залишається дещо хаотично викладений набір тез, якими партійні технологи порадили Віктору Андрійовичу боротися з негативним бекґраундом його реальної діяльності:

  • обидва його колишні опоненти (Янукович і Тимошенко) мазані одним миром;
  • нинішня опозиція неконструктивна й агресивна, і лише він, Ющенко – уособлення політики цивілізованої та справді демократичної;
  • «Я людина, що зробила національну грошову реформу, яку вважають найкращою в Європі за післявоєнний період»;
  • «Наша Україна» – єдина патріотична сила, голос якої має бути почутий.

Оцінюючи прикладне значення наведених тез, можна лише дивуватися, чому на контрольованих владою телеканалах ще не розгортається потужна кампанія на користь «Нашої України» та її лідера. Абсолютно очевидно, що дозована інформаційна підтримка з боку влади «єдиної проукраїнської сили» може мати доволі суттєвий ефект для розмивання сталого опозиційного електорату. Можливо, в очікуванні такої підтримки Віктор Ющенко та його соратники поки що задовольняються в телепросторі лише акуратним нагадуванням свого бренду і намагаються сформулювати власну позицію в друкованій пресі, що обходиться не так дорого. Прикметно, що окрім лідера списку, роль основного транслятора виборчих пріоритетів НУ на сторінках «Газети...» було доручено лідеру УНП Юрію Костенку, який задля виконання формальностей виборчого закону навіть тимчасово став безпартійним.

Не виключено, що завідомому, на думку експертів, аутсайдеру перегонів сприятиме й те, що об’єднана опозиція випустила з рук «українську тему» кампанії, зосередившись на викритті «бандитського режиму» – з цієї серії поява публікацій про позов Об’єднаної опозиції «Батьківщина» проти президента Віктора Януковича до Вищого адміністративного суду. Начебто й непоганий технологічний хід, але з огляду на загальне ставлення громадян до українських судів сприймається саме як... технологічний хід. Що суттєво підриває його ефективність як ключової теми кампанії.

Якраз із точки зору ефективності куди переконливішим виглядав «лист із в’язниці» Юлії Тимошенко, опублікований у тій-таки «Газеті по-українськи», напередодні Дня Незалежності. Вдало знайдений баланс між пафосом та особистісною інтонацією міг би зробити цей лист одним із базових агітаційних документів всієї виборчої кампанії. Нам невідомо, чи вдалося опублікувати його ще в якихось друкованих виданнях, окрім «Газети...» та «ВВ», але те, що це було б доцільно зробити по максимуму – для тієї аудиторії, яка все ще не є споживачем новин з інтернету – не викликає сумнівів. Ефективною, на наш погляд, була й трансляція звернення Юлії Тимошенко до громадян до Дня Незалежності, здійснена телеканалом ТВi.

«Факти і коментарі» продовжили реалізовувати оптимальну бізнес-модель роботи в умовах виборчої кампанії, надаючи газетну площу і представникам влади, й опозиціонерам. Ідеться, звісно, не про журналістські матеріали, а про явно замовні публікації, чий формат і зміст визначаються замовниками. Завдяки цьому минулого тижня серед звичного потоку інфотейнменту знайшлося місце матеріалам із цілком промовистими заголовками:

«У объединенной оппозиции есть все основания надеяться на первое место по результатам парламентских выборов 2012 года»

Сергей Тигипко: “В течение полугода мы увеличим пенсии военным в среднем на 35 процентов”»

Спроби поєднувати легкість викладу з цілком серйозною виборчою проблематикою продовжує журнал «Фокус». У номері за 16 серпня привернув увагу матеріал під назвою «Бедность не порок. Куда исчезли деньги богачей-мажоритарщиков».

Історія про те, як депутати з 300-мільйонними (в доларах, звісно) бізнес-активами декларують у якості кандидатів 200 тис. гривень доходу за рік і банківські заощадження в 40 тис. грн (!), навіть без авторських висновків більше каже про суть політичної й економічної системи нашої держави, ніж взаємні інвективи спікерів влади та опозиції в прямому ефірі телевізійних ток-шоу. Звісно, було б ще цікавіше, якби видання, розраховані на ділову аудиторію, спробували дослідити механізми, що дозволяють нашим депутатам та урядовцям так успішно приховувати свої реальні статки...

До речі, в наступному огляді ми маємо намір приділити спеціальну увагу виборчому експерименту «Фокуса» – висуненню в депутати заступника головного редактора Ігоря Тупікіна. Детальний опис загадкового для багатьох громадян механізму боротьби за депутатський мандат може бути вельми цікавим.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1888
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду