Такої одностайності у визначенні головної події тижня підсумкові тижневики не виявляли вже досить давно – напевно, з часів дніпропетровських «терактів»: п’ять із семи поставили на чільне місце у випуску трагедію в столичному торгівельному центрі «Караван», де від руки невідомого чоловіка загинули троє охоронників. Винятком виявився лише ТВі – головною подією для «Підсумків з Вахтангом Кіпіані» стало, вже звично, щось про Юлію Тимошенко – і 5 канал, для якого найголовнішим залишається боротьба проти криміналізації наклепу.

Це ще одне промовисте свідчення того, що програми ці існують у логіці новинарській (найголовніше – найгучніше, те, що найсильніше шокує), а не аналітичній (найголовніше – те, що найсильніше впливає на майбутнє, створюючи тенденції). Схопившись за трафунок – звісно, жахливий, але аж ніяк не типовий для України, – творці тижневиків почали кожен по-своєму притягати за вуха тенденції, «мораль», емоції та інший штучний наповнювач для матеріалів про поки що не розкритий злочин:

«Народ натомість насторожено міркує, чому так легко стали жертвами самі охоронці, хто ще міг потрапити під кулі стрільця, і чи не занадто дешево для торговців і дорого для нас із вами обходиться приватна охорона, яку здебільшого наймають з вулиці» («ТСН. Тиждень», «1+1»).

«Трагедия заставила по-новому посмотреть на вопрос безопасности в многолюдных местах. Нужна ли там профессиональная вооруженная охрана, или достаточно, как и раньше, безусых юнцов, для острастки» («Подробиці тижня», «Інтер»).

«Відсутність українських грошей могла спонукати убивцю до крадіжки в супермаркеті. Психолог, якому ми показали відео, відзначає розгубленість і дещо сумбурну поведінку чоловіка у магазині. І, навпаки, припускає, що кілер – у зав’язці» («Факти тижня», ICTV)/

«Назад у кримінальні 90-ті. На українські вулиці повертається рекет, а серед білого дня уже не перша стрілянина із жертвами» («Час: Підсумки», 5 канал).

«Милиция, вроде бы, выяснила, как его зовут и где живет. Но найти не могут. И от этого особенно страшно. От того, что хладнокровный убийца разгуливает по стране, что стражи порядка, имея портрет и свидетелей, не могут его найти. И страшно, что все это случилось в месте, куда каждый из нас ходит каждый день» («Події тижня», «Україна»).

Таким чином, тижневики, замість спробувати дати цій трагедії адекватну оцінку, долучилися до тотальної істерії з вигуками «як страшно жити!», про яку так влучно пише Михайло Бриних. За відсутності конкретної інформації та доступності відео картинки, що викликає шок, наша шизофренічна суспільна думка породила хаотичну множину тлумачень і висновків із події в «Каравані», від необхідності якнайшвидше дозволити громадянам купувати й носити вогнепальну зброю (авжеж, було б набагато краще, якби покупці в «Каравані» мали змогу постріляти вслід убивці!) до звинувачень на адресу «злочинної влади». Істерія увінчалася законодавчим розширенням повноважень приватної охорони, наслідки якого, скоріш за все, відчують на собі не спеціально навчені вбивати бойовики, випадково впіймані на крадіжці, а мирні й далеко не завжди в чомусь винні люди.

Запитання «а що робить міліція, щоб нас захистити?», яке ставить Інна Долженкова, без сумніву, важливе. Одначе подання стрілянини в «Каравані» як типового симптому «повернення бандитських 90-х» є такою ж маніпуляцією, як подання спекотного дня симптомом глобального потепління. Аналогія неповна лише в одному аспекті: провина за глобальне потепління більш-менш рівномірно розподілена між індустріальними державами, а вигадане журналістами «повернення в 90-ті» – звинувачення на адресу чинної влади. Чи може хтось стверджувати, що стрілянина в «Каравані» була неможливою п’ять років тому?

«Підсумки тижня» Першого національного перевершили самі себе у повідомленні про події, які стосуються політики, в такій формі, щоб політики вони не стосувались. Ось, наприклад: «Прокуратура Києва зобов'язала столичну міліцію зробити дороги безпечнішими та перевірити інформацію про незаконні автоперегони. Причиною стало повідомлення про загибель трьох людей на Бориспільській трасі. Власники дорогезних авто час від часу влаштовують незаконні перегони на вулицях Києва. На минулих вихідних таки перегони вартували трьох життів». Автор матеріалу двічі повторив, що загинули троє людей, але «забув» зазначити, що один із них – заступник міністра, який брав участь у незаконних перегонах.

І ще одна частина матеріалу, що йшов першим у випуску: «Більшість щотижневих випусків газет Львова в п'ятницю вийшли з порожніми першими шпальтами. Журналісти виступають проти законопроекту депутата Віталія Журавського, що вводить кримінальну відповідальність за наклеп. Парламент у першому читанні проголосував за зміни до Кримінального кодексу, згідно з якими відповідальність за посягання на честь і гідність людини посилюється. Згідно з законопроектом, покарання за наклеп – від 2 до 5 років в'язниці. ОБСЄ, Рада Європи, Єврокомісія та низка депутатів Європарламенту занепокоєні через закон. Автор документу вже зняв свій законопроект з розгляду. Журналісти протестуватимуть проти документу і наступного тижня». По-перше, твердження, що Журавський зняв законопроект із розгляду, не є коректним, адже проголосований у першому читанні проект може скасувати (як вона, власне, і зробила) лише Верховна Рада більшістю голосів. Заява Журавського про готовність відкликати проект не мала жодної ваги. Натомість із повідомлення Першого випливає, що журналісти протестують проти вже вирішеної проблеми. Крім того, «забувши» про те, що з білою шпальтою вийшли також «Корреспондент» і Kyiv Post, а банер розмістили понад сто інтернет-видань, автори матеріалу звузили рамки протесту до регіонального рівня, що є звичайною маніпуляцією. І, нарешті, в повідомленні відчайдушно бракує того факту, що Журавський є членом фракції Партії регіонів.

Ще одна пов’язана з політикою історія, що потрапила до «Підсумків тижня» – вирок Василеві Волзі. Слово засудженому надали, але лише для того, щоб він досить невпевнено повідомив про подальші дії: «Ну, по всей видимости, апелляция. Сейчас будем думать, каким образом».

Другою (після «Каравану») темою «ТСН. Тижня» на «1+1» стала технологія клонування кандидатів у депутати. Загалом тема досить-таки добре розкрита в медіа, одначе Інні Боднар удалося зробити те, чого не зробила більшість її колег – показати конкретних «клонів», людей, які балотуються на шкоду своїм тезкам-однофамільцям. Картина вийшла більш ніж промовиста, й лише наприкінці матеріалу глядачів спіткає розчарування: «Кандидат у депутати тракторист Олександр Волков свою кандидатуру уже зняв. Немає у списках і керівника тракторної бригади Віталія Титаренка, щоправда, він про це ще не знає. І далі розповідає, що робитиме, як стане депутатом». Клони, виявляється, браковані.

ТСН має особливий талант бути ньюзмейкером для самої себе – ось і цього разу окремий матеріал у випуску присвячено нападові на журналіста програми «Гроші» Дмитра Волкова. Наступне повідомлення містить новини з життя Юлії Тимошенко: лежачий протест (із повідомленням, що керівник Качанівської колонії подав у відставку, але без зазначення причин, що, безперечно, робить інформацію неповною), оприлюднений опозицією відеоролик-звернення та дозвіл на зустріч із однопартійцями. Дещо ріже вухо вжите на позначення лідерки «Батьківщини» іронічне прізвисько «леді Ю» (втім, добре, що хоч «газовою принцесою» вже не звуть).

У «Тижні за хвилину» повідомляють про американський вояж Януковича: «Усміхнений Барак. Фото з Віктором. Такий фото-звіт побачили українці про перебування Президента Януковича у Сполучених Штатах на Генасамблеї ООН. До критичної резолюції американського Сенату з вимогою звільнити Тимошенко і Луценко із закликом не давати віз причетним до їх ув’язнення слід ставитися серйозно, заявив Президент у Нью-Йорку. Але відносини України із заходом зміняться на краще після Парламентських виборів, знову запевнив він. З трибуни ООН Янукович запропонував українські літаки і кораблі для евакуації мирного населення з гарячих точок». Логічним для журналістів було б указати на невідповідність між позицією МЗС, яке назвало резолюцію Сенату сумнівною, та словами Януковича. А в частині «Тижня за одну хвилину», де йдеться про «війну» між Україною та Росією, бачимо недостовірне посилання на «пресу»: «Війна машин України і Росії ще триває. Прем’єри Азаров і Медведєв не змогли домовитися про взаємне скасування утилізаційного збору що здорожує українське авто в Росії, і відповідно машини зроблені сусідом в нас. Ще за даними преси урядова угода про розв’язання конфлікту на зустрічі двох Прем’єрів у Ялті була готова для підписання».

Про аварію, в якій загинув заступник міністра економічного розвитку Сергій Чекашкін, «1+1» повідомляє прямо, з називанням імен та обставин, ба навіть із коментарями шефа загиблого – міністра Петра Порошенка. Тему доручили Ользі Кашпор, яка належить до тієї категорії тележурналістів, що не йдуть на компроміси з власною совістю – тож загиблий чиновник-стритрейсер постає перед глядачами в усій красі, й вони мають достатньо поживи для роздумів про те, чим займаються люди, які отримують зарплату з бюджету.

«Інтер», оповідаючи «Подробиці тижня», безпомилково визначив головну дійову особу Генеральної асамблеї Організації об’єднаних націй у Нью-Йорку:

«Безопасность, но уже глобальная, урегулирование международных споров мирными средствами, а также ситуация на Ближнем Востоке, в первую очередь в Сирии, – таковы главные темы общих прений LXVII Генассамблеи Организации Объединённых Наций на этой неделе. В ходе дебатов выступают главы государств и мировые лидеры. И используют возможность обменяться мнениями по многим вопросам на двусторонних встречах. Виктор Янукович в Нью-Йорке, в частности, встретился с президентами Финляндии и Австрии, генсеком НАТО, а также пообщался с президентом США Бараком Обамой. А в своей речи на пленарном заседании Виктор Янукович выразил обеспокоенность эскалацией насилия в Сирии и заверил: Украина и в дальнейшем будет использовать все свои возможности для оказания помощи мирному населению в зонах конфликтов.

Виктор Янукович, Президент Украины: "Я хочу ще раз вас запевнити вас у тому, що і надалі українські літаки й кораблі, які можуть бути задіяні в зусиллях для евакуації громадян з "гарячих точок" завжди будуть відкриті для всіх осіб, хто потребує допомоги, незалежно від їх громадянства"». За «доброю» традицією радянської журналістики, «Інтер» повідомляє, які теми обговорюються на Заході, але ні слова не каже про те, ХТО і ЩО САМЕ каже. Очевидно, предмет повідомлення – та важлива роль, яку відіграв у всесвітній нараді Віктор Федорович, пообіцявши, до того ж, світові допомогу української авіації та флоту. Про те, що Янукович сказав щодо резолюції сенату США, «Інтер» скромно мовчить.

Що ж до змісту дебатів в ООН, переповідати його немає сенсу, адже ООН, на відміну від української авіації та флоту, структура вкрай неефективна. Про це йдеться в наступному сюжеті випуску:

«Во всем мире ООН знают как Организацию Объединенных Наций. Правда, критики расшифровывают аббревиатуру по-своему – Организация, которая Очень Неэффективна». Критиками виявляються придворний політолог Януковича Андрій Єрмолаєв та його однодумець Михайло Погребинський, а протистоїть їм, захищаючи ООН, Олександр Чалий. Очевидно, всі критики ООН (обидва?) зосереджені в Україні. Навіть якось дивно, що президент такої потужної держави, як наша, змарнував свій час на участь в агонії цієї неефективної організації.

Ще у випуску – про бензопроводи під українсько-російським кордоном та про те, як українська влада відважно протистоїть засиллю ГМО. Про Юлію Тимошенко у випуску «Подробиць тижня» не згадано – дарма лежала на підлозі й ролики записувала…

«Факти тижня» телеканалу ICTV, очевидно, від щирого серця співчувають дніпропетровському мажоритарнику Якову Безбаху, про якого завдяки масованій рекламі на СТБ, Новому та ICTV на цілу Україну знають уже буквально всі. Журналісти програми розслідували історію начебто вербування конкурентом Безбаха Анатолієм Крупським підставного кандидата, користуючись записаною телефонною розмовою. Розбирати цей матеріал немає сенсу: це явний чорний піар та елемент передвиборної боротьби, зацікавленою стороною якої є Віктор Пінчук та підтримуваний ним (фінансово і медійно-організаційно) кандидат Яків Безбах. Після пояснення людини, яка начебто записала розмову на диктофон – «Ігор, лідер неформальної профспілки: "Поскольку я веду такую активную деятельность на заводе, то я купил себе диктофончик, я пишу не для того, чтобы кого-то скомпроментировать, а для того, чтоб меня потом не могли в чем-то уличить"», – говорити всерйоз про якесь журналістське розслідування не випадає. Наступний пасаж також говорить сам за себе:

«Дніпропетровський скандал виходить за межі округу, враховуючи те, яке значення матимуть чесність та легітимність цих виборів для майбутнього України. Президент Янукович цього тижня вкотре наголосив на цьому у Нью-Йорку під час Генасамблеї ООН.

Віктор Янукович, Президент України: "Безумовно, ми будемо прагнути до того, щоб вибори були чесними. Багато чого буде залежати від самих учасників виборів. Це людський фактор, але що стосується влади – влада більш, ніж хто, зацікавлена, щоби вибори були оцінені як чесні, прозорі і демократичні".

Сьогодні весь демократичний світ сподівається, що так воно і буде».

До того ж, сюжет анонімний. Хочеться вірити, що Оксані Соколовій та людям, причетним до програми, якщо не соромно, то хоча б ніяково за цей матеріал.

Ще один реверанс у бік Януковича Оксана Соколова робить наступним повідомленням:

«Віктор Янукович вкотре наголосив, що сьогодні Україна проходить черговий тест на зрілість, і лише чесні і демократичні вибори дадуть новий поштовх розвитку наших відносин із Сполученими Шатами і країнами Європейського Союзу. Свою промову із трибуни ООН український Президент присвятив головуванню України в ОБСЄ в 2013 році. Він вважає, що одне з головних завдань – це розв’язання міжнародних конфліктів у Придністров’ї і Нагірному Карабаху. Янукович також нагадав про роль України в світі – торік наші військові кораблі евакуювали з Лівії жінок і дітей різних національностей. Нині, коли загострилася ситуація в Сирії, наші літаки вивозять українців, поляків та громадян інших держав. І ми готові допомагати і надалі. Ну і спілкуючись з українськими журналістами, Віктор Янукович прокоментував ситуацію навколо скандального законопроекту про наклеп і рішення його автора – Віталія Журавського – відкликати цей документ.

Віктор Янукович, Президент України: "Якщо ми говоримо, що ми створюємо для журналістів, для ЗМІ всі умови, а робимо навпаки, – цього ніхто не зрозуміє. Тому дії Журавського, вони зараз цілком зрозумілі – він хоче виправити помилку"».

Зауважмо, що про зміст заходу, окрім виступу Януковича, не йдеться взагалі. Також дуже показовим є «ми» – Янукович, Україна і автор повідомлення об’єднуються в одному суб’єкті. Зрештою, коментар Януковича щодо відкликання законопроекту Журавського – суто іміджевий момент, покликаний грати на користь «арбітра нації». Утім, далі Оксана Соколова виправляється, все-таки пояснивши те, про що не сказали колеги з Першого національного: «Відкликати документ, вже проголосований Радою у першому читанні, не так просто – для цього потрібно нове голосування і підтримка 226 депутатів. Аби наступного вівторка парламент таки скасував скандальний законопроект і не повертався до нього після виборів, українські журналісти планують завтра вранці провести мітинг під стінами Верховної Ради із транспарантами без гасел – просто чистими плакатами – такими, як обкладинки відомих українських журналів, які вийшли цього тижня на знак протесту».

Далі – досить докладно про журналістський протест та реакцію на нього політиків. Характерним, зокрема, є коментар Бориса Колесникова, який називає кримінальну відповідальність за наклеп «ідіотизмом» (зауважмо, що близька колега Бориса Вікторовича Олена Бондаренко думає інакше). Показали у «рейтингу подій тижня» також відеоролики лежачого протесту Тимошенко. Потрапив туди навіть уривок відеозвернення ув’язненої опозиціонерки, яке, зокрема, не наважився показати «1+1».

Цілий парад «іміджевих» синхронів урядовців бачимо в матеріалі Олександра Візгіна про авіасалон у Гостомелі. Тональність сюжету бравурна, і завершальна теза вельми промовиста: «Те, що вчора було фантастикою, стає реальністю. Людство прагне до зірок, і Україна в цих перегонах задніх не пасе». І останній матеріал – про загибель заступника міністра Сергія Чекашкіна. Лайфовий, без пафосу та жодних натяків на те, що доходи, які дозволяли чиновникові утримувати такий автопарк, викликають певні запитання у платників податків.

Тетяна Даниленко у програмі «Час: Підсумки» 5-го каналу чітко й жорстко розставляє акценти у темі криміналізації наклепу: «Чергова атака на ЗМІ, як розцінили законопроект регіонала Віталія Журавського міжнародні організації, нібито припинилась. Автор скандальної ініціативи заявив про її нібито відкликання. Та чи вірити йому на слово? По-перше, після ухвалення законопроекту у першому читанні відкликання можливе лише рішенням Верховної Ради, а не за бажання автора. По-друге, цієї процедури у депутатських планах наразі немає. І по-третє, більше, ніж слова, говорять дії. Лише цього тижні щонайменше двох українських журналістів побили у зв'язку з професійною діяльністю і щонайменше двом надійшли погрози із проханням припинити роботу. Це лише ті випадки, що набули розголосу. Тому українські акули пера готуються до масових протестів. Зокрема у понеділок зранку під стінами парламенту та інших акцій супротиву, аж до страйку».

Суто декларативний маневр Віталія Журавського, який був начебто демонстративною реакцією на критику з боку «доброго царя» Януковича, навряд чи міг по-справжньому переконати когось із редакторів підсумкових тижневиків, але дехто з колег Тетяни з інших каналів таки допоміг Партії регіонів «продати куплену козу».

Перший матеріал випуску – сюжет Азада Сафарова про журналістський протест, побиття журналістів у Києві та Маріуполі тощо. У сюжеті багато коментарів журналістів, зокрема й постраждалих від побиття; важко назвати його збалансованим, хоча водночас важко визначити «іншу сторону» конфлікту, в якому страждають журналісти. Азад Сафаров наводить переважно синхрони, що не так передають позицію представників влади, як компрометують їх – слова мера Маріуполя про те, що журналіста побили недостатньо, або речника МВС Володимира Поліщука про те, що журналістів б’ють не через професійну діяльність. Що ж, не дивно, журналістам особливо важко бути безсторонніми у висвітленні цієї теми.

Не хотілося б повертатися до теми стрілянини в «Каравані», однак усе ж таки слід уточнити, що в матеріалі Олександра Аргата очевидним є тематичний «розфокус»: він ставить в один ряд як ознаки тенденції «повернення в 90-ті» та «криміналізації» бандитські розбірки, побиття протестувальників на незаконних забудовах і випадок у «Каравані». А насамкінець без явної іронії, але з натяком протиставляє сказане вище активістом Євгеном Карасем та Юрієм Романенком (професію цієї людини авторові цих рядків назвати важко, чи то політтехнолог, чи журналіст, чи громадянський активіст, чи, як називає його Олександр, «суспільствознавець», одначе в неупередженості оцінок пана Романенка є великі сумніви) заяві міліції про те, що статистика є оптимістичною і криміногенна ситуація стабільна. Тенденційність простежується і в переході до наступної теми: «Скочування до кримінальних 90-х відбувається і в політичному житті. Побиття, різанина, підпали, погрози – щоденні реалії парламентських виборів-2012». Усе це було й перед виборами 2006, 2007 та 2010 років! А оцінити кількість випадків насильства чи погроз перед тими й цими виборами можуть лише експерти. І, до речі, якщо сприймати тезу буквально, а не метафорично, вона й геть не має сенсу, адже вибори у 90-х були куди спокійніші за теперішні.

Слід віддати належне авторці подальшого сюжету Анні Мірошниченко, яка назбирала достатньо яскравих зразків передвиборних порушень. Враження дещо псує фінал: «Деколи виходить так: агітуй-не агітуй, голосуй-не голосуй – отримаєш… Подивимось, що отримаємо. Виборча кампанія-2012 триває. І ті, хто досі не визначився з політичними уподобаннями, ще мають час на те, щоб, наприклад, назбирати агіток із виборчими обіцянками. І або читати їх і визначатись, або…». Що це було? Можна було забити цей шматочок ефірного часу, наприклад, пісенькою з мультфільму, якщо не було чим.

Після матеріалу про вибори в Грузії та соціалки про проблеми невиліковно хворих раптом повертаються до Тимошенко. Повідомлення в кінці випуску з коротким емоційним синхроном Тимошенко коротко переповідає головні події навколо ув’язненої опозиціонерки. Й завершують випуск стислим повідомленням про оприлюднені «Українською правдою» фотографії інтер’єрів «Межигір’я». Не зовсім зрозумілим є твердження «Янукович воліє не коментувати тему "Межигір'я". Фото "Української правди" лишились без реакції» – чи йдеться про те, що 5 канал звертався по коментарі (або бодай по підтвердження достовірності оприлюднених фото) до Януковича або його прес-служби, чи просто констатує те, що Янукович не робив із цього приводу ніяких заяв.

«Події тижня» каналу «Україна» цього разу знов заслужили на комплімент – хоча б тим, що розповіли про Генеральну асамблею ООН не лише те, що стосувалося виступу та залаштункової тусовки Віктора Януковича. Автор сюжету Олександр Бондаренко починає з Ізраїлю, Ірану та Обами, й лише згодом переходить до Януковича. І то спершу лише для того, щоб пожартувати з його чергового ляпу:

«Украина тоже в тренде борьбы с немирным атомом. Но как понять, что там такое стратегическое строят в Харькове – лабораторию с ураном или… еще один Иран?

Виктор Янукович, Президент Украины: "Которая будет работать на низкообогащенном "иране"».

У тому, як оцінює журналіст «України» заяву Януковича в ООН, сміливість межує з зухвальством:

«На этом фоне готовность Украины помочь с эвакуацией беженцев осталась незамеченной.

Виктор Янукович, Президент Украины: "Українські літаки та кораблі, які можуть бути задіяні в зусиллях з евакуації громадян з "гарячих точок", завжди будуть відкриті для всіх осіб, хто потребує допомоги".

Но что Виктор Янукович съездил в Штаты совсем уж зазря – конечно, не скажешь…».

І наприкінці сюжету ще одна порція погано прихованої іронії з приводу «процедури фотографування» з Обамою. Загалом це чи не єдиний матеріал з усіх українських тижневиків, який без захвату, без роздмухування мегауспіху Януковича і водночас без явної зневаги передав події в Нью-Йорку та реальне місце в них українського делегата номер один.

До розкриття теми протестів та відеопослань Тимошенко творці «Подій тижня» підійшли по-телевізійному – менше слів і переказу подій, більше відео самих подій. Повідомлення про Тимошенко складається з уривку відеозапису, який, знову ж таки, більшість каналів показати побоялася.

Досить збалансованим вийшов «рейтинг передвиборних обіцянок», а насамкінець творці програми взялися за тему серйозну, невеселу і для влади дуже незручну: «Украина сейчас в числе европейских аутсайдеров по объемам инвестиций – всего 52,5 миллиарда долларов. Вот кто обычно вкладывает деньги в украинскую экономику. Треть вложений из Кипра – оффшорной зоны, где предпочитают хранить свои капиталы украинские богачи. По сути, это инвестиции в самих себя, только налоги платить не нужно». Зіставляючи спокійний, іронічний, заснований на фактах та відстороненому спостереженні тон «України» із пасіонарними нападками 5-го каналу, мусимо визнати, що каналові Ахметова краще вдається бути по-журналістськи критичним до влади. Хоч як це, можливо, не парадоксально звучить.

«Підсумки з Вахтангом Кіпіані», на відміну від попереднього випуску, врятованого порівняно спокійною розмовою з Юрієм Єхануровим, цього разу являли собою суцільні зведення з різних фронтів. Спершу – фронт боротьби Юлії Тимошенко і за Юлію Тимошенко, далі – фронт журналістської боротьби зі спробами влади криміналізувати наклеп, далі – власний фронт ТВі, який бореться за місце в телеефірі, боротьба активістів за Біличанський ліс, боротьба за очищення виборчих списків від ініціативи «Чесно», боротьба Олеся Донія з колишніми товаришами по фракції «Наша Україна – Народна самооборона», боротьба Саакашвілі та Іванішвілі у Грузії, а на десерт – скандали навколо лаврського намісника Павла, який напав на журналістку, та боротьба на футбольному полі. У матеріалі про загибель заступника міністра та вуличного гонщика Чекашкіна зазначено, що «поки влада закриває очі на проблему», хоча починається сюжет саме з того, що міністр внутрішніх справ доручив простежити за незаконними перегонами в Києві. Більшість цих тем (Грузія, хуліганство владики Павла, заява Донія про продаж місць у списках «Батьківщини», конфлікт у Біличанському лісі, не кажучи вже про проблеми ТВі) не потрапила до інших тижневиків, тож, без сумніву, програма виконує корисну функцію інформування про ті події, яких для більш компромісних телеканалів просто не існує. Та все ж, невже Україна живе лише боротьбою?

Верстка підсумкових телетижневиків 23 вересня 2012 року

ТВі, «Підсумки з Вахтангом Кіпіані»

Порушення режиму Юлією Тимошенко

Головні інформаційні видання по всій Україні свої перші шпальти залишили порожніми

Ситуація з ТВі досі не розв’язана

Презентація рухом «Чесно» чеснометра

Знищення лісу у Біличах передмісті Києва

Відвертість від народного обранця перед виборами

Наближення парламентських виборів в Грузії

Міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко видав доручення ДАІ провести перевірку щодо проведення на автошляхах України незаконних гонок

Черговий скандал із настоятелем Києво-Печерської Лаври владикою Павлом

На президента Чехії влаштували замах іграшковим пістолетом

Дніпро програло Шахтарю вперше цього року

Перший національний, «Підсумки тижня»

В столичному торговому центрі «Караван» вбито трьох охоронців

Українці не можуть робити пересадку органів від чужих людей

9-річна Валентина Жадько потребує допомоги небайдужих

Кожен другий український старшокласник вже знайомий з сирагетою і пивом

Від укусів гадюк вже постраждали троє киян

«1+1», «ТСН. Тиждень»

У столичному гіпермаркеті вбито трьох охоронців

Клоновані кандидати стали однією із найпопулярніших виборчих технологій

На журналіста «Гроші» скоєно напад

Тимошенко влаштувала протест, вимагаючи зустріч з соратниками

«Тиждень за одну хвилину»

Русла річок стають чи не більшими ворогами територіальної цілісності України

На нелегальних перегонах вулицями столиці загинув чиновник Міністерства економічного розвитку

В Україні стає все дорожчою безкоштовна освіта

У столиці відбулась ніч великих знижок

«Інтер», «Подробиці тижня»

У торгівельному центрі столиці розстріляли чотирьох охоронців

У Голій Пристані розвалився атракціон

У Нью-Йорку відбулася Генеральна асамблея ООН

Експерти нарікають на неефективність роботи ООН

Підвищений попит на паливо викликає підвищену пропозицію

У Європі стурбовані генномодифікованою кукурудзою

Україна відзначає Всесвітній день усиновлення

ICTV, «Факти тижня»

В київському «Каравані» вбили трьох чоловіків

У Дніпропетровську розгоряється передвиборний скандал

Янукович виголосив промову з трибуни Генасамблеї ООН

Рейтинг подій тижня

В Гостомелі відкрився міжнародний авіасалон

Нічні перегони вулицями міст забирають дедалі більше життів

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

ЗМІ гуртуються проти наміру запровадити кримінальну відповідальність за образу та наклеп

В столичному «Каравані» вбито трьох охоронців

Передвиборні перегони жодного дня не обходяться без скандалів

В Грузії готуються обирати парламент

Невиліковно хворі позбавлені доступу до знеболювального

Соратники Тимошенко оприлюднили її звернення до народу

«Межигір’я» знову потрапило в кадр

«Україна», «Події тижня»

У супермаркеті «Караван» розстріляли охоронців

Хвиля протестів мусульман докотилася й до України

У Нью-Йорку зібралися лідери країн світу на Генасамблеї ООН

Екс-прем’єр у лікарні вимагає побачення і звертається до народу

До парламентських виборів залишилося 28 днів

Україна в числі європейських аутсайдерів за обсягами інвестицій

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.