Шельмуванням та водночас заграванням із опозицією спікери Партії регіонів намагаються закріпити за своєю політичною силою статус переможця на парламентських виборах. Поширення про людське око суперечливих меседжів про УДАР, «Свободу» та КПУ має на меті підготувати громадську думку, в першу чергу в «свого виборця», до різних варіантів коаліції в новому парламенті.

Після дня голосування та з початком процесу підрахунку голосів «дивна війна» між опозицією та владою, про яку так багато говорили, завершилася. Жадоба, з якою представники правлячого табору почали виривати перемогу всупереч заявам Гаранта та його телевізійної свити про проведення чесних і прозорих виборів, змусила врешті всіх опозиціонерів облишити евфемізми та метафори для оцінки дій влади та оперувати фактами.

Увесь Інтернет, починаючи з ночі 29 жовтня, заполонили новини з виборчих дільниць та окружних комісій. На 2 листопада вже було достатньо інформації як про зловживання кандидатів, що підтримуються владою, в тому числі, силовими діями спецпідрозділів міліції, так і про надзвичайно активний опір, який вчинила опозиція, щоби захистити перемогу своїх висуванців в одномандатних округах.

Обидві сторони одразу почали шукати виправдання своїм діям. Влада намагалася зробити вигляд, що її не стосуються «розборки» в округах, опозиція – підняла прапор боротьби за захист волевиявлення громадян.

Розуміючи слабкість своєї позиції в такому протистоянні, влада пішла на нав’язування інших тем. Зокрема, практично два поспіль випуски «Свободи слова» на ICTV (29 жовтня та 5 листопада) були присвячені критиці опозиційних «Батьківщини» та УДАРу за зв’язки зі «Свободою». У «Великій політиці» на «Інтері» (2 листопада) обговорювали конфігурації нового парламенту та варіанти взаємодії. У «Шустер-Live» на Першому національному (2 листопада) вирішили змішати в купу все: і шельмування «Свободи», і примарність об’єднання опозиційних сил у парламенті, і спростування фальсифікацій результатів виборів за допомоги міліції та судів.

Найвдалішого для влади ефекту досягла «Велика політика». Євгеній Кисельов як досвідчений модератор із самого початку дав представникам опозиції «випустити пару» та виговоритися на тему порушень під час виборчої кампанії. З цього калейдоскопу монологів глядач просто не міг зрозуміти, як опозиція збирається діяти далі. Адже не може бути планом дій звернення до Президента – чию команду вони, по суті, й звинувачують у фальсифікаціях – звільнити й покарати винних?

Слабкість позиції опозиційних спікерів стала гарним тлом, яке дозволило Кисельову закрити тему зловживань на виборах власним розширеним коментарем. За відсутності справді яскравих і чітких меседжів опозиції про загрозу демократії, ведучий цілком спокійно міг завершити обговорення словами «в целом же при всей критике состоявшихся выборов хоронить украинскую демократию, похоже, еще рано. В новом парламенте будет представлен весь спектр существующих сегодня в украинском обществе политических сил». По суті завдяки мовчанню опозиції тему спотворення результатів виборів підмінили темою «представництва усіх сил» і запевнили глядачів, що «революционные изменения в сложившемся раскладе сил едва ли произойдут».

Наступні меседжі Кисельова були про те, що «в новом парламенте большинство будет у партии власти» та про «золоту акцію», тобто, можливість стати партнером влади, яка є в комуністів, УДАРу, «Свободи» та «Єдиного центру».

І наступний перебіг програми, коли ведучий пропонував голосувати за створення слідчої комісії з розслідування порушень на виборах, продовження чи скасування пенсійної реформи, недоторканності депутатів, показав, що, в принципі, опозиціонери можуть голосувати солідарно з «регіоналами».

Велика політика, «Інтер», 02.11.2012

Євгеній КИСЕЛЬОВ: «Спасибо. Теперь позвольте некоторые соображения по поводу итогов выборов высказать вашему покорному слуге в своем редакционном комментарии. Правящая партия, Партия регионов, как и предполагали все, кто трезво оценивал предвыборную ситуацию, получила больше всего голосов. Предварительно 72 по партийным спискам и 114 по одномандатным округам. Имеются в виду те округа, в которых победили кандидаты, заявленные как выдвиженцы бело-голубых. Итого – 186. Понятно, что эта цифра, как и многие другие, будет уточняться. Не исключено, что в каких-то конфликтных округах, где было слишком много нарушений, могут быть даже назначены повторные выборы. Однако революционные изменения в сложившемся раскладе сил едва ли произойдут. Можно смело констатировать, что Партия регионов повторила самый высокий результат в своей истории, как впрочем и в истории страны, достигнутый на парламентских выборах 2006 года. И это, как говорится, только начало. Впрочем регионалам не удалось сразу решить сверхзадачу – сходу получить чистое большинство в 226 голосов. Понятно, что из 40 с лишним кандидатов-самовыдвиженцев, победивших в одномандатных округах, многие на самом деле связаны с Партией регионов и, скорее всего, войдут в ее фракцию. Но, как известно из новейшей украинской истории, мажоритарщики, многие из которых ковали победу, как говорится, за свои кровные, – существа капризные, на которых не всегда можно положиться. Вспомним последний парламент избиравшийся по смешанной системе в 2002 году. Сколько хлопот было у Леонида Даниловича Кучмы с его казалось бы незыблемым пропрезидентским большинством. В этом смысле фракция КПУ для "Регионов", возможно, более надежный и проверенный союзник, как бы гневно не отвергали лидеры коммунистов возможность сотрудничества с партией власти. Впрочем, насколько нам известно, в самой партии власти есть сторонники того, чтобы в новом парламенте обойтись без коммунистов. Не исключено, что эта точка зрения возобладает, несмотря на возможные риски. Что касается объединенной оппозиции "Батьківщина", тут, как говорится, что и требовалось доказать. Победить ей не удалось ни по партийному списку – 62 мандата, ни по общей суме голосов – плюс еще 43 по мажоритарке. Итого – 105 мест. И даже если сплюсовать все мандаты, завоеванные тремя оппозиционными партиями, добавив еще 40 "ударовских" и 37 "свободовских", все равно получается чуть меньше, чем у регионалов – 182 места. И даже если теоретически предположить, что на сторону оппозиции перешли бы все победившие самовыдвиженцы, все равно не набирается 226 голосов. Итог – в новом парламенте большинство будет у партии власти. Однако не настолько стабильное, как ей, наверное, хотелось бы. Многое будет зависеть от ветреных одномандатников-самовыдвиженцев, а также от коммунистов, 32 голоса которых будут представлять собой так называемую золотую акцию. Впрочем, золотой акцией в будущем могут оказаться и 40 голосов "УДАРа", и 37 голосов "Свободы", как бы торжественно она не обещала сегодня всегда и везде выступать единым фронтом с "Батьківщиною", и даже три голоса одномандатников из "Единого центра". Теперь о подсчете голосов. Почти все страсти, споры, конфликты, нарушения в одномандатных округах возникли отчасти потому, что, как говорят профессиональные специалисты по организации и проведению избирательных кампаний, за 10 лет без мажоритарки политтехнологи разучились заниматься предвыборной борьбой в округах и побеждать вчистую, без сучка и без задоринки. К выборам же по партийным спискам претензий почти никаких. Экзит-поллы удались. Их было 6 и все они с очень небольшим отклонением совпали с объявленными ЦВК предварительными результатами и, что любопытно, с результатами параллельного подсчета голосов, озвученного "Батьківщиною" на следующий день после выборов. Как видите, на этой схеме, три экзит-полла предсказали Партии регионов чуть более высокий результат, чем полученный ею в реальной жизни. А три других его слегка занизили. Результат "Батьківщини" оказался выше данных всех шести экзит-поллов с разбросом от 0,8% до 2,7%. "УДАРу" 5 из 6 экзит-поллов посулили чуть лучше результат. Но все равно максимальное отклонение чуть больше одного процента. С Компартией Украины получилось как с "Батьківщиною" – она превзошла данные всех экзит-поллов. Разброс неточности в прогнозах от 0,18% до 1,88%. А со "Свободой" вышло, как с "УДАРом  – все 6 экзит-поллов прочили ей чуть лучше результат, чем был в итоге зафиксирован. Так что обижаться что касается голосования по партийным спискам основания есть только у партии Кличко и Тягнибока. Впрочем, и те, и другие довольны. Партия "УДАР" с первой попытки вошла в парламент, получив фракцию в 40 человек. "Свобода", которой только под конец предвыборной кампании социологии стали осторожно предсказывать прохождение через 5% барьер, добилась вдвое большего. Ни один предвыборный опрос не давал оснований этого предполагать. Это один из первых уроков прошедших выборов. Профессионалы-политтехнологи уже бьют тревогу. Имеющийся социологический инструментарий несовершенен. Судя по всему, надо делать как в Америке, где просто выбрасывают в корзину результаты любого предвыборного опроса, который фиксирует слишком большое число неопределившихся. Но как угнаться за Америкой, где во время предвыборных кампаний еженедельно проводятся несколько десятков общенациональных опросов, учитывающих все мыслимые и немыслимые параметры? Отдельный урок должна извлечь партия "УДАР". Почти половина ее избирателей – молодые люди в возрасте до 30 лет. В ходе опросов общественного мнения они могут сколь угодно уверенно заявлять, что поддерживают партию Кличко, но в день голосования до избирательных участков не доходят. Отсюда и разрыв между реально полученным результатом и оптимистическими прогнозами конца сентября-начала октября, сулившими "УДАРу" 20 и более процентов голосов и чуть ли не второе место по партийным спискам. Выхода два: научиться мобилизовывать молодых сторонников – задача крайне сложная, либо научиться привлекать на свою сторону избирателей постарше, что тоже непросто. И, конечно же, высокие результаты Компартии и "Свободы". Они свидетельствуют о том, что в обществе есть запрос на политические силы с четко выраженной идеологией. Радикализм в Украине давно востребован. Со времен, когда ярко горела звезда Натальи Витренко. А сегодня любопытно взглянуть на результаты Олега Ляшко и его партии. Броский плакат с вилами, пара тройка остроумных рекламных роликов, несколько ярких выступлений в политических ток-шоу и Ляшко уверенно побеждает в своем округе чуть ли не с самым высоким результатом на Черниговщине. А Радикальная партия, хоть и не попадает в парламент, но набирает в родных краях своего лидера больше 10%. А по стране, смешно сказать, почти столько же, сколько "Наша Украина" во главе с экс-президентом, и на полпроцента меньше, чем партия Натальи Королевской, у которой, по общему мнению, была самая затртаная рекламная кампания. Политологи подсчитали, что в пересчете на один полученный голос предвыборные расходы "Украины – Вперед!" оказались в 8 раз больше, чем у Партии регионов, в 30 с лишним раз больше, чем у "УДАРа", и в 75 раз больше, чем у "Свободы". В целом же при всей критике состоявшихся выборов хоронить украинскую демократию, похоже, еще рано. В новом парламенте будет представлен весь спектр существующих сегодня в украинском обществе политических сил. От левых до крайне правых, от проправительственных до непримиримо оппозиционных. Осталось только, как в старом анекдоте, понять, как взлететь со всем этим багажом».

Проте найвідвертіші маніпулювання в різних ток-шоу стосувалися гіперболізації.

Одразу зазначимо: велику відповідальність за здатність влади знову й знову нав’язувати цю тему глядачам лежить на самій «Свободі» та її лідерові Олегові Тягнибоку. У списку партії й у фракції справді присутні люди (Михальчишин, Фаріон), які дозволяють собі виходити за рамки толерантності та використовують елементи так званої «мови ненависті», тавруючи опонентів.

Якщо всередині «Свободи» ці проблеми вирішені не будуть, може статися одне з двох: або впертий радикалізм цих людей призведе до конфлікту всередині опозиції, або замість двох «Свобод» з’явиться три й більше (як це колись трапилося з СПУ Мороза, з якого вийшли радикальніші ПСПУ Вітренко, ЗУБР Чародєєва та поміркована «Справедливість» Чижа). Обидва сценарії вигідні владі в короткостроковій перспективі й перспективі президентських виборів 2015 р.

Саме для цього спікери від Партії регіонів та лояльні експерти в різних варіаціях вперто ліпили зі «Свободи» неонацистів, використовуючи методи гіперболізації, навідних запитань, цитування поза контекстом, перекручування слів. Навіть у Шустера спробували це зробити з допомогою некоректного цитування посла Ізраїлю та запрограмованому шельмуванню «Свободи» з вуст Інни Богословської:

Шустер-Live, Перший національний, 02.11.2012

Савік ШУСТЕР: «Так, один вопрос я вам задам, который не имеет отношения к будущему парламенту. Я хочу вам дать цитату посла Израиля в Украине, Реувена Дин-Эля, газете "Зеркало недели" после виборов».

ТИТРОВАНО: «Право кожного обирати представників тих партій, кого він хоче. Але коли радикальна партія з’єднується з донедавна провідною партією "Батьківщина", мене, як і державу Ізраїль, це дещо турбує. Бо не можна сидіти з пов’язкою на очах і говорити, що нічого не чуєш, нічого не бачиш. Я чув із вуст керівника "Свободи" і антисемітські, і напівантисемітські вислови. І це дуже неприємно, коли до влади держави приходять такі політичні сили". Реувен Дін-Ель, Надзвичайний та Повноважний посол Держави Ізраїль в Україні (Газета "Дзеркало тижня", 30 жовтня 2012 року)».

Савік ШУСТЕР: «Значит, проблема… Подождите, господин Гарань, вы будете защищать кого хотите через секунду. В основном, претензия Европы к партии "Батьківщина", которая в недавнем прошлом была большинством, это то, что у нее коалиционное соглашение с радикальной партией, которая себе позволяет не совсем... "Свобода", которая позволяет себе очень часто очень неевропейские заявления. Расовая ненависть там существует. Упрек к вам, в основном, что вы вошли в союз со "Свободой"».

Арсеній ЯЦЕНЮК: «Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина" підписало разом із Всеукраїнським об’єднанням "Свобода" угоду про формування демократичної коаліції. Я вважаю це правильним кроком. Завдяки цьому кроку ми виграли масу округів, завдяки цьому кроку разом ми виграли результат більше, ніж у Партії регіонів. Ми довели, що демократичні сили, що проти Януковича, вони проти Януковича, ми проти Януковича. Ми об’єднались, і тому разом наш результат вищий, ніж у Януковича. Але окрім того, що ми підписали? Я думаю, що...»

Савік ШУСТЕР: «То есть, это по Сталину, получается: враг моего врага – мой друг».

Арсеній ЯЦЕНЮК: «Дозвольте я завершу. І не тільки по Сталіну. Ще Франклін Делано Рузвельт – це президент Сполучених Штатів Америки. Тепер – що ми підписали...»

Савік ШУСТЕР: «А что, если он американець – значит, он правильно сказал, что ли?»

Арсеній ЯЦЕНЮК: «...я не знав про те, що радикалізмом є те, що, наприклад, Всеукраїнське об’єднання "Свобода" підтримує позицію щодо: перше – особистого голосування в парламенті, друге – імпічменту Януковича, третє – закону про відкликання народних депутатів України, четверте – скасування пенсійної реформи та прийняття нової, п’яте – скасування Податкового кодексу й запровадження кодексу економічного зростання, шосте – проведення низки реформ в медицині, освіті, в тому, що сьогодні потрібно країні. Тому я хочу звернутись до наших іноземних партнерів: читайте, будь ласка, текст угоди. Читайте те, що ми об’єднались заради змін у країні, й ми будемо робити все, що пообіцяли на виборах. Це наше завдання».

Савік ШУСТЕР: «Владимир Олейник».

Володимир ОЛІЙНИК: «Арсеній Петрович, ви дещо нагадуєте молодого Леніна, й скажу чому. Справа в тому, що ви не дали відповідь на головне питання – ви підтримуєте антисемітські вислови, що тут все..»

Ігор МІРОШНИЧЕНКО: «Пане Олійник, будь ласка, прошу, не треба ці ярлики вішати».

Володимир ОЛІЙНИК: «...в Україні – москалі, комуняки та євреї. Якщо ви підтримуєте, тоді скажіть про це, якщо ні – відмежуйтесь. Але ви почали наголошувати на чому? От на цьому принципі "об’єднаємося проти". А суть ленінської цитати полягала в тому, що ми готові об’єднатися заради перемоги навіть із чортом. От тоді виникає питання, що це за об’єднання? Якщо одно ідеологічне – об’єднайтесь в одну потужну партію. Якщо це різне – відмежуйтесь. Тому що, ще раз кажу, ви повинні сказати нам чесно, що попереду чекає Україну: розподіл на нації, на раси, на ненависть? І тоді це буде відповідь. Не лукавте, ви затягуєте дуже небезпечне явище до парламенту».

Арсеній ЯЦЕНЮК: «Декілька коментарів, із вашого дозволу. Перше – про Леніна. У нас із ним є суттєві відмінності – я ростом під 2 метри, а він метр з половиною, з кепкою причому».

Володимир ОЛІЙНИК: «Нічого, зате ви схожі».

Арсеній ЯЦЕНЮК: «Друге, що стосується комуністичної ідеології – це ви прихильник комуністичної ідеології, у вас просто партія називається "Партія регіонів", але вам треба було до комуністів вступати, бо ви мало чим від них відрізняєтесь. Єдина є різниця – дуже гроші любите».

Володимир ОЛІЙНИК: «А ви їх не любите? Я розумію, що ви людина бідна...»

Арсеній ЯЦЕНЮК: «І третє, що стосується наших завдань у парламенті. Я дуже чітко оголосив текст нашої коаліційної угоди. Нам потрібні зміни в країні. Ми дуже багато обіцяли на виборах – люди нам повірили. Для цього нам потрібні голоси в Верховній Раді України. Разом ми будемо мати ці голоси. Тому ми будемо разом працювати, разом змінювати країну, й разом відповідати за кожне слово, яке давали на виборах. Ви мене відпускаєте? Я поїхав із регіоналами воювати. Я вам дякую, дякую ще раз вам за підтримку, щиро дякую!»

Савік ШУСТЕР: «Алексей Гарань, пожалуй ста».

Олексій ГАРАНЬ: «Ну, дивіться, по-перше, я хотів би продовжити цю цитату посла Ізраїлю, тому що моя позиція завжди була відомою – я принципово висловлювався проти антисемітизму завжди та проти розпалювання ворожнечі, з будь-якого боку. Посол Ізраїлю сказав, він сподівається, що була передвиборна риторика, але вона зміниться після того, як партія потрапить до парламенту. Тобто він ніби дав такий позитивний посил. Це було завершення. Тепер. Хто розпалює ворожнечу? Я хотів би сказати, що від Партії регіонів до парламенту обраний такий собі Левченко, як його, Ніколай, секретар Донецької міськради, це ваш, який сказав, що в Україні взагалі має бути одна державна мова – російська, пане Олійник, української не має бути. Так скажіть мені, будь ласка, хто розпалює ворожнечу? Тому я думаю, що зараз партія... для мене це розпалювання ворожнечі, вам не соромно, що така людина, вам, ви порядна людина, вам не соромно, що з вами поруч буде сидіти депутат, від вашої ж партії, який розпалює міжнаціональну ворожнечу, який каже, що української мови як такої не існує? Пані Інно, вам не соромно за такого депутата від Партії регіонів? Сценарій Партії регіонів зараз буде... Ще раз хочу сказати, я не захищаю "Свободу", я її критик теж, я критикував достатньо багато, пан Ігор це може підтвердити, але давайте говорити правду – про те, що є тепер, і тепер відбувається. Що буде відбуватися тепер? Партія регіонів у парламенті буде проводити такий саме сценарій, як колись президент Кучма, з його тактикою – "поділяй і володарюй". Вони будуть намагатися штучно поляризувати парламент, і на цьому тлі виходити всі в білому, як ви це вмієте робити, та казати: ми влада, ми стабільність, ми благополуччя. Тому я абсолютно переконаний, що, на жаль, ситуація в парламенті буде штучно поляризуватися. Пані Інно, якщо ви можете дати відповідь за пана Левченка, я вам буду дуже вдячний, так само, як і мільйони слухачів цієї аудиторії, для яких українське мова – це не є пусте, порожнє слово. Дякую».

Інна БОГОСЛОВСЬКА: «Дякую вам. Я думаю, що ви професор, і тому ви зараз лукавити. І ви не можете не відрізняти...»

Олексій ГАРАНЬ: «Лукавлять інші».

Інна БОГОСЛОВСЬКА: «Будь ласка, я вас не перебивала, правда? Давайте будемо поважати один одного. Ми дуже сподіваємося, що в цьому парламенті ми, в кінці кінців, навчимося поважати один одного хоча би в дискусії. Так я хочу сказати, що треба відрізняти ставлення людини до мови – це його політична позиція, але...»

Савік ШУСТЕР: «Инна Германовна, я попрощаюсь с заместителем министра, потому что ему эта дискуссия, наверное, не совсем нужна».

Інна БОГОСЛОВСЬКА: «Ставлення людини до того, чи мова, чи не мова, не пов’язана з тим, що Левченко ніколи не казав, що ті, хто розмовляють російською мовою, є недолюдами. "Свобода" весь час...»

Ігор МІРОШНИЧЕНКО: «Він казав, що ті, хто говорить українською мовою – недолюди. І це приблизна цитата вашого партійного соратника».

Інна БОГОСЛОВСЬКА: «Я думаю, що нам треба навчитися якось із цим хамством володіти собою – ми навчимося, не переживайте, ми навчимося та знайдемо вам місце в парламенті, й будете ви слідкувати за регламентом, поважати регламент, інакше ви не будете в парламенті. І ви не закричите нікого і не залякаєте, як ви лякали членів комісій, що, якщо вони не підпишуть протоколи на користь представників "Свободи", то ви поставите пікети під кожною домівкою, під кожною квартирою та в дітей у школах. Це що таке взагалі? Я хочу вам нагадати, пан Гарань, ви професор, так... Ви, будь ласка, потім відреагуєте. Я на своєму досвіді знаю, що таке неофашизм. Я не боялися ніколи їздити в Тернопіль, у Львівську область і в Івано-Франківську. І коли в Тернополі я представляла книгу "План розвитку країни", організація "Тризуб" увірвалася до зали, яка була повна, вихопила в людей цю книгу й підплила її посеред зали. Це ХХІ століття. І якщо ви, пан Гарань, як всі інтелігенти... свого часу, до речі, Гітлера привели євреї і інтелігенція до влади. Так воно і є! А після того їх першими знищили. Якщо ви не відчуваєте, що ви робите, в програмі "Свободи", Шурочка, в програмі "Свободи", вашого партнера...»

Олександра КУЖЕЛЬ: «При чем здесь "Свобода"? Для вас я Олександра Володимирівна, а не Шурочка».

Інна БОГОСЛОВСЬКА: «Я хочу, щоби люди знали, що в програмі партії "Свобода", крім великих, соромний речей, є така річ, що будь-які посади в Україні будуть мати право, якщо "Свобода" буде мати владу, займати тільки чи етнічні українці, чи люди, які народилися в Україні. І якщо ви вважаєте, що це нормально в ХХІ столітті, то тоді будь ласка. Я хочу вам нагадати: 80% німецьких жінок хотіли мати дитину від Гітлера. А після того країну залило кров’ю по вуха. І ви повинні розуміти, що в Європі, де зараз приходили у парламент праві партії, неофашистські, всі інші партії відходили від них, відмежовувалися від них і казали: "Ми з ними не будемо мати жодних стосунків", жодна партія з ними в коаліцію не входила – і ігнорувала такі партії. Бо це – небезпека! І ми повинні бути дуже уважними до того, хто зараз прийшов до парламенту».

Ігор МІРОШНИЧЕНКО: «Тут так багато було сказано про нас. Ну, шановне товариство, я думаю, що всі ці ярлики, я вже сказав і ще раз повторю, ярлики, жупели, які роздмухували проти "Свободи", якими лякали наших виборців, - виборці сприйняли, вони дали їм належну оцінку, і ця оцінка вимірюється...»

Найбільше різноманітних прийомів критики опозиції шляхом використання ярликів і трансферу негативу представників «Свободи» на її союзників глядачі могли почути та побачити від учасників програми «Свободи слова» 29 жовтня та 5 листопада:

«Свобода слова», ICTV, 29.10.2012

В’ячеслав ПІХОВШЕК: «Валентин Олександрович, ви вже фактично політик, правда, ще не прийняли присягу народного депутата, але практично ви вже там. Звичайно, хочеться привітати, тому що є очікування у людей дійсно нового свіжого від УДАРу. Я це можу підтвердити, спілкуючись з людьми. Мені здається, що ставка на закон про імпічмент хибна, його не підписував Кравчук, його не підписував Кучма, його не підписав Ющенко, жодних шансів, що його підпише Янукович, немає так само по тим причинам, по якому не підписали три попередні Президенти. У мене питання таке до вас. Партія "УДАР" дійсно представляє себе як таку проєвропейську силу з усіма речами. Тепер виборцям треба буде переконатись, що це дійсно так. Тому що на рівні гасел це зрозуміло. Партія "Свобода", хай Андрій мені вибачить, але у партії "Свобода" є 9-й пункт, він є типово расистський, це абсолютно очевидно. 9 пункт вашої політичної програми – це тільки українці по національності можуть займати певні державні посади».

Андрій КУЛИКОВ: «У вас буде змога подискутувати».

В’ячеслав ПІХОВШЕК: «Є дуже багато питань. Але це такий тренд, такий бренд, така конструкція і на такого виборця це розраховано. Внесіть, будь ласка, ясність. Ви як проєвропейська сила - з силою, яка ставить на етнічний, а не на громадянський компонент, ви будете вступати у якісь формальні відносини чи ні?...»

Свобода слова, ICTV, 05.11.2012

Ірина ТИРАН: «Арсенію Петровичу, об'єднатись проти чогось завжди простіше, ніж об’єднатись за щось. Поки у вас є політичний бабай – злочинна влада, ви всі разом і ви всі боретесь проти. А що буде далі? Я не вірю в те, що ви зможете втримати… бути разом із "Свободою". Поясню чому. Зовсім недавно на сайті "Свободи" я прочитала проект Конституції, прийнятий 2007 року. Зокрема у цьому проекті Конституції маленький тезис: суверенітет належить українській нації, народовладдя належить титульній нації, за злочин проти української нації смертна кара. Я навіть там знайшла пункт про заборону політичних страйків. Як ви будете з цим миритись, якщо навіть у вашому списку є багато представників не титульної нації. Скажімо, Мустафа Джемільов, Рефат Чубаров. Я сумніваюсь, що пан Тягнибок захоче змінити свій проект Конституції в угоду вашому списку, вашим інтересам. Я ви будете працювати разом?»…

Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО: «Уважаемый Арсений Петрович. Вы только что признали, что нет объединенной оппозиции, и рассказы о том, что кто-то кого-то победил – это блеф. Вы сами сказали, что вы шли тремя разными колонами, потому что вы разные. Это правда, за это вам спасибо. Но есть другая правда, которая, к сожалению, нанесла серьезный ущерб международному имиджу Украины. Вы знаете о чем идет речь. Министр иностранных дел Израиля выразил очень серьезное соболезнование украинскому народу и опасение по поводу судьбы еврейских общин в Украине. Антидеформационная лига евреев США высказала еще большую озабоченность. Международные антифашистские организации высказали свое предложение объединится с антифашистскими силами Украины для противостояния тем политическим силам, которые благодаря вашему совместному договору пришли в парламент. И я понимаю, что партия "Свобода" очень интересно рассказывала во время избирательной кампании, да и сегодня, и завтра о том, что они якобы боролись с немцами, они якобы уничтожали оккупантов. 100 тысяч поляков уничтожили – это ладно, это не наши гра ждане».

Андрій КУЛИКОВ: «Партії "Свобода" тоді не існувало».

Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО: «Они героизируют Бандеру, Шухевича и всю эту шушеру. Так вот вопрос: 800 тысяч евреев – это тоже оккупанты, которые были уничтожены, в том числе благодаря деятельности бандеровцев? Как у вас с совестью в этой части?»…

… В’ячеслав ПІХОВШЕК: «Арсенію Петровичу, я дуже дякую вам за стриманість під час сьогоднішнього виступу. Ви не сказали про мільярди українців, які вийшли на Майдан. Це великий плюс. Люди не виходять, тому що пам’ятають уроки того Майдану 2004 року, як починалось, як закінчилось. У мене питання до вас дуже просте, випливає з того факту, що ми тільки що самі сказали, що ви визнали: є ідеологічні суперечності, протиріччя між вашими двома політичними силами. Там їх багато. Якщо розібратись – по націоналізації, по пенсійній реформі, по іншому. Але у мене є питання, я просив би вас відповісти на нього конкретно, не застосовуючи прийому перевьортиша. 25 лютого 2010 року Європейський парламент прийняв резолюцію, пунктом першим якої закликав українському владу скасування звання Героя України Степану Андрійовичу Бандері. Ваше ставлення до цього? Позитивне, негативне чи нейтральне?»…

… Андрій КУЛИКОВ: «В’ячеслав Піховшек».

В’ячеслав ПІХОВШЕК: «Во-первых, в самом начале я хотел бы искренне, от всей души, поздравить вас с прохождением в парламент».

Віталій КЛИЧКО: «Спасибо».

В’ячеслав ПІХОВШЕК: «Надеюсь, что вы станете хорошим депутатом, хорошим политиком. К сожалению, никто из нас, сидящих здесь, в студии, или вообще в стране не знает, какой вы как политик. Это тоже правда. Нужно, чтоб прошло какое-то время, год – и тогда мы сможем получить, какие-то сделать свои выводы. Я хочу сказать, что в нашей стране были хорошие политики-спортсмены. Тот же Виталий Борзов, олимпийский чемпион, он был очень неплохим... Валерий Борзов – неплохим депутатом. Мой вопрос к вам уже теперь как к политику. Поэтому нельзя здесь отвечать, что вы здесь чего-то не знаете, в какой-то мере вы не в материале, вам надо это изучать, поскольку ситуация уже требует от вас решения как от политика. В этой студии в прошлый понедельник вместе с нами в "Свободе слова" был Андрій Мохник. Я говорю по-украински, как и правильно произносится его имя. Он – член предвыборного списка избирательного объединения "Свобода". Эту вещь слышали как минимум два человека, которые здесь находятся в студии – Андрей Куликов, ведущий, и я. На прямой вопрос кого-то из участников Андрею Мохныку был задан вопрос в отношении члена вашего предвыборного списка, господина Гурвица. Было сказано: "Ваше отношение, господин Мохнык, к члену предвыборного списка "УДАРа" – как, в общем-то, следует из слов, которые мы слышим в этой студии, может быть, вы будете даже в одной коалиции – к господину Гурвицу?" Я видел, что Андрею было крайне неудобно отвечать на этот вопрос. Это мое чувство было. Но Андрей ответил, видимо, так, как это принято в документах или в договоренностях "Свободы". Господин Гурвиц – украинофоб, то есть враг всего украинского. Я перевожу приблизительно – украинофоб, поскольку… это объяснялось тем, что он поставил памятник Катерине в Одессе, которая, по определенным литературным произведениям Тараса Григорьевича Шевченко, является тоже, в общем-то, хотя бы по этим каноническим параметрам врагом всего украинского. Мой вопрос очень простой: вы знаете о подобных идеологических вещах, которые идут? Как вам будет комфортно вот с такими людьми? Потому что сейчас уже даже на этом этапе это говорится – украинофоб. Конечно, могут быть ритуальные упражнения словесные, типа, мы все объединимся и как один умрем в борьбе за это. Но вот хотелось бы все-таки понять – это идеологически значимо для вас или нет?»…

Нагадаємо, що насправді  не завжди регіонали та лояльні до них спікери так охоче атакували «Свободу». Навпаки, на початку 2012 р., коли здавалося, що «Свобода» лише забиратиме голоси в «Батьківщини», але не проходитиме до парламенту, «регіонали» не виключали навіть співпраці з націоналістами. У жовтні, коли соціологія почала показувати зовсім іншу тенденцію, «регіонали» розпочали кампанію наступу, як на «Свободу», так і на УДАР.

Проте, навіть зараз у «телевізорі» якщо одні «регіонали» на кшталт Колесніченка та Богословської принижують «Свободу», інші – Тігіпко та Лук’янов – демонстративно говорять про можливість співпраці. Таким чином, напевно, Партія регіонів сигналізує одразу всім переможцям виборів: хто перший добіжить до неї з прийнятним планом співпраці, той і отримає всі пов’язані зі статусом молодшого партнера бонуси.

Наводимо деякі цитати із попередніх ефірів та інтерв’ю у різних ЗМІ:

Свобода слова, ICTV, 05.03.2012

Андрій КУЛИКОВ: «Запрошую до центрального мікрофона Олену Бондаренко – народного депутата з фракції «Партії Регіонів». Пані Бондаренко, експерти зазначають, що через боротьбу з опозиційними лідерами Президент Віктор Янукович опинився сам на сам із керівництвом Росії, без можливої підтримки з боку європейських організацій. І оттепер в Росії заявляють, ми вже цитували сьогодні, що відмова України від пропозиції Росії - вступити до Євразійського союзу стане для Президента Януковича і його і вашої Партії регіонів початком кінця. Які перспективи розв’язання цієї ситуації ви бачите за нинішніх умов»?

Олена БОНДАРЕНКО: «Спасибо больше, но, прежде всего, хочу сказать всем добрый вечер, и сказать, что в этой аудитории наиболее интеллигентной, сам аудитория. Потому что не перебивают, внимательно выслушивают, и дают возможность высказаться. Спасибо. Андрей, что касается тех высказываний в отношении Партии регионов в отношении Виктора Федоровича Янковича, как Президента. Вы знаете, пусть говорят. Там много наговорено, и много написано того, что вызывает возмущение не только у нас, а и даже в нашей оппозиции, которая в данном случае даже с нами в единении. И мы можем долго спорить о том, что там сказал Михалков, что написали в книжке у Говорухина, что сказал Медведев, что сказала Европа. Всегда, прежде всего нужно исходить, и я здесь не услышала ни одной не сходной, потому что я сейчас скажу идеи. Нужно исходить из собственных интересов. И если ситуация с Россией позволит нам объединиться в усилиях за отстаивание наших национальных интересов даже с такой партией как «Свобода», мы это сделаем. Мы сделаем это со всеми, потому что других партий у нас нет».

Інтерв’ю О.Бондаренко, Главком, 16.10.2012

На примере Кличко и всех, кто пройдет в Раду, я могу сказать, что двери у нас закрыты только для «Свободы». С ними работать мы не будем. Если они наберут пять процентов и пройдут в Раду – это будет непрекращающееся кулакоразмахивание. Это будет то же самое, если бы в Раду, не дай бог, проходила бы госпожа Витренко со своей партией. Это экстремисты, радикалы, политические террористы. С ними работать бесперспективно, там конструктива нет никакого, вся политика строится на деструктиве.

Все, что касается других политических сил, не то, что будем, мы обязаны находить точки соприкосновения. Нам нужно реализовать свою предвыборную программу. Все, кто будет нам полезен, и все, кто будет согласен с нами реализовывать эту программу – милости просим и ждем. И, естественно, после присяги следующего парламента, мы будем вести переговоры, чтобы получить наибольшую поддержку по голосам.

Дзеркало тижня, 25.10.2012

Партия регионов вряд ли будет предлагать сотрудничество в парламенте представителям ВО «Свобода». Об этом лидер фракции ПР Александр Ефремов сказал на брифинге в четверг, 25 октября.

При этом он не назвал конкретно «Свободу», а лишь сказал: «Вряд ли мы будем предлагать это (сотрудничество) крайним силам, особенно националистического, даже с перегибом, направления».

«Мы будем предлагать нашим коллегам объединяться по решению тех проблем, которые есть в государстве», — подчеркнул Ефремов.

Сегодня, 29.10.2012

Партия регионов готова сотрудничать по экономическим и социальным вопросам с партией ВО «Свобода», заявил заместитель главы ПР, вице-премьер-министр социальной политики Сергей Тигипко.

«По каким-то вопросам никакого сотрудничества не будет, и это совершенно понятно, а по каким-то вопросам, я считаю, скажем, по тем же экономическим вопросам, по социальным вопросам мы можем находить общий украинский интерес», – сказал регионал и подчеркнул, что в вопросе защиты интересов страны все фракции, несмотря на идеологические расхождения, могут быть едины.

«Если все будут иметь конструктивный настрой», – подчеркнул Тигипко.

При этом он добавил, что если у других политических сил будет настрой на деструктивные действия, то ПР возьмет всю ответственность на себя, будет сама принимать решения и сама за них отвечать.

УНІАН, 08.11.2012

Народный депутат Владислав Лукьянов (фракция Партии регионов) заявляет, что готов работать даже с представительницей ВО «Свобода» Ириной Фарион над подготовкой законопроекта о поддержке и развитии украинского языка

Как передает корреспондент УНИАН, об этом В.Лукьянов сказал во время заседания круглого стола в Институте Горшенина.

Перед этим представитель ВО «Свобода» Андрей Ильенко сказал, что одной из первых инициатив в парламенте Украины этой политической силы будет внесение на рассмотрение Верховной Рады Украины законопроекта о защите украинского языка, которым будет отменяться решение нынешнего парламента о принятии Закона «Об основах государственной языковой политики».

В ответ В.Лукьянов отметил, что «важно, чтобы каждый человек, который живет в Украине, мог говорить на родном языке». По его словам, «большинство граждан Украины говорят на русском языке» и не нужно их лишать этого права. При этом он добавил: 2Когда мы говорим о напевном соловьином украинском языке любимом, но ограничиваем использование других языков, которые для людей являются родными, то, в действительности, мы оказываем очень злую услугу развитию украинского язика». «Я готов выступить соавтором с вами (речь идет о ВО “Свобода” – УНИАН) законопроекта о поддержке и развитии украинского языка. Даже с Фарион готов садиться и работать, если это вопрос в интересах граждан Украины. Я отбрасываю какие-либо свои личные отвращения, обиды, любые вещи, и я готов сотрудничать ради граждан Украины», – подчеркнул В.Лукьянов. Эти слова прозвучали под смех журналистов, которые присутствовали на круглом столе.

Поки влада намагається реалізувати стару та перевірену стратегію «розподіляй і володарюй», лідери поміркованої опозиції, такі як Яценюк та Кличко, все ще визначаються з власною. Про це, наприклад, свідчить небажання Яценюка говорити деякі неприємні речі про політиків, що підтримують владу, але можуть дати якісь особисті преференції.

Зокрема, замість того, щоби прямо запитати Петра Порошенка, як той дивиться на те, що його давній союзник Домбровський, як видається, сфальшував вибори на свою користь за рахунок представника «Батьківщини» Ірини Соловей, Яценюк обмежився запитанням, яке ні до чого Порошенка не зобов’язувало. В іншому випадку, згадавши про те, що Тетяну Засуху в свій час нагородили званням Героя України, Яценюк не спромігся прямо сказати, що це заслуга Леоніда Кучми, тестя власника ICTV Віктора Пінчука. У цих двох деталях, мов у дзеркалі, відбивається вся нерішучість і непослідовність нового лідера «Батьківщини»:

Свобода слова, ICTV, 05.11.2012

Арсеній ЯЦЕНЮК: «Шановний Петро Олексійович. Мені доручення дали всі колеги з опозиції задати вам одне просте запитання. У наступному парламенті буде всього-на-всього два полюси. Перший – це Янукович, а другий – це опозиція. Ви з ким будете: з Януковичем чи з опозицією?»

Петро ПОРОШЕНКО: «Це залежить від того, хто буде другий полюс».

Арсеній ЯЦЕНЮК: «Ви всіх бачите зараз».

Петро ПОРОШЕНКО: 2Вони мені всі подобаються. Я буду з Україною. І переконаний в тому, що на сьогоднішній день ми можемо організувати роботу таким чином, щоб і робота парламенту, і робота уряду була спрямована на значне підвищення ефективності роботи цих двох інституцій. Я переконаний в тому, що далі у нас часу на розкачку немає. Ті загрози, які ви, Арсеній Петрович, дуже чудово розумієте, вони не дають більше Україні шансу вовтузитись».

… Арсеній ЯЦЕНЮК: «Я зовсім вам відповім, як ви формулювали. Є така особа в Україні, напевно, ви чули, її прізвище Засуха. Я не знаю, хто цій людині дав звання Героя України. Я не знаю, як людина взагалі може носити звання героя України, яка просто вкрала 12 тисяч голосів українців. Через корумповані суди, через куплені виборчі комісії. Вони просто взяли і скасували усі результати голосування на всіх дільницях, де перемагала опозиція. І її уже ЦВК декілька годин тому оголосила переможцем на виборах».     

І ще одне зауваження наостанок. У ситуації, коли влада за всяку ціну намагається приховати правду та показати себе з якнайкращого боку, ведучим доводиться робити нелегкий вибір: закривати очі на маніпуляції, потураючи «переможцям», чи подавати факти такими, якими вони є. В першому випадку журналісти мають розуміти, що не стільки підривають суперечливий імідж опозиційних лідерів, скільки відкривають двері для ще більш брутальних маніпуляцій.

Зокрема, важко позбутися враження, що запрошення В’ячеслава Піховшека на два випуски поспіль було продиктовано чимось іншим, ніж спущеною згори вказівкою влаштувати «тролінг» УДАРу та «Батьківщини» за їхні стосунки зі «Свободою».

У цьому контексті вразило те, що Андрій Куликов (29 жовтня) не визнав, що його рідний канал зіграв персонально проти висуванців «Свободи» в Києві. Хоча з якоїсь точки зору можна зрозуміти, чому Віктор Пінчук, власник ICTV, не може спокійно ставитися до «Свободи», проте це не виправдовує порушення таких стандартів, як об’єктивність та повнота інформації.

Свобода слова, ICTV, 29.11.2012

Андрій КУЛИКОВ: «Андрій Мохник, ВО "Свобода". У вас є запитання?»

Андрій МОХНИК: «Що задавати питання, якщо все як в тій пісеньці "Все хорошо, прекрасная маркиза". Насправді сьогодні в Києві йде фальшування по кількох округах, а розказують, що ніяких порушень не відбувається. Зараз комісія 223-го виборчого округу у порушення закону закрилась до 10-ї години ранку, порахували всього 26% протоколів. Хоча ICTV оголошує, що Пилипишин уже переможець. Пане Куликов, скажіть, ICTV щось краще знає? Чи, наприклад, 215 округ, де є Герега».

Андрій КУЛИКОВ: «Пане Мохник, ви готові процитувати, як саме було сказано. Будь ласка, процитуйте».

Андрій МОХНИК: «Переможцями є… Перемогу зараз святкують: 215 округ – Галина Герега, 223 округ – Віктор Пилипишин».

Андрій КУЛИКОВ: «Я попрошу редакторську групу дати мені цитату, я потім її озвучу. Але слово "святкують" там точно не було. Святкуєте зараз ви і ми це чудово бачимо з вашого настрою».

Андрій МОХНИК: «У мене настрій нормальний, бойовий. І сьогодні на тому ж самому 215-му виборчому окрузі іде перерахунок тих голосів. 60% тільки дільниць опрацьовано. Галина Герега виграє. Ви кажете, що вибори пройшли добре і все нормально».

Ось цей фрагмент, який Куликов так і не зважився повторити:

Факти, ICTV, 18:45, 29.10.2012

СТУДІЯ: Є вже дані Центрвиборчкому щодо багатьох мажоритарників. Однозначно потрапляє до наступного парламенту по Житомирщині голова цієї Верховної Ради Володимир Литвин – у нього понад 67% підтримки. Доведеться обирати між кріслом міністра економіки і депутатським мандатом і Петрові Порошенко, адже за нього на Вінниччині проголосувало 73%. Такий же вибір і перед чинним міністром надзвичайних ситуацій Віктором Балогою – він на Закарпатті переміг майже з 52%. Залишається в Раді і голова аграрного комітету Григорій Калетник, його результат на Вінниччині – 46%, і очільник комітету з охорони здоров’я Тетяна Бахтєєва – у неї в Донецьку 65%, і опозиціонер Микола Катеринчук, якого обрали на Вінниччині, і в нього 63% підтримки. Рекордна підтримка у сина прем’єра Олексія Азарова на одному з округів Донеччини – майже 76%, впевнено перемагає і самовисуванець з Дніпропетровська Яків Безбах, у якого 43%. На Львівщині здобула мандат одна з очільниць "Свободи" Ірина Фаріон – за неї проголосували 68%, а в Києві святкують перемогу секретар Київради Галина Герега – понад 35%, і екс-очільник одного зі столичних районів Віктор Пилипишин – трохи більше 28%. У Севастополі лідирує регіонал Вадим Колесніченко із 43%, залишається в парламенті і лідер Радикальної партії Олег Ляшко – він на Чернігівщині набрав понад 53% голосів. Щоправда, партія його не пройшла в парламент.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів із навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не співпадати з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено тут.