Аналіз теленовин восьми загальнонаціональних телеканалів здійснювався в період з 13 по 18 травня.

Моніторинг за квітень читайте тут.

Травневі результати моніторингу теленовин, який проводить Академія української преси спільно з Інститутом соціології НАНУ, несподівано актуалізували проблему, яка нібито й була на поверхні, але про яку мало хто вголос говорив.

Її озвучила під час презентації Наталія Костенко, завідувачка відділу соціології культури і масової комунікації Інституту соціології НАН України. «Прийшов час поговорити про те, що таке новини і що ми можемо очікувати від новин» – сказала вона.

А продовжив думку завідувач відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України Сергій Макеєв, який сказав, що ми не можемо «вимагати від новин бути сторожовим псом демократії, бо не зрозуміло, кого ж підтримувати [через недовіру не лише до влади, але й до опозиції. – MS]». Таким чином проблема перемістилася у політичний контекст, лише ще раз підтверджуючи тезу, що журналістика в Україні є продовженням політики.

Але спочатку результати моніторингу.

Баланс нікому не потрібен?

Увага до політичних новин. Телеканали зберігають консервативність, коли йдеться про увагу до політичних новин. Незважаючи на те, що аналізований тиждень травня був досить багатий на політичні події (опозиційна акція «Україно, вставай!», антифашистський мітинг Партії регіонів, річниця депортації кримських татар, різні громадські акції з політичним забарвленням, День Європи тощо), частка політичних новин в усьому потоці новинних повідомлень у травні не збільшилася і склала 25% (приблизно такою ж вона була й у січні – 20%, і в лютому – 25%, і в березні – 25% та квітні – 26%). Найбільше політичних новин на телеканалі ТВі – 53%, найменше – на «1+1» (12%).

«Ми бачимо, що ситуація не передвиборча і спокійна», – каже Валерій Іванов, президент Академії української преси. Традиційно кількість політичних новин збільшується лише у виборчі періоди (найбільшою вона була в період Помаранчевої революції).

Щодо тем, то найбільше уваги телеканали приділяли внутрішній державній політиці та діяльності органів влади (37%), соціальній сфері (26%) та освіті й культурі (23%).

Несподівано у травні зросла увага до Європейського Союзу. «Досить наочно представлена лінія євроінтеграції. Це загалом відносини Україна – ЄС, і в контексті газових проблем. Окрім того в цей тиждень проходив День Європи та Євробачення», – каже Наталія Костенко.

Ще один важливий нюанс – контекст обговорення політичних новин. А він дуже часто конфліктний (44%) та негативний (9%). У позитивному контексті подавалося лише 13% новин у травні (у квітні – лише 10%). ТВі лідирує, якщо йдеться про конфліктний контекст – там 66% політичних новин подаються в такому ключі. Найбільше новин у позитивному контексті подає Перший національний – 30%.

Стандарт балансу думок. Рівень дотримання телеканалами цього важливого стандарту знизився порівняно з квітнем (23%) – до 17%. Найгірше ситуація виглядає на Першому національному. Державний телеканал, який утримується за податки громадян, традиційно ігнорує стандарт балансу – в його ефірі лише 2% політичних новин подаються з декількома точками зору.

Натомість здивування викликає редакційна політика «Інтера» та ТВі. «Приємною несподіванкою є те, що “Інтер” дає збалансовані новини і після зміни власника. І неприємно, що більш ніж удвічі знизився рівень збалансованості новин на ТВі. Такого раніше там не спостерігалося», – каже Валерій Іванов.

Отже, на «Інтері» 36% політичних новин подається збалансовано (цей результат експерти називають неочікуваним, оскільки після переходу телеканалу у власність Фірташа – Льовочкіна були негативні очікування. «Усе може змінитися з наближенням виборів», – припускає Валерій Іванов. Він каже, що були приклади, коли в міжвиборчий період медіа витримує незалежну позицію, щоб завоювати аудиторію, але в період виборчої кампанії підтримує потрібну сторону.

Суттєво знизився показник дотримання стандарту балансу думок у телеканалу ТВі: якщо в квітні 44% політичних новин подавалися з кількома точками зору, то у травні лише 20%. І це попри заяви нового керівництва телеканалу про намір дотримуватися професійних стандартів.

Показово, що в новинах найбільше уваги серед державних інституцій телеканали продовжують приділяти силовим відомствам (25%).

«Така картина характерна для всіх авторитарних суспільств. Новини відображають те, що є в суспільстві. Якщо за часів Кучми був президент на першому плані в новинах, то зараз – силові відомства», – каже Валерій Іванов.

Також у новинному телепросторі продовжує зберігатися дихотомія пар: лідерами уваги у травні були Партія регіонів та «Батьківщина» – по 10%; Віктор Янукович (9%) та Юлія Тимошенко (7%). Ці пари мають і найбільш суперечливі іміджі (і одні, й другі збирають багато як позитивних та нейтральних оцінок, так і негативних та іронічних).

Прикметно, що синхрон між владною коаліцією та опозицією розподілився майже порівну: 46% – влада і 49% – опозиція.

«Канали не дуже відрізняються один від одного у згадуванні представників Партії регіонів та опозиції. Але що стосується синхрону, то тільки “Інтер” показує зразки балансу. Перший національний в основному дає синхрон влади, а ТВі – в основному синхрон опозиції», – каже Наталія Костенко.

Про право НЕ ЗНАТИ, домінування спікерів із Донецька та інші особливості

Але повернімося до експертних тез, озвучених на початку. І Наталія Костенко, і Сергій Макеєєв пропонують розглядати виробництво новин у ширших контекстах – культурному та політичному, оскільки, як уже було сказано, цей процес невіддільний від стану нашого суспільства та політичної системи.

Наталія Костенко каже про контекст культурний: «Нинішні новини інші, ніж півстоліття тому. Вони залежать від практик сучасної культури. А в сучасній культурі зростає статус незнання та невизначеності. Сьогодні не знати – це норма. Низка дослідників кажуть, що принцип “публіка має право знати” перестає працювати, бо публіка в багатьох випадках не хоче знати. В незнанні комфортніше жити. Наші телевізійні новини, на відміну від інтернету, працюють на це право громадян не знати. І це також елемент сучасної культури».

Сергій Макеєєв додає контексту політичного. В українському варіанті він теж не дуже позитивний. Те, що і опозиція, і влада майже однаково представлені в новинах, експерт пояснює «збентеженням медіановин». «Вони не бачать принципової різниці між обома політичними силами, – каже він. – Адже опозиційна меншість не демонструє, що вона могла б по-іншому владарювати, ніж  нинішня більшість».

Як приклад Сергій Макеєв наводить ситуацію з посланням президента парламенту. «Це було схоже на провокацію, – зазначає експерт. – Адже вносити послання президента за його відсутності – це завідома викликати обурення меншості. У цій ситуації медіа, звичайно, не знають, що їм робити. Або приймати одну точку зору, або іншу. Деякі пробують знайти баланс, що схоже на політику невтручання».

У ситуації, коли домінують незнання та вагання, як показує практика, часто гору в потрібний момент беруть політтехнологи…

На завершення Сергій Макеєв оприлюднив цікаву інформацію. Він проаналізував (за основу бралися новини лютого 2013 року, коли влада демонструвала суттєву перевагу синхрону) біографії спікерів від політичних сил, синхрони яких найчастіше звучали у теленовинах. Виявилося, що 40% спікерів від влади – це ті, хто виріс та працював раніше в Донецьку. Опозиція показала зовсім іншу картину: її представляли 35% вихідців із Західної України та 50% – із Києва. «Таким чином ми знову маємо природну дихотомію», – підсумував Сергій Макеєв.

Але соціолог усе-таки хоче вірити, що «романтичний ресурс у новин не вичерпаний». «У мене склалося враження, що політичне життя крутиться довкола однієї осі: ми будемо жити за правилами та законами чи ні. Хотілося б думати, а раптом новини скажуть – давайте жити за законами», – каже Сергій Макеєв.

Аналіз теленовин восьми провідних телеканалів України в травні  2013 р. є частиною постійно діючого моніторингу медіа, який Академія Української преси здійснює з 2002 року. Одним з фундаторів дослідження є Міжнародний фонд «Відродження».

Презентоване дослідження здійснювалося АУП за участі вчених Інституту соціології НАН України методом контент-аналізу новин прайм-тайму восьми провідних українських телеканалів – «Інтера», «1+1», Нового каналу, «України», СТБ, ICTV, Першого національного та TВi.

Проведення дослідження стало можливим завдяки Програмі У-медіа.