00:00
Понеділок, 16 Червня 2014

Новини з Донбасу – вінегрет із пропаганди, дези, чуток та офіціозу

2 294
Моніторинг якості та дотримання стандартів інформаційної журналістики у щоденних підсумкових випусках новин «Інтера», «1+1», Першого національного, ICTV, СТБ, «України», 5-го каналу 2–7 червня 2014 року.
Новини з Донбасу – вінегрет із пропаганди, дези, чуток та офіціозу
Новини з Донбасу – вінегрет із пропаганди, дези, чуток та офіціозу

Моніторинг щоденних теленовин, яким в останні місяці займався колега Кузякін, триває у злегка зміненому форматі. Не можна заперечити, – й ми не раз це констатували, – що за останні місяці українські теленовини змінилися. Власне, подорослішали – стали дещо відповідальнішими, почасти (й не всі, на жаль) відмовилися від замовних матеріалів та зменшили кількість маніпуляцій бодай у головних темах – війни й миру, національної безпеки й територіальної цілісності. Уже ніхто не сміє називати бойовиків «народних республік» мирними протестувальниками, яких «просто треба почути». Хоча багатьох хитнуло в інший бік – вони беруть на себе невластиву для демократичної інформаційної журналістики пропагандистську функцію та починають проповідувати проукраїнські ідеї замість сповіщати новини.

Конструктивні зміни підходів та ідеології повинні супроводжуватися зростанням якості продукту, яка значною мірою залежить саме від дотримання стандартів. Тож цей моніторинг, нагадаємо, покликаний допомогти журналістам бачити свої помилки та працювати над ними. Ми сподіваємося на адекватну реакцію колег і будемо вдячні за зворотний зв’язок, що допоможе нам краще зрозуміти теперішню ситуацію в інформаційних службах телеканалів. Нагадаємо, що об’єктом моніторингу є підсумкові (головні) випуски щоденних (із понеділка до суботи) новин телеканалів «Інтер», ICTV, СТБ, «Україна» та «1+1». Проте ми звірятимемося із новинами Першого національного (які є об’єктом ще й окремого моніторингу) та 5-го каналу.

2 ЧЕРВНЯ, ПОНЕДІЛОК

Головною темою для всіх каналів став напад проросійських терористів на прикордонну частину в Луганську. У фокусі уваги також інші епізоди протистояння на Донбасі, підготовка та забезпечення української армії та Національної гвардії, евакуація мирного населення з зони антитерористичної операції тощо. Натомість несподівано мало уваги приділили офіційному оголошенню Петра Порошенка новообраним Президентом України, вочевидь, сприйнявши цю дію Центральної виборчої комісії як формальність. Ця новина з’явилась у прикінцевій частині практично всіх випусків новин і була викладена порівняно стисло – це добрий знак, який, хотілося б сподіватися, свідчить про поступове подолання «паркетного» гіпнозу. Єдиним винятком став 5 канал, що належить Порошенкові – тут новина про оголошення власника Президентом була першою у випуску.

Попри те, що в усіх телеканалів у Луганську були кореспонденти, а ICTV з СТБ розпочали випуски з прямого включення звідти, інформація про напад на прикордонників була спорадичною та суперечливою. Найкраще це ілюструє історія з винищувачем, який армія прислала на допомогу прикордонній частині. Також український винищувач, за версією терористів та російських ЗМІ, випустив ракету по Луганській обласній державній адміністрації; українська влада натомість заявила, що причиною вибуху стала ракета терористів, що зреагувала на тепло кондиціонера на ОДА (перша версія), а потім – що вибухнули боєприпаси терористів усередині приміщення.

На ICTV у випуску «Фактів» о 12.45 ведучий Петро Дем’янчук у підводці повідомляє: «На допомогу їм сили АТО направили авіацію. Як заявляє керівник прес-центру АТО Владислав Селезньов, пілоти виконали завдання і розсіяли нападників. Водночас керівник Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук не підтверджує цю інформацію» (за всієї поваги до пана Тимчука та його ініціативи, те, що він «не підтверджує» офіційну інформацію, не мало би ставити її під сумнів); до того ж, далі кореспондент Володимир Михайлов у прямому включенні каже: «Авіація справді була застосована» і «Тим часом сили АТО на вимогу прикордонників відправили у зону бойових дій вогневу підтримку з неба. Бойовій авіації вдалося знищити декілька мінометних розрахунків терористів, а самі бойовики були розсіяні по місцевості».

О 18.45 Михайлов розповів і про вибух в ОДА: «Самі себе підірвали. Причиною вибуху в Луганській облдержадміністрації, яку утримують терористи, стала випущена ними ж ракета. Вона мала збити український літак, котрий пролітав над містом. Однак грізна зброя бандитів навелася на кондиціонер. Боєприпас потрапив між 3-м і 4-м поверхом. І вибухнув. Виникла пожежа. У будівлі вибиті вікна, пошкоджений фасад. У прес-службі антитерористичної операції запевняють – українські військові до інциденту непричетні, а причина вибуху – невміле користування терористів небезпечною зброєю. Адже ракета, випущена з літака, завдала б набагато більше руйнувань». Більше про літак (чи один? «авіація» – визначення неконкретне) – далі в його сюжеті: «На вимогу прикордонників сили АТО відправили штурмову авіацію. Їй вдалося знищити кілька мінометних точок. А бойовиків розсіяли.

Владислав Селезньов, голова прес-центру штабу АТО: "На запит прикордонників, сили АТО відправили авіацію. Авіація виконала бойову задачу. За оперативною інформацією, знищено 2 бойових розрахунки мінометних бойовиків, після того, як авіація повернулася в пункти дислокації, є інформація, що знову навколо луганського прикордонного загону точиться бійка"».

У матеріалі «України» винищувачу присвячено аж три слова: «над городом авиация». Ще одна згадка про залучення авіації пролунала в розмові з гостем студії «Событий» – колишнім головою Служби зовнішньої розвідки та недавнім кандидатом на посаду Президента Миколою Маломужем: «Долгие часы именно принимается штабом решение, какие виды применять? Авиацию? Которая не эффективная в городе». І все. Отже, «Україна» утрималася від інформування своїх глядачів про те, що до бою був залучений винищувач, залишаючи їм змогу фантазувати про те, що за авіація застосовувалась у Луганську і як.

«На підтримку прикордонникам прилітає штурмовик, який знищив дві вогневі точки терористів, але пілот не відважився вести вогонь по бойовиках, які ховаються поблизу та в самих багатоповерхівках», – повідомляє Олександр Загородній у «ТСН» «1+1». Попри свій безперечний репортерський героїзм, кореспондент «Плюсів» у цьому випадку трохи забагато на себе бере: щоби стверджувати, що пілот «не наважився», необхідно було щонайменше почути це від самого пілота або від його керівництва. З недбалого формулювання Загороднього випливає, що пілот винищувача мав наказ стріляти по терористах у житлових будинках, але не виконав його; це, найімовірніше, не відповідає дійсності (див. слова Владислава Селезньова, процитовані на ICTV) – просто «Плюси» підвела схильність до белетризації.

На той час, коли в ефір виходили вечірні новини, соцмережі вже кипіли квазіекспертними обговореннями доцільності використання винищувачів в умовах міської війни. Журналіст «Інтера» Дмитро Євчин подає інформацію про літак уже запакованою в критику – як власну, так і з вуст представника прикордонної служби: «Но спасать бойцов почему-то направили самолет, малоэффективный в городских условиях.

Олег Слободян, начальник отдела по связям со СМИ Госпогранслужбы Украины: "Винищувач, який був посланий близько там 4:30 ранку, він не мав можливості. Це зовсім інша техніка, яка застосовується на зовсім інших умовах ведення бою. Тому тут мали би бути вертольоти, ну звичайно бажано якісь наземні сили"». Таким чином, на «Інтері» вперше пролунала думка, що залучення винищувача було помилкою керівництва антитерористичної операції.

Говорячи про гадану причину вибуху в ОДА, Євчин робить недостовірне посилання на «російських журналістів»: «Версия российских журналистов – авиаатака. На самом деле – халатность.

Алексей Дмитрашковский, пресс-офицер АТО: "В приміщенні обладміністрації відбувся несанкціонований вибух. Саме ймовірною причиною вибуху стало необережне та невміле поводження стрілецької зброї та з вибуховими речовинами. Військова авіація наразі по будівлі обласної адміністрації не працювала"». Взагалі, слід зазначити, що російським ЗМІ та поширюваній ними дезінформації «Інтер» взагалі та Дмитро Євчин зокрема приділяє аж забагато уваги. Наприклад: «Обо всем, что происходило в Луганске, российские журналисты, как обычно, солгали. Мол, пограничники открыли огонь по местным жителям и нападают на ополченцев. Однако во время прямого эфира правду не удалось утаить». У спростуванні брехні російських медіа був би сенс, якби спростовувалися повідомлення конкретних журналістів і конкретних медій, із наведенням доказів, що все було зовсім не так, як повідомили росіяни. Натомість емоційне узагальнення «всі російські журналісти завжди брешуть» навряд чи можна назвати конструктивним.

Але повернімося до літака. За версією Першого національного («Підсумки дня» о 21.00), літаків було кілька – «винищувачі українських Збройних сил обстріляли пустир біля прикордонного загону, де засіли бойовики». Кореспондент «Вікон» СТБ Ігор Левенок повідомив таке: «На підтримку прикордонників керівництво АТО послало авіацію. Винищувач Су-27 завдав удару по позиціям терористів. Про наслідки цього бою нам розповів речник АТО Владислав Селезньов.

Владислав Селезньов, речник АТО: "Прикордонники запросили допомогу від керівництва АТО. Була надіслана в район проведення стрілянини авіація, яка відпрацювала бойове завдання. По оперативній інформації, внаслідок застосування авіації було знищено два мінометних розрахунки бойовиків, знищена їхня бойова техніка, а також особовий склад, який забезпечував роботу мінометів"».

Доповнила цю інформацію його колега Юлія Фінгарет: «Лише через 10 годин після початку стрілянини на допомогу летить українське військо. Винищувач ліквідує два міномети бойовиків. Сторони домовляються про 20-хвилинне перемир'я, щоб вивезти з місця бою поранених. Однак автомати замовкли ненадовго. Щойно "швидкі" поїхали – знову вогонь.

Військовослужбовець: "У таких умовах застосовувати локальні точкові дії з літака, винищувача – це нереально. Ми зараз чітко вбачаємо у їхніх діях те, що вони настроєні дуже жорстко. Вони мають намір захопити Луганський прикордонний загін. І тому ми сподіваємось на те, що підтримка для прикордонників буде надана.

Ігор Левенок, кореспондент: Щойно мені стало відомо, що у будівлі Луганської ОДА пролунав сильний вибух. Через нього на третьому поверсі адмінспоруди утворився великий отвір, з якого валить дим. Терористи одразу заявили, що адміністрацію влучила ракета, яку нібито випустив один з українських винищувачів. Натомість прес-офіцер АТО Олексій Дмитрашківський твердить, що у будівлі вибухнули боєприпаси, котрі бойовики туди стягнули у великій кількості». Отже, «Вікна», що виходять найпізніше – о 22.00 – єдині спромоглися не лише навести точну інформацію про винищувач, але й дати пояснення, ЧОМУ його використання за луганських умов було не досить ефективним.

Щоправда, незрозуміла плутанина виходить із часом появи літака: повідомлення Селезньова про «авіацію, яка розсіяла бойовиків», з’явилося о 9.40 2 червня, а «через 10 годин після початку стрілянини» Юлії Фінгарет мало б означати о 14.00 (офіційно бій почався о 4-й ранку). Час, названий Олегом Слободяном на «Інтері» – 4.30 – якщо він є коректним, суперечить словам Маломужа про те, що керівництво АТО приймало рішення про використання авіації «довгі години». Крім того, якщо винищувач прилітав помагати прикордонникам удосвіта, що робив літак над Луганськом о 16-й, коли стався вибух в ОДА? Допитливості нашим тележурналістам явно бракує.

Найбільш віддаленою від дійсності (або, принаймні, офіційної версії останньої) виявилась інформація, озвучена о 19.00 у студії 5-го каналу Віталієм Гайдукевичем: «Потім прилетіли винищувачі, котрі ліквідували два блокпости в Луганську. Згодом з’явилася інформація, що на підмогу прикордонникам зрештою перекинули десант». У цих двох реченнях три фактичні помилки: кількість літаків (за офіційною інформацією, він був один), блокпости (які блокпости на пустирі? за офіційною інформацією знищені мінометні розрахунки, тобто команди, що обслуговують міномет) та інформація про десант, узята невідомо звідки й наведена без посилання. Першоджерелом цього повідомлення, яке так ніколи й не підтвердилося, був згаданий вище Микола Маломуж.

Епізод із літаком – лише один із численних прикладів безпорадності інформаційних служб телеканалів, які, навіть маючи своїх кореспондентів на місці подій, не дають не те що вичерпної, а навіть зрозумілої картини, нехтують стандартами точності, достовірності й повноти.

Іще одним – можливо, менш виразним, – прикладом цього дня стало висвітлення в теленовинах акції протесту родичів мобілізованих резервістів у Яворові Львівської області. Історія також неоднозначна, адже родичі пояснюють свій протест недостатньою підготовкою резервістів – а це закид, на який мало б відповісти Міністерство оборони. Забезпечити баланс думок у висвітленні цієї теми вдалося «1+1». Власкор каналу Наталка Волосацька поїхала на місце події, включилася під час випуску (щоправда, сенсу в цьому включенні вже не було, адже «три години тому тут кілька сотень солдатів прорвали живий щит із своїх же родичів» – тобто показувати наживо вже нічого), навела коментарі самих військовослужбовців, протестувальників, а також керівництва військової частини: «За словами керівництва військової частини, 700 солдатів, які уже покинули казарми, пройшли військові стрільбища. Сьогодні вони мають поїхати на Дніпропетровщину, аби там на Новомосковському полігоні продовжити навчання.

Анатолій Шевченко, заступник командира 24-ї бригади: "У нас один підрозділ зараз знаходиться на сході. Зараз другий зведений підрозділ виходить у Дніпропетровську область з метою проведення навчання на Московському полігоні. Далі поки що ніяких вказівок немає"». Таким чином, військове керівництво практично відкинуло звинувачення родичів-протестувальників.

Натомість «Україна» об’єднує цей інцидент із іншим: «Сразу в двух регионах акции протеста устроили родственники солдат срочников и мобилизованных. В Днепропетровске требуют передышки для сыновей, находящихся в зоне военных действий. А во Львове и вовсе заблокировали воинскую часть, не хотят пускать на восток необученных новобранцев.

Мария Гошовская, сестра мобилизованного: “Ми не маємо нічого проти, ми не будемо блокувати. 45 днів відучіть, так як нам обіцяли, і тоді забирайте в гарячі точки чи куди, як ви говорите”». Це грубе порушення стандартів повноти й балансу (в обох випадках військовому керівництву не дають змоги виправдатись і прокоментувати закиди), до того ж, це різні й доволі різнопланові випадки, й поєднувати їх в одне повідомлення означає бачити негативну тенденцію там, де її може не бути.

Чи мала змогу «Україна» забезпечити баланс уже о 19.30, а не о 23.00, коли врешті-решт пролунали коментарі з боку військового керівництва? Звісно – канал має власкорів у Львові й Дніпропетровську, вони могли записати військових. Про те, що львівське командування не відмовлялося від коментарів, ми вже знаємо з сюжету «1+1», а позицію дніпропетровського подає 5 канал о 19.00: «Віталій Гайдукевич, ведучий: Родичі строковиків пікетували військову частину в Дніпропетровську. Люди вимагали провести ротацію та повернути у військову частину солдатів, які вже три тижні перебувають під Слов’янськом. Родичі нарікають, що побутові умови військовослужбовців погані. Мовляв, вони готують їжу н багатті, перуть в річці, і сплять просто неба. Керівництво військової частини пообіцяло, що незабаром вояки отримають перепочинок.

Олександр Онуфрієнко, батько військовослужбовця: "Четвертую неделю они, как туристы, там готовят себе еду на костре. У них нет ни палатки, ничего. То есть, они не могут укрыться от дождя, они мокрые, не могут помыться. Мы хотим просто знать когда это либо их будет ротация, либо им создадут какие-то условия".

Володимир Мороз, в.о. начальника центрального територіального командування: "Створений графік виведення на відпочинок особового складу. Деякі військові частини зараз виведені з нашого територіального командування, знаходяться на відпочинку. Дана військова частина планується для ротації, для заміни через неділю"». Що й слід було довести: військові мають відповідь на закиди, а чи є ця відповідь щирою та правдивою – це вже предмет для журналістського розслідування.

3 ЧЕРВНЯ, ВІВТОРОК

Окрім розвитку ситуації в Луганську, де прикордонний загін залишався в облозі терористів, телеканали приділили найбільше уваги активізації антитерористичної операції в Красному Лимані та Семенівці на Донеччині. Теленовинарі оптимістичним тоном розповідали про перемоги українських військових, наводячи, зокрема, офіційну статистику, за якою співвідношення жертв українців і сепаратистів становить 150:1 (щиро кажучи, не дуже реалістичну). Водночас уперше за останні дні на перший план вириваються події на межами України – в Польщі та Франції, в контексті першої закордонної поїздки новообраного Президента Порошенка, перебування Барака Обами у Варшаві та низки заяв західних лідерів, що стосуються України.

Піднесений і патріотичний тон перших повідомлень випуску «Фактів» ICTV контрастує з цим повідомленням, яке почасти балансує новини про успіхи АТО:

«Петро Дем'янчук, ведучий: Двоє бійців за нинішніх умов не можуть захистити кілометр східного кордону, тому бойовики прориваються, і АТО не дає ефекту. Експерти нагадують, що прикордонну службу реформували за зразком ЄС, тому нині вона може лише контролювати, а не обороняти рубежі держави. Не вистачає обладнання і людей. До того ж, експерти покладають провину за нинішній неефективний опір бойовикам, зокрема й на кордоні, на найвище керівництво. Адже досі немає швидкого реагування та злагоджених дій силовиків.

Анатолій Лопата, екс-начальник генерального штабу ЗС України: "Силовий компонент був мінімізований, його звели фактично до 10% від потреби. А це значить, що прикордонники на сьогоднішній день не мають важкої техніки, не мають відповідних підрозділів, які могли б посилити діяльність чергових".

Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова: "Ни верхнее звено управления, ни среднее звено управления не срабатывают. И из-за этого все беды. Сами пограничники, сами военнослужащие Вооруженных сил, служащие СБУ, кто служит в тактическом звене, они готовы, они могут защищать страну. Дайте команду. Команды нет"». На жаль, ми традиційно не чуємо відповіді чинних військових керівників на озвучені (можливо, справедливі, але надто загальні) закиди, а також не бачимо джерел вирваних із контексту фактів і цифр (що означають, наприклад, ці двоє бійців на кілометр східного кордону? Бійці яких військ, яких підрозділів маються на увазі?).

У студії «Событий» каналу «Україна» ефективність АТО та помилки її керівництва обговорювали з Віктором Чумаком, нардепом від УДАРу, який був представлений як фахівець із безпеки та оборони. У своїх запитаннях до гостя ведуча Олена Кот порушує стандарт достовірності: «Ну вот мы слышали, что многие эксперты рассказывают о том, какой должна быть антитеррористическая операция, что кто-то должен быть наказан». Яке запитання – така й відповідь: «Безусловно, было допущено много ошибок. Наверное, было много бездеятельности, о которой говорили мои коллеги, наверное, за эту бездеятельность, действительно, надо и рассматривать, и если есть состав преступления, надо привлекать к ответственности. Но я думаю, что это горький опыт, который нарабатывается со временем». Наскільки змістовнішою могла би бути ця розмова, якби Чумакові – а він справді добре обізнаний у темі – були поставлені конкретні запитання! Це зрештою відбувається, але лише у другій частині розмови: йдеться про вибух у Луганській ОДА. В матеріалі «України» викладено три версії того, що відбулося. Попри те, що керівництво АТО заперечує постріл із літака, Олена Кот, схоже, схиляється саме до цієї версії:

«Елена Кот, ведущая: А почему руководство антитеррористической операции продолжает отрицать версию авиаудара?

Виктор Чумак, народный депутат Украины, фракция партии УДАР: Я еще раз повторяю, потому что, наверное, у них больше своей информации. И если эта информация – ну все ошибаются, может ошибиться и миссия ОБСЕ.

Елена Кот, ведущая: Ну я добавлю, что…

Виктор Чумак, народный депутат Украины, фракция партии УДАР: Мы все видели. Только вот разговоры о том, что были выстрелы из истребителей, однако ни одного видео, которые бы подтверждали эту версию, пока еще в интернете нет.

Елена Кот, ведущая: Ну, честно говоря, я его видела. Но кто бы ни вел обстрел, погибли местные жители. Этот факт мы отрицать не можем. И несмотря на все уверения руководства антитеррористической операции, кто-то за это ответит?

Виктор Чумак, народный депутат Украины, фракция партии УДАР: Я думаю, за это должны ответить террористы – в полном объеме, понимаете». Посилатися на відеозапис, який є доказом однієї з запропонованих глядачам версій, не показуючи його – доволі дивна лінія поведінки для ведучої програми теленовин. Фактично Олена Кот пропонує глядачам повірити їй на слово, що вона бачила щось в інтернеті, й це свідчить про брехню української влади та відповідальність військових за загибель мирних людей! Далі вона озвучує наступне звинувачення: «Я бы еще хотела уточнить, что произошло в Донецке, когда под обстрел в районе аэропорта попали случайные люди, и ведь никто не предупреждал о том, что будет вестись активная фаза антитеррористической операции!» (Цікаво, в який спосіб можна попередити про це «мирних людей», які мирно гуляють у захопленому терористами аеропорту поруч із чеченськими мінометниками?) Або ведуча щиро не розуміє, що таке бойові дії в умовах великого міста (певною мірою це намагався їй розтлумачити Віктор Чумак), або цілеспрямовано маніпулює, намагаючись догодити цільовій аудиторії, схильній уважати силові дії української влади надмірними.

На користь другої версії – щодо маніпулювання – починаємо схилятися, переглянувши ще один сюжет випуску «Событий» – про позбавлення Олега Царьова депутатської недоторканності. Автор матеріалу Едуард Ганішевський уважає причетність Царьова до сепаратистських рухів «мнением»: «По мнению депутатов, Олег Царев провинился открытой поддержкой сепаратистов на востоке страны. Даже анонсировал там создание республики Новороссия» (хоча тут же наводить відео, яке підтверджує цей факт!), а також запаковує інформацію про Царьова в один сюжет із вимогою регіоналів розслідувати вибух у Луганську та коментарем Олега Тягнибока, який є універсальним негативним подразником для проросійської аудиторії. Про очевидні докази вини Царьова в сюжеті інформації обмаль, зате претензії до нього переводяться в площину політичного переслідування («Он баллотировался в Президенты, но снял свою кандидатуру. Из-за своей одиозности частенько бывал избитым. В соцсетях появилась информация, что опальный политик сейчас в Крыму. "События" попытались связаться с Олегом Царевым, но тщетно. Между тем, его судьбу могут повторить и другие народные избранники. Генпрокуратура уже призвала Раду лишить неприкосновенности экс-регионала Владимира Олейника и коммуниста Игоря Калетника»). Означення «опальний» є ще однією мікроманіпуляцією, що спонукає глядачів до співчуття.



Утім, «1+1» у висвітленні цієї теми перегинає палицю в інший бік – за означенням ведучої Наталії Мосейчук, Царьов – «одіозний регіонал, який не приховував своїх зв’язків із сепаратистами та ненависті до всього українського». Втім, попри надмірну емоційність оцінок, матеріал Ірини Павленок у «ТСН» набагато краще збалансований порівняно з сюжетом «України»; до того ж, у новинах «1+1» наведено коментар самого Царьова щодо втрати недоторканності. Так само краще збалансованим є сюжет СТБ (автор – Юлія Янчар).

На СТБ ведучий Володимир Бойко розпочав випуск «Вікон» о 22.00 із такого повідомлення: «Термінова новина. Виконувач обов’язків Президента і голова Верховної Ради Олександр Турчинов доручив РНБО вивчити питання введення в районах антитерористичної операції військового стану. Більше деталей наразі не маємо, щойно матимемо – повідомимо вам». Здавалося б, одна з функцій Ради національної безпеки й оборони – постійно вивчати шляхи вирішення головної української проблеми, зокрема й запровадження воєнного стану (зауважмо, що новинарі СТБ так поспішали донести цю новину до глядачів, що навіть не порадились із легендарним літредактором Віктором Кабаком). А сам воєнний стан, згідно з законом, запроваджується Указом Президента, затвердженим ВР – отже, РНБО могла хіба що дати рекомендацію. Інакше кажучи, новина, хоч і наводить на думку про зростання ймовірності запровадження воєнного стану (як ми вже знаємо, цього досі не сталося), не варта була того, щоб починати з неї випуск новин о 22.00.

У «ТСН» «1+1» двома годинами раніше було наведено позицію віце-прем’єра Віталія Яреми, який не вважає за необхідне запроваджувати воєнний стан, та Адміністрації Президента (коментар в. о. заступника голови АП Андрія Сенченка) про те, що сенс у цьому таки є. Пораду останнього Порошенкові запровадити воєнний стан у двох областях наводив і 5 канал; із цього можна було би зробити висновок, що в. о. Президента та керівництво його канцелярії не мають намірів в останні дні виконання своїх тимчасових повноважень брати на себе відповідальність за запровадження воєнного стану.

Головний висновок із прорахунків та маніпуляцій новинарів цього дня такий: журналісти не повинні боятися критикувати керівництво антитерористичної операції та силових відомств держави, проте зобов’язані в цій критиці спиратися на перевірені факти, вагомі докази й думки компетентних експертів. Також у висвітленні проблемних питань, пов’язаних зі збройним протистоянням, не може бути жодного «відкладеного балансу» – офіційні представники силових відомств повинні отримувати право і змогу відповісти на критику відразу, а не в наступних випусках.

4 ЧЕРВНЯ, СЕРЕДА

Цього дня найбільше «відзначився» – на жаль, у лапках, – канал «Інтер». Перш за все, матеріалом про успіхи новообраного мера Одеси Геннадія Труханова. Якщо цей сюжет не замовний, то його автор Андрій Анастасов зробив усе можливе, щоб замаскувати :) його під джинсу. Тим більше, що висвітлення виборів в Одесі в попередніх випусках новин «Інтера», і, до речі, тим самим Анастасовим – було збалансованим, і канал явно не палав аж такою прихільністю до Труханова, як у цьому сюжеті. Ось повний текст матеріалу з деякими коментарями:

«Ведущий: Новая веха в истории Одессы. Уже неделю городом у моря правит новоизбранный мэр Геннадий Труханов. Сейчас он принимает дела. А эксперты обсуждают: как одесский градоначальник будет искать компромиссы с Киевом, развивать курортный потенциал региона и бороться с коррупцией. Андрей Анастасов из Одессы».

Насправді експерт у матеріалі лише один – Микола Шутов, титрований як «експерт-аналітик». Хоча Андрій Анастасов у сюжеті також робить недостовірне посилання на «експертів», таким чином штучно додаючи поважності позитивній оцінці роботи Труханова. Зауважмо, що інформаційного приводу для цього сюжету 4 червня не було – ведучий штучно актуалізував його «круглою» датою (тиждень із моменту набуття повноважень).

«Андрей Анастасов, корреспондент: Геннадию Труханову – сорок девять. В политике – последние десять лет». Журналіст «забуває» повідомити, що донедавна Труханов був нардепом від Партії регіонів, а до того очолював фракцію цієї партії в Одеській міськраді, хоча після того, як популярність рідної партії почала катастрофічно падати, розважливо дистанціювався від неї.

«Говорит: первоочередные его задачи на посту мэра Одессы – снять напряженность вокруг наболевших в городе вопросов. Один из таких – международный аэропорт. Коммунальное предприятие отдали в аренду частному инвестору под строительство нового терминала. Но есть очень много вопросов по поводу целесообразности этой сделки и реализации проекта.

Геннадий Труханов, городской голова Одессы: "Если завтра доложат юристы, что есть нарушения, я уверяю всех одесситов. Я, как руководитель города, приму жесткие меры к тому, чтобы все было по закону, и все инвестиционные обязательства выполнялись четко и в срок"»

Андрій Анастасов змальовує Труханова як «міцного господарника», наголошуючи, що його пріоритетні завдання стосуються економіки, а не політичного протистояння, з яким так чи інакше асоціюється у глядачів Одеса після трагедії 2 травня.

«Андрей Анастасов, корреспондент: Прежний мэр Алексей Костусев добровольно подал в отставку. По сравнению с ним, отмечают эксперты, у Труханова более жесткий стиль управления. А это то, что сейчас нужно Одессе. Немалую роль, конечно, играет и позиция Киева, где формируются бюджетные ассигнования для регионов.

Николай Шутов, эксперт-аналитик: "Киев говорит: да, мы готовы работать с Трухановым, но теперь со стороны Труханова должен последовать определенный позитив, определенный креатив: а что город хочет, а как город видит, а как город может помочь стране"».

Не до кінця зрозуміло, чи «то, что нужно Одессе» – оцінка самого автора чи не названих ним «експертів», яких у матеріалі репрезентує Микола Шутов.

«Андрей Анастасов, корреспондент: Одесса – это в том числе и курортный центр. И здесь, по мнению Труханова, второй очаг общественной напряженности – который сразу, без промедления – нужно убрать. Это вопрос доступа на так называемые арендованные пляжи. Зачастую платные услуги здесь навязывают, кроме того, еще и загромождают все побережье топчанами.

Геннадий Труханов, городской голова Одессы: "Поснимать эти заборы, которые понастроили, вообще. Уверяю, что если будут нарушения на пляжах – и не будет доступа к пляжам наших граждан – бесплатного доступа – мы будем в одностороннем порядке расторгать эти договора".

Андрей Анастасов, корреспондент: Борьба с коррупцией, отмена бюрократических проволочек для малого и среднего бизнеса, примирение идеологических противников. Такие задачи ставит перед собой новый градоначальник. Эксперты говорят: показать позитивные результаты нужно уже в ближайшие месяцы. Ведь через полтора года Южную Пальмиру ждут новые мэрские выборы. И, скорее всего, Труханов захочет снова баллотироваться на этот пост».

Отже, лише під кінець матеріалу журналіст побіжно згадав про «примирение идеологических противников». Думки опонентів або критиків Труханова глядачі так і не почули. Також «забув» Андрій Анастасов про маленький, але важливий момент у бекґраунді – заповнені бюлетені «за Труханова», виявлені в день виборів в Одесі. Тотальне порушення стандартів інформаційної журналістики та хвалебний тон матеріалу змушує нас запідозрити автора у виконанні замовлення.

І ще одне цікаве повідомлення у «Подробностях» на «Інтері» 4 червня: «Военное положение в Донецкой и Луганской областях может быть введено после инаугурации президента. Так считает первый вице-премьер. Виталий Ярема также сообщил – в остальных областях уже готовятся принять беженцев с востока. По его данным, только из Донецка в течении недели выехали 15 тысяч человек.

Виталий Ярема, первый вице-премьер-министр Украины: "Цих місць більше 30 тисяч. Вони розташовані по всій Україні. І найбільше, я можу сказати, це в Черкаській області, яка знайшла можливість поселяти людей, які переїжджають із критичних регіонів"».

Уважні читачі здивуються – адже ще напередодні Ярема заявляв, що воєнний стан запроваджувати не варто. Це саме підтверджують повідомлення інших каналів 4 червня:

«Запровадження воєнного стану на сході не підтримує перший віце-прем'єр Віталій Ярема. Проте поки суттєве обговорення цього питання відклали. До інавгурації новообраного президента» (ICTV)

«Александр Турчинов предложил Совбезу подумать о введении военного положения в 2 областях. Силовой вице-Премьер призывает к осторожности в этом вопросе.

Виталий Ярема, первый вице-Премьер-Министр Украины: “Вводяться обмеження громадянських прав, тих мешканців які там проживають, і ці люди можуть, переважна більшість сьогодні підтримує проведення антитерористичної операції. Ці люди можуть бути на нашому боці”.

Андрей Кузаков, корреспондент: Но обсуждать на СНБО его будут не раньше вступления нового Президента в должность»Україна»)

«Це питання слід розглядати після інаугурації обраного Президента Петра Порошенка на терміновому засіданні РНБО. Такої думки перший віце-прем’єр-міністр. Сам Віталій Ярема проти цього заходу.

Віталій Ярема, перший віце-прем’єр-міністр України: "Моя особиста позиція полягає у тому, що я вважаю, що в рамках АТО можна проводити всі необхідні дії. А військовий стан, який може бути введений на території Луганської і Донецької області може як сприяти, так і нашкодити проведенню, вирішенню цього складного питання"» (Перший національний).

Порушення «Інтером» стандартів точності й повноти призвело до того, що позицію віце-прем’єра Яреми в повідомленні «Подробностей» перевернуто з ніг на голову: ані слова про те, що урядовець не підтримує запровадження воєнного стану, натомість сказано, що воєнний стан «може бути запроваджений» (а може й не бути – логічно!). Що справді варто було зробити теленовинарям, то це навести повний спектр думок із цього питання, аргументи «за» і «проти» запровадження воєнного стану, й дозволити глядачам самим зробити висновок на підставі повної інформації. Це вдалося «Фактам» ICTV (сюжет Ольги Чайко) та певною мірою «Україні», що запросила для розмови на цю тему до студії колишнього першого заступника міністра оборони Леоніда Полякова.

І останнє про «Інтер». Звісно, від репортерів, що працюють у зоні бойових дій, неможливо вимагати повної виваженості. Але ці пасажі з прямого включення Лідії Калініної про АТО в Донецькій області говорять про недостатній рівень усвідомлення власної відповідальності за кожне слово: «Нам сегодня удалось встретить местных жителей с тех краев. Они шли по дороге в сторону из Славянска в Изюм пешком. Потому что никакие местные автобусы сейчас не ходят. Так вот они рассказали. Что во время зачистки Семеновки снаряды попали в психиатрическую клинику, которая там находится. И больных пришлось буквально спасать»; «По словам жителей, частные дома пострадали не только в этом населенном пункте, но и в окрестностях. Однако, есть ли погибших среди местных жителей – таких данных пока нет. Но вот министр МВД Арсен Аваков уверяет, что жителей предупреждали, и в частности в Красном Лимане разбрасывали листовки». Глядач, що звик із недовірою ставитися до влади й до силовиків, зробить із цих плутаних розповідей із посиланням на місцевих мешканців (які, до речі, зовсім не обов’язково кажуть правду – не забуваймо, що значна частина людей у Донецькій області підтримує сепаратистів і вважає агресорами українських військових!) однозначний висновок: армія «мочить» усіх без розбору, не дбаючи про життя мирного населення. Зауважмо, що ні Лідія Калініна, ні її неназвані джерела з числа місцевих мешканців не знають, ЧИЇ снаряди влучили в лікарню й пошкодили приватні будинки.

Кореспондент «Інтера» Веніамін Трубачов каже про лікарню, яка постраждала від обстрілу, в зовсім іншому ключі: «Хирург больницы городка Красный Лиман, пострадавшей от бомбардировки – выжил. Но он в тяжелом состоянии. Как и в Славянске – в Красном Лимане террористы до последнего прятались за спинами пациентов больницы. На этих кадрах видно – эвакуировали далеко не всех, кто находился на лечении».

Втім, якщо кореспондентка «Інтера» могла просто не панувати над своїми емоціями, то її колеги з «України», схоже, цілеспрямовано змальовували події навколо Слов’янська та Красного Лиману як жорстоку каральну операцію, що вдарила по мирному населенню: «Активная фаза антитеррористической операции продолжается и в Донецкой области. Накануне силовики сообщили, что освободили север региона. В результате боевых действий вышел из строя водопровод. Славянск, Краматорск, Дружковка, и Константиновка остались без воды. В Красном Лимане частично разрушена железнодорожная больница. Один врач и три пациента ранены» (сюжет Андрія Кузакова). Про те, що це не випадковість, а подальші цілеспрямовані маніпуляції з метою виставити українських силовиків кривдниками невинних «доведених до відчаю» донбасців, свідчить загалом недоречне (й не потрібне для балансу – він там і так був) використання в матеріалі про обговорення ймовірного запровадження воєнного стану цитати-звинувачення регіонала Миколи Левченка: «Ну а депутат от фракции Партии регионов Николай Левченко заявил с трибуны, что вина за гибель людей на Востоке лежит на представителях центральной власти:

Николай Левченко, народный депутат, фракция Партия регионов: “Господин Турчинов посылает на Восток против мирных городов тяжелую бронетехнику и авиацию, гибнет мирное население массово, с одной стороны. С другой стороны, набирают добровольцев с Майдана. Активистов плохо вооружили, не экипировали. Вопрос: что вы хотите, господин Турчинов? Вы хотите уничтожить население на Востоке, которое не признает вашу власть, или вы хотите избавиться от тех людей, которые вас к этой власти привели, как можно быстрее?"». Виправдатися силовикам або Турчинову, якого звинувачує Левченко, природно, не дали.

Спільна проблема практично для всіх служб теленовин – недотримання стандарту достовірності (посилання на джерела) у повідомленнях про вбитих і поранених під час протистояння на Донбасі. Днями автор цих рядків побував на круглому столі, організованому Українським освітнім центром реформ в Одесі. Один із місцевих журналістів, критично налаштований щодо українських ЗМІ, зауважив: «Треба брехати, але не забріхуватись. За їхніми повідомленнями, співвідношення втрат військових та терористів – 1:150. Це ж кожному ясно, що це маячня». Цифра, наведена одеським колегою, не перебільшена – справді, 4 червня теленовини озвучували інформацію про 300 (200) загиблих і 500 поранених серед терористів, двох загиблих і 45 поранених серед українських силовиків. Посилалися на прес-центр АТО або не давали конкретного посилання взагалі.

А ось що ICTV повідомляє про напад терористів на частину Національної гвардії в Луганську: «Серед українських військових троє поранено. З боку терористів майже 20 поранених і шестеро вбитих». Зазвичай інформація про загиблих бойовиків подається або без посилання взагалі, або з посиланням на самих терористів (їхні сайти, сторінки в соцмережах, відеоролики – усе це важко назвати достовірними джерелами), або з посиланням на українських силовиків, які не завжди мають змогу точно оцінити втрати супротивника. Цифри власних та ворожих утрат, які називають військові й терористи, різняться практично завжди, подекуди – в рази. Сміятися чи ні зі співвідношення 150:1 – кожен вирішить сам, але глядачі повинні знати, звідки взята та чи інша цифра, щоб розуміти, наскільки вірогідною вона є.

5 ЧЕРВНЯ, ЧЕТВЕР

Дотримуватися стандарту відокремлення фактів від коментарів та утримуватися від емоційних оцінок стає важче, коли в твоїй країні йде війна. Як не назвати вбивцею того, хто вбиває людей, та негідником того, хто зраджує Батьківщину? Однак, подаючи інформацію з наперед навішаними ярликами, журналісти позбавляють свою аудиторію її священного права зробити висновки самостійно. Розгляньмо кілька прикладів із «Фактів» ICTV.

«Приголомшливе відео від сепаратистів з’явилося сьогодні в інтернеті. У ньому головний терорист Горлівки, російський диверсант Ігор Безлер на прізвисько Бєс розстрілює двох полонених, начебто українських силовиків. Таким чином він хоче змусити владу звільнити його людину, захоплену три дні тому. Терорист погрожує щогодини вбивати нових полонених, і хизується, що тримає в заручниках аж 8 силовиків, серед яких нібито підполковник і полковники. Проте схожі заяви бандит Безлер робить не вперше. Раніше він начебто розстріляв двох полонених начальників районної міліції. Але потім з’ясувалося, що вони живі і їх відпустили. Не виключено, що і це відео інсценоване, щоб залякати керівництво антитерористичної операції. Адже російській диверсанти і терористи не цураються найбрудніших методів». Суб’єктивні оцінки, виділені в цьому повідомленні ведучої Інни Шевченко, не допомагають глядачам скласти краще уявлення про те, що відбулося. Набагато кориснішим було би спробувати з’ясувати в українських силовиків, хто може бути «людиною Безлера», яку той намагається визволити. Звернутися до експертів, як це робить, наприклад, канал «Україна» (а наступного дня робитиме «Інтер»), шукаючи аргументи на підтвердження версії про постановочний характер відео. А також навести довідки про людей, яких він начебто розстріляв, як це зробив, наприклад, «1+1» – адже Безлер на відео називає їхні прізвища. Щонайменше одне з них – Будик – добре знайоме журналістам. За шість днів давно полонений терористами активіст-майданівець Василь Будик, який, на щастя, вижив, вийшов на зв’язок із українськими медіа. Можливо, якби, замість голосіння та оцінкових суджень, журналісти ICTV спробували пошукати Будика з Васющенком одразу, правда з’ясувалася б раніше. Характерно, що телевізійники не звертаються по коментарі до силовиків та експертів, натомість наводять коментар Олександра Турчинова, який також складається з емоційних оцінок.

«Сили антитерористичної операції знищили склади боєприпасів сепаратистів під Слов’янськом. Саме з цієї зброї бандити вбивали наших військових та стріляли по мирному населенню. Терористи нахабно використовували лікарню, як свій штаб ат місце схованки», – чуємо ми в той самий день у репортажі Олексія Міляєва з Донеччини. Стверджувати, що у знищеному складі була саме та зброя, з якої терористи вбивали військових та стріляли по мирному населенню, журналіст міг би лише у разі, якби перебував у цей час разом із терористами; ймовірно, це лише його припущення. Що ж до фрази про лікарню, то оцінка «нахабно» тут абсолютно зайва – глядачі й самі можуть дати оцінку діям терористів, що отаборилися в медичному закладі. У подібному тоні Олексій Міляєв завершує свій матеріал:

«За даними групи "Інформаційний спротив", терористи заблокували доступ людей до об’єктивної інформації. Багато кабельних операторів відключили трансляцію українських телеканалів. Та все ж абсолютна більшість жителів Донбасу цілковито підтримує цілісність України, і засуджує екстремістів та російських диверсантів, котрі тероризують мирних людей. Дмитро Тимчук наголошує – у 5-мільйонній Донеччині сепаратистів лише 10 тисяч, і їх підтримує максимум 10% населення».

Ототожнювати українські телеканали та «об’єктивну інформацію» – це, м’яко кажучи, занадто сміливо, а наступне твердження (схоже, непряма мова Дмитра Тимчука, який є головним експертом українського телебачення в останні місяці) взагалі на вуха не налазить. Щоб давати такі впевнені оцінки, потрібні результати соціологічних досліджень, які в зоні антитерористичної операції не проводяться. Отже, цифри вигадані та є елементом пропаганди – нехай і «нашої», але все-таки пропаганди, яка повсякчас міститься в повідомленнях «Інформаційного спротиву».

Наступний приклад – повідомлення Інни Шевченко: «Швейцарія заморозила 137 мільйонів євро на рахунках Віктора Януковича та його поплічників. Таке розпорядження ініціювали швейцарська влада та прокуратура. Проти українців, які опинися у Чорному списку, нині розслідують 7 кримінальних справ. Екс-президента Януковича та його соратників підозрюють у відмиванні грошей. Заморожені 137 мільйонів євро Швейцарія поверне Україні». Слово «поплічники» – емоційно забарвлена оцінка, яка передає зневагу ведучої до цих людей, але, на жаль, абсолютно не дає глядачам уявлення про те, чиї саме рахунки заморожені у Швейцарії. Чи знає ці прізвища інформаційна служба ICTV? Скоріш за все, ні, бо українські онлайн-копіпейстери поширили повідомлення Deutsche Welle без змін і доповнень, а в ньому було названо лише прізвище Януковича. Можна припустити, що інших прізвищ там не було з тієї причини, що вони нічого не кажуть західноєвропейській аудиторії; але були б украй промовистими для аудиторії української. Тому, замість шукати у словнику синонімів образливі означення для наближених до Януковича осіб, варто було звернутися до швейцарського першоджерела й з’ясувати, про кого, власне, йдеться.

Й останній зразок підміни фактів оцінками – репортаж Марини Моїсеєнко з села Терпіння Запорізької області. Журналісти ICTV приїхали туди знімати родину, яка на замовлення російських телеканалів за гроші вдавала «постраждале мирне населення Краматорська». Їм несказанно пощастило – жінка сприйняла їх за російську знімальну групу та розіграла свою виставу ще й перед ними. Отримавши унікальний матеріал, журналістка, на жаль, перетворює сюжет на проповідь, агресивно нав’язуючи глядачам свою оцінку дій героїні: «На жаль, але серед українців трапляються і зрадники. Мешканка запорізького села Терпіння допомогла російським ЗМІ скласти чергову брехливу байку про Україну»; «За вчинок брехухи соромно усьому селу»; «Брехня, корисливість і зрада. У запорізькому селі Терпіння жителька продає батьківщину за кілька тисяч гривень і разом із російськими журналістами спотворює факти»; «Людмила працює секретаркою у місцевому кооперативі та підзаробляє брехнею на російських каналах»; «продати власну гідність погоджуються одиниці. А жителі Терпіння обурюються: такий проросійський родинний бізнес заплямував честь патріотично налаштованого 5-тисячного села».

Тим часом у «Подробностях» на «Інтері» знов бачимо матеріал, що викликає підозри щодо можливого замовного характеру. Йдеться про відкачування нафти з магістральних нафтопроводів – тему, яку «Інтер» веде послідовно, кілька тижнів поспіль. Інформаційним приводом стало повідомлення Міністерства палива та енергетики, однак ведучий Олексій Лихман поспішає пояснити глядачам, що означає цифра в 600 тисяч тонн відкачаної нафти: «За цифрой, озвученной чиновниками, стоит угроза краха отечественной нефтепроводной системы. У кого же хранятся сотни тысяч тонн государственной нефти и кто получает прибыль в сотни миллионов долларов?». Відповідь кореспондентка «Інтера» Оксана Григор’єва знаходить швидко: група «Приват».

«На минувшей неделе на заседании рабочей группы в профильном министерстве прозвучала такая информация: в целом откачаны уже 606 тысяч тонн. Эти данные – от главы "Укртранснафты" Александра Лазорко, который ранее долго работал на группу "Приват". И вот госкомпания, которая отвечает за магистральную трубу, заявляет, больше половины нефти откачано на хранилища НПЗ, контролируемые той же группой "Приват". В Министерстве считают: возможная прибыль от такой операции 280 миллионов долларов». Зауважмо, що про дотримання стандарту оперативності тут не подбали – інформації вже тиждень. Причетність до відмивання «чорного золота» групи «Приват» підтверджують експерти Сергій Куюн (наближений до Ігоря Єремеєва) та Дмитро Марунич. Останній ще й прямо звинувачує корпорацію в діях на шкоду державі: «Само отсутствие сырья делает невозможным поставки к определенным потребителям, в частности Лисичанскому НПЗ. Понятно что группе "Приват" не принадлежит Лисичанский НПЗ, ее не беспокоит, будет ли там нефть». На завершення журналістка констатує: «Название рабочей группы, на заседании которой были обнародованы цифры, звучит как по изучению вопроса переработки технологической нефти. На лицо несоответствие. Вопрос никто не изучает. Стратегическое сырье уже в частных хранилищах». Щонайменше двом сторонам – групі «Приват», яку звинувачують у незаконному відкачуванні нафти, та «Укртранснафті» – «Інтер» відмовляє у законному праві на репліку. Власне, в матеріалі звучать суб’єктивні оцінки журналістки та думки двох експертів з ідентичною позицією. Цікаво, як почувався Олексій Ліхман, який здобув довіру глядачів на опозиційному ТВі та приватівському «1+1», підводячи цей підозрілий та, ймовірно, замовний сюжет, і вже не перший раз.

Ще одна історія, варта прискіпливої уваги дослідників медіа, була розтягнута в новинах на три дні. Почалося все з повідомлення каналу «Інтер» 4 червня: «Ведущий: Погром в центральном офисе "Укравиаруха". Сегодня в семь утра более полусотни вооруженных людей в камуфляже ворвались в здание госпредприятия, разбили стекла, выломали двери. Позже выяснилось – беспредел учинило сопровождение новоназначенного руководителя "Укравиаруха". Сам Сергей Здоровец укрылся в одном из кабинетов. Работники предприятия не растерялись и заблокировали незваных гостей. Переговоров не получилось. Захватчиков освистали и выдворили из здания. Вот посмотрите как это было, даже комментировать не буду. Как сообщили в "Укравиарухе" – Здоровец пять лет назад уже руководил этой структурой несколько месяцев, но был уволен с должности. Второе пришествие коллектив воспринял в штыки – узнав о назначении нового-старого руководителя, подал в суд. И буквально вчера суд принял решение в пользу работников. Мы связались с Сергеем Здоровцом по телефону, но он так и не смог нам ничего прокомментировать, сославшись на то, что телефон разряжается». Виділені слова – оцінкові та емоційно забарвлені, що свідчать про свідоме чи несвідоме прагнення продемонструвати неправедність дій однієї зі сторін конфлікту. При цьому недомовок – вкупі з відсутністю балансу під сміховинним приводом (уявіть, наприклад, таке пояснення відсутності коментарів другої сторони на Бі-бі-сі) – в матеріалі аж забагато. Про що саме позивалися в суд співробітники «Украероруху»? Що за суд ухвалив рішення, і яке саме? Які претензії вони мають до Здоровця? Характерно, що інші канали не повідомляють про цей інцидент нічого.

А вже наступного дня, 5 червня, бачимо цю історію в новинах у зовсім іншому ракурсі. «Інтер»:

«Алексей Лихман, ведущий: И.о. главы Администрации Президента Пашинский обратился к правоохранителям, требуя взять под стражу, по его словам, отстраненного от должности гендиректора "Украэроруха" Юрия Чередниченко. Пашинский обвиняет его в госизмене. Мол сотрудничал с террористами в Донецкой области.

Сергей Пашинский, глава Администрации Президента: "Пан Чередніченко – це ставленик сім'ї, це людина, яка повністю пов'язла в корупції. нам треба було забезпечити перевезення, я уже можу це сказати, бюлетенів в Донецький аеропорт. СБУ вже порушила за державну зраду Чередніченко кримінальну справу. Він злив інформацію – на якому літаку і коли бюлетені будуть в Донецькому аеропорту".

Алексей Лихман, ведущий: В СБУ в телефонном разговоре нам сообщили, у них нет информации по экс-гендиректору "Украэроруха". Сам Чередниченко не комментирует происходящее. Напомню, вчера центральный офис "Украэроруха", который контролирует воздушное пространство над Украиной, пытались разгромить вооруженные люди. Как выяснилось, это было сопровождение новоназначенного руководителя предприятия Сергея Здоровцова. Однако ему так и не удалось приступить к обязанностям. Работники "Украэроруха" выдворили его из здания вместе с вооруженной группой поддержки». Тут з’являється новий для нас персонаж – Чередниченко, про якого напередодні «Інтер» змовчав, – і зі слів Пашинського ми дізнаємося, що чиновника підозрюють у державній зраді. Одначе ні коментарів Здоровця, ні пояснення позиції колективу, який чинить опір його призначенню, ми так і не чуємо. Аналогічну, але ще стислішу інформацію дає «Україна», додаючи, що в «Украероруху» пообіцяли надати коментарі за письмовим запитом.

Тим часом ICTV відразу заходить із іншого боку: «Інна Шевченко, ведуча: До керівництва "Украероруху" у правоохоронців дедалі більше запитань. Міліція шукає тих, хто спричинив силове протистояння в офісі підприємства у місті "Бориспіль". Нагадаю, вчора натовп людей не пускав на робоче місце (порівняйте з «погром, беспредел, захватчики» у першому повідомленні «Інтера». – О.Д.) новопризначеного очільника Сергія Здоровця. Попереднього керівника підприємства з обслуговування повітряного простору Юрія Чередниченка з посади відсторонило керівництво міністерства інфраструктури України, через результати фінансової перевірки, яка виявила порушення і зловживання. Проте новий очільник зміг потрапити в офіс "Украероруху" лише за допомогою спецпризначенців. При чому їх командир повідомив про 5-х травмованих внаслідок сутичок. Один з яких шпиталізований. Міліція підозрює, що на захист колишнього директора в офісі став не стільки колектив, скільки найманці. Міністр інфраструктури Максим Бурбак заявив "Фактам", що інцидент лише підсилює підозри, що старому керівництву є що приховувати. А виконувач обов’язків глави Адміністрації Президента Сергій Пашинський колишнього керівника Чередниченка називає ставлеником сім’ї колишнього екс-президента Януковича, і закидає йому не лише зловживання, а й державну зраду.

"Не все так гладко в тому датському королівстві під назвою "Украерорух". І тому я впевнений, що будуть залучені правоохоронні органи, які будуть об’єктивно і всебічно розглядати діяльність "Украероруху" під час директорства Юрія Чередниченка".

Сергій Пашинський, в. о. глави Адміністрації Президента України: "У нас була дуже важка ситуація з проведенням виборів, ви пам’ятаєте, да. Нам треба було забезпечити перевезення, я вже можу це сказати, бюлетенів. У нас є інформація, і ця інформація офіційна. Зараз СБУ вже порушило за державну зраду проти пана Чередниченка кримінальну справу. Він злив інформацію на якому літаку і коли бюлетні будуть в Донецькому аеропорту"». Тут також немає коментарів ані Чередниченка, ані Здоровця, проте наведена позиція міліції, яка перевертає змальовану напередодні «Інтером» ситуацію з ніг на голову. Проте аналогічно до колег із «Інтера», журналісти ICTV не роблять нічого для перевірки слів Пашинського та міліції, а лише наводять їх. Чому? Адже й скандал великий, і історія воістину детективна – державна зрада, зливання інформації ворогові… Проте в неповних, поверхових повідомленнях телевізійників конфлікт між новим і старим керівництвом «Украероруху» постає як рейдерське захоплення, в якому малосимпатичний в. о. глави АП, перевищуючи свої повноваження, стає на захист однієї зі сторін. У наступні дні теленовини цю тему не розвивають, хоча позицію безпосередніх учасників конфлікту телеглядачі так і не почули.

6 червня, п’ятниця

Протягом тижня повідомлення з Варшави, Брюсселя та інших європейських міст, де зустрічалися світові лідери та лунали заяви про долю України, відзначалися порівняно вищою якістю, точністю й достовірністю в порівнянні з новинами зі сходу. А от ситуація з висвітленням зустрічі Петра Порошенка з Володимиром Путіним 6 червня не була такою однозначною. Ця подія мала величезний резонанс, її очікували та обговорювали заздалегідь, а інформації про те, що відбулось, виявилось обмаль. Усіх цікавило, чи потиснув Порошенко руку Путіну, про що йшлося в розмові, факт якої став відомим українським ЗМІ близько 15-ї години.

Канал ICTV о 18.45 іще не знав відповідей на ці питання, що не завадило ведучій Інні Шевченко стверджувати, що «головна політична інтрига розв’язана»: «Новообраний президент України Петро Порошенко і очільник Кремля Володимир Путін таки провели 15-хвилинну бесіду у Франції, де сьогодні відзначають 70-у річницю висадки союзників у Нормандії, під час Другої світової війни. Сталося це коли світові лідери після фотографування переходили до палацу. Тоді і відбулася коротка розмова канцлера Німеччини Ангели Меркель та президентів України і Росії. За інформацією прес-служби Франсуа Олланда, саме він і Меркель ініціювали цю зустріч. В офісі французького президента повідомили, що Порошенко і Путін потисли однин одному руки і домовилися найближчим часом провести переговори про припинення вогню на сході України». «Факти» також стисло повідомляють про інші зустрічі (Путіна з Обамою та Кемероном, Порошенка з Меркель) та наводять доволі абстрактний синхрон новообраного Президента України про українсько-російські відносини.

На тому, потиснув чи не потиснув, робить акцент і 5 канал у випуску новин о 19.00: «Найбільш дражливі перемови на цих урочистостях спланували Ангела Меркель та Франсуа Оланд. Саме вони після тривалих і секретних дипломатичних переговорів ініціювали 15-хвилинну зустріч між новообраним українським президентом та главою Кремля. Чи подав Порошенко руку Путіну? Фото- та відео свідчень цьому поки що немає. І очевидці зустрічі кажуть – таки ні. А от за даними офісу французького Президента – Порошенко і Путін поговорили, як два серйозні лідери. Все ж потиснули одне-одному руки, і погодилися, що домовленості про примирення між українською армією та проросійськими сепаратистами мають розпочатися уже за кілька днів. Шанс переосмислити власну політику дав Росії і британський прем’єр Девід Кемерон, що напередодні не потис руку російському президенту». Зауважмо, що ні з цього, ні з попереднього повідомлення не є зрозумілим, на яких підставах у переговорах братиме участь Росія та хто ще буде їхніми сторонами.

Кореспондент «України» Анна Бєднова компенсувала відсутність ексклюзивної інформації про зміст розмови куртуазним стилем викладу загальновідомих фактів: «Нормандский сюрприз поджидал Петра Порошенко у входа в замок Бенувиль, куда новоизбранный Президент прибыл на торжественный ланч по случаю 70-летия высадки союзников. Хозяин мероприятия Француа Олланд устроил украинскому и российскому лидерам 15-минутную встречу. Комментировать ее стороны отказались. Елисейский дворец лишь сообщил, – обсуждали конфликт на востоке Украины и экономические проблемы. В будущем не исключили и официальной встречи. Пока она вероятной не кажется, ни Порошенко ни Путин удовлетворёнными не выглядят. На торжествах они снова порознь, хоть с трибуны тоже звучат призывы к примирению».

Дещо випередив колег у гонитві за ексклюзивом «1+1»: кореспондентка «ТСН» Ольга Кошеленко у прямому включенні виклала загальновідомі факти (зробивши наголос на тому, що Путіну «довелося спілкуватися з королівськими особами, а не із політиками першої величини»), а потім дала перший у цей день коментар самого Порошенка:

«Буквально кілька хвилин тому ми отримали коментар новообраного Президента України Петра Порошенка. Він підтвердив, що його зустріч з Володимиром Путіним таки відбулась. І визнав, що на цю зустріч його спровокували Франсуа Олланд, Ангела Меркель та Барак Обама. Порошенко та Путін поговорили і домовились про те, що найближчим часом до Києва приїде спецпредставник з Москви і переговори розпочнуться. Про атмосферу цієї зустрічі Порошенко сказав, що вона була складна.

Петро Порошенко, новообраний Президент України: "Звичайно, що настрій був дуже напружений. Незважаючи на це, є добрим фактом, що діалог почався. Можемо сказати, що перше, що досягнули, що переговори починаються. Друге – що ми чекаємо ближчим часом заяву про визнання виборів з боку Російської Федерації. Третє – ми подивимося про підсумки початку переговорів у неділю. І решту ми домовилися поки що не розкривати за проханням усіх сторін-учасників переговорів"». Фактично Порошенко повторив загальновідоме – про напружену атмосферу можна було здогадатися з виразів облич – і з нового повідомив лише про те, що Україна чекає на офіційне визнання виборів.

Від «Інтера» за нормандською зустріччю спостерігала Софія Гордієнко. Ведучий Олексій Ліхман підвів її сюжет так: «Они общались. Это запечатлели фотографы. Путин и Порошенко пересеклись не только взглядом на Нормандском побережье. Главный итог встречи – переговоры начнутся уже в воскресенья в Киеве». У матеріалі чуємо авторські оцінки та враження, а також уже знайомий нам синхрон, який до того показали «Плюси»: «Нормандия войдет и в современную историю. Из-за двух приглашенных гостей. Владимира Путина и Петра Порошенко. Увидятся или нет? Смогут ли пообщаться? Камеры следят за каждым их движением. Во время торжественного обеда они – на разных концах стола.

"Я рад вас приветствовать на этом обеде, который приготовлен шефом местного ресторана здесь в Нормандии. Спасибо всем".

София Гордиенко, корреспондент: После приветственной речи Олланда операторов попросили удалиться. Так что, кто с кем и как общался – тайна. На групповом фото между Путиным и Порошенко тоже дистанция. И вот снимки, облетевшие мир. У входа в Шато Бенувиль президенты Украины, России и Германии разговаривают. О чем, пока неизвестно. Выражения лиц не очень приветливые. Позже пресс-службы французского и российского президентов заявили: Порошенко и Путин общались. Коротко. На тему урегулирования кризиса на востоке Украины». Софія Гордієнко також зробила наголос на «нерукоподаваємості» Путіна на зустрічі в Нормандії.

У повідомленні «Вікон» СТБ о 18.00, окрім того самого синхрону Порошенка, що й в усіх інших, було багато Ангели Меркель – наведено її пряму мову про ситуацію в Україні.

Зустріч Порошенка й Путіна – важлива подія, своєрідний тест для новообраного українського Президента. Проте жоден із українських телеканалів не виявив прагнення довідатись ексклюзивні подробиці або хоча б дати компетентне фахове тлумачення. Можливо, від Порошенка в Нормандії не можна було отримати нічого, крім тих кількох речень, які розтиражували всі канали, проте можна було спробувати пошукати інші підходи – із французького та російського боків, можна було запросити до коментування експертів-міжнародників. Служби теленовин, натомість, обмежилися переповіданням фактів і демонстрацією кадрів, які вже кілька годин тому всі побачили в інтернеті. Першу розширену інформацію почули глядачі СТБ о 22.00:

«Особисті перемови Порошенка з Путіним у компанії Ангели Меркель та Франсуа Олланда відбувались за зачиненими дверима, тривали 15 хвилин. За словами самого новообраного Президента України, зустріч хоч і була недовгою, але дуже напруженою. Як заявив потім Петро Порошенко, вони досягли домовленостей, які можуть врегулювати конфлікт на сході. За цією зустріччю слідкували головні інформаційні агенції світу. Ось що їм розповів Порошенко після зустрічі з російським Президентом.

Петро Порошенко, новообраний Президент України: "Ми досягли домовленостей – в Україну приїжджає представник російський, з яким ми обговоримо перші кроки з мирного врегулювання ситуації і план, що був запропонований мною як Президентом, в якому передбачалась низка кроків з боку Російської Федерації і низка кроків з боку України. крім того, ми очікуємо скасування рішення Ради Федерації про використання Збройних сил Російської Федерації на території України. А також плануємо спільні дії із закриття кордонів на ділянках, де йде збройний конфлікт та постійний перетин українських кордонів диверсантами".

Володимир Бойко, ведучий: Уже після діалогу Володимир Путін вийшов до преси. У своїй розмові використовував старі тези. Традиційно боротьбу з озброєними терористами він назвав каральною операцією і закликав зупинити її і розпочати перемовини з терористами. Порошенко своєю чергою зазначив: найближчим часом чекає заяви про визнання виборів з боку Російської Федерації».

З цього повідомлення ми дізнаємося більше фактів від Порошенка, а також, нехай і у формі непрямої мови з непотрібними оцінковими судженнями ведучого, чуємо натяк на позицію Путіна.

7 ЧЕРВНЯ, СУБОТА

«Інаугураційна промова п’ятого Президента України Петра Порошенка стала головною темою найвідоміших світових медіа. Усі вони говорять про закладені у ній мирні ініціативи, боротьбу за територіальну цілісність та європейське спрямування зовнішньої політики», – повідомив у новинах 5-го каналу Віталій Гайдукевич. Інші канали, які не належать Порошенкові, не вдавалися до аж таких масштабних гіпербол, одначе святкова й доленосна атмосфера відчувалася скрізь. Навіть новини з зони бойових дій на Сході цього дня були світліші й оптимістичніші. Більшість матеріалів про інавгурацію були витримані у жанрі світської хроніки, містили переказ головних тез інавгураційної промови, перелік високоповажних гостей інавгураційної церемонії та добру звістку про те, що Петро Олексійович став дідом. До речі, випуск новин о 19.00 5 канал розпочав саме з цієї гарячої новини.

Або ось така новина: «Сразу после торжеств обновили информацию официального сайта главы государства. Теперь оно называется "Интернет-представительством президента Украины Петра Порошенко". Там уже появилась биография нового руководителя, его первый указ о принятии полномочий верховного главнокомандующего Вооруженными силами. Разместили на странице и торжественную речь верховного главнокомандующего и околоинаугурационные новости». Це не Uareview, а «События» на каналі «Україна».

Цікавий ракурс запропонувала «Україна», опитавши недавніх кандидатів на пост Президента – Юлію Тимошенко, Олега Ляшка, Ольгу Богомолець, Вадима Рабиновича та Олега Тягнибока – про те, що, на їхню думку, треба робити Порошенкові та як вони збираються йому допомагати, якщо збираються. Їхні пропозиції відразу прокоментував гість студії, політкоментатор Вадим Карасьов, який також сказав таке: «Ну, он стал дедушкой сегодня, президент Петр Алексеевич Порошенко стал дедушкой, тоже такая символика интересная. Рождаются новые внуки, у него родились, первый свой полноценный президентский день, вступление в должность президента, он становится одновременно и дедушкой».

Схоже, ведуча ICTV Інна Шевченко так перехвилювалась, що не змогла зосередитися під час написання підводки: «А тепер пропоную згадати, як Петро Порошенко став президентом. Його шлях до цієї посади виявився зовсім непередбачуваним. Ще торік він намагався потрапити до Київради (дивно, адже останні вибори до Київради були 2008 року й Порошенко в них участі не брав. – О.Д.), а нині набрав майже рекордну кількість голосів на посаду президента (насправді кількість голосів, що забезпечила перемогу Порошенку, є найнижчою порівняно з усіма його попередниками – адже у виборах не брали участь Донбас і Крим; певно, ведуча мала на увазі відсоток. – О.Д.). Коли взимку українці зрозуміли, що президентські перегони будуть дочасними, очевидним був факт, що кандидатом на крісло глави держави стане хтось з активістів Майдану (можна здогадатися, що ведуча мала на увазі переможця чи реального претендента на пост глави держави, адже кандидатів у нас традиційно буває не один десяток. – О.Д.) Але Петро Порошенко, на відміну від інших лідерів, тоді найменше з’являвся на мітингах, але водночас надавав неабияку моральну підтримку євромайданівцям – проявив себе справжнім патріотом та поміркованою, відповідальною людиною (оцінка, м’яко кажучи, суб’єктивна. – О.Д.). І українці почали йому довіряти. В історію незалежної України Петро Порошенко увійде як наймолодший глава держави, йому 48 років. І як людина, на яку покладені найважливіші та найтерміновіші завдання». Напевно, редактор, який мав би працювати з підводками Інни Шевченко, в цей вечір святкував перемогу Петра Порошенка… На довершення картини все те саме, але багатослівніше й не менш сумбурно, повторює в сюжеті Юлія Мендель:

«Юлія Мендель, кореспондент: Петро Порошенко – безпрецедентний вибір українців. Ще торік досвідчений політик сподівався на місце в Київраді (вже трошечки коректніше: мається на увазі, що він мав намір брати участь у виборах київського міського голови. – О.Д.), а тепер отримав майже 55% голосів на виборах очільника держави. Його рейтинг почав стрімко зростати у січні (щоб говорити про стрімке зростання, необхідно мати дані для порівняння; насправді перше опитування часів Майдану, що дало уявлення про потенційний президентський рейтинг Порошенка, було проведене 24 січня – 1 лютого, а листопадових чи грудневих цифр для порівняння немає. – О.Д.) і вже у травні зашкалював. Феномен Порошенка почався з підтримки Єврореволюції. Він зумів стати моральним авторитетом Майдану.

Петро Порошенко: “Я обіцяю після нашої перемоги за одну добу відновити бруківку на Грушевського і відремонтувати стадіон «Динамо», який нібито вважають, що порушені”.

Юлія Мендель, кореспондент: Бруківку майже відновили – щоправда, спільними зусиллями. Але після цієї заяви про Порошенка загуділа вся Україна. Люди йому повірили і побачили нового лідера. Впродовж усього півріччя політик у ключових точках. Ось він під час штурму адміністрації Президента втихомирює хлопців. Ось у березні без охорони він першим приїжджає в окупований Крим, пізніше у Страсбурзі показує прапор Чорноморського флоту. Скрізь він – дипломат і патріот. Порошенко вміє спілкуватися на зовнішній арені. Він – добрий сім’янин, батько чотирьох дітей і успішний бізнесмен, який знає ціну грошам. На цю президентську кампанію він викинув у 20 разів менше, ніж Янукович (Із якими саме виборами та якими даними – офіційними чи гіпотетичними – порівнює суму витрат авторка? – О.Д.).

{…}Юлія Мендель, кореспондент: Його називають (хто? – О.Д.) найбільш підготовленим до посади президента з усіх попередніх очільників. Серед лідерів Майдану він світився найменше і не йшов на переговори з Януковичем, на яких опозиція втрачала очки.

{…}Юлія Мендель, кореспондент: Українці в Порошенку побачили того, хто може конфлікт перетворити на діалог і, насамперед, голосували за мир у державі. Та вирвав (у кого? – О.Д.) перемогу політик не лише своїми достоїнствами.

{…}Юлія Мендель, кореспондент: Очікування українців від нового глави держави настільки великі, що політологи одностайні (Юлія здійснила справжній трудовий подвиг, з’ясувавши думку всіх політологів України. – О.Д.): Порошенко має терміново досягати миру, робити реформи і рухатися до Євросоюзу. Ще одного розчарування держава не переживе. Судячи з усього, Порошенко відчуває ці настрої. Йому буде важко. З одного боку, країну з війни не витягав жоден з його попередників. Але з другого, п’ятий президент має підтримку народу, досвід дипломата та хитрість бізнесмена».

Було би смішно, коли б не було так сумно. Можна зрозуміти, коли під час прямого включення з поля бою плутається фронтовий кореспондент. Але як пояснити таку кількість помилок, неточностей, стилістичних хиб і недоречних оцінок у матеріалі, на підготовку якого можна було витратити тиждень часу?

Втім, і Лідія Таран у «ТСН» «1+1», беручи на себе функції соціологічної служби, стверджує, що «у своїй першій президентській промові Порошенко розставив акценти так, як очікувало від нього суспільство». Хоча в репортажах «Плюсів» із інавгурації навіть близько немає такої концентрації суб’єктивних оцінок, як на ICTV. Тут, попри суботній святковий настрій, досить швидко перейшли до тривожних новин зі Сходу – репортажу Руслана Ярмолюка про ситуацію на Донбасі, повідомлень про нові втрати українських військових, новини про захоплення Карлівського водосховища терористами. Хоча потім іще раз повернулись до теми інавгурації, показавши сюжет про організацію охорони заходу та пряме включення Наталки Пісні з Майдану, де чекали, але не дочекалися Порошенка, а також цілий блок світської хроніки з інавгураційних урочистостей. Ганна Бока, втім, приперчила свій сюжет саркастичними розповідями про те, як представники Партії регіонів та інші прибічники режиму Януковича вітали нового Президента:

«Загалом примітно, що першим навіть поперед дипломатів приїхали на поклон із привітаннями регіонали, поплічники президента-втікача. Сьогодні першим прибув Ярослав Сухий. Ми не встигли зафільмувати на камеру, але на білому мерседесі прибув і нардеп та співаючий ректор Михайло Поплавський, Ірина Бережна, навіть була найбагатша комуністка Оксана Калетник і Володимир Рибак. Перекажу лише діалог, тому що ми не встигли його записати, але він дуже цікавий. Ми питаємо, чому ви сьогодні прийшли? І пан Рибак відповідає, цитую: “Я тоже хороший мальчик”. Ну, і була звичайно Ганна Герман, традиційно вся з ніг до голови в “Шанель”». Завершили випуск дослідженням дати інавгурації Порошенка з погляду нумерології та біоенергетики.

Найспокійніше – нейтрально – про інавгурацію та нового Президента говорили на «Інтері». Репортажі з інавгурації насичені цитатами різних людей, зокрема, цитують побажання новому главі держави лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва та думки користувачів соцмереж. І досить скоро переходять від інавгураційних урочистостей до новин зі Сходу. «Інтер», здається, єдиний телеканал, що вважав за можливе підняти цього дня проблемну тему – сюжет, присвячений вирубуванню лісів у Карпатах, – та завершити випуск геть не українським повідомленням про прослуховування телефонних дзвінків у Великій Британії.

Підбиваючи підсумок тижня, зазначимо, що найбільшою проблемою телевізійних новинарів є відсутність достовірних і стабільних джерел якісної та оперативної інформації з місць бойових дій у Донецькій та Луганській областях. А також, можливо, невміння й небажання шукати такі джерела в умовах, коли завжди можна процитувати Facebook-сторінку Дмитра Тимчука, насмикати реплік зі сторінок терористів, прокрутити пару роликів із Youtube, на яких начебто зображені події на Донбасі, та довершити картину канцелярською мовою прес-релізу силовиків. Наслідком цього є строкатість, відсутність цілісності, низький рівень достовірності й точності інформації про найголовніші події, що відбуваються зараз в Україні. Воєнкори-герої, що працюють у зоні АТО та в підконтрольних терористам місцевостях, із ризиком для життя добувають ексклюзив, якому, втім, також бракує повноти (наприклад, джерелами інформації є ті самі терористи, які цілеспрямовано брешуть, або обмануті російськими ЗМІ чи прихильні до терористів місцеві мешканці). Іще одна проблема – недбалість та необачність, із якою журналісти підхоплюють критику на адресу керівників АТО, силових відомств та центральної влади. Наприклад, канал «Україна» дозволяє собі заявити, що українці «збирають допомогу військовим, не чекаючи милості від держави», легковажно повторюючи поширену в соцмережах тезу й не цікавлячись тим, які суми й на що витрачає держава. Перш ніж озвучувати власну чи відтворювати чиюсь думку про неправильні дії військового керівництва, журналіст зобов’язаний відміряти не сім, а сімдесят сім разів. Інакше він елементарно стає знаряддям ворожої пропаганди.

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
vladnews.ru
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2294
Переглядів
Коментарі
Код:
Ім'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2021 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду