Найкращий спосіб допомогти Україні боротися за мир і територіальну цілісність для журналіста – це збирати, обробляти й поширювати адекватну, актуальну та правдиву, а ще бажано, звісно, ексклюзивну, інформацію про важливі події. Не розкриваючи державних таємниць, не допомагаючи, свідомо чи несвідомо, поширювати підривні та дезінформаційні меседжі сепаратистів та Кремля і не беручи на себе невластиву журналістові функцію пропагандиста-патріота. Цей закономірний і самоочевидний принцип вкладається нашим телевізійникам у голові чомусь дуже важко. Як і минулого тижня, багато проблем у теленовин із інформацією з зони бойових дій: недбале ставлення до джерел і достовірності, кричуще недотримання стандарту відокремлення фактів від коментарів, відсутність такого природного для журналістів прагнення дошукуватися правди й пояснювати аудиторії ситуацію, а не лише ретранслювати заяви. Однак на цьому тижні недбалість журналістів відходить на другий план, поступаючись іншій, здавалося б, такій недоречній у час війни ганебній практиці – замовним матеріалам, прихованій рекламі й чорному піару проти тих, хто перейшов дорогу чи, навпаки, догодив інвестору.

9 червня, понеділок

Чи не вперше за останні тижні головною новиною дня для кількох каналів стала надзвичайна подія, не пов’язана з протистоянням на Донбасі – вибух житлового будинку в Миколаєві. При цьому, наприклад, ICTV, не вагаючись називає ім’я, прізвище й вік як загиблої жінки, так і чоловіка, який її «імовірно, вбив», а потім улаштував вибух, щоб приховати свій злочин. Утім, більша частина випусків новин 9 червня усе ж була присвячена подіям у Луганській та Донецькій областях.

І тут знов виникають великі проблеми з дотриманням стандартів достовірності й відокремлення фактів від коментарів. Олександр Моторний, кореспондент «ТСН» «1+1», ділиться своїми спостереженнями з Донеччини: «Ми сьогодні дійсно об’їхали західні райони Донецької області, були у кількох розташуваннях наших військовослужбовців на кількох блокпостах, і от я можу сказати таку річ, що сьогодні міністр оборони сказав про те, що є тенденція до завершення антитерористичної операції. Вона візуально мало спостерігається тут зараз, але те, що кільце стає більш щільним, воно звужується навколо захоплених терористами міст, селищ і містечок – це факт. Тому що буквально на кожній проїзній дорозі, навіть сільській, тепер намагаються встановити міцні блокпости українських військ аби унеможливити прорив, нові напади і втечу». Судити про те, чи справді завершується антитерористична операція (відтоді минув тиждень, і ми з вами, шановні читачі, вже знаємо, що вона була і є далекою від завершення), за побаченим на блокпостах у частині однієї з охоплених протистоянням областей, не зовсім коректно. Навіть військовий аналітик, перш ніж робити такі оцінки, поцікавився би загальною картиною та ситуацією на боці терористів, яка українським журналістам доступна лише в переказах російських ЗМІ. Схоже, репортер просто хотів підбадьорити глядачів позитивною новиною.

Аналогічними, припускаю, були мотиви Ольги Кучер з СТБ, яка чорними барвами змальовує ситуацію в Слов’янську: «До початку квітня у Слов’янську мешкало 110 тисяч люду. Ті, хто не встиг, або не має грошей виїхати, ховаються по підвалах. Зате самопроголошений мер В’ячеслав Пономарьов радіє: Слов’янськ і столиця Чеченської республіки Грозний стануть містами-побратимами. Не дарма ж у Слов’янську стільки найманців-кавказців». Наводити цифру 110 тисяч варто було б лише у разі, якби можна було отримати достовірну інформацію про кількість мешканців, що залишаються у Слов’янську досі. Й навіть якби журналістці це вдалося, навряд чи вона змогла б отримати точне уявлення про мотиви тих, хто не виїхав (окрім людей, які не встигли й не мають грошей, можуть бути й ті, хто просто не хоче виїжджати). Для цього необхідне соціологічне дослідження. Без точних даних це така сама пропаганда, як твердження російських ЗМІ, що в контрольованих «народними республіками» частинах Донбасу все спокійно, а безлад і руїну в регіон несе «національна гвардія “Правого сектору”». Надалі ця тенденція лише посилюватиметься.

А ось компетентних джерел власної інформації або експертів, що могли би спрогнозувати намагання Порошенка втілити свій план урегулювання конфлікту на Донбасі, телеканалам забракло. Новину про домовленості України, Росії та Заходу на закритих зустрічах із посиланням на інформагентства та офіційні джерела поширили всі, однак ніхто не спромігся ані розтлумачити повідомлення, ані знайти додаткові факти. Наприклад, «1+1»: «Учасники тристоронньої контактної групи – представники України, ОБСЄ і Росії – дійшли взаєморозуміння з мирного врегулювання ситуації на сході. Таку сенсаційну новину повідомляє «Інтерфакс-Україна», посилаючись на МЗС. Загалом сьогодні і вчора контактна група з реалізації положення мирного плану Президента України провела вже три засідання. Сторони дійшли згоди в основних питаннях, досягнення яких буде сприяти деескалації ситуації на Донеччині і Луганщині. Можемо лише додати, що в зустрічі брали участь Президент України Петро Порошенко, посол України в Німеччині Павло Клімкін, спецпредставник Генсека ОБСЄ Хайді Тальявіні, посол Росії в Україні Михайло Зурабов. Жодних подробиць результатів переговорів наразі не маємо. Водночас спостерігачі ОБСЄ, які зникли на Донеччині і Луганщині, досі на зв'язок не виходили».

Глядачі «Інтера» дізналися ще менше: «Представители Украины, России и ОБСЕ договорились о реализации мирного плана Петра Порошенко. Контактная группа за два дня провела три заседания, – говорится в официальном заявлении МИДа, – и достигла взаимопонимания по ключевым положениям этого плана. Был также составлен список первоочередных задач для деэскалации ситуации в Донецкой и Луганской областях». Яка користь від цієї інформації для аудиторії, якщо не можна побачити сам список і дізнатися, про що конкретно домовилися сторони?

Ще один момент у новинах «1+1». Ведуча Лідія Таран розпитує журналіста Бі-бі-сі Андрія Кравця про прийдешній референдум у Шотландії про відокремлення від Великої Британії. Доходить до паралелей із українською ситуацією:

«Лідія Таран, ведуча: Андрію, і дуже часто, особливо російські ЗМІ розповідають нам, як схоже насправді те, що збираються зробити в Шотландії референдум і те, що вже успішно, як кажуть росіяни, вони зробили в Криму – провели референдум. Наскільки порівнювані ці речі і наскільки порівнюють їх у вас?

Андрій Кравець, кореспондент ВВС: На Заході більшість експертів погоджуються, що порівнювати їх взагалі не можна. До референдуму в Шотландії … це робиться зі згоди центральної влади у Лондоні. Влада у Києві не мала права голосу щодо референдуму в Криму. Фактично в очах переважної більшості світу кримський референдум – це було фактично самопроголошення, а згодом і анексія іншою країною. Шотландія нікуди не хоче приєднуватися, мова йде про те, що влада у Лондоні прислухається до думки шотландських виборців, які на останніх виборах проголосували за шотландську національну партію. І головним із гасел цієї партії була незалежність…».

Сама аналогія між «референдумом» у Криму й тим, що готується за 100 днів у Шотландії, є цілковито некоректною. В принципі, таку відповідь і сподівалася, напевно, почути від свого співрозмовника Лідія – й почула, але із недостовірним посиланням на «більшість експертів» та «переважну більшість світу» (сумнівно, що Андрій Кравець опитав усіх західних експертів, та й те, що там знайшлося багато охочих обговорювати подібність української та шотландської ситуацій, також). Сама Лідія, втім, також посилалася на абстрактні «російські ЗМІ». Певно, можна було хоча б у відеоряді навести цитати з тих ЗМІ, висловлювань експертів, як з російського, так і з західного боку, які мали на увазі колеги з «Плюсів» – якщо вже не хотілося переобтяжувати саме включення вербальною інформацією. Бо в такому вигляді це було не надто переконливим, тим більше, якщо взяти до уваги використане «більшість експертів погоджуються». Тобто, є такі, хто дотримується й іншої точки зору? І з ким саме «погоджуються» й ті, й інші?

«Україна» не припиняє загравати з недружніми до київської влади глядачами. Ведучий Олександр Мозговий, звертаючись до гостя студії – колишнього прем’єр-міністра Юрія Єханурова, запитує: «… как вы думаете, кто ответит за смерти мирных граждан?

Юрий Ехануров, премьер-министр Украины (2005–2006), министр обороны Украины (2007–2009): Понимаете…

Александр Мозговой, ведущий: Вот тут как раз на Востоке очень неоднозначная позиция и мнения на этот счет».

Відповідь Єхануров дає в цілком «державницькому» дусі, однак у запитанні та уточненні ведучого легко впізнати нотки типової антивоєнно-проросійської пропаганди, що вимагає від Києва «припинити каральну операцію проти мирного населення». Аналогічний привіт проросійським пацифістам передав із Кіровограда «Інтер»: у матеріалі Олени Бринзи про ікону російської православної церкви є такий пасаж:

«Елена Брынза, корреспондент: Божественная литургия прошла под открытым небом, возле Свято-Успенского храма. Первыми у чудотворной иконы молились дети. Они, как и взрослые, просили мира.

Наталья, верующая: Чтоб наша власть смотрела на наших деток и знала, что нам нужен мир в первую очередь.

Елена Брынза, корреспондент: Попросить у Божьей матери о самом сокровенном кировоградцы смогут еще два дня».

Парафіянка російської церкви покладає відповідальність за мир і війну на «владу», а журналістка подає цю думку як позицію всіх, хто молився біля ікони. Що це – цілеспрямована маніпуляція чи редакторська недбалість?

Одним із лейтмотивів новин 9 червня було боягузтво військових і правоохоронців. Приводом стало повідомлення міністра внутрішніх справ Арсена Авакова про те, що кожен підрозділ міліції має побувати в зоні антитерористичної операції, а тих, хто відмовлятиметься, буде звільнено. На цю подію наклалась акція протесту рідних у Делятині на Франківську, де батальйон територіальної оборони Прикарпаття відмовився вирушати на схід без повного забезпечення бронежилетами.

Питання на межі журналістської етики та державної ідеології: чи розцінювати відмову людини, яка почувається фізично чи психологічно неготовою воювати, їхати в зону бойових дій як боягузтво і зраду? Адже, зрештою, й сама держава досі не визнала війною те, що точиться на її східних теренах. «Інтер» цитує різке формулювання Авакова – «за трусость»:

«Алена Цинтила, корреспондент: Правда, оказалось – до последнего за свою страну готовы сражаться не все. Министр МВД Аваков сообщил в Фейсбуке, что часть батальона "Чернигов" уволена за трусость. Пришли добровольно, но ехать в зону АТО – отказались.

Сергей Брыль, начальник сектора связей с общественностью МВС Черниговской области: Боєць відмовився нести службу, керівництвом прийнято рішення про звільнення цих бійців з рядів органів внутрішніх справ. Коли знаходилися на території міста, та області по охороні громадського порядку – одне казали, а коли завдання конкретні поставили...».

Звинувачуючи людей у боягузтві та малодушності, навіть якщо це думка не самого журналіста, а міністра внутрішніх справ, варто дати цим людям виправдатися. Наприклад, у сюжетах із Делятина військові прямо говорили про своє небажання їхати на схід; дати оцінку таким діям можуть самі глядачі, якщо почують позицію «відмовників» із перших уст.

Цього дня ми починаємо спостерігати за епопеєю в новинах телеканалу «Інтер», яку можна умовно назвати підготовкою проекту «Олег Ляшко» до успішних парламентських виборів. Ми не сміємо вслід за прибічниками конспірологічних теорій повторювати припущення про зв’язок між лідером Радикальної партії та співвласником «Інтера» Сергієм Льовочкіним. Лише констатуємо, що Ляшко з’являється в «Подробностях» у сюжетах та з тих приводів, які зазвичай характерні для передвиборної прихованої агітації. 9 червня вона «запакована» в один сюжет із зворушливим візитом в. о. міністра оборони Коваля до поранених бійців (цей візит також став приводом для сюжету Євгенії Мотрич у «Вікнах» СТБ, але без Ляшка). Отже, матеріал «Подробностей»:

«Наталья Белышева, ведущая: Награда нашла героев. И.о. министра обороны Михаил Коваль сегодня побывал в столичном военном госпитале. И вручил медали "За воинскую доблесть" бойцам, раненым во время АТО. Олег Ляшко тоже побывал в Ирпенском госпитале под Киевом и привез подарки. Какие? Расскажет Ирина Романова.

Александр Макеенко, штурман звена вертолетной эскадрильи: Раздался взрыв, высота была маленькая. времени принимать решение не было.

Ирина Романова, корреспондент: О таких говорят – "родился в рубашке". Александр Макеенко, штурман вертолета, который 29-го мая террористы расстреляли под Славянском, – выжил. Единственный из 15 бойцов. С переломами ног, рук и ребер он оказался в Киеве – в госпитале Минобороны. Завтра очередная операция, будут собирать бедро. А сегодня – медаль. Михаил Коваль поздравляет и с повышением в звании. Теперь Саша – капитан. А семье министр обещает денежное вознаграждение. Медали получают все раненые в период АТО, а их здесь полсотни.

Анатолий Шудрак, главный хирург Минобороны Украины: З різними вогнепальними та осколковими пораненнями від голови до нижніх кінцівок.

Ирина Романова, корреспондент: Ольга получает награду вместо мужа: он – в операционной. Министра просит не забыть и о реабилитации бойцов.

Ольга Николаева, жена замкомбрига: Санатории, профилактории. За границу, если нужно.

Ирина Романова, корреспондент: Коваль – обещает. А вот и реабилитация. Не заграница, но условия – курортные. Ирпень. Здесь тоже госпиталь. Тут несколько десятков раненых.

Андрей Ких, начальник военно-медицинского клинического центра профпатологии личного состава ВС Украины: "Є складні пацієнти, які потребують ґрунтовного лікування – пересадки і шкіри, і кісткових елементів".

Ирина Романова, корреспондент: Солдаты ни в чем не нуждаются, говорит главврач. Но от подарков не отказываются. Олег Ляшко сегодня привез им носки, зубные щетки, сгущенку и – конверты.

Олег Ляшко, народный депутат Украины: Я приїхав, щоб подякувати вам за підтримку, що ви захищаєте Україну, ви робите велику справу. У цьому конверті невелика грошова премія. І хай би кожен олігарх, який має мільярди, вручив вам по конверту, чи по пластиковій карточці.

Ирина Романова, корреспондент: А завтра, пообещал нардеп, лично отвезет на восток 250 бронежилетов. Но этих ребят волнуют не только средства защиты.

Военный: Ми йдемо в дозорі, у нас нема зв'язку з колоною.

Ирина Романова, корреспондент: Все вопросы Ляшко пообещал переадресовать министру. А тот сегодня успокоил – до конца войны осталось совсем чуть-чуть.

Михаил Коваль, и.о. министра обороны Украины: Іде дуже потужний процес, який проводить наш президент України. Цей процес направлений на те, щоб найскоріше це вогнище було погашено на сході України і буде налажуватися нормальне життя.

Ирина Романова, корреспондент: О мире мечтают и родные этих солдат. И благодарят Бога – их братья и мужья, хотя и ранены, но все-таки живы.

Наталья Макеенко, жена Александра Макеенко: Благодарю Бога, что он сглянулся над нашей семьей, у нас дочка».

Доброчинною допомогою військовим, пораненим, біженцям та їхнім родинам зараз займаються тисячі людей, серед яких 99% роблять це не задля самореклами. Тож поява нардепа Ляшка, підкреслено прирівняного до міністра оборони, в цьому сюжеті не може бути виправдана ані важливістю інформаційного приводу, ані спонтанним прагненням заохотити доброчинність. Далі буде…

Відзначився «Інтер» 9 червня й іще одним підозрілим матеріалом. Його також наведемо повністю:

«Наталья Белышева, ведущая: Смелое назначение. Новоиспеченный мэр Киева взял себе в советники бизнесмена и давнего друга. Не будет ли повторения "любих друзів"? Почему такие люди появляются в команде Кличко и чем они могут ему помочь?

Елена Зорина, корреспондент: Он думал две недели. И теперь готов вместо бизнеса – давать советы киевскому мэру.

Игорь Никонов, советник киевского городского головы: Все люди говорят об одном – мы сворачиваем бизнес в Украине. Я себя не вижу в других странах.

Елена Зорина, корреспондент: Игорь Никонов больше 10 лет занимается строительством. На счету его компании несколько крупных бизнес-центров столицы, жилые комплексы и реконструкция Бессарабского квартала. В перспективе – сдача в Киеве проекта-аналога Силиконовой долины и первого в Украине комплекса с семейным парком. Кличко и Никонов – давние друзья. И оба этого не скрывают. Новый киевский градоначальник называет Никонова антикризисным менеджером. Свой выбор советника объясняет так:

Виталий Кличко, киевский городской голова: Ключевой принцип – это профессионализм. Мы на сегодняшний день делаем аудит состояние отраслей, коммунальных предприятий. Мы сможем сказать, в каком состоянии мы приняли город.

Елена Зорина, корреспондент: Сам Никонов просит не ассоциировать его со старой властью. И тем более не называть чьим-то бизнес-партнером.

Игорь Никонов, советник киевского городского головы: Бизнес-партнер – это когда есть партнерство какое-то, а когда есть заказчики и они приходят и говорят: слушай вот мы вот заказчики, а ты нам построй вот то, что считаешь нужным, а потом это обратно отдай. Какое здесь партнерство?

Елена Зорина, корреспондент: Ради советов мэру он обещает отказаться от управления своей компанией. Готовит для Кличко программу развития города. Какой видит столицу – объясняет на примере одного из своих объектов – его строили больше двух лет.

Игорь Никонов, советник киевского городского головы: Создание архитектурных стилей сегодняшнего дня – это очень важно. Тогда у нас будет привлекательность и туристы будут к нам ездить.

Елена Зорина, корреспондент: А вот начать рекомендует с велосипедных дорожек. И первый свой совет мэру уже подготовил.

Игорь Никонов, советник киевского городского головы: Что он обязан сделать в первую очередь – это поднять престиж спорта. И заставить массово людей им заниматься.

Елена Зорина, корреспондент: Он хочет, чтобы Киев был похож на Вену или Гамбург. С множеством зеленых зон. А еще, как в Европе, чтобы промышленность была вынесена за пределы столицы. И главное – избавиться от коррупции. Удастся ли осуществить эти мечтания, да и сработаться давним друзьям – вскоре увидим».

Ми бачимо, як творці матеріалу намагалися розкидати по ньому квазінегатив, який негайно спростовується та компенсується позитивом про Ніконова. Абсолютно вся інформація, яка не є позитивною для героя, подається у відображеній, перефразованій формі з посиланням на недостовірні «злі язики». Очевидно, цей матеріал був ударом на випередження від команди Кличка чи самого Ніконова, що мав відбілити новопризначеного радника ще до того, як його почнуть критикувати. Про це свідчить, зокрема, типова маніпуляція – подання негативної інформації у формі «вже спростованої»: Ніконов просить не асоціювати його зі старою владою та не називати чиїмось бізнес-партнером, але глядачам іще не повідомили, що саме мало б єднати бізнесмена зі старою владою і чиїм саме бізнес-партнером він міг бути. «Там є такий Ніконов, вам про нього будуть багато поганого говорити, то ви не вірте» – приблизно таким є меседж сюжету, інформаційний привід для якого – призначення радника мера – є насправді нікчемним, якщо, звісно, не знати й не розуміти, яким буде все ж таки той негатив, який відразу після призначення дійсно з’явився у багатьох ЗМІ. Тож, найімовірніше, цей матеріал є замовним. У наступні дні ми ще не раз побачимо незбалансовані та невиправдано позитивні матеріали про заяви та дії Кличка в новинах «Інтера».

10 червня, вівторок

Вечірні теленовини коментують перші кадрові рішення Президента Порошенка. Борис Ложкін, якого в соцмережах таврували як «русифікатора», дуже сподобався ведучій і шеф-редактору ICTV Олені Фроляк: «Борис Ложкін перший в Україні випустив газету “Теленеделя” нового формату тіві-гайд. Окрім прибутків, проект приніс йому славу і визнання у бізнес-колах. Новий глава президентської Адміністрації родом із Харкова. Йому 43 роки, має дружину і доньку. За версією журналу “Фокус”, його статки – 297 мільйонів доларів. А російські джерела внесли Бориса Ложкіна до 30-ки найвпливовіших медіаменеджерів СНД. Таким чином, Адміністрацію президента Порошенка очолить людина безпартійна, яка не має великого бізнесу. Тому демократичний принцип розділення влади від бізнесу у цьому важливому призначенні повністю дотримано». Натомість у сюжеті «України» (автор – Олена Пузіна) Ложкіна змальовано мало не агентом Кремля:

«В прошлом году Ложкин продал свой медиахолдинг по завышенной цене олигарху Сергею Курченко, приближенному к семье экс-Президента Януковича. Год назад спикер Совета Федерации России Валентина Матвиенко вручила Борису Ложкину почетную грамоту Верхней палаты за вклад в развитие СМИ в Украине и укрепления добрососедских отношений между Россией и Украиной.

Валентина Матвиенко, председатель совета федерации ФС РФ: «Надо быть большим другом России, и понимать какую важную миссию он выполняет».

Видимих підстав, які дозволяли б Олені Пузіній називати ціну UMH завищеною, в матеріалі немає, а згадка про грамоту від Матвієнко з синхроном за теперішніх обставин (нелюбові та підозрілого ставлення до Кремля значної частини суспільства) можна вважати маніпуляцією. Зрештою, самому Ложкіну не дано змоги сформулювати його теперішнє ставлення до Росії. Втім, мішенню цієї маніпуляції є не Ложкін, а Порошенко, адже про інші призначення – Олега Рафальського, Сергія Березенка, ба навіть Святослава Цеголка – журналістка розповідає в такому ж ключі: перший працював на Медведчука, другий на Черновецького, третій – на каналі, яким Порошенко володіє і який не планує продавати. Далі в розмові у студії політтехнолог Сергій Гайдай підтверджує вже очевидну з сюжету Олени Пузіної думку: логіка призначень залишилася старою, змін немає.

У матеріалі Ірини Ромалійської на Першому національному кадрові рішення Порошенка коментує Олександр Радчук, означений як «політичний оглядач», та політкоментатор з історичним бекґраундом Євген Магда. Цікаво, що в матеріалі лунає прізвище Льовочкіна: «Є уже в керівника президентської адміністрації і заступники. Депутат від "Батьківщини" Геннадій Зубко став першим. На посаді залишився Олег Рафальський. Він в АП ще з часів Януковича. Олександр РАДЧУК, політичний оглядач: "Чим цікаве це призначення – тим, що пан Рафальський певною мірою був дотичний до Сергія Льовочкіна». А про Березенка, про якого зазвичай говорять як про члена «молодої команди Черновецького» (асоціація суто негативна), Євген Магда відгукується в зовсім іншому ключі: «Березенка називають людиною, яка не бере зайвого, тобто людина, яка працювала в Києві, за ним немає якогось потужного негативного шлейфу. Як людина, яка створила мережу агітаційно-пропагандистську для Порошенка під час виборчої кампанії, можна говорити, що він це заслужив».

Характерно, що журналісти й самі робили припущення та жонглювали бекґраундами, й експертів залучали до цього, проте до новопризначених із запитанням, чому саме вони, що робитимуть на нових посадах і чи гарантуватимуть прозорість своєї праці, не звернулися. Можна (але важко) припустити, що всі ці достойники не давали коментарів у день призначення. І ще одне: про те, що Ложкін продав свій бізнес Курченку, говорили всі журналісти, але ніхто не поставив запитання, чому. Можливо, саме зараз екс-власник UMH міг би розповісти про це багато цікавого. Лише наступного дня цю тему розкрили «Вікна» СТБ.

Тенденція давати на підставі власних спостережень узагальнену оцінку настроям мешканців Донбасу посилюється. «Настрій місцевих мешканців теж змінюється. Раніше частина їх підтримувала дії найманців, які обіцяли золоті гори. А принесли тільки сльози та розруху. Тепер люди дедалі частіше та активніше стають на бік українських військових. Адже бачать – у тих містах, де все під контролем підрозділів антитерористичної операції, спокійно та безпечно», – розповідає кореспондентка ICTV Ксенія Міляєва, беручи на себе повноваження соціологічної служби.

Ще більше про сокровенні думки донбасців знає її колега Дарка Оліфер: «Вони кажуть дійсно про те, що за останні 2 тижні ставлення місцевого населення, місцевих мешканців дуже сильно змінюється до них. Адже ще 2 тижні тому було воно ворожим, і таким гнівним. А нині вже люди приходять, і військові діляться з ними водою та хлібом. Разом з тим, українські військові кажуть про те, що вони дуже чітко розрізняють мирних мешканців і бойовиків, які беруть до рук зброю. І та тактика, до якої вони нині вдаються, свідчить про те, що там панує повний розпач. Та істерика, мабуть». Підкинула Дарка й хмизу до полум’я радості з приводу кадрових призначень Порошенка: «На останок скажу, що активну фазу кадрових призначень, яка нині розпочалася в Києві, на сході сподіваються пов'язати з подальшою ще активнішою фазою антитерористичної операції. Адже з кожним днем українські військові ще більше сил, досвіду і можливості, аби дати відсіч ворогу».

Наведені приклади характеризує одна спільна особливість: журналісти роблять категоричні оптимістичні висновки про тенденції у змінах настроїв цілого місцевого населення на підставі розмов із невизначеним колом людей, які навряд чи можуть представляти думку всіх донбасців чи всіх військових. Навіщо уподібнюватися російським ЗМІ, які з таким самим успіхом, посилаючись на настільки ж реальних місцевих мешканців і учасників АТО, розповідають, як Донбас прагне визволення від «кривавої хунти»?

Висновки про тенденції в перебігу АТО та настроях місцевих мешканців на підставі своїх спостережень робить і кореспондент «Інтера» Руслан Смещук: «Ну, вот в последние несколько суток мы наблюдаем увеличение активности украинских военнослужащих. Они постоянно перемещают личный состав, перемещают блокпосты. Таким образом пытаясь блокировать развязанную боевиками партизанскую войну. И надо сказать, что местное население с пониманием относится к такой деятельности, – к проверкам на блокпостах. Люди просто хотят мира, чтобы уже быстрее война закончилась. И поэтому содействуют украинским военным. Вот предлагаю посмотреть кадры, которые мы отсняли на одном из блокпостов.

Водитель: А чого будуть лякать? Если надо – пусть проверяют. Пока порядка не будет…

Военный: Нормально. Відноситься до нас добре, можна сказати. Ну є, попадаються всякі, канєшно. А так в основному це нормально. Ніяких, нічого не находили такого зайвого. Ніякої зброї, нічого».

Бавитись із узагальненнями та порушенням стандарту достовірності продовжує кореспондент «1+1» Олександр Моторний – цього разу розповідаючи про настрої військових: «Треба сказати, що поранення, а загибель і поготів своїх бойових товаришів наші хлопці переживають тут дуже непросто. Самі у цьому відверто зізнаються. Натомість за майже півтора місяці, відколи триває активна фаза АТО, наші бійці тут загартувались, і тепер водночас хочуть без зайвого пафосу і більш рішучих наказів від своїх командирів, і активніших дій, і хочуть помсти». «Українські солдати і офіцери на передовій без жодного пафосу готові йти у наступ хоч вже. Але разом з тим упевнені, що однією зброєю досягти перемоги на сході України буде вкрай складно». Ми не знаємо, на підставі скількох розмов із скількома і якими саме військовими зробив ці висновки кореспондент «ТСН», але він точно не мав би поширювати їх на всіх учасників АТО.

«Україна» порушує стандарти точності й повноти, повідомляючи про дії терористів у Донецьку. «В самом Донецке учащаются кражи. Накануне боевики ограбили военную кафедру Донецкого национального технического университета. Бойцы появились посреди ночи, когда в здании была только женщина-сторож. Вреда ей не причинили, но убедительно попросили не вмешиваться. С кафедры вынесли макеты автоматов, пистолетов, противогазы и даже форму студентов-курсантов. Потом вытащили на буксире БТР и зенитно-ракетную установку "Стрела-10". По информации сотрудников вуза, муляжи оружия – не боеспособны, технику можно использовать разве что на запчасти, , а срок годности противогазов истек 20 лет назад», – йдеться в першому повідомленні на цю тему, вслід за яким іде наступне: «Пытались прорваться и на территорию завода “Топаз”. По неофициальным данным, с предприятия вывезли военную установку радиолокационного подавления “Мандат”. Эта техника используется для глушения наземной связи любой частоты».

Якщо в першому випадку ведучий Олександр Мозговий просто применшує серйозність незаконних дій терористів, називаючи їх «крадіжками», то у другому взагалі не зазначає, хто саме прорвався на завод (і що значить «пытались прорваться»? хто вивіз військову техніку – наші чи терористи?).

Із неприпустимою недбалістю поводяться новинарі «України» з пропагандистським твердженням міністра закордонних справ Росії про біженців: «В Россию уже выехало 30 тысяч беженцев из Украины. Об этом заявил министр иностранных дел России Сергей Лавров. Сегодня он обсуждал конфликт в Украине вместе с коллегами из Германии и Польши. Радослав Сикорский и Франк Штанмайер поприветствовали начало мирных переговоров между Москвой и Киевом. А вот риторика Сергея Лаврова, кроме того, что он назвал Порошенко Президентом, особо не изменилась. Он все также называет сепаратистов протестующими и требует, чтобы власть остановила АТО. По словам Лаврова, в Россию уже выехало 30 тысяч беженцев из Украины». Зауважмо, інформація про тридцять тисяч пролунала в короткому повідомленні двічі! При цьому Росію вже не раз ловили на маніпулюванні темою біженців з Криму та Донбасу. Спроби перевірити ці дані в українських офіційних відомствах або хоча б у російських «Україна» не зробила – цифра, покликана справляти враження, поширена без перевірки та спростування.

І останній на цей день приклад недбалого ставлення до достовірності: «Александр Мозговой, ведущий: Противоречия между жителями запада и востока Украины – это лишь политические технологии, которые засели в умах людей. Профессоры крупных вузов востока и юга страны сегодня в Киеве обсуждали, как за последние годы изменилась сознание украинцев. По словам ученых, миф о различиях двух частей страны впервые использовали во время выборов 2004-го. Восток Украины тогда начали запугивать тотальной украинизацией, НАТО и бендеровцами, а запад – возрождением Российском империи и коммунистической идеологии. Но главная проблема, считают эксперты, в банальном отсутствии коммуникаций между людьми.

Игорь Тодоров, профессор Донецкого национального университета: Десь третина мешканців України не виїжджали за межі власної області. А в Донбасі, я думаю, ще більше. Це якраз підґрунтя для формування різноманітних міфів. І їх треба руйнувати».

Ведучий наводить узагальнену думку невизначеного кола науковців, про склад якого глядачів не повідомляє.

10 червня маємо наступну порцію прихованої реклами Олега Ляшка у «Подробностях» на «Інтері». Журналістка Ірина Баглай повідомляла про відправку організованого Ляшком батальйону «Україна» на схід у режимі прямого включення:

«Ведущая: Буквально через несколько минут со столичного железнодорожчного вокзала на восток отправляются 30 добровольцев батальона "Украина". Там находится наш корреспондент Ирина Баглай. Ира, здравствуй. Куда конкретно едут бойцы и как они экипированы, какие настроения?

Ирина Баглай, корреспондент: Куда они едут – я вам не могу сказать по объективным причинам. Это военная тайна, Могу сказать, что они едут в зону антитеррористической операции, где они будут защищать Украину от боевиков против террористов вместе с батальоном "Азов". Вже вступило в батальон "Украина" 500 добровольцев. Это украинцы с разных регионов Украины. И хочу отметить, что большинство именно с востока. Желание вступать, также отмечу, – изъявили и несовершеннолетние. Как нам говорили, вот при приеме они просто просились на востоке защищать свою страну. Но по объективным причинам им отказали. Есть молодые люди, которые не служили в армии – 18 лет. Есть профессиональные военные. Они осознают всю опасность – куда они едут. У них есть семьи, жены, дети. Но тем ни менее, они едут защищать свою страну. Им слово.

Доброволец батальона "Украина": Патриотическое настроение привело сюда.

Журналист: Вам не страшно?

Доброволец батальона "Украина": Нет абсолютно, не должно, так как за моей спиной семья, которую я должен защитить. Ми повернемося з перемогою. Слава Україні!

Журналист: "С какие настроением едите на Восток

Доброволец батальона "Украина": С боевым.

Журналист: Не страшно?

Доброволец батальона "Украина": Почему, всем страшно, глупые только не бояться.

Ирина Баглай, корреспондент: Так как среди этих украинцев добровольцев есть непрофессиональные военные, они естественно прошли спецподготовку на базе. И с нами идейный вдохновитель этого батальона "Украина" Олег Ляшко. На сколько ребята экипированы и подготовлены? Есть ли у них оружие?

Олег Ляшко, народный депутат Украины: Так. Слава богу, допомогли і спонсори, і добрі люди. Закупили і бронежилети, і каски, і обмундирування. А зброя, звичайно офіційно її видадуть в місті призначення, коли вони прибудуть на передову. Я хочу сказати, що буквально в ці хвилини хлопці вже від’їжджають. І буквально вже завтра вони будуть на передовій, і завтра вже отримають бойове хрещення. Не будемо випереджати події, але я думаю, що завтра на Україну чекають позитивні новини. Зокрема звільнення цілого ряду населених пунктів, які сьогодні окуповані колорадами. Хлопці дуже рвалися на фронт. Вони проходили навчання місяць, і щоразу, коли я до них приїжджав, вони хотіли все швидше-швидше. Але для мене найважливіше – це життя людей. І тому поки вони не навчені, поки вони не озброєні. Поки вони не захищені, ми не могли, як гарматне м'ясо відправляти на фронт. Сьогодні я знаю,щ о вони можуть їхати, і обов’язково назад повернуться всі живі.

Ирина Баглай, корреспондент: Наталья.

Ведущая: Спасибо. Ирина Баглай с киевского вокзала, где провожает добровольцев».

Цікаво, що стосунок Ляшка до батальйону змальовано абстрактним «идейный вдохновитель»; із його слів, потік яких Ірина Баглай не припиняла досить довго, глядачі могли зробити висновок, що Ляшко планує врятувати країну самотужки. «Інформаційний привід» та «випадкову» появу Ляшка поруч зі знімальною групою «Інтера» (інші канали про відправку цього батальйону на схід не повідомляли) коментувати не будемо.

І – за новою традицією – маємо у випуску вельми підозрілий матеріал про Володимира Бондаренка та його рішення піти з посади голови Київської міської державної адміністрації. «Інтер», який традиційно симпатизує Віталію Кличку, показує Бондаренка в явно не найкращому світлі:

«Корреспондент: О своих достижениях Бондаренко говорит: на серьезные изменения времени не хватило. Это касается и тех же МАФов, уменьшения количества которых в Киеве не заметили. (Порушення стандарту достовірності) Зато люстраторы заметили вот это:

Егор Соболев, глава Люстрационного комитета: Він не запустив очищення Київської міської державної адміністрації. Вона наповнена неефективними посадовцями. Вона наповнена лобістами, вона наповнена хабарниками, організаторами корупції, і ми не бачили, щоб він почав очистку. Хоча ми пропонували йому ми казали: організуйте на кожну посаду відкритий конкурс. Але призначалися люди за методом, що це з нашої партії, а той хороша людина.

Корреспондент: У Бондаренко есть несколько вариантов политического будущего, включая шестой заход в парламент. Если ему не помешает принципиальность и настойчивость люстраторов. (А це вже порушення стандарту відокремлення фактів від коментарів).

Ведущая: Новоизбранный мэр Киева Виталий Кличко просит руководителей столичных школ и детсадов принимать всех детей-беженцев из Донбасса и Крыма, и не создавать бюрократические преграды».

Природно, це позитивне повідомлення про Кличка опинилося поруч із незбалансованим негативом про Бондаренка суто випадково. На закиди Єгора Соболєва екс-голові КМДА відповісти не дали; до речі, цікаво, чи Єгор був у курсі, що його синхрон використають у такий спосіб.

А ось купівлю бронежилетів для українських військових депутатами з групи «Економічний розвиток», яку склали колишні члени фракції ПР, «Інтер» прямим текстом назвав піар-акцією. При цьому кореспондент Павло Мельник поставив депутатові Хомутиннику провокаційне запитання – чи готовий він передати власний літак військовим для антитерористичної операції. А самі бронежилети четвертого рівня захисту журналіст і дібрані ним експерти розкритикували: мовляв, від куль, якими стріляють терористи на Донбасі, вони не захистять, і краще вже ніяких бронежилетів, ніж неякісні. Тоді як Перший національний, також розповідаючи про щедрість народних обранців, не згадує ані їхньої колишньої партійності (ПР), ані назви депутатської групи, до якої вони тепер належать; єдиною фактичною зачіпкою, що допомагає глядачам зрозуміти, хто купив бронежилети, є синхрон Олександра Кузьмука. В матеріалі є певна суперечність: активістка, яку цитує автор, каже, що подаровані нардепами бронежилети неякісні і їх можна прострелити зі звичайного пістолета. Кузьмук, натомість, стверджує, що навпаки – бронежилети хороші й прострелити їх не можна. В таких випадках, як правило, хтось бреше, а хтось каже правду, й на чиєму боці правда, можна було б з’ясувати, піднявши технічну документацію та звернувшись до експертів. Або ж, за логікою телебачення, придбавши аналогічний бронежилет і показово розстрілявши його з різних видів зброї на полігоні (таке випробування 12 червня показав ICTV). На жаль, цього журналісти державного телеканалу робити не стали. А дарма – з’ясована правда та ефект від видовищності були б варті витрачених грошей.

11 червня, середа

Якщо раніше можна було розглядати версію збігу обставин, то після третього поспіль сюжету в «Подробностях» на «Інтері», присвяченого відвазі народного депутата Олега Ляшка, вимальовується явна тенденція. Напередодні Ірина Баглай зловила героїчного депутата на вокзалі, а в середу глядачі побачили ось таке:

«Наталья Белышева, ведущая: Голосеевский райсуд Киева арестовал собственность младоолигарха Сергея Курченко, который скрывается в России. Об этом на своей странице в "Фейсбуке" написал нардеп Олег Ляшко. Речь идет о фешенебельных домах и охотничьих угодьях, которые принадлежат Минобороны, возле Переяслав-Хмельницкого это в Киевской области. Как сообщает Ляшко, эта недвижимость была оформлена на подставную фирму "Калина Плюс". Все это добро, нажитое непосильным трудом, оценивается в десятки миллионов долларов.

Наталья Белышева, ведущая: Лозинский на свободе – по состоянию здоровья. Тот самый Лозинский, бывший нардеп Блока Юлии Тимошенко. Три года назад его приговорили к 15-ти годам лишения свободы за убийство сельского жителя, на которого чуть ли охоту не устроили. Потом была апелляция, срок сократили до десяти лет. Сегодня Лозинского досрочно освободили. В Пенитенциарной службе Украины нам эту информацию подтвердили».

(Зауважмо: два важливих повідомлення «Інтер» дає з посиланням на Facebook-сторінку Олега Ляшка! Без перевірки й бодай спроби доповнення – достатньо самого факту, наведеного Ляшком, і легкого загальнодоступного бекґраунду. А потім переходить до безпосереднього піару автора.)

«Наталья Белышева, ведущая: А Олег Ляшко, который эту информацию первый разместил на своей странице в "Фейсбуке", находится сейчас в зоне АТО на востоке. Он у нас на прямой связи. И там же наш корреспондент Андрей Лащ. Андрей, здравствуй. Я не буду спрашивать, где вы, собственно, находитесь. Я хотела бы знать, что сейчас происходит, чем заняты бойцы батальона "Украина", и что будет происходить, что планируется.

Андрей Лащ, корреспондент: Да, Наталья, здравствуйте. Как вы уже сказали, место положения мы разглашать не можем в целях безопасности, нам это посоветовали бойцы. Тем не менее, мы находимся в одном из эпицентров, в одной из горячих точек на Донбассе. И, собственно говоря, здесь готовится со дня на день масштабная операция по уничтожению одного из ульев террористов. Собственно говоря, об этом всем нам сможет рассказать Олег Валерьевич. Итак, расскажите, пожалуйста, о целях своего пребывания здесь, и что планируется, будет ли привлечена тяжелая техника?»

(Зверніть увагу: ведуча для проформи попросила кореспондента розповісти про ситуацію на Донбасі, однак Андрій Лащ відразу передає слово головному герою, спеціально поставивши йому абстрактне запитання для полегшення пафосної відповіді.)

«Олег Ляшко, народный депутат Украины: Мета перебування одна. Оскільки доля України сьогодні вирішується на Донбасі, я вважаю, що тут, на сході України, боротися має кожен український патріот. І сьогодні, коли немає сесії, коли треба допомога нашим бійцям, коли дуже важливо слово підтримки, дуже важлива конкретна допомога, то я вважаю за свій обов’язок бути тут, координувати, допомагати і підтримувати наших героїв, які ризикують життям, які ризикують усім для того, щоб захистить країну.

Андрей Лащ, корреспондент: У вас есть какая-то эксклюзивная информация по поводу задержания каких-то там террористов, да?

Олег Ляшко, народный депутат Украины: Так, буквально дві години тому наші бійці затримали двох найманців російських, які перетнули незаконно україно-російський кордон, це щодо того, чи закритий кордон, чи не закритий. Вони тренувалися в Ростовській області, ішли сюди із завданням вбивати, стріляти і воювати проти наших солдат. Ми їх затримали. Хочу повідомити також, що сьогодні вночі планується ще одна операція, ми маємо зловити, дасть Бог, крупну рибу, яку обов’язково покажемо громадськості, щоб люди розуміли, які найманці, які вороги воюють проти нас.

Андрей Лащ, корреспондент: И расскажите, пожалуйста, вот в студии упомянули о том, что вы стали первым человеком, кто сегодня в "Фейсбуке" огласил информацию о том, что отпустили Лозинского. Можете немножко более отреагировать на это, и ваша позиция по этому поводу?

Олег Ляшко, народный депутат Украины: Так, сьогодні я дізнався про те, що сьогодні вранці із колонії в Мартусовці (Київська область) був звільнений колишній народний депутат, засуджений за вбивство людини, Віктор Лозинський. Він мав сидіти до 1 березня 2020 року. Рішенням суду від 4 червня нинішнього року він був звільнений від відбування покарання, начебто у зв’язку із хворобою. Я вважаю, що це є абсолютно неприпустимі рішення. У той час, коли наші бійці, наші герої ллють кров на Донбасі, захищають країну, у нас випускають по сфальсифікованим діагнозам із тюрми вбивць, ґвалтівників, насильників тощо. Ми не за це стояли на Майдані, ми не за це боролися, щоб убивць відпускали з тюрми. І тому я вважаю, що це рішення має бути негайно переглянуто, і вбивця Лозинський має бути повернутий до тюрми. Тут молоді 20-літні хлопці кров проливають не за Лозинських, а за Україну, щоб в Україні було менше таких вбивць, як Лозинський і йому подібні. Це взагалі ганьба.

Андрей Лащ, корреспондент: Я так понимаю, после террористов вы возьметесь за него, да?

Олег Ляшко, народный депутат Украины: Я думаю, що поки ми здолаємо тут терористів, влада сама запакує назад в Лозинського в тюрму. А якщо ні, то ми допоможемо. До речі, з нагоди звільнення Лозинський сьогодні у Голованівську Кіровоградської області влаштував масштабний салют, звідки мені і стало відомо щодо цього ганебного факту.

Андрей Лащ, корреспондент: Спасибо большое. Наталья, пока что это всё. Мы продолжаем следить за развитием событий.

Наталья Белышева, ведущая: Спасибо, Андрей. Андрей Лащ, Олег Ляшко – из зоны АТО, где работает батальон "Украина"».

Коментувати цю «спонтанну» розмову важко, окрім констатації, що вона ніяк не стосується новин, а радше лежить у площині політичної реклами. До речі, про Лозинського «Подробности» так нікого, крім Ляшка, й не запитали – а наступного ранку Арсен Аваков повідомив про повторне затримання випущеного на волю вбивці.

Тим часом медіа Дмитра Фірташа та Ігоря Коломойського – в нашому випадку це «Інтер» та «1+1» – знову залучені до заочного з’ясування стосунків своїх акціонерів. Цього разу предметом конфлікту стало підприємство «Сумихімпром», за 7,2% якого йде боротьба між цими двома бізнесменами. Далі наводимо тексти сюжетів, що вийшли 11 червня на «Плюсах» та «Інтері» (інші канали цієї події не зауважили, адже їхні акціонери хімпромом не цікавляться):

«1+1»:

«Лідія Таран, ведуча: Влада нова, а схеми розкрадання держбюджету старі. Фонд державного майна виставив на продаж 7% акцій заводу “Хімпром” у Сумах. Ця частина потрапила в сферу інтересів олігарха Дмитра Фірташа, і чесний аукціон був фактично зірваний.

Дмитро Святненко, кореспондент: За чверть дев’ята ранку. Початок робочого дня. Біля входу до східноєвропейської біржі людно. Зібралися директор компанії “Бізнес-інвест” і група юристів. Вони тут, щоб придбати виставлені державою на аукціон акції заводу в Сумах «Хімпром».

Сергій Гребенюк, президент компанії “Бізнес-інвест”: После того как пакет по эмитенту «Сумыхимпром» был выставлен Фондом госимущества на продажу, мы проанализировали его, данного эмитента и появилась заинтересованность покупки данных акций.

Дмитро Святненко, кореспондент: Але на це держмайно поклали око і компанії Дмитра Фірташа, тому всіх конкурентів на торги не допускають. Директор компанії вже другу добу намагається зареєструватися на біржі і стати учасником торгів. Вчора йому відмовили, створивши тучну чергу. Сьогодні відстоювати своє право він прийшов вже в супроводі юристів.

Сергій Гребенюк, президент компанії “Бізнес-інвест”: В покупке данных эмитентов заинтересованы некоторые скажем так не без известные личности в частности группа так называемого олигарха Фирташа. То есть, возможно, имеет место сговор с целью уменьшить количество покупателей вплоть до одного сократить их.

Олександр Винниченко, представник компанії “Бізнес-інвест”: На самом деле биржа преследует цель не провести приватизационный конкурс, а допустить к нему выгодный круг участников либо сорвать потом этот конкурс, допустим, когда объект приватизации не будет продан, либо же продать его по минимально возможной цене.

Дмитро Святненко, кореспондент: В якийсь момент скандалу з’являється камера телеканалу, який належить Фірташу. Співробітники біржі не чинять їм опору і називають нас рейдерами. Врешті-решт, президент біржі Анатолій Довгий запускає представників фірми заповнювати заяву. Журналістів пускати відмовляється. Через півгодини скандалу нас все таки впускають всередину, демонструють пусті кабінети. Директор бідкається, що компанія збиткова, заводить в кабінет. Без претензій до 15-ї години. Учасник аукціону має внести на рахунок гарантійну суму. Згідно з правилами аукціону, якщо гроші не потрапляють на рахунок біржі до 15-ї години, претендент автоматично знімається з торгів. Ця фірма зробила проплату об 11 годині ранку. До 15-ї години представники біржі відмовляються говорити чи потрапили кошти на їхній рахунок. Рівно о 15-й до нас виходить Олександр Калюк, заступник гендиректора біржі і повідомляє, гроші на рахунок не потрапили. Щойно стало відомо попри порушення 7% акцій “Сумихімпром” завтра виставлять на продаж, тож вже о 10-й ранку можна буде спостерігати фактично перший приватизаційний скандал, який Фонд держмайна разом з компаніями Фірташа втягнули нову українську владу». («ТСН» любить проводити опитування на своєму сайті – одне з наступних можна присвятити розумінню аудиторією слова «емітент», використаного в сюжеті. Це так, між іншим. – О.Д.)

«Інтер»:

«Наталья Белышева, ведущая: Скандал на бирже. Вызовом милиции сопровождалась процедура подачи документов на участие в биржевых торгах. На кону всего 7% крупного химичекого предприятия "Сумыхимпром", но страсти кипят не шуточные. Геннадий Вивденко – подробнее.

Геннадий Вивденко, корреспондент: Это кадры камеры видеонаблюдения из холла восточноевропейской фондовой биржи. Пришедшие представились сотрудниками компании "Бизнес-инвест", по сообщениям СМИ, находящейся под контролем группы "Приват". Видно как визитеры яростно спорят. Требуют, чтобы немедленно оформили заявку на участие в торгах по продаже семипроцентного пакета акций "Сумыхимпрома". Их просят прийти завтра. Пришлось вызывать милицию, оформлять протокол. Речь идет об одном из крупнейших предприятий украинской химической промышленности. Производит минеральные удобрения и добавки к цементу. Приватизировать контрольный пакет завода – планировали в конце прошлого года. Но Фонд госимущества перенес продажу на этот. Но вначале решили продать только 7%. Они в структуре собственности почти ничего не значат. Так обычно определяют рыночную цену всего пакета. Но сегодня на бирже – вновь шум и гам прямо с утра и – те же участники. Глава торговой площадки вобщем-то лицо стороннее – его задача – предоставить место для аукциона по всем законным процедурам. Уверяет, заявки подавали 5 компаний. Все просто не успели.

Анатолий Довгий глава наблюдательного совета Восточно-европейской фондовой биржи: Если б пришли вчера с утра, были бы первыми – приняли бы документы. Вот пришли сегодня. Принимаем документы. Думаю, никаких вопросов не будет.

Александр Винниченко представитель инвестиционной компании "Бизнес-инвест": Вы говорите чушь и несусветицу вы просто некомпетентное лицо.

Геннадий Вивденко, корреспондент: После в сердцах – из-за чего поднялся такой скандал – глава биржи пускает журналистов в тайную комнату. Оказывается, там спокойно оформляют документы двое представителей "Бизнес-инвеста". Ушло на это два часа. После все же выдавливает признание у участников, что документы у них все же приняли. Много шума из ничего на биржевой площадке ее глава объясняет это как попытку сорвать план приватизации. Его визави из группы "Приват" пообещали завтра вновь прийти на биржу, но залоговых денег так и не внесли. Во всяком случае, средства на счет фонда госимущества сегодня так и не поступили. Соответственно в торгах представители компании участвовать не будут. А вот пошуметь вполне. Цена этого шума выяснится завтра на торгах по, казалось бы, ничего не значащим, семи процентам акций "Сумыхимпрома".

Наталья Белышева, ведущая: И как только что стало известно, приватизационный конкурс отменили. Напомню, государство планировало получить от аукциона минимум 32 миллиона гривен».

Мусимо з сумом констатувати, що як Ігор Коломойський, так і Дмитро Фірташ по-старому використовують свої медіа для зведення бізнес-порахунків. Порушення стандартів журналістики (якою наведені зразки, звісно, не є – це «антикризовий піар», чи то «супровід корпоративних конфліктів») в обох сюжетах ідентичні. «1+1» називає «олігарха Фірташа», замовчуючи, що його конкурентом є Коломойський; «Інтер» розпинає «групу “Приват”» без згадок про Фірташа. Єднає ці матеріали й абсолютна нерелевантність інформаційного приводу та форми докладного розбору, обраної авторами, до потреб аудиторії, а також відсутність необхідного бекґраунду, що міг би допомогти глядачам бодай трохи зрозуміти важливість цієї інформації. Єдина відмінність полягає в тому, що «1+1» доручив виконання замовлення маловідомому журналісту, тоді як «Інтер» звернувся до послуг старої гвардії – Геннадій Вівденко не раз відзначився на службі інтересам інвестора, зокрема й під час кампанії з оббріхування Майдану.

В інших каналів проблеми 11 червня не такі серйозні. Перший національний, схоже, трохи втратив орієнтацію у просторі, розпочавши випуск новин із повідомлення про те, що не може нічого сказати на заявлену тему: «У Слов’янську залишилося не більше як 7000 мирних жителів. Це приблизно 6% населення, яке проживало в місті до військової агресії. Не працюють аптеки і продуктові магазини, є перебої з постачанням води. Слов’янці зазнають артобстрілів. Виїхати з небезпечного міста дедалі складніше. Не покинули домівок переважно пенсіонери. Ми обіцяли останню інформацію від кореспондента "Громадського телебачення" Дмитра Гнапа. Він працює у Слов’янську. Але останню годину зв’язку з ним немає. Якщо Дмитро таки зможе відповісти на наш дзвінок, сподіваємося, ми почуємо його ще до кінця випуску».

Вище ми вже казали про дані щодо кількості людей в охоплених збройним протистоянням регіонах – називати їх, хоч би звідки вони були взяті (а творці новин Першого джерела не зазначають), означає порушувати стандарт точності й достовірності. Адже за теперішніх умов оцінити кількість і демографічні характеристики населення Слов’янська неможливо. (Завдяки «ТСН» «1+1» ми знаємо, звідки приблизно взялась цифра 7 тисяч – там посилаються на «дані українських розвідників».)

На ICTV маємо чергову низку емоційних перлів від кореспондентки Ксенії Міляєвої: «Знахабнілі терористи не залишають у спокої українські блокпости. Нахабно обстрілюють їх із засідок»; «Українські військові мужньо тримають оборону на всіх блокпостах, і закликають співвітчизників набратися мужності і терпіння. А ще бути єдиними у прагненні захистити державу від загарбників». Можливо, «Фактам» просто не було чим заповнити ефірний час, адже подібні оцінки авторки не несуть аудиторії ніякої корисної інформації. Колега Ксенії, Дарка Оліфер, колись безкомпромісна у своїй симпатії до Віктора Януковича, тепер послідовна у мистецтві узагальнення: «Наші стріляють лише у відповідь. Їм це починає набридати. Кажуть – потрібні рішучіші дії». Твердження, що українські військові стріляють лише у відповідь, суперечить щоденним повідомленням про активні дії учасників АТО. Очевидно, авторка мала на увазі певних людей, із якими вона мала нагоду спілкуватися. Втім, в узагальненнях колегу з ICTV перевершує Олександр Загородний із «1+1»: «Загалом усім тут на Луганщині, і військовим, і цивільним, і прикордонникам ця війна добряче набридла і всі очікують кінця тижня, коли було обіцяно, що бойові дії завершаться. Хоча насправді у це мало хто вірить».

«Україна» тим часом наводить із посиланням на першого заступника міністра охорони здоров’я Руслана Салютіна інформацію про кількість загиблих цивільних під час АТО на Донбасі – 200, з них 15 жінок і дітей. Без коментарів та уточнень ця цифра справляє страшне враження, адже можна подумати, що це жертви серед мирного населення. Тим часом найімовірніше, що більшість із цих двохсот – учасники бойових дій, адже формально вони є цивільними, а якби йшлося про мирне населення, то гендерне й вікове співвідношення мало би бути зовсім іншим. Цю здогадку підтверджує пряма мова Салютіна, наведена «1+1»: «Під час здійснення антитерористичної операції на сході України загинуло понад 200 цивільних осіб. Ми не можемо відповісти на питання, хто є терористами, а хто є цивільними, тому що для лікарів немає різниці, кому надавати медичну допомогу». А авторка сюжету «1+1» Ірина Маркевич намагається бодай приблизно з’ясувати, хто й за яких обставин загинув саме з мирних мешканців Донбасу.

12 червня, четвер

Почнемо з рубрики «без коментарів». «Інтер», Андрій Лащ і Олег Ляшко – четвертий день поспіль:

«Ведущая: На юго-востоке страны работает наш корреспондент Андрей Лащ. Андрей, ты находишься с батальоном "Украина", и рядом с тобой нардеп Олег Ляшко. И у меня сразу вопрос именно к нему. Олег на вас объявили охоту те за кем охотитесь Вы. Кто кого поймает?

Олег Ляшко, народный депутат Украины: Дырку им от бублика, а не Ляшко. И это, кстати, не первый случай, когда они объявляют о том, что мол, поймали меня. Я знаю, что обещана там и крупная денежная награда. Но, даст Бог, не дождутся. Я думаю, что мы скорее с ними встретимся. Со всеми теми, кто охотится, в условиях тюремного заключения. Так, как сегодня в Мариуполе задержали очередного мэра. Уже третьего, так называемого, "народного мэра". И так будет с каждым террористом, корторый нарушает украинское законодательство. Кстати, сейчас, в эти минуты, наши бойцы преследуют группу боевиков, ориентировочно 50 человек, которые на украденых инкасаторских бронеавтомобилях, вооруженнные до зубов движутся из Мариуполя в Донецк. Сейчас, очевидно, уже начался бой. И мы сделаем все, чтобы задержать этих террористов. И чтобы их, как можно меньше было на нашей земле. Что касательно задержания меня, то Господь бережет. Мы делаем правильное дело. Мы защищаем свою родную землю. А те наемники, которые за деньги пришли сюда и воюют против нас, пусть они боятся. Пусть они своей тени боятся.

Ведущая: Лозинского сегодня вернули на нары, кто еще рядом с ним должен сидеть рядом с ним?

Олег Ляшко, народный депутат Украины: Все те, кто его освободил. Судья Возюк, глава Бориспольского суда. Мы, кстати, вернемся с Донбасса, а то они, сволочи, пока мы на Донбассе защищаем страну, они убийц выпускают. Мы с бойцами, когда вернемся с Донбасса, мы этих судей на мальтийский крест порвем. За то, что они убийц выпускают из тюрем. И это, к стати, договоренность была. Для меня очевидно, что там договоренность была между судьей, между прокурорами между тюремщиками. Прокуроры подали апелляцию на это незаконное решение судьи в последний день, семидневного срока, предназначенного для апелляции. Прокуратура от суда на расстоянии 200 метров. Прокуроры отправили апелляцию по почте. Чтоб она 3 дня шла в суд. И судья воспользовался тем, что апелляции нет, и проштапмповали, что решение приняло законную силу. А тюремщики взяли и его быстренько отпустили, вместо того, чтоб задержать убийцу, понимая незаконность этого решения. Этот весь беспредел – лишнее свидетельство того, что нужна люстрация. Эти судебные держи-морды как брали взятки, так и берут. Потому мы придем – начувайтеся, паразиты, я вас повыпускаю. Сами будуте сидеть там вместе с Лозинским.Ведущая: Спасибо. Андрей Лащ сопровождает батальон "Украина" на юго-востоке Украины».

Не констатуючи очевидного, перейдімо відразу до події, що стала формальним приводом для чергового бенефісу Ляшка на «Інтері»: звільнення та повторного арешту Лозинського. «Інтер» у матеріалі, присвяченому цій події, доволі прозоро натякнув на те, що у визволенні вбивці була зацікавлена команда Юлії Тимошенко. А також витягнув із архівів відео, де Олександр Турчинов намагається відбілити Лозинського та називає його героєм. Це явна підтасовка – з припущення Інни Богословської та твердження, що голова пенітенціарної служби Старенький є креатурою Сергія Пашинського (з посиланням на анонімних «експертів») за допомогою архівних кадрів п’ятирічної давнини «Інтер» конструює свідчення причетності «Батьківщини» до дострокового звільнення Лозинського.

Це єдиний приклад цілеспрямованої маніпуляції на цій темі, але не лише «Інтер» відходив від стандартів, розповідаючи про вихід Лозинського на волю. ICTV, розпочавши з цієї теми випуск, у своїй пасіонарності традиційно відійшов від стандарту точності та відокремлення фактів від коментарів: «Починаємо випуск сьогодні не з фронтів антитерористичної операції. Хоча там гаряче і є про що розповідати. Починаємо з події, наслідки якої нівелюють загибель наших солдатів на сході, смерті людей на Майдані, і взагалі всі надії українців на гідне життя. Напередодні ввечері стало відомо, що з бориспільської виправної колонії за станом здоров'я відпустили екс-депутата Віктора Лозінського, засудженого на 15 років за звірське вбивство. Щоправда, потім вирок йому і так двічі пом'якшили до 10 років тюрми. До речі, ще в травні, його, найімовірніше, під шум війни безпідставно перевели з колонії у медичний заклад. Тобто операція зі звільнення ув'язненого планувалася заздалегідь».

Припущення ведучої Олени Фроляк легко стають «фактами». А потім вона знайомить глядачів із своїм ставленням до реакції Петра Порошенка на цю історію: «Радує реакція президента на подію. Петро Порошенко заявив, що звільнення Лозінського – діагноз усій судовій системі. Нині це один з найважливіших приорітетів».

Також «Факти» ICTV сміливо приписують собі успішне просування справи про мізерну оплату праці та нез’ясований статус бійців Національної гвардії: «Після вчорашнього сюжету у “Фактах” про 6 гривень добових, які отримують бійці першого батальйону Нацгвардії за бої на сході країни, замість обіцяних високих зарплат, та відсутність у них посвідчень учасника бойових дій та невизначеність самого батальйону, сьогодні відреагував міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Він зустрічався з керівництвом першого батальйону Нацгвардії. Урядовець запевнив, що бійці Нацгвардії, які брали участь в антитерористичній операції отримають статус учасника бойових дій. Щоправда, не одразу. Треба пройти законодавчу процедуру. А солдатів попросив бути менш емоційними і не порушувати дисципліни. Хоча про невиплату зарплат чиновник таки промовчав».

Ситуація справді доволі заплутана й дивна, й не в останню чергу через пасивність журналістів, які, замість звернутися до компетентних органів, де треба – висадити двері, але розібратись у ситуації, просто позбирали коментарі на мітингу та в тих посадовців, які були доступними. Зокрема, Олексій Пальваль, який керує першим батальйоном, списав претензії гвардійців на стрес і необізнаність. Чи можуть люди не знати, скільки добових їм платять, і чи могли шість гривень стати результатом масової галюцинації внаслідок стресу? Це питання не риторичне, а до з’ясовування.

Іще один прикрий симптом: із появою в Україні легітимного Президента в теленовини почав стрімко повертатися беззмістовний «паркет». Цей різновид повідомлень був дуже поширений за Януковича, коли чимало офіційних заходів проходили без належного рівня прозорості, прес-служба працювала як служба виключно піару та замовчування насправді важливої інформації, а вірнопіддані телеканали вважали за необхідне озвучувати без змін і доповнень усе, що вона розповсюджувала. Тепер цей жанр відроджується. Ось «События» на каналі «Україна»: «Петро Порошенко провел экстренное совещание с руководителями силовых ведомств. Президенту доложили в восстановлении государственной границы с Российской Федерацией на участке протяжённостью более 100 километров. Присутствие российской бронетехники на территории Украины подтвердила разведка. Администрация Президента также сообщила, что Петро Порошенко пообщался с Владимиром Путиным по телефону. Разговор был довольно длительным, но чем завершился пресс-служба не сообщает. Кроме того, Глава государства поговорил о мирном урегулировании ситуации на востоке, с вице-Президентом США Джозефом Байденом и канцлером Германии Ангелой Меркель».

З усього сказаного Олександром Мозговим цінність для глядачів являє собою лише переказ фактів, які були донесені до Порошенка силовиками (хоча, звісно ж, і тут хотілося б подробиць). Усе решта – лише натяки на новини.

Те саме стосується повідомлення Першого національного: «Термінову нараду щодо подій на Донеччині провів Президент України Петро Порошенко. Він зустрівся з керівниками силових відомств, а ті повідомили, що володіють ситуацією. Завдяки запланованій напередодні військовій операції вдалося відновити контроль над ділянкою державного кордону понад 100 кілометрів». І ще одне в цьому ж випуску: «Київ чекає від Москви відповіді на чергову пропозицію мирно врегулювати конфлікт на сході. Висунув її Петро Порошенко. Документ передали до Кремля. І вже ввечері Президенти Росії та України поговорили телефоном. Як повідомляє прес-служба голови української держави, обговорювали вони мирний план Петра Порошенка. Окреслили кроки, які треба зробити, щоб нарешті припинити вогонь на сході».

Порушення стандарту точності, що межують із маніпуляцією, можна бачити у висвітленні нашими телеканалами поїздки глави ОБСЄ Ламберто Заньєра до табору біженців у Ростовській області Росії. «Из села Дмитриадовка Ростовской области до украинской границы 50 километров. Именно здесь спасаются от военных действий почти 500 украинцев. К приезду главы ОБСЕ все готово. Дети рисуют тематические плакаты, взрослые ловят каждое слово гостя», – повідомляє «Україна». І далі: «Почему, спрашивают люди, ОБСЕ не призывают украинские власти сложить оружие. Далее разговор продолжается на повышенных тонах. Переселенцы и слушать не хотят о том, что сложить оружие обязаны обе стороны. Их аргумент – украинская армия не дает никаких гарантий, что не откроет огонь снова. В то же время о гарантиях со стороны боевиков не задумываются. Европеец отвечает дипломатически уклончиво».

Абсолютно іншу картину змальовує «1+1»: «Російські ЗМІ продовжують нагнітати істерію щодо десятків тисяч біженців зі східних регіонів України, які начебто продовжують прибувати до і Криму і сусідньої з Україною Ростовської області Росії. Цю інформацію неодноразово спростовувала Державна прикордонна служба України, яка повідомляє про незначне збільшення потоку біженців на західному кордоні держави. Кілька десятків сімей з Донецька, Луганська, Краматорська і Антрацита домагаються статусу політбіженців у Польщі. В управлінні верховного комісара ООН з питань біженців кажуть, що свої домівки покинули близько 10 тисяч мешканців Донецької і Луганської областей. Однак більшість із них переїхали до інших регіонів України. У керівництві Ростовської області офіційно заявили: клопотання про статус біженців подали аж 7 громадян України. Ще 5 просять тимчасового притулку. Ті ж, хто перетнув російсько-український кордон, могли їхати до родичів, на відпочинок, у справах або просто в інші регіони Росії. До одного з пунктів тимчасового облаштування у Ростовській області уже прибув генеральний секретар ОБСЄ».

Повертаємося до болючої теми цифр: іще вчора ми чули, що у 110-тисячному Слов’янську залишилося сім тисяч мешканців, а сьогодні вже дізнаємось, що в усьому Донбасі біженців лише десять тисяч. Що ж за люди тоді перебувають у таборі в Ростовській області, і скільки їх? Російські джерела повідомляють, що у таборі «Дмітріадівський» 7 червня було 350 «біженців», 122 з них діти, а загалом у Дмітріадівці 600 осіб. Згідно з «Вікнами» СТБ, їх таки 500, хоча не зрозуміло, звідки ця цифра. Адже якщо вона взята з російських джерел, то Росія повідомляла про десятки тисяч біженців, коли збройний конфлікт на Донбасі був ще локалізованим у Слов’янську…

Незбалансоване повідомлення про подію, яка навряд чи може справді зацікавити глядачів, бачимо в новинах «1+1»: «Фонд Держмайна – знову в центрі скандалу. Нещодавній конкурс на укладання договорів оренди в аеропорту "Бориспіль" провели не в конкурентній боротьбі. Із такою заявою до влади України звернулась швейцарська компанія "Дюфрі". На думку представників всесвітньо відомого лідера безмитної торгівлі, їх усунули від участі в конкурсі через відсутність 3-річного досвіду роботи в Україні. Ця вимога Фонду держмайна є дискримінаційною, вважають у компанії. У вітчизняному Держпідприємництві підтримали "Дюфрі" і теж звернулися до Антимонопольного комітету та прокуратури з вимогою скасувати конкурс і провести новий.

Михайло Бродський, голова Держслужби України з розвитку підприємництва: "У них є досвід роботи в Токіо, Нью-Йорку, Женеві, Парижі. А в Україні немає, тому вони не мають права брати участь в конкурсі! Вони були згодні заплатити справедливу ціну за право оренди в аеропорту"».

Журналісти чомусь вирішили не звертатись до Фонду державного майна по коментарі та пояснення, натомість нагадали глядачам, що Держпідприємництво досі очолює Михайло Бродський.

А «Інтер» тим часом продовжує «артобстріл» компанії Коломойського, розпочатий напередодні:

«Ведущая: Аукцион отменили, но участники остались. Третий день подряд восточноевропейская биржа в центре Киева под давлением представителей компании "Бизнес-инвест", которая контролируется финансово-промышленной группой "Приват". Это видео с камер наружного наблюдения. На кадрах видно, как визитеры скандалят на бирже. Кстати, напомню, продолжается это уже третий день. Сначала ругались из-за того, что якобы не принимают их заявки на участие в приватизационном аукционе по продаже 7 процентов акций "Сумыхимпрома". Однако их заявку приняли в срок и по процедуре. Сегодня они со скандалом пришли на аукцыон, который Фонд госимущества отменил по их же жалобе. Поведение представителей группы "Приват" выглядит загадочно и вызывает недоумение. Подав вчера заявку на участие в торгах они не перечислили необходимый залог на счет Фонда госимущества. Следовательно, не могли быть сегодня допущены на конкурс. Напомню, "Сумыхимпром" – один из крупнейших производителей удобрений в стране. Продажа семи процентов акций не изменила бы собственника – это государство. И позволила бы державе выручить минимум 32 миллиона гривен.

Анатолий Довгий, глава наблюдательного совета Восточноевропейской фондовой биржи: "Їм сказали, що аукціону немає. Аукціон відмінений. Чого вони хотіли ще? Їм потрібно було щоб не закінчувалося це шоу! Я думаю, що комісія фонду держмайна розбереться. Порушень при прийомі, при реєстрації не було і не могло бути"».

Знов-таки, це незбалансоване й маніпулятивне повідомлення важко віднести до журналістики, тому оцінювати його на предмет дотримання стандартів недоцільно. Також у випуску «Подробностей» ще кілька підозрілих матеріалів: про те, що Арсен Аваков начебто захопив Харківський завод шампанських вин, про скандал у Концерні РРТ і зовсім уже незрозуміле – без будь-якого бекґраунду, подробиць і навіть прізвищ – про вимоги майданівців люструвати волинських правоохоронців. Складається враження, що «Інтер», дозволивши собі працювати «по-старому», повертається у дореволюційну дійсність семимильними кроками.

13 червня, п’ятниця

Загострення збройного конфлікту на Донбасі, здається, привело найбільш пасіонарних телевізійників – а це ICTV та «1+1» – до тями. В їхніх репортажах істотно поменшало оцінок та емоцій і побільшало фактів. Хоча це не стосується сюжету ICTV на іншу, «мирну» тему – про намагання екс-нардепа Олександра Шепелєва втекти від покарання за зразком Віктора Лозинського. І в підводці, і в сюжеті Олени Левкун чимало оцінкових суджень та епітетів, часто іронічного, ба навіть знущального характеру. Проте журналістка не дає слова ані самому Шепелєву, ані його адвокатові, щоб висловити свою позицію. «Другою стороною» виявляються посадовці пенітенціарної служби та МОЗ, які відповідають на звинувачення журналістки. «1+1», натомість, засмутив відверто піарним матеріалом, що вихваляє доброчинність колишнього регіонала Віталія Хомутинника:

«Лідія Таран, ведуча: Майже дві сотні дітей з батьками прибули на Одещину з неспокійної Донеччини. У таборі курортної Затоки вони будуть 21 день і за цей час, упевнені вожаті, зможуть забути про постріли та неспокій удома. Для цього програму для них розписали погодинно. Передбачили дозвілля для дітей різного віку, ботут є навіть немовлята. Лише в одній багатодітній родині – одинадцятеро дітей. Усі витрати на путівки та дорогу узяв на себе народний депутат із Макіївки.

Ніна Щербак, жителька Слов’янська: Приняли нас, билет бесплатный, привезли нас поездом бесплатно, кормят нас здесь бесплатно.

Тетяна Садловська, директор табору: Спасибо благотворительному фонду Виталия Хомутынника, который позаботился о доставке детей сюда, семей этих этого неблагополучного района будем говорить от войны. Детки приехали такие замкнутые, замкнутые два или три дня вообще мы не слышали ни смех детский, лица были стеклянные, у деток вообще не было выражения лиц, но сейчас, если вы видите, они совершенно адаптировались».

Залишається здогадуватися, чи то цей реверанс у свій бік замовив сам скромний благодійник (що мало би бути соромно у дні, коли тисячі людей безкорисливо й зовсім без розголосу допомагають біженцям, військовим, пораненим, сиротам і всім, хто потребує допомоги), чи це дружній жест, нав’язаний новинарям «Плюсів» згори (наприклад, Мустафа Найєм стверджує, що Хомутинник та очолювана ним депутатська група «Економічний розвиток» є наближеними до інвестора каналу Ігоря Коломойського).

Власне, останній став своєрідним «закадровим головним героєм» випуску «Подробностей» на «Інтері» 13 червня. Саме цього дня Ігор Коломойський та його колеги з Дніпропетровської обласної державної адміністрації оприлюднили свій план зведення стіни на українсько-російському кордоні. Практично всі телеканали більш чи менш докладно повідомили про цей проект, процитувавши заступника Коломойського Бориса Філатова. Їхні матеріали були або нейтральними, або злегка позитивними, як, наприклад, на СТБ. Однак «Інтер», який уже не перший день «кусає» дніпропетровського губернатора в новинах, виклався на повну, підклавши інформаційні міни під іще не зведену стіну Коломойського.

«Наталья Белышева, ведущая: Сетка, стена, ров. Чем отгородится от агрессора? Как не помогли знаменитые линии Мажино, Маннергейма – во Франции и Финляндии? И кого вводят в заблуждение – сегодня в Украине – интересовалась Елена Зорина.

Елена Зорина, корреспондент: Уже через полгода на границе Украины с Россией может вырасти стена. Вернее сетка. Если Президент даст добро. Автор идеи губернатор Днепропетровской области Игорь Коломойский. Цена вопроса – 150 миллионов евро. По проекту, заграждение растянется на тысячу девятсот километров на территории Донецкой, Луганской и Харьковской областей. Это будет сплошной металлический забор с колючей проволокой и, возможно, под током. С обеих сторон – ров. Такой глубины и ширины, чтобы не проехал автотранспорт и бронетехника. Пространство между рвами и забором предлагают заминировать. Заграждение должны будут контролировать украинские военные, пограничники и Нацгвардия. Бывший полковник военной разведки Сергей Разумовский считает затею бесполезной. В условиях современного ведения войны и технической оснащенности – это не выход.

Сергей Разумовський, военный эксперт: Они десантируются с высот под 5 тысяч метров. С воздуха. Какая им разница, какие вообще на земле существуют укрепления.

Елена Зорина, корреспондент: Воздух раз, море – два. Вы не забывайте, что Крым потерян. Слова эксперта подтверждает и история. Это и пример Брестской крепости. Сооружение во времена Второй мировой не смогло защитить от немцев. линия Маннергейма, которая отделяла Финляндию от СССР. Но в тысяча девятсот сороковом оборону на Карельском перешейке прорвали. И огромный кусок Финляндии территорией Союза. А вот 400-километровая линия Мажино, которую Франция построила на границе с Германией. Все эти оборонительные сооружения и стены строились годами и на века.

Сергей Кот, сотрудник Института истории НАНУ: Лінія Мажино не спрацювала. Коли в 39-40-му році вже реальні бойові дії в Європі почалися, то німці просто обійшли цю лінію з флангу, не штурмуючи її в лоб.

Елена Зорина, корреспондент: Эксперты едины в одном: инициатива не ко времени. Залатать дыру в границе стена – не поможет. Ведь в любом заборе может найтись прореха. И Днепропетровского губернатора – мягко говоря – кто-то ввел в заблуждение. Захочет ли ввойти в это заблуждение Президент?

Владимир Фесенко, политолог: Для начала нужно восстановить контроль над этой границей. Только потом можно думать над тем, какие средства защиты, средства противодействия проникновения через границу будут эффективными.

Елена Зорина, корреспондент: Да и как знать, что изменится в стране и на границе за то время, пока сетку будут устанавливать? И используют ли средства для проекта по назначению? Это не первая попытка обезопасить украинскую границу. В середине марта губернатор Донецкой области Сергей Тарута окружил регион рвами. Но боевики в регион все равно проникают».

Докупи в сюжеті зібрані різнорідні аргументи – історичні екскурси, думки експерта й політкоментатора, логічні міркування, аналогії, іронія та емоції. Все це аргументи «проти», натомість, жодної думки «за» чи бодай формальної подоби балансу. І це ще не все. Далі ведуча розповідає про стіну між Мексикою та США, яка коштувала Штатам дуже дорого, але не врятувала їх від нелегальних мігрантів. І добивають «стіну Коломойського» третім матеріалом – сюжетом Сергія Ауслендера з Ізраїлю, частину якого ми тут зацитуємо:

«Сергей Ауслендер, корреспондент: Очень важно понимать, что заградительный барьер создавался не против враждебного государства в классическом виде, а против проникновения террористов-одиночек. Как, например, на юге Израиля, где такие сооружения остановили поток нелегальных иммигрантов из Африки. Против армии забор бессилен, как будет бессильна сетка Коломойского, как ее называют, против, например, российских танков. Любая бронетехника легко преодолеет такое препятствие. Нельзя также забывать об охотниках за металлами, которых в Израиле попросту нет. Поэтому израильский проект вряд ли осуществим в Украине, где, во-первых – просто колоссальная протяженность границы, а значит будут гигантские расходы на строительство, а во-вторых – совершенно иной тип угрозы. Опять же не нужно забывать, что Израиль возводил стену без малого 10 лет. И это 703 километра, а не почти две тысячи.

Наталья Белышева, ведущая: Кроме прочего, все специалисты, с которыми мы общались, отмечают не только недостатки проекта сетки днепропетровского губернатора, но и предлагают перенаправить эти сотни миллионов гривен, например, крымским татарам. Пригласить в Днепропетровск лидера крымскотатарского народа Мустафу Джемилева. Меджлис сегодня попросил помощи у ООН и ОБСЕ. Заявляет, что не расследуются факты насилия против крымских татар и их похищения. Вот кому следует оказать помощь, ее очень ждут».

Таким чином, до наведених вище аргументів додалася власна думка кореспондента «Інтера» Сергія Ауслендера та думка невідомих нам, але всіх спеціалістів, із якими «Інтер» спілкувався. Другу сторону так і не заслухали.

Можливістю пропіарити свою доброчинну діяльність на «Інтері» цього разу скористались народні депутати з групи «Суверенна Європейська Україна» Ігоря Єремєєва:

«Наталья Белышева, ведущая: Батальон украинских десантников полностью экипирован, сегодня получили новые бронежилеты, а через неделю-второю солдат обеспечат тепловизорами и даже запустят в производство разведывательные беспилотники. Подробнее Кирилл Ющишен.

Кирилл Ющишен, корреспондент: Новые бронежилеты сегодня получили солдаты 51-й механизированной Владимиро-Волынской бригады. Уже завтра первый батальон отправляется на восток Украины, на блокпосты.

Роман Монастырецкий, командир батальона: Бронежилет – це є життя, за кожним бронежилетом це є життя солдата яке він може врятувати.

Кирилл Ющишен, корреспондент: Около пятисот бронежилетов и иная экипировка, но это не главное сегодня. Более необходима высокоточная техника: тепловизоры и приборы ночного видения.

Ярослав Москаленко, народный депутат Украины: Ми були через два дні після того, як розстріляли пост Волновахи. І там сама велика проблеми була у хлопців, що вони були сліпі, як котятка. По ним стріляли з усіх сторін, в них не було ні тепловізорів, нічого.

Кирилл Ющишен, корреспондент: Эти нардепы понимают что бронежилеты не панацея, и в нынешних условиях ведения военных действий нужны новые технологии. И уже финансируют собственное производство в Украине военных беспилотников. Прототип – испытывают в боевых условиях в зоне АТО.

Игорь Еремеев, народный депутат Украины: Безпілотники, літаки, які можуть вести спостереження, відеозйомку, вони забезпечені тепловізорами і приладами нічного бачення, і вони можуть перевозити на своєм борту до 5 кілограм вибухової речовини. Тобто вони можуть вести таке точечне бомбардирування.

Кирилл Ющишен, корреспондент: Эти разработки должны быть реализованы в течение месяца. А пока специалисты уже готовят операторов беспилотных летательных аппаратов». Хоча сама по собі інформація про безпілотники могла би бути цікавою, якби сюжет був про техніку, а не про доброту Єремєєва.

Свого часу ми хвалили оновлені «Подробности недели» на «Інтері» за те, що вони створюють відчуття включеності в події завдяки прямим ефірам, зокрема й через скайп. Цього разу скайп-включення зіграло з «Інтером» злий жарт. Під час прямого включення журналіст луганського онлайн-телебачення «Голос народу» Всеволод Філоненко повідомив таке:

«Всеволод Филоненко, журналист: Здравствуйте. В первую очередь хочу сказать, что в городе Свердловске Луганской области при патронате мэра Свердловска в Свердловском городском совете смогли организовать военный госпиталь для ополченцев. Куда уже, по некоторой информации, компания ВЕТЭК завезла новейшее оборудование и лекарства, и прочие предметы первой необходимости для раненых солдат армии юго-востока. Ну, и это очень важно. Вчера после нашего эфира все-таки вышел из здания СБУ Александр Решетняк, задержанный ополченцами. Правда на свободу его увезла карета скорой помощи, которая доставила его в реанимацию Луганской областной клинической больницы. У него проникающее ранение сзади. Поврежден позвоночник, желудок, кишки. То есть, масса травм. Его пытали. Пытались от него добиться где располагается, дислоцируется батальон "Айдар", на счету которого…

Ведущая: Всеволод, а ВЕТЭК, это компания, которую связывают с Курченко? И означает ли это, что сепаратистов будут принимать?

Всеволод Филоненко, журналист: Дело в том, что они официально уже об этом заявили, и принимают там исключительно ополченцев. Ополченцев, это имеется в виду сторонников ЛНР.

Ведущая: Ну, ВЕТЭК это компания, которая относится к Курченко?

Всеволод Филоненко, журналист: Ну, я так подозреваю, что она относится к донецким. Конкретных фамилий я называть не хочу, я лично. Но я думаю, что все догадываются и так чья эта фирма, чем она занимается, и кто на чьей стороне. Явно уже и Луганские чиновники».

А вже наступного дня, 13 червня, в ефірі «Подробностей» з’явилося, можливо, перше за багато місяців спростування (якщо це, звісно, можна так назвати) – явище для українських теленовин вельми нетипове:

«Наталья Белышева, ведущая: Вчера в нашем эфире прозвучала информация, что ДТЭК поставил медицинское оборудование и лекарства для сепаратистов в госпиталь в Свердловске. С нами связался мэр города и вот что сказал:

Александр Шмальц, городской голова Свердловска: "Да, действительно, мы по социальному партнерству, за последние годы, с 2010 года они, ДТЭК, приобрели медицинского оборудования порядка на 6 миллионов гривен. Есть у нас больница, которая оказывает помощь, кто бы не обращался. Террористы или сепаратисты, боевики или национальная гвардия. Никакого отношения к нашему городу Курченко не имел"».

Як ви вже здогадалися, ведуча та її луганський співрозмовник переплутали ДТЕК (компанію, що входить до SCM Ріната Ахметова) та СЄПЕК (російською ВЕТЭК) – колишній уже холдинг Сергія Курченка. Зауважмо, що глядачам суть плутанини не є зрозумілою, за підсумками «спростування» вони мали б залишитися здивованими – до чого тут Курченко? Характерно, що луганського журналіста, який добряче підставив своїх київських колег, включили й цього дня, а наступного – 14 червня – приймали вже у студії, адже він був вимушений поїхати до Києва після численних погроз.

14 червня, субота

Цього разу до числа каналів, що допомагають політикам-доброчинцям повідомити про їхню безкорисливість усій Україні, долучився й ICTV, який ми досі на такому не ловили. Одноосібною рятівницею Донбасу в повідомленні «Фактів» постала екс-міністр праці та соціальної політики, а тепер «громадський діяч» Наталія Королевська:

«Лук’ян Сельський, ведучий: Потяг життя почала формувати на Донбасі Наталія Королевська. Він дасть змогу тим, хто самостійно не може покинули зону конфлікту, таки виїхати із регіону. Нині разом із активістами ініціативи “Дорога життя” політик форму списки людей, які насамперед потребують допомоги. Кажуть, діалог із Донбасом треба проводити не на словах, а на дії, аби кожен мирний житель відчував, що про нього піклуються. Разом із активістами вона передала соціальним установам Донеччини ліки та харчі. Пані Королевська закликає державу і підприємців, дипмісії та міжнародні організації приєднатися до її ініціативи.

Наталія Королевська, громадський діяч: Готовим продуктовые наборы. Очень много людей откликаются на эту помощь. И мы “дорогой жизни” все это передаем – продукты везем в одну сторону, а людей забираем в другую сторону. Мы сейчас формируем “эшелон жизни” – это более 300 инвалидов, спинальников со Славинска и Краматорска. Мы их будем отсюда увозить».

 Тішить, що, принаймні, цю інформацію поставили в кінець випуску.

У «Событиях» на каналі «Україна» озвучили звернення компанії ДТЕК (входить до того самого холдингу, що й канал) до Петра Порошенка з нагоди загибелі чотирьох співробітників корпорації у збитому терористами літаку:

«Александр Мозговой, ведущий: Среди погибших на борту Ил-76 – там находились и четыре шахтера компании ДТЭК. Они были мобилизированы для участия в военных действиях. Компания заявила: она разделяет скорбь всех, кто пострадал в негласной войне, и выражает глубокое соболезнование семьям погибших. Компания обращается с призывом к Президенту Петру Порошенко.

Заявление компании ДТЭК (цитата): “Выражая мнение и ожидания десятков тысяч сотрудников, призываем Вас, уважаемый Петр Алексеевич, как гаранта конституционных прав и свобод граждан Украины, организовать и возглавить переговоры, которые принесут мир в наши дома. Заставят сложить оружие со всех сторон. Дадут уверенность в будущем, где нет расправ за политические убеждения и есть свобода выбора родного языка и уважение наших традиций. Позволят шахтерам, энергетикам, металлургам, учителям, медикам работать во благо Украины – мирной, сильной, единой”».

Чи доцільно використовувати всеукраїнський телеканал для такого штибу корпоративних комунікацій – питання дискусійне (у цьому ж випуску, до речі, пролунало оголошення від фонду Ріната Ахметова «Розвиток України»), однак телевізійникам варто було би внести ясність у, як завжди, обтічні та дипломатичні формулювання заяви компанії Ахметова. Чим відрізняється те, до чого компанія закликає Петра Порошенка, від публічно задекларованих ним під час інавгурації намірів?

А на «Інтері» тим часом триває війна проти Ігоря Коломойського. Тепер стає зрозумілішим, до чого був явно не збалансований, єлейний сюжет про «перший тиждень» нового мера Одеси Геннадія Труханова, що вийшов у «Подробностях» тижнем раніше. Автор матеріалу, Андрій Анастасов, підготував іще один подібний сюжет, у якому значно прямолінійніше називає негативних героїв, що заважають Труханову навести в Одесі порядок:

«Алексей Лихман, ведущий: В Одессе после прошедших мэрских выборов меняются правила игры. По одесски. Неспешно. В Киеве замечают не все. Так, в какую сторону подул ветер в политике и бизнесе там – подробнее Андрей Анастасов.

Андрей Анастасов, корреспондент: Одесса с наступлением лета погрузилась в курортное, сонное состояние, но политические страсти не утихают. Основные финансовые артерии города: жилищно-коммунальное хозяйство, строительство, тендеры, земельные вопросы, бюджет. Если раньше контроль за ними вели сразу несколько крупных одесских кланов, то теперь, говорят эксперты, все сосредоточилось в руках новоизбранного мэра – Геннадия Труханова.

Михаил Шмушкович, эксперт-аналитик: "Теперь он не обязан ни с кем делиться, теперь его клан и союзные кланы получат все-таки город целиком. Но плюс еще отдельно все равно есть вертикаль губернатора".

Андрей Анастасов, корреспондент: Вертикаль губернатора Одесской области Игоря Палицы находится в системе координат Игоря Коломойского. Он настойчиво пытается взять под свой контроль крупные денежные потоки – Одесский порт, таможню, нефтепродукты. Но опять-таки, если аппетиты Коломойского не умерит президент. В любом случае, в областной администрации уже начали выстраивать вертикаль лояльных чиновников.

Вадим Черный, политический эксперт: Если Янукович считал, что он владелец всей украинской земли, и холопов можно уничтожать как угодно, то Коломойский, насколько я его понимаю, рассуждает несколько иначе: что он владелец Днепропетровской и Одесской областей, что все, что здесь, – это его, и холопы тоже его, но холопы должны быть сытые и довольные.

Андрей Анастасов, корреспондент: А вот тем бизнесменам и чиновникам, которые были "не в команде" олигарха, придется искать новые пути.

Михаил Шмушкович, эксперт-аналитик: То есть в данном случае проблемы индейцев будут интересовать только самих индейцев и не более.

Андрей Анастасов, корреспондент: Труханов же, по словам экспертов, пока их радует. Дескать, нет признаков выстраивания новой коррупционной системы. Есть иные признаки.

Вадим Черный, политический эксперт: По строительным тендерам нормой было пятнадцать процентов. Сейчас откаты вроде бы должны немножко уменьшиться, но насколько – тоже непонятно. И опять же, когда уменьшаются киевские откаты, могут возрасти откаты местные.

Андрей Анастасов, корреспондент: Пока в Южной Пальмире рука руку моет. Но это руки одного тела. Пока».

Цього разу журналіст залучив до коментування вже не одного, а двох політичних експертів, позиція яких, звісно ж, збігається. Частина звинувачень на адресу Коломойського озвучена самим автором, частина – дібраними ним коментаторами. Обговорюваній поза очі стороні Коломойського-Палиці слова не дали, також уже традиційно.

Отже, телеканал «Інтер» на цьому тижні остаточно засвідчив свою готовність «жити по-старому»: щодня в «Подробностях» з’являється щонайменше один сюжет із ознаками замовності, спрямований або на просування політичного проекту «Олег Ляшко», або проти конкурентної фінансово-промислової групи Ігоря Коломойського, або на вихваляння перших досягнень та заяв нового київського мера Віталія Кличка. Кількість таких матеріалів із часом зростає, порівняно з попереднім тижнем їх значно побільшало, й вони стали відвертішими. Разом із тим, хоч і поступаючись «Інтеру» кількістю та вбивчою силою замовних матеріалів, у «джинсову війну» вступив телеканал «1+1». І, схоже, зупинити регулярний обмін люб’язностями у вигляді звинувачень, компромату, добірок однобічних «думок експертів» та в’їдливих епітетів зможе лише пряма вказівка власників. 

Моніторинг здійснено за підтримки Фонду розвитку ЗМІ посольства США в Україні